Зміст та складові ефективності публічного управління територіальними громадами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника

ЗМІСТ ТА СКЛАДОВІ ЕФЕКТИВНОСТІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИМИ ГРОМАДАМИ

Хом'як Іван Васильович аспірант кафедри

публічного управління та адміністрування

м. Івано-Франківськ

Анотація

публічний управління місцевий самоврядування

У дослідженні розглядається проблема ефективності публічного управління територіальними громадами. Розкриваються основні аспекти та складові, що визначають успішність управлінської діяльності на рівні місцевого самоврядування. Стаття аналізує роль прозорості, участі громадян та ефективного використання ресурсів у формуванні ефективного публічного управління. Автор аналізує вплив технологічних інновацій на підвищення якості послуг, що надаються громадам, та розглядає важливість забезпечення адекватного фінансування для здійснення функцій територіальних громад.

Висвітлено питання взаємодії між громадськістю та органами влади, роль комунікацій у формуванні довіри до публічних інституцій та ефективності взаємодії між різними рівнями влади. Особлива увага приділяється інструментам оцінки та моніторингу результатів управлінської діяльності територіальних громад. У статті також розглядається важливість залучення громадян до процесів прийняття рішень в Україні та впровадження публічних програм на рівні територіальних громад. Висвітлюється роль механізмів громадського контролю та участі у формуванні відкритого та відповідального управління.

Також розглядаються взаємодія та координація дій між різними рівнями влади в системі територіального самоврядування. Зокрема, розглядаються проблеми декомпозиції функцій та відповідальності між різними рівнями управління та шляхи їх оптимізації. У контексті забезпечення сталого розвитку громад та підвищення їх соціально-економічного статусу, дослідження акцентує увагу на важливості розробки та впровадження стратегій та планів розвитку для кожної територіальної громади.

У підсумку, стаття пропонує комплексний підхід до розуміння та оцінки ефективності публічного управління на рівні територіальних громад, а також надає практичні рекомендації для покращення цього процесу.

Ключові слова: публічне управління, тенденції публічного управління, територіальні громади, територіальне самоврядування, комплексний механізм управління, публічні інституції.

Annotation

Khomiak Ivan Vasylovych Postgraduate of the Department of Public Management and Administration, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ivano-Frankivsk

CONTENT AND COMPONENTS OF THE EFFECTIVENESS OF PUBLIC ADMINISTRATION IN TERRITORIAL COMMUNITIES

In the research, the issue of the effectiveness of public administration in territorial communities is examined. The main aspects and components determining the success of managerial activities at the local government level are disclosed. The article analyzes the role of transparency, citizen participation, and efficient resource utilization in shaping effective public administration. The author examines the impact of technological innovations on improving the quality of services provided to communities and emphasizes the importance of ensuring adequate funding for the functions of territorial communities. The interaction between the community and government authorities, the role of communication in building trust in public institutions, and the efficiency of interaction between different levels of government are highlighted. Special attention is given to tools for assessing and monitoring the results of managerial activities in territorial communities. The article also discusses the importance of involving citizens in decision-making processes in Ukraine and implementing public programs at the territorial community level. The role of mechanisms of public control and participation in shaping open and accountable governance is highlighted.

The interaction and coordination of actions between different levels of government in the system of territorial self-government are also considered. Specifically, issues of decomposing functions and responsibilities among different levels of management and ways to optimize them are discussed. In the context of ensuring sustainable development of communities and enhancing their socioeconomic status, the study focuses on the importance of developing and implementing development strategies and plans for each territorial community. In conclusion, the article proposes a comprehensive approach to understanding and assessing the effectiveness of public administration at the level of territorial communities and provides practical recommendations for improving this process.

Keywords: public administration, trends in public administration, territorial communities, territorial self-government, comprehensive management mechanism, public institutions.

Постановка проблеми

Сучасний розвиток територіальних громад вимагає уваги до ефективності публічного управління на місцевому рівні. Досягнення високої ефективності в управлінні громадами стає важливим завданням для забезпечення сталого розвитку та задоволення потреб громадян. У цьому контексті важливо розглянути зміст та складові ефективності публічного управління на рівні територіальних громад. Зміст та складові ефективності публічного управління територіальними громадами включають грамотне фінансове управління, що передбачає оптимальне розподілення бюджетних ресурсів та забезпечення прозорості та відкритості у фінансових процесах [1, с. 38]. Також важливо враховувати участь громади та громадян у прийнятті рішень та управлінні, а це означає залучення громадян до активної участі, взаємодію з громадськими організаціями та підтримку громадських ініціатив.

