Інститут медіації та його дієвість: аналіз французького законодавства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут медіації та його дієвість: аналіз французького законодавства

Каращук Катерина Леонідівна

медіатор, адвокат, приватний виконавець

Виконавчий округ м. Києва, м. Київ

Анотація

правовий інститут медіація законодавство

Проаналізовано французькі правові інститути медіації та суміжні, такі як консиліація, а також так звана «процедура участі», («партисипативна процедура»). З'ясовано, що у Франції два типи медіації можуть застосовуватися: медіація за рішенням суду (mediation judiciaire) і медіація на основі договору, а також у формі застереження про вирішення спору шляхом здійснення медіації, або подальшої угоди («договірна медіація»).

Досліджено механізм виконання угод, укладених за результатами медіації, відповідно до законодавства Франції. Зроблено висновок про те, що дієвості медіації надає норма про те, що угода, укладена за результатами медіації, за законодавством Франції може бути примусово виконана після проходження процедури визнання її судом (так звана «гомологація» - «homologation»).

Окрім інституту гомологації, у законодавстві Франції запроваджено також інший спосіб надання угоді, укладеній за результатами медіації, властивості виконавчого документа. Угода, укладена за результатами медіації, чи консиліації, підлягають примусовому виконанню за умови, що: а) вони підписані адвокатами кожної зі сторін і б) вони містять «застереження про виконання» («formule executoire»).

Зроблено висновок, що альтернативні способи вирішення спорів, зокрема, медіація у Франції є дієвим засобом усунення конфліктів. Оптимально сконструйований механізм примусового виконання угоди, укладеної за результатами медіації, відповідно до законодавства Франції, є гарантією поновлення порушених прав осіб. Тому їх варто запозичити у вітчизняне законодавство.

Ключові слова: виконавче провадження; виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів; медіація; суд; виконавець; стягувач; боржник; звернення стягнення; альтернативні способи вирішення спорів; мирова угода; угода за результатами медіації.

Karaschuk Kateryna Leonidivna mediator, advocate, private enforcement officer, Enforcement District of Kyiv, Kyiv

The institute of mediation and its effectiveness: analysis of french legislation

Abstract

The French legal institutions of mediation and related ones, such as conciliation, as well as participatory procedure are analyzed. It was found that two types of mediation can be used in France: mediation based on a court decision and mediation on the basis of a contract, as well as contractual mediation.

The mechanism of agreements concluded as a result of mediation enforcement, in accordance with French legislation, was studied. It was concluded that the effectiveness of mediation is provided by the rule that the agreement concluded as a result of mediation can be enforced under French law after passing the procedure of its recognition by the court (homologation).

In addition to the institution of homologation, French legislation also introduced another method of giving an agreement concluded as a result of mediation the properties of an enforcement document. An agreement concluded as a result of mediation or conciliation is subject to enforcement, provided that: a) they are signed by the lawyers of each of the parties and b) they contain an "enforcement clause".

It was concluded that ADR, in particular, mediation in France, are an effective means of conflict resolution. An optimally designed mechanism for enforcement of an agreement concluded as a result of mediation, in accordance with French law, is a guarantee of restoration of the violated rights of persons. Therefore, they should be borrowed into the domestic legislation.

Keywords: enforcement proceedings; decisions of courts and other jurisdictional bodies enforcement; mediation; court; enforcement officer; enforcement creditor; debtor; foreclosure; alternative methods of disputes resolution; the settlement agreement; an agreement based on the results of mediation.

Постановка проблеми

Україною, услід за загальноєвропейськими тенденціями розвитку примирних процедур, зокрема, медіації, прийнято Закон України «Про медіацію» від 16.11.2021 р. № 1875-IX [1]. Медіація є одним із пріоритетних способів альтернативних механізмів урегулювання спорів.

Проте, незважаючи на створення правової основи, медіація в Україні ще не стала повсякденною практикою у врегулюванні спорів, незалежно від стадії юридичного процесу, а саме, примусового виконання рішень юрисдикційних органів, передусім, через неготовність суб'єктів, а також через прогалини у правовому регулюванні.

Медіація надала юриспруденції сучасного звучання. Як відомо, медіація є способом урегулювання конфліктів за взаємною домовленістю, процесом, під час якого незалежна третя особа, яка володіє навичками медіації, допомагає сторонам знайти шляхом переговорів вихід зі спору, досягти консенсусу за допомогою укладення угоди за результатами медіації.

Визнаючи значущість медіації як сучасного соціального інноваційного способу врегулювання правових конфліктів приватноправового характеру, доцільні вивчити досвід зарубіжних країн, зокрема Франції.

Деякі аспекти інституту медіації у зарубіжних країнах розкрито такими науковцями, як: О.Б. Верба, У.Б. Воробель, А.В. Гайченко, М.Я. Курилич, С.С. Мирза, Ю.Д. Притика, А.В. Самотуга, А.Р. Туманянц та інші. Проте, комплексного дослідження окресленої проблематики вітчизняними науковцями не здійснювалося.

Мета статті полягає у аналізі дієвості інституту медіації за французьким законодавством.

Виклад основного матеріалу

Види медіації, що застосовуються у комерційних спорах відповідно до законодавства Франції, це:

медіація за рішенням суду та

медіація на основі договору

Для обох видів потрібна згода сторін. Медіація не є обов'язковою, хоча все більше пропагується суддями та законодавством. У разі медіації за рішенням суду суддя продовжує розглядати справу та може постановляти необхідні ухвали. Медіатор зобов'язаний «докласти всіх зусиль» для успішного завершення медіації. Відсутність медіації не тягне за собою жодних витрат. Медіація має конфіденційний характер, за певними винятками. Угоди, укладені за результатами медіації, підлягають виконанню або як договори, або після проходження процедури визнання їх судом, за умови, що їхній зміст не суперечить публічному порядку Франції.

Директива Європейського парламенту та Ради від 21.05.2008 р. № 2008/52/ЄС «Про деякі аспекти медіації у цивільних та господарських правовідносинах» була імплементована у Франції Ордонансом від 16.11.2011 р. № 2011-1540, прийнятим відповідно до Закону від 17.05.2011 р. № 2011-525 («Ордонанс»).

Імплементаційне законодавство вийшло за межі Директиви ЄС у тому сенсі, що воно створило загальний режим медіації у Франції, підпорядкований спеціальним правилам, застосовним до медіації певних типів спорів, які застосовуються до медіації у транскордонних та внутрішньодержавних цивільних та господарських спорах. Нещодавно прийняте законодавство доповнило цей режим і підтвердило загалом сприятливий підхід французького законодавства до медіації (див. Закон від 22.12.2021 р. № 2021-1729) та Указ від 25.02.2022 р. № 2022-245). Наочним прикладом цієї сприятливої тенденції є створення «національної ради з медіації», підпорядкованої Міністерству юстиції Франції, яку, зокрема, уповноважено здійснювати функцію щодо консультування з питань медіації та надання пропозицій стосовно заходів із удосконалення процедури медіації.

Визначення поняття «медіація», що міститься в Ордонансі, дуже близьке до визначення в Директиві. Відповідно, медіація визначається як будь-який структурований процес, незалежно від його назви, за допомогою якого дві або більше сторін намагаються досягти згоди для мирного вирішення спору за допомогою третьої сторони, медіатора, обраного ними або призначеного, за їх угодою суддею, який розглядає спір (ст. 1 Ордонансу, прийнятого як ст. 21 Закону від 08.02.1995 р. з поправками (далі -Закон 1995 р.)).

Ордонанс було доповнено Декретом від 20.01.2012 р. № 2012-66, який встановлює додаткові особливості режиму (далі - Декрет). Деякі положення цього законодавства було включено до Цивільного процесуального кодексу Франції (далі - ЦПК Франції) [2].

Два типи медіації можуть застосовуватися у комерційних спорах: медіація за рішенням суду (mediation judiciaire) і медіація на основі договору, а також у формі застереження про вирішення спору шляхом здійснення медіації, або подальшої угоди («договірна медіація»).

Глава ІІ ЦПК Франції «Медіація» присвячений медіації за рішенням суду в цивільних і комерційних справах (ст.ст. 131-1-131-15 ЦПК Франції). Відповідно до ст.ст. 131-1 та 131-2 ЦПК Франції суддя, який розглядає спір (зокрема, в порядку спрощеного провадження), може за згодою сторін призначити медіатора та скерувати сторін пройти процедуру вирішення їх спору шляхом медіації стосовно предмета спору або його частини. Медіація може бути призначена будь-якою з трьох судових інстанцій Франції, тобто судами першої інстанції, апеляційними судами та (віднедавна) касаційним судом Франції. Незважаючи на те, що вимагається згода сторін, у такому випадку використовується термін «медіація за рішенням суду». Якщо сторони не досягли згоди, суд може зобов'язати сторони, згідно зі ст. 127-1 ЦПК, зустрітися з медіатором, щоб поінформувати їх про мету та організацію процедури медіації. Це рішення кваліфікується як захід здійснення судової влади і як таке оскарженню не підлягає.

Так, згідно зі ст. 131-1 ЦПК Франції суддя, якому передано на розгляд спір, може, отримавши згоду сторін, призначити третю особу для заслуховування та з'ясування взаємних претензій сторін для того, щоб дати їм можливість вирішити розбіжності, що виникли між ними.

Заходи медіації можуть застосовуватися щодо всього судового спору чи щодо його частини. За жодних обставин такі заходи не мають наслідком припинення повноважень у справі судді, який має право будь-якої миті вжити інших заходів, які він вважатиме за необхідне.

Початковий строк медіації не може перевищувати 3-ох місяців. За заявою медіатора виконання такого доручення може бути подовжено один раз на той же строк.

За положеннями ст. 131-4 ЦПК Франції медіація може бути доручена фізичній або юридичній особі.

У разі, коли медіатором призначається юридична особа, її належний представник подає судді на затвердження прізвище або прізвища фізичних осіб, з числа членів цієї організації, які здійснюватимуть медіацію від її імені.

Відповідно до ст. 131-5 ЦПК Франції фізична особа, яка здійснює медіацію, повинна відповідати таким умовам:

не мати судимості, не бути позбавленою дієздатності або прав, зазначених у картотеці № 2 реєстру криміналістичного обліку;

не бути учасником діянь, що посягають на честь, порядність і добрі звичаї, діянь, що спричинили дисциплінарні чи адміністративні санкції у вигляді відсторонення від виконання обов'язків, скасування, відкликання, анулювання згоди чи дозволу;

володіти необхідною кваліфікацією стосовно характеру спору;

довести наявність, залежно від обставин, освіти чи досвіду медіації;

надати гарантії незацікавленості, необхідної для здійснення медіації.

Судова ухвала про медіацію за вимогами ст. 131-6 ЦПК Франції повинна містити вказівки про згоду сторін, про призначення медіатора та про початковий термін виконання ним доручення, а також повинна визначати дату майбутнього судового засідання. В ухвалі також указується сума авансу, що сплачується медіатору як винагорода в межах якомога ближчих до передбачуваного його розміру, і призначається сторона або сторони, які мають у встановлений строк внести аванс на депозит; якщо призначаються кілька сторін, в ухвалі вказується, у якій пропорції кожна з них має зробити свій внесок. У разі ненадходження сум на депозит ухвала втрачає чинність, і розгляд справи продовжується.

Після постановлення ухвали про призначення медіатора відповідно до положень ст. 131-7 ЦПК Франції канцелярія суду надсилає простим листом копію цього документа сторонам і медіатору. Медіатор негайно повідомляє суддю про свою згоду. Після отримання медіатором від канцелярії суду повідомлення про внесений депозит, він зобов'язаний скликати сторони.

Медіатор не має повноважень щодо підготовки справи до судового розгляду. Однак з метою медіації, і за згодою сторін, він має право заслухати треті сторони, за наявності на це згоди останніх. Медіатор не може бути призначений, у процесі з однієї і тієї ж справи, для здійснення заходів щодо перевірки доказів.

За ст. 131 -9 ЦПК Франції фізична особа, яка здійснює медіацію, повинна сповіщати суддю про труднощі, які вона зустрічає у процесі виконання доручення.

За клопотанням будь-якої зі сторін або з ініціативи медіатора суддя має право припинити медіацію в будь-який час. Суддя також має право припинити медіацію і за своєю ініціативою, коли виявляться ознаки порушення належного здійснення цієї процедури. У всіх випадках справа має бути попередньо призначена до слухання, на яке канцелярія суду викликає сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення. На цьому засіданні суддя, якщо він припиняє повноваження медіатора, має право продовжити розгляд справи. Про відповідне судове рішення повідомляється медіатор (ст. 131-10 ЦПК Франції).

Після закінчення строку доручення медіатор повідомляє суд у письмовій формі про результати спроби сторін вирішити їх спір. У встановлений день суддя поновлює розгляд справи.

У будь-який момент сторони або найбільш дбайлива з них мають право подати на затвердження судді так званий «погоджувальний документ» (угоду за результатами медіації), складений судовим медіатором. Суддя постановляє ухвалу на основі поданої йому заяви без проведення дебатів сторін, якщо він не вважає за необхідне заслухати сторони в судовому засіданні. Затвердження погоджувального документа регулюється правилами розгляду справ особливого провадження (ст. 131-12 ЦПК Франції).

Після закінчення строку доручення суддя встановлює медіатору винагороду відповідно до ст. 131-13 ЦПК Франції. Тягар витрат на винагороду за працю медіатора розподіляється відповідно до положень ст. 22-2 Закону № 95-125 від 08.02.1995 р. «Про організацію судів та про цивільний, кримінальний та адміністративний процеси». Суддя видає медіатору дозвіл на отримання, у належних межах, сум, внесених у депозит канцелярії суду. За наявності підстав, він постановляє ухвалу про виплату додаткових сум, вказавши сторону або сторони, на яких покладається обов'язок їх сплати, або про повернення зайвих сум, внесених на депозит. На прохання медіатора йому видається виконавчий лист.

За ст. 131-14 ЦПК Франції встановлені медіатором дані та отримані ним пояснення не можуть без згоди сторін пред'являтися або використовуватися як обґрунтування в подальшому процесі у справі, що розглядається. У процесі в іншій справі вони не допускаються на жодній стадії його розгляду.

Ухвала суду про призначення поновлення чи припинення процедури медіації апеляційному оскарженню не підлягає.

Книга V «Вирішення спорів за згодою сторін» ЦПК Франції, у якому врегульовано різні способи мирного вирішення спорів, містить окремий Титул І «Порядок здійснення примирних і медіацій них процедур за згодою сторін» (ст.ст. 1530-1535 ЦПК Франції; див. також ст.ст. 1565-1567 ЦПК Франції). Договірна медіація може бути: або

(а) виключно договірною - тобто сторони призначають третю сторону допомогти їм досягти консенсусу та узгодити правила, що застосовуються до процедури медіації, або

(б) інституційною - тобто медіацію організовує спеціалізований орган, такий як Центр медіації та арбітражу в Парижі або Міжнародна торгова палата, які мають власні правила.

Законом від 23.03.2019 р. № 2019-222, доповненим Декретом від 29.01.2021 р. № 2021-95, запроваджено нові положення для регулювання проведення медіації в он-лайн режимі, встановлюючи вимоги, зокрема, дотримання правил захисту персональних даних і стандартів неупередженості та незалежності.

Для оптимізації вирішення спорів про захист прав споживачів у 2015 р. Франція імплементувала Директиву Європейського Парламенту і Ради від 21.05.2013 р. № 2013/11/ЄС про альтернативне вирішення споживчих спорів і про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 2006/2004 та Директиви № 2009/22/ЄС, опублікувавши розпорядження від 20.08.2015 р. № 2015-1033 та розпорядження від 14.03.2016 р. № 2016-301 (тепер ст.ст. L.611-1 і далі Кодексу споживачів Франції).

Відповідно до імплементованих норм усі споживачі мають право на безоплатну медіацію у спорах між споживачем і продавцем (professionnel). Також було створено веб-сайт для сприяння застосування медіації (https://www.economie.gouv.fr/mediation-conso). Аналогічно Європейська комісія створила платформу для он-лайн врегулювання споживчих спорів, до якої під'єднано 117 національних органів несудового врегулювання спорів у 17 державах-членах (http://ec.europa.eu/consumers/odr). Передача спорів для позасудового врегулювання спору шляхом медіації є добровільною, і медіація за цим режимом проводиться медіатором зі споживчих спорів (mediateur de la consummation), який має відповідати певним вимогам законодавства. Положення, за яким медіація є обов'язковою для споживача, заборонено (ст. L.612-1 французького Кодексу споживачів). Окрім того, згідно з практикою касаційного суду, застереження про медіацію, включене в споживчий договір, вважається несправедливим, якщо продавець не доведе протилежне (Cass. civ. 1, 16.05.2018 р., № 17-16.197 і Cass. civ. 3, 19.01.2022 р., № 21-11.095).

Консиліація (примирення) є ще однією формою мирного вирішення спору, яка дуже схожа на медіацію (ст.ст. 128-131 та ст.ст. 1536-1540 ЦПК Франції).

У правовій доктрині Франції, як зазначає В. М. Захватаєв, примирення (conciliation) розуміють як угоду сторін спору, за допомогою якої вони досягають урегулювання існуючого між ними спору шляхом укладання мирової угоди або шляхом односторонньої або взаємної відмови від своїх вимог [2, с. 720]. У більш загальному сенсі примирення сприймається як дружній спосіб врегулювання спору, що виник між сторонами. У цьому останньому сенсі примирення протиставляється вирішенню спору шляхом медіації, що здійснюється за допомогою третьої особи, яка не має повноважень судді (ст.ст. 131-1-131-15 ЦПК Франції), або за допомогою передбаченого в ЦПК Франції арбітражу. У суді малої інстанції та в місцевому суді попередня спроба примирення може здійснюватися суддею або призначеним для цієї мети примирителем, що відповідає вимогам, передбаченим Декретом № 78381 «Про консиліаторів (примирителів)» від 20.03.1978 р., зі змінами. При цьому особиста явка сторін є обов'язковою у всіх випадках. Кожна сторона може прийти до примирителя з особою, яка має право на надання правничої допомоги в суді малої інстанції. Початковий строк доручення, що дається примирителю, не може перевищувати 1 місяця. Цей термін, однак, може бути поновлений ще один раз, причому лише на один місяць. У певних випадках попередня спроба примирення може бути визнана обов'язковою. Це, наприклад, має місце під час розірвання шлюбу. Так, згідно зі ст. 252 ЦК Франції судовому розгляду справи в обов'язковому порядку має передувати спроба примирення, яка під час процесу може бути відновлена. Крім того, законом прямо вказується, що суддя зобов'язаний вжити заходів до примирення подружжя як у частині самого розірвання шлюбу, так і в частині його наслідків.

Отже, консиліація може здійснюватися за рішенням суду під час судового розгляду або виключно за договором. Єдина істотна відмінність від медіації стосується суб'єкта, який проводить консиліацію, якого називають «судовий консиліатор (примиритель)». Судових консиліаторів приводять до присяги та відомості про них заносять до реєстру, складеному апеляційним судом, після процесу обрання (який включає обов'язковий курс навчання з консиліаці). Якщо консиліація відбувається під час судового провадження, то консиліацію може проводити суддя (ст. 129 ЦПК Франції), хоча частіше суддя призначає консиліатора.

Альтернативою медіації та консиліації є так звана «процедура участі», «партисипативна процедура», яка є однією з форм переговорного процесу зі залученням адвокатів сторін, без участі медіатора чи судового консиліатора. Така процедура на практиці застосовується дуже рідко.

Розкриємо механізм виконання угод, укладених за результатами медіації, відповідно до законодавства Франції.

Так, угода, укладена за результатами медіації, відповідно до законодавства Франції є договором, який підлягає виконанню, як такий. Проте, угода, укладена за результатами медіації, також може бути примусово виконана після проходження процедури визнання її судом (так звана «гомологація» - «homologation»). Відповідно до положень Директиви Ордонанс передбачає, що після того, як угода, укладена за результатами медіації, була визнана судом, вона може бути виконана примусово в порядку виконавчого провадження так, як би це було судове рішення (надається так звана можливість примусового виконання - «force executoire») (ст. 1 Ордонансу, введена в дію як ст. 21-5 Закону від 1995 р.).

Щодо медіації за рішенням суду, то процедура «гомологації» передбачена ст. 131-12 ЦПК (зі змінами, внесеними Указом від 26.04.2016 р. № 2015-514), відповідно до якої угоди, укладені за результатами медіації, можуть за вимогою сторін або найбільш старанної сторони (the most diligent party) бути визнано судом, який призначив медіацію через непозовну процедуру («вигідна процедура»). Суд вирішує заяву без пояснень сторін, якщо не вважає за необхідне їх заслухати.

Щодо договірної медіації, то ст. 1534 ЦПК Франції передбачає, що сторони медіації (або одна сторона за згодою інших) можуть звернутися до суду зі заявою про визнання (гомологацію) їхньої угоди, укладеної за результатом медіації.

Суддя, до юрисдикції якого належить повноваження визнавати таку угоду, є суддею, до компетенції якого належить розгляд відповідного спору, якщо він перейде до суду. Суддя ухвалює рішення без слухання, якщо тільки він не вважає, що воно потрібне. Умови угоди, укладеної за результатами медіації, не можуть бути змінені суддею.

Перед ухваленням судом рішення, яке надасть обов'язковості виконання угоді, укладеній за результатами медіації, суд перевіряє, чи її зміст не суперечить французьким принципам публічного порядку.

Якщо заяву про надання обов'язковості виконання угоді, укладеній за результатами медіації, задоволено, будь-хто, хто зацікавлений у медіації, може оскаржити це рішення до судді, який його ухвалив. Якщо заяву не задоволено, рішення може бути оскаржене у непозовному порядку.

Окрім звичайної процедури визнання (описаної вище), Декретом № 2022-245 запроваджено інший спосіб надання угоді, укладеній за результатами медіації, властивості виконавчого документа. Угода, укладена за результатами медіації, консиліації, підлягають примусовому виконанню за умови, що:

а) вони підписані адвокатами кожної зі сторін і

б) вони містять «застереження про виконання» («formule executoire») (ст. L.111-3 Кодексу про примусове виконання рішень у цивільних справах). Таке «застереження про виконання» застосовується до угоди, укладеної за результатами медіації, реєстратором компетентного суду (ст. 1568 ЦПК Франції). Будь-хто, хто має інтерес у спорі, може вимагати вилучення «застереження про виконання» від суду, реєстратор якого застосував зазначене застереження (ст. 1570 ЦПК Франції).

Якщо угоду, укладену за результатами медіації, було визнано судом або органом влади в іншій державі-члені ЄС, угода підлягає виконанню у Франції відповідно до процедури визнання судових рішень ЄС.

Висновки

Зі здійсненого аналізу правового регулювання медіації та суміжних інститутів у Франції, підсумовуючи, зазначимо, що альтернативні способи вирішення спорів, зокрема, медіація є дієвим засобом усунення конфліктів. Оптимально сконструйований механізм примусового виконання угоди, укладеної за результатами медіації, відповідно до законодавства Франції, є гарантією поновлення порушених прав осіб. Тому проаналізовані норми рекомендуємо запозичити з французького законодавства та імплементувати їх у вітчизняне.

Література

1. Про медіацію: Закон України від 16.11.2021 р. № 1875-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1875-20#Text.

2. Цивільний процесуальний кодекс Франції / Передмова / В.М. Захватаєв / пер. з франц., додатки 1-4, В.Н. Захватаєв. К.: Алерта, 2018. 960 с.

References

1. Pro mediatsiyu: Zakon Ukrayiny [The Law of Ukraine “On Mediation”] vid 16.11.2021 r. № 1875-IX. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1875-20#Text. [in Ukrainian].

2. Tsyvil'nyy protsesual'nyy kodeks Frantsiyi [Civil Procedural Code of France] / Peredmova [Foreword] / V.M. Zakhvatayev / per. z frants., dodatky 1-4, V.N. Zakhvatayev. K.: Alerta, 2018. 960 p.

Размещено на Allbest.ru