Взаємозалежність безпеки та стійкості держави, типи, рівні та фактори стійкості держави
Забезпечення правопорядку, територіальної цілісності та динамічної рівноваги України в умовах війни. Оцінка спроможності української держави щодо виконання функцій у сфері безпеки. Формування, реалізація та захист стратегічних національних інтересів.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.06.2024 |
| Размер файла | 25,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://allbest.ru
Взаємозалежність безпеки та стійкості держави, типи, рівні та фактори стійкості держави
Вступ
Фахівці із різних галузей знань традиційно приділяють багато уваги визначенню ролі держав, стійкості її функціонування та з'ясуванню чинників, які здійснюють вплив на її вітальний (життєвий) потенціал. Водночас зростання переліку та рівня небезпек життєдіяльності сучасних держав, а також напруги у міждержавних стосунках, актуалізували важливість вирішення проблеми забезпечення її стійкості у контексті спроможності держави щодо виконання функцій у безпековій сфері. Однією із передумов вирішення цієї проблеми є осмислення аксіологічного аспекту взаємозв'язку стійкості держави та її безпеки в історії наукової думки.
Виклад основного матеріалу
В останні роки спостерігається активізація зусиль щодо вирішення проблеми забезпечення стійкості держави, як соціальної системи. Основними причинами цього є: характер розвитку, невизначеність, взаємозалежність факторів, які визначають економічні, політичні, соціальні та культурно -історичні детермінанти розвитку інститутів держави; системність компонентів, які зумовлюють суперечливі тенденції формування безпекового середовище функціонування сучасних держав; усвідомлення того, що державні інститути залишаються основним інструментом формування та реалізації національних інтересів, врахування еволюційних законів суспільного розвитку та вибору національних стратегій, які дозволяють гармонізувати його соціальні, економічні, політичні та гуманітарні аспекти.
Сьогодні уявлення фахівців щодо сутності соціального явища, яке вони позначають поняттям “стійкість системи” зводиться до її здатності зберігати або відновлювати свої основні параметри та характеристики незважаючи на зовнішні та внутрішні впливи. Тому під стійкістю системи розуміють її здатність повертатися в стан рівноваги після того, як вона була з нього виведена під впливом збурюючих впливів середовища, яке постійно змінюється у зв'язку з безперервним потоком різних подій, явищ та процесів.
При цьому розрізняють здатність системи повертатися у початковий стан після виходу із рівноваги (статична рівновага) та здатність здійснювати перехід у новий рівноважний стан (динамічна рівновага). Ці переходи зумовлені статикою явищ і динамікою процесів, що відбуваються в складних системах. Тому з'ясування сутності соціального явища, яке позначають поняттям “стійкість держави” передбачає обов'язкове врахування того, що: стійкість держави є змінною величиною, яка характеризує ту чи іншу ступінь її відхилення від стану рівноваги, зумовленого впливом внутрішніх та зовнішніх збурень; існує певна межа відхилення від стану рівноваги, перевищення якої зумовлює перехід в інший рівноважний стан.
Такими чином, стійкість держави це її певний рівноважний стан. За такого стану, вона, незважаючи на збурення, зумовлені змінами середовища існування здатна тривалий час зберігати і відновлювати основні параметри, елементи, взаємозв'язки між ними, які визначають її спроможність виконувати функціональні завдання. У контексті такого розуміння стійкості держави під стабільністю держави варто розуміти її здатність впродовж відносно тривалого часу зберігати свої основні параметри, які визначають її основні характеристики незважаючи на зовнішні та внутрішні впливи, тобто поняття стійкість більш широке, оскільки включає в себе стабільність.
Аксіологічний аспект взаємозв'язку стійкості держави та її безпеки. Сьогодні більшість фахівців схильні вважати, що стійкість держави є абсолютною цінністю, а відтак її забезпечення має належати до стратегічних цілей суб'єктів публічного управління у сфері національної безпеки. Водночас, держава є надскладною соціальною системою, а системність та динамічний характер факторів, які визначають умови формування середовища їх функціонування зумовлюють необхідність врахування взаємозв'язку стійкості держави та її безпеки. Тому дослідження різних аспектів цього взаємозв'язку традиційно перебуває в центрі уваги різних фахівців. Як наслідок, у науковій та спеціальній літературі можна знайти досить широкий спектр ідей, підходів, висновків та рекомендацій щодо вирішення проблеми забезпечення стійкості держави. Крім того, серед фахівців й досі точаться жваві дискусії щодо трактування феноменів явищ, які позначають поняттями “безпека” та “стійкість держави”, а відтак і оптимального переліку завдань держави у безпековій сфері.
Наприклад, прихильники політичного реалізму, тобто послідовники Т.Гоббса, З.Бжезінського Н. Макіавеллі, Г. Моргентау, схильні максимально розширювати коло завдань держави у сфері безпеки. Прихильники ж ліберальних підходів щодо організації суспільно- політичного життя, навпаки, намагаються максимально їх обмежити. Тому серед фахівців відсутня єдність щодо переліку параметрів і характеристик, за допомогою яких пропонується оцінювати стійкість держави. Це, безумовно, знижує наукову і практичну цінність їх висновків та рекомендацій для суб'єктів публічного управління у сфері національної безпеки.
Разом з тим, як зазначалося вище безпека часто інтерпретується як комплексна характеристика взаємовідносин (взаємодії) між елементами соціальної системи або як об'єктивно -суб'єктивна оцінка зовнішніх та внутрішніх умов, які формують середовище її функціонування. При цьому в тих чи інших уявленнях про неї, може акцентуватися увага на: стані захищеності системи, результатах діяльності інститутів, які забезпечують її життєздатність; сукупності чинників, від яких залежить безпека держави та інших чинниках[1 -3]. При цьому, стверджується про важливість адекватного реагування на небезпеки зниження ефективності взаємодії суб'єктів публічного управління, оскільки ці небезпеки здійснюють суттєвий вплив на стійкість функціонування держави, як соціальної системи[4].
Таким чином, якщо сутність феномену “безпека” розглядати у контексті аналізу стійкості держави, то безпека є характеристикою умов та тенденцій розвитку держави, за якого забезпечується її функціонування, яке відповідає її природі, та певна захищеність від небезпек, які виникають при взаємодії створених нею структур із внутрішнім та зовнішнім середовищем. Це означає, що рішення щодо рівня безпеки держави необхідно приймати з огляду на результати аналізу динаміки її функціонування.
Вказану динаміку можна охарактеризувати за допомогою параметрів, вихід яких за деякі допустимі межі, призводить до невиконання функцій держави у сфері безпеки.
В критичних ситуаціях невиконання цих функцій може мати наслідком втрату її стійкості та призвести до втрати державності. Йдеться передусім про такі функції: визначення пріоритетів у сфері безпеки; координація зусиль суб'єктів державної влади у безпековій сфері; сприяння реформам, які забезпечують стабільний суспільний розвиток та прийнятний рівень безпеки в суспільстві.
Сьогодні є незаперечним фактом, що держава (її інститути та інституції) продовжує залишатися визначальним суб'єктом у всіх сферах життєдіяльності суспільства, у тому числі безпековій. Тому навіть у провідних країнах світу активізувалися спроби модернізації організаційно-функціональних структур держави за допомогою яких забезпечується консолідація цілей індивідів у контексті стимулювання їх до безпечної діяльності, здійснюється управління розвитком суспільстві. Це зумовлює й відповідні стратегічні завдання щодо підвищення ефективності діяльності цих структур при вирішенні функціональних завдань держави у безпековій сфері.
Водночас, є думки, що держава є персонажем історичного процесу, який відходить у минуле[5] та що національна держава для багатьох груп населення стає хибним видом єдності не здатним ефективно діяти в сучасних умовах[6].