Однак, існують виклики, пов'язані з нестачею ресурсів, недостатньою інформованістю громадян та відсутністю механізмів для ефективного зворотного зв'язку. Вирішення цих проблем може включати в себе розвиток системи комунікації та розширення можливостей для участі громадян у прийнятті рішень [2, с. 168].

Відповідно до сучасних викликів, варто відзначити, що в контексті функціонування територіальних громад конфлікти та війни стають чинниками, які суттєво впливають на ефективність публічного управління. Конфлікти та війни руйнують структуру публічного управління, призводять до розпаду інфраструктури та економіки, а також викликають масштабні гуманітарні кризи. Під такими обставинами важливо враховувати специфічні виклики та завдання, які ставляться перед системою управління територіальними громадами. Тому одним із ключових аспектів -- відновлення та побудова зруйнованих інституцій, а постійна нестабільність у разі конфліктів вимагає спеціальних стратегій та механізмів для відновлення порядку, встановлення правової системи й відновлення ефективного управління.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

На основі останніх досліджень та публікацій можна визначити кілька ключових аспектів, які визначають ефективність публічного управління територіальними громадами. Перш за все, такі науковці, як Лепіш Н., Маллой Т., Носулько Б., ПавловичСенета Я., Салат Л., Сенищ П., Тимечко І.Р., Фугело П. Наголошують на тому, що варто враховувати ступінь розвиненості місцевого самоврядування, оскільки справжня ефективність залежить від його здатності забезпечити громадську участь та вирішення місцевих проблем. Дослідження підкреслюють важливість прозорості та відкритості в управлінні, щоб забезпечити довіру громадян до органів влади.

Другий аспект стосується розроблення та впровадження стратегічних планів розвитку територіальних громад. Згідно з новітніми дослідженнями, а саме такі дослідники, як: Зандер Х., Кравців В., МакКартні С., Сторонянська І. З., Твардовська О., Яремко О. відзначають, що ефективне управління вимагає чітких цілей та стратегій, які відповідають потребам громади. Забезпечення взаємодії між органами влади, громадою та підприємствами також визначається як важливий елемент успішного управління.

Третій аспект, визначений у дослідженнях, -- це використання сучасних технологій для оптимізації процесів управління та забезпечення доступу громадян до інформації. В своїх наукових дослідженнях: Бєлов Д., Білак О., Громовчук М., Закорко К., Західна О., Кравченко О., Миронюк І., Слабий Г., Сміт Б., Спасів Н. Я. Наголошують на тому, що використання електронних платформ та інтерактивних інструментів може значно поліпшити взаємодію між органами влади та громадою, а також сприяти більш ефективному вирішенню проблем територіальних громад.

Мета даної статті полягає в розгляді та аналізі складових ефективності публічного управління територіальними громадами. Зокрема, у статті розглянуто ключові аспекти, які визначають успішність управлінської діяльності на рівні громад та якісний розвиток територіальних спільнот. Також, завданням є висвітлити важливість прозорості та відкритості в процесах управління, які сприяють активному залученню громадян до прийняття рішень та формуванню стратегій розвитку.

Виклад основного матеріалу

Ефективне публічне управління територіальними громадами є важливим елементом сталого розвитку сучасних суспільств. Особливо в контексті розширення децентралізації та зміцнення ролі місцевих самоврядувань, вивчення складових ефективності цього процесу стає важливим завданням для держави. Публічне управління в територіальних громадах визначається комплексом факторів, таких як взаємодія між органами влади, доступом до ресурсів та ефективним використанням їх для досягнення стратегічних цілей [3, с. 62].

Одним з ключових складових ефективного управління є прозорість та відкритість процесів прийняття рішень. Тісна взаємодія між владою та громадськістю є важливою для побудови довіри та забезпечення участі громадян у прийнятті стратегічних рішень. Разом з тим, ефективне фінансове управління та розподіл ресурсів є необхідними елементами, щоб забезпечити розвиток інфраструктури, соціальних послуг та інших сфер життя громад [3, с. 109]. Крім того, важливо розглядати аспекти використання інноваційних технологій у процесах управління, адже сучасні інструменти та електронні системи можуть значно покращити ефективність адміністративних процесів та сприяти швидкій передачі інформації між різними рівнями влади та громадськістю.

