Генезис розвитку кримінальної відповідальності за шпигунство

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут права Міжрегіональна академія управління персоналом ім. Володимира Великого

ГЕНЕЗИС РОЗВИТКУ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ШПИГУНСТВО

Сервецький Іван Васильович доктор юридичних наук, доцент, заступник завідувача кафедри правоохоронної на антикорупційної діяльності

Дем'яненко Олег Валерійович аспірант кафедри правоохоронної та антикорупційної діяльності

м. Київ

Анотація

Стаття присвячена з викриття шпигунів та притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Статистичні дані свідчать про те, що за 2023 рік зареєстровано 57.093 злочинів проти національної безпеки, серед них - 37 за шпигунство, 712 державну зраду, 2.364 - колаборацію, 1007 за виправдовування військової агресію РФ проти України. З одного боку це свідчать про успішну діяльність правоохоронних органів та спеціальних служб України, а з іншого це свідчить про те, що існує в У України агентурна мережа, яка сприяє шпигунській діяльності, особливо у. кіберпросторі.

Тому, відносно таких осіб спецслужби здійснюють контррозвідувальні та оперативно-розшукові заходи, спрямовані, в першу чергу, на боротьбу з шпигунством.

Отже, спецслужби повинні забезпечити гласний і негласний захист громадян, здійснювати контррозвідувальні заходи форми і методи протидії шпигунству.

Саме визначення в ролі та місця контррозвідувальної діяльності у кіберпросторі і є предметом нашого дослідження.

Удосконалення диспозиції відповідних норм Кримінального кодексу України за шпигунство з врахування сучасних суспільно-політичних змін у законодавчому регулюванні обігу секретної інформації, максимальна конкретизація та уніфікація понятійно-категорійного апарату, що застосовується в диспозиції норми, а також дотримання усталених принципів законодавчої техніки та використання наявної зарубіжної практики у протидії шпигунству.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемами вдосконалення чинного кримінального законодавства щодо відповідальності за шпигунство були предметом досліджень О.Ф. Бантишева, В.К. Грищука, Н.О. Гуторової, О.П. Дзьобаня, С.В. Дьякова, І.В. Діордіци, О.О. Дудорова, О.І. Звонарьова, Б. Качинського, В.С. Картавцева, О.О. Климчука, М.І. Мельника, О. Навроцького, Г.В. Новицького, В.Г. Пилипчука, М.А. Погорецького, О.С. Сотули, В.В. Сташиса, В.Я. Тація, В.П. Тихого, М.І. Фрис, П.Л, Шлапаченко В.М, та інших вчених. шпигунство кримінальний відповідальність комп'ютерний

Метою статті є розкриття поняття та змісту шпигунство, яке здійснюється з використанням усіх наявних можливостей, комп'ютерної техніки із застосуванням шпигунських програмам від час військової агресії російської федерації.

На підставі цього, запропонувати конкретні шляхи удосконалення сучасних форм і методів контррозвідувальної діяльності Службою безпеки України у протидії шпигунству.

Ключові слова: шпигунство, кримінальна відповідальність контррозвідувальні заходи

Annotation

Servetskyi Ivan Vasylovych Doctor of Law, Associate Professor, Deputy Head of the Law Enforcement and Anti-Corruption Department of the Educational Scientific Institute of Law, Interregional Academy of Personnel Management, named after Volodymyra Velyky, Kyiv

Demyanenko Oleg Valeriyovych Graduate student of the department law enforcement and anti-corruption activities of the National Institute of Law, Interregional Academy of Personnel Management, Kyiv,

GENESIS OF THE DEVELOPMENT OF CRIMINAL LIABILITY FOR ESPIONAGE

The article is devoted to exposing spies and bringing them to criminal responsibility. Statistics show that in 2023, 57,093 crimes against national security were registered, including 37 for espionage, 712 for treason, 2,364 for collaboration, and 1,007 for justifying the military aggression of the Russian Federation against Ukraine. On the one hand, this indicates the successful activity of law enforcement agencies and special services of Ukraine, and on the other hand, it indicates that there is an agent network in Ukraine that facilitates espionage activities, especially in cyberspace Therefore, in relation to such persons, the special services carry out counter-intelligence and operational-search measures aimed, first of all, at the fight against espionage. Therefore, the special services must ensure public and private protection of citizens, implement counterintelligence measures in the form and methods of countering espionage. It is the definition of the role and place of counterintelligence activities in cyberspace that is the subject of our research. Improvement of the disposition of the relevant norms of the Criminal Code of Ukraine for espionage, taking into account modern socio-political changes in the legislative regulation of the circulation of secret information, maximum specification and unification of the conceptual and categorical apparatus used in the disposition of the norm, as well as compliance with established principles of legislative technique and the use of existing foreign practice against espionage. Analysis of recent research and publications. The problems of improving the current criminal legislation regarding responsibility for espionage were the subject of research by O.F. Bantysheva, V.K. Hryshchuk, N.O. Gutorova, O.P. Dziobanya, S.V. Dyakova, I.V. Diorditsi, O.O. Dudorova, O.I. Zvonareva, A.B. Kachynskyi, V.S. Kartavtseva, O.O. Klymchuk, M.I. Melnyka, V.O. Navrotskyi, G.V. Novytskyi, V.G. Pylypchuk, M.A. Pohoretskyi, O.S. Sotuli, V.V. Stashisa, V.Ya. Tatsia, V.P. Tyhogo, M.I. Fries, P.L., Shlapachenko V.M., and other scientists. The purpose of the article is to reveal the concept and content of espionage, which is carried out using all available capabilities, computer technology with the use of spy programs since the military aggression of the Russian Federation. On the basis of this, propose concrete ways of improving modern forms and methods of counterintelligence activities by the Security Service of Ukraine in countering espionage.

Keywords: espionage, criminal responsibility, counterintelligence measures.

Постановка проблеми

Головним завданням спеціальної служби держави є протидія шпигунству, яке здійснюється спецслужбами іноземних держав. Шпигунська діяльність іноземних спецслужб завдає великої шкоди національним інтересам України. Збитки, які несе держава через діяльність шпигунів не тільки рахуються сотнями мільярдів, але й тимчасовою втратою територіальної цілісності, незалежності тощо.

Шпигунство - одне з найбільш небезпечних злочинів проти держави, яке може спричинити тяжкі наслідки для держави. В свою черги держави, що здійснюють шпигунську діяльність проти України ніколи не жалкували сил та засобів на проведення розвідувально-підривної діяльності у такій формі як шпигунство. Шпигуни намагаються вивідати державні секрети у всіх сферах суспільного життя.

Відомості, що становлять державну таємницю, - це інформація у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки і охорони правопорядку, розголошення. якої може завдати шкоди національній безпеці України. Відомості, що рішенням державних експертів з питань таємниць визнано державною таємницею [1] та включено до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (ЗВДТ) [2]. З моменту опублікування вказаного Зводу (змін до нього) ці відомості підлягають охороні з боку держави як такі, що становлять державну таємницю, хоча б на цей час вони ще не були матеріалізовані.

Зовнішньою (матеріальною) ознакою віднесення документа, виробу або іншого матеріального носія інформації до предметів,, що містять відомості, які становлять державну таємницю, є наданий йому гриф секретності - реквізит матеріального носія таємної інформації, який засвідчує ступінь її секретності ("особливої важливості", "цілком таємно", "таємно"). Строк, протягом якого діє рішення про віднесення інформації до державної таємниці, встановлюється Державним експертом з питань таємниць, але не може перевищувати для зазначених видів інформації відповідно 30, 10 і 5 років. Проте після закінчення зазначеного строку його може бути подовжено [1].

Конкретні види інформації, яка належить до державної таємниці, перелічені у Законі України "Про державну таємницю" [1]. Ними є інформація: 1) у сфері оборони; 2) у сфері економіки, науки і техніки; 3) у сфері зовнішніх відносин; 4) у сфері державної безпеки та охорони правопорядку.

Конкретні відомості можуть бути віднесені до державної таємниці за ступенями секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно" лише за умови, що вони належать до зазначених чотирьох категорій і їх розголошення завдаватиме шкоди інтересам національної безпеки України [3].

Отже, шпигуни - це іноземні громадяни або особи без громадянства [4] які намагаються отримати інформацію, що становить державну таємницю є важливою для держави, суспільства та людини, що охороняється кримінальним кодексом (ст.114 КК України) [5], законами України «Про державну таємницю» [1], «Про інформацію» [6], «Про доступ до публічної інформації» [7], «Про захист персональних даних» [8].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблеми кримінальної відповідальності за шпигунство були предметом досліджень О.Ф. Бантишева, В. К. Грищука, Н.О. Гуторової, О.П. Дзьобаня, С.В. Дьякова, І.В. Діордіци, О.О. Дудорова, О.І. Звонарьова, А.Б. Качинського, В.С. Картавцева, О.О. Климчука, М.І. Мельника, В.О. Навроцького, Г.В. Новицького, В.Г. Пилипчука, О.С. Сотули, В.В. Сташиса, В.Я. Тація, В.П. Тихого, М.І. Фрис П.Л, Шлапаченко В.М, та інших вчених.

Мета статті (постановка завдань) здійснити етимологічний аналіз понять шпигунство. його основні складові дослідження.

Основні завдання дослідження направлені на з'ясування науково - теоретичних проблем, а саме: дослідити поняття шпигунство, а також точки зору вчених щодо його суспільної небезпеки в сучасних умовах військової агресії проти України, а також розглянути шляхи підвищення ефективності у здійсненні контррозвідувальних заходів у протидії шпигунству.