Досить скептичною до ролі сучасної держави у безпековій сфері є позиція видатного представника філософії постмодерна Ж. Бодрійяра[7]. На його думку, з одного боку, суспільні інститути, в тому числі і держава, зорієнтовані на захист громадян від нещасних випадків, безробіття тощо. Тому спектр гарантій індивідуальної безпеки максимально розширюється. Водночас, розширюється і сфера контролю та можливостей влади, внаслідок чого “турбота” держави щодо безпеки громадян стає загрозою для них самих.
Проте, такі позиції щодо сучасної ролі держави лише підтверджують актуальність врахування взаємозалежності стійкості держави та її безпеки Передусім йдеться про аксіологічний аспект стійкості держави у контексті її функцій у сфері безпеки, тобто як суспільної цінності вказаної стійкості.
Сьогодні доведеним фактом є те, що усвідомлення безпеки як суспільної цінності має визначати зміст діяльності сучасних держав. Тому серед її пріоритетів, зокрема, є створення умов, сприятливих для збереження національних цінностей, врахування еволюційних законів суспільного розвитку, вибір національних стратегій, які дозволяють гармонізувати його соціальні, економічні, політичні та гуманітарні аспекти[8]. Що ж до дослідження аксіологічних аспектів сутності держави, то першим, хто на вітчизняних теренах, запропонував розглядати її як перманентну та абсолютну цінність був В.Липинський[9].
Другий напрям з'ясування ціннісних характеристик держави започаткував П.Рабінович, який є прихильником ідеї відносної цінності держави та пов'язує її із соціальною сутністю[10].
Другий напрям досліджень аксіологічних аспектів сутності держави значно звужує сферу її діяльності. Він не дозволяє системно розглядати та поєднувати різні її ціннісні характеристики в інших сферах діяльності, у тому числі безпековій і певною мірою ігнорує значення стійкості держави, як суспільної цінності.
Крім того, варто акцентувати увагу на тому, що при всій очевидній важливості проблемних питань розбудови соціальної держави, базовою передумовою їх вирішення є забезпечення стійкості держави. У даному випадку йдеться про її здатність до виживання в сучасних умовах, при здійсненні внутрішніх перетворень, модернізації систем управління, змінах політичного керівництва.
Цікавими є дослідження аксіологічних аспектів стійкості держави Ю.Оборотова, який дійшов висновку, що в авторитарній державі ціннісний сенс полягає в тому, що вона визначає обсяг свободи особистості, а в демократичній - ціннісний сенс полягає в тому, що держава забезпечує свободу особистості.
Він також акцентує увагу на тому, що проблематика стійкості держав тісно пов'язана зі спробами класифікувати держави в залежності від ефективності на сильні, слабкі та такі, які розпалися та розпадаються[11].
Очевидно, що жодна держава одночасно не функціонує у всіх сферах життєдіяльності суспільства однаково добре чи однаково погано. Тому розпад держави не пов'язаний з одночасним неефективним функціонуванням усіх її інститутів.
Визначальне значення також має здатність держави ефективно функціонувати впродовж тривалого часу, що є важливою перешкодою на шляху руйнації систем управління та розвалу держави[11].
В кінцевому підсумку при з'ясуванні ціннісних характеристик держави, доцільно розглядати[12]: природні фактори (географічне розташування, менталітет народу та ін.); особливості провладної еліти (її природа, єдність, принципи самоорганізації); специфіку державного устрою (організуючі начала, які поєднують нормативну та атрибутивну сфери державного життя); організуючий порядок, як єдність статичного (ідеології), динамічного (функцій і режимів держави) та інституціонального (конституція, ступінь поєднання єдиноначальства з колегіальністю та ін.).
Досить системно проблему щодо забезпечення стійкості держави та її безпеки розглядав Г.Гегель.
Його уявлення ґрунтувались на цілісному розумінні державно-політичного устрою та правових засад сутності безпеки, від яких, на його думку, вона в першу чергу й залежить. Він, зокрема, акцентував увагу на[13]:
- необхідності підпорядкування частин державного організму цілому (сюзерену);
- особливостях взаємовідносин держави та релігії (сферою релігії є внутрішня налаштованість, її зміст є тайною, а держава реалізує себе у формі наявних правових обов'язків, тому релігійний фанатизм, як і політичний, виступають проти будь-якого державного устрою);
- співвідношенні моралі та політики (благо держави має зовсім інше підґрунтя, ніж благо індивіду, оскільки принципами її діяльності є не абстракті моральні заповіді, а конкретні політико -правові норми);
- пріоритеті забезпечення безпеки держави, як умови гарантування безпеки індивіда (держава має особливий характер цілісності, тому може вимагати, щоб життя індивідів були принесені в жертву загальним інтересам, а злочини проти безпеки держави, є найнебезпечнішими, оскільки їх наслідком, зрештою, стане загроза безпеці індивіду).
На думку, Т. Гоббса, який був один із перших, хто виконав системний аналіз проблем безпеки і виживання держави, суспільства та індивіда, найбільш небезпечними для суспільства та держави є чинники, які є наслідком недосконалості конституювання державної влади, а також заколоти[14]. Вказана недосконалість може призвести до вимушеної відмови короля від всієї повноти влади, необхідної для захисту безпеки держави. Що ж до заколотів, то поведінку людей схильних до радикальних змін і заворушень він порівнює з нетерпимістю хворого на коросту. Хворий роздирає себе власними нігтями, допоки біль не стає нестерпною. Тому Т. Гоббса стверджує, що особиста безпека досягається тільки у сфері соціального загального, владою і силою абсолютного суверена, а відтак забезпечення безпечних умов розвитку суспільства зумовлює місію держави та сенс (мету) державної влади (влади сюзерена).
Цікавими є й думки Дж.Локка, який вважав, що коли держава перестає гарантувати безпеку громадян або сама стає джерелом небезпеки для них, вони повинні мати право і можливість забезпечити свій захист від її дій, гарантуючи собі таким чином найважливіші права, і, як логічний висновок: народ має право відібрати владу у тих, хто буде нехтувати його інтересами та вручити її гідним довіри, тобто цінністю є не стільки безпека держави, як індивідуальна свобода, адже безпека держави досягається тільки за умов забезпечення безпеки індивідів[15]. Ці уявлення Дж.Локка про безпеку індивіда та держави знайшли подальше обґрунтування в ліберальних теоріях.
Таким чином, національну державу доцільно розглядати як абсолютну цінність, що зумовлює необхідність здійснення взаємопов'язаних заходів щодо забезпечення як її стійкості, так і її безпеки.
Типи та рівні стійкості держави. Доцільно розглядати три типи стійкості держави: статичну, функціональну та динамічну.
Для статистичного типу стійкості характерним є стан рівноваги (покою) структур держави (інститутів держави та її інституцій, тобто механізмів).
При функціональній стійкості держави здійснювані нею функції та параметри, не виходять за свої нормативні межі під впливом збурень, зумовлених внутрішніми та зовнішніми факторами.
При динамічній стійкості держави при наявності вказаних збурень без суттєвих збоїв має місце поліпшення виконання функцій її інститутами.
Характеристики вказаних типів стійкості держави мають враховуватися при аналізі етапів життєвого циклу держав: зародження, інтенсивного розвитку, стагнації (застою), деградації та загибелі.
З огляду на викладене вище, стійкість держави - це передусім передбачуваність її поведінки, яка залежить від особливостей середовища її буття (існування), у тому числі внутрішніх змін у державі, та якісного стану систем державного управління.
Тому варто погодитися з тими, які стверджують, що саме управління дозволяє забезпечити стійкість процесів, об'єктивно не стійких без управління або ж може викликати втрату стійкості об'єктивно стійких процесів у зв'язку з його неспроможністю[16].
Очевидно, що характеристики стійкості держави перебувають у діалектичній єдності з характеристиками соціальної стійкості. З огляду на сфери життєдіяльності суспільства соціальна стійкість складається із соціально-економічної, соціально-політичної, соціально-ідеологічної та соціально-психологічної стійкості. При цьому велика кількість культур, релігій, особливості менталітету населення, рівень освіти та розвитку є визначальними факторами соціальної стійкості [17]. Тому динаміка складових соціальної стійкості значною мірою відображає динаміку стійкості держави.
Водночас, деякі фахівці вважають, що при формуванні системи забезпечення стійкості держави необхідно розглядати чотири рівні вказаної стійкості[18]:
перший рівень передбачає виокремлення основного “суб'єкта стійкості” (політичного лідера або керівної еліти);
другий рівень пов'язаний із наявністю та аналізом специфічного типу політичної системи, яка забезпечує відносну стійкість держави;
третій рівень передбачає виокремлення як основного “суб'єкта стійкості” територіальної спільноти, яка проживає на території держави;
четвертий рівень передбачає виокремлення макросоціальної спільноти з характерним для неї культурним кодом, яка розглядається як основний суб'єкта забезпечення стійкості держави.
Фактори стійкості держави. Соціальне явище, яке позначають поняттям «стійке державне управління» синонімічне та взаємопов'язане з явищем, яке позначають поняттям “безпечний розвиток”. При цьому в сучасних умовах розвиток інформаційної сфери є одним із основних індикаторів стійкого державного управління та безпеки розвитку суспільства. З огляду на це варто погодитися з тими, на думку яких велике значення для стійкості управління соціальними системами мають такі фактори як[19]: рівень та швидкість наведення інформаційного порядку в об'єктах управління; число, розмір, організованість та смислова значимість керованих компонентів об'єктів; величина та швидкість нагнітання інформаційного шуму, у тому числі й суперечливої інформації.
Історичний досвід свідчить, що держави, які розпадаються, як правило, не володіють необхідною стійкістю за такими критеріями як легітимність влади, ефективність інститутів та інші, які досить важко оцінити. Оцінки за вказаними критеріями можуть бути різними, оскільки вони значною мірою залежать від національного менталітету та традицій. При цьому серед причин втрати стійкості держави деякі дослідники вказують на зростання ролі недержавних та псевдодержавних утворень у сфері безпеки [20].
На окрему увагу заслуговують погляди Аристотеля, який розглядаючи низку питань про утворення держави, види і форми державного устрою, інституції та основний зміст їхньої діяльності, запропонував три рівні стійкості держави: збереження при владі правителя, незмінність політичної системи та виживання держави[21].
Важливими щодо виокремлення факторів стійкості держави є погляди Е.Еллінека, який заклав підвалини теорії правової держави, в основу якої поклав ідею свободи особистості, яку він вважав самоцінною моральною величиною та незаперечним початком політичного ладу. На його думку, вимоги обмежити публічну владу правом створюють ситуацію, коли навіть державні перевороти не знищують правопорядок, а лише порушують якусь його частину, через що держава змінює правопорядок, але не ліквідує його повністю[22]. безпека національний правопорядок україна
Таким чином, держава продовжує залишатися визначальним суб'єктом у всіх сферах життєдіяльності, у тому числі безпековій, а рішення щодо стану її стійкості необхідно приймати на основі аналізу динаміки її функціонування. Цю динаміку можна охарактеризувати за допомогою параметрів, вихід яких за деякі допустимі межі, призводить до невиконання функцій держави у сфері безпеки, а в критичних ситуаціях навіть до її загибелі. Тому забезпечення стійкості держави, як абсолютної цінності, має визначати зміст діяльності суб'єктів публічного управління у сфері національної безпеки. Йдеться передусім про їх зусилля щодо гармонізації інтересів людини (індивіда), суспільства та інститутів держави у контексті створення умов, сприятливих для збереження національних цінностей та врахування еволюційних законів суспільного розвитку. Тому серед функцій держави, виконання яких одночасно забезпечує її стійкість та прийнятний рівень її безпеки, є сприяння реформам, які забезпечують стабільний суспільний розвиток. Водночас, на характеристики стійкості держави здійснює вплив багато факторів, що об'єктивно зумовлює різні її рівні та типи, а також використання різних критеріїв щодо її оцінювання.
Стійкість держави і соціальна стійкість взаємозумовлені, а економічна, соціальна та екологічна складові останньої тісно пов'язані. Це породжує низку складних завдань для органів державної влади, наприклад, щодо забезпечення соціальної справедливості. Йдеться про гарантії рівності громадян перед законом і рівних можливостей для досягнення матеріального, економічного і соціального благополуччя та надання цілеспрямованої допомоги бідним верствам населення. Тому стійкість держави має розглядатися і у контексті її взаємозв'язку з дотриманням принципів сталого розвитку та вибору критеріїв, які б дозволяли оцінювати вказані стійкість та розвиток, як передумову безпеки суспільства та держави. Таким чином, взаємозв'язок стійкості держави, її безпеки, соціальної стійкості та основних цілей концепції сталого розвитку має бути врахованим у процесі практичної діяльності суб'єктів публічного управління у сфері національної безпеки.
Тобто визначальною передумовою забезпечення стійкості держави є зорієнтованість її інститутів, функцій та інструментів влади на збереження та розвиток матеріальних і соціальних цінностей суспільства. Поняття ж “стійке державне управління” має розглядатися синонімічним до поняття “безпечний розвиток”, як передумова забезпечення стійкості держави та унеможливлення ризиків її руйнації.
Висновки
З огляду на це практична реалізація тези про необхідність зменшення ролі держави у всіх сферах суспільного життя, яка деколи звучить у промовах публічних політиків та знаходить відображення у наукових роботах деяких учених, є вкрай шкідливою, якщо розглядати її у контексті забезпечення безпеки людини (індивіда), суспільства та держави.
Список використаних джерел
1. Єитник Г.П. Дepжaвнe упpaвлiння нaцioнaльнoю безпекою Укpaїни (теорія і практика): монографія. Київ: НЛДУ, 2004. 408 c.; Ситник Г.П., Олуйко В.М., Вавринчук М.П. Національна безпека України: теорія і практика: монографія. (за заг. ред. Г.П. Ситника). Хмельницький: ХУУП, 2007. 669 с.; Ситник Г.П. Дисфункції, дефекти і дисбаланси в державному управлінні, як загрози національній безпеці. Науковий часопис Академії національної безпеки. 2017. № 3-4 (15-16). С.10-24.
2. Маньков В. Д. Безопасность общества и человека в современном мире: монографія. СПб.: Политехника, 2005. 551 с.
3. Орел М.Г. Теоретичні основи державного управління у сфері політичної безпеки: монографія. Київ: «Поліграф плюс», 2019. 320 с.
4. Горбулін В. П., Качинський А.Б. Стратегічне планування: вирішення проблем національної безпеки: монографія. Київ: НІСД, 20 10. 288 с.
5. Щедровицкий П. Г. Изменения в мышлении на рубеже XXI ст олетия: социокультурные вызовы. Вопрос философии. 2007. № 7. С.36-54.
6. Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственность. Московские лекции и интервью. Москва: Academia. 1995. 252 с.
7. Бодрийяр Ж. Символический обмен и смерть. Москва: Добросвет, 2000. 387 с.
8. Ситник Г. П. Інституційно-цивілізаційна парадигма дослідження проблем та державно-управлінських аспектів забезпечення національної безпеки. Вісник НАДУ. 2011. вип. 2. С.2534.
9. Липинський В. Листи до братів - хліборобів. Повн. зібр.творів, т.6, кн. 1 (ред. Я.Пеленський). Київ -Філадельфія: Ін-т Східноєвропейських досліджень НАН України. 1995. 470 с.
10. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: навч. посіб. Вид, 10-е, доп. Львів: Край. 2008. 224 с.
11. Оборотов Ю.Н. Содержание аксиосферы государства. Актуальні проблеми держави і права (зб.наук.праць), вип.40. 2008. С.229.
12. Алексеев Н.Н. Русский народ и государство. Москва: «Аграф». 1998. С. 583-602.
13. Гегель Г. Основи філософії права, або природне право і державознавство: пер. з нім.; Пер. Р. Осадчук, М. Кушнір. Київ: Юніверс, 2000. 329 с.
14. Гоббс Т. Левіафан, або Матерія, форма і влада держави церковного і цивільного. твори: У 2 т. Т.2. Москва: Думка, 1991. 736 с.
15. Локк Дж.Твори: У 3 т. Т. 3. Москва: Думка, 1988. С. 137-405.
16. Петров В. К., Селиванов С.Г. Устойчивость государства (науч. ред. А.И. Селиванов). науч.изд. Москва: Экономика, 2005. 496 с.
17. Станкевич А.А. Устойчивое развитие систем: от концепции к социальной устойчивости. Науч.вестник «Финансы, банки, инвестиции. 2018. № 2. С. 174-180.
18. Чаплыгин Н.Ю. О соотношении понятий «устойчивость», «стабильность», «безопасность» в контексте исследования устойчивости государства. Вестник международного юридического института. № 1 (60), 2017. С.108-116.
19. Радченко О.В. Ціннісний вимір трансформації державно- політичного режиму в Україні: дис...д-ра наук здерж. упр.: 25.00.02 / Радченко О.В.; НАДУ, Харк. регіон. ін-т держ. упр. Х., 2010. 483 с.
20. Малек Мартин. Распад государств и его значение для международных отношений (категори и метод теоретического анализа). Вестник Московского университета. Сер. 12. Политические науки. 2006. № 3. С.84-95.
21. Аристотель. Політика (пер. з давньогр. та передм. О.Кислюка). Київ: Основи. 2000. 239 с.
22. Еллинек Г. Общее учение о государстве. СПб: Юридический центр Пресс. 2004. 752 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Історичні аспекти становлення держави та її функцій. Форми та методи здійснення функцій держави. Втілення окремих функцій на сучасному етапі. Основні пріоритети та напрямки зовнішньої політики української держави. Реалізація основних функцій України.
курсовая работа [58,1 K], добавлен 04.04.2014Загальні питання забезпечення фінансової безпеки держави. Захист стабільності формування банківського капіталу банків. Значення банківської системи України в забезпечення фінансової безпеки держави. Іноземний капітал: конкуренція та можливі наслідки.
контрольная работа [33,5 K], добавлен 24.03.2009Класифікація, методи реалізації, еволюція функцій держави, їх аналіз, форми і методи виконання. Забезпечення режиму законності і правопорядку, захист прав і свобод людини і громадянина; розвиток культури, науки і освіти; підтримка світового порядку.
курсовая работа [34,7 K], добавлен 17.08.2011Функція забезпечення законності і правопорядку як одна з важливих основних внутрішніх функцій демократичної, соціальної, правової держави. Реформа системи правоохоронних органів. Захист прав і законних інтересів громадян. Боротьба зі злочинністю.
реферат [43,8 K], добавлен 13.05.2011Висвітлення проблеми становлення та розвитку функцій держави, їх розподіл на основні та неосновні. Особливості внутрішніх функцій української держави як демократичного, соціального, правового суспільства. Місце і роль держави як головного суб'єкта влади.
реферат [41,4 K], добавлен 07.05.2011Представництво інтересів громадян і держави як одна з важливих функцій органів прокуратури у розгляді будь-якої судової справи. Підстави для звернення прокурора з позовом до суду. Повноваження при представництві інтересів держави або громадянина в суді.
