Міжнародні аспекти правового регулювання сфери транскордонних банкрутств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

МІЖНАРОДНІ АСПЕКТИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СФЕРИ ТРАНСКОРДОННИХ БАНКРУТСТВ

Панченко В.В.

Вступ

Світові кризи та економіко-політична ситуація сьогодення впливають на рівень економіки кожної країни, що робить їх залежними, а в наслідок чого неефективне організаційно-правове регулювання, яке призводить до нестабільності на міжнародних ринках, є передумовою настання фінансових ризиків та негативних наслідків для суб'єктів господарювання, зокрема, банкрутства, все це значно підвищує роль міжнародного приватного права у врегулюванні відносин за участю іноземного елемента.

Колізійність правових систем при розгляді справ про транскордонні банкрутства, які виходять за межі однієї юрисдикції, потребує розробки ефективних механізмів взаємодії для ґрунтовного аналізу законодавства різних країн та міжнародної судової практики з метою вдосконалення національних правових систем врегулювання приватноправових відносин у цій сфері. Це є доцільним та виправданим, враховуючи відмінності правових систем та відсутність належної матеріально-правової уніфікації норм у сфері транскордонних банкрутств, задля формування механізмів зближення правових систем завдяки уніфікації правил розгляду справ про транскордонні банкрутства на підставі міжнародно визнаних підходів щодо їх розв'язання, вирішуючи питання неплатоспроможності суб'єктів різних юрисдикцій. Безпосередньо до процесів уніфікації правил розгляду справ про транскордонні банкрутства долучаються і міжнародні організації, зокрема, Міжнародний валютний фонд та Світовий банк, аналізуючи сфери банкрутства різних правових систем, та, розробляючи ефективні механізми їх вдосконалення. Також, право Європейського Союзу прогресивне у сучасних підходах матеріально-правової уніфікації норм у сфері транскордонних банкрутств.

Таким чином, законодавці різних країн зосереджують свою увагу на рекомендаціях міжнародних організацій, праві Європейського Союзу, на правових системах, що регламентували положення Типового закону ЮНСІТРАЛ про транскордонну неспроможність від 30 травня 1997 року [9], зокрема, в процесі нормотворення з метою запровадження вже дієвих правових механізмів процедур транскордонних банкрутств розвинутих країн. Зважаючи на це, є необхідність дослідження міжнародних аспектів правового регулювання сфери транскордонних банкрутств з метою вдосконалення національного законодавства та правової системи в цілому.

Виклад основного матеріалу

Сфера транскордонних банкрутств є багатогранною та, враховуючи участь іноземного елемента у правовідносинах неплатоспроможності, що виходять за межі однієї юрисдикції, правовий інститут транскордонних банкрутств у сучасному світі є важливою складовою правових систем, невід'ємною частиною законодавства різних країн щодо нормативно-правового забезпечення у розв'язанні проблемних питань фінансової заборгованості суб'єктів міжнародних економічних відносин як ефективний правовий механізм. Так, категорія «транскордонний» у законодавствах розвинених держав світу, у наднаціональному праві Європейського Союзу та в системі міжнародного права вживається у розумінні як такий, що має за наслідки перетин кордону незалежно від прилеглості чи наближеності кордонів держав один до одного та існує у межах двох або більше юрисдикцій [3].

Міжнародні правові системи, в першу чергу, векторно направлені та орієнтовані на визначені принципи Світового Банку [12], визнані міжнародним судочинством положення Типового закону ЮНСІТРАЛ про транскордонну неспроможність від 30 травня 1997 року [9] та право Європейського Союзу, що відображено у регламентах [13] і директивах [7], застосування яких є не менш важливим у сфері транскордонних банкрутств.

Фундаментальні правові системи, стабільні, прозорі правові механізми та ефективний правовий інструментарій щодо врегулювання сфери транскордонних банкрутств, в першу чергу, захисту прав та фінансових інтересів їх учасників, є важливим для забезпечення міжнародного економічного рівня в цілому.

Як правовий інструментарій, принципи Світового Банку [12] розроблені для визначення країнами рівня та надалі вдосконалення інституційних основ та законодавства про банкрутство з метою запровадження ефективних правових механізмів урегулювання відносин у сфері банкрутства, зокрема, транскордонного, захисту прав та фінансових інтересів учасників цих правовідносин.

Принципи Світового Банку [12] складаються як із системи забезпечення кредитів і виконання кредитних договорів та правової основи для управління ризиками, неформального врегулювання неплатоспроможності в цій системі, так і з нормативно-правової й інституційної бази щодо врегулювання неплатоспроможності суб'єктів господарської діяльності.

Принципи Світового Банку [12], базуючись на закріпленні узагальнених критеріїв, розроблених на підставі міжнародної практики, направлені на визначення рівня ефективності та прозорості національних правових систем, механізмів урегулювання відносин у сфері транскордонних банкрутств, зокрема, захисту прав та фінансових інтересів учасників. Отже, принципи Світового Банку [12] є підставою правового аналізу нормативно-правових актів сфери регулювання транскордонних банкрутств щодо примусової реалізації забезпечувальних прав, провадження у справі про неплатоспроможність, функцій директивних та наглядових державних органів тощо. транскордонний банкрутство правовий фінансовий

Національне нормативно-правове забезпечення щодо врегулювання відносин у сфері банкрутства, зокрема, транскордонного, передбачено Кодексом України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VII [2], де містяться норми застосування процедур банкрутства, пов'язаних з іноземною процедурою банкрутства, при цьому правова визначеність категорії «транскордонний» відсутня. Тобто, деякі нормативні правила передбачені у цьому Кодексі, зокрема, визнання іноземної процедури банкрутства та керуючого іноземною процедурою банкрутства, надання судової допомоги та здійснення співпраці з керуючими іноземною процедурою банкрутства й іноземними судами, координації надання судової допомоги під час одночасного здійснення провадження у справі про банкрутство, відкритого відповідно до цього Кодексу, та іноземної процедури банкрутства, а також у разі здійснення кількох іноземних процедур банкрутства тощо, але вони не мають своєї практичної реалізації, зокрема, відсутні правова визначеність процесуальних прав сторін у процедурі банкрутства за участю іноземного елемента, розпочатій в Україні, організаційно-правові алгоритми процедур провадження у справах про банкрутство, пов'язаних з іноземною процедурою банкрутства, процедурні аспекти надання судової допомоги керуючому іноземною процедурою банкрутства та ін.. Отже, в Україні наявні нормативно визначені вимоги щодо транскордонних банкрутств і, навіть, частково відповідають міжнародним, які орієнтовані та визнані світовими правовими системами. При цьому правова невизначеність системоутворюючих категорій, практична неефективність реалізації правових механізмів процедур транскордонних банкрутств, наприклад, національні судові рішення щодо визнання іноземної процедури банкрутства вказують на відсутність організаційного-правового забезпечення гарантій щодо надання судової допомоги в межах визнання іноземної процедури банкрутства в Україні [4, 5, 10] та правову розбіжність судової практики щодо визнання іноземної процедури банкрутства в межах юрисдикції України [6, 11], перешкоджає належному розв'язанню проблемних питань при розгляді справ про транскордонні банкрутства, що призводить до негативної судової практики.

Зважаючи на приватноправовий характер відносин та наявність іноземного елемента, у сфері регулювання транскордонних банкрутств необхідно застосовувати спеціальні норми Закону України «Про міжнародне приватне право» від 26 червня 2005 року № 2709-IV [8] щодо тлумачення та змістовного наповнення категорій та принципів, це має принципове значення при розгляді справ за участю іноземного елемента та достатньо вирізняється від правового змісту категорій і принципів Кодексу України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VII [2].

Враховуючи зазначене вище, правовий аналіз після проведення відповідних організаційно-правових реформувань, направлений на утримання рівня сучасної національної системи врегулювання сфери банкрутства, зокрема, транскордонного, окреслив необхідні напрями розробок та вдосконалення цієї сфери регулювання, де ефективні правові системи та механізми повинні належним чином підтримувати баланс між процедурами банкрутства, впроваджуючи прозорі процедури, чітку визначеність та логічну послідовність застосування правил, запобігаючи неналежному використанню такої системи врегулювання, забезпечувати у розумінні своєчасності, ефективності та неупередженості належний розгляд справ про банкрутства, зокрема, транскордонні.

Встановлення ефективних організаційно-правових механізмів врегулювання справ про транскордонні банкрутства для правової визначеності понятійного апарата, співпраці між судами та іншими органами, що беруть участь у справі, забезпечення захисту фінансових інтересів учасників справи передбачено міжнародно визнаним у сфері транскордонного банкрутства Типовим законом ЮНСІТРАЛ про транскордонну неспроможність від 30 травня 1997 року [9]. В цьому законі окреслені нормативні правила розгляду справ про транскордонні банкрутства, закріплено положення щодо міжнародного законодавства про неплатоспроможність, охоплюються питання доступу міжнародних кредиторів до національних судів, визнання проваджень у справі про неплатоспроможність в інших країнах, співпраця з залученими сторонами та регламент урегулювання конфліктів при одночасному проведенні судових розглядів з використанням транскордонних протоколів.

Міжнародна судова практика, в якій використовуються зазначені ефективні правові механізми розв'язання колізій правових систем щодо транскордонного банкрутства, збільшується, про що свідчить аналіз судових рішень [1] практичної співпраці між судами щодо розв'язання проблем у справах про транскордонні банкрутства. В міжнародній судовій практиці доведено ефективність таких правових механізмів розв'язання проблемних питань у справах про транскордонні банкрутства та узгодження таких судових проваджень, порушених у судах різних країн, серед яких і співпраця між судами та використання транскордонних протоколів тощо. Це дає можливість вирішення колізій законодавства про транскордонні банкрутства з координацією дій в різних юрисдикціях, що здійснюється шляхом практичного застосування Типового закону ЮНСІТРАЛ про транскордонну неспроможність від 30 травня 1997 року [9] та ефективної організації співробітництва суддів та фахівців у сфері транскордонного банкрутства.

В умовах сьогодення є необхідність вдосконалення правових систем та механізмів регулювання сфери транскордонних банкрутств. Так, з метою усунення перешкод щодо сприяння належному функціонуванню міжнародного ринку у напрямі вільного руху капіталу та свободи підприємництва, які є відмінними у правових системах національного законодавства та процедурами стосовно превентивної реструктуризації, неплатоспроможності, звільнення від заборгованості та дискваліфікації, було розроблено два міжнародні документи Європейського Союзу, а саме Регламент Європейського Союзу про провадження у справах про неплатоспроможність 2015/848 [13] щодо колізій правопорядків країн-членів Європейського Союзу у разі транскордонної неплатоспроможності та Директива Європейського Союзу про загальні превентивні заходи щодо реструктуризації, звільнення від сплати заборгованості та дискваліфікацію 2019/1023 [7].

Регламент Європейського Союзу про провадження у справах про неплатоспроможність 2015/848 [13] є актом прямої дії з безперешкодним та своєчасним застосуванням приписів при розгляді питань юрисдикції, співпраці у справах про транскордонні банкрутства, використанні взаємозв'язку реєстрів неплатоспроможності без імплементації цього правового інструментарію до національних законодавств країн-членів Європейського Союзу, що стало позитивним аспектом ефективного врегулювання справ про транскордонні банкрутства.

Директива Європейського Союзу про загальні превентивні заходи щодо реструктуризації, звільнення від сплати заборгованості та дискваліфікацію 2019/1023 [7] визначає європейські стандарти вільності та свободи, цієї директиви.

Окреслюючи правові питання неплатоспроможність, при Європейського Союзу повинні нормативно-правові акти, необхідні законодавства про цьому країни-члени затверджувати певні для виконання приписів

Таким чином, право Європейського Союзу у сфері транскордонних банкрутств отримує свій розвиток та вдосконалення, що має прямий вплив на національні законодавства країн-членів Європейського Союзу, відповідаючи міжнародним тенденціям і стандартам у створенні єдиних підходів ефективних правових механізмів розгляду справ про транскордонні банкрутства.

На жаль, в Україні практичне застосування фундаментальних правових систем, стабільних, прозорих правових механізмів та ефективного правового інструментарію, зокрема, принципу взаємності, концепції «центр основних інтересів», правового інституту співпраці судів, використання транскордонних протоколів, щодо врегулювання сфери транскордонних банкрутств є недосконалим або, взагалі, нормативно невизначеним у законодавстві щодо справ про транскордонні банкрутства на відміну від міжнародного, де спостерігається позитивне практичне застосування регламентації до національних правових систем фундаментальних правил з розгляду транскордонних справ про банкрутство Типового закону ЮНСІТРАЛ про транскордонну неспроможність від 30 травня 1997 року [9], прямої дії положень Регламенту Європейського Союзу про провадження у справах про неплатоспроможність 2015/848 [13] щодо колізій правопорядків держав-членів Європейського Союзу у разі транскордонної неплатоспроможності та приписів Директиви Європейського Союзу 2019/1023 [7] щодо превентивних заходів реструктуризації, звільнення від сплати заборгованості та дискваліфікацію, підвищення ефективності процедур реструктуризації, неплатоспроможності та погашення заборгованості тощо.

Висновки

Розробка ефективних правових механізмів та інструментарію щодо розв'язання питань неплатоспроможності за участю іноземного елемента через застосування процедур транскордонних банкрутств значно підвищує рівень дисциплінованості та раціонального розподілу учасників міжнародного ринку, саме тому транскордонні банкрутства є запорукою забезпечення стабільності та прозорості як ключові аспекти належної світової економіки.

Використовуючи міжнародні документи - Типовий закон ЮНСІТРАЛ про транскордонну неспроможність від 30 травня 1997 року, Регламент Європейського Союзу про провадження у справах про неплатоспроможність 2015/848, принципи Світового Банку - Україна нормативно закріпила основні правові механізми, рекомендовані міжнародними організаціями та зазначені у положеннях міжнародних документів, для налагодження співпраці у справами про транскордонні банкрутства, підвищення ефективності системи врегулювання неплатоспроможності, захисту прав та інтересів учасників процесу. При цьому, Кодексом України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VII передбачено лише декларативно основні процедури здійснення провадження у справі про транскордонні банкрутства, він не містить важливі правові категорії, інструментарії для визнання іноземної процедури банкрутства за спрощеною системою. Тобто, створюючи нормативні умови в національному законодавстві для вирішення колізійних проблем різних правових систем, у Кодексі України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VII не передбачено правил та не встановлено критеріїв вибору юрисдикції для відкриття провадження у справі про транскордонні банкрутства, відсутні концепція «центр основних інтересів» та процедура узгодження транскордонних протоколів, дієві алгоритми правових механізмів співпраці судів, процедурні аспекти надання судової допомоги, існують колізії між Кодексом України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VII та Законом України «Про міжнародне приватне право» від 26 червня 2005 року № 2709-IV в аспекті правового змісту категорій та принципів.

Отже, враховуючи зазначене вище та аналіз міжнародної судової практики, можна стверджувати, що правовий інститут транскордонних банкрутств в Україні потребує термінового правового реагування, змін, заповнення прогалин та усунення колізій щодо нормативного забезпечення та правової визначеності системоутворюючих категорій в цій сфері, є необхідність у подальших дослідженнях міжнародних аспектів правового регулювання сфери транскордонних банкрутств з метою вдосконалення національного законодавства та правової системи в цілому.

Список використаних джерел

1. Бірюков О. Транскордонні банкрутства: питання взаємності. URL: https://bankruptcy-ua.com/articles/18319 (дата звернення: 06.08.2022).

2. Кодекс України з процедур банкрутства: Закон України від 18 жовтня 2018 р. № 2597-VIII / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2597-19#Text (дата звернення: 06.08.2022).

3. Попович К. Судочинство у справах щодо транскордонної неплатоспроможності: актуальні проблеми та перспективи застосування норм Кодексу України з процедур банкрутства. Застосування норм Кодексу України з процедур банкрутства: Збірка наукових статей та судової практики Верховного Суду. Алерта, 2021. URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/ jspui/handle/lib/38671 (дата звернення: 06.08.2022).

4. Постанова Вищого Господарського Суду України від 30 червня 2015 року у справі № 914/207/15. URL: https://verdictum.ligazakon.net/document/46349674 (дата звернення: 06.08.2022).

5. Постанова Львівського Апеляційного Господарського чуду України від 15 квітня 2015 року у справі № 914/207/15. URL: https://verdictum.ligazakon.net/document/46349674 (дата звернення: 06.08.2022).

6. Постанова Північного Апеляційного Господарського суду від 15 лютого 2021 року у справі № 910/5107/20. URL: https://vkursi.pro/vsudi/decision/94389582 (дата звернення: 06.08.2022).

7. Про загальні превентивні заходи щодо реструктуризації, звільнення від сплати заборгованості та дискваліфікацію: Директива Європейського Парламенту і Ради від 20 червня 2019 р. № 2019/1023. URL: https://euua.kmu.gov.ua/sites/default/files/inline/files/eu_law_and_legal_ap proximation_developments_review_for_ukraine_no_36.pdf (дата звернення: 06.08.2022).

8. Про міжнародне приватне право: Закон України від 23 червня 2005 року № 2709-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2709-15#Text (дата звернення: 06.08.2022).

9. Типовий закон ЮНСІТРАЛ про транскордонну неспроможність: міжнародний документ від 30 травня 1997 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_877#Text (дата звернення: 06.08.2022).

10. Ухвала Господарського суду Львівської області від 26 січня 2015 року у справі № 914/207/15. URL: https://verdictum.ligazakon.net/document/46349674 (дата звернення: 06.08.2022).

11. Ухвала Господарського суду м. Києва від 25 листопада 2020 року у справі № 910/5107/20. URL: https://youcontrol.com.ua/ru/catalog/court-document/93154516/ (дата звернення: 06.08.2022).

12. Principles for Effective Insolvency and Creditor Rights Systems. - The World Bank, 2011 (Revised). - 22 p. URL: https://openknowledge.worldbank.org/handle/10986/35506 (дата звернення: 06.08.2022).

13. Regulation (EU) 2015/848 of the EuropeanParliament and of the council of 20 May 2015 on insolvency proceedings. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri= CELEX:32015R0848 (дата звернення: 06.08.2022).

Размещено на Allbest.ru