Мотиваційні механізми формування та розвитку комунікативної культури фахівців публічного управління та адміністрування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мотиваційні механізми формування та розвитку комунікативної культури фахівців публічного управління та адміністрування

Нагаєв Віктор Михайлович, доктор педагогічних наук,

професор кафедри менеджменту, бізнесу і адміністрування,

Державний біотехнологічний університет

Науменко Артем Олександрович, доктор наук з державного

управління, професор, професор кафедри агроінженерії та

автомобільного транспорту, Полтавський державний аграрний університет

Гіржева Ольга Миколаївна, доктор економічних наук, професор,

професор кафедри менеджменту, бізнесу і адміністрування,

Державний біотехнологічний університет

Анотація

Сучасний етап державного управління характеризується динамічним розвитком усіх складників теорії та практики комунікативного менеджменту. Цей процес потребує розуміння історично глибинних засад мотивації діяльності людини в соціумі та з'ясування ролі комунікативної культури фахівців публічного управління та адміністрування в системі державного управління. Для того, щоб досягти мотиваційного ефекту в системі публічного управління необхідно сформувати мотиваційні механізми - сукупність важелів, за допомогою яких створюється мотиваційна основа діяльності особистості або суспільства в цілому (інтереси, потреби, мотиви, моральне стимулювання, суспільна активність). Сьогодні шляхи розвитку й структурні зміни державного управління поступово трансформуються в більш відкритий, публічний діалог з громадянським суспільством. Окреслені зміни й перетворення зумовлюють і сприяють процесам дослідження історії та сучасних напрямів формування і розвитку комунікативної культури фахівців публічного управління та адміністрування.

У статті розглянуто теоретико-методологічні та методичні аспекти процесу формування та розвитку комунікативної культури фахівців публічного управління та адміністрування в контексті мотиваційного забезпечення їх професійної діяльності. Виходячи з першоджерел, в якості механізму публічного управління визначено сукупність важелів цілеспрямованого функціонального впливу державних органів влади та органів місцевого самоврядування на розвиток суспільних процесів. Запропоновано систему цільових мотиваційних механізмів публічного адміністрування, яка включає: цільові, системні та процесні механізми. Обґрунтовано компоненти комунікативної культури фахівців публічного управління та адміністрування, які визначаються мотиваційними, аксіологічними, діяльнісними та розвивальними аспектами. Визначено технологічні та дидактичні чинники управління процесом формування та розвитку комунікативної культури в умовах побудови ціннісно орієнтованого громадянського суспільства. Проаналізовано результати соціальних досліджень з визначення впливу мотиваційних механізмів на рівень сформованості комунікативної культури фахівців публічного управління та адміністрування.

Ключові слова: мотиваційні механізми, комунікації, комунікативна культура, фахівці публічного управління та адміністрування, державне управління, гуманістична парадигма, громадянське суспільство.

Nagayev Viktor Mykhailovych Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Professor of the Department of Management, Business and Administration, State Biotechnology University, Kharkiv

Naumenko Artem Oleksandrovych Doctor of Public Administration, Professor, Professor of the Department of Agricultural Engineering and Road Transport, Poltava State Agrarian University, Poltava

Girzheva Olga Mykolaivna Doctor of Economic Sciences, Professor, Professor of the Department of Management, Business and Administration, State Biotechnology University, Kharkiv

MOTIVATION MECHANISMS OF FORMATION AND DEVELOPMENT OF COMMUNICATIVE CULTURE OF PUBLIC MANAGEMENT AND ADMINISTRATION SPECIALISTS

Abstract

The modern stage of public administration is characterized by the dynamic development of all components of the theory and practice of communicative management. This process requires an understanding of the historically deep foundations of the motivation of human activity in society and clarification of the role of the communicative culture of public management and administration specialists in the state administration system. In order to achieve a motivational effect in the system of public administration, it is necessary to form motivational mechanisms - a set of levers, with the help of which the motivational basis of the activity of an individual or society as a whole is created (interests, needs, motives, moral stimulation, social activity). Today, the ways of development and structural changes of state administration are gradually being transformed into a more open, public dialogue with civil society. The outlined changes and transformations determine and contribute to the processes of researching the history and modern trends in the formation and development of the communicative culture of specialists in public management and administration.

The article examines the theoretical, methodological and methodical aspects of the process of formation and development of the communicative culture of public management and administration specialists in the context of motivational support for their professional activities. Based on primary sources, a set of levers of purposeful functional influence of state authorities and local self-government bodies on the development of social processes is defined as a mechanism of public management. A system of target motivational mechanisms of public administration is proposed, which includes: target, system and process mechanisms. The components of the communicative culture of public management and administration specialists, which are determined by motivational, axiological, activity and developmental aspects, are substantiated. The technological and didactic factors of managing the process of formation and development of communicative culture in the conditions of building a value-oriented civil society are determined. The results of social studies on determining the influence of motivational mechanisms on the level of communication culture of public management and administration specialists are analyzed.

Keywords: motivational mechanisms, communications, communicative culture, specialists in public management and administration, public administration, humanistic paradigm, civil society.

Вступ

Постановка проблеми. Сучасний цивілізаційний запит в умовах домінування гуманістичної парадигми обумовлює необхідність культурологічної трансформації практично у всіх сферах буття людини. Не залишається осторонь і галузь державного управління, де відбувається її динамічний розвиток на основі аксіологічного підходу та домінування європейських ціннісних орієнтацій. Особливо актуальним ці аспекти постають у процесі формування комунікативної культури фахівців публічного управління та адміністрування, які є носієм морально-етичних цінностей у громадському соціумі. Вони повинні бути озброєні механізмами культурологічної орієнтації, методами соціальної комунікації, що визначає актуальність даної проблеми та необхідність формування і розвитку їхньої комунікативної культури. Ця соціальна проблема може вирішуватися виключно за умов впровадження сучасних мотиваційних механізмів регуляції культурологічних чинників на рівні впровадження сучасних технологій державного управління, побудови демократичного, відкритого публічного середовища в контексті аксіологічної домінанти розвитку громадянського суспільства [1; 2].

Одним із шляхів досягнення цих стратегічних цілей є формування та розвиток у фахівців публічного управління та адміністрування культурологічного світогляду, заснованому на гуманістичній парадигмі, що зумовлює сформованість їх комунікативної культури, як освітнього результату. Зокрема, передбачається вирішення завдань, що пов'язані з впровадженням в освітній процес підготовки кадрів публічної сфери ціннісно-орієнтованої моделі змісту освіти [3]. Передусім, це стосується формування їх інтелектуально-творчого потенціалу та морально-етичної свідомості у межах соціальних комунікацій. Комунікативна культура передбачає володіння фахівцем якісно новим, аксіологічно спрямованим управлінським мисленням, здатністю до гуманістичної реалізації соціальних комунікацій; вміннями саморегуляції мотиваційної поведінки; системним володінням комунікаційних стратегій в контексті мотивації прийняття соціально-відповідальних управлінських рішень [4].

На сьогодні є очевидним неможливість створити універсальний механізм впливу на формування та розвиток комунікативної культури в системі державного управління, оскільки управлінська праця залишається специфічним видом творчої діяльності. За цих умов управління об'єктами публічного адміністрування здійснюється через активізацію людського фактору з метою спрямування потреб і інтересів особистості на підвищення її освітнього та культурного рівня. Це положення доводить необхідність вивчення різноманітних мотиваційних механізмів та важелів впливу, врахування наукових закономірностей та принципів комунікативного менеджменту з метою формування та розвитку комунікативної культури фахівців публічного управління та адміністрування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз соціальних, економічних, психолого-педагогічних та філософських джерел засвідчив, що окремі питання формування комунікативної культури фахівців публічного управління та адміністрування розкрито в працях багатьох вчених, де проаналізовано роль державного службовця в управлінні соціумом, сутнісні характеристики, мотиваційні механізми, які визначають зміст і ефективність публічної управлінської діяльності [5]. В останні десятиріччя механізм мотивації у сфері публічного управління найбільш активно розроблявся психологами, соціологами, конфліктологами, представниками інших наук, а також громадськими діячами. При цьому мотивація соціальних комунікацій розглядається неоднаково. Так, у фізіології вона служить основою для побудови механізму громадської думки, людської поведінки, зумовленої комплексом фізіологічних потреб. Психологія підносить мотивацію комунікативної культури на вищий рівень, аналізує це явище виходячи з неповторного характеру, дивовижної людської сутності, її індивідуальності, виділяючи в ній багато суб'єктивних ціннісно-орієнтованих сторін [6].

Суттєвий вплив на розвиток теорії мотивації і управлінської практики мала концепція ієрархії потреб А. Маслоу. В системі державного управління витоки цієї теорії визначаються сутністю громадян задовольнити свої потреби на основі врахування комплексу соціальних та індивідуальних мотивів. Після того, як потреби задоволено, вони більше не визначають поведінку індивіда в соціумі до того часу, поки не виникають знов. При цьому соціальні потреби мають відмінну природу, якій відповідає пріоритет їх задоволення. Задовольнивши основні первинні потреби, суспільство в цілому намагається задовольнити потреби більш високого рівня. І навпаки, якщо не задоволені базисні потреби, то потреби високого порядку не впливають на соціальну поведінку, тобто вони не є мотивуючими [7; 8].

Істотне протиріччя між мотивацією соціальних комунікацій та розвитком української економіки пояснюється існуванням об'єктивної потреби суспільства у формуванні принципово нових мотивів формування та розвитку комунікативної культури фахівців публічного управління, заснованих на економічній свободі соціуму та особистісній реалізації свого потенціалу. Досвід у галузі державного управління показує, що соціально-економічні системи не можуть ефективно функціонувати без створення мотиваційного чинника (зовнішніх стимулів у поєднанні із внутрішніми мотивами), який визначається державною політикою централізованого впливу на комунікативну стратегію та створенням умов, що забезпечують децентралізацію владних повноважень на рівні регіонального управління органами місцевого самоврядування [9]. Саме тому в останній стала популярною теорія «організаційного дарвінізму» при обґрунтуванні мотиваційних механізмів формування та розвитку комунікативної культури фахівців публічного управління та адміністрування.

Мотивація є найважливішим фактором формування комунікативної культури публічної сфери і в цій якості вона складає основу соціального управління, тобто всієї сукупності властивостей, які впливають на соціально- економічні та політичні процеси в державі. Мотиваційний потенціал у сфері соціальних комунікацій відіграє роль «пускового механізму», що визначає, які здатності та на якому рівні суспільство буде розвивати і підтримувати публічні взаємозв'язки з органами державної влади та місцевого самоврядування [10]. Очевидно, що зв'язок мотивації і результатів комунікаційного процесу опосередковується мотиваційними важелями і набутими професійними навичками в галузі культури суспільних комунікацій фахівців публічної сфери.

Комунікативна культура є багатогранним соціальним та науковим феноменом. Тлумачення поняття «культура» наразі вирізняється системною описовістю, що засвідчує не відрефлектованість та неструктурованість її окремих галузей. Комунікативна культура є складовою загальної культури особистості, видом спеціалізованої культури фахівця і відповідає блоку аксіологічних аспектів соціальної відповідальної поведінки організації [11; 12]. Окреслене надає змогу стверджувати, що для визначення сутності комунікативної культури фахівця публічної сфери доцільно враховувати тлумачення базових понять, зокрема: моральна свідомість, етична спрямованість, аксіологічне мислення гуманістична орієнтація, професіоналізм, соціальна відповідальність, соціальне управління, академічна доброчесність, толерантність, мотивація управління. Поняття «комунікативна культура» формується на перетині культурологічної, управлінської, педагогічної, психологічної та соціальної галузей, які обумовлюють, пояснюють та структурують її семантичний зміст і розвиток. Окремі аспекти професійної культури є предметом дослідження таких науковців, як Глушман Т., Яресько К., Яшник С. та інших [13-15]. На цій основі можна всиновити, що культура фахівців публічного управління та адміністрування в контексті професійної компетентності включає такі компоненти, як: мотиваційний, аксіологічний, функціональний, розвитку соціальних комунікацій.

Аналізуючи результати досліджень науковців стосовно компонентної структури комунікативної культури державних службовців, слід відзначити інтегрований характер її змістових ознак та історичні трансформації розвитку. Калаур С. і Сорока О. сформували систему найважливіших професійних якостей менеджера, серед яких визначено культурну складову - вихованість, моральність, етичність, гуманістичність, толерантність, відповідальність та ін. [16, с. 105]. Підтверджуючи останнє, Л. Петько, О. Клочко доводять необхідність розвитку у сучасних фахівців-менеджерів етичної та естетичної культури управлінських комунікацій на основі творчих навичок [17; 18]. Готовність до інноваційної, ціннісно-орієнтованої, відповідальної діяльності менеджерів публічної сфери авторами розглядається як передумова досягнення високого рівня їх комунікативного досвіду і, як наслідок - сформованості комунікативної культури фахівців публічного управління та адміністрування.

На основі аналізу сучасної гуманістичної парадигми розвитку суспільства можна зробити припущення про загострення існуючої проблеми ефективного формування комунікативної культури фахівців публічного управління та адміністрування через недосконалість мотиваційного складника їх підготовки. Зокрема, при організації освітнього процесу недостатньо враховуються особливості психології фахівців цієї галузі, аналіз потреб і мотиваційних чинників культурологічної поведінки, вплив активних методів та технологій навчання на розвиток морально-етичних якостей у процесі публічних комунікацій [19]. Теорія і практика державного управління ніколи не стояли осторонь розв'язання проблеми підвищення ефективності комунікативної культури державних службовців, але в умовах трансформації системи публічного адміністрування у напрямі ціннісно орієнтованої системи соціального управління постало питання модернізації мотиваційних механізмів формування та розвитку комунікативної культури фахівців публічної сфери.

Метою статті є обґрунтування заходів з підвищення ефективності мотиваційних механізмів формування та розвитку комунікативної культури в системі публічного адміністрування на основі оптимізації методів управління, підвищення стимулюючого ефекту морально-етичних важелів та демократичних норм соціальних комунікацій фахівців публічного управління з урахуванням сучасних європейських цінностей.

Виклад основного матеріалу

Модернізація державної політики України в контексті інноваційних перебудов системи публічного управління та адміністрування передбачає підготовку висококваліфікованих, конкурентоздатних й мобільних фахівців, здатних до ефективної управлінської діяльності через постійне підвищення їх фахової компетентності та комунікативної культури. Формування комунікативної культури обумовлено необхідністю впровадження альтернативних систем управління в публічній сфері відповідно до викликів сучасної соціально-економічної ситуації в країні та світі. Зазначене актуалізує необхідність знань щодо формування, розвитку та саморозвитку комунікативної культури як цілісного інтегративного утворення. При цьому інтеграція української держави до європейського та світового співтовариств, відмова від тоталітарних методів управління, побудова демократичного громадянського суспільства спричиняють відповідні зміни в державі, пошук інноваційних підходів до здійснення професійної підготовки фахівців сфери публічного управління та адміністрування. Формування їх комунікативної культури здійснюється на перетині двох проблем: професійної підготовки і формування загальної культури; менеджменту як виду соціального управління.

Термін «культура» (від лат. cultura) означає виховання, освіту, розвиток. У широкому сенсі термін «комунікативна культура» вживається для характеристики організаційно-технологічних умов і традицій управління, професійного і морального розвитку керівника публічної служби в процесі соціальних комунікацій [11, с. 7]. У вузькому значенні комунікативна культура управлінської праці може трактуватися як етика ділового спілкування керівника. Осмислюючи викладене, комунікативну культуру фахівців сфери публічного управління та адміністрування можна представити як сукупність типових для менеджера цінностей, норм, точок зору та ідей, що свідомо формують зразок його комунікативної поведінки під час здійснення вербальних та невербальних соціальних комунікацій. Сучасне тлумачення комунікативної культури сформовано на її розумінні як специфічного утворення у структурі інтелектуального капіталу фахівця публічної сфери, що обумовлює його конкурентні переваги як інтелектуального активу в процесі ціннісно орієнтованого правового мислення в системі зав'язків з громадськістю.

Комунікативна культура фахівця публічної сфери, як цілісна інтегрована властивість особистості, виявляється у процесі професійної діяльності; характеризує особливості свідомості, поведінки, спілкування, стилю публічного менеджменту; реалізацію управлінських функцій; забезпечує усвідомлення і відповідальність за наслідки прийнятих рішень, власної професійної діяльності та етичну спрямованість соціальних комунікацій; стимулює творчий розвиток (особистісне зростання, самоактуалізацію) тощо. На цій основі комунікативна культура фахівців публічного управління та адміністрування нами визначається як динамічне полісистемне особистісне утворення, яке об'єднує в собі сукупність культурологічних знань, умінь та навичок, творчих здібностей, світоглядних спрямувань та інших ціннісно орієнтованих компетентностей і особистісних якостей людини, що забезпечують ефективне ведення управлінської діяльності на принципах гуманізації, соціальної відповідальності та морально-етичного мислення у процесі здійснення соціальних комунікацій. На основі системного підходу та функціонального аналізу професійної діяльності нами обґрунтовано такі компоненти комунікативної культури фахівців публічного управління та адміністрування: ціннісно-орієнтований (аксіологічний), мотиваційний, діяльнісний, розвивальний.

Реалізація процесу публічних комунікацій в умовах зазначених вище культурологічних критеріїв реалізується на практиці за допомогою відповідних мотиваційних механізмів, що створюють умови для своєчасного та ефективного досягнення цілей соціального спілкування. Мотиваційні механізми формування комунікативної культури являють собою спеціальні засоби, що забезпечують здійснення регулюючого впливу публічних комунікацій на соціально-економічні процеси з метою забезпечення поставлених державницьких завдань [20]. Для забезпечення цієї взаємодії потрібна низка механізмів, що повинна забезпечити співпрацю, наприклад, районних державних адміністрацій та сільських (селищних) рад, обласних державних адміністрацій та міських рад обласних центрів, центральних органів влади та обласних рад тощо. Ці механізми мають бути досить гнучкими, враховувати можливість виникнення великого спектру проблемних ситуацій та суперечності між різними органами державної влади та місцевого самоврядування.

При побудові мотиваційних механізмів формування та розвитку комунікативної культури фахівців публічного управління та адміністрування необхідно враховувати сучасні тенденції децентралізації системи управління та можливі зміни у законодавстві, що регламентує діяльність органів влади та органів управління суб'єктів господарської діяльності. Зважаючи на наявність кількох рівнозначних історичних підходів до трактування поняття механізму, всі існуючі механізми (в тому числі і механізми публічного адміністрування) з метою їх формування, дослідження та удосконалення доцільно підрозділити на три досить відмінні один від одного типи: 1) механізми-знаряддя (призначені для досягнення конкретної мети або здійснення цілеспрямованого впливу на об'єкт публічного управління шляхом застосування одного або кількох узгоджених та відповідних до справи засобів; механізми-системи (надають можливість представлення будь-яких систем у якості механізмів, що відображають сукупність взаємодій між усіма підсистемами та елементами; механізми-процеси (являють визначену послідовність здійснення певних дій щодо перетворення об'єктів публічних комунікацій та відображають зміни у стані цих об'єктів під впливом зовнішніх або внутрішніх факторів). Таким чином, за особливостями побудови мотиваційні механізми формування та розвитку комунікативної культури фахівців публічного управління та адміністрування можна поділити на такі типи [20]: 1) цільові (спрямовані на досягнення певної мети); 2) системні (формують окремі підсистемі з налагодженням функціональних зав'язків); 3) процесні (формують комунікативні канали на рівні державного та регіонального управління), рис. 1.

Рис. 1. Система мотиваційних механізмів формування та розвитку комунікативної культури фахівців публічного управління та адміністрування [20]

комунікативна культура публічне управління

Цільові мотиваційні механізми формування комунікативної культури використовуються як органами державної влади, так і органами місцевого самоврядування як знаряддя для здійснення цілеспрямованих перетворень у функціонуванні або ціннісно-орієнтованого розвитку об'єктів публічного адміністрування. Мотиваційні механізми цього типу (адміністративні, правові, психологічні, економічні та ін.) трактуються як сукупність способів, методів, важелів, через які суб'єкт публічного адміністрування впливає на психологічну структуру особистості для створення мотиваційної поведінки та досягнення певного рівня сформованості комунікативної культури в обраному стратегічному напрямку.

Системні мотиваційні механізми формування комунікативної культури формують певну комунікативну структуру лінійних, функціональних та лінійно-функціональних взаємовідносин в системі публічного адміністрування, яка відповідає певним соціально-етичним нормам та вимогам суспільства відносно органів державної влади (законодавча, виконавча, судова). Структура цих взаємовідносин створює різноманітні моделі комунікаційної культури в залежності від соціального запиту та цінностей громадянського суспільства за аксіологічними критеріями спілкування. Також ці аспекти визначають певний рівень централізації публічного управління стосовно ціннісно орієнтованого змісту соціального середовища і динаміки соціальних комунікацій. Такі структурні перетворення у культурологічному середовищі сприяють напрацюванню шляхів удосконалення системи публічного адміністрування в Україні у напрямку підвищення її ефективності, гнучкості та посилення демократизації.

Процесні мотиваційні механізми формування комунікативної культури являють собою моделі послідовності дій суб'єктів публічного адміністрування, реалізація яких забезпечує досягнення сформованості компонентів комунікативної культури на рівні державного та регіонального управління. Складовими процесних мотиваційних механізмів зазвичай є: суб'єкт і об'єкт управління; цілі, принципи, функції, методи, інформація, технологія та технічні засоби. Оскільки процеси публічного адміністрування, що здійснюються органами державної влади та місцевого самоврядування на різних рівнях управління мають свої особливості та є досить складними, для них мають бути розроблені часткові (специфічні) механізми формування комунікативної культури. Прикладами таких механізмів можуть слугувати ціннісно орієнтовані операції з врегулювання соціально-трудових відносин Міністерством праці та соціальної політики України, механізм управління охороною здоров'я відповідним головним управлінням обласної державної адміністрації, механізм управління комунальною власністю міста тощо.

Модернізація мотиваційних механізмів формування та розвитку комунікативної культури визначається технологічним підходом [21]. Технології публічного адміністрування являють собою операційну послідовність певних дій та процесів, що мають бути у належний спосіб та із застосуванням конкретних засобів та прийомів здійснені суб'єктом публічного адміністрування для досягнення певної мети. Чітко прописані мотиваційні механізми у технологічному забезпеченні державного та регіонального управління регламентують напрямок розвитку комунікативної культури, та послідовність дій фахівців публічної сфери, виключають використання неефективних прийомів, надають державним службовцям когнітивних та практичних навичок у здійснені професійних операцій для отримання бажаного результату.

Для фахівця публічного управління та адміністрування важливого значення набуває така складова комунікативної культури, як етика ділового спілкування та культура мислення, яка є однією з форм відображення соціальної дійсності, цілеспрямованості та узагальненим пізнанням людьми існуючих зв'язків в управлінських відносинах, творчим продукуванням нових ідей, формуванням явищ та процесів, що мають соціальний зміст та практичне значення у сфері державного управління. Своє переконання науковці пояснюють тим, що розвиток комунікативної культури стане основною ознакою конкурентоспроможності системи державного управління. Останні дослідження японських службовців в галузі означеної проблеми доводять, що мотиваційні механізми формування комунікативної культури фахівців публічного управління визначаються такими пріоритетними напрямами [22]: розвиток потенціалу людей - 86,6 %; розвиток групової діяльності - 47,1 %; розвиток професіоналізму старших працівників - 42,4 %; розширення різноманітності професій - 38,3%; збільшення фондів мотивації - 29,6 %; поліпшення умов праці - 29,4 %.

Виходячи з попередніх результатів наукового дослідження, очевидно, що необхідно формувати відповідну мотиваційну систему державного та регіонального управління, яка б спонукала до формування та розвитку комунікативної культури фахівців публічного управління. Для того, щоб система мотиваційних механізмів була ефективною, вважаємо за необхідне виконання таких основних вимог: обґрунтування моделі адекватного мотиваційного механізму та проведення періодичної оцінки розвитку комунікативної культури фахівців публічного управління та адміністрування.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі

Комунікативну культуру можемо визначити як єдність характерних для нинішнього етапу розвитку публічного управління комунікативних знань, ціннісних якостей, інформаційних технологій та мотиваційних механізмів регуляції соціальних відносин в умовах демократичного розвитку державного управління. Структура комунікативної культури фахівців публічного управління та адміністрування визначається мотиваційним, діяльнісним та розвивальним компонентами. Для реалізації ефективної системи формування комунікативної культури потрібно забезпечити високий рівень децентралізації управлінського впливу, створити таку структуру дидактичного процесу, за якої фахівці матимуть можливість доповнювати мотиваційну підсистему елементами самопланування, самоорганізації та самоконтролю відповідно завдань культурологічної підготовки фахівців публічного управління та адміністрування.

Сформована комунікативна культура фахівців публічного управління та адміністрування зумовлена специфікою їх професійної діяльності, відповідними цінностями та традиціями управлінської сфери і залишається невід'ємною складовою загальної культури особистості. Тому мотиваційні засади формування їх комунікативної культури повинні ґрунтуватися на системі загальнолюдських цінностей та культурологічному досвіді громадянського суспільства, враховувати мотиваційні чинники та тенденції розвитку державного управління у межах соціальних комунікацій.

Від рівня сформованості комунікативної культури фахівців публічного адміністрування залежить ефективність усієї системи державного та регіонального управління. Саме тому мотиваційні механізми її формування та розвитку (цільові, системні, процесні) повинні системно відображати ціннісну спрямованість модернізації державного управління: 1) формування знань щодо аксіологічних засад розвитку управлінських проектів, програм тощо; розвиток управлінських відносин гуманістичній основі; 2) мотивація демократичних перетворень у сфері державного управління, утвердження поваги в суспільстві до громадських інститутів, демократії, моралі, правової етики; 3) вироблення і впровадження комунікативних технологій, які оптимізують процес державного та регіонального управління і об'єднують в єдине ціле мотиваційні механізми, інформаційні технології та комунікативну культуру публічної сфери.

В контексті перспективи досліджень даного напряму вважаємо за доцільне розглянути питання побудови мотиваційних механізмів регуляції комунікативної культури фахівців публічного управління та адміністрування у розрізі математичного моделювання цільових, системних та процесних компонентів, що інтегрують соціально-економічні умови ефективної культурологічної комунікаційної діяльності.

Література

1. Soroka O., Kalaur S., Vaniuha L. Educational paradigm of training managers in the sphere of culture: nowadays challenges. Social Work and Education, 2021, Vol. 8(4), рр. 515-527.

2. Іванова Я. С. Модель управлінської культури державного службовця в системі публічного адміністрування. Актуальні проблеми та перспективи розвитку України в галузі управління та адміністрування: ініціативи молоді: V Міжнародна науково-практична інтернет-конференція здобувачів вищої освіти і молодих учених, 20 жовтня 2023 р. Харків: ДБТУ, 2023. С. 174-176.

3. Нагаєв В. М. Дидактичні засади формування управлінської культури менеджерів аграрної сфери. Новий колегіум. 2017. № 3. С. 72-77.

4. Нижник Н. Управлінська культура: теоретичне поняття чи управлінська поведінка. Політичний менеджмент. № 5, 2015. С.103-113.

5. Марченко В. Розвиток комунікативної компетентності публічних управлінців. Вісник Дніпровської академії неперервної освіт и «Публічне управління т а адмініст рування». № 1, 2021. С. 24-27.

7. Brovko K. A., Ternopilska V.I. Corporate culture of personality: psychological aspects. Topical issues of contemporary science: Collection of scientific articles. C.E.I.M., Valencia, Venezuela, 2017, рр. 176-178.

8. Федотова К.І. Мотиваційні механізми регуляції управлінської культури в публічному адмініструванні. Управління розвитком соціально-економічних систем: Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції, 20-21 квітня 2023 року. Харків: ДБТУ, 2023. С. 407-409.

9. Карпінський, Б., Гасюк, Р., & Базар, С. (2019). Мотивація як сучасний концепт управлінської доктрини формування державотворчого патріотизму нації в системі публічних органів. Молодий вчений: науковий журнал. № 11 (75), 804-808.DOI: 10.32839/2304-5809/2019-11-75-169.

10. Артеменко Л.В. Мотиваційний механізм у державному управлінні: поняття та структура. Збірник наукових праць НАДУ. Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ, 2004. № 1. С. 98-109.

11. Поліщук Н. Актуальні питання щодо діагностики факторів мотивації державних службовців. Актуальні проблеми державного управління: збірник наукових праць. Одеса: ОРІДУ НАДУ. 2006. Вип. 3 (27). С. 248-253.

12. Галацин К. Комунікативна культура майбутнього фахівця: монографія. Луцьк: Вежа-Друк, 2019. 132 с.

13. Яшник С. В. Теоретичні основи формування управлінської культури майбутніх фахівців аграрної галузі. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. Серія: Педагогічні науки. 2012. Вип. 100. С. 451-454.

14. Глушман Т. М. Компоненти професійної культури майбутнього менеджера організацій. ScienceRise: Pedagogical Education. 2016. № 5 (1). С. 8-13.

15. Гончар Л. В. Компоненти культури професійної діяльності майбутніх менеджерів. Інноваційна педагогіка. 2020. Вип. 22. Т. 1. С. 109-112.

16. Яресько К. В. Культура управління навчальною діяльністю студентів: монографія. Харків: ХНУРЕ, 2004. 235 с.

17. Kalaur S., Soroka O. Theoretical and methodological principles of the formation of professional culture and professional image among educators by means of the acmeological approach in war conditions. Social Work and Education. 2023, No 10(1), рр. 99-110.

18. Pet'ko L. The development of student youth aesthetic culture on professional direction. Topical issues of contemporary science: Collection of scientific articles. C.E.I.M., Valencia, Venezuela, 2017. Р. 188-192.

19. Klochko O., Nagayev V., Kovaleko O., Fedorets V. (2020). Forming of professionally creative competence of prospective agrarian managers by facilities of digital technologies. Society. Integration. Education:Proceedings of the International Scientific Conference. [Online]. Volume IV, May 22th23th, 460-474. Web. 11 Jun. 2020. DOI: 10.17770/sie2020vol4.4847

20. Танько А. Теоретичні основи формування управлінської культури майбутніх менеджерів освіти. Вища школа. 2019. № 15. С. 130-136.

21. Артеменко Н. Ф. Мотивація як чинник підвищення професійної компетентності та кар'єрного зростання державних службовців. Теоретичні і прикладні питання державотворення. № 2, 2008. URL: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/tppd/2008-2/08anfzds.htm/ odyframe.htm.

22. Золотницька Ю. В., Опалов О. А., Піонтківський П. В. Розвиток теорій мотивації до державної служби: історичний концепт. Державне управління: удосконалення та розвиток. № 6, 2021. DOI: 10.32702/2307-2156-2021.6.35.

23. Щегорцова В. М. Проблеми формування та удосконалення системи мотивації праці державних службовців. Державне будівництво. № 1, 2007. С. 24-35.

References

1. Soroka, O., Kalaur, S., & Vaniuha, L. (2021). Educational paradigm of training managers in the sphere of culture: nowadays challenges. Social Work and Education, Vol. 8(4), рр. 515-527 [in English].

2. Ivanova, Ya. S. (2023). Model upravlinskoi kultury derzhavnoho sluzhbovtsia v systemi publichnoho administruvannia [A model of the managerial culture of a civil servant in the public administration system]. Aktualni problemy ta perspektyvy rozvytku Ukrainy v haluzi upravlinnia ta administruvannia: initsiatyvy molodi: materialy V Mizhnarodnoyi naukovo- praktychnoyi internet-konferentsiyi zdobuvachiv vyshchoi osvity i molodykh uchenykh (pp. 174-176). Kharkiv: DBTU [in Ukrainian].

3. Nahaiev, V. M. (2017). Dydaktychni zasady formuvannia upravlinskoi kultury menedzheriv ahrarnoi sfery [Didactic principles of the formation of managerial culture of managers of the agrarian sphere]. Novyi kolehium, 3, 72-77 [in Ukrainian].

4. Nyzhnyk, N. (2015). Upravlinska kultura: teoretychne poniattia chy upravlinska povedinka [Managerial culture: a theoretical concept or managerial behavior]. Politychnyi menedzhment, 5, 103-113 [in Ukrainian].

5. Marchenko, V. (2021). Rozvytok komunikatyvnoi kompetentnosti publichnykh upravlintsiv [Development of communicative competence of public managers]. VisnykDniprovskoi akademii neperervnoi osvity «Publichne upravlinnia ta administruvannia», 1, 24-27 [in Ukrainian].

6. Brovko, K. A., & Ternopilska, V.I. (2017). Corporate culture of personality: psychological aspects. Topical issues of contemporary science: Collection of scientific articles. C.E.I.M., Valencia, Venezuela, рр. 176-178 [in English].

7. Fedotova, K. I. (2023). Motyvatsiini mekhanizmy rehuliatsii upravlinskoi kultury v publichnomu administruvanni [Motivational mechanisms of management culture regulation in public administration.]. Upravlinnia rozvytkom sotsialno-ekonomichnykh system: Materialy VII Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii (pp. 407-409). Kharkiv: DBTU [in Ukrainian].

8. Karpinskyi, B., Hasiuk, R., & Bazar, S. (2019). Motyvatsiia yak suchasnyi kontsept upravlinskoi doktryny formuvannia derzhavotvorchoho patriotyzmu natsii v systemi publichnykh orhaniv [Motivation as a modern concept of the management doctrine of the formation of statebuilding patriotism of the nation in the system of public bodies]. Molodyi vchenyi: naukovyi zhurnal, 11(75), 804-808. DOI: 10.32839/2304-5809/2019-11-75-169 [in Ukrainian].

9. Artemenko, L.V. (2004). Motyvatsiinyi mekhanizm u derzhavnomu upravlinni: poniattia ta struktura [Motivational mechanism in public administration: concept and structure]. Zbirnyk naukovykhprats NADU. Dnipropetrovsk: DRIDU NADU, 1, 98-109 [in Ukrainian].

10. Polishchuk, N. (2006). Aktualni pytannia shchodo diahnostyky faktoriv motyvatsii derzhavnykh sluzhbovtsiv [Actual questions regarding the diagnosis of motivation factors of civil servants]. Aktualni problemy derzhavnoho upravlinnia: zbirnyk naukovykh prats. Odesa: ORIDU NADU, 3 (27), 248-253 [in Ukrainian].

11. Halatsyn, K. (2019). Komunikatyvna kultura maibutnoho fakhivtsia [Communicative culture of the future specialist]: monohrafiia. Lutsk: Vezha-Druk [in Ukrainian].

12. Yashnyk, S. V. (2012). Teoretychni osnovy formuvannia upravlinskoi kultury maibutnikh fakhivtsiv ahrarnoi haluzi [Theoretical foundations of the formation of management culture of future specialists in the agricultural industry]. Visnyk Chernihivskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni T. H. Shevchenka. Seriia: Pedahohichni nauky, 100, 451-454 [in Ukrainian].

13. Hlushman, T. M. (2016). Komponenty profesiinoi kultury maibutnoho menedzhera orhanizatsii [Components of the professional culture of the future manager of organizations]. ScienceRise: Pedagogical Education, 5(1), 8-13 [in Ukrainian].

14. Honchar, L. V.(2020). Komponenty kultury profesiinoi diialnosti maibutnikh menedzheriv [Components of the culture of professional activity of future

15. Yaresko, K. V. (2004). Kultura upravlinnia navchalnoiu diialnistiu studentiv [Culture of management of students' educational activities]:monograph. Kharkiv: KhNURE [in Ukrainian].

16. Kalaur, S., & Soroka, O. (2023). Theoretical and methodological principles of the formation of professional culture and professional image among educators by means of the acmeological approach in war conditions. Social Work and Education, No 10(1), рр. 99-110 [in English].

17. Pet'ko, L. (2017). The development of student youth aesthetic culture on professional direction. Topical issues of contemporary science: Collection of scientific articles. C.E.I.M., Valencia, Venezuela. P. 188-192 [in English].

18. Klochko, O., Nagayev, V., Kovaleko, O., & Fedorets, V. (2020). Forming of professionally creative competence of prospective agrarian managers by facilities of digital technologies. Society. Integration. Education: Proceedings of the International Scientific Conference. [Online], Volume IV, May 22th23th, 460-474. Web. 11 Jun. 2020. DOI: 10.17770/sie2020vol4.4847 [in English].

19. Tanko, A. (2019). Teoretychni osnovy formuvannia upravlinskoi kultury maibutnikh menedzheriv osvity [Theoretical foundations of the formation of management culture of future managers of education]. Vyshcha shkola, 15, 130-136 [in Ukrainian].

20. Artemenko, N. F. (2008). Motyvatsiia yak chynnyk pidvyshchennia profesiinoi kompetentnosti ta kariernoho zrostannia derzhavnykh sluzhbovtsiv [Motivation as a factor in increasing the professional competence and career growth of civil servants]. Teoretychni i prykladni pytannia derzhavotvorennia, 2. URL: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/tppd/2008-2/08anfzds.htm/ odyframe.htm [in Ukrainian].

21. Zolotnytska, Yu. V., Opalov, O. A., & Piontkivskyi, P. V. (2021). Rozvytok teorii motyvatsii do derzhavnoi sluzhby: istorychnyi kontsept [The development of theories of motivation for public service: a historical concept]. Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok, № 6. DOI: 10.32702/2307-2156-2021.6.35 [in Ukrainian].

22. Shchehortsova, V. M. (2007). Problemy formuvannia ta udoskonalennia systemy motyvatsii pratsi derzhavnykh sluzhbovtsiv [Problems of formation and improvement of the work motivation system of civil servants]. Derzhavne budivnytstvo, № 1, 24-35 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru