Правове регулювання визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія внутрішніх справ

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИЗНАННЯ НЕОБҐРУНТОВАНИМИ АКТИВІВ ТА ЇХ СТЯГНЕННЯ В ДОХІД ДЕРЖАВИ

Чурпіта Ганна Вікторівна доктор юридичних наук, професор,

професор кафедри цивільно-правових дисциплін

Білянська Наталія Володимирівна кандидат юридичних наук,

професор, професор кафедри цивільно-правових дисциплін

м. Київ

Анотація

необґрунтований актив стягнення дохід

Стаття присвячена дослідженню особливостей правового регулювання визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Проведення антикорупційної політики та пошук ефективних способів боротьби з корупційними правопорушеннями стали необхідною передумовою запровадження в законодавстві України інституту визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, який успішно застосовується в інтттих країнах світу. Даний інститут має на меті посилену боротьбу з легалізацією коштів, одержаних злочинним шляхом, та незаконним збагаченням.

Встановлено, що інститут визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави передбачає два етапи, що по суті породжує окремі види правовідносин: 1) визнання активів необгрунтованими; 2) стягнення таких активів в дохід держави. Кожен з етапів передбачає власне правове регулювання.

Визначено, що інститут визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави має подвійну приватно-публічну природу, оскільки регулюється нормами як приватних, так і публічних галузей права.

Досліджено розуміння активів, оскільки визнання їх необґрунтованими та стягнення в дохід держави є підставою припинення права власності.

Звернуто увагу на необхідності визначення співвідношення таких понять як «необгрунтовані активи» та «об'єкт права власності».

Встановлено, що в законодавстві відсутня єдність щодо розуміння активів, що можуть бути визнані необгрунтованими та стягнуті в дохід держави.

Визначено, що на законодавчому рівні слід переглянути розуміння активів з урахуванням положень речового права, враховуючи, що визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави стає підставою припинення права власності для певної особи.

Зроблено висновок, що нормативно-правове регулювання інституту визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави потребує узгодження норм чинного законодавства між собою, що надасть можливість більш ефективно та в правовій площині посилити боротьбу з легалізацією коштів, одержаних злочинним шляхом, та незаконним збагаченням.

Ключові слова: правове регулювання, необґрунтовані активи, визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, конфіскація, незаконне збагачення.

Annotation

Churpita Hanna Viktorivna Professor of law sciences, Professor, Professor of the department of civil and legal disciplines, National Academy of Internal Affairs, Kyiv,

Bilianska Nataliia Volodymyrivna Candidate of law sciences, Professor, Professor of the department of civil and legal disciplines, National Academy of Internal Affairs, Kyiv

LEGAL REGULATION OF RECOGNITION OF ASSETS AS BASELESS AND THEIR COLLECTION IN STATE REVENUE

The article is devoted to the study of the peculiarities of the legal regulation of recognition of assets as baseless and their collection in state revenue.

The implementation of anti-corruption policy and the search for effective ways of combating corruption offenses became a necessary prerequisite for the introduction into the legislation of Ukraine of the institution of recognition of assets as baseless and their collection in state revenue, which is successfully used in other countries of the world. This institute aims to strengthen the fight against the legalization of funds obtained through crime and illegal enrichment.

It has been established that the institution of recognition of assets as baseless and their collection in state revenue involves two stages, which in fact creates separate types of legal relations: 1) recognition of assets as baseless; 2) collection of such assets in state revenue. Each of the stages provides its own legal regulation.

It was determined that the institution of recognition of assets as baseless and their collection in state revenue has a double private-public nature, as it is regulated by the norms of both private and public branches of law.

The understanding of assets has been studied, since recognizing them as baseless and their collection in state revenue is the reason for terminating the right of ownership.

Attention was drawn to the need to determine the ratio of such concepts as «baseless assets» and «property right object».

It was established that there is no unity in the legislation regarding the understanding of assets that can be recognized as baseless and charged to state income.

It was determined that the understanding of assets should be revised at the legislative level, taking into account the provisions of property law, taking into account that the recognition of assets as baseless and their collection in state revenue becomes the basis for terminating the right of ownership for a certain person.

It was concluded that the normative and legal regulation of the institution of recognition of assets as baseless and their collection in state revenue requires the harmonization of the norms of the current legislation among themselves, which will provide an opportunity to strengthen the fight against the legalization of funds obtained through criminal means and illegal enrichment more effectively and on a legal level.

Keywords: legal regulation, baseless assets, recognition of assets as baseless and their collection in state revenue, confiscation, illegal enrichment.

Постановка проблеми

Основою належного правозастосування виступає наявність досконалої нормативно-правової бази, що зумовлює максимальні можливості здійснення та захисту прав та інтересів осіб в тій чи іншій сфері. І в цьому контексті визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави не є винятком.

Вказаний інститут є відносно новим у вітчизняному законодавстві, проте останнім часом набуває все більшої актуальності не лише в Україні, а і в усьому світі. Його запровадження викликано перш за все посиленою боротьбою держави із корупційними діяннями та ризиками, що має забезпечити реалізацію державних антикорупційних програм. Ефективність таких заходів в першу чергу буде залежати від належного правового регулювання визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, а також відповідності міжнародним стандартам.

Тому дослідження особливостей правового регулювання вказаного інституту є доцільним та актуальним як з теоретичної, так і практичної точок зору.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави неодноразово були предметом наукових розвідок таких вчених як Антонюк О. І., Біцюк А. В., Боровська І. А., Бобрик В. І., Гловюк І. В., Ковальчук С. О., Ковтуненко В., Коросташивець Ю., Кройтор В. А., Крук Є. В., Лебедєва А. Л., Мамницький В. Ю., Навальнєва Н.М., Петровський А.В., Хутор Т. М. та інших. Разом з тим, питанням нормативно - правового забезпечення вказаного інституту увага майже не приділялася, що лише підкреслює актуальність обраного напряму дослідження.

Метою статті є висвітлення та дослідження особливостей правового регулювання визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Виклад основного матеріалу

Визнання необґрунтованими активів є відносно новим інститутом у законодавстві України, який з'явився у 2015 році. Так, 25 квітня 2015 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро і Національного агентства з питань запобігання корупції», який передбачав доповнення Розділу ІІІ Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) Главою 9 «Особливості позовного провадження у справах про визнання необґрунтова - ними активів та їх витребування». Відповідно до запроваджених змін до ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх витребування міг бути пред'явленим до:

1) особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої набрав законної сили обвинувальний вирок суду за вчинення корупційного злочину або легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;

2) особи, пов'язаної з особою, зазначеною у пункті 1 цієї частини, - юридичної особи, яка є власником (користувачем) майна, стосовно якого існують докази того, що воно отримано або що ним користується чи розпоряджається (розпоряджалася) особа, зазначена у пункті 1 цієї частини (ч. 2 ст. 233 ^і).

Термін «активи» означав грошові кошти або інше майно, а також доходи від них (п. 1 ч. 3 ст. ст. 2331 ЦПК України), а визнання їх необґрунтованими здійснювалося судом, якщо на підставі поданих доказів не було встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті на законній підставі (ст. 233² ЦПК України) [1].

Разом з тим, такі положення не відображали відмінностей між підставами визнання необґрунтованими активів та їх витребування в межах кримінального процесу та цивільного процесу, що породжувало його неоднозначне тлумачення та не сприяло належному практичному застосуванню даного інституту.

Нова редакція ЦПК України (2017 р.) суттєво не змінила ситуацію, оскільки практично дублювала попередні положення. Істотні зміни відбулися пізніше, у зв'язку із прийняттям 31 жовтня 2019 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», яким було змінено не лише назву даного інституту на «визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави», а і його правове регулювання. Так, відповідних змін зазнав і Цивільний кодекс України (далі - ЦК України), зокрема:

1) розширено підстави припинення права власності - статтю 346 доповнено пунктом 12 - «визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави»;

2) статтю 358 «Спеціальна позовна давність» доповнено частиною 5, відповідно до якої за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави застосовується позовна давність у чотири роки;

3) статтю 261 «Початок перебігу позовної давності» доповнено частиною 7 - «Перебіг позовної давності за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави починається від дня набуття оспорюваних активів відповідачем».

Крім того, змінилося і розуміння «активів», якими на сьогоднішній день є грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на рахунках/електронних гаманцях, у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов'язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування (п. 1 ч. 8 ст. 290 ЦПК України) [2].

Окремого розуміння набув термін «набуття активів» як набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України) [2].

Позитивним моментом стало розмежування підстав застосування інституту визнання необгрунтованими активів та їх витребування в межах кримінального процесу та цивільного процесу.

Також суттєво було розширено коло суб'єктів, до яких може бути подано позов в рамках цивільного судочинства. Так, позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред'явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у частині другій цієї статті, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (ч. 4 ст. 290 ЦПК України) [2].

Такі суттєві зміни досить позитивно вплинули на розуміння інституту визнання необґрунтованими активів як з теоретичної, так і з практичної точок зору. Разом з тим, більш глибокий аналіз окремих положень чинного законодавства, що регулює відносини такого виду, дає можливість звернути увагу на окремі аспекти їх правового регулювання.

Перш за все, звертає увагу на себе той факт, що інститут визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави передбачає два етапи, що по суті породжує окремі види правовідносин: 1) визнання активів необґрунтованими; 2) стягнення таких активів в дохід держави.

В межах першого етапу слід встановити той факт, що активи є необґрунтованими. А такими вони є не в силу норми закону, а в результаті визнання їх такими судом, якщо на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів (ст. 291 ЦПК України), тобто з урахуванням норм, визначених ЦПК України.

Другий етап (стягнення в дохід держави) здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», крім випадків здійснення такого стягнення в порядку, встановленому Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів». Тобто, на даному етапі регулювання здійснюється вже нормами публічного права.

Разом з тим, слід зауважити, що за вимогами про визнання необґрунто - ваними активів та їх стягнення в дохід держави застосовується спеціальна позовна давність у чотири роки. Це передбачено нормами ЦК України, що регулює приватні, а не публічні відносини.

Враховуючи вищевикладені особливості, можна стверджувати, що інститут визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави має подвійну приватно-публічну природу, оскільки регулюється нормами як приватних, так і публічних галузей права.

Подібної думки притримуються і окремі науковці, вказуючи на міжгалу - зевий характер такого інституту в силу регулювання його нормами не лише цивільного, цивільного процесуального, але і антикорупційного законодавства.

Так, В. Крат зауважує, що правове регулювання конструкції необгрунтованих активів відбувається частково в: ЦК України (ч. 5 ст. 258, ч. 7 ст. 261, ч. 2 ст. 328, п. 12 ч. 1 ст. 346, ч. 6 ст. 1032); ЦПК України (зокрема, абз. 2 ч. 2 ст. 81, ч. 4 ст. 89, глава 12), причому із специфічним відсиланням до Кримінального кодексу України та Закону України «Про запобігання корупції»; Законі України «Про запобігання корупції» (зокрема, ч. 2 ст. 69). Також, досить слушною, на наш погляд, є його позиція, що при цьому, законодавець застосував досить «специфічну» законодавчу техніку, оскільки:

- матеріально-правове регулювання необгрунтованих активів в більшій мірі здійснюється на рівні процесуального закону, а не в ЦК України;

- сам інструментарій (активи, набуття активів, необґрунтовані активи, законні доходи) повністю неузгоджений із ЦК України, що містить тільки фрагментарне регулювання певних аспектів позовної давності, кваліфікацію рішення про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави як спростування презумпції правомірності набуття права власності та підстави припинення права власності [3].

Подібна думка повною мірою відповідає і позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 04.10.2023 у справі №2 991/2396/22. Так, Касаційний суд зауважує, що українська модель конфіскації in rem отримала своє вираження в конструкції «необґрунтовані активи», що мають досить нетиповий правовий режим. Такий специфічний правовий режим:

- виявляється в досить суттєвих особливостях правового регулювання. Матеріально-правове регулювання конструкції необґрун - тованих активів відбувається частково в: ЦК; ЦПК; Законі України «Про запобігання корупції». У ЦК України міститься тільки фрагментарне регулювання певних аспектів позовної давності, кваліфікацію рішення про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави як спростування презумпції правомірності набуття права власності та підстави припинення права власності;

- характеризується суб'єктами, до яких може бути пред'явле - ний позов про визнання активів необґрунтованими, є публічні особи та «пов'язані» з ними особи (частина четверта статті 290 ЦПК України). Тобто правовий режим необґрунтованих активів є свого роду додатковим обмеженням для публічних фізичних осіб. Натомість для звичайних суб'єктів така конструкція нехарактерна і невластива;

- законодавець не здійснює конструювання правового режиму необґрунтованих активів через використання конструкції недійсності. З урахуванням сутності та призначення конструкції недійсності правочину очевидно, що вона не розрахована на її використання при визнанні необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, оскільки в цьому разі достатньо спростувати презумпцію правомірності набуття права власності (частина друга статті 328 ЦК України) [4].

Окремої уваги потребує саме розуміння активів, оскільки визнання їх необґрунтованими та стягнення в дохід держави є підставою припинення права власності.

В попередніх наукових дослідженнях ми вже звертали увагу на необхідність визначення співвідношення таких понять як «необгрунтовані активи» та «об'єкт права власності». Проаналізувавши норми чинного цивільного та антикорупційного законодавства ми дійшли висновку, що «в законодавстві відсутня єдність щодо розуміння активів, що можуть бути визнані необґрунтованими та стягнуті в дохід держави. Перш за все звертає на себе увагу той факт, що обсяг зменшення фінансових зобов'язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування, як активи згадуються лише в ЦПК України та не є такими в силу норм антикорупційного законодавства. Такий законодавчий підхід є неоднозначним і в контексті норм ЦК України, оскільки визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави є підставою припинення права власності, а значить має відповідати концепції речового права. Так, суперечливими є питання щодо поширення правового режиму речі на активи у вигляді зменшення фінансових зобов'язань, як робіт чи послуг, а також щодо порядку звернення стягнення на них чи припинення права власності на те, що взагалі не є об'єктом права власності. В світлі цього має поставати питання щодо коректності визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави як підстави припинення права власності» [5, с. 375].

Таким чином, задля узгодження норм чинного законодавства між собою та подальшої належної практики їх застосування слід на законодавчому рівні переглянути розуміння активів з урахуванням положень речового права, враховуючи, що визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави стає підставою припинення права власності для певної особи.

Висновки

Дослідження особливостей правового регулювання інституту визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави дає можливість дійти таких висновків:

1. Інститут визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави передбачає два етапи, що по суті породжує окремі види правовід - носин: 1) визнання активів необґрунтованими; 2) стягнення таких активів в дохід держави. Кожен з етапів передбачає власне правове регулювання.

2. Інститут визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави має подвійну приватно-публічну природу, оскільки регулюється нормами як приватних, так і публічних галузей права.

3. Нормативно-правове регулювання вказаного інституту потребує узгодження норм чинного законодавства між собою, що надасть можливість більш ефективно та в правовій площині посилити боротьбу з легалізацією коштів, одержаних злочинним шляхом, та незаконним збагаченням.

Література

1. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро і Національного агентства з питань запобігання корупції» від 12.02.2015 № 198-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/198-19#Text (дата звернення: 22.04.2024).

2. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618-IV (в редакції Закону від 03.10.2017 № 2147-VIII). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text (дата звернення: 22.04.2024).

3. Крат В. Правовий режим необгрунтованих активів як нетипових об'єктів цивільного права (від 12.04.2024). URL: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_ uploads/supreme/2024_prezent/Prezent_Neobgr_aktuvu_.pdf (дата звернення: 22.04.2024).

4. Постанова Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 991/2396/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/114020811 (дата звернення: 22.04.2024).

5. Білянська Н.В. Визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави як підстава припинення права власності. Актуальні питання у сучасній науці. 2024. № 2 (20). С. 366-378.

References

1. Zakon Ukrainy Pro vnesennya zmin do deyakykh zakonodavchykh aktiv Ukrayiny shchodo zabezpechennya diyal'nosti Natsional'noho antykoruptsiynoho byuro i Natsional'noho ahent-stva z pytan' zapobihannya koruptsiyi vid 12.02.2015 № 198-VIII [The Law of Ukraine «On making changes to some legislative acts of Ukraine regarding ensuring the activities of the National Anti-Corruption Bureau and the National Agency for the Prevention of Corruption» from 12.02.2015 № 198-VIII]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/198-19#Text [in Ukrainian].

2. Tsyvilnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy [Civil Procedural Code of Ukraine]. (2004, March 18). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text [in Ukrainian].

3. Krat, V. (2024). Pravovyy rezhym neobgruntovanykh aktyviv yak netypovykh ob"yektiv tsyvil'noho prava [Legal regime of baseless assets as atypical objects of civil law]. (2024, April 12). Retrieved from https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_ for_uploads/supreme/ 2024_prezentZPrezent_Neobgr_aktuvu_.pdf [in Ukrainian].

4. Postanova Verkhovnoho Sudu u spravi № 991/2396/22 [Resolution of the Supreme Court in the case № 991/2396/22]. (2023, October 04). reyestr.court.gov.ua. Retrieved from https://reyestr.court.gov.ua/Review/114020811 [in Ukrainian].

5. Bilianska, N.V. (2024). Vyznannya neobhruntovanymy aktyviv ta yikh styahnennya v dokhid derzhavy yak pidstava prypynennya prava vlasnosti [Recognition of assets as baseless and their collection in state revenue as a ground for termination of the right of ownership]. Aktual'ni pytannya u suchasniy nautsi - Current issues in modern science, 2 (20), 366-378 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru