Теоретичний базис судової інженерно-технічної експертизи в галузі водного транспорту

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕОРЕТИЧНИЙ БАЗИС СУДОВОЇ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ В ГАЛУЗІ ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ

Вступ

Водний транспортний комплекс України є багатофункціональною структурою, що задовольняє потреби національної економіки у транспортному забезпеченні. На сьогодні в Україні налічується близько 4 тис. торгівельних і більш ніж 100 тис. маломірних суден; потужний портовий потенціал: 13 континентальних морських портів; 262 млн. тон пропускної здатності на рік; 25 тис. працівників. Можливості внутрішніх водних шляхів України також дуже великі: 3 судноплавні річки, дві з яких входять до ТОП-5 найбільших річок Європи; 16 річкових портів та терміналів; 60 млн. тон пропускної здатності на рік. Загальна довжина судноплавних річок України, які використовуються як водні шляхи, становить 2241 км.

При масштабному використанні водних транспортних засобів складно уникнути виникнення різних надзвичайних ситуацій (далі - НС). Згідно з даними Державної служби морського та річкового транспорту України, протягом 2019 р. на морському і річковому транспорті України, у тому числі з маломірними (малими) суднами, сталося 30 НС, в яких 10 осіб загинуло, 10 осіб зникло безвісти та 16 осіб отримали травми.

Найбільш характерні злочини, що порушують вимоги безпеки життєдіяльності та охорони праці, безпеки руху або експлуатації водного транспорту відображені в Кримінальному Кодексі України в новелах ст.ст. 271 «Порушення вимог законодавства про охорону праці», 272 «Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою», 276 «Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту», 277 «Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів», 284 «Ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха», 291 «Порушення чинних на транспорті правил» [1].

Актуальність судових експертних досліджень в сфері водного транспорту обумовлюється запитами правоохоронних органів при розслідуванні злочинів з порушення вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці, безпеки руху або експлуатації водного транспорту [2]. Для вирішення цієї проблеми Мін'юстом України створено новий вид (підвид) судової експертизи - «Водно-технічна» та судово-експертну спеціальність: 10.24 «Дослідження подій на водному транспорті».

Виклад основного матеріалу

судовий експертний злочин водний

Проблеми створення теоретичного базису нових судових інженерно-технічних експертиз досліджували такі науковці, як Авер'янова Т. В., Ароцкер Л. Ю., Бєлкін Р. С., Вінберг А. І., Дузь Л. Є., Клименко Н. І., Лисиченко В. К., Малаховська Н. Т., Мирський Д. Я., Надгорний Г. М., Петрухін І. Л., Полупанов О. М., Росинська О. Р., Селиванов М. О., Шляхов О. Р., Щербаковський М. Г. та ін.

Клименко Н. І. вказує [3], що методологія нового виду судової інженерно-технічної експертизи має базуватися на загальній теорії судових експертиз (судовій експертології). Новому роду (виду) судової експертизи, якщо він формується, треба визначити місце в класифікаційній експертній системі, для чого необхідно окреслити предмет, об'єкт, питання, які ставляться слідчим / судом перед експертизою, методи дослідження, коло спеціальних знань, якими повинен володіти експерт даної судово-експертної діяльності. Відзначені ознаки мусять розглядатися в сукупності, тому що жодна з цих ознак, узята окремо, ізольовано, не дозволяє зрозуміти сутність судової експертизи, а також відмежувати один її рід (вид) від іншого.

Переломлюючи відзначені філософські поняття стосовно теорії інженерно-технічної експертизи дослідження порушень вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці, безпеки руху або експлуатації водного транспорту (далі - СВЕ), визначимо ці категорії як теоретичну основу зазначених видів (підвидів) судових експертиз і перший етап розроблення універсальної методології експертних інженерно-технічних досліджень. Причому, за діалектичну й науково-методичну платформу теорії СВЕ, приймаємо методологію експертного пізнання матеріальних слідіввідображень, яка у свою чергу базується на криміналістичному вченні про зв'язки взаємодії [4].

В своїх роботах автори [5, 6] вказують, що водний транспорт - вид транспорту, що виконує перевезення вантажів і пасажирів водними шляхами, як природними (ріки, озера, моря, океани, протоки), так і штучними (канали, водосховища тощо) та поділяється на морський та річковий.