контрольная работа [38,7 K], добавлен 06.09.2016Поняття, передумови виникнення та соціальна сутність держави. Співвідношення суверенітету народу, нації та держави. Історичні типи держав, їх загальна характеристика. Основні функції української держави. Сутність правової держави (Б. Кістяківський).
курсовая работа [41,1 K], добавлен 23.11.2010Державна політика як набір цінностей, цілей та знарядь, пов'язаних з визначенням суспільних проблем, її призначення та етапи формування. Апарат соціально-демократично орієнтованої держави. Правоохоронні органи у механізмі держави української держави.
курсовая работа [33,1 K], добавлен 22.03.2011Формування, суспільно-політичний, адміністративний устрій Української козацько-гетьманської держави Б. Хмельницького: правові проблеми переходу України під владу Московської держави і Речі Посполитої, юридичне оформлення об’єднання, суспільні відносини.
курсовая работа [44,8 K], добавлен 21.01.2011Передумови виникнення держави, визначення її поняття. Характеристика сучасної держави у різних проявах її функціонування, її типи, характеристика ознак. Особливості цивілізаційного та формаційного підходів до типології держави. Типологія сучасної України.
курсовая работа [64,0 K], добавлен 07.05.2017Виникнення і реалізація ідеї правової держави, її ознаки і соціальне призначення. Основні напрями формування громадянського суспільства і правових відносин в Україні. Конституція України як передумова побудови соціальної і демократичної держави.
курсовая работа [52,3 K], добавлен 13.10.2012Поняття, класифікація та різновиди, зміст функцій держави, її соціальна природа та суттєві ознаки. Особливості форм і методів здійснення державою своїх внутрішніх та зовнішніх функцій. Завдання України при переході до демократичної правової держави.
курсовая работа [68,2 K], добавлен 20.05.2010Поняття та ознаки держави - правової, суверенної, територіальної, політичної організації суспільства, що має спеціальний апарат влади. Аналіз історичних форм державності: рабовласницькі, феодальні, сучасні. Забезпечення і захист природних прав людини.
реферат [27,4 K], добавлен 22.01.2010Поняття про правонаступництва у міжнародному праві. Визнання України як самостійної, суверенної держави. Основні принципи політики України в сфері роззброєння. Правонаступництво України після розпаду Радянського Союзу. Неперервність української держави.
реферат [17,9 K], добавлен 06.03.2014Основні концепції правової держави. Ідея правової держави як загальнолюдська цінність. Вихідні положення сучасної загальної теорії правової держави. Основні ознаки правової держави. Шляхи формування правової держави в Україні.
курсовая работа [31,5 K], добавлен 04.06.2003Визначення поняття та сутності держави. Дослідження її ролі та призначення у політичній системі суспільстві. Вивчення основних теорій походження держави. Загальна характеристика сучасної держави у різних проявах її функціонування. Типи сучасної держави.
курсовая работа [48,6 K], добавлен 31.01.2014Аналіз теоретико-методологічних підходів щодо визначення поняття "механізм держави" та дослідження його характерних ознак. Необхідність удосконалення сучасного механізму Української держави. Аналіз взаємодії між структурними елементами механізму держави.
статья [20,3 K], добавлен 11.09.2017Типологія політичних режимів. Поняття, ознаки та форма територіального устрою України. Принцип єдності та цілісності території як гарантія унітарного характеру держави. Цілі проведення адміністративної реформи. Автономізація місцевого самоврядування.
курсовая работа [35,2 K], добавлен 07.08.2019Історичні особливості, напрями і процеси будівництва незалежної Української держави. Конституційний процес, реорганізація вищих органів державного управління та місцевого самоврядування України. Подальший розвиток української держави на рубежі ХХ-ХХІ ст.
курсовая работа [40,2 K], добавлен 22.10.2010Державне регулювання - сукупність інструментів, за допомогою яких держава встановлює вимоги до підприємств і громадян. Національна безпека - складна багаторівнева система, діяльність якої спрямована на забезпечення цілісності та незалежності держави.
статья [21,0 K], добавлен 18.08.2017
