Інноваційні підходи до адміністративно-правового механізму державно-приватного партнерства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, м. Одеса

Інноваційні підходи до адміністративно-правового механізму державно-приватного партнерства

Гаран Ольга Володимирівна

доктор юридичних наук, професор

професор кафедри адміністративного та

господарського права

Анотація

державно-приватний партнерство адміністративно-правовий

Стаття присвячена дослідженню адміністративно-правового механізму державно-приватного партнерства в контексті інноваційних підходів. Адміністративно-правовий механізм державно-приватного партнерства визначається як цілісна система стратегічних напрямків впливу учасників на суспільні відносини. Його мета полягає у встановленні рівноправних партнерських відносин між державним та приватним секторами, спрямованих на досягнення спільних цілей через конкретну взаємодію. Визначено, що адміністративно-правовий механізм ДПП складається з взаємопов'язаних елементів, які створюють правові умови для учасників державно-приватного партнерства. Підкреслено, що є необхідність оновлення моделі адміністративно-правового механізму державно-приватного партнерства. Акцент робиться на наступних компонентах: 1) Нормативно-правове регулювання; 2) Розвиток інституційної бази; 3) Заходи та способи створення умов функціонування ДПП; 4) Адміністративні процедури. Доведено, що оновлення моделі адміністративно-правового механізму ДПП спрямоване на врахування сучасних викликів та підвищення ефективності механізму, сприяючи стійкому та взаємовигідному розвитку ДПП. Звертається увага на тому, що орієнтація на новітні підходи відкриває можливості для гнучкості та адаптації, сприяючи еволюції юридичного підходу до вирішення складних сучасних викликів. Тому, сучасні реалії вимагають перегляду підходів до моделі адміністративно-правового механізму державно-приватного партнерства. Зазначено, що на змістовне наповнення адміністративно-правового механізму ДПП впливає принцип партиситивності, який ґрунтується на взаєморозумінні та визнанні взаємних інтересів усіх учасників відносин у сфері ДПП. Визначено, що наукове дослідження новаторських механізмів є актуальним для підвищення ефективності ДПП та відповідності європейським стандартам, що дозволяє вдосконалити систему управління в цьому контексті. Зазначено, що застосування інноваційних підходів до адміністративно-правового механізму ДПП дає можливість розкрити нові перспективи та забезпечити оптимальний пошук інноваційних рішень.

Ключові слова: адміністративно-правовий механізм, державний партнер, адміністративно-правове регулювання, державно-приватне партнерство, інвестиції, партнерство, приватний партнер, будівництво та експлуатація транспортних шляхів

Haran Olha Volodymyrivna Doctor of Juridical Sciences, Professor the Department of Administrative andCommercial Law, Odesa I.I. Mechnikov National University, Odesa

Innovative approaches to the administrative and legal mechanism of public-private partnership

Abstract

The article is devoted to the study of the administrative-legal mechanism of public-private partnership in the context of innovative approaches. The administrative-legal mechanism of public-private partnership is defined as a holistic system of strategic directions of influence of participants on social relations. Its purpose is to establish equal partnerships between the public and private sectors aimed at achieving common goals through concrete interaction. It was determined that the administrative-legal mechanism of the PPP consists of interconnected elements that create legal conditions for the participants of the public-private partnership. It is emphasized that there is a need to update the model of the administrative-legal mechanism of public-private partnership. Emphasis is placed on the following components: 1) Normative and legal regulation; 2) Development of the institutional base; 3) Measures and methods of creating the conditions for the functioning of PPPs; 4) Administrative procedures. It is proven that updating the model of the administrative and legal mechanism of the PPP is aimed at taking into account modern challenges and increasing the effectiveness of the mechanism, contributing to the sustainable and mutually beneficial development of the PPP. Attention is drawn to the fact that focusing on the latest approaches opens up opportunities for flexibility and adaptation, contributing to the evolution of the legal approach to solving complex modern challenges. Therefore, modern realities require a review of approaches to the model of the administrative-legal mechanism of public-private partnership. It is noted that the content of the administrative and legal mechanism of PPPs is affected by the principle of participation, which is based on mutual understanding and recognition of the mutual interests of all participants in relations in the field of PPPs. It was determined that the scientific study of innovative mechanisms is relevant for increasing the efficiency of PPPs and compliance with European standards, which allows improving the management system in this context. It is noted that the application of innovative approaches to the administrative and legal mechanism of the PPP makes it possible to open new perspectives and ensure the optimal search for innovative solutions.