Розслідування і облік транспортних подій на внутрішніх водних шляхах України проводиться згідно з Положенням [7], дія якого поширюється на транспортні події, що трапились із суднами внутрішнього плавання, суднами змішаного плавання «ріка-море» та морськими суднами під час їх прямування річковими внутрішніми водними шляхами України, а також з малими суднами під час їх прямування внутрішніми водними шляхами України. Розслідування транспортних подій залежно від класифікації проводять Міністерство інфраструктури України або Морська адміністрація та її структурні підрозділи [8]. Матеріали розслідування транспортних подій оформлюють Актом розслідування [9] та передаються до правоохоронних органів.

Інженерно-технічна експертиза НС на водному транспорті проходить класичний шлях створення нових видів експертиз: а) спочатку з'являються запити слідчих (суду) щодо необхідності призначення та проведення експертиз; б) слідчими з участю експертів розробляється коло питань, які вирішуються в рамках судових експертиз; в) проводиться цілий ряд експертиз, як правило комплексних, експертами різних судових спеціальностей. Розслідування НС на водному транспорті без проведення СВЕ, без використання спеціальних знань судового експерта проблематично. Складні проблеми, які стоять перед слідством (судом), обумовлюють доцільність створення теоретичної бази нового виду (підвиду) судової експертизи «Водно-технічна» та судово-експертної спеціальності: 10.24 «Дослідження подій на водному транспорті».

Предмет пізнання -- зафіксовані в досвіді й включені в процес практичної діяльності людини сторони, властивості й відносини об'єктів, що досліджуються з певною метою в даних умовах і обставинах.

В гносеологічному сенсі об'єкт -- це те, на що направлена пізнавальна діяльність суб'єкта.

Метод як засіб пізнання є спосіб відтворення в мисленні предмета, який вивчається. Переломлюючи відзначені філософські поняття стосовно до теорії СВЕ, визначимо ці категорії як теоретичну основу даної експертизи і перший етап розробки універсальної методології експертних досліджень НС на водному транспорті. Причому за діалектичну й науково-методичну платформу теорії судової інженерно-технічної експертизи на водному транспорті необхідно прийняти методологію експертного пізнання матеріальних слідів-відображень, яка базується на криміналістичному вченні про зв'язки взаємодії, які в свою чергу є центральною системноутворюючою ланкою предмета судово-експертного пізнання [3, 4]. Пізнання правопорушення (злочину), як події минулого, ґрунтується на його слідах, які залишають причетні до події люди, предмети й процеси (явища) у матеріальному та соціальному середовищах. Як і будь-яка пізнавальна діяльність, експертне дослідження має свій предмет пізнання, зумовлений об'єктом, метою, завданнями й засобами (методами) пізнання. Ці елементи існують у діалектичній єдності. СВЕ повинна вирішувати поставлені перед нею слідчими органами або судом завдання на основі спеціальних знань, які визначають предмет експертного пізнання, зумовленого колом фактичних обставин, які підлягають установленню щодо справи, яка розслідується.

Вибір матеріальних слідів-відображень як універсального, узагальнюючого терміна «об'єкт судової інженерно-технічної експертизи в галузі водного транспорту» зумовлений загальними об'єктивними закономірностями [4, 10]: виникнення слідів незалежно від фізичної сутності взаємодіючих тіл (явищ) і способів їх взаємодії; акумулювання слідами-відображеннями різноманітної інформації про властивості й стани, зв'язки й відносини як самих взаємодіючих об'єктів, так і процесів їх взаємодії; селективного і сумарного науково-евристичного пізнання відображеної в слідах інформації, що становить методологію експертного дослідження з метою встановлення фактичних обставин справ, пов'язаних з виникненням слідіввідображень.

Саме такий вибір є онтологічною основою постановки експертних завдань щодо дослідження злочинів і правопорушень у сфері водного транспорту, оскільки все різноманіття обставин, що пізнаються з використанням спеціальних знань за відображеною в слідах інформацією, може бути зведене до трьох фундаментальних питань: які конкретно об'єкти взаємодіяли один з одним або з матеріальним середовищем (клас ідентифікаційних експертних завдань)? які властивості або який стан об'єктів, що взаємодіяли (клас діагностичних експертних питань)? які механізми і умови їх взаємодії (клас ситуаційних експертних завдань)?