Територіальні громади -- це створені цілеспрямованими зусиллями об'єднання, як найбільш прості, близькі та зрозумілі для населення форми вирішення проблем, що зачіпають індивідуальні та колективні інтереси [4, с. 273].

Основною метою територіальних громад є вирішення мешканцями питань місцевого значення на конкретній території, тому такий інститут «в ідеалі» формується виключно на засадах демократизму, а дії, що йдуть «знизу - вгору», є провідником громадської ініціативи [4, с. 291].

Місцева спільнота як системоутворюючий елемент сучасної моделі самоврядування в процесі свого формування та розвитку включається до потоків мережевих взаємодій основних політичних акторів. Переважним механізмом взаємодії мають стати неформальні комунікації як результат процесів самоорганізації локальної спільноти. З іншого боку, досягнення синергетичного ефекту (координації інтересів) стає можливим лише за умови спільних зусиль усіх учасників комунікативного процесу в рамках діяльності територіальних громад. Організуючим елементом, що консолідує різнорідні та різноспрямовані інтереси, стають формальні комунікації, до яких долучаються, крім місцевої спільноти, органи публічної влади. Форми безпосереднього волевиявлення населення покликані, в одного боку, забезпечувати легітимізацію владних повноважень органів публічної влади, з іншого -- містять потенційну можливість розширення сфери застосування форм прямої демократії, підвищення рівня довіри місцевої спільноти до публічно-владних рішень, прийнятих на рівні політичних інституцій, залучення громадян у політичний процес за допомогою стимулювання їхньої політичної активності. З іншого боку, у своїй діяльності територіальні громади реалізують контрольні, інформаційні, розподільчі, представницькі та виконавчі функції [5, с. 211]. Такий підхід дозволяє муніципальній владі оперативно реагувати на проблеми життєдіяльності населення як певної території, так і муніципалітету в цілому. Крім того, логіка формування територіальних громад полягає і в акумулюванні ресурсів (організаційних, фінансових, кадрових) з метою розвитку територій в цілому [6]. Таким чином, муніципальна влада через територіальні громади може не тільки транслювати управлінську інформацію безпосередньо жителям, а й вирішувати проблеми соціально-економічного розвитку за участю місцевого співтовариства, отримуючи актуальний та адекватний поточній ситуації зворотний зв'язок.

Для осмислення змісту ефективності публічного управляння територіальними громадами необхідно виділити його ключові характеристики. По-перше, територіальна громада є формою участі населення у здійсненні місцевого самоврядування, заснованої на самоорганізації громадян за місцем їхнього проживання, і водночас -- це інституційна форма організації місцевої спільноти. Подібна суперечність є цілком природною, оскільки відображає дуалізм усієї системи публічного управляння. За своєю сутністю процес самоорганізації передбачає порушення симетрії в системі територіальної громади, яке виключається самою публічно-правовою природою даного інституту самоврядування. Інституційно-організаційна складова територіальної громади у рамках місцевого самоврядування покликана формалізувати його діяльність, задати певні межі, включити до єдиної системи публічної влади. Самоорганізаційний компонент має забезпечити взаємодію публічно-владних та громадських інтересів, надавши останнім завершений та оформлений характер [7, с. 173].

По-друге, діяльність територіальної громади передбачає: «самостійне і під свою відповідальність здійснення населенням» власних ініціатив [7, с. 191].

По-третє, сфера компетенції територіальних громад обмежені питаннями місцевого значення, надаючи йому публічно-владного статусу [7, с. 219].

Наприклад, Конституція Федеративної Республіки Німеччина не дає чіткого законодавчого визначення територіальних громад, але аналізуючи її текст, можна дійти висновку, що базовою одиницею місцевого самоврядування є громади (Gemeinden), які є на німецьких землях. Громадою може бути місто, сільське поселення, сукупність кількох поселень, так в ст. 28 Конституції ФРН закріплено, що: «...в землях, округах та громадах народ повинен мати представництво, створене загальними, прямими, вільними, рівними та таємними виборами... громадам має бути надано право регулювання у рамках закону під власну відповідальність усіх справ. Територіальні громади також мають право самоврядування у межах своїх встановлених законом завдань» [7, с. 253]. Тобто в Конституції ФРН використовується територіальний підхід до розуміння сутності територіальної громади й також простежується нерозривний зв'язок громади як територіальної одиниці із населенням.

Відповідно, до вище відзначеного, варто зауважити, що 5 лютого 2015 р. Верховна Рада України ухвалила закон «Про добровільне об'єднання територіальних громад», а 8 квітня 2015 р. Кабінет Міністрів України затвердив Методики формування спроможних територіальних громад [8, с. 227]. Територіальні громади в Україні є однією з ключових складових децентралізації влади та реформування місцевого самоврядування, адже вони стали важливим елементом у побудові нової системи адміністративно-територіального устрою країни, тобто такі громади виникли внаслідок добровільного об'єднання сільських, селищних та міських рад, щоб утворити єдину територіальну громаду [9, с. 22].

Рис і Адміністративні центри ти території територіальних громад (мелеі та населені уункти, які входять до таких громад)

Об'єднання територіальних громад України спрямовані на підвищення ефективності місцевого самоврядування, забезпечення доступу до якісних комунальних послуг та стимулювання розвитку регіонів. Участь громадян у прийнятті рішень, що стосуються їхнього життя, вирізняє територіальні громади як основний орган місцевого самоврядування. Одним з ключових аспектів формування територіальних громад є створення об'єднаних територіальних громад, що об'єднують населені пункти різних рівнів, таких підхід сприяє ефективнішому використанню ресурсів та забезпечує більш глибокий розвиток територій. В свій час Міністерство розвитку громад та територій України опублікувало проекти розпоряджень Кабінету Міністрів України щодо визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад областей України. Ці проекти відповідають вимогам Постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року №807-ІХ "Про утворення та ліквідацію районів" та наказу Мінрегіону від 26 листопада 2020 року №290, який затверджує Кодифікатор адміністративно-терито-ріальних одиниць та територій територіальних громад, згідно зі змінами, внесеними наказом Мінрегіону від 12 січня 2021 року №3 (Рис.1) [9, с. 24].

Тобто, коли ми говоримо про ефективне публічне управління територіальними громадами, то варто розуміти ряд складових, які сприяють оптимальному функціонуванню та розвитку цих громад. Наприклад, американський науковець Браян Сміт виокремив ключові складові ефективності публічного управління територіальними громадами:

1. Прозорість та відкритість, тобто забезпечення доступу громадян до інформації про рішення, бюджет та діяльність громадської влади та публікація відомостей про засідання та прийняття рішень.

2. Безпосередня участь громадян, тобто залучення громадян до процесів прийняття рішень та сприяння розвитку механізмів громадського контролю.

3. Фінансова стійкість, -- розробка ефективної системи бюджетування та фінансового управління та забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів.

4. Розвиток інфраструктури, тобто забезпечення належного рівня інфраструктури для задоволення потреб громади й розробка стратегій розвитку та планування територій.

5. Кадровий потенціал, тобто забезпечення кваліфікованого персоналу у сфері громадського управління й розвиток системи навчання та підвищення кваліфікації працівників.

6. Інновації та електронне управління, тобто впровадження сучасних технологій для поліпшення ефективності управління й розробка електронних сервісів для спрощення взаємодії з громадянами.

7. Партнерство та співпраця, -- розвиток партнерських відносин із бізнес-середовищем, громадськістю та іншими учасниками громадського життя [10, с. 173].

Але у контексті сучасних викликів та в умовах війни в Україні, питання ефективності публічного управління територіальними громадами стає особливо актуальним. Відповідні обставини вимагають нестандартних рішень та глибокого аналізу механізмів управління на рівні громад для забезпечення життєво важливих потреб населення та збереження соціально-економічної стабільності [11, с. 144]. Саме тому, публічне управління територіальними громадами в Україні в умовах війни стає особливо важливим й складним завданням. Віна серйозно вплинула на ефективність управління територіальними громадами в Україна через різні аспекти, а саме:

• російсько-українська війна створила серйозні виклики для безпеки та стабільності у територіальних громадах, а в свою чергу ефективне публічне управління має забезпечити відновлення порядку, збереження безпеки громадян та інфраструктури;

• в певних громадах воєнні дії спричинили гуманітарні кризи, такі як переміщення населення, нестача продовольства та медичних ресурсів, тому саме публічне управління повинно вміло вирішувати ці питання та забезпечувати належні гуманітарні умови;

• формування системи економічної стійкості, тому, що віна призвела до економічної нестабільності в України, особливо в прифронтових зонах.

