Інноваційні технології в освіті як чинник ефективності державного управління в умовах воєнного стану в Україні: можливості використання іноземного досвіду

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інноваційні технології в освіті як чинник ефективності державного управління в умовах воєнного стану в Україні: можливості використання іноземного досвіду

Єсенніков Кирило Вікторович

аспірант кафедри державного управління, Навчально-науковий інститут публічного управління та державної служби Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ

Анотація

Метою даної публікації являється систематизація й узагальнення відомостей щодо передових технологій в освіті як чинника ефективності державного управління в умовах воєнного стану в Україні. Методи дослідження. У процесі аналізу автором використовувалися методи аналізу, синтезу, індукції та дедукції, порівняння. Результати дослідження полягають в обґрунтуванні важливості забезпечення високого рівня освіти і професійної компетенції / кваліфікації для осіб, котрі задіяні у сфері державного управління в Україні. Висновки. Підходи стосовно ефективності державного управління в Україні були кардинально змінені після початку масштабного вторгнення російських військ 24 лютого 2022 року. Ця війна засвідчила істотні прорахунки у підготовці до воєнного стану усіх сфер системи державного управління. Іноземний досвід вчить про те, що в основу кадрового забезпечення мають бути покладені принципи демократичного добору, просування по службі за діловими якостями, постійного навчання державних службовців, заохочення їх до службової кар'єри, систематичного оновлення кадрів та здійснення контролю за їх діяльністю. У більшості країн ЄС одним з основних засад навчання державних службовців є безперервне підвищення кваліфікації. Для значної номенклатури посад формуються плани індивідуального розвитку, що дозволяє державним структурам планувати й проводити підвищення кваліфікації не тільки за уже існуючими тематиками, але й за специфічними, що відповідальні потребам певного департаменту чи відділу. Серед інноваційних форм освіти державних управлінців за сучасних умов в Україні можна запропонувати 5 типових навчальних програм: управління персоналом, управління за результатами, управління ресурсами, переговори на основі інтересів, семінари з управління змінами. Могли б бути використані різні форми управлінського розвитку: навчання та тренінги, коучинг, наставництво, участь у проектах тощо. Найбільшого поширення набули три форми підвищення кваліфікації - навчання, ротації та стажування.

Ключові слова: державне управління, державна служба, держава, ефективність, освіта, воєнний стан, іноземний досвід

Abstract

Yesennikov Kyrylo Viktorovich postgraduate student of the Department of State Administration, Scientific Institute of Public Administration and State Service of the Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kiev,

INNOVATIVE TECHNOLOGIES IN EDUCATION AS A FACTOR OF PUBLIC ADMINISTRATION EFFICIENCY UNDER THE

CONDITIONS OF MARITAL STATE IN UKRAINE: POSSIBILITIES OF USING FOREIGN EXPERIENCE

The purpose of this publication is to systematize and generalize information about advanced technologies in education as a factor in the effectiveness of state administration in the conditions of martial law in Ukraine. Research methods. In the process of analysis, the author used the methods of analysis, synthesis, induction and deduction, comparison. The results of the research consist in substantiating the importance of ensuring a high level of education and professional competence/qualification for persons involved in the sphere of state regulation in Ukraine. Conclusions. Approaches to the effectiveness of public administration in Ukraine were radically changed after the beginning of the large- scale invasion of Russian troops on February 24, 2022. This war proved significant miscalculations in the preparation for martial law in all spheres of the state administration system. Foreign experience teaches that the basis of staffing should be the principles of democratic selection, promotion based on business qualities, continuous training of civil servants, encouraging them to pursue an official career, systematic renewal of personnel and monitoring of their activities. In most EU countries, one of the main principles of training civil servants is continuous professional development. Individual development plans are formed for a significant number of positions, which allows state structures to plan and carry out advanced training not only on already existing topics, but also on specific ones that are responsible for the needs of a certain department or department. Among the innovative forms of education of civil servants under modern conditions in Ukraine, 5 typical training programs can be offered: personnel management, management by results, resource management, negotiations based on interests, seminars on change management. Various forms of management development could be used: education and training, coaching, mentoring, participation in projects, etc. Three forms of professional development - training, rotations and internships - became the most common.

Key words: governance, civil service, state, efficiency, education, martial law, foreign experience

Постановка проблеми

освіта державне управління воєнний

Драматичні події, пов'язані з російською агресією, випробують на міцність не лише українське суспільство, але й рівень стабільності державного управління, що там казати про ефективності й результативності.

Вказана тема перебуває на стику кількох дисциплін - комплексу наук про державне управління, суспільствознавства, психології тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Розвідки з проблематики надання дефініції ефективності в різних її проявах здійснювалися рядом вітчизняних та зарубіжних науковців. Зокрема, визначенню ефективності у різних сферах життєдіяльності (політичній, соціальній, економічній) присвячені наукові доробки В.Андрейчука, Е.Горчакової, В.Ковтуненка,

О.Літвінова, Ф.Поклонського, В.Осипова, М.Полегенької, А.Тарових, в яких автори пропонують ряд визначень ефективності, зокрема в сфері управління, а також висувають власні пропозиції й гіпотези щодо їх класифікаційних ознак. Вивчення уже проведених в Україні й закордоном праць з проблематики ефективності державного управління свідчить про те, що питанням освіти державних службовців для їх ефективної діяльності в умовах екстремальних обставин (до яких належить і воєнний стан) усе ще присвячене недостатньо число праць.

Мета статті. Метою даної публікації являється систематизація й узагальнення відомостей щодо передових технологій в освіті як чинника ефективності державного управління в умовах воєнного стану в Україні.

Методи дослідження. У процесі аналізу автором використовувалися методи аналізу, синтезу, індукції та дедукції, порівняння.

Виклад основного матеріалу

Відповідно до умов успішного функціонування будь-якої організації і згідно із вимогами міжнародних стандартів ISO 9000, ефективність передбачає проведення моніторингу й виміру результатів діяльності. Оскільки ефект має бути співставний із результатами, проте будь-який результат може бути цікавий тоді, коли він може бути порівняний із витратами на його отримання. Тому вимоги стандарту ISO 9000 у ході аналізу діяльності певної установи слід зіставляти результативність (згідно з вимогами ISO 9001:2008) з ефективністю (відповідно до вимог ISO 9004:2000).

Згідно зі стандартом ISO 9000:2005, результативність є ступенем реалізації запланованої діяльності й досягнення результатів, що заплановані. Водночас результативність передбачає приведення у виконання, досягнення, власне виконання, проведення (ступінь виконання) команди, обов'язки (боргу), призначення (мети), обіцянки. У свою чергу, ефективність, згідно зі стандартом ISO 9000:2005, є зв'язком між забезпеченим результатом і задіяними ресурсами.

У Національному стандарті України наводиться визначення, яке компліментарне підходам значного числа вітчизняних науковців. Зокрема, у ДСТУ ISO 9000:2015 ефективність («efficiency») розглядається як «співвідношення між досягненим результатом і використаними ресурсами». Що стосується результативності («effectiveness»), то вона розуміється як ступінь реалізації запланованих робіт і досягнення відповідних результатів [1].

У збірнику «Ефективність державного управління» викладачів Національної академії державного управління при Президентові України (2020 р., за загальною редакцією члена-кореспондента НАН України В.С.Загорського та доцента А. В. Ліпенцева) висвітлено науково-практичні підходи, міркування та результати науково-практичних досліджень, що стосуються державного управління та його ефективності, державного управління і місцевого самоврядування. Розглянуто економічні та історичні проблеми державотворення, питання управління різними державними системами. Вивчаються складові належного інформаційно-аналітичного забезпечення публічного управління регіональним розвитком. Комплексно аналізується модель інтегральної оцінки цифрового врядування на місцевому рівні. Проте мало що сказано про важливість чиннику освіти і компетентності осіб що здійснюють таку діяльність.

В свою чергу К.Макконнелл і С.Брю відзначають, що ефективність «характеризує зв'язок між кількістю одиниць ресурсів, які використовуються у процесі виробництва, та отриманого в результаті кількості будь-якого продукту. Більша кількість продукту, отриманого від даного обсягу витрат, означає підвищення ефективності. Менший обсяг продукту від даної кількості витрат вказує на зниження ефективності» [6, р. 180]. Екстраполюючи це визначення на сферу управління нематеріальними цінностями, зокрема у державному управлінні в умовах сучасних викликів, слід розуміти, що продукт може мати вираження і у нематеріальній формі, зокрема в контексті ефективних управлінських зв'язків, системному формуванні інтелектуального капіталу, передачі досвіду від одного покоління державних службовців до іншого як раз через механізми освіти.

Підходи стосовно ефективності державного управління в Україні були кардинально змінені після початку масштабного вторгнення російських військ 24 лютого 2022 року. Ця війна засвідчила істотні прорахунки у підготовці до воєнного стану усіх сфер системи державного управління.

Наразі у державній службі України необхідним є вирішення проблем, пов'язаних із:

- рядом обмежень прав і свобод державних службовців та інших громадян, викликаних воєнним станом;

- перебуванням частини території України в тимчасово окупованому стані й розповсюдженням на ці регіони квазі-державної російської окупаційної влади;

- істотним погіршенням якості умов державного управління, спричинених фінансовою кризою й поширенням негативних соціальних явищ, спричинених війною;

- виїздом закордон значної частини державних службовців-жінок.

- корупції та нецільового використання ресурсів наданих міжнародними партнерами.

Крім того, існують та вимагають інноваційних підходів питання щодо:

- нових умов розподілу повноважень між законодавчою, виконавчою й судовою гілками державної влади в умовах воєнного стану;

- взаємодії органів центральної державної влади зі структурами місцевого самоврядування в таких умовах;

- врегулювання різних форматів взаємодії між структурами цивільної й військової служби в умовах значного зростання прав, повноважень і функціональних обов'язків останньої.

З огляду на вказане, в контексті освіти державних службовців і осіб що задіяні в сфері державного управління, існує необхідність розробки програм підвищення кваліфікації яка повинна мати кластери компетенції та моделі базових кваліфікацій. Вони дозволяють заповнювати нестачу знань загального характеру (зокрема усні й письмові комунікації, навички міжособистісного спілкування) чи брак компетенції у сферах, що суміжні з базовою діяльністю державного службовця (зокрема, зростання кваліфікації у сфері фінансового менеджменту для спеціалістів нефінансового сектора). Також вони дають змогу одержати більш зрозумілі фахові знання, що безпосередньо стосуються посадових обов'язків представника державної служби (зокрема, підвищення кваліфікації у сфері бюджетного процесу). Зазначений підхід дозволяє особам із різною базовою освітою здобути необхідні навички й знання та виконувати власні обов'язки більш ефективно.

Для поліпшення ефективності державного управління має бути задіяна широко розповсюджена мережа дистанційної освіти, що сприяє підвищенню кваліфікації без відриву від основного місця роботи. Вказана обставина істотно заощаджує тимчасові й фінансові витрати. Модульний принцип навчання забезпечує значну гнучкість, дозволяючи державним службовцям самостійно планувати час на навчання, послідовність вивчення модулів і таким чином навчатися більш ефективно [10].

Одним з основних чинників навчання державних службовців є безперервне підвищення кваліфікації. Для значної номенклатури посад формуються плани індивідуального розвитку, що дозволяє державним структурам планувати й проводити підвищення кваліфікації не тільки за уже існуючими тематиками, але й за специфічними, що відповідальні потребам певного департаменту чи відділу. У час після проходження додаткового навчання окремі організації влаштовують анонімне анкетування для з'ясування того, наскільки навчання відповідало запитам державного службовця і наскільки він вважає його ефективним.

Можна назвати чинники, які можуть бути враховані у ході розробок програм підвищення кваліфікації державних управлінців у нашій країні:

1. Підвищення кваліфікації здійснюється насамперед індивідуалізовано, тобто відповідає визначеним потребам у навчанні й різниться залежно від категорії службовців, їх освіти та досвіду роботи, посадових вимог.

2. Формування національних моделей компетенції державних службовців і державних управлінців для своєчасного виявлення браку знань/навичок й подальшої організації підвищення кваліфікації для заповнення знайдених лакун.

3. Можливість вибору програм підвищення кваліфікації виходячи з проблемних зон.

4. Професійний розвиток державних управлінців у ході тісної взаємодії не лише структур державного управління і службовців, але й закладів вищої освіти та центрів з підвищення кваліфікації.

5. Використання навчальних курсів та семінарів для вперше прийнятих на держслужбу, а також програм суміжних видів діяльності та навчання для службовців, що включені до кадрового резерву на заміщення керівних посад.

6. Орієнтація на безперервність навчання й використання модульних програм підвищення кваліфікації.

7. Використання програм професійного розвитку держслужбовців, що мають єдиний стандарт.

Таблиця 1

Ключові кваліфікації керівників та компетентності лідерства

У цілому поняття професійного розвитку державних службовців слід розглядати ширше, ніж поняття зростання кваліфікації, оскільки останнє у ряді випадків є складовою професійного розвитку. На практиці відмінність між вказаними поняттями як правило є умовною, оскільки і підвищення кваліфікації, і професійний розвиток спрямовані на реалізацію однієї мети - сприяння більш якісному виконанню особами що задіяні в сфері державного управління і державної служби покладених на них обов'язків.

Говорячи про можливість використання іноземного досвіду освіти у сфері державного управління, слід зазначити, що ефективність державного сектора в європейській науковій думці у буквальному значенні розглядається як результат співвідношення між витратами та результатами. Відповідно до праць окремих східноєвропейських авторів, в її основі знаходяться дві умови - ефективність Парето та індивідуальна ефективність, пов'язана зі створенням певних суспільних благ.

У США функціонує оцінка системи менеджменту, яка ґрунтується на реалізації Урядового Акту виконання й результатів та Національного аналізу ефективності. Вказаний Акт містить інформацію про стратегічні результати, тобто визначає тільки 2 види оцінювання - результатів й наслідків. Від кожної державної структури вимагається готовність до створення стратегічних та щорічних виконавчих планів, а також подання подавати регулярних (зокрема щорічних) звітів, у рамках яких відбувається поєднання аналізу реального виконання із завданнями, поставленими у виконавчих планах.

Починаючи із 1970-х років, основними принципами державної служби США проголошуються такі установки: ідея рівності, чинник професіоналізму й змагальність; справедливість і відсутність дискримінації за будь-якими ознаками; оплата праці залежно від якості роботи та незалежно від рівня влади; стандарти етичної поведінки; ефективне використання ресурсів; збереження й просування кадрів, які якісно працюють, звільнення тих, хто не може чи не хоче задовольняти стандартам; навчання та підвищення кваліфікації; захист службовців від несправедливого ставлення й фаворитизму та політичного примусу; непереслідування службовців за «сигнали тривоги».

Слід відзначити чотири основні тенденції у сфері підвищення ефективності державного управління в англо-американській моделі: а) акцент на розвиток та залучення лідерів; б) виділення цієї групи та формування особливого типу вищої державної служби на контрактній основі; в) розвиток окремої «кар'єрної» структури всередині гнучкої та відкритої системи управління людськими ресурсами; г) використання цієї структури для культурних змін та створення механізму індивідуальної відповідальності за результати виконання роботи; д) постійний процес підвищення кваліфікації;

У кожному федеральному відомстві в США створено Раду з управлінських ресурсів (Executive Resources Board), яка визначає процедуру найму та відбору на керівні посади. Цей процес включає такі етапи: оголошення про наявні вакансії; пред'явлення документів кандидатами; попереднє соцзабезпечення й оцінка їх ділових якостей; рекомендації Ради про найкращих кандидатів; вибір кандидатів, що задовольняють професійним та управлінським критеріям. Потім усі документи надсилаються до федеральної Кваліфікаційної комісії (Qualification Review Board), яка проводить сертифікацію кандидатів і перевірку їх знань та навичок . Після цього відбувається прийом на посади Служби найвищих керівників. Відбір кандидатів може здійснюватися за кількома критеріями.

Критерій А. Наявність управлінського досвіду у різних сферах державного управління та проходження конкурсного відбору.

Критерій В. Успішне завершення спеціальної навчальної програми (Candidate Development Program), яка включає розробку індивідуального плану професійного розвитку, не менше 80 годин навчання , 4 місяці роботи поза своєю організацією, наявність наставника з членів Служби.

Критерій C. Володіння специфічними професійними якостями, що забезпечують значний ефект у роботі [3].

Особливу увагу в США звертають на професійний розвиток вищих чиновників та підвищення рівня їхньої компетенції у всіх сферах держуправління. Для цього створено три федеральні та п'ять регіональних Центрів управлінського розвитку та Федеральний інститут управління. Пропонуються 5 типових навчальних програм: управління персоналом, управління за результатами, управління ресурсами, переговори на основі інтересів, семінар у Вашингтоні (управління змінами та формування коаліцій). Використовуються різні форми управлінського розвитку: навчання та тренінги, коучинг, наставництво, участь у проектах тощо. Найбільшого поширення набули три форми підвищення кваліфікації - навчання, ротації та стажування.

Окрема програма розроблена для кандидатів у Службу вищих керівників, які мають лідерський потенціал, з метою підвищення рівня їх управлінської кваліфікації, формування єдиної корпоративної культури та успішної роботи на керівних посадах на підставі спільних цінностей, що дозволяє позбутися вузьковідомчого підходу при вирішенні державних завдань. Тривалість цієї програми - від 18 до 24 місяців. Вона відкрита для всіх службовців 14-го та 15-го розрядів, котрі працюють в органах державної влади. За успішного завершення програми кандидат може претендувати на зайняття посади Служби без проходження конкурсного відбору. Таким чином ми бачимо наскільки важливим є навчання/ підвищення кваліфікації в США і як детально та чітко та розписані програми навчання, їх важливість і правильна мотивація службовців здобувати ці знання.

Актуальним також є звернення до досвіду інноваційних технологій британської системи освіти державних службовців і ступінь досконалості системи підвищення кваліфікації.

Модель компетенції у Сполученому Королівстві є єдиною для державних службовців загалом. Вона висуває такі безперечні цінності як чесність, неупередженість й об'єктивність як базу для будь-якої діяльності й узгоджується із моделлю лідерства. Як свідчать джерела, до моделі входять:

- «визначення напряму (Setting Direction - бачити ситуацію в цілому, змінювати та покращувати, приймати ефективні рішення);

- залучення людей (Engaging People - управляти й взаємодіяти, співробітництво та партнерство, забезпечення рівних можливостей);

- досягнення результатів (Delivering Results - забезпечення співвідношення ціни та якості, управління якістю, своєчасна реалізація цілей)» [8, p. 195].

Пройти підвищення кваліфікації державні службовці Сполученого Королівства можуть у такому закладі як Коледж громадянської служби, що організований викладачами Національної школи державного управління.

Для підвищення кваліфікації усіх державних службовців сформовано Інтернет-ресурс Civil Service Learning, на якому державні службовці Великої Британії можуть знайти інформацію про дистанційне навчання, онлайн- ресурси й звичайні курси. Переважна більшість можливостей стосовно підвищення кваліфікації представлена у Загальній програмі, що складається з трьох блоків:

«1. Ключові навички, що необхідні усім цивільним службовцям для виконання своїх обов'язків: обслуговування споживачів, управління проектами, навички у сфері фінансів та інформаційних технологій.

2. Робота на державній службі: специфічні навички, які стосуються роботи в органах державної влади, наприклад навички проведення брифінгів, підготовки документів, наявність правової свідомості.

3. Лідерство й удосконалення управлінської діяльності - навички, що необхідні для керівництва, управління людьми та бізнесом на всіх рівнях державної служби, а також теми з управління змінами» [7].

У Британії особливе місце займає підвищення кваліфікації у рамках програми «швидкий потік» (Fast Stream). Для участі у програмі британських службовців відбирають шляхом відкритого конкурсу. Також передбачено прискорене проходження служби із різними умовами для кандидатів (зокрема, для випускників закладів вищої освіти, для чинних цивільних службовців). Крім того, відкрито фінансовий напрямок, яким можуть навчатися учасники програми «швидкий потік», кандидати на підвищення кваліфікації у рамках програми та професіонали у галузі фінансів. Навчання проводиться у рамках однієї з чотирьох професійних організацій:

1. Дипломований інститут бухгалтерів з управлінського обліку (The Chartered Institute of Management Accountants, CIMA).

2. Асоціація дипломованих сертифікованих бухгалтерів (The Association of Chartered Certified Accountants, ACCA).

3. Інститут державних фінансів та бухгалтерського обліку (The Chartered Institute of Public Finance and Accountancy, CIPFA).

4. Інститут дипломованих бухгалтерів Англії та Уельсу (ICAEW).

Розглядаючи більш детально досвід Франції, слід зазначити, що підвищення кваліфікації державних службовців у цій країні можна охарактеризувати як постійний професійний розвиток. Зазначене включає підготовку до першої посади державного службовця й подальше навчання на усіх етапах його кар'єри. У Франції існує до 70 адміністративних шкіл (не рахуючи установ, які спеціалізуються на підготовці і учителів, і військових шкіл), що надають різні типи навчання для співробітників державної служби. Для державної служби у Французькій Республіці базою є Школа публічного (державного) управління (Ecole nationale d'Administration). Слідом за нею слідують політехнічні й інженерні школи, 5 регіональних інститутів управління, які розташовані у містах Лілль, Ліон, Мец, Нант і Бастія, а також спеціалізовані адміністративні школи, які сформовані для навчання управлінських кадрів державної служби у відповідності до таких напрямків, як податки, митниця, безпека, охорона здоров'я та ін. Регіональні інститути управління опікуються підготовкою головної частини кадрів адміністрації держави, крім високопосадовців.

Адміністративні школи займаються перепідготовкою та підвищенням кваліфікації , міжнародною співпрацею, науково-дослідною роботою. Вони співпрацюють у рамках мережі шкіл державної служби (фр. Le Reseau des ecoles de service public, RESP) - неформальної асоціації, яка об'єднує близько 40 шкіл із метою обміну досвідом для покращення результатів роботи [5].

Вступ до Школи публічного (державного) управління здійснюється за двома конкурсами. Перший із них - для випускників навчальних закладів, що не мають стажу, однак бажають збудувати кар'єру керівника; другий - для керівних кадрів, що мають стаж роботи не менше 5 років. Для управлінців державного чи приватного сектору Школа пропонує короткострокові курси на визначені тематики. Також пропонуються у повній мірі персоналізовані навчальні курси із проблематики ЄС, призначені для цивільних службовців, виборних посадових осіб, менеджерів із приватного сектору, осіб вільних професій та представників громадянського суспільства.

Безперервне навчання включає:

1. Семінар з управління державним сектором.

2. Міжвідомчі тренінги.

3. Кар'єрну мобільність (Career mobility).

4. Післявузівське навчання науки про європейську інтеграцію (Postgraduate Course in European Studies).

Крім того, Школа публічного навчання «проводить індивідуальні навчальні курси для французьких та зарубіжних державних та приватних установ. Вони можуть бути національними, двосторонніми або багатосторонніми. Зміст і формат розробляються у співпраці із органом, що запитує. Індивідуальні сеанси та цикли (тривалістю від одного дня до двох місяців) можуть включати навчальні візити та стажування. Вони можуть проводитися як у Школі, так і на території, обраній клієнтом у Парижі, у провінції чи за кордоном» [4].

Важливо відзначити, що більшість органів виконавчої влади у Франції мають власні школи адміністраторів. У таких школах кількість слухачів, як правило, співвідноситься з кількістю бюджетних посад, на які потім направляють випускників. Навчання включає як теоретичні курси, так і практичні, у т.ч. стажування на робочому місці.

Висновки

Отже, розглянувши тематику даного дослідження, ми встановили, що до чинників, які впливають на ефективність освіти у сфері державного управління, належать: а) індивідуалізований характер підвищення кваліфікації держслужбовців; б) формування національних моделей компетенції державних службовців для своєчасного виявлення браку знань/навичок й подальшої організації підвищення кваліфікації для заповнення знайдених лакун; в) можливість вибору програм підвищення кваліфікації державних службовців; г) професійний розвиток державних службовців у ході тісної взаємодії не лише структур державного управління і службовців, але й закладів вищої освіти та центрів з підвищення кваліфікації; д) використання навчальних курсів та семінарів для вперше прийнятих на держслужбу, а також програм суміжних видів діяльності та навчання для службовців, що включені до кадрового резерву на заміщення керівних посад; е) орієнтація на безперервність навчання й використання модульних програм підвищення кваліфікації; ж) використання програм професійного розвитку держслужбовців, що мають єдиний стандарт.

Оскільки інноваційні програми навчання державних службовців безпосередньо і позитивно впливають на ефективність державного управління у провідних країнах ЄС, слід відзначити, що вони можуть бути використані й під час воєнного стану в Україні. Аргументами цього твердження є такі:

- навчальні програми, тренінги, у т.ч. інноваційні, з використанням штучного інтелекту, підвищують швидкість і обґрунтованість ухвалення управлінських рішень, що особливо важливо в умовах воєнного стану;

- окремі навчальні курси підвищують стресостійкість, психологічну врівноваженість і управлінську компетентність в контексті розвитку високої адаптивності до великих психологічних навантажень (це також має безпосереднє відношення до воєнного стану в Україні);

- навчання допомагає державним службовцям діяти в умовах як визначених обставин, так і в умовах повної невизначеності (також характерно для воєнного стану);

- низка програм інноваційного навчання передбачає отримання другої освіти, що особливо важливо для тих військовослужбовців, які після завершення бойових дій підуть працювати на державну службу і мають набувати там фахових компетентностей.

Іноземний досвід вчить про те, що в основу кадрового забезпечення мають бути покладені принципи демократичного добору, просування по службі за діловими якостями, постійного навчання державних службовців, заохочення їх до службової кар'єри, систематичного оновлення кадрів та здійснення контролю за їх діяльністю.

У більшості країн ЄС одним з основних засад навчання державних службовців є безперервне підвищення кваліфікації. Для значної номенклатури посад формуються плани індивідуального розвитку, що дозволяє державним структурам планувати й проводити підвищення кваліфікації не тільки за уже існуючими тематиками, але й за специфічними, що відповідальні потребам певного департаменту чи відділу.

Серед інноваційних форм освіти державних службовців за сучасних умов в Україні можна запропонувати 5 типових навчальних програм: управління персоналом, управління за результатами, управління ресурсами, переговори на основі інтересів, семінари з управління змінами. Могли б бути використані різні форми управлінського розвитку: навчання та тренінги, коучинг, наставництво, участь у проектах тощо. Найбільшого поширення набули три форми підвищення кваліфікації - навчання, ротації та стажування. Є необхідність відкриття більшої кількості навчальних закладів що будуть направленні на підвищення кваліфікації осіб що задіяні в сфері державного управління, а також підсилення мотивації постійного вдосконалення своїх умінь і навичок в цій сфері для покращення якості як державного управління загалом так і надання державних послуг.

Література:

1. ДСТУ ISO 9000:2015. Системи управління якістю. Основні положення та словник термінів. [Чинний від 2016-07-01]. Київ, 2016. 45 с. (Інформація та документація).

2. Cibakova, V. and V. Ninacova. Zaklady ekonomiky verejneho sektora. Bratislava: Merkury, 2006.

3. Guide to Senior Executive Service Qualifications. US OPM, 2006.

4. Joumard I., Kongsrud P., Nam Y.-S., Price, R. (2004). “Enhancing the Effectiveness of Public Spending: Experience in OECD Countries”, OECD Economics Department Working Paper, 2004. 380 p.

5. Kotchegura. А. Training and Upgrading Qualifications of Senior Civil Servants: Experience of OECD Member States [Електронний ресурс] / Astana Economic Forum 2013. URL: http://2013.astanaforum.org/wp-content/uploads/2013/01/Dr.-Alexander-KOTCHEGURA- Training-and-Upgrading-Qualifications-of-Senior-Civil-Servants.ppt.

6. McConnell, Campbell; Stanley Brue; Sean Flynn; Sean Flynn. Economics Principles, Problems, & Policies. McGraw-Hill, 2021.

7. Modernising government. The way forward. OECD, 2005.

8. Risher H., Schay B.W. Grade Banding: The Model for Future Salary Programs [J]. Public Personnel Management. 1994. №32 (3). Р. 187-199.

9. Scheer T. J. «Efficiency» and the establishment of public administration. Public Administration Review. 2010. № 70. Р. 832-835.

10. The Status of Senior Executive Service. US ОРМ, 2004.

References:

1. Quality management systems. Basic provisions and glossary of terms. [Effective from 2016-07-01]. Kyiv, 2016. 45 p. (Information and documentation).

2. Cibakova, V. and V. Ninacova. Zaklady ekonomiky verejneho sektora. Bratislava: Merkury, 2006.

3. Guide to Senior Executive Service Qualifications. US OPM, 2006.

4. Joumard I., Kongsrud P., Nam Y.-S., Price, R. (2004). “Enhancing the Effectiveness of Public Spending: Experience in OECD Countries”, OECD Economics Department Working Paper, 2004. 380 р.

5. Kotchegura. А. Training and Upgrading Qualifications of Senior Civil Servants: Experience of OECD Member States [Електронний ресурс] / Astana Economic Forum 2013. URL: http://2013.astanaforum.org/wp-content/uploads/2013/01/Dr.-Alexander-KOTCHEGURA- Training-and-Upgrading-Qualifications-of-Senior-Civil-Servants.ppt.

6. McConnell, Campbell; Stanley Brue; Sean Flynn; Sean Flynn. Economics Principles, Problems, & Policies. McGraw-Hill, 2021.

7. Modernising government. The way forward. OECD, 2005.

8. Risher H., Schay B.W. Grade Banding: The Model for Future Salary Programs [J]. Public Personnel Management. 1994. №32 (3). Р. 187-199.

9. Scheer T. J. «Efficiency» and the establishment of public administration. Public Administration Review. 2010. № 70. Р. 832-835.

10. The Status of Senior Executive Service. US ОРМ, 2004.

Размещено на Allbest.ru