Крім того, нормативістські дослідження, під якими розуміється встановлення відповідності або невідповідності яких-небудь дій нормативним актам (правилам), можуть становити самостійне питання в будь-якому класі зазначених головних проблем, поставлених перед судовим експертом. Для вирішення цих трьох класів експертних питань, обумовлених обставинами виникнення матеріальних слідів правопорушення, слід застосовувати загальнометодологічні експертні теорії ідентифікації, діагностики й ситуалогії: для індивідуалізації досліджуваних судовим експертом об'єктів треба використовувати метод судової ідентифікації, з метою визначення їхніх властивостей або станів - метод судової діагностики, для виявлення необхідних сторін механізму й умов взаємодії об'єктів - метод ситуаційного аналізу. Досвід проведення судових інженерно-технічних експертиз показує, що не існує суто ідентифікаційних, діагностичних або ситуаційних завдань. Як правило, елементи кожного із зазначених основоположних методів явно або потай присутні в трьох відзначених підходах вирішення фундаментальних питань судової експертизи.

Безумовно, у судово-експертній діяльності також утілюються такі за своєю природою універсальні логічні операції (методи): аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, ідеалізація та формалізація, побудова умовиводу шляхом індукції та дедукції, тобто всі закони й операції логіки. Щодо безпеки на водному транспорті в експертній практиці цілком припустимо виділення загальних та окремих методів і розгляд їх на особливих рівнях. За цією категорією справ широко використовуються, особливо під час експертного дослідження речової обстановки на місці події, такі загальні методи, як вимірювання, описування, фіксація за допомогою складання схем, ескізів, креслень чи фотографування, а також висування гіпотез, планування, моделювання, експериментів тощо. Спеціальні методи - це ті, функції яких виконують спеціалізовані методики експертного дослідження. У галузі дослідження небезпек у сфері водного транспорту вони класифікуються за видами небезпечних і шкідливих факторів (наприклад, групи фізичних, хімічних, психофізіологічних чинників), призначенням і застосуванням, атрибутикою інструментальної бази тощо.

Основою предмета цих видів досліджень є встановлення причинності, що відображається у взаємодії явища як об'єкта з наслідком. Причинно-наслідкова залежність між діяннями і явищами в події має загальний характер, оскільки спостерігається у всіх без винятку явищах природи та суспільства [11]. Каузальність між діяннями та наслідками існує завжди, тобто за наявністю причини й певних умов, у яких вона реалізується, наслідки настають неминуче. Найважливішими властивостями причинного зв'язку, що визначають можливість його доведення, є певність і однозначність, а також взаємовідношення причини та наслідку в часі, тобто перше завжди передує другому. Розкриття каузальності між явищами реальної дійсності в обставинах, які зумовлюють виникнення небезпек у різних сферах життєдіяльності, має особливо важливе значення для експертного оцінювання фактичних даних щодо дії механізмів небезпечних подій або загрози їх виникнення. Причинно-наслідкові відносини протікають у часі та певній послідовності відповідно до умов розвитку НС. Причина завжди передує дії, і це відношення є безповоротним. Таким чином, пізнання правопорушення (злочину) у сфері водного транспорту, як події минулого, ґрунтується на її слідах, які залишають причетні до розглядуваної події люди, предмети й процеси (явища) у матеріальному середовищі. Тому теоретичні основи судової інженерно-технічної експертизи у сфері водного транспорту необхідно розробляти на базі методології експертного пізнання матеріальних слідіввідображень. Кінцева мета наукових пошуків у цій сфері - розроблення універсальної методики проведення СВЕ. Спираючись на неї, судовий експерт зможе виконувати ефективні дослідження щодо визначення найважливіших обставин і організаційно-технічних причин виникнення НС [11].

Розроблені для СВЕ визначення термінів «завдання», «предмет», «об'єкт», «питання» експертних досліджень виглядять наступним чином.

Завданням СВЕ є встановлення із залученням спеціальних знань фактичних обставин виникнення й розвитку НС на водному транспорті, її наслідків для аварійного об'єкта й людей, а також вивчення каузальності [11]. Отримані в ході експертного дослідження дані слугують процесуальним джерелом доказів при розслідуванні й розгляді кримінальних, цивільних, господарських або адміністративних справ, і в технічному відношенні дають можливість слідчому й судді з'ясувати причинний зв'язок обставин події та умови, що сприяли її виникненню.

Предметом СВЕ є зафіксовані слідами-відображеннями фактичні дані, обставини події, які досліджуються й установлюються на базі методів загальної теорії судової експертизи, спеціальних наукових знань у сфері водного транспорту, прикладних наук з метою виявлення причинних залежностей і зумовлені сукупністю інформації про діяльність або бездіяльність працівників і посадових осіб у процесі нормального функціонування підприємства та при виникненні на ньому НС, недотримання трудової й виробничої дисциплін, невиконання вимог нормативно-правових актів з охорони праці, безпеки руху або експлуатації водного транспорту, порушення технологічних процесів, технічний стан суден, споруд, комунікацій, транспорту, приладів контролю, машин, механізмів, устаткування, інструментів й інших знарядь праці, а також засобів протиаварійного, колективного та індивідуального захисту. Вказані обставини, факти встановлюються на основі спеціальних знань на базі методів загальної теорії судової експертизи, загально-технічних наукових методів, спеціальних наукових знань у сфері безпеки водного транспорту, прикладних наук з метою виявлення відповідності дій посадових осіб, а також причин і умов, що сприяли виникненню події НС.

Об'єктами дослідження СВЕ є сліди-відображення у вигляді матеріальних і матеріалізованих джерел інформації, що містяться в матеріалах кримінальних проваджень, цивільних, господарських або адміністративних справах та інших матеріалах, наданих на дослідження органом, який призначив проведення експертизи; нормативно-правові документи, які регламентують правила технічної експлуатації суден, плавання та попередження зіткнення суден, судноводіння і перевезення вантажів і пасажирів, а також судна, навігаційні та спеціальні споруди тощо.

Питання, які можуть бути вирішені шляхом проведення СВЕ є: як, відповідно до вимог Правил, нормативів та інших нормативних документів, які діють на водному транспорті, повинні були діяти відповідальні особи в ситуації, що розглядається? у якому технічному стані на момент НС знаходилися судна, машини, механізми, обладнання? Чи відповідав технічний стан суден, машин, механізмів, обладнання нормативним вимогам? які технічні та організаційні причин НС? чи могли відповідальні особи, виконуючи вимоги Правил, нормативів та інших нормативних документів, які діють на водному транспорті, своїми діями попередити виникнення НС? чи були в діях відповідальних осіб невідповідності вимогам Правил, нормативів та інших нормативних документів, які діють на водному транспорті? якщо так, то чи перебувають вони в прямому причинному зв'язку з виникненням НС?

Наведений перелік найбільш імовірних питань не є вичерпним. У кожному конкретному випадку їх коло, що цікавить слідство й вимагає експертного оцінювання з технічної точки зору, може мати більш розгорнутий характер. із включенням питань, що уточнюють окремі моменти хронології розвитку НС та дій причасних осіб.

Міністерство юстиції України в 1997 р. ввело судову експертну спеціальність 12.3. «Оцінка судноплавних засобів», завданнями якої є визначення вартості суден та їх складових, а саме: суден, корпусів суден, двигунів, редукторів, гвинтів, такелажу, виконання або не виконання робіт з ремонту суден. Тому після вирішення питань експертизи технічного стану судноплавних засобів та їх деталей, з урахуванням фізичного зносу судноплавних засобів та їх деталей, можлива оцінка їх вартості.

При вирішенні ряду питань, які привели до матеріальних збитків при купівлі / продажу судноплавних засобів та їх деталей, проведення проектних, ремонтних та відновлювальних робіт, необхідні дослідження і визначення їх технічного стану, без якого не можливо об'єктивно оцінити їх вартість. Основними завданнями даної експертизи є ідентифікація об'єкта, оцінка морехідних властивостей суднових засобів в цілому, визначення технічного стану окремих їх складових, технічне дослідження ушкоджень, дослідження змісту суднових документів на предмет відповідності їх вимогам нормативно-правових актів, вирішення питань щодо відповідності проектування, будівництва (реконструкції і модернізації) як судна в цілому, так і окремих його складових, технічної документації тощо.

Предметом судової експертизи оцінки судноплавних засобів та їх складових є: суднова документація, нормативно-правова база експлуатації флоту, міжнародні Угоди, Конвенції, Директиви тощо.

Об 'єктами судової експертизи з оцінки судноплавних засобів та їх складових є: сліди-відображення у вигляді матеріальних і матеріалізованих джерел інформації, що містяться в матеріалах кримінальних проваджень, цивільних, господарських або адміністративних справах та інших матеріалах, наданих на дослідження органом, який призначив проведення експертизи; судна, понтони, бони, навігаційні знаки, окремі комплектуючі плавзасобів, вузли, агрегати та механізми, інше плавуче і берегове обладнання тощо.

На вирішення експертизи технічного стану судноплавних засобів та їх деталей можуть бути поставлені такі основні питання: чи ідентифікується об'єкт експертизи взагалі, якщо так, то, що це за об'єкт? яким способом (заводським або кустарним) виготовлений об'єкт експертизи? чи відповідає фактичне найменування об'єкта тому, що зазначено в супровідних технічних документах? чи відповідає об'єкт експертизи технічними характеристиками, що вказані у технічній документації? чи відповідає супровідна технічна документація вимогам законодавства? чи є даний об'єкт новим або таким, який був у використанні? чи відповідає об'єкт своїй назві і іншим ідентифікаційним ознаками? чи є комплектним даний об'єкт, якщо ні, то, які вузли (агрегати, частини) відсутні? до яких об'єктів належать пред'явлені запчастини (вузли, агрегати)? чи відповідає об'єкт експертизи або його реконструйована (модернізована) частина технічному проєкту? чи відповідає об'єкт вимогам Державного Регістру судноплавства або Судновій книзі України? чи відповідають технічні характеристики об'єкту умовам експлуатації? який фізичний знос судноплавних засобів та їх деталей?

Висновки

1. Процес дослідження об'єктів водного транспорту доволі складний, різноплановий і специфічний.

Складні проблеми, які стоять перед слідством (судом), обумовлюють доцільність створення теоретичного базису нового виду (підвиду) судової експертизи - «Воднотехнічної» та судово-експертної спеціальності: 10.24 «Дослідження подій на водному транспорті».

2. Для вирішення поставлених завдань і створення стрункої системи експертних досліджень на водному транспорті необхідно провести ряд науково-дослідних робіт з розробки: Методики дослідження причино-наслідкових зв'язків між невиконанням вимог безпеки на водному транспорті і настанням подій нещасних випадків; Методики визначення причин і наслідків порушень вимог з безпеки руху або експлуатації водного транспорту; Методики дослідження технічного стану судноплавних засобів та їх деталей; Методики комплексної оцінки вартості судоходних засобів і їх деталей.

Список використаних джерел

1. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. Х.: ТОВ «Одіссей», 2007. 1184 с.

2. Артем Рипенко. Судебная экспертиза в сфере водного транспорта в Украине: современное состояние и перспективы развития / А. І. Рипенко // Материалы XV международного конгресса «Криминалистика и судебная экспертология: наука, обучение, практика» / 19-21 сентября 2019 г. (г. Каунас, Литва).

3. Клименко Н. І. Судова експертологія: курс лекцій: навч. посібник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / Н. І. Клименко. К.: Ін Юре, 2007. 528 с.

4. Сегай М. Я. Судебная экспертиза материальных следовотображений (проблемы методологии) / М.Я. Сегай, В.К. Стринжа. Kyiv: Ін Юре, 1997. 147 с.

5. Транспорт морський. Митна енциклопедія: у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін. Хм.: ПН Мельник А. А., 2013. Т. 2: М -- Я. С. 416. 536 с.

6. Транспорт річковий // Митна енциклопедія: у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін. Хм.: НН Мельник А. А., 2013. 536 с.

7. Положення про порядок розслідування і обліку транспортних подій на внутрішніх водних шляхах України: Затверджене наказом Міністерства транспорту України від 05.11.2003 № 857.

8. Положення про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті: Затверджено наказом Міністерства транспорту України від 20 листопада 2003 р. № 904.

9. Положення про Державну службу морського та річкового транспорту України: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 вересня 2017 р. № 1095.

10. Кривченко Ю. А. Методология комплексного анализа аварийности промышленных предприятий / Ю. А. Кривченко, Л. Е. Дузь, А. А. Крупка. Доцецк: Издать ль Воробьев Д. Н., 2010. 116 с.

11. Соколовский З. М. Экспертное исследование причинной связи по уголовным делам: метод. пособие / З. М. Соколовский. К.: РИО МВД УССР, 1979. 47 с.

Размещено на Allbest.ru