Виклад основного матеріалу

Сьогодні в Україні особливої гостроти набуває проблема протидія шпигунству як необхідної складової забезпечення національної безпеки, територіальної цілісності.

Станом на 1 січня 2024 року правоохоронними органами та спеціальними службами за 2023 рік зареєстровано 57.093 злочинів проти національної безпеки, серед них - 37 за шпигунство, 712 державну зраду, 2.364 - колаборацію, 1007 за виправдовування військової агресію РФ проти України [9].

Досліджуючи поняття та зміст шпигунства, перш за все зазначу, що до цієї категорії входять два окремі слова - шпіон «шпигун», шпіонаж, шпіонство, шпіонити; болг. шпион, бр. шпіон, п. (рідк.) szpion, ч. (розм.) spion, слц. spion, вл. spion, м. иіпион, схв. шпщун, слн. spijon; -- запозичення з німецької мови; н. Spion п «шпіон, шпигун, за посередництвом французької «і та іспанської (фр. espion. ісп. sріопе «тс.») запозичене з італійської; іт. sріопе «шпигун» утворене від sрїаге «шпіонити, вистежувати, підстерігати», джерелом якого є германські мови (пор. пгер. sрерh-де «уважно, гостро дивитися» і генетично, пов'язані з ним двн.. sреhoп, sріоhoпте.«стежити, вистежувати [10 9, с. 404]..

Однією з причин, що змушує розвідку засекречувати все і вся, є її методи роботи. Пожалуй, не існує ні одного «порока», ні однієї людської слабості, яку б не намагалась використати розвідка в своїх цілях. Іншого вибору немає. Іноді доводиться відкривати чужі листи, підслуховувати телефонні розмови, шукати компромати, змушувати, шантажувати, а в виключних випадках і організовувати політичне вбивство або задумувати терористичний акт. Весь час доводиться розбещувати різними способами, схиляти до порушення законів і нелояльності до власної держави і уряду. Шпигунство є печальною необхідністю. Пока існують конфронтації і суперництво, пока є армії і угроза війни, шпигуни будуть необхідні [11, с. 2].

Даль В. так тлумачить слово шпіон - согладатай, лазутчик, скритий розвідник. Шпигувати спостерігати, підглядати, підслуховувати, вивідувати, що в однієї сторони і передавати протилежній. Шпигунство у воєнний час, вважається дозволеним [12 11, с. 644].

Ожегов С.И. під агентурою 1. Разведывательная или сыскная служба. 2. собир. Агенты (во 2 и 3 знач.). II прил. агентурный, -ая, -ое (к 1 знач.). Агентурные сведения [1312, с. 578].

Шпигувати - займатись шпигунством. Стежити за ким-небудь, слідкувати, вистежувати когось [14 13, с.895].

Шпигун - той, хто займається шпигунством. Шпигунство - злочинна діяльність, яка полягає в таємному збиранні відомостей або викраданні матеріалів, що становлять державну таємницю, з метою передачі іншій державі [15, с. 1404]..

Шпигунська діяльність здійснюється для передачі або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам відомостей, що становлять державну таємницю, якщо ці дії вчинені іноземцем або особою без громадянства.

Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка припинила діяльність, передбачену частиною першою цієї статті, та добровільно повідомила органи державної влади про вчинене, якщо внаслідок цього і вжитих заходів було відвернено заподіяння шкоди інтересам України.

Безпосереднім об'єктом злочину є державна безпека України у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку.

Предметом шпигунства є відомості, що становлять державну таємницю, які матеріалізовані у відповідному документі. У відповідності до Кримінального процесуального Кодексу документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, можуть належати: матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні) [16] чи виробі [1].

Деякі відомості, що становлять державну таємницю, - це інформація у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки і охорони правопорядку, розголошення. якої може завдати шкоди національній безпеці України і які рішенням державних експертів з питань таємниць визнано державною таємницею та включено до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (ЗВДТ) [2]. З моменту опублікування вказаного Зводу (змін до нього) ці відомості підлягають охороні з боку держави як такі, що становлять державну таємницю, хоча б на цей час вони ще не були матеріалізовані.

Зовнішньою (матеріальною) ознакою віднесення документа, виробу або іншого матеріального носія інформації до предметів,, що містять відомості, які становлять державну таємницю, є наданий йому гриф секретності - реквізит матеріального носія таємної інформації, який засвідчує ступінь її секретності ("особливої важливості", "цілком таємно", "таємно") [1]. Строк, протягом якого діє рішення про віднесення інформації до державної таємниці, встановлюється Державним експертом з питань таємниць, але не може перевищувати для зазначених видів інформації відповідно 30, 10 і 5 років. Проте після закінчення зазначеного строку його може бути подовжено [1].

Конкретні відомості можуть бути віднесені до державної таємниці за ступенями секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно" лише за умови, що вони належать до зазначених чотирьох категорій і їх розголошення завдаватиме шкоди інтересам національної безпеки України.

Забороняється віднесення до державної таємниці будь-яких відомостей, якщо цим звужуватимуться зміст і обсяг конституційних прав та свобод людини і громадянина, завдаватиметься шкода здоров'ю та безпеці населення.

Не належить до державної таємниці інформація; про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту; про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян; про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціальнодемографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення; про факти порушень прав і свобод людини і громадянина; про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб; інша інформація, яка відповідно до законів та міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, не може бути засекречена. Передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам такої інформації не може кваліфікуватися як шпигунство [5].

Відомості у різних сферах, які визнані державною таємницею, конкретизовані у Зводі відомостей, що становлять державну таємницю [1]. Питання про те, чи становлять ті або інші відомості державну таємницю, у кожній кримінальній справі має вирішуватися на підставі висновку експертизи.

Проте передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що є міждержавними секретами, але, при цьому не становлять державної таємниці України, не створюють підстав для кваліфікації цих дій як шпигунство.

Не тягнуть відповідальності за КК України і вчинені на території України передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам відомостей, що становлять державну таємницю іншої країни. Відсутність відповідної норми дає можливість використовувати територію України як плацдарм для здійснення шпигунських дій щодо інших країн [5]..

Передача або збирання іноземцем чи особою без громадянства з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам будьяких інших відомостей, крім тих, що становлять державну таємницю, у тому числі в одержанні яких зацікавлена іноземна розвідка (скажімо, відомостей про місткість того чи іншого аеродрому цивільної авіації, про пропускну спроможність того чи іншого напрямку залізниці, про потреби певної галузі народного господарства у дорогоцінних металах і природних алмазах, про номенклатуру, обсяг і фінансування конкретної операції з експорту, імпорту певних видів сировини і продукції, про науково-технічне співробітництво України з окремою іноземною державою, відомостей про фахівців у галузі військових наук, про систему охорони конкретного військового арсеналу, про виробничу потужність конкретного підприємства з ремонту озброєння тощо) та які, на її погляд, можуть бути придатні для використання на шкоду інтересам України (для вчинення диверсій чи іншого використання в умовах воєнного стану чи в інший особливий період, або для виконання перспективних вербувальних завдань тощо), не містить складу злочину, передбаченого ст. 114 [5].

Передача або збирання з метою передачі іноземним організаціям, підприємствам, установам або їх представникам економічних, науково-технічних або інших відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави, у тому числі вчинені іноземцем або особою-без громадянства, яким ці відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, кваліфікується (за ст. 330 ККУ передача або збирання з метою передачі іноземним підприємствам, установам, організаціям або їх представникам економічних, науково-технічних або інших відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави). Безпосередня передача іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист, вчинені, скажімо, особою, яка здійснює ці заходи, за певних обставин, (за ст. 381 - розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист) [5].

Крім того, збирання, з метою, передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять комерційну таємницю, якщо це спричинило тяжких наслідків.

З об'єктивної сторони шпигунство полягає у таких діях; 1) передача іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю; 2) збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю.

Ініціатива збирання чи передачі відповідних відомостей може належати як виконавцю, так і шпигуну. Для кваліфікації злочину це значення не має,

Передача відомостей - це їх усне повідомлення у будь-якій формі (безпосередньо, по радіо, по телефону) іноземній державі, іноземній організації, їх представникам, вручення певних документів, виробів чи інших матеріальних носіїв інформації (безпосередньо, через посередників, з використанням тайників тощо) або їх пересилання (з використанням поштового, електронного зв'язку, за допомогою тварин, рептилій тощо). Якщо вказані відомості було передано іншій державі у порядку, передбаченому законодавством України, це не є злочином.

Збирання зазначених відомостей полягає в їх пошуку і добуванні (шляхом розпитування певних осіб, візуального спостереження та підслухування, зняття інформації з каналів зв'язку, проникнення до комп'ютерних систем, виготовлення копій документів тощо}, придбанні будь-яким способом (таємне чи відкрите викрадення, купівля, обмін документів чи зразків зброї, боєприпасів, макетів секретного об'єкта тощо) з наступним зосередженням їх в одному чи кількох місцях.

Одним із способів збирання відомостей, що становлять державну таємницю, можуть бути "благочинні" акції, спрямовані нібито на виявлення талановитих молодих вчених або на визначення можливих об'єктів інвестицій (опитування, анкетування, конкурси та ін.). Ще один спосіб, як використання спеціальних космічних (супутникових), повітряних, морських і наземних технічних засобів.

Шпигунство вчинене шляхом незаконного втручання в роботу автоматизованих електронно-обчислювальних машин, їх систем чи комп'ютерних мереж, це потребує додаткової кваліфікації (за ст. 361Незаконне втручання в роботу автоматизованих електронно-обчислювальних машин, їх систем чи комп'ютерних мереж, що призвело до перекручення чи знищення комп'ютерної інформації або носіїв такої інформації, а також розповсюдження комп'ютерного вірусу шляхом застосування програмних і технічних засобів, призначених для незаконного проникнення в ці машини, системи чи комп'ютерні мережі і здатних спричинити перекручення або знищення комп'ютерної інформації чи носіїв такої інформації, Одночасне викрадення, привласнення, вимагання комп'ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службової особи своїм службовим становищем,(за ст.362 -. викрадення, привласнення, вимагання комп'ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службовою особою своїм службовим становищем) [5].

Якщо особою викрадено з метою передачі іноземній державі, іноземній організації чи їх представникам предмети, відомості про які становлять державну таємницю (зразки військової зброї, спеціальної техніки, криптографічного чи іншого обладнання, радіоактивні матеріали тощо), або офіційні документи, що знаходяться на державних підприємствах і містять державну таємницю, ці дії, залежно від їх конкретного способу, а також від особливостей предмета і суб'єкта, слід додатково кваліфікувати за ст. ст. 185крадіжка, 191 - привласнення, 262 проникнення до житла, 357 - викрадення, привласнення документів, 410 - викрадення, привласнення, службовцем зброї [5].

Шпигунство, поєднане з незаконним використанням спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації. До таких спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації відносяться: технічні засоби, устаткування, апаратура, прилади, пристрої, препарати та інші вироби, спеціально створені, розроблені, модернізовані, запрограмовані або пристосовані для виконання завдань з негласного отримання інформації під час здійснення оперативно-розшукової діяльності.

Такими спеціальними технічними засобами негласного отримання інформації є: а) отримання та реєстрації аудіо інформації; б) візуального спостереження та документування; в) прослуховування телефонних переговорів; г) перехоплення та реєстрації інформації, з технічних каналів зв'язку; д) контролю поштових повідомлень і відправлень; е) обстеження предметів і документів; є) проникнення у приміщення, транспортні засоби, інші об'єкти та їх обстеження; ж) контролю за переміщенням транспортних Засобів та інших об'єктів; з) отримання (зміни, знищення) інформації з технічних засобів й зберігання, обробки та передачі.

Спірні питання щодо належності предмета до спеціальних технічних засобів вирішуються експертним шляхом [5]. Використання спеціальних технічних засобів шпигунства кваліфікується за ст. 114 і не потребує додаткової кваліфікації за (ст. 359) та іншими [5]. У випадках, коли певні відомості були довірені особі або стали відомі їй під час служби, роботи, спілкування з носіями таких відомостей, які незаконно розголосили їх, або коли особа випадково знайшла чи ознайомилась іншим чином отримала відповідні документи, вироби тощо, потреби в їх збиранні фактично не існує.

Таким чином, шпигунство може полягати як у збиранні зазначених відомостей з наступною їх передачею відповідним адресатам, так і лише у збиранні їх з метою такої передачі або тільки в їх передачі. У разі, якщо шпигунство вчинюється групою осіб з розподілом ролей між ними, то закінчений склад злочину матиме місце і в діях особи, яка тільки добуває відповідну інформацію, і в діях особи, яка тільки зберігає її з метою передачі, і в діях особи, яка тільки передає її адресатові. Якщо ж дії групи перервано на стадії передачі інформації адресату шпигунства, третя із вказаних членів групи особа має нести відповідальність (через ст. 15 - за замах злочин) шпигунство, а перші дві - за закінчене шпигунство (через ст 13 - закінчений злочини) [5].

Іноземна держава у даному випадку поняття збірне. Передача іноземній державі певних відомостей передбачає передачу їх не Державі як субстанції, а офіційному державному органу, у тому числі розвідувальному. Про поняття іноземна організація, представник іноземної держави або іноземної організації [17]. Шпигунство є закінченим, якщо воно вчинене у вигляді передачі певних відомостей, з моменту їх фактичного повідомлення (вручення матеріалів, які їх містять), відправлення адресату чи посереднику, закладення в тайник, передачі предмета, який відкриває доступ до них, - відповідно до обумовленості з адресатом, а у вигляді збирання - з моменту зосередження в будь-якому місці (при особі, в її житлі, у схованці) хоча б частини відповідної інформації за наявності мети передати Її відповідній іноземній державі, іноземній організації або їх представникам, незаконне виготовлення чи придбання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації (різноманітних перетворювачів, апаратних, програмно-апаратних засобів тощо) з метою їх використання для збирання відповідної інформації залежно від конкретної спрямованості наміру особи має кваліфікуватися за ст. ст. 14 - (готуванням до злочину) і 114, 14 і 231 - незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, або 14 і 330 - передача або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка е власністю держави (як готування, відповідно, до шпигунства, до комерційного шпигунства або до збирання з метою передачі іноземним організаціям чи їх представникам відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави) [5].

Суб'єкт злочину, передбаченого ст. 114, тільки іноземець або особа без громадянства. Іноземна держава - це будь-яка держава, крім України, незалежно від того, чи визнана вона Україною як суверенна і чи має Україна з нею дипломатичні відносини [18].

Під іноземною організацією слід розуміти будь-яку державну чи недержавну установу, підприємство, об'єднання, орган іншої країни, у тому числі політичну партію, релігійну організацію, комерційне підприємство, а також міждержавну чи міжнародну організацію, у тому числі неофіційну, нелегітимну чи злочинну ("тіньовий" уряд у вигнанні, міжнародна терористична організація тощо), крім офіційної міжнародної організації, членом якої є Україна [19]. Іноземною організацією є також військова, політична, економічна, фінансова, прикордонна чи інша розвідка.

Представник іноземної держави або іноземної організації - це особа, яка уповноважена виражати інтереси тієї чи іншої іноземної Держави (іноземної організації) та діє від її імені або представляє її за спеціальним повноваженням, у тому числі таємним (не офіційним). До представників іноземних держав слід, зокрема, відносити глав та членів дипломатичних представництв (послів, посланників, повірених у справах, радників, аташе), консульських установ (генеральних консулів, віце-консулів, консульських агентів), осіб, що включені до парламентських і урядових делегацій іноземних держав як їх члени, та знаходяться на території України з офіційними чи неофіційними дорученнями [20]. Не має значення, представляє особа державу, яка визнана чи не визнана Україною як суверенна, або організацію, яка є законною чи незаконною. Крім того, іноземною за певних обставин може бути визнана й організація, зареєстрована в Україні, а представником іноземної організації не обов'язково є іноземець чи особа без громадянства [18].

Згідно з міжнародними угодами України в умовах воєнного конфлікту особа зі складу збройних сил сторони, яка перебуває у конфлікті, не вважається такою, що займається шпигунством, і не може бути притягнута до кримінальної відповідальності за ст. 114, якщо вона: а) від імені цієї сторони збирає інформацію на території, що контролюється супротивною стороною, але, діючи таким чином, носить формений одяг своїх збройних сил; б) проживаючи на території, окупованій супротивною стороною, від імені сторони, від котрої вона залежить, збирає на цій території інформацію, що має воєнне значення, але при цьому не діє обманним шляхом або навмисно не вдається до таємних дій; в) не проживаючи на території, окупованій супротивною стороною, фактично займається шпигунством на цій території, але її не захоплено до того, як вона знову приєдналась до збройних сил, до яких вона належить.

Кримінальний кодекс містить спеціальну підставу звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вже передала чи зібрала для передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомості, що становлять державну таємницю за наявності хоча б однією із наступних підстав.

Такою підставою є сукупність трьох умов, із яких тільки дві повністю залежать від волі вказаної особи: а) особа припинила раніше розпочату шпигунську діяльність; б) вона добровільно повідомила органи державної влади України про вчинене нею на шкоду інтересам України; в) внаслідок виконання особою перших двох умов і вжитих органами державної влади України (можливо, за участю цієї ж особи) заходів було відвернену шкоду інтересам України.

У разі, коли особа зібрала для передачі іноземній державі, іноземній організації чи їх представникам певні відомості, але добровільно передала їх компетентним органам влади України, вона може бути звільнена від відповідальності на підставі ч. 2 ст. 114. У разі ж, коли вона вже передала хоча б частину зазначених відомостей вказаним адресатам, після чого припинила свою шпигунську діяльність та добровільно повідомила органи влади України про вчинене, підстав для звільнення її від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 114 немає, оскільки шкоду інтересам України вже заподіяно самим фактом отримання вказаних відомостей їх адресатом і відвернути Її практично неможливо (фактор несвоєчасності). В окремих випадках, коли, скажімо, на час передачі відомостей, що становлять державну таємницю, майже минув встановлений законодавством строк Їх засекречування або обсяг цих відомостей був надзвичайно малим, тим більше, якщо компетентним органам влади з певною часткою ймовірності вдалося переконати іноземну організацію, що отримані нею відомості є дезінформацією, може йтись про те, що відповідні дії особи через малозначність не становлять суспільної небезпеки. Про добровільність йдеться у ст 17 КК України, що означає, що особа, яка почала вчинювати злочин і усвідомлює можливість (хоча б і з подоланням певних перешкод) доведення його до кінця, відмовляється від цього за власною ініціативою [5]. Слід мати на увазі, що шпигунство є закінченим злочином не з моменту встановлення зв'язку з іноземною державою, іноземною організацією або їх представниками чи отримання завдання від іноземної розвідки, а з моменту вчинення певних конкретних дій на шкоду Україні. Якщо особа, отримавши завдання іноземної розвідки, не вчинила ніяких дій і добровільно та остаточно відмовилась від його виконання, то незалежно від того, заявила вона органам державної влади про свій зв'язок з іноземною розвідкою або не зробила цього, - вона має бути звільнена від кримінальної відповідальності на підставі ст. 17 [5].

Висновки

Таким чином, держава може зазнати найбільшої загрози в результаті зовнішнього впливу - це шпигунська діяльність.

З метою успішної протидії зовнішнім чинникам необхідно - запровадити запобіжні, режимні та контррозвідувальні заходи у найбільш вразливих секторах: оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки, охорони правопорядку, мовної політики тощо.

Зменшити ризики щодо допуску до державної таємниці, політичним діячам, запровадивши нову форму допуску у сфері «політика» з суттєвими обмеженнями та можливостями ознайомлення громадян іноземних спецслужб та можливого її розголошення.

Встановити нові демократичні правила та процедури надання допуску та доступу до державної таємниці з урахуванням ситуації, склалася, суттєво обмеживши таке право особам, в діях яких були, є та можуть бути ризики для держави, суспільства та людини (сепаратизм, прихильність до комуністичної ідеології « Руського миру», тероризму, іншої суспільно - небезпечної ідеології насильства) тощо.

Література

1. Про державну таємницю: Закон України від 21 січня 1994 року № 3855-XII зі змінами [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/385512/print1360009387090304.

2. Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2005 р. за № 902/11182. Наказ СбУ, від 12.08.2005 № 440

3. Про національну безпеку України: Закон України від 21.06.2018 № 2469-VIII (2469-19) зі змінами і доповненнями. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2469-19#Text (дата звернення: 12.02.2021).

4. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства. Закон України. (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, № 19-20, ст.179)

5. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III / Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131.

6. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII зі змінами [Електронний ресурс]. Режим доступу http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2657-12.

7. Про доступ до публічної інформації» Закон України Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 32, ст. 314)

8. Про захист персональних даних (Відомості Верховної Ради України (ВВР), Закон України, від 01.06.2010 2010, № 34, ст. 481)

9. Про роботу органів прокуратури Про зареєстровані кримінальні правопорушення та результати їх досудового розслідування - Про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення. Статистика - Офіс Генерального прокурора. 2023. new.gp.gov.ua > posts > statistika.

10. Етимологічний словник Української мови. Вид. Наукова думка. 2012, т.7. С. 404.

11. Норман Полмар, Томас Б.Аллен. Энциклопедия шпигонажа./Пер.с англ. В. Смирнова. М.: Крон-Пресс, 1999.816 с.

12. Даль В. Толковий словарь живого великорусского языка. Санкт - Петербург «Динамит», 1997, Т.4,-683 с.

13. Ожегов С.И. Словарь русского язика: Ок. 57000 слов/ Под ред. чл. корр. АН СССР Н.Ю. Шведовой. 20-e изд., стереотип. М.: Рус. яз., 1988. 750 с.

14. Новий тлумачний словник української мови. К.: Аконіт, 2001. Т. 4. С. 172.

15. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [ уклад. і голов. ред. В.Г. Бусел]. К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. 1440 с.

16. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон від 13 квітня 2012 року // Голос України. 2012. 90-91. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

17. Положення про порядок оформлення дозволів за розпорядженнями Президента України на передачу іншій державі інформації, що становить державну таємницю, та матеріальних носіїв інформації. Затверджене указом Президента України № 423/97 від 13 травня 1997р.

18. Венская конвенция о дипломатических сношениях 18 апреля 1961 г. (Конвенция ратифицирована с оговоркой Указом Президиума ВС СССР N 2208-VI ( v2208400-64 ) от 11.02.64 Указом Президиума ВС УССР (199a-06) от 21.03.64) Статус Конвенции см.( 995_j40 )

19. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства (Відомості Верховної Ради України (вВр, Закон України. ), 2012№ 19-20, ст.179)

20. Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні. Затверджене Указом Президента України № 198/93 від 10 червня 1993 р. (п. п. 13. 25).

References

1. Zakon Ukrarni “Pro derzhavnu taєmnicju” [The Law of Ukraine “On state secrets”]. (n.d). zakon4.rada.gov.ua Retrieved from http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3855-12/print13600093 87090304. [in Ukrainian].

2. Nakaz SbU “Pro zatverdzhennja Zvodu vidomostej, shho stanovljat' derzhavnu taєmnidju. Zareєstrovano v Ministerstvi justicii Ukraini 17 serpnja 2005 r. za № 902/11182” [The Order of the SbU “On approval of the Compendium of information constituting a state secret. Registered in the Ministry of Justice of Ukraine on August 17, 2005 under No. 902/11182”]. [in Ukrainian].

3. Zakon Ukraini “Pro nadonal'nu bezpeku Ukraini” [The Law of Ukraine “On the national security of Ukraine” ]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2469-19#Text [in Ukrainian].

4. Zakon Ukrami “Pro pravovij status inozemciv ta osib bez gromadjanstva” [The Law of Ukraine “About the legal status of foreigners and stateless persons”]. (2012). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Bulletin of Verkhovna Rada of Ukraine. Kyiv: Parlam. vyd-vo [in Ukrainian].

5. Krimmafnij kodeks Ukrami [Criminal Code of Ukraine]. (2001, April 05). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Bulletin ofVerkhovna Rada of Ukraine. Kyiv: Parlam. vyd-vo [in Ukrainian].

6. Zakon Ukrami “Pro informaciju” [The Law of Ukraine “About information”]. (n.d). zakon2.rada.gov.ua Retrieved from http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2657-12.

7. Zakon Ukraini “Pro dostup do publichnoi informadi» [The Law of Ukraine “On access to public information"]. (2011). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Bulletin of Verkhovna Rada of Ukraine. Kyiv: Parlam. vyd-vo [in Ukrainian].

8. Zakon Ukraini “Pro zahist personal'nih danih” [The Law of Ukraine “On the protection of personal data”]. (2010). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Bulletin of Verkhovna Rada of Ukraine. Kyiv: Parlam. vyd-vo [in Ukrainian].

9. Pro robotu organiv prokuraturi Pro zareєstrovanі kriminal'ni pravoporushennja ta rezul'tati Hh dosudovogo rozsliduvannja - Pro osib, jaki vchinili kriminal'ni pravoporushennja [About the work ofprosecutor's offices About registered criminal offenses and the results of their pre-trial investigation - About persons who have committed criminal offenses. Statistics]. Retrieved from new.gp.gov.ua > posts > statistika. [in Ukrainian].

10. Etimologichnij slovnik Ukralns'kol movi [Etymological dictionary of the Ukrainian language], Vid. Naukova dumka [in Ukrainian].

11. Norman, Polmar, Tomas, B.Allen (1999). Jenciklopedija shpigonazha [Encyclopedia of espionage], M.: Kron-Press [in Russian].

12. Dal', V. (1997). Tolkovij slovar' zhivogo velikorusskogojazyka [An explanatory dictionary of the living Great Russian language], (vol. 1-4). Sankt - Peterburg «Dinamit» [in Russian].

13. Ozhegov, S.I. (1988). Slovar' russkogo jazika [Dictionary of the Russian language]. M.: Rus. Jaz. [in Russian].

14. Novij tlumachnij slovnik ukrams'kol movi [New explanatory dictionary of the Ukrainian language], (vol. 1-4). K.: Akonit [in Russian].

15. Busel, V.G. (2003). Velikij tlumachnij slovnik suchasnol ukrams'kol movi [A large explanatory dictionary of the modern Ukrainian language]. K.; Irpin': VTF «Perun» [in Ukrainian].

16. Krimmafnij procesual'nij kodeks Ukraini [Criminal Procedural Code of Ukraine]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from http://zakon.rada.gov.ua. [in Ukrainian].

17. Ukaz Prezidenta Ukrami “Polozhennja pro porjadok oformlennja dozvoliv za rozporjadzhennjami Prezidenta Ukralni na peredachu inshij derzhavi informacil, shho stanovit' derzhavnu taєmnicju, ta material'nih nosilv informacil” [The decree of the President of Ukraine “Provisions on the procedure for issuing permits by order of the President of Ukraine for the transfer to another state of information constituting a state secret and material carriers of information”]. [in Ukrainian].

18. Venskaja konvencija o diplomaticheskih snoshenijah 18 aprelja 1961 g. ( Konvencija ratificirovana s ogovorkoj Ukazom Prezidiuma VS SSSR N 2208-VI ( v2208400-64 ) ot 11.02.64 Ukazom Prezidiuma VS USSR ( 199a-06 ) ot 21.03.64 ) Status Konvencii sm.( 995_j40 ) [The Vienna Convention on Diplomatic Relations of April 18, 1961 (Convention ratified with a reservation by the Decree of the Presidium of the Supreme Council of the USSR N 2208-VI (v2208400-64) dated 11.02.64 by the Decree of the Presidium of the Supreme Council of the USSR (199a-06) dated 21.03.64) Status of the Convention see (995_j40)]. [in Ukrainian].

19. Zakon Ukra'ini “Pro pravovij status inozemciv ta osib bez gromadjanstva (Vidomosti Verhovno'i Radi Ukra'ini” [The Law of Ukraine “On the legal status of foreigners and stateless persons”]. (2012). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Bulletin of Verkhovna Rada of Ukraine. Kyiv: Parlam. vyd-vo [in Ukrainian].

20. Ukaz Prezidenta Ukra'ini “Polozhennjapro diplomatichnipredstavnictva ta konsul's'ki ustanovi inozemnih derzhav v Ukraini ” [The Decree of the President of Ukraine “Regulations on diplomatic missions and consular institutions of foreign countries in Ukraine''”], [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru