Інституціоналізація волонтерства в Україні під час російсько-української війни 2014-2023 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка, м. Чернігів

Інституціоналізація волонтерства в Україні під час російсько-української війни 2014-2023 рр.

Полієнко Андрій Юрійович

аспірант кафедри історії України,

археології та краєзнавства

Анотація

інституціоналізація волонтерство правовий

Дана стаття присвячена питанню інституціоналізації волонтерства в Україні. Інститут волонтерства - абсолютно нова структура в нашій державі. Його створення та діяльність ґрунтується на взаємній довірі та взаємопідтримці громадян, що набуло особливого значення під час війни та соціально-економічної нестабільності в Україні. Волонтерський відділ бере на себе повноваження держави підтримувати незахищені верстви суспільства, надає волонтерську допомогу захисникам, значно покращує життя людей і допомагає їм пережити важкі часи країни. Метою статті є дослідження особливостей інституціоналізації волонтерської служби в Україні під час російсько-української війни 2014-2023 років. Інституційна організація національних волонтерських служб в державі відбувається на тлі безперервного вдосконалення законодавчої бази, що сприяє розширенню прав волонтерських організацій та посиленню регулювання їхньої діяльності правовими нормами. Нові інституціоналізовані практики соціальної діяльності з'явилися внаслідок російської військової агресії та анексії частини території України у вигляді ініціатив масових волонтерських рухів, зміцнення обороноздатності країни, підтримки жертв військових дій тощо.

Проаналізовано дві хвилі активізації українського волонтерського руху. Перший етап розпочався з подій Революції Гідності та був пов'язаний з анексією Кримського півострова та окупацією частини Донбасу. З 2022 по 2023 рік Росія почала повномасштабне збройне вторгнення в Україну, викликавши другу хвилю активних волонтерських рухів в Україні, які майже одразу відновилися у великих масштабах. Водночас досвід самоорганізації громадськості, набутий у сфері волонтерства упродовж 2013-2016 років, безсумнівно, став фундаментом для подальшого розвитку волонтерського руху в Україні. Визначено, що інституціоналізація волонтерської служби на даному етапі також зумовлена розширенням сфери волонтерської діяльності умовами та необхідністю яких передбачається максимальне використання сучасних ІКТ, комп'ютерів та мереж. Подальшою дослідницькою перспективою в цьому контексті може бути вивчення ролі волонтерства у формуванні громадянського суспільства в Україні.

Ключові слова: волонтерство, інституціоналізація, повномасштабне вторгнення, російсько-українська війна 2014-2023 рр., волонтерські організації.

Poliienko Andrii Yuriyovych Postgraduate Department of History of Ukraine, Archeology and Local History, Chernihiv Collegium National University named after T.G. Shevchenko, Chernihiv

Institutionalization of volunteering in ukraine during the Russian-Ukrainian war of 2014-2023

Abstract

This article is devoted to the issue of institutionalization of volunteering in Ukraine. The Institute of Volunteering is a completely new structure in Ukraine. Its creation and activity is based on mutual trust and mutual support of citizens, which became especially important during the war and socio-economic instability in Ukraine. The volunteer department takes the country's mandate to protect the vulnerable sections of society, provides volunteer assistance to the country's defenders, significantly improves people's lives and helps them survive the country's difficult times. The purpose of the article is to study the peculiarities of the institutionalization of volunteer service in Ukraine during the Russian-Ukrainian war of 2014-2023. The institutionalization of national volunteer services continues, the continuous improvement of the legislative framework, the expansion of the rights of volunteer organizations, their activities are regulated to a greater extent by legal norms. New institutionalized practices of social activity appeared as a result of Russian military aggression and the annexation of part of the territory of Ukraine in the form of initiatives of mass volunteer movements, strengthening of the country's defense capabilities, support for victims of military operations, etc.

Two waves of activation of the Ukrainian volunteer movement were analyzed. The first stage began with the events of the Revolution of Dignity and was associated with the annexation of the Crimean Peninsula and the occupation of part of Donbas. From 2022 to 2023, Russia launched a full-scale armed invasion of Ukraine, triggering a second wave of explosive volunteer movements in Ukraine that almost immediately resumed on a large scale. At the same time, the experience of public self-organization acquired in the field of volunteering during 2014-2016 undoubtedly became a solid foundation. It was determined that the institutionalization of volunteer service at this stage is also due to the expansion of the field of volunteer activity and the emergence of professional fields, the conditions and necessity of which are the maximum use of modern ICT, computers and networks. A further research perspective in this context may be the study of the role of volunteering in the formation of civil society.

Keywords: volunteerism, institutionalization, full-scale invasion, Russian-Ukrainian war 2014-2023, volunteer organizations.

Постановка проблеми

Нині одним із найбільш потужних проявів мобілізації соціальних ресурсів у громадянському суспільстві є процес самоорганізації, спрямований на розв'язання найгостріших проблем, що виникли внаслідок збройної агресії та потреб післявоєнної відбудови України. Яскравим проявом цієї самоорганізації є «вибух» волонтерської діяльності українського народу, який демонструє могутню силу громадянського суспільства як головної ланки української суспільної трансформації.

Досвід минулих років підтверджує, що волонтерська служба є гнучким та ефективним механізмом самоорганізації громадянського суспільства України, який мобілізує та спрямовує ресурси на вирішення широкого спектра різноманітних потреб, зокрема збереження життя та здоров'я громадян, вирішення гострих соціально-економічних, безпекових та інших проблем.

Інститут волонтерства - абсолютно новий для України тип соціальної організації. Його створення та діяльність ґрунтується на взаємній довірі та взаємопідтримці громадян, що набуло особливого значення під час війни та соціально-економічної нестабільності в Україні. Волонтерська частина стала важливим механізмом самоорганізації громадянського суспільства, який здатний перебрати на себе повноваження держави щодо захисту незахищених верств населення та надати волонтерську допомогу захисникам держави на передовій. Волонтери значно покращують життя людей та допомагають їм вижити у важкі для країни часи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Важливі аспекти формування та розвитку діяльності волонтерів розкриті в працях вітчизняних науковців: O. Безпалько, І. Звєрєвої, Н. Заверіко, В. Дибайло, Р. Вайнола, А. Капської, Н. Комарової, Л. Завацької. Аналіз багаторічного досвіду волонтерства подано у роботах закордонних авторів, зокрема Г. Каскеллі, Р. Кроу, Б. Левайн, P. Лінча, С. Маккарлі, М. Мерріл, К. Навартнам, М. Нуланд.

Так, О. Баковецька указує на те, що в процесі активізації волонтерства в Україні у XXI столітті, істотну роль відіграли Революція Гідності та війна на сході України [1]. А. Полієнко, вивчивши досвід залучення шкільної молоді до волонтерських практик та проаналізувавши його, вважає волонтерство важливим елементом виховної діяльності у ЗЗСО, що формують у школярів навички життєдіяльності в модерному громадянському суспільстві [5]. Наприклад, В. Бортніков [2] вважає, що волонтерство в Україні вийшло за межі індивідуальної діяльності і перетворилося на потужний волонтерський рух, який набув значного поширення й суспільної ваги під час російсько-української війни, що розпочалася 2014 р. Р. Драпушко та О. Ільюк обґрунтували становлення філософії волонтерського руху як теоретичної основи особливого розуміння свободи [3]. О. Панькова та О. Касперович присвятили свою працю питанням українського волонтерського руху в умовах збройної російської агресії [4, 12]. A. Макарицька аналізує становлення та функціонування інституту волонтерства в Україні в умовах війни [8]. В. Фарисей окреслює особливості волонтерського руху як форми взаємодії влади та громадянського суспільства під час війни в Україні [9]. Т. Яцюк зазначає, що інститут волонтерства в Україні перебуває на етапі активного розвитку [10]. А. Головко присвятила дослідження аналізу сучасної волонтерської діяльності в Україні з точки зору історичного розвитку цього суспільного явища [11].

Втім, у працях зазначених дослідників недостатньо розробленим залишається питання висвітлення інституціоналізації волонтерства в умовах збройної агресії. Тому в цій статті ми спробуємо зосередитись саме на цьому питанні.

Мета статті - дослідження особливостей інституалізації волонтерства в Україні під час російсько-української війни 2014-2023 років.

Виклад основного матеріалу

Волонтерський рух - це складне соціальне явище, яке має різноманітні форми прояву. Воно існує в усіх суспільствах, незалежно від їхнього рівня розвитку. Волонтерство ґрунтується на ідеї безоплатної допомоги вразливим верствам населення, а також на активній участі волонтерів у суспільно корисній діяльності з подолання соціальних труднощів, наслідків стихійних лих, екологічних, гуманітарних катастроф, соціальних, національних та релігійних конфліктів. У розвинених країнах участь громадян у добровільних програмах та проєктах є важливим елементом громадянського суспільства та соціального розвитку.

Таким чином, волонтерство як форма громадської діяльності є некомерційною діяльністю, яка здійснюється виключно на добровільній основі та приносить користь. Волонтери також використовують засоби підтримки та опіки соціально незахищених категорій населення, які спрямовані на розв'язання різних соціальних проблем. Водночас, волонтерська діяльність сприяє комунікації між членами спільноти, громадянами держави та допомагає налагодити ефективний діалог між різними верствами населення.

Волонтерство набуває особливого значення на кризовій стадії суспільного життя і допомагає знизити рівень соціальної напруженості, надаючи найбільшу підтримку вразливим верствам населення. Державна соціальна політика не завжди може оперативно реагувати на виклики, що виникають у суспільстві. У таких випадках недоліки соціальної політики можуть бути суттєво пом'якшені внаслідок волонтерської діяльності, яка здатна швидко та ефективно надавати допомогу, що відповідає потребам і запитам конкретної людини. Волонтерський рух також сприяє поширенню гуманістичних та альтруїстичних ідей та поглядів у суспільстві. Волонтерство визначається як добровільна і безкорислива діяльність людини, що має вирішальне значення для суспільства. Добровольчий рух має глибоке коріння в історії України. Такі явища, як благодійність та філантропія, відомі ще з давніх часів. У ньому брали участь окремі особи, релігійні та світські організації, які засновували притулки, лікарні, їдальні для малозабезпечених, організовували навчання для вразливих груп населення. Волонтерство - це продовження благодійності. Їх спільною рисою є надання добровільних і безоплатних послуг нужденним і виконання роботи на їх користь [1].

На даному етапі розвитку України процес формування демократичних основ життя нашої держави та розбудова громадянського суспільства відбувається одночасно і паралельно, доповнюючи один одного. Держава та громадянське суспільство повинні активно взаємодіяти з волонтерським рухом, оскільки він є важливим чинником розвитку суспільства. Волонтерство заслуговує сприяння з боку державних і приватних ініціатив у такого роду діяльності, оскільки ця важлива суспільно-корисна праця має приносити не лише моральне задоволення, а і підтримувати соціальні стандарти життя самих волонтерів. Варто зауважити, що волонтери, принаймні, не позбавлені можливості займаючись суспільно корисною роботою, розраховувати на відшкодування затрат по здійсненню такої діяльності [3].

Дослідження нами історії розвитку волонтерства в Україні у період збройної російської агресії дозволяє умовно виокремити 2 етапи. Перший етап розпочався з подій Революції Гідності та продовжився у зв'язку з анексією Кримського півострова та окупацією частини Донбасу. Період з 2013 по 2016 рік відзначився безпрецедентною активізацією волонтерської діяльності українських громадян. Межами часового ряду на даному етапі можна вважати 2016 рік, коли лінія зіткнення якоюсь мірою стабілізувалася, а збройний конфлікт перейшов в стадію «заморожування». Повноцінне збройне вторгнення Росії проти України 2022 року поклало початок другій вибуховій хвилі волонтерських рухів в Україні, що з новою енергією майже одразу поновилися у великих масштабах. Водночас досвід громадської самоорганізації у сфері волонтерства, набутий у період з 2014 по 2016 рік, безумовно, став для цього міцною основою [12].

Попри все, волонтерський рух в Україні все ще відносно молоде явище. Підйом волонтерства, що стався в кінці 2013 року, був обумовлений необхідністю постачання найнеобхіднішого для мирних протестувальників на Майдані та охопив всю країну, і з особливою силою поширився у 2014-2016 роках у зв'язку зі збройним конфліктом на Донбасі. Волонтерська робота була спрямована на порятунок життя тих, хто залишився на окупованих територіях, підтримку української армії (добровольчого батальйону, сухопутних військ) і підтримку внутрішньо переміщених осіб із зон збройних конфліктів. Були сформовані волонтерські схеми, в рамках яких спільноти надавали продукти, товари та грошові кошти добровольцям, які купували військове спорядження, одяг і передавали їх на Майдан та добровольчим батальйонам на фронті. Таким чином, волонтерство у 2014 році стало потужним фактором ідеологічного протистояння на Майдані та збройного опору сепаратистським рухам та збройним нападам російської федерації у районах Донецької та Луганської областей.

У середині 2015 року, після підписання Мінської угоди та стабілізації фронту у зв'язку з посиленням Збройних Сил України, формуванням військово-цивільного режиму і загальним підвищенням організаційного потенціалу державних інститутів, роль волонтерства у допомогових практиках почала дещо знижуватися. Пізніше ветерани Майдану та добровольчих батальйонів, маючи досвід громадської самоорганізації та громадянського активізму, стали важливим фактором розвитку громадянського суспільства в Україні. Вони надавали підтримку представникам спільнот і громад в розбудові економічної системи, вирішенні виборів і громадському тиску на судову систему та правоохоронні органи. Таким чином, тісні стосунки між відомими представниками громад, волонтерами та ветеранами стали важливим елементом формування внутрішньої політики як на місцевому, так і на національному рівні, створюючи певні виклики та здійснюючи контроль влади на місцях.

Нові інституціоналізовані практики соціальної діяльності з'явилися внаслідок російської військової агресії та анексії частини території України у вигляді ініціатив масових волонтерських рухів, направлених на допомогу у зміцненні обороноздатності країни, підтримку жертв військової агресії тощо. Волонтера можна визначити як добросовісну людину, яка відповідно до своїх цінностей і переконань складає стратегію своїх дій - це доброволець, тобто людина, яка за власним рішенням служитиме в армії, братиме участь у складних експедиціях, погодиться діяти в небезпечних ситуаціях стихійних лих, а також працюватиме серед людей, інфікованих під час епідемій.

Закон України «Про волонтерську діяльність» [6] визначає волонтера як фізичну особу, яка добровільно здійснює благодійну, некомерційну, вольову діяльність суспільно корисного характеру. Внесені зміни та доповнення до норм конституції, котрі регулюють волонтерську діяльність хронологічно збігаються з нашим припущенням про дві умовні хвилі у розвитку волонтерського руху. При чому, перший період, попри сплеск активності волонтерства згадуваними подіями 2013-2014 рр., не викликав активної роботи законотворців. А вже за другого умовного періоду, після 2016 року, законодавство суттєво уточнюється і доповнюється, та після повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року внесено цілий ряд правок і уточнень, як у розділі Загальних положень, так і щодо розділу про Особливості правового статусу волонтерів та діяльності волонтерської організації. Це є свідченням, що волонтерська діяльність в Україні стає новою формою участі громадян. Волонтерство інституціоналізується в державі, удосконалюється його законодавча база, волонтерські організації отримують більше прав, а їхня діяльність та статус більшою мірою регулюються нормами права.

З поширенням волонтерства, зміною чинних законів та правил, формуються нові та розширюються вже наявні практики волонтерської діяльності. Зокрема, волонтери беруть участь у реагуванні на надзвичайні ситуації техногенного чи природного характеру, у тому числі внаслідок соціальних катаклізмів, нещасних випадків, злочинів. Крім того, волонтери співпрацюють з благодійними організаціями, що сприяє зміцненню сформованих всесвітньо-історичних практик, пов'язаних з їх діяльністю. У 2014 році Україна приголомшила світ безпрецедентним волонтерським рухом, заснованим на традиційних духовних цінностях співчуття, співпереживання, залученості, доброти та справедливості [10]. Однак, слід зазначити, що в період з 2014 по 2016 рік інституціоналізованість і законодавча регламентованість діяльності волонтерів була слабка через неузгодженість взаємодії між державною владою та волонтерськими організаціями.

Узагальнюючи досліджений матеріал, вважаємо, що суттєвим недоліком першого періоду волонтерського руху в Україні є недостатня ефективність механізму взаємодії та координації між волонтерськими організаціями та державними органами. Це призвело до того, що волонтерська робота іноді зазнавала труднощів через урядову бюрократію.

Високий авторитет волонтерів у суспільстві, а також їхня важлива роль та всебічне сприяння справі захисту державної та національної безпеки, спонукали владу до діалогу з добровольчим громадським рухом. Керівники великих добровольчих організацій брали участь у зустрічах з українськими лідерами, деякі з них безпосередньо влилися та отримали посади в уряді, щоб ефективніше відстоювати потреби постійно зростаючого волонтерського корпусу та забезпечити їх ресурсом та інструментами для ефективної діяльності.

З 2017 по 2021 рік ситуація всередині та за межами України відносно стабілізувалася. Інтерес громадян до того, що відбувається поза їхніми особистими, соціальними та спорідненими інтересами, суттєво зменшується. «Ситуаційні» (тимчасові) волонтери та волонтерські організації припинили або звели до мінімуму свою діяльність. Решта волонтерських організацій зосереджувались переважно на реалізації соціальних, культурних та освітніх проєктів. Звичайно, підтримка української армії та внутрішньо переміщених осіб не залишилася без їхньої уваги [11].

Початок 2020 - середина 2021 року, тобто пандемія COVID-19, викликала нову хвилю активної діяльності волонтерів та благодійних організацій, а також довела результативність їх діяльності за нових екстремальних обставин та викликів.

Національна стратегія сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021-2026 роки [7] визначає розвиток волонтерської роботи одним з основних напрямків діяльності інститутів громадянського суспільства і пропонує деякі заходи щодо її поліпшення. Цей факт особливої уваги з боку уряду сприяє інституціоналізованості волонтерської діяльності та заклав необхідне підґрунтя для активізації волонтерського руху на початок повномасштабної агресії 2022 року. Повномасштабна війна, яку росія почала проти України 24 лютого, сприяла накопиченню механізмів для створення та розвитку міцної та гармонійної взаємодії між урядовцями та інститутами громадянського суспільства. Але шлях до перемоги складний, тому необхідні деякі реформи та подальше удосконалення таких механізмів. Нині важливо, щоб конституційність і легітимність державної влади були у повному обсязі реалізовані в рамках громадянського суспільства. Цей захід корисності прямо пропорційний стабільності системи громадянського суспільства та розвитку правової та політичної культури громадян [9].

Нині волонтерська служба в Україні з 24 лютого 2022 року діє активно, організовано та професійно. Дві основні сфери - військова та цивільна, де структуровано реалізуються багато напрямів волонтерської роботи для підтримки повноцінного функціонування українського суспільства. Так у військовій сфері основними видами такої діяльності є: надання допомоги армії (закупівля та передача продовольства, медикаментів, одягу, амуніції, спорядження, засобів зв'язку, плетіння маскувальних сіток), відновлення техніки, медична допомога постраждалим внаслідок бойових дій, обучіння у наданні домедичної допомоги, допомога в обміні полоненими, юридична та психологічна підтримка військовослужбовців, організація та збирання пожертв тощо. У цивільній сфері волонтери надають допомогу переселенцям, незахищеним верствам населення, медичним закладам, притулкам для тварин, відновлюють пошкоджене житло, проводять різноманітні заходи підтримки населення, реалізують проєкти з охорони навколишнього середовища тощо.

Зростання числа волонтерів та проявів благодійності сприяє впровадженню нових форм співробітництва і є відповіддю волонтерського руху глобалізаційним викликам. Таким чином у 2022 році була створена платформа «Паляниця.Інфо», призначена для швидкого пошуку гуманітарної та добровільної допомоги у всіх регіонах України. Вона об'єднала понад 950 організацій, що надають допомогу вразливим верствам населення у розв'язанні питання з житлом, харчовими продуктами, медикаментами, евакуацією, як в окремих містах і районах, так і по всій Україні. Офіційна платформа «СпівДія» була створена для об'єднання добровольців та урядових гуманітарних ініціатив під час війни. Це інформаційний ресурс та можливості для підтримки підприємців під час війни, децентралізації зайнятості переміщених осіб, надання юридичної та психологічної підтримки, координації пошуку тимчасового житла для внутрішньо переміщених осіб, проведення неформальних освітніх програм серед дітей та надання послуг цивільним особам постраждалим від війни [2].

Під час пандемії проявився ще один важливий аспект: координація учасників українського волонтерського руху у веб-просторі. Ця координація заснована на використанні сучасних інформаційно-комунікаційних (ІКТ), цифрових та мережевих технологій, які пов'язані з процесом цифровізації суспільства, дозволила оперативно розв'язувати питання надання допомоги різним категоріям населення, опираючись на специфіку та особливості викликані умовами карантину.

Волонтерський рух, йдучи в ногу з часом, повною мірою використовує новації та технічні розробки для своєї еволюції, щоб максимально відповідати глобальній меті діяльності. Посилення інституціоналізації волонтерської діяльності в Україні відбувається шляхом її цифровізації та диджиталізації. Цифрові платформи та веб-портали можуть об'єднати можливості волонтерів, державних установ, донорів, благодійників та людей, які потребують допомоги, шляхом створення єдиного інформаційного та комунікаційного простору. Це сприятиме ефективному та прозорому використанню волонтерських ресурсів, якісному наданню допомоги та підвищенню довіри до волонтерської діяльності. Прикладів таких створених платформ було дуже багато. Серед основних можна згадати онлайн платформу «Люди для України»; провідну волонтерську онлайн платформу «Волонтерство в Україні»; а також платформу «Робота в тилу», яка координує роботу волонтерів.

Варто зазначити, що під час війни в Україні одночасно з інституціоналізацією волонтерської діяльності та благодійності відбувається їх співпраця з аналогічними міжнародними агенціями. Це проявилося у створенні міжнародних інформаційних платформ і ресурсів, які об'єднали свої зусилля для надання допомоги в Україні. Ці платформи об'єднують волонтерів, благодійників і донорів світового рівня, що сприяє більш ефективному та прозорому використанню ресурсів для допомоги.

Важливим показником інституціоналізації волонтерства є створення добровільних об'єднань і Асоціацій. Нині серед волонтерських організацій, які офіційно зареєстровані, можна виділити такі: «People for UA» - платформа, що об'єднує добровольців і співчутливих людей для допомоги армії та ТРО, благодійні організації «Крила надії» і «Відродження», неурядова організація «Допоможи фронту», Українська Національна Скаутська Організація «Пласт Львів», «Армія SOS», «Схід SOS», Благодійний фонд Сергія Притули та ін. Добровольчі організації воєнного часу мають переваги з точки зору мобільності, ефективності та оперативності логістики, оскільки вони працюють без зайвої бюрократії [8].

Важливою характеристикою цих ресурсів і пов'язаних з ними добровільних проєктів є дуже високий рівень авторитету і довіри, що виникає у результаті такої діяльності. Починаючи з першої хвилі 2014-2016 років, волонтерські об'єднання володіють так званою «інституційною довірою», і їх присутність значно підвищує ефективність, масштаб і результативність взаємодії у допомогових практиках. У складних кризових ситуаціях саме довіра має велике значення для ефективного об'єднання зусиль суб'єктів взаємодії та вирішення найбільш серйозних проблем викликаних воєнним лихоліттям.

Інституціоналізація волонтерства в Україні відбувається шляхом розширення спектра волонтерської діяльності та появи спеціалізованих сфер, які використовують сучасні інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ). Цифрове та мережеве середовище сприяє появі та зростанню онлайн- волонтерства, особливо це стосується волонтерської діяльності, яка передбачає обмін інформацією, у тому числі контрзаходи в інформаційній війні, поширення оперативної інформації про дії ворога, пошук зниклих безвісти осіб. В Україні створений сайт «Волонтерський інформаційний фронт», який призначений для інформації про волонтерів та їхні організації. Сайт допомагає координувати волонтерську діяльність та надавати допомогу Збройним Силам України [4].

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що волонтерська діяльність в Україні інституціоналізується та набуває більш стійких соціальних форм. Про це яскраво свідчить систематично здійснювана широкомасштабна діяльність волонтерських організацій, розширення можливості співпрацювати з державними установами та міжнародними організаціями, а визнання офіційного статусу в юридичній площині дозволяє займатися волонтерською діяльністю на оплачуваній основі.

Завдяки інституціоналізації та сталості волонтерської структури, залученню цифрових ресурсів підвищилася прозорість волонтерської діяльності та зменшився рівень шахрайства.

Законодавче регулювання волонтерської діяльності в Україні було значно вдосконалено в умовах воєнного часу. Це включає адаптацію чинного законодавства до умов воєнного стану в країні, протидію шахрайству, розширення прав волонтерів та зменшення податкового тягаря.

Попри перераховані позитивні аспекти волонтерської діяльності в Україні, її розвитку перешкоджають такі фактори: переслідування волонтерів, участь деяких з них у корупційних схемах, слабкі місця у законодавстві про волонтерство, відсутність достатнього зв'язку між волонтерами та громадою, а також недостатнє висвітлення волонтерської діяльності в ЗМІ. Ці фактори сповільнюють становлення волонтерської діяльності як соціального інституту, необхідного для функціонування демократичного суспільства.

Висновки

Отже, як результат, широкомасштабна практика волонтерства проходить важливий процес інституціоналізації в Україні, що у великій мірі детерміновано російсько-українською війною, є важливим елементом громадянського суспільства, та має значний вплив на його розвиток. Пройшовши кілька етапів становлення, волонтерський рух в Україні став організацією, яка виконує такі важливі функції: підтримка та регулювання суспільних відносин, надання допомоги найбільш потребуючим категоріям населення, сприяння утвердженню демократичних засад в суспільстві, формування громадянської свідомості. Однак чинна практика волонтерства потребує ще більш чіткого юридичного та організаційного вдосконалення, зокрема залучення до її діяльності більшої кількості вмотивованих громадян.

Волонтерське середовище в Україні, очолюване активними, свідомими громадянами, стало важливим чинником стійкості та розвитку країни під час російсько-української війни. Це неабияк сприяє налагодженню ефективної співпраці між цивільним населенням і військовими та засвідчило героїзм, хоробрість та згуртованість нації. Волонтерська діяльність справляє позитивний вплив на оборонну інфраструктуру країни, надає неоціненну допомогу військовослужбовцям Збройних Сил та цивільному населенню, яке постраждало від війни.

Українська волонтерська ініціатива робить вагомий внесок у розвиток міжнародного волонтерства, вона вже створила культуру, засновану на пропаганді цінностей миру, безпеки, відповідальності, гуманізму, взаємодопомоги та сталого розвитку.

Результати проведеного дослідження демонструють великий потенціал сучасних ІКТ, цифрових і мережевих технологій в інституційній організації волонтерської діяльності в Україні.

Перспективою подальших досліджень у даному контексті може бути дослідження ролі волонтерства у розбудові громадянського суспільства.

Література

1. Баковецька О. Волонтерський рух в Україні на сучасному етапі розвитку. Litopys volyni. 2021. № 23. С. 36-41. URL: https://doi.org/10.32782/2305-9389/2020.23.06 (дата звернення: 08.12.2023).

2. Бортніков В.І. Еволюція історичних форм і практик політичної участі громадян в Україні. Всеукраїнські політологічні читання імені професора Богдана Яроша. 2023. С. 20-26. URL: https://lib.lntu.edu.ua/sites/default/files/2023-04/%D0%97%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BA_0.pdf (дата звернення: 08.12.2023).

3. Драпушко Р., Іллюк O. Становлення філософії волонтерського руху як теоретичної основи особливого розуміння свободи. Multiversum. Philosophical almanac. 2023. Т. 1, № 1. С. 40-56. URL: https://doi.Org/10.35423/2078-8142.2023.1.1.3 (дата звернення: 08.12.2023).

4. Панькова О.В., Касперович О.Ю. Український волонтерський рух в умовах збройної російської агресії в контексті національних та глобальних викликів і можливостей повоєнного відновлення країни. Журнал європейської економіки. 2022. Том 21, № 3. С. 277-290. URL: http://jeej.wunu.edu.ua/mdex.php/ukjee/artide/view/1605. (дата звернення: 08.12.2023).

5. Полієнко А. Волонтерська допомога збройним силам України як складова виховної діяльності закладів загальної середньої освіти в роки російсько-української війни ХХІ ст. Матеріали науково-практичної конференції «Восьмі Фльорівські читання». Чернігів: НУЧК імені Т.Г. Шевченка, 2023. С. 12-124. https://inst-hist.chnpu.edu.ua/wp-content/uploads/2023/12/2023_flor_chyt_zb_mater_7_maket-1.pdf (дата звернення: 08.12.2023).

6. Про волонтерську діяльність: Закон України від 19.04.2011 р. № 3236-VI: станом на 31 берез. 2023 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3236-17#Text (дата звернення: 08.12.2023).

7. Про Національну стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021-2026 роки: Указ Президента України від 27.09.2021 р. № 487/2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/487/2021#Text (дата звернення: 08.12.2023).

8. Макарицька А.І. Становлення та функціонування інституту волонтерства в Україні в умовах війни. Український соціум: соціально-політичний аналіз сучасності та прогноз майбутнього: зб. матеріалів XXIV Всеукр. наук. конф. викладачів, молодих науковців і студентів. Харків, 2022. URL: https://philarchive.org/archive/TRESJO#page=128 (дата звернення: 08.12.2023).

9. Фарисей В.А. Волонтерський рух як форма взаємодії влади та громадянського суспільства під час війни в Україні: кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «магістр»: спец. 052 «Політологія». ЧНУ ім. Петра Могили. Миколаїв, 2023. 87 с. URL: https://krs.chmnu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2601 (дата звернення: 08.12.2023).

10. Яцюк Т. Волонтерство, як суспільно-правовий феномен. Grail of science. 2023. № 28. С. 101-106. URL: https://archive.journal-grail.science/index.php/2710-3056/article/view/1343 (дата звернення: 08.12.2023).

11. Holovko O.V. Volunteering in Ukraine: historical and legal aspects. Law and safety. 2023. Vol. 89, no. 2. P. 9-18. URL: https://doi.org/10.32631/pb.2023.2.01 (date of access: 08.12.2023).

12. Pankova O., Kasperovych O. Ukrainian volunteering under conditions of armed russian aggression: strengthening capacities through digitalization, platformization and the involvement of ICT, network technologies. Economic herald of the donbas. 2022. No. 2 (68). P. 113-123. URL: https://doi.org/10.12958/1817-3772-2022-2(68)-113-123 (date of access: 08.12.2023).

References

1. Bakovetska O. (2021) Volonterskyi rukh v ukraini na suchasnomu etapi rozvytku [The volunteer movement in Ukraine at the current stage of development]. Litopys volyni. 23, 36-41.

2. Bortnikov V.I. (2023) Evoliutsiia istorychnykh form i praktyk politychnoi uchasti hromadian v Ukraini [Evolution of historical forms and practices of political participation of citizens in Ukraine]. Vseukrainski politolohichni chytannia imeni profesora Bohdana Yarosha-All-Ukrainian political readings named after Professor Bohdan Yarosh, 20-26.

3. Drapushko R., Ilyuk O. (2023) Stanovlennia filosofii volonterskoho rukhu yak teoretychnoi osnovy osoblyvoho rozuminnia svobody [Formation of the philosophy of the volunteer movement as a theoretical basis for a special understanding of freedom]. Multiversum. Philosophical almanac