Keywords: administrative-legal mechanism, state partner, administrative-legal regulation, public-private partnership, investment, partnership, private partner, construction and operation of transport routes.

Постановка проблеми

Одним із ефективних засобів отримання фінансових ресурсів є застосування державно-приватного партнерства, «оскільки у більшості випадків державі не вистачає власних ресурсів, щоб повноцінно виконувати всі покладені на неї функції, а існування природної монополії й відсутність конкуренції на ринку негативно відображається на якості, вартості та своєчасності надання послуг, виникає об'єктивна необхідність у пошуку інноваційних підходів подолання цих обмежень» [1, с. 101].

На рівні законодавства, в контексті ДПП, є потреба у визначенні і удосконаленні механізмів адміністративно-правового регулювання, що стосуються реалізації гарантованих державою прав учасників державно-приватного партнерства. Розгляд поняття та складових цього механізму не тільки має вагому практичну вагу для подальшого вдосконалення законодавства України та розвитку науки адміністративного права, але й сприяє збагаченню правозастосовчої практики в даній сфері.

В той же час, пошук оптимальних інструментів впливу на економіку України повинен ураховувати процеси євроінтеграції. Актуальність проблем удосконалення адміністративно-правового регулювання в секторі національної економіки наголошує на необхідності доктринального аналізу для своєчасного та ефективного вирішення цих викликів із урахуванням раціональності діяльності для підвищення її ефективності.

Акцентуючи увагу на цьому, слід відзначити, що актуальність даного дослідження також полягає і у можливості, яку воно відкриває, а саме у можливості провести аналіз теоретичних аспектів та юридичної практики, оцінити погляди адміністративістів, та визначити поняття механізму адміністративно-правового регулювання діяльності державно-приватного партнерства в сучасних умовах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблематика державно-приватного партнерства в контексті адміністративно-правового механізму досліджувалась у наукових працях І. Барбір, І. Брайловського, Н. Бондаря, А. Бровдія, М. Білика, І. Дробот, Д. Горобець, В. Головко, А. Домбровської, І.С. Грищенко, Килимника, Т. Коляди, В.В. Круглова, Ю. Мех, М. Соколова, І. Петрова, Є. Чорного та інших. Досліджуючи питання трансформації змісту адміністративного права, слід зауважити, що питання визначення адміністративно-правових засад державно-приватного партнерства не отримали належного доктринального вивчення. Нові реалії та виклики сучасності потребують глибшого осмислення цих аспектів в контексті еволюції адміністративно-правової науки та практики. Урахування цих аспектів сприятиме формулюванню концепції, яка відповідає сучасним вимогам та динаміці розвитку адміністративно-правового регулювання державно-приватного партнерства.

Метою статті є встановлення сучасного погляду на адміністративно-правового механізму державно-приватного партнерства.

Виклад основного матеріалу

Розвиток сучасної економіки обумовлює необхідність визначення ступеня втручання держави у функціонування ринків з метою забезпечення їх конкурентоспроможності. В умовах загострення глобальної економічної кризи приватний сектор набуває статусу рівноправного партнера держави у виконанні стратегічних завдань соціально-економічного розвитку країни [2]. Адміністративно-правове забезпечення будь-якої сфери суспільних відносин повинна відповідати обраним стратегіям виконавчо-розпорядчої діяльності в цілому. На стан адміністративно-правового регулювання ДПП впливають, з одного боку, обрані концепції розвитку держави (такі як цифровізації суспільства, застосування суб'єктами господарювання принципів соціально відповідального бізнесу, реалізовувати проектів бізнесу таким чином, щоб враховувати можливі екологічні наслідки тощо), а з іншого - зовнішні фактори. Глобалізація суспільних відносин призводить до розмиття національних кордонів. У таких умовах вирішення питань ДПП та пошук універсальних методів їх вирішення стають необхідністю, але потребують врахування основних цифрових трендів, а саме: «дані, які стають головним джерелом конкурентоспроможності; розвиток сфери Інтернету речей (Internet of things, IoT); цифрові трансформації як окремих бізнесів, так і цілих секторів; економіка спільного користування (sharing economy); віртуалізація фізичних інфраструктурних IT-систем; штучний інтелект (ШІ, з англ. artificial intelligence, або AI); цифрові платформи» [3].

Доречно буде звернути увагу на позицію О.Є. Кононова, який визначає стратегічні підходи до досягнення стійкого росту на прикладі будівельної сфері, зокрема, через впровадження інноваційних технологій та вдосконалення будівельних процесів. Він підкреслює важливість створення умов для залучення інвестицій та розвитку партнерських відносин з іноземними партнерами.

«Серед зазначених напрямків виділено: впровадження стратегії коопетиції (стратегії розвитку організованого інституційного багаторівневого господарства, керованого із застосуванням ринкових методів) для суб'єктів будівельної галузі України; використання інноваційних елементів управління (... передавання процесів звітування, будівництва в онлайн - режимі ... тощо); застосування екологізації будівельної діяльності (екологічні матеріали. ...)» [4, с. 67]. Стратегія, яка сприяє інноваційній відкритості значно збільшує зв'язки між суб'єктами структури в контексті обміну знаннями, незалежно від відстані між ними і рівня подібності [5]. Вчені активно враховують потреби практики та визнають важливість якісного правозастосування. Це призвело до розвитку різних підходів у сфері адміністративно-правового регулювання, враховуючи і теоретичні, і юридичні аспекти цього процесу із урахуванням раціональності діяльності для підвищення її ефективності.

Багатогранні й складні завдання, які повинна вирішувати економіка в умовах хронічної нестачі фінансових ресурсів та потреби відновлення країни після завершення повномасштабної війни, вимагають не тільки переосмислення існуючих, але й створення принципово нових, науково обґрунтованих форм і методів управління, застосування яких давало б змогу досягати бажаних кінцевих результатів. На змістовне наповнення адміністративно-правового механізму ДПП впливає принцип партиситивності. «Партисипативне управління широко використовується в сучасному менеджменті. Термін «Participative Management» означає управління, засноване на участі всіх працівників організації в прийнятті управлінських рішень» [6, с. 47].

Публічне управління стикається із складністю, різнобічністю та взаємозалежністю проблем, що вимагає інноваційних підходів для ефективного вирішення визначених завдань. Основну відмінність між загальною системою управління та інноваційною системою управління ДПП науковці вбачають у тому, що остання полягає у встановленні та використанні всіма суб'єктами відносин пріоритетів якості: якості умов, якості процесу та якості результатів цього процесу. Партисипативне управління, ґрунтоване на взаєморозумінні та визнанні взаємних інтересів усіх учасників відносин, є ключовим стимулом для інтеграції цих інтересів та активізації зацікавленості сторін у досягненні високих результатів. Це виражається у різних формах: участь у доходах (бюджетах) та збитках; участь у прибутках і власності; участь в управлінні. Хоча кожна з цих форм може функціонувати ізольовано, їхнє оптимальне поєднання забезпечує досягнення синергетичного ефекту. Взаємодія цих аспектів дозволяє створювати унікальне середовище, де спільна відповіда¬льність, підтримка та взаємодія стають основою успішного функціонування організації. Цей синергетичний підхід впливає на культуру взаємодії, забезпечуючи ефективну та стійку динаміку управлінського процесу.

Партисипативне управління, на думку науковців та практиків, є одним з найперспективніших напрямів сучасного управління у різних галузях суспільної діяльності - бізнесі, освіті, соціальних відносинах [6] тощо.

Сьогодні адміністративне право виступає важливим регулятором, незалежно від того, наскільки деталізованим є його положення. Основна мета полягає в організації ефективного функціонування владних інституцій та досягненні результативності їх соціально-упорядковуючих впливів. Адміністративне право визначає рамки та сприяє оптимізації владних процесів управління та спрямоване на забезпечення ефективності публічних інституцій та їх результативності, сприяючи гармонійному розвитку суспільства.

Тобто, орієнтація на новітні підходи відкриває можливості для гнучкості та адаптації, сприяючи еволюції юридичного підходу до вирішення складних сучасних викликів. Сучасні реалії вимагають перегляду підходів до моделі адміністративно-правового механізму державно-приватного партнерства. Нинішні виклики та можливості вимагають оновлення цієї моделі, щоб вона була більш адаптованою до потреб сучасного суспільства та сприяла б ефективному взаємодії між державними та приватними секторами.

В цілому, адміністративно-правовий механізм державно-приватного партнерства можна розглядати як інтегровану систему взаємодіючих напрямів, спрямованих на цілеспрямований вплив уповноважених суб'єктів на суспільні відносини. Ця система орієнтована на визначення рівноправних партнерських відносин сторін з метою досягнення спільних цілей, враховуючи конкретний публічний інтерес. Вона застосовує нормативно-правові можливі способи та засоби для створення підґрунтям для повноцінної реалізації моделі державно-приватного партнерства в конкретному секторі взаємодії.

Більшість науковців до структури механізму адміністративно-правового регулювання відносять такі основні елементи: 1) норми адміністративного права; 2) адміністративно-правові відносини; 3) реалізацію прав та обов'язків; 4) акти застосування адміністративно-правових норм. Поряд із цим виокремлюються факультативні елементи механізму адміністративно-правового регулювання: принципи адміністративно-правового регулювання, мета та завдання, функції, методи, форми та структури (суб'єкти) адміністративно-правового регулювання [7]; практична діяльність апаратів, служб та окремих працівників [8, с. 17]; юридичний факт [ 9]; акти тлумачення норм адміністративного права [10, с. 17]; принципи, інструменти, методи регулювання, а також процедури і алгоритми реалізації діяльності [11] тощо. Інші дослідники до елементів механізму правового регулювання відносять правові санкції щодо порушників норм права [12]; законність, правосвідомість, правову культуру [13] та інше.

Підсумовуючи, приходимо до висновку про необхідність оновлення моделі адміністративно-правового механізму державно-приватного партнерства, фокусуючись на його змінних характеристиках, зокрема - на підходах до окремих компонентів адміністративно-правового механізму та їх інтерпретації. Звертається увага на змінні характеристики адміністративно-правового механізму, де визначаються такі елементи: (1) Нормативно-правове регулювання забезпечення державно-приватного партнерства у конкретній сфері; (2) Інституційне забезпечення державно-приватного партнерства у визначеному секторі діяльності; (3) Заходи та способи створення умов та підтримки державно-приватного партнерства відповідно до специфіки сфери діяльності; (4) Адміністративні процедури, що супроводжують державно-приватне партнерство в певній галузі діяльності.

Ю.В. Мех звертає увагу, що «Формування оновленого бачення зазначених складових полягатиме в наступному. Нормативно-правове (підзаконне) регулювання забезпечення державно-приватного партнерства ... держави обов'язково враховує міжнародні стандарти, а точніше стандарти Європейського Союзу, що спричинено інтеграцію України. Відтак, цим елементом адміністративно-правового механізму набуто нових рис та форм, спричинених євроінтеграцією» [14, с. 104].

Увага до питання правового механізму ДПП пов'язана із тим, що дана форма співпраці держави і бізнесу має ряд переваг і виступає потужним інструментом вирішення публічних інтересів.

«До основних переваг ДПП належать: фінансові вигоди для органів державної влади та ОМС, соціально-економічні вигоди для територіальної громади, а також політичні переваги; Окремі рентабельні проекти ДПП можуть виступати джерелом надходження нових фінансових ресурсів завдяки розподілу прибутку між приватним оператором (партнером) та органами влади/ОМС. Таким чином, проект може реалізовуватись, не створюючи тягаря для бюджету, а вивільнені бюджетні ресурси можуть спрямовуватись на інші цілі, такі як охорона здоров'я, освіта, та інші соціальні проекти; Прискорена реалізація проектів дозволить швидше отримати ефект для громади від впровадження нових послуг чи підвищення якості існуючих та сприятиме збільшенню приватних інвестицій та економічному розвитку регіону; ДПП змінює роль уповноважених органів державної влади/ОМС з органу, який володіє та експлуатує, в орган, який адмініструє і контролює. Це дозволяє державним органам влади та ОМС підвищити рівень якості державних і комунальних послуг, зменшивши при цьому видатки державного/місцевого бюджету, у т.ч. витрати людських ресурсів на надання цих послуг» [15, с. 5-6].

Першою складовою адміністративно-правового механізму державно-приватного партнерства є нормативно-правове регулювання забезпечення державно-приватного партнерства у конкретній сфері.

Бачення такого елементу адміністративно-правового механізму як нормативно-правове регулювання забезпечення державно-приватного партнерства у конкретній сфері відбувається крізь призму виокремлення рівнів законодавчого регулювання. Таким чином, на даний час, загальне нормативне підґрунтя ДПП сформовано чотирма загальними законами (Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України «Про державно-приватне партнерство та «Про концесію») та підзаконними актами, зокрема: а) Постановами Кабінету Міністрів України від 11.04.2011 № 384 «Деякі питання організації здійснення державно-приватного партнерства» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 294 «Про внесення змін до Порядку проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства»); (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 401 «Про внесення змін до Порядку проведення конкурсу з визначення приватного партнера для здійснення державно-приватного партнерства щодо об'єктів державної, комунальної власності та об'єктів, які належать Автономній Республіці Крим»); від 16.02.2011 № 232 «Про затвердження Методики виявлення ризиків здійснення державно-приватного партнерства, їх оцінки та визначення форми управління ними»; України від 01.07.2020 № 541 «Про затвердження Порядку заміни приватного партнера (концесіонера) за договором, укладеним в рамках державно-приватного партнерства (концесійним договором)»; від 22.07.2020 № 621 «Про затвердження Порядку повернення концесієдавцю об'єкта концесії після припинення дії концесійного договору»; від 12.08.2020 № 706 «Про затвердження Методики розрахунку концесійних платежів»; від 09.10.2020 № 950 «Про затвердження Порядку залучення радників для підготовки проекту, що здійснюється на умовах концесії»; від 20.08.2021 № 909 «Про порядок проведення концесійного конкурсу та конкурентного діалогу в електронній торговій системі»; від 04.11.2022 № 1241 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру довгострокових зобов'язань у рамках державно-приватного партнерства»; від 08.02.2023 № 117 «Про затвердження Порядку прийняття рішення про надання державної підтримки здійснення державно-приватного партнерства»; від 14.03.2023 № 222 «Про затвердження Порядку спрямування коштів на підготовку проектів державно-приватного партнерства та виконання довгострокових зобов'язань у рамках державно-приватного партнерства щодо об'єктів державної власності»; б) Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.06.2016 № 944 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики виявлення ризиків здійснення державно-приватного партнерства, їх оцінки та визначення форми управління ними»; в) Наказами Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 26.05.2020 № 986 «Про затвердження Порядку подання державними партнерами (концесієдавцями) щорічного звіту про виконання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі 26.05.2021 концесійного договору»; від 22.12.2020 № 2721 «Про затвердження Порядку конкурсного відбору незалежних експертів»; г) Наказом Міністерства економіки України від 14.12.2021 № 1067 «Про затвердження Методики аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства».

На сучасному етапі розвитку відносин у сфері ДПП також важливим викликом є необхідність створення відповідного інституційного середовища, яке визначало б чіткі рамки та повноваження органів влади на всіх етапах проектного циклу. Однією з першочергових задач є установлення чіткої відповідальності для центральних і місцевих органів влади, які залучаються до реалізації проектів ДПП.

Н.Ю. Цибульник зазначає, що «удосконалення адміністративно-правового регулювання суспільних відносин, яких пов'язано з здійсненням управління ... можливе в частині реформування інституційного механізму ... шляхом його структуризації, налагодження взаємодії між окремими суб'єктами, що наділені повноваженнями, поширення практики використання цифрових технологій у їх діяльності тощо» [16, с. 84].

Тому, важливо визначити ролі та обов'язки органів влади на різних етапах проектів, починаючи від ініціювання та планування і закінчуючи впровадженням та моніторингом. Це створить прозоре та ефективне управління проектами, забезпечуючи високий ступінь відповідальності кожного учасника.

Окрім того, для ефективності роботи інституцій, які здійснюють ДПП, варто впроваджувати систему об'єктивних критеріїв оцінки їх діяльності. Розгляд системи критеріїв дозволить оцінити не лише кількісний аспект укладання договорів, але й якість управління, ступінь досягнення поставлених цілей та забезпечення сталого розвитку.

Такий підхід до інституційного середовища ДПП дозволить створити систему, де владні структури і бізнес можуть ефективно співпрацювати на користь розвитку інфраструктурних та соціально значущих проектів, забезпечуючи максимальну вигоду для суспільства та стійкий економічний розвиток.

Третім компонентом правового механізму державно-приватного партнерств є заходи та способи створення умов та підтримки ДПП. Створення умов та підтримки державно-приватного партнерства здійснюється відповідно до сучасного підходу до розуміння інструментів, що можуть застосовуватися суб'єктами владних повноважень. Ці інструменти визначаються та адаптовані до концепції цифровізації економіки, суспільства. Застосування цифрового інструментарію стає обов'язковим для органу публічної влади, враховуючи принципи цифрової економіки.

На даний час, «існують два сценарії розвитку цифрової економіки України залежно від оцінки критичності та необхідності здійснення швидких та глибоких змін у традиційному економічному укладі: а) інерційний (еволюційний) та б) цільовий (форсований). У разі реалізації інерційного сценарію українська економіка залишиться неефективною, триватиме трудова міграція та «відтік мізків», українська продукція програє конкуренцію на зовнішніх ринках. Україна залишиться на задвірках цивілізації. Цільовий (форсований) сценарій передбачає перехід української економіки до цифрової за 3-5 років» [3].

Четвертим компонентом правового механізму забезпечення діяльності є адміністративні процедури, які супроводжують державно-приватне партнерство. Тому, вивчення адміністративних процедур, пов'язаних з державно-приватним партнерством, потребує комплексного оновлення у зв'язку із впровадженням нових правових норм, зокрема: 1) Закону України «Про адміністративні процедури», який деталізує загально-правові умови проведення будь-яких адміністративних заходів; 2) Системи підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють конкретні аспекти адміністративних процедур у контексті реалізації державно-приватного партнерства. Зокрема, вони охоплюють сферу виконання інспекційних повноважень у сфері контролю та нагляду, таких як наслідки перевірок господарської діяльності та застосування стягнень. Також, вони стосуються застосування адміністративних процедур, пов'язаних із проектами державно-приватного партнерства, таких як отримання дозволів, ліцензій, вирішення земельних питань, участь приватного партнера у тендерних процедурах у рамках ДПП, концесійних конкурсів, процедури заміни приватного партнера (концесіонера) за угодою, укладеною в рамках ДПП (концесійна угода) та інші [17].

Висновки

Сучасні тенденції розвитку України вимагають значущих змін у правовому механізмі впровадження державно-приватного партнерства (ДПП). В цілому, адміністративно-правовий механізм державно-приватного партнерства можна визначити як систему взаємопов'язаних стратегічних напрямків впливу учасників на суспільні відносини щодо установлення рівноправних партнерських відносин між сторонами і це спрямовано на досягнення спільних цілей шляхом конкретної взаємодії державного та приватного секторів, використовуючи нормативно можливі засоби та методи, які створюють підґрунтя для повноцінної реалізації моделі державно-приватного партнерства в конкретному секторі взаємодії. Адміністративно-правовий механізм складається зі взаємопов'язаних елементів, створює правові умови для учасників ДПП здійснювати свої суб'єктивні права та виконувати обов'язки. Підкреслюючи це, приходимо до висновку про необхідність оновлення моделі адміністративно-правового механізму ДПП, зосереджуючись на його змістовних характеристиках та їх інтерпретації. Акцент зроблений на змістовних ознаках адміністративно-правового механізму, де визначаються такі складові: 1) Нормативно-правове регулювання - це забезпечення державно-приватного партнерства через систему чіткого та сучасного нормативно-правового законодавства. 2) Інституційне забезпечення - це розвиток інституційної бази для ефективного функціонування та розвитку ДПП. 3) Заходи та способи створення умов функціонування ДПП - це сукупність заходів та підходів для створення сприятливих умов і підтримки ДПП. 4) Адміністративні процедури. Це оновлення моделі націлене на врахування сучасних викликів та підвищення ефективності механізму, сприяючи стійкому та взаємовигідному розвитку ДПП. Важливо акцентувати, що є необхідність у дослідженні інноваційних механізмів, спрямованих на підвищення ефективності ДПП у відповідності з європейськими стандартами. Аналіз та впровадження таких новаторських підходів дозволять вдосконалити систему управління та регулювання, забезпечуючи взаємовигідні умови для всіх сторін у рамках державно-приватного партнерства.

Література

1. Дробот І.О., Барбір І.М. Механізм державно-приватного партнерства у сфері транспортної інфраструктури України. Ефективність державного управління. 2019. Вип. 4. Ч. 1 С. 98-109. URL: https://journals.indexcopernicus.com/api/file/viewByFileId/959591 (дата звернення: 20.01.2024).

2. Концепція розвитку державно-приватного партнерства в Україні на 2013-2018 роки: схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 р. № 739-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/739-2013-%D1%80#Text.

3. Україна 2030Е - країна з розвинутою цифровою економікою. URL: https://strategy.uifuture.org/kraina-z-rozvinutoyu-cifrovoyu-ekonomikoyu.html (дата звернення 20.01.2024).

4. Кононова О.Є. Оцінка ефективності впровадження стратегії коопетиції суб'єктів будівельної галузі україни за рахунок партнерського об'єднання. Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». Серія: «Економічні науки», 2020. № 4 (36). Т. 2. С. 59-69.

5. Grynko, T., Shevchenko, T., Pavlov, R., Shevchenko V. & Pawliszczy, D. The impact of collaboration strategy in the field of innovation on the effectiveness of organizational structure of healthcare institutions. Knowledge and Performance Management. 2020. No 4(1), 37-51. doi: 10.21511/kpm.04(1).2020.04.

6. Патинська-Попета, М. (2021). Упровадження в Україні європейських стандартів партисипативного управління територіальними громадами. InterConf (42). 74-79. URL: https://doi.org/10.51582/interconf.19-20.02.2021.007 (дата звернення 23.01.2024).

7. Федорова К.І. Адміністративно-правове регулювання приватної нотаріальної діяльності в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право». К., 2008. 17 с.

8. Головін А.П. Адміністративно-правове регулювання діяльності міліції громадської безпеки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право». К., 2004. 20 с.

9. Коваль Л.В. Адміністративне право: курс лекцій [для студ. юрид. вузів та фак-в] 3-є вид. К.: Вентурі, 1998. 208 с.

10. Ярмакі Х.П. Адміністративно-наглядова діяльність міліції в Україні: монограф. Одеса: Юрид. літ-ра, 2006. 336 с.

11. Присяжнюк A.Й. Адміністративно-правовий механізм забезпечення економічної безпеки держави. Форум права. 2011. № 1. С. 808-813. URL: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-1/11paiebd.pdf (дата звернення: 19.01.2024).

12. Юридична енциклопедія: в 6 т. / [ред. кол.: Ю.С. Шемшученко та ін.]. К.: Укр. енцикл., 2003. Т. 5: П-С. 736 с.

13. Шестопалова Л.М. Теорія держави і права: навч. посібник. К.: Прецедент, 2006. 197 с.

14. Мех Ю.В. Сучасний погляд на формування моделі адміністративно-правового механізму державно-приватного партнерства в секторі безпеки держави. Наука і техніка сьогодні. № 14 (28) (2023). С. 101-110. URL: http://perspectives.pp.ua/index.php/nts/article/view/8215 (дата звернення: 19.01.2024).

15. Державно-приватне партнерство як механізм реалізації нової регіональної політики: можливості застосування та практичні аспекти підготовки і впровадження інвестиційних проектів. URL: https://rdpa.regionet.org.ua/images/129/PPP_report_U-LEAD_30_10_2017.pdf (дата звернення: 19.01.2024).

16. Цибульник Н.Ю. Шляхи удосконалення адміністративно-правового регулювання суспільних відносин в секторі безпеки. Журнал східноєвропейського права. 2023. № 117. С. 84-90.

17. Інфраструктура та державно-приватне партнерство. URL: https://jurimex.ua/ua/practice/infrastruktura-ta-derzhavnoprivatne-partnerstvo (дата звернення: 19.01.2024).

References

1. Drobot, I.O. & Barbir, I.M. (2019). Mekhanizm derzhavno-pryvatnoho partnerstva u sferi transportnoi infrastruktury Ukrainy [The mechanism of public-private partnership in the field of transport infrastructure of Ukraine]. Efektyvnist derzhavnoho upravlinnia - Efficiency of public administration. 4(1). 98-109. Retrieved from https://journals.indexcopernicus.com/api/file/viewByFileId/959591 [in Ukrainian].

2. Kontseptsiia rozvytku derzhavno-pryvatnoho partnerstva v Ukraini na 2013-2018 roky. (2013). [Concept of development of public-private partnership in Ukraine for 2013-2018]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/739-2013-%D1%80#Text [in Ukrainian].

3. Ukraina 2030E - kraina z rozvynutoiu tsyfrovoiu ekonomikoiu (2020).[Ukraine 2030E is a country with a developed digital economy] strategy.uifuture.org Retrieved from https://strategy.uifuture.org/kraina-z-rozvinutoyu-cifrovoyu-ekonomikoyu.html [in Ukrainian].

4. Kononova, O.Ye. (2020). Otsinka efektyvnosti vprovadzhennia stratehii koopetytsii subiektiv budivelnoi haluzi ukrainy za rakhunok partnerskoho obiednannia. [Evaluation of the effectiveness of the implementation of the strategy of coopetition of the subjects of the construction industry of Ukraine at the expense of the partnership association] Mizhnarodnyi naukovyi zhurnal «Internauka». Seriia: «Ekonomichni nauky» - International scientific journal "Internauka". Series: "Economic Sciences", 4(36)(2), 59-69. [in Ukrainian].

5. Grynko, T., Shevchenko, T., Pavlov, R., Shevchenko V. & Pawliszczy, D. The impact of collaboration strategy in the field of innovation on the effectiveness of organizational structure of healthcare institutions. Knowledge and Performance Management. 2020. 4(1), 37-51. doi: 10.21511/kpm.04(1).2020.04.

6. Patynska-Popeta, M. (2021). Uprovadzhennia v Ukraini yevropeiskykh standartiv partysypatyvnoho upravlinnia terytorialnymy hromadamy [Implementation of European standards of participatory management of territorial communities in Ukraine]. InterConf, (42), 74-79. Retrieved from https://doi.org/10.51582/interconf.19-20.02.2021.007 [in Ukrainian].

7. Fedorova, K.I. (2008). Administratyvno-pravove rehuliuvanniapryvatnoi notarialnoi diialnosti v Ukraini. [Administrative and legal regulation of private notary activity in Ukraine], Kyiv. [in Ukrainian].

8. Holovin, A.P. (2004). Administratyvno-pravove rehuliuvannia diialnosti militsii hromadskoi bezpeky [Administrative and legal regulation of the activities of the public security police]. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv. [in Ukrainian].

9. Koval, L.V. (1998). Administratyvne pravo [Administrative law]. Kurs lektsii dlia studentiv yurydychnykh vuziv ta fakultetiv. K.: Venturi [in Ukrainian].

10. Iarmaki, Kh.P. (2006). Administratyvno-nahliadova diialnist militsii v Ukraini. [Administrative and supervisory activities of the police in Ukraine]. Monohraf. Odesa: Yuryd. literatura [in Ukrainian].

11. Prysiazhniuk, A.Y. (2011). Administratyvno-pravovyi mekhanizm zabezpechennia ekonomichnoi bezpeky derzhavy [Administrative and legal mechanism for ensuring the economic security of the state]. Forum prava - Law forum, 1, 808-813. Retrieved from http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-1/11paiebd.pdf [in Ukrainian].

12. Shemshuchenko, Yu.S. (Eds.). (2003). Iurydychna entsyklopediia [Legal encyclopedia]. K.: Ukr. entsykl, T. 5 [in Ukrainian].

13. Shestopalova, L.M. (2006). Teoriia derzhavy i prava [Theory of the state and law] navch. posibnyk. K.: Pretsedent [in Ukrainian].

14. Mekh, Yu.V. (2023). Suchasnyi pohliad na formuvannia modeli administratyvno-pravovoho mekhanizmu derzhavno-pryvatnoho partnerstva v sektori bezpeky derzhavy. [A modern view of the formation of a model of the administrative-legal mechanism of public-private partnership in the state security sector]. Nauka i tekhnika sohodni - Science and technology today, 14(28), 101-11. Retrieved from http://perspectives.pp.ua/index.php/nts/article/view/8215 [in Ukrainian].

15. Derzhavno-pryvatne partnerstvo yak mekhanizm realizatsii novoi rehionalnoi polityky: mozhlyvosti zastosuvannia ta praktychni aspekty pidhotovky i vprovadzhennia investytsiinykh proektiv. (2017). [Public-private partnership as a mechanism for implementing a new regional policy: application possibilities and practical aspects of preparation and implementation of investment projects] (n.d.). rdpa.regionet.org.ua Retrieved from https://rdpa.regionet.org.ua/images/129/PPP_report_U-LEAD_30_10_2017.pdf [in Ukrainian].

16. Tsybulnyk N.Iu. (2023). Shliakhy udoskonalennia administratyvno-pravovoho rehuliuvannia suspilnykh vidnosyn v sektori bezpeky. [Ways of improving the administrative and legal regulation of public relations in the security sector]. Zhurnal skhidnoievropeiskohoprava - Journal of Eastern European Law, 117,84-90. С.84-90. [in Ukrainian].

17. Infrastruktura ta derzhavno-pryvatne partnerstvo. (2024). [Infrastructure and public-private partnership]. jurimex.ua/ua Retrieved from https://jurimex.ua/ua/practice/infrastruktura-ta-derzhavnoprivatne-partnerstvo [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru