Еволюція і сутність поняття "біомаса" у законодавчому та науковому просторі

Анотація

біомаса законодавчий облік європейський

Активізація популярності відновлювальних джерел енергії, в тому числі біомаси, стимулює дослідження у даному напрямку. Динамічні євроінтеграційні процеси зумовлюють необхідність у гармонізації законодавства України та Директив ЄС, зокрема, що стосується біомаси як одного з продуктів біоенергетики. Метою дослідження є аналіз дефініції поняття «біомаса» у законодавчих актах та працях науковців для формування теоретичного підходу до визнання її об'єктом обліку.

Для досягнення поставленої мети були реалізовані наступні завдання: дослідження існуючих визначень поняття «біомаса»у працях зарубіжних та вітчизняних науковців; виокремлення основних характерних ознак терміну; формування власної дефініції поняття «біомаса»; розгляд ступеня гармонізації визначення «біомаса»у законодавстві України та Директиві ЄС; аналіз узгодження між законами та підзаконними актами у вітчизняному нормативно-правовому забезпеченні. У статті було використано такі наукові методи: аналіз, синтез, індукцію та дедукцію для дослідження сутності терміну «біомаса», виокремлення характерних ознак та удосконалення визначення; табличний та історичний для аналізу еволюції досліджуваного поняття у нормативно-правовому забезпеченні України та ЄС. Результати дослідження показали, що основними ознаками, які характеризують дефініцію біомаси, є: походження - органічне; склад - продукти, залишки та відходи тваринництва і рослинництва; галузі виробництва - сільськогосподарська, лісова, рибальство, промислова (відходи); призначення - створення енергії. Відповідно до виділених ознак запропоновано удосконалити визначення поняття «біомаса». Досліджувана дефініція у актуальному вітчизняному та міжнародному законодавстві гармонізована, за винятком одного чинного підзаконного акту. Сформульовано висновок, що біомаса може бути визнана об'єктом обліку, проте вона повинна бути включена у склад відповідних активів (оборотних або необоротних) із врахуванням критеріїв визнання зазначених у чинних Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Ключові слова: біоенергетика, біоенергетичні активи, біомаса, біопаливо, відновлювальні джерела енергії, ознаки біомаси.

Annotation

EVOLUTION AND ESSENCE OF THE CONCEPT OF «BIOMASS» IN THE LEGISLATIVE AND SCIENTIFIC AREA

Yuliya Bila West Ukrainian National University, Ternopil

Increasing popularity of renewable energy sources, including biomass, stimulates research in this direction. Dynamic European integration processes necessitate the harmonization of Ukrainian legislation and EU Directives, in particular, regarding biomass as one of the products of bioenergy. The purpose of the research is to analyze the definition of the concept of «biomass» in legislative acts and works of scientists to form a theoretical approach to its reflection in accounting. To achieve the set goal, the following tasks were implemented: research of existing definitions of the concept of «biomass» in the works of foreign and domestic scientists; highlighting the main characteristic features of the term; formation of one's own definition of the concept of «biomass»; consideration of the degree of harmonization of the definition of «biomass» in the legislation of Ukraine and the EU Directive; analysis of coordination between laws and bylaw acts in the domestic legal framework. The following scientific methods were used in the article: analysis, synthesis, induction and deduction for researching the essence of the term «biomass», identifying characteristic features and forming one's own definition; tabular and historical for the analysis of the evolution of the studied concept in the regulatory and legal provision of Ukraine and the EU. The results of the study showed that the main features characterizing the definition of biomass are: origin - organic; composition - products, residues and wastes of livestock and crop production; branches of production - agricultural, forestry, fishing, industrial (waste); assignment - to create energy. According to the selected features, a proper definition of the concept of «biomass» is proposed. The definition under study is harmonized in current domestic and international legislation, with the exception of one valid bylaw act. The conclusion was formulated that biomass can be recognized as an accounting object, but it must be included in the composition of relevant assets (current or non-current) taking into account the recognition criteria specified in the current Accounting Regulations (standards).

Keywords: bioenergy, bioenergy assets, biomass, biofuel, renewable energy sources, characteristics of biomass.

Постановка проблеми

Сучасний стан енергетичної та екологічної системи у світі вимагає пошуку альтернативних шляхів отримання електроенергії з дотриманням стратегії декарбонізації. Враховуючи, що викопні палива не задовольняють вище зазначених вимог, все більшої актуальності набуває використання відновлювальних джерел енергії (ВДЕ). Енергетична стратегія України до 2050 року має на меті стимулювати використання ВДЕ та мінімізувати обсяг постачання первинної енергії з викопного палива. Сонячна, вітрова, гідро та термальна енергії не можуть забезпечити великий обсяг виробництва електроенергії, тому левова частка припадає на біомасу.

Широкий спектр визначень поняття «біомаса» у зарубіжній та вітчизняній науковій літературі свідчить про суперечність у дефініціях, що потребує аналізу еволюції терміну та дослідження його на предмет актуальності для сучасних потреб біоенергетики. В умовах євроінтеграційних процесів необхідно вивчити ступінь гармонізації визначення «біомаса» у законодавстві України та Директиві ЄС, а також дослідити узгодження між законами та підзаконними актами у вітчизняному нормативно-правовому забезпеченні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дефініція поняття «біомаса» є предметом досліджень вітчизняних та зарубіжних науковців починаючи від 1940 року і до сьогодні. Зокрема, Х. Чен та Ю. Хо [1] здійснили бібліометричний аналіз, де систематизували високо цитовані статті з досліджень біомаси у розрізі галузей, журналів та країн. П. Маккендрі [2], Ф. Краусман та інші [3] досліджували види біомаси та запропонували їх класифікацію. А. Бросовські та інші [4] вивчали склад біомаси і значну увагу приділили відходам як головному структурному елементу. А. Тіварі [5], І Левандовський [6], Г. Гелетуха, Т. Желєзна [7], С. Дев'яткіна, Т. Шкварницька [8], В. Сінченко, М. Гументик, В. Бондар [9], Ю. Рудь [10] досліджували теоретичні засади біомаси та запропонували власні визначення.

Недостатньо уваги приділяється біомасі як об'єкту обліку. В даному напрямку працювали О. Томчук, В. Фабіянська [11], які запропонували визначення біомаси відповідно до облікових потреб. Однак питання залишається малодослідженим, тому необхідно здійснити комплексний аналіз дефініції поняття «біомаса» у законодавчому та науковому просторі, що дозволить створити якісну теоретичну базу для розробки обліково-аналітичного забезпечення біомаси.

Постановка завдання

Метою дослідження є аналіз дефініції поняття «біомаса» у законодавчих актах та працях науковців для формування теоретичного підходу до визнання її об'єктом обліку.

Виклад основного матеріалу дослідження

Вперше поняття «біомаса» згадується у дослідженнях проведених 1940 р., які пов'язані з підводною фауною на протоці ЛаМанш [12]. Дефініція, в головній мірі, відображала органічну речовину підводного походження. Активізація наукових праць у даному напрямку набула актуальності після 1950-х років, що було зумовлено початком нафтової кризи. Це свідчить про те, що вже тоді біомаса розглядалася як альтернатива викопному паливу і джерело енергії. Підтвердженням цього є масштабне дослідження, проведене Х. Чен та Ю. Хо [1], щодо кількості праць і цитувань у розрізі країн, галузей, журналів з 1900 по 2013 рік. Згідно з ним, найбільше наукових досліджень було здійснено у США, Англії та Німеччині. Щодо галузей, то поняття «біомаса» найчастіше використовується у екології, довкіллі та біотехнології [1], про що свідчать назви журналів, у яких публікувалися відповідні статті («Екологія», «Біологія та біохімія» та «Природа»). Можна зробити висновок, що біомаса має органічне походження та позитивно впливає на екологію за рахунок відновлювального характеру.

Європейська Комісія розглядає біомасу як біологічно розкладені частини біологічних продуктів, залишків і відходів сільського господарства, лісового господарства та інших галузей промисловості, а також біологічно розкладені частини промислових відходів [13]. Окремі автори вважають, що біомаса є визначенням для всіх органічних матеріалів і включає наземну та водну рослинність, а також усі органічні відходи [1, 2]. Схожу позицію займають А. Бросовські та інші [4], оскільки до складу «біомаси» включають біологічні залишки та відходи. Отже, аналіз наукових джерел свідчить про те, що біомасою вважають сукупність органічних речовин, залишків та відходів.

Т. Гумартіні вважає, що біомаса є широкою, гетерогенною та міждисциплінарною концепцією, оскільки біомасу можна класифікувати в першу чергу за сектором, у якому вона виробляється, тобто сільське господарство, лісове господарство, промислове виробництво та міські відходи [14]. Ці дослідження цінні переліком галузей, які виготовляють біомасу, що є важливим у формуванні відповідної дефініції.

Для кращого розуміння поняття необхідно дослідити види біомаси та її основні складові. П. Маккендрі [2] визначає чотири основні типи біомаси: деревні рослини, трав'янисті рослини, водні рослини та гній. Ф. Краусман та інші [3] класифікують види біомаси відповідно до її використання: їжа для людей, ринковий корм, інші види сільськогосподарської біомаси, промислова деревина та дрова. Дослідження структури дозволяють краще зрозуміти суть біомаси та сформувати теоретичний підхід щодо відображення її в обліку в розрізі аналітичних рахунків.

Варто зауважити, що визначення біомаси часто аналізується з точки зору технології, коли основна увага приділяється біомасі як джерелу енергії [2, 5, 8, 14].

Вітчизняні науковці пропонують наступні дефініції поняття «біомаса» (табл. 1).

Таблиця 1

Визначення поняття «біомаса» у працях вітчизняних науковців