Ефективне управління має сприяти відновленню економічної діяльності, стимулюванню інвестицій та створенню робочих місць;

• війна призвела до пошкоджень інфраструктури та знищення комунальних служб, тому відповідні органи мають забезпечити оперативне відновлення інфраструктури та функціонування комунальних служб;

• умови війни часто вимагають співпраці з міжнародними партнерами та гуманітарними організаціями, тому для України саме ефективне публічне управління повинно вміло взаємодіяти та співпрацювати з міжнародними партнерами для отримання підтримки та ресурсів;

• забезпечення інформаційної безпеки, особливо в територіальних громадах, що розташовані в прифронтовій зоні, адже умови війни викликали інформаційні загрози та дезінформацію [12, с.67].

Війна безперечно впливає на ефективність публічного управління, спонукаючи до пошуку інноваційних рішень та адаптації стратегій до складних умов. Важливим аспектом є забезпечення безпеки та добробуту громадян, що вимагає не лише виважених стратегій, але й активної участі місцевого населення у процесах управління. Серед ключових факторів ефективності управління територіальними громадами в умовах війни важливе значення має розвиток механізмів громадської участі та взаємодії між владою та громадою. Трансформація комунікаційних процесів та встановлення діалогу можуть сприяти ефективнішому вирішенню проблем та підтримці спільних ініціатив [13, с. 79]. Також, забезпечення доступу до інформації, освітні програми та розвиток громадянської свідомості стають важливими інструментами в умовах війни для зміцнення публічного управління [14]. Невід'ємною частиною стратегій повинно стати залучення міжнародних ресурсів та підтримка для забезпечення сталого розвитку та відновлення територій, що постраждали від агресії рф.

Загалом, в екстремальних умовах війни ефективність публічного управління територіальними громадами визначається здатністю влади забезпечити безпеку, стабільність, гуманітарну допомогу, відновлення економіки та інфраструктури, співпрацю із зацікавленими сторонами та іншими аспектами, що враховують специфіку війни.

Висновки

Перш за все, ключовим аспектом ефективності публічного управління є залучення громадян до прийняття рішень та виконання громадських функцій. Активна участь мешканців в процесах управління призводить до покращення якості прийнятих рішень й підвищення відчуття відповідальності за розвиток громади. З іншого боку, виявлено, що структура та ефективність владних органів громади грають важливу роль у забезпеченні функціональності публічного управління. Розподіл компетенцій та відповідальностей між органами, а також наявність ефективних механізмів координації, визначають успіх в управлінні територіальною громадою.

Додатково, важливо враховувати ресурсну базу громади, адже фінансова стійкість та доступність ресурсів впливають на можливість громади реалізовувати свої стратегічні цілі та розвивати інфраструктуру. Недостатність ресурсів може обмежити здатність громади до вирішення нагальних соціальних проблем. Зокрема, слід приділити увагу вдосконаленню системи фінансування громад, забезпечуючи стабільність та прозорість, саме такий підхід сприятиме створенню відповідних умов для розвитку інфраструктури та реалізації соціальних проектів.

Але в умовах війни в Україні публічне управління територіальними громадами виявляється особливо складним завданням, породжуючи безпрецедентні виклики для забезпечення стабільності та нормального функціонування суспільства. Російсько-українська війна не тільки тестує дієздатність владних структур, але і ставить під питання ключові аспекти, такі як безпека громадян, управління ресурсами та утримання інфраструктури. Розглядаючи складові ефективності публічного управління в цих умовах, важливо враховувати роль спроможність приймати оперативні рішення та забезпечення взаємодії між різними рівнями влади. Нарешті, управління кризовими ситуаціями вимагає від владних структур гнучкості та швидкості реакції, -- забезпечення соціального захисту, медичної допомоги та психологічної підтримки населенню є невід'ємною частиною ефективного управління в умовах війни. Усі ці аспекти взаємодіють, створюючи основу для збереження життєздатності та розвитку територіальних громад під час війни.

Подальші дослідження у цьому напрямі повинні спрямовуватися на розробку конкретних стратегій підвищення рівня участі громадян у прийнятті рішень. Аналіз кращих практик інших громад, які досягли високого рівня публічного управління, може надати корисних вказівок для вдосконалення процесів власної громади. Необхідно також вивчити можливості оптимізації структури влади та посилення координації між владними органами. Такий підхід сприятиме збільшенню швидкості та ефективності прийняття та виконання рішень.

Література

1. Носулько Б. Я. Роль місцевого самоврядування у становленні територіальної громади та її соціально-економічному розвитку. Вісник Дніпровської академії неперервної освіти, 2021. № 1. С. 37-40.

2. Тимечко І.Р. Узагальнення підходів щодо сутності територіальної громади України. Науковий вісник Мукачівського державного університету, 2017. No 1 (7). С. 164-170.

3. Zander H., McCartney S. A Landscape Approach: From Local Communities to Territorial Systems. Applied Research & Design, 2022. 304 р.

4. Кравців В. С., Сторонянська І. З. Територіальні громади в умовах децентралізації: ризики та механізми розвитку: монографія. Львів: ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М. І. Долішнього НАН України, 2020. 531 с.

5. Лепіш Н. Я., Павлович-Сенета Я. П. Територіальні громади в умовах воєнного стану в Україні: адміністративно-правове забезпечення та особливості функціонування. Аналітично-порівняльне правознавство, 2022. № 4. С. 209-214

6. Спасів Н. Я. Об'єднана територіальна громада як новітній суб'єкт місцевого самоврядування: наукове пізнання. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Економічні науки», 2019. No 33. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Nvkhdu_en_2019_33_43 (дата звернення: 29.01.2024)

7. Malloy T. H., Salat L. Non-Territorial Autonomy and Decentralization: Ethno-Cultural Diversity Governance (Routledge Studies in Federalism and Decentralization). Routledge, 2023. 288 р.

8. Бєлов Д.М., Громовчук М.В., Білак О.П. Міжмуніципальне співробітництво в структурі транскордонного співробітництва. Науковий вісник УжНУ. Серія «Право», 2022. Випуск 72(4). Ч. 2. С. 226-231.

9. Миронюк І., Слабий Г. Концептуальні підходи до розвитку територіальних громад регіонів України, віддалених від зони активних бойових дій, у період війни проти російської агресії в повоєнний час.Міжнародний науковий вісник, 2023. № 1-2 (27-28). С. 21-24

10. Smith B. Decentralization: The Territorial Dimension of the State. Routledge, 2023. 237 р.

11. Твардовська О. Р., Яремко О. М. Роль територіальних громад у наданні соціальних послуг в умовах війни. Наукові проєкти соціально-гуманітарного факультету ЗУНУ, 2022. Номер: Трансформаційні процеси соціально-гуманітарної сфери сучасної України в умовах війни: виклики, проблеми та перспективи С.144-146.

12. Кравченко О. Соціальна робота в громаді в умовах війни. Zeszyty Naukowe Collegium Witelona, 2022. № 42(1). С.63-70.

13. Західна О., Закорко К. Функціонування об'єднаних територіальних громад в умовах воєнного стану. Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, 2022. № 14. С. 78-84.

14. Сенищ П., Фугело П. Фінансово-бюджетна підтримка соціально-економічного розвитку територіальних громад в умовах війни. Економіка та суспільство, 2022. № 39. URL: https://economyandsociety.in.ua/index.php/journal/article/view/1433/1380 (дата звернення: 29.01.2024)

References

1. Nosulko, B. Y. (2021). Rol mistsevoho samovriaduvannia u stanovlenni terytorialnoi hromady ta yii sotsialno-ekonomichnomu rozvytku [The role of local self-government in the formation of a territorial community and its socio-economic development]. Visnyk Dniprovskoi akademii neperervnoi osvity. № 1. S. 37-40 [in Ukrainian].

2. Tymechko, I.R. (2017). Uzahalnennia pidkhodiv shchodo sutnosti terytorialnoi hromady Ukrainy [Generalization of approaches regarding the essence of the territorial community of Ukraine]. Naukovyi visnykMukachivskoho derzhavnoho universytetu. № 1 (7). S. 164-170 [in Ukrainian].

3. Zander, H., McCartney, S. (2022). A Landscape Approach: From Local Communities to Territorial Systems. Applied Research & Design. 304 р.

4. Kravtsiva, V. S., Storonianskoi, I. Z. (2020). Terytorialni hromady v umovakh detsentralizatsii: ryzyky ta mekhanizmy rozvytku: monohrafiia [Territorial communities in conditions of decentralization: risks and mechanisms of development: monograph]. Lviv: DU «Instytut rehionalnykh doslidzhen imeni M. I. Dolishnoho NAN Ukrainy. 531 s [in Ukrainian].

5. Lepish, N.I., Pavlovych-Seneta, Y.P. (2022). Terytorialni hromady v umovakh voiennoho stanu v Ukraini: administratyvno-pravove zabezpechennia ta osoblyvosti funktsionuvannia [Territorial communities in the conditions of martial law in Ukraine: administrative and legal support and peculiarities of functioning]. Analitychno-porivnialne pravoznavstvo. № 4. S. 209-214 [in Ukrainian].

6. Spasiv, N.I. (2019). Obiednana terytorialna hromada yak novitnii subiekt mistsevoho samovriaduvannia: naukove piznannia. Naukovyi visnyk Khersonskoho derzhavnoho universytetu [United territorial community as a new subject of local self-government: scientific knowledge]. Seriia «Ekonomichni nauky». No 33. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Nvkhdu_en_2019_33_43 [in Ukrainian].

7. Myroniuk, I., Slabyi, H. (2023). Kontseptualni pidkhody do rozvytku terytorialnykh hromad rehioniv Ukrainy, viddalenykh vid zony aktyvnykh boiovykh dii, u period viiny proty rosiiskoi ahresii v povoiennyi chas [Conceptual approaches to the development of territorial communities in the regions of Ukraine, distant from the zone of active hostilities, during the war against Russian aggression in the post-war period]. Mizhnarodnyi naukovyi visnyk. № 1-2 (27-28). S. 21-24 [in Ukrainian].

8. Bielov, D.M., Hromovchuk, M.V., Bilak, O.P. (2022). Mizhmunitsypalne spivrobitnytstvo v strukturi transkordonnoho spivrobitnytstva [Intermunicipal cooperation in the structure of crossborder cooperation]. Naukovyi visnyk UzhNU. Seriia «Pravo». Vypusk 72(4). Ch. 2. S. 226-231 [in Ukrainian].

9. Malloy, T. H., Salat, L. (2023). Non-Territorial Autonomy and Decentralization: EthnoCultural Diversity Governance (Routledge Studies in Federalism and Decentralization). Routledge. 288 p.

10. Smith, B. (2023). Decentralization: The Territorial Dimension of the State. Routledge. 237 p.

11. Tvardovska, O. R., Yaremko, O. M. (2022). Rol terytorialnykh hromad u nadanni sotsialnykh posluh v umovakh viiny [The role of territorial communities in the provision of social services in the conditions of war]. Naukovi proiekty sotsialno-humanitarnoho fakultetu ZUNU. Nomer: Transformatsiini protsesy sotsialno-humanitarnoi sfery suchasnoi Ukrainy v umovakh viiny: vyklyky, problemy taperspektyvy. S.144-146 [in Ukrainian].

12. Kravchenko, O. (2022). Sotsialna robota v hromadi v umovakh viiny [Social work in the community in the conditions of war]. Zeszyty Naukowe Collegium Witelona. № 42(1). S.63-70 [in Ukrainian].

13. Zakhidna, O., Zakorko, K. (2022). Funktsionuvannia obiednanykh terytorialnykh hromad v umovakh voiennoho stanu [Functioning of united territorial communities under martial law]. Tavriiskyi naukovyi visnyk. Seriia: Ekonomika. № 14. S. 78-84 [in Ukrainian].

14. Senyshch, P., Fuhelo, P. (2022). Finansovo-biudzhetna pidtrymka sotsialnoekonomichnoho rozvytku terytorialnykh hromad v umovakh viiny [Financial and budgetary support for the socio-economic development of territorial communities in the conditions of war]. Ekonomika ta suspilstvo. № 39. URL: https://economyandsociety.in.ua/index.php/journal/article/ view/1433/1380 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru