Ґенеза стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВНЗ «Університет економіки та права «КРОК»

Ґенеза стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні

Григорчук М.В.

Мулик К.Т.

Вступ

досудовий розслідування правоохоронний орган

Початок введення надзвичайного стану вводить з дію із 2014 року тривалу війну, збройна агресія Російської Федерації проти України, яка існує змінює правові процеси, надалі буде повністю деінстальована від 24 лютого 2022 року, перетворилась на триваючи війну. У різні періоди історичного розвитку Україна стикалася з незалежними від неї ситуаціями: війнами, збройними конфліктами, загрозами конституційному ладу, епідеміями та стихійними лихами, техногенними аваріями та катастрофами тощо. Надзвичайні ситуації, у великих масштабах призводять до запровадження надзвичайних правових режимів. Вони створюють впровадження особливих умов для діяльності органів державної влади, правоохоронних органів та більшості державних і громадських інституцій, а також здійснюють значний вплив на обмеження прав і законних інтересів особи, що стає неминучою необхідністю подолання їх наслідків і нормалізації важливих сфер.

У статті 3 Конституції України зазначено: «Життя і здоров'я людини, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищими соціальними цінностями в Україні» [1]. Пріоритет прав і свобод людини також наголошується в Стратегії національної безпеки України, схвалений Указом Президента України від 14 вересня 2020 року № 392/2020, яка базується на аксіологічному змісті. Відповідно до положення, «безпека людини є безпекою держави», а реалізація частини 1 статті 1 встановлюється в розділі 1.1 Статті 3 Конституції України є головною метою політики національної безпеки.

Невирішені раніше частини загальної проблеми

Конституція виступає «як невід'ємний елемент всієї соціальної організації, як соціальне благо, ефективний регулятор і перетворювач суспільних відносин» [14, с. 245]. За юридичними властивостями конституція має найвищу юридичну силу забезпечує «впорядкованість і необхідне правове регулювання суспільних відносин з допомогою взаємозв'язаних і внутрішньоскладнопідпорядкованих нормативних актів держави» [14, с. 245].

У цьому випадку потрібно вирішити проблеми, як забезпечити розумний баланс між національними та суспільними інтересами, захистити особисті права та законні інтереси, як найвищу соціальну цінність в умовах вимушених обмежень, а також здійснити повноцінне розслідування у кримінальних провадженнях.

Відносно прийняття корективів до Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», № 2201-IX від 14 квітня 2022 року. Назву розділу IX-1 Кримінального процесуального кодексу України змінено на «Особливий режим досудового розслідування, судочинства в умовах воєнного стану». Законодавця приваблюють обставини кримінального провадження в умовах воєнного стану - ця правова система охоплює конкретні становища, які мають значний вплив на здійснення розслідування.

Незважаючи на реформи для вдосконалення процесу верховного права, ЄС здійснила оцінку застосування правових норм за рік, можна зробити висновок що наразі, залишаються проблемні питання єдиної інституційної структури прокуратури для розслідування злочинів що мають прямий влив на ЄС у забезпеченні питань щодо захисту фінансових інтересів та застосуванні санкцій після початку повно масштабної війни в Україні та впливу корупційних ризиків.

У регулюванні питань дотримання прав людини варто виділити, визначення А.В. Лапкіна, що пропонує розуміти функції прокуратури як взаємопов'язані з функціями діяльності держави її основні напрямки діяльності є надання повноважень прокуратурі, які зумовлюються цілями та завданнями, висловлюють сутність і соціальне призначення прокуратури даного типу і здійснюються в межах компетенції у визначених законом сферах правових відносин через відповідні типи діяльності за встановленими законодавчими засобами [13, с. 213]

Формулювання цілей статті

Метою та завданням даної статті є дослідження стану досудового розслідування наукових розробок під час здійснення розслідування з врахування складових воєнного стану, дослідження проблематики прийняття законопроектів у процесі регулювання відносин здійснення розслідування злочинів, та розробки правових положень реалізації прав громадян їх подальше впровадження у сферу публічних відносин.

Аналіз публікацій, в яких започатковано вирішення цієї проблематики

Більшість науковців в сучасних умовах зосереджують свою увагу на воєнному стані, який здійснює значний вплив на розслідування злочинів. На дослідження пороблених питань звернули увагу Потапова Д.І., Василенко А.В., Гармаш В.В., І.В. Ліпінської, Н.О. Рибалка, до загальних положень, щодо процесуальної форми (В. Бондар, С. Мельник, С. Слінько, В. Тертишник, В. Трофименко, А. Яковинець та ін.); диференціації процесуальної форми (В. Дрозд, І. Сливич, Г. Тетерятник, В. Трофименко, В. Хомінець, О. Шилот); Бугрим М., П.В. Дрозд та С. Абламський, Шминдрук О.Ф., Кухарчук А.В., Ткаченко О.Р., Лейба О.А. та інші.

Еволюція кримінальної процесуальної форми у науці формується під впливом історичного генезису, що передбачає трансформацію та перехід від однієї процесуальної форми до іншої [17, с. 181]

Основними «історичними ознаками, що характеризують ґенезу нормативного регулювання стадії підготовчого провадження є: (1) часті зміни у процесуальному призначенні, процедурі й суб'єктному складі цієї стадії; (2) нестабільність законодавства, яке її регламентує; (3) мінливість термінологічного найменування («віддання до суду»; «попередній розгляд справи суддею», «підготовче провадження»). Варто зазначити в жодний історичний період не ліквідовувалася і не втрачала свого головного призначення стадія, яка вирішувала питання щодо можливості призначення судового розгляду і здійснення його підготовки» [21, с. 234].

Звертаючи увагу на наукове визнання М. Скригонюка що говорить про кримінальну процесуальну форму, як про «встановлений законодавцем порядок діяльності компетентних суб'єктів сфери кримінального провадження, що регламентований нормами КПК України і є умовою реалізації кримінального як особливого виду матеріального права спрямований не тільки для виконання відповідних завдань» [18, с. 316]. У свою чергу наукове визнання В. Трофименко обкреслює кримінальну процесуальну форму як «сукупність закріплених законом юридичних процедур, умов і гарантій, що забезпечують вирішення завдань кримінального судочинства». При цьому вчений справедливо зауважує потребу виділення не тільки правової цінності (визначення найбільш доцільних умов і порядку провадження, визначення правового режиму), але й соціальної цінності процесуальної форми (визначення спрямованості кримінальної процесуальної форми на вирішення завдань кримінального судочинства враховуючи впровадження гарантій від незаконного втручання, фізичного чи іншого тиску, приниження честі та гідності, забезпечення рівності всіх перед законом і судом через єдність правозастосовної практики) [19, с. 205-206].

Держава наділена функціями управлінського впливу, що зумовило визначити умови для різних сфер життя. Зміст проблематики діяльності компетентних органів зумовлений процесом прийняття управлінських рішень «основними елементами даного механізму є: керуюча система (держава в особі її органів); правові норми, що утворюють своєрідний юридичний механізм, за допомогою якого забезпечується змістовність впливу в управлінні суспільством; управлінський процес, методи та форми діяльності, правові принципи, процедури, цільове призначення [12, с. 50]».

Варто вказати, що Проць І.М. проводить класифікацію функцій органів прокуратури «в юридичній ієрархії з позицій конституційної правоохоронної значущості: основні - це такий вид діяльності, який надає специфічний, властивий тільки прокуратурі, наглядовий вплив за станом законності в головних і важливих галузях суспільних відносин; додаткові - такі види діяльності, що не обов'язково відображають спеціальне призначення прокуратури, надають регулятивний вплив в інших сферах суспільних відносин, наприклад, у сферах роз'яснення права, правотворчості, правового моніторингу».[20, с. 215] Дуфенюк О.М. у загальному визначенні поєднує форму кримінального провадження що об'єктивує, конкретизує і транслює абстрактний зміст в правозастосовній діяльності шляхом впровадження правил, процедур, вимог, порядків, стандартів.

Погоджуємось із умовиводом Тетерятника «уніфікація процесуальної форми забезпечує її стабільність та єдині засади у провадженнях на основі синергетичної єдинонаправленості дій усіх елементів системи. Натомість диференціацію процесуальної форми слід розглядати як властивість цієї системи, що забезпечує стабільність кримінального процесу шляхом впровадження спеціальних норм та процедур у кримінальних процесуальних правовідносинах, що об'єктивно внаслідок своєї специфіки потребують відходу від уніфікованої процесуальної форми та створення інших процесуальних гарантій, процедур, з метою вирішення завдань кримінального провадження» [20, с. 137, 140].

Виходячи із вище викладеного варто зазначити, у чинному КПК України виокремлено випадки для організації досудового розслідування в умовах воєнного стану, на що орієнтований розділ ІХ-1 «Особливий режим досудового розслідування, судового розгляду в умовах воєнного, надзвичайного стану або у районі проведення антитерористичної операції із вжиттям заходів для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації або інших держав проти України». Назва цього розділу також зазнавала декількох видозмін до 24 лютого 2022 року, зважаючи на розгортання гібридної війни, яка велася на території України з 2014 року, однак продовжується і пісня 24 лютого 2022 року вона закріпила пряму вказівку на державу-агресора - Російську Федерацію [7]. Погоджуючись з визначенням, забезпечення правопорядку в державі «прямо пов'язано із діяльністю спеціальних державних органів, серед яких особливе значення мають суди, які на засадах верховенства права здійснюють правосуддя з метою захисту порушених, оспорюваних або невизнаних прав і свобод людини» [14, с. 249].

Виходячи із аналізу доповідної «Управління Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини загально визнано, процесуальні правопорушення на справедливий суд в Україні у сфері забезпечення прав основні із них: надмірна тривалість проваджень в адміністративних, цивільних та кримінальних справах; недостатня інклюзивність та доступність судового процесу; випадки порушення права на захист, права зберігати мовчання та не свідчити проти себе; тривале невиконання судових рішень». [] В. Тертишника, допускає що процесуальна форма, передусім, є засобом який унеможливлення «чи мінімалізує судові помилок, засобом обмеження свавілля і непорядності чиновників, засобом протидії фальсифікаціям, гарантією істини та справедливості правосуддя»[20, с.169]. Так, у справі Романов проти України підтверджено порушення пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у випадку, коли управлінням Служби Безпеки України було відібрано показання в підозрюваного без участі його захисника незважаючи на те, що він перед цим висловив бажання його мати. Згодом такі пояснення були викладені, як складова частина обвинувального висновку, оскільки містили його зізнання в інкримінованому правопорушенні [16].

Розбудова держави залежить від успіху проведення законопроектної роботи. Законодавча ініціатива зосереджує, свою увагу перш за все на виконанні заходів запланованої роботи так, відповідно до плану до законопроектної роботи КМУ Міністерство соціальної політики пропонує внести зміни до Закону України № 221-р, Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів у зв'язку із ратифікацією конвенції РЄ про запобігання насильству у якій мають визнати недопущення виокремлених статей 469 про укладення мирової угоди про примирення, статтю 75 та може бути покарання з випробуванням, щоб кривдник не уник відповідальності.

Виникнення нових громадських викликів змушує впроваджувати нові засоби протидії злочинам. В Україні у сфері протидії злочинам пов'язаних із сексуальним насильством запроваджено новації застосування застосунку «Крила» дозволяє прослідкувати та фіксувати злочин з відповідним реагування на нього, застосунок працює у формі здійснення реагування на домашнє насильство з повідомлення на лінію 112, із визначеним алгоритмом дій та звернень до державних органів з метою координації.

Варто зазначити, про застосування новітніх технологій Traffic Jam документування кримінальних злочинів що пов'язані з торгівлею людьми Європейська платформа містить засоби із запобігання загроз та застосуванням експлуатації людей за допомогою використання Інтернету система прослідковую конкретні незаконні дії. Аналізуючи даний застосунок його використання, як платформи позитивно вплине на розслідування злочинів, щодо сексуальної експлуатації, основні країни що використовують аналітичний комплекс: США, Великобританія отже, з метою пошуку зав'язків в соціальних мережах з тотожними даними та фото для формуванням витягів формується доказова база на початковому єтапі розслідування.

Для вирішення нагальних питань здійснення досудового розслідування в умовах воєнного стану законодавцем було прийнято низку Законів України, як визначає Репіна Ю. Верховною Радою України внесено зміни та доповнення до кримінального процесуального законодавства України, зокрема, в частині оптимізації повноважень слідчого, прокурора, слідчого судді, керівника органу прокуратури під час здійснення досудового розслідування в умовах воєнного стану. Водночас щоденна практика реалізації відповідних положень в умовах воєнного стану на території України засвідчила необхідність більш детального розширення повноважень слідчого, прокурора, слідчого судді, керівника органу прокуратури під час здійснення досудового розслідування в умовах воєнного стану з максимальною деталізацією механізму їх застосування [8, 193].

Верховний Суд бере до уваги окремі складнощі, які виникають із повноцінною реалізацією положень кримінального процесуального законодавства в умовах воєнного стану, з метою забезпечення стабільного функціонування системи кримінальної юстиції на час відсічі збройної агресії і належного реагування на випадки вчинення кримінально караних діянь, у цих умовах можуть, забезпечувати суди й органи досудового розслідування своєю необхідною методично-інформаційною допомогою [8, 193].

Отже, виходячи із вище викладеного, головними напрямами вдосконалення сучасного стану забезпечення права на справедливий суд в Україні залежить від стратегій регулювання: підвищення кваліфікації професійних суддів, розширення сфери безоплатної правової допомоги, дотримання строків виконання судових рішень, використання медіації, підвищення інклюзивності судової системи, та правової просвіти громадян, врегулювання питань здійснення досудового розслідування враховуючи європейські новації.

Що стосуються процесуальних норм, порівняльний аналіз показує про застосування статті 214 в умовах воєнного стану містить положення діючих норм, щодо кримінального процесуального законодавства повноваження органів досудового розслідування, слідчого, дізнавача, прокурора це невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язання увести належні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Уповноважені суб'єкти на ведення даних у реєстр слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування[2].

Інформаційно-комунікативна система ЄРДР містить базу даних про кримінальні правопорушення, до якої орган досудового розслідування добавляє інформацію, діє вона на основі Положення про функціонування ЄРДР, за загальними підставами, початок дослідування починається на основі внесення даних у порядку статті 214 КПКУ.

У період воєнного стану визнано, за відсутності технічного доступу до ЄРДР, данні про кримінальне правопорушення вносяться за постановою слідчого, дізнавача або прокурора, за першої можливості у строк 72 години, законодавцем підкреслено непередбачувальні обставини за яких мають бути внесенні данні при першій можливості.

Досить контекстне висловлювання Лужецької, що більшість слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій після внесення відомостей до ЄРДР на етапі реєстрації заяви проводяться невідкладно дії, оскільки затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення. Відтак від отриманої заяви та навіть під час проведення невідкладних слідчих (розшукових) дій не завжди є достатньо об`єктивних даних для визначення або зміни підслідності [7, ст. 148].

Особливого статусу набувають випадки коли відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 214 КПК України до ЄРДР вноситься попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Загально визначено що, на відповідних осіб покладається обов`язок у будь-якому випадку внести відомості до ЄРДР.

Застосування правової класифікації надає припущення слідчому, дізнавачу про підслідність кримінального правопорушення предметну або територіальну, яку він розслідує, оскільки на момент внесення відомостей до ЄРДР не відразу можливо встановити кваліфікацію вчиненого особою діяння, чи визначити спеціального суб`єкта кримінального правопорушення або визначити розмір заподіяної шкоди. Варто враховувати, проблемні аспекти що на практиці часто виникають питання недопустимості доказів отриманих під час проведення досудового розслідування у зв`язку із непідслідністю певного кримінального провадження та здійснення розслідування не уповноваженим на це органом [6].

Сама по собі процедура реєстрації відомостей про кримінальне правопорушення і початок розслідування іншим слідчим органом, ніж тим, який визначено в ст. 216 КПК, не становить порушення кримінального процесуального законодавства але вона не свідчить про реалізацію повноважень, не передбачених КПК [6]. Слідчий не має права відмовити у внесенні відомостей до ЄРДР із підстав того що, виявлене кримінальне правопорушення йому не підслідне. Обов`язок розпочати досудове розслідування покладається на слідчого незалежно від того, чи належить відповідне кримінальне правопорушення до його предметної підслідності.

Проведення досудового розслідування на певному етапі (тим паче, нетривалому) іншим органом досудового розслідування, ніж тим, який визначено в ст. 216 КПК, не є порушенням вимог кримінального процесуального закону [6].

Аналіз правової позиції ВСУ демонструє, що стаття 216 КПК України, включає правила для реєстрації відомостей, які містять прямі вимоги для початку досудового розслідування. Теоретично виокремлено розуміння того що, на підставі положень статті 216 КПКУ створюється механізм введення кримінального провадження.

Підслідністю за кримінально процесуальним законодавством, визначається діяльність слідчих органів у розслідуванні злочинів та кримінальних проступків, які визначаються уповноваженими органами у здійснені розслідування. Зокрема, основні уповноважені органи на здійснення розслідування: органи Національної Поліції, Служби Безпеки України, Детективи органів Бюро економічної безпеки, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України.

Відповідно до ст. 218 КПКУ досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення [2]. Існують виокремленні випадки зв'язку прокурора до кримінального провадження, який уповноважений на підставі письмового повідомлення слідчого протягом десяти днів з дня його отримання та в разі підтвердження наведених у ньому обставин зобов'язати прийняти постанову про визначення підслідності [2].

Прокурор у разі самостійного встановлення обставин, що свідчать про необхідність визначення іншої підслідності, протягом десяти днів з дня встановлення таких обставин зобов'язаний прийняти постанову про визначення підслідності [2]. Провідна перевірка матеріалів кримінального провадження прокурором відбувається у формі постанови. З точки зору для реалізації важливих засобів захисту сторона захисту має довести свою власну позицію кримінальної справи через процесуальні засоби доказування.

Відтак, застосування статей 214-222 мають створений регламентований механізм досудового слідства та дізнання.

Конструкція, як передбачено частиною 6 статті 214 КПКУ містить положення, щодо слідчого та дізнавача невідкладно у письмовій формі повідомляти керівника органу прокуратури про початок досудового розслідування та підстави у застосуванні заходів для розслідування. Також варто зазначити, логічний системний зв'язок статей 214-222 КПК досудового розслідування містить засоби кримінального захисту, розміщають суб'єктно-складову конструкцію, що створює гарантії для доказування.

Слухання кримінальної справи може бути здійснено у порядку статті 217 при необхідності об'єднано або виділено від одного до кількох проваджень на підставі слухання справи, якщо виникає нагальна необхідність, у здійснені релевантних дій, що не суперечить законодавству.

Порівнюючи із 2023 роком запропоновано низьку законопроектів № 9314-2, які у своєму контексті сконцентровані на статті 216, щодо строків досудового розслідування в умовах воєнного стану за розділами I, XIV, XV, XVI, XIX, XX пропонується внести зміни, які плодотворно вплинуть на досудове розслідування та розгляд кримінального провадження.

Враховуючи вище викладене, закономірність досудового розслідування в кримінальному процесуальному законодавстві складена ієрархічно із застосування меж здійснення розслідування. Існуючі нововведення у статті 216 КПК містять розширюючи перелік повноважень у застосуванні кримінально процесуальних засобів, де держава націлена застосовувати імплементацію Європейського законодавства на українському рівні. Позитивним в регулюванні європейського законодавства є зміни правових норм, що втілюються відповідно до міжнародно-правових стандартів застосування права ЄС, що створить ланку для застосування для втілення у практику застосування рішень Європейського суду з прав людини.

Так у справі «Селегей та інші проти України», Європейський суд констатував порушення Конвенції про захист прав людини, у справі заявників незаконно тримали під вартою, суд прийшов до висновків п. 5 ст. 5 Конвенції містить положення про неналежне відшкодування шкоди у зв'язку з порушенням вимог приймання під вартою та надмірною тривалістю кримінального провадження.

Державним бюро розслідувань здійснено досудове розслідування у порядку статті 93 КПК України, відкрито кримінальне провадження по справі № 12014130010000384 від 15.04.2014 року, де відбулося здійснення оперативного плану Хвиля, в якому сторона обвинувачення з метою зібрання доказової бази звертається до можливих способі захисту державних органів з вимогою надання підтверджуючих документів, щодо здійснення захисту адміністративних будівель на виконання наказу від масових заворушень.

Репрезентовано, що сторони кримінального провадження суд та прокурор, мають керуватися практикою застосування ЄСПЛ, вона має стати у більшій мірі, як платформа у застосуванні «факторів розвитку національного законодавства, для приведення нормативної регламентацію у відповідність з європейськими стандартами, дозволить забезпечити дотримання основних прав та законних інтересів людини» [4, с. 56; 2, с. 160].

Пропозиції цілком себе виправдали про те що, вживання у вітчизняному кримінальному провадженні досліджуваних та застосованих положень практики ЄСПЛ на досудовому розслідуванні є цілком доцільне та слугує підвищенню стандартів у якості підготовки майбутніх фахівців слідчих, дізнавачів детективів, формуючи у них не тільки теоретичні знання, а й навики із застосування, що є одним із способів її втілення у вітчизняному кримінальному провадженні, адже сприяє підвищенню стандартів і якості підготовки у своїй професійній діяльності з метою недопущення порушення прав і свобод людини [5, с. 162].

Особливості рішення Верховного Суду спряли створенню певних організаційних заходів у напрямах забезпечення процесуальної діяльності органів, які проводять досудове розслідування та судів при здійсненні ними кримінальних провадженнь під час здійснення слідчих дій під час воєнного стану. Цілком зрозуміло, що суто технічними проблемами діяльність у галузі кримінальної юстиції в теперішніх умовах не обмежується.

Аналіз діяльності слідчих НПУ за 2023 рік експонує, що актуальними залишаються злочини такі як шахрайство, воно втримується наносить найбільше збитків державі у сфері злочинів з майнової спрямованості, нанесено шкоди на понад один мільярд збитків. Загальна кількість кримінальних правопорушень складає 59 671 із них 10354 списані та відповідно закриті.

Проблема полягає у тому що, від загальної кількості звернень із заявами про кримінальне правопорушення багато звернень списуються на самому початку прийняття заяв. В залежності від регіонів криміногенна ситуація змінюється, якщо всього в Київській області повідомлено по підозру 2784 особам, та взято під варту 209 осіб. З позитивної точки зору, варто відзначити, напрацьований алгоритм дій у діяльності НПУ у взаємодії із Генеральною прокуратурою, ГСУ, ДКП, ДКР на підставі рапортів досліджуються, що отримуються оперативними працівниками та що можна визначити, як фактичні правопорушення.

Варто зазначити, для виокремлення основних питань впровадження змін пропонують доповнити розділом ХУП «Корупційні кримінальні правопорушення у сфері правосуддя», в якому передбачається об'єднати п'ять статей КК, а саме: стаття 3701 (Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди судді чи присяжному), статті 3702 (Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди суддею чи присяжним), стаття 3703 (Вплив на прийняття судового рішення суддею, присяжним), стаття 3704 (Підкуп експерта, спеціаліста) та 3705 (Підкуп свідка).

На нашу думку, такі пропозиції є недоцільними «з огляду на це, зачипаючи зміни до статті 216 КПКУ, запропоновані законопроектом правопорушення розслідувати за підслідності Національному антикорупційному бюро України, якщо розмір предмета кримінального правопорушення у п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення». Отже крім того, визнано, зміни спричиняють за собою наслідки зміни змісту статті 216 КПКУ, встановивши порушення підслідності НАБУ, щодо предмета кримінального правопорушення стаття містить санкцію у п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, восстановленного законом на час вчинення кримінального правопорушення.

Висновки

В українському законодавстві по справжньому новаторськими стали положення застосування статей 615-616 КПКУ, які містить у собі значне розширення існуючих повноважень сторони обвинувачення, але й поміщають доповнення їх сучасними, більш ефективними нормами в умовах воєнного стану.

Для аналізу складової генези кримінального процесуального законодавства в умовах воєнного стану, варто розкривати механізм втілення нового законодавства, та брати ті закони, які передбачають внесення змін саме до механізму реалізації повноважень стороною обвинувачення на досудовому провадженні.

Варто виділити, існує багато оновлених норм, які стосуються сторони обвинувачення та реалізації нею своїх повноважень.

Законодавець зазначає трансформацію кримінально процесуальних норм та зміни делегування повноважень що стосується сторони обвинувачення зокрема, слідчого судді та керівнику органу прокуратури, однак за умови збереження механізмів судового контролю, адже, з метою дотримання принципу законності є створення позитивних рішень [15].

Активна законотворча діяльність Верховної Ради України не вирішила загально визнаної проблематики досудового розслідування, щодо внесення змін до кримінального процесуального законодавства та їх методично-інформаційної допомоги, а лише посилена на засоби врегулювання понять ведення провадження на період діє воєнного стану. Необхідно продовжувати тісну співпрацю законодавчої, виконавчої та судової гілок влади, залучати до обговорення гострих питань іноземних експертів у галузі досудового розслідування, залучати фахову юридичну спільноту, наукових співробітників для реалізації кримінального процесуального законодавства та протидії воєнного конфлікту з РФ, для забезпечення виконання завдань кримінального провадження.

Наразі, Комітет Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності пропонує розглянути Закон України № 9438 про посилення кримінальної відповідальності за кримінальні корупційні правопорушення, законодавцем не визначено даним законопроектом сферу відносин суспільного регулювання це не розв'язує нагальних теоретичних проблем кримінального законодавства, а створює спеціальні норми щодо судді, які потрібно ввести у кримінальні процесуальні положення.

У сучасних умовах спостерігаються численні порушення права на справедливий суд в Україні, що відображаються у рішеннях Європейського Суду з прав людини. Водночас спостерігається тенденція до формування нової політики у цій сфері, ефективність якої можна буде оцінити згодом та встановити рівень демократичності та соціальної спрямованості нашої держави. Отже, правоохоронна діяльність глибинно не досліджена: органами досудового розслідування залишаються за формою дослідження кримінального провадження дізнання та досудове слідство. На теперішній час чинний кримінальний процесуальний кодекс спрямований на імплементацію кращих європейських практик з міжнародними стандартами у галузі захисту прав людини для здійснення правосуддя.

Список використаних джерел

1. Конституція Конституція України: Закон України в редакції від 01.01.2020 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text1.

2. Кримінальний процесуальний кодекс (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ot.88).URL Кримінальний процесуальний к... | від 13.04.2012 № 4651-VI (rada.gov.ua).

3. Гловюк І., Дроздов О., Тетерятник Г., Фоміна Т., Рогальська В., Завтур В. Особливий режим досудового розслідування, судового розгляду в умовах воєнного стану: науково-практичний коментар Розділу IX-1 Кримінального процесуального кодексу України. Видання 4. Електронне видання (етаном на 30 грудня 2022 р.). Дніпро-Львів-Одеса- Харків. 2023. 82 с.

4. Грицаєнко Л.Л. Значення заходів загального характеру у виконанні рішень Європейського суду з прав людини. Практика Європейського суду з прав Підготовка правоохоронців в системі МВС України в умовах воєнного стану. Вінниця, 2023 людини в діяльності органів прокуратури і суду: виклики та перспективи: матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції (13 червня 2018 року). Київ: Національна академія прокуратури України, 2018. С. 53-56.

5. Пчеліна О.В. Застосування практики Європейського суду з прав людини у вітчизняному кримінальному провадженні. Південноукраїнський правничий часопис. 2020. No 1. С. 160-164. DOI https://doi.Org/10.32850/sulj.2020.1.33.

6. Постанова Верховного Суду України у справі No 454/2576/17 від 06.07.2022. URL https://reyestr.court.gov.ua/Review/105218405.

7. Лужецька Т.І. Особливості визначення підслідності на початку досудового розслідування. Кримінальне судочинство ММНПК. 2023.

8. Гловюк І., Дроздов О., Тетерятник Г., Фоміна Т., Рогальська В., Завтур В. Особливий режим досудового розслідування, судового розгляду в умовах воєнного стану: науково-практичний коментар Розділу IX-1 Кримінального процесуального кодексу України. Видання 4. Електронне видання (станом на 30 грудня 2022 р.). Дніпро-Львів-Одеса-Харків. 2023. 82 с.

9. Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану: Лист Верховного Суду Головам апеляційних судів від 03.03.2022 р. № 2/0/2-22. URL: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/war/Inform_lyst_2022_03_03.pdf.

10. Проект Закону про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо посилення відповідальності за корупційні кримінальні правопорушення у сфері правосуддя № 9438 URL: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/pubFile/1850380.

11. Протокол керівництва НПУ № 31. Інформаційно- аналітичні матеріали. 2023.

12. Скибенко О.І. Наукові джерела конституційно- правового статусу прокуратури України. Право і суспільство. 2019. № 4. С. 50-56.

13. Лапкін А.В. Проблеми формулювання функції прокуратури, визначеної пунктом 2 статті 131-1 Конституції України. Форум права. 2017. № 5. С. 213-218.

14. Сучасний конституціоналізм: проблеми теорії та практики: матеріали наукового семінару (25 червня 2021 р.) / упор. М.Т. Гаврильців. Львів: ЛьвДУВС, 2021. 300 с.

15. Тридцята доповідь Управління Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини щодо ситуації з правами людини в Україні. URL: https://ukraine.un.org/sites/default/files/2020-09/30thReportUkraine_UA.pdf (дата звернення: 21.06.2021)/.

16. Рішення Європейського Суду з прав людини від 14 січня 2021 р., судова справа Романов проти України. URL: https://su.arbitr.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/sud5021/Oglyad_za_lypen%60_1.pdf (дата звернення: 21.06.2021).

17. Сливич І.І. Заочне і спрощене провадження в кримінальному судочинстві та проблеми еволюції процесуальної форми. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2016. Вип. 41 (2). С. 180-184.

18. Скригонюк М.І. Нова кримінальна процесуальна форма і перспективи розвитку криміналістики в Україні. Науковий вісник Академії муніципального управління. 2012. Вип. 2. С. 315-324.

19. Трофименко В.М. Процесуальна форма: сутність і значення у кримінальному судочинстві. Проблеми законності. 2012. Вип. 120. С. 202-209.

20. Тертишник В.М. Верховенство права та забезпечення встановлення істини в кримінальному процесі України. монографія. Дніпропетровськ: ДДУВС; Ліра ЛТД, 2009. 404 с.

21. Бабаєва О.В. Еволюція стадії підготовчого провадження у кримінальному процесуальному праві України. Вісник Асоціації кримінального права України. 2017. No 1 (8). С. 225-23.

Размещено на Allbest.ru