Кваліфікація лікарської помилки шляхом використання сучасних цифрових технологій: цивільно-правовий аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра цивільно-правових дисциплін

Національна академія внутрішніх справ

Кваліфікація лікарської помилки шляхом використання сучасних цифрових технологій: цивільно-правовий аспект

Стукало Наталія Юріївна, аспірант



Анотація

В нашій державі спостерігається стійкий попит на покращення якості життя та збереження стану здоров'я. Це призвело до активного росту ринку високотехнологічної медицини, що включає в себе дистанційні методи діагностики, персоналізовану медицину, «розумні» ліки, електронні аналоги органів чуття і інше. З'явилися нові поняття, такі як «цифрова медицина» та «цифрова охорона здоров'я». Цифрова медицина розглядається у контексті персоналізації охорони здоров'я, розвитку превентивної медицини та впровадження штучного інтелекту. Впровадження цифрових технологій у медицині призвело до виникнення нових способів взаємодії між тими, хто надає медичні послуги та пацієнтами.

Сучасні технології в галузі медицини вже дозволяють спростити взаємодію з медичними закладами. Тепер можна записатись на консультацію лікаря через Інтернет, обговорити важливі аспекти лікування зі своїм сімейним лікарем або взяти участь у необхідних консультаціях через пацієнтські кабінети або месенджери. Електронні версії рецептів, направлень чи лікарняних документів тепер також доступні для пацієнтів.

Метою даної статті є проведення аналізу останніх підходів до оцінки професійних помилок лікарів, зокрема з урахуванням розширення використання цифрових технологій у медицині. Робота також має на меті формулювання висновків та висування пропозицій щодо можливих змін у законодавстві. Важливо вказати на необхідність розгляду проблеми відповідальності медичних працівників в контексті цифрової медицини.

Передбачається, що законодавець у майбутньому буде змушений змінити підходи щодо встановлення відповідальності за лікарську помилку з урахуванням розширення сфери застосування цифрової медицини.

Ключові слова: цифрова медицина, телемедицина, лікарська помилка, відповідальність медичних працівників, охорона здоров'я, «дистанційний лікар», цифровізація охорони здоров'я.

Stukalo Nataliia Yuriivna graduate student of the Department of Civil and Legal Disciplines, National Academy of Internal Affairs, Kyiv

QUALIFICATION OF MEDICAL ERROR THROUGH THE USE OF MODERN DIGITAL TECHNOLOGIES: CIVIL LEGAL ASPECT

Abstract

In our country, there is a steady demand for improving the quality of life and maintaining health. This led to the active growth of the high-tech medicine market, which includes remote diagnostic methods, personalized medicine, "smart" medicines, electronic analogs of the senses, and more. New concepts such as "digital medicine" and "digital healthcare" have appeared. Digital medicine is considered in the context of the personalization of health care, the development of preventive medicine and the introduction of artificial intelligence. The introduction of digital technologies in medicine has led to the emergence of new ways of interaction between those who provide medical services and patients.

Modern technologies in the field of medicine already make it possible to simplify interaction with medical institutions. Now you can make an appointment for a doctor's consultation online, discuss important aspects of treatment with your family doctor or take part in the necessary consultations through patient offices or messengers. Electronic versions of prescriptions, referrals or hospital documents are now also available to patients.

The purpose of this article is to conduct an analysis of the latest approaches to the assessment of professional errors of doctors, in particular, taking into account the expansion of the use of digital technologies in medicine. The work also aims to formulate conclusions and put forward proposals regarding possible changes in legislation. It is important to point out the need to consider the problem of the responsibility of medical professionals in the context of digital medicine.

It is assumed that in the future, the legislator will be forced to change approaches to establishing responsibility for a medical error, taking into account the expansion of the scope of application of digital medicine.

Keywords: digital medicine, telemedicine, medical error, responsibility of medical workers, health care, «remote doctor», digitalization of health care.



Вступ

Постановка проблеми. У Преамбулі Статуту (Конституції) Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), здоров'я визначено як «стан повного фізичного, душевного та соціального добробуту, а не лише відсутність хвороб та фізичних дефектів» [1]. Йдеться про здоров'я людини з позиції її соціального комфорту, яку розуміють у широкому розумінні слова як комфорт фізичний і психічний. У суспільстві формується стійкий попит на нову якість життя та стан здоров'я. Населення і у фізичному, і у соціальному значенні не хоче старіти. Наслідком цього стало активне зростання ринку послуг високотехнологічної та персоналізованої медицини.

Розвиток цього напряму медицини визначається економічними, соціальними та науково-технологічними можливостями. Щоб зрозуміти причини багатьох хвороб, лікарі майже не вдаються до хірургічного втручання. Завдяки точним наукам і розвитку комп'ютерних технологій з'явилось чимало методів безболісної діагностики [2]. Це різноманітні дистанційні методи діагностики здоров'я людини, які стають все більш поширеними, особливо з розвитком технологій. Ось кілька з них:

- домашнє телеконсультування - процес спостереження за станом здоров'я пацієнта, який перебуває за межами закладу охорони здоров'я, із застосуванням телемедицини;

- кабінет телемедицини - структурний підрозділ закладу охорони здоров'я, що забезпечує надання медичної допомоги із застосуванням телемедицини;

- телемедицина - комплекс дій, технологій та заходів, що застосовуються при наданні медичної допомоги, з використанням засобів дистанційного зв'язку у вигляді обміну електронними повідомленнями;

- телемедична мережа - форма організації надання медичної допомоги населенню із застосуванням телемедицини;

- телемедичне консультування - надання медичної допомоги пацієнту лікарем із застосуванням телемедицини;

- телеметрія - сукупність технологій, що дають змогу проводити дистанційне вимірювання, збір і передачу інформації про показники діяльності (фізіологічні параметри) організму пацієнта [7].

Таким чином, ці та інші різноманітні дистанційні методи діагностики здоров'я людини допомагають зв'язати не тільки пацієнта та лікаря, але й надають можливість лікарям спілкуватися, навчатися та обмінюватися досвідом. Наразі перспективним напрямком у телемедицині є телеконсультації у віддалених містах та селах, за допомогою яких фахівці можуть надавати профільні рекомендації колегам та консультувати пацієнтів [3].

Проникнення цифрових технологій у сферу охорони здоров'я - прорив для забезпечення доступу до якісних медичних послуг всіх громадян незалежно від місця проживання, соціального статусу, рівня доходів. Існуюча система надання медичних послуг є вертикальною і орієнтована на медичні заклади. При організації такої моделі пріоритетом є забезпечення організаційних вимог для зручності медичного закладу, а не зручність пацієнта.

Проблемою існуючої моделі також є неспроможність швидко розширюватись, змінюватись, щоб задовільнити нові інформаційні потреби пацієнтів [17, с. 100].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сьогоднішній день більшість медичних працівників та навіть їхні керівники демонструють поверхневе розуміння своєї юридичної відповідальності, передбаченої законодавством за порушення, які вони можуть вчинити під час надання медичної допомоги. Таким чином, наразі актуальним стає проведення дослідження відповідальності медичних працівників, особливо в контексті цифрової медицини та надання лікування пацієнтам.

Відповідно до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність [9].

Питання відповідальності медичних працівників, зокрема і цивільно- правової, досліджували як представники медичної науки: І.В. Давидовський, І.Ф. Огарков, М.І. Пирогов та ін., а також і юриспруденції: К.Б. Ярошенко, Д.Ю. Медніс, Е.О. Харитонов, Н.А. Саніахметова, Е.В. Лазарева, Л.Я. Свистун, С.В. Антонов, Г.К. Матвеєв, В.Д. Примак, Н. Старікова, А.Н. Савицька, С.Б. Булеца, О.П. Мінцер, В.О. Романов, І.Б. Галелюка, О.В. Вороненко, Г.В. Антонова та інші.

Метою даної статті є проведення аналізу останніх підходів до оцінки професійних помилок лікарів, зокрема з урахуванням розширення використання цифрових технологій у медицині.



Виклад основного матеріалу

лікарська помилка цифровий

9 серпня 2023 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо функціонування телемедицини» № 3301-ІХ. Цей Закон передбачає внесення змін до основ законодавства України про охорону здоров'я, Закону «Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я» та Закону «Про екстрену медичну допомогу» з метою запровадження комплексного та системного підходу до формування та реалізації державної політики в частині розвитку телемедицини для збереження та зміцнення здоров'я нації шляхом підвищення якості й доступності медичних послуг, розширення можливостей для пацієнтів, підвищення ефективності управління та використання ресурсів охорони здоров'я [8].

До переліку найбільш поширених послуг телемедицини належить: невідкладна допомога при застуді, кашлі та болях у шлунку, гарячці тощо; допомога з захворюваннями, що мають рецидив, такими як мігрень чи інфекції сечовивідних шляхів; консультації щодо шкірних захворювань; психологічна допомога і лікування стресу, синдрому дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ) у дітей і дорослих тощо, включно онлайн-терапія, консультування щодо призначення і дозування ліків; дистанційний моніторинг для досягнення та контролю цілей щодо здоров'я у разі хронічних захворювань (цукровий діабет, високий кров'яний тиск та холестерин тощо); післяопераційний моніторинг; отримання результатів лабораторних досліджень та рентгенівських знімків; консультування щодо рецептів; фізична терапія [16].

Очікується, що від реалізації закону буде розв'язано проблеми, пов'язані зі стратегічним підходом до розвитку телемедицини в Україні. Зокрема, посилиться спроможність держави у забезпеченні порятунку життя і надання медичної допомоги та підвищиться спроможність системи охорони здоров'я України до надання необхідної медичної допомоги в разі виникнення надзвичайних ситуацій та воєнних загроз.

Водночас передбачається, що оптимізуються витрати на охорону здоров'я шляхом кращого використання наявних технічних, кадрових та фінансових ресурсів, ефективного надання медичної допомоги та зменшення кількості ускладнень, що призводять до необхідності більш високовартісного лікування. А також підвищиться якість, безпечність, зручність та доступність медичних послуг для населення України, особливо для пацієнтів, які перебувають у скрутних умовах і не мають можливості звернутися особисто до медичного закладу, недостатньо охоплених і вразливих груп пацієнтів [8].

Оскільки люди проводять більше часу в приміщеннях, їм потрібно навчитися управляти майже кожним аспектом свого життя, включаючи фізичне та психічне здоров'я [6]. Допомагає управляти своїм здоров'ям цифровізація основних напрямів людської діяльності, яка полягає у впровадженні та використанні цифрових технологій для поліпшення та оптимізації різних сфер життя та роботи. Це включає в себе застосування інформаційних та комунікаційних технологій, обробку даних, штучний інтелект, інтернет речей та інші сучасні інноваційні засоби.

Цифровізація основних напрямів людської діяльності призвела до появи і цифрової медицини, яка дозволяє користувачам вести медичний журнал, слідкувати за симптомами та отримувати рекомендації щодо здоров'я.

Цифрова медицина в першу чергу орієнтована на попередження хвороб і забезпечення необхідної якості життя людини.

Виходячи з цього, на сучасному етапі розвитку технологій штучного інтелекту (ШІ) можна виділити такі базові напрями розвитку цифрової медицини щодо розроблення та створення:

- мобільних медичних моніторів, що побудовано на основі смарт- сенсорів для вимірювання в реальному часі основних медичних параметрів [5] і об'єднано в бездротову сенсорну мережу (БСМ);

- мобільних засобів первинного оброблення виміряних медичних параметрів, суміщених із смарт-сенсорами, для знімання цих параметрів;

- мобільних засобів передавання параметрів, що виміряно медичним монітором і що характеризують у реальному часі стан людини, у віддалені центри прийняття рішень;

- дистанційно керованих носимих інжекторів для введення необхідних лікарських засобів (Л3), що підтримують життєдіяльність людини.

Зазначені технології розраховано на надання медичної допомоги мільйонам людей. Їхнє освоєння та впровадження в медичну практику вже почалося. Проте, якщо носимі медичні монітори зі смарт-сенсорами, які об'єднані у бездротові мережі, та дистанційні інжектори знаходять своє застосування, хоча ще і недоступні більшості пацієнтів, то прийняття рішення за результатами переданих у віддалені медичні центри медичних параметрів про стан пацієнтів, що перебувають під віддаленим наглядом, все ще залишається прерогативою лікаря. У таких центрах у вигляді електронних медичних карт зберігають дані про захворювання пацієнта та надані йому послуги, але сучасний рівень розвитку штучного інтелекту поки що не дає можливість таким центрам, самостійно в автоматичному режимі приймати рішення про застосування того чи іншого методу надання медичної допомоги [4].

Використання цифрових технологій у медицині призвело до створення нових форм взаємодії між постачальниками медичних послуг та їх споживачами: онлайн-консультації; проведення медичних маніпуляцій онлайн; електронний документообіг тощо.

У зв'язку зі сказаним слід інакше поглянути на проблему відповідальності медичних працівників у системі цифрової медицини. Відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 № 2801-XII «охорона здоров'я - система заходів, спрямованих на збереження та відновлення фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості її життя» [9].

Стаття 49 Конституції України гарантує, що «кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування» [10], у зв'язку з чим суспільство уважно ставиться до кожного факту непрофесіоналізму під час надання медичної послуги.

Відповідальність медиків за лікарські помилки з'явилася ще в давнину. Звід законів Хаммурапі (1750 р. до н. е.) містив три параграфи, які передбачали відповідальність за лікарську помилку. У Законах XII таблиць Стародавнього Риму також згадувалося про відповідальність лікарів за невдале лікування особи. За античних часів та в епоху Середньовіччя лікарі, що були винні в заподіянні шкоди пацієнтам, майже в кожному випадку підлягали жорсткому покаранню (втрата кисті рук, спалення на вогнищі) або несли іншу відповідальність (вигнання з міста, штраф, позбавлення практики). У Стародавній Греції лікар звільнявся від відповідальності за помилку, якщо хворий помирав проти його волі. В Англії лікар за шкоду пацієнтові зазнавав штрафу, тюремного ув'язнення або позбавлявся лікарської практики. У Стародавній Русі за лікарські помилки лікар відповідав як за навмисний злочин. Однак рівень помилок залишався високим. У подальшому лікарі домоглися значних успіхів у лікуванні багатьох захворювань, але якою ціною [11, с. 45].

Оприлюднені статистичні дані таких країн, як США, Велика Британія, Німеччина, Франція, свідчить про підвищену смертність пацієнтів від лікарських (медичних) помилок. У США частка лікарських помилок становить 3-4 %, у Великобританії - 5 %, у Франції - 3 %. У Великобританії від лікарських помилок щорічно помирають до 70 тис. пацієнтів. І ці дані не враховують так звані приховані випадки невдалих медичних утручань. При цьому експерти вважають, що 70 % лікарських (медичних) помилок можна попередити, 6 % - потенційно можна попередити і 24 % - запобігти неможливо. За статистикою ВООЗ, щорічно від лікарських (медичних) помилок помирає більше людей, ніж гинуть у ДТП, тобто більше 1,5 млн осіб. При цьому ВООЗ уважає нормою 9 % смертельних випадків, що сталися через лікарські (медичні) помилки та нещасні випадки під час надання медичної допомоги [12, с. 34].

Вирізняються помилки діагностичні, лікувально-тактичні, технічні, організаційні, деонтологічні, помилки в заповненні медичної документації та інші.

Діагностичні помилки -- помилки в розпізнаванні захворювань та їх ускладнень (помилковий діагноз хвороби чи ускладнення). Це - найбільш чисельна група помилок.

Лікувально-тактичні помилки, як правило, є наслідком діагностичних прорахунків. Але трапляються випадки, коли діагноз встановлено правильно, а лікувальну тактику вибрано неправильно.

Технічні помилки -- помилки у проведенні діагностичних і лікувальних процедур, маніпуляцій, методиках операцій.

Організаційні помилки -- помилки в організації надання тих чи інших видів медичної допомоги, створенні необхідних умов функціонування тієї чи іншої служби.

Деонтологічні помилки -- помилки в поведінці лікаря, його спілкуванні з хворими та їхніми родичами, колегами, медичними сестрами, санітарками.

Помилки в заповненні медичної документації, які трапляються досить часто, і часто під час юридичних дій ця документація медиками навмисно губиться [13, с. 54]. У літературі наводяться і інші види лікарських помилок.

В умовах розвитку цифрової медицини взаємодія лікаря та пацієнта зазнає змін. Впроваджується та реалізується концепція «дистанційний лікар».

«Дистанційний лікар» - це унікальний сучасний сервіс для отримання дистанційних консультацій провідних лікарів-практиків в режимі онлайн, який дозволяє:

- отримувати термінові та планові онлайн-консультації лікарів різних спеціальностей;

- обирати лікарів та час консультації;

- отримати електронний рецепт на ліки;

- завантажувати та зберігати медичну документацію;

- переглядати історію консультацій та надані рекомендації;

У рамках телемедицини лікар може попросити пацієнта надати таку інформацію:

- дані про вагу, кров'яний тиск, рівень цукру в крові чи інші важливі показники;

- фотографії ран або стану очей та шкіри тощо;

- щоденник або документ з симптомами пацієнта;

- медичні записи або документи, наприклад, рентгенівські знімки;

Також лікар може надсилати пацієнту інформацію, яка дозволить йому стежити за своїм здоров'ям вдома, наприклад, повідомлення або нагадування щодо виконання реабілітаційних вправ чи прийому ліків; нові рекомендації щодо поліпшення харчування, рухової активності або стресу; детальні інструкції про те, як продовжити лікування вдома; заохочення дотримуватися плану лікування.

В таких випадках при судовому розгляді справ, що стосуються відповідальності лікаря за шкоду спричинену життю чи здоров'ю пацієнта, суд зобов'язаний зробити висновок щодо всіх лікарів, які брали участь у процесі лікування пацієнта. Хто з лікарів нестиме відповідальність у разі несприятливого результату лікування?

На нашу думку, якщо лікар був згоден з думкою членів консиліуму лікарів, здійсненого дистанційно, і в результаті цього лікування настала шкода здоров'ю пацієнта, то він не може бути притягнутий до кримінальної чи цивільної відповідальності. Якщо лікар мав особливу думку, оформлену записом у медичній карті пацієнта, його винуватість слід поставити під сумнів. У такому випадку цивільна відповідальність має лягати на членів консиліуму, що рекомендували неправильну тактику лікування. А притягувати до кримінальної відповідальності за ненавмисне заподіяння шкоди здоров'ю двох та більше осіб заборонено законодавством. Відтак ніхто з лікарів кримінальному покаранню не підлягатиме.

Медична послуга докорінно відрізняється від інших професійних послуг, оскільки орієнтована на особливе благо - здоров'я - та пов'язана з наявністю певного ступеня лікарського ризику.

Лікарські помилки, зумовлені об'єктивними причинами, не тягнуть за собою юридичної відповідальності. Добросовісна помилка лікаря, обумовлена суб'єктивними причинами, є винним діянням, що має причинний зв'язок із заподіяною шкодою та тягне юридичну (цивільну) відповідальність. І тут має місце медичний делікт.

Лікарська помилка - це дефект надання медичної допомоги. У зв'язку з цим штучний інтелект при наданні медичної послуги може допомогти розпізнавати тривожні симптоми в дослідженнях, підібрати ліки, які ідеально підходять конкретному пацієнту і т.п.

Цивільна відповідальність лікарів при використанні цифрової медицини може бути темою для обговорення в контексті різних правових аспектів. Ось деякі можливі аспекти, які можуть впливати на цю відповідальність:

1) конфіденційність і захист даних. Лікарі повинні забезпечити безпеку і конфіденційність даних своїх пацієнтів при використанні цифрових систем;

2) діагностика та лікування. Лікарі повинні забезпечити високу якість діагностики та лікування при використанні цифрових технологій. Якщо застосування цифрових методів призводить до невірних діагнозів або помилок у лікуванні, це може призвести до постановлення рішень суду не на користь лікарів; 3) навчання та компетентність. Лікарі повинні мати достатні навички і знання для правильного використання цифрових технологій у медичній практиці. Недостатні знання чи неправильне використання технологій може викликати претензії до лікарів і їх подальшу цивільну відповідальність; 4) інформування пацієнтів. Лікарі повинні чітко та зрозуміло пояснювати пацієнтам про використання цифрових технологій в їхньому лікуванні. Невірне чи недостатнє інформування може викликати неприязнь пацієнтів та стати причиною судових претензій; 5) технічні аспекти. Враховуючи можливі технічні помилки чи вразливості цифрових систем, лікарі повинні вживати заходів для запобігання порушень інформаційної безпеки.

Таким чином, варто зазначити, що лікарі повинні дотримуватися встановлених норм і враховувати етичні, правові та технічні аспекти при впровадженні цифрових технологій у свою практику. Але, будь-яка професійна діяльність є потенційно ризиковою у сенсі спричинення шкоди внаслідок випадкової помилки. Натомість найбільш гостро сприймається такий ризик щодо медичних працівників, оскільки їх помилки можуть призвести не тільки до погіршення стану здоров'я пацієнта, але й спричинити смерть останнього. Саме тому Етичний кодекс лікаря України серед обов'язків лікаря містить вказівку на те, що лікар не повинен наражати пацієнта на невиправданий ризик [14].

Для сучасної медицини характерними є досить високі ризики. Діяльність медичних працівників з надання медичних послуг має ризиковий характер, тобто ризик у тій чи іншій мірі є присутнім завжди. Виконуючи свої професійні обов'язки належним чином, медичний працівник у будь-якому випадку діє у стані ризику.

З приводу цього, вірно на нашу думку зауважує Н.С. Василевська, яка вказує, що відповідно до норм глави 67 ЦК України та закону України «Про страхування», ризик випадків, коли може виникнути необхідність відшкодування заподіяної шкоди, може бути застрахованим. Під страхування професійної відповідальності медичних працівників підпадає завдавання фактичної прямої шкоди життю та здоров'ю пацієнта (смерть, інвалідність, тимчасова непрацездатність) внаслідок ненавмисних, випадкових, непередбачених, ймовірних дій. У такому разі виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування.

Особливість страхування професійної відповідальності, як зазначають фахівці, також «...полягає у тому, що страховик зобов'язується згідно з договором страхування виплатити страхувальнику компенсацію за позовом третьої сторони за шкоду, заподіяну їй страхувальником через недбалість або помилку при виконанні ним своїх професійних обов'язків», тобто збитки, які понесла третя особа, ненавмисно завдані страхувальником [15, с. 154].



Висновки

Отже, основними позитивними моментами цифровізації охорони здоров'я є: фінансові - як скорочення витрат з допомогою модернізації організаційної системи надання медичних послуг; соціальні - як зростання доступності сучасних медичних послуг; правові - у вигляді грамотного оформлення медичної документації, належного інформування пацієнтів; професійні - як скорочення кількості лікарських помилок.

Як негативний момент можна виділити питання відповідальності лікаря при здійсненні професійної діяльності з використанням цифрової медицини. Наша пропозиція полягає в тому, щоб створити систему страхування лікарів від професійного ризику, що дозволить розмежувати лікарську помилку та нещасний випадок у медичній практиці.

Підводячи підсумок, хочемо зазначити, що розширення сфери застосування цифрової медицини відкриває нові перспективи для удосконалення медичної практики, але разом з тим посилює відповідальність лікарів за можливі наслідки її використання. Завдання шкоди життю та здоров'ю пацієнтів стає ще більш вразливим перед можливими помилками, що виникають у процесі цифрового лікування.

Цивільна відповідальність лікарів у контексті цифрової медицини вимагає від них глибокого розуміння технологічних аспектів та супроводження високих стандартів безпеки даних. Перехід до цифрових платформ вимагає вдосконалення професійної підготовки лікарів, введення стандартів управління ризиками та зміцнення етичних норм.

Забезпечення конфіденційності та безпеки даних, а також систематичне навчання фахівців щодо використання цифрових інструментів, є ключовими чинниками у впровадженні цифрової медицини. Лікарі повинні бути відповідальними за свої дії в цифровому просторі та приділяти особливу увагу якості медичного обслуговування, щоб уникнути можливих негативних наслідків для пацієнтів.

Література

1. Статут Всесвітньої організації охорони здоров'я прийнятий 22 липня 1946 р. URL: https://zakon.cc/law/document/read/995_599

2. Рибарчук Т.Ю. Сучасні методи діагностики стану ораганізму людини https://vseosvita.ua/ library/sucasni-metodi-diagnostiki-stanu-oraganizmu-ludini-188347.html

3. Що таке телемедицина? URL: https://ehealth.gov.ua/2021/11/15/shho-take-telemedytsyna/

4. Мінцер О.П., Романов В.О., Галелюка І.Б., Вороненко О.В. Технології штучного інтелекту в медичній практиці. Медична інформатика та інженерія. 2020. № 2. С. 17-27. URL: http://ir.nuozu.edu.ua:8080/bitstream/lib/1705/1/11171-Article%20Text-40922-1-10-20200713.pdf

5. Мінцер О. П., Романов В. О., Галелюка І. Б., Антонова Г. В. Інформаційні та мікроелектронні технології для застосування в мобільній медицині. Надії та обмеження. Медична інформатика та інженерія. 2018. № 2. C. 13-27.

6. Огляд додатків для здоров'я і оздоровлення та причини їх неймовірної популярності. 15 березня 2021 р. URL: https://brainberry.ua/uk/newsroom/blog/popularity-of-health-and- wellness-apps

7. Про затвердження нормативних документів щодо застосування телемедицини у сфері охорони здоров'я: Наказ МОЗ України від 19.10.2015 р. №681. URL: https://ips.ligazakon.net/ document/view/re27845?an=37&ed=2015_10_19

8. В Україні ухвалили закон про телемедицину. https://www.ukrinform.ua/rubric- health/3746324-v-ukraini-uhvalili-zakon-pro-telemedicinu.html

9. Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 № 2801 -ХІТ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/l aws/ show/2801-12#Text

10. Конституція України (станом на 26.02.2024). Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. С. 141.

11. Скриннікова К.О. Лікарська (медична помилка): поняття та причини її виникнення. Вісник ХНУВС. 2023. №2. С. 42-54. URL: https://dspace.univd.edu.ua/server/api/core/ bitstreams/ 8af7c4be-459c-473d-a00d-7471619facdc/content

12. Стеценко С. Г. Медичне право України (реалізація та захист прав пацієнтів): монографія. Київ: Атіка, 2010. 168 с.

13. Дьолог М.І. Радіологічний вісник. 2014. №2. С. 53-56.

14. Етичний кодекс лікаря України: прийнято та підписано Всеукраїнським з'їздом лікарсь- ких організацій та X З'їздом Всеукраїнського лікарського товариства (ВУЛТ) в м. Євпаторії 27.09.2009 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001748-09

15. Василевська Н.С. Специфіка категоріального апарату страхування відповідальності медичних працівників. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. 2023. №78. С. 152-158. URL: https://visnyk-juris-uzhnu.com/wp-content/uploads/2023/08/26-1.pdf

16. Що таке телемедицина: можливості, переваги, ризики. URL: https://apteka- ds.com.ua/blog-item/shcho-take-telemedytsyna-mozhlyvosti-perevahy-ryzyky

17. Корчинський І.О., Фірман Н.А. Цифрова медицина: особливості та проблеми становлення в Україні. Цифрова економіка та економічна безпека. 2022. №1. С. 100-105. URL: http://dees.iei.od.ua/index.php/journal/article/view/51/47



References

1. Statut Vsesvitnoi orhanizatsii okhorony zdorov'ia pryiniatyi 22 lypnia 1946 r. [The Charter of the World Health Organization was adopted on July 22, 1946.]. Retrieved from: https://zakon.cc/law/document/read/995_599 [in Ukraine].

2. Rybarchuk T.Iu. Suchasni metody diahnostyky stanu orahanizmu liudyny [Modern methods of diagnosing the state of human organism]. Retrieved from: https://vseosvita.ua/library/ sucasni-metodi-diagnostiki-stanu-oraganizmu-ludini-188347.html [in Ukraine].

3. Shcho take telemedytsyna? [What is telemedicine?]. Retrieved from: https://ehealth.gov.ua/ 2021/11/15/shho-take-telemedytsyna/ [in Ukraine].

4. Mintser O.P., Romanov V.O., Haleliuka I.B., Voronenko O.V. (2020). Tekhnolohii shtuchnoho intelektu v medychnii praktytsi. [Technologies of artificial intelligence in medical practice]. Medychna informatyka ta inzheneriia - Medical informatics and engineering, 2, 17-27. Retrieved from: http://ir.nuozu.edu.ua:8080/bitstream/lib/1705/1/11171-Article%20Text-40922- 1 - 10-20200713.pdf [in Ukraine].

5. Mintser O. P., Romanov V. O., Haleliuka I. B., Antonova H. V. (2018). Informatsiini ta mikroelektronni tekhnolohii dlia zastosuvannia v mobilnii medytsyni. Nadii ta obmezhennia. [Information and microelectronic technologies for use in mobile medicine. Hopes and limitations]. Medychna informatyka ta inzheneriia - Medical informatics and engineering, 2,13-27 [in Ukraine].

6. Ohliad dodatkiv dlia zdorovia i ozdorovlennia ta prychyny yikh neimovirnoi populiarnosti. 15 bereznia 2021 r. [A review of health and wellness apps and the reasons behind their incredible popularity. March 15, 2021]. Retrieved from: https://brainberry.ua/uk/newsroom/ blog/popularity-of-health-and-wellness-apps [in Ukraine].

7. Pro zatverdzhennia normatyvnykh dokumentiv shchodo zastosuvannia telemedytsyny u sferi okhorony zdorovia: Nakaz MOZ Ukrainy vid 19.10.2015 r. №681 [On the approval of regulatory documents regarding the use of telemedicine in the field of health care: Order of the Ministry of Health of Ukraine dated October 19, 2015 No. 681.]. (n.d.). https://ips.ligazakon.net/ document/view/re27845?an=37&ed=2015_10_19 [in Ukraine].

8. V Ukraini ukhvalyly zakon pro telemedytsynu [V Ukraini ukhvalyly zakon pro telemedytsynu]. Retrieved from: https://www.ukrinform.ua/rubric-health/3746324-v-ukraini-uhvalili-zakon-pro- telemedicinu.html [in Ukraine].

9. Osnovy zakonodavstva Ukrainy pro okhoronu zdorov'ia vid 19.11.1992 № 2801- ХІІ. [Fundamentals of the legislation of Ukraine on health care dated 19.11.1992 No. 2801-ХІІ]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text [in Ukrainian].

10. Konstytutsiya Ukrayiny vid 28 cherven 1996 roku № 254к/96 [Constitution of Ukraine]. (n.d.). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254K/96-Bp#Text [in Ukrainian].

11. Skrynnikova K.O. (2023). Likarska (medychna pomylka): poniattia ta prychyny yii vynyknennia [Medical error: concepts and causes of its occurrence]. Visnyk KhNUVS - Herald of KhNUVS, 2, 42-54. Retrieved from: https://dspace.univd.edu.ua/server/api/core/bitstreams/ 8af7c4be-459c-473d-a00d-7471619facdc/content [in Ukrainian].

12. Stetsenko S. H. (2020). Medychne pravo Ukrainy (realizatsiia ta zakhyst prav patsiientiv): monohrafiia [Medical law of Ukraine (implementation and protection of patients' rights): monograph]. Kyiv: Atika, 168 s. [in Ukrainian].

13. Doloh M.I. (2014). Likarski pomylky [Medical errors]. Radiolohichnyi visnyk - Radiological Herald, 2, 53-56. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/radvis_2014_2_17 [in Ukrainian].

14. Etychnyi kodeks likaria Ukrainy: pryiniato ta pidpysano Vseukrainskym zizdom likarskykh orhanizatsii ta X Zizdom Vseukrainskoho likarskoho tovarystva (VULT) v m. Yevpatorii 27.09.2009 r. [Code of Ethics for a Doctor of Ukraine: adopted and signed by the All- Ukrainian Congress of Medical Organizations and the 10th Congress of the All-Ukrainian Medical Society in Yevpatoria on September 27, 2009.]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/rada/ show/n0001748-09 [in Ukrainian].

15. Vasylevska N.S. (2023). Spetsyfika katehorialnoho aparatu strakhuvannia vidpovidalnosti medychnykh pratsivnykiv [The specifics of the categorical apparatus of liability insurance of medical workers]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho Natsionalnoho Universytetu - Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University, 78, 152-158. Retrieved from: https://visnyk-juris- uzhnu.com/wp-content/uploads/2023/08/26-1.pdf [in Ukrainian].

16. Shcho take telemedytsyna: mozhlyvosti, perevahy, ryzyky [What is telemedicine: opportunities, advantages, risks]. Retrieved from: https://apteka-ds.com.ua/blog-item/shcho-take- telemedytsyna-mozhlyvosti-perevahy-ryzyky [in Ukrainian].

17. Korchynskyi I.O., Firman N.A. (2022). Tsyfrova medytsyna: osoblyvosti ta problemy stanovlennia v Ukraini [Digital medicine: peculiarities and problems of development in Ukraine]. Tsyfrova ekonomika ta ekonomichna bezpeka - Digital economy and economic security, 1, 100-105. Retrieved from: http://dees.iei.od.ua/index.php/journal/article/view/51/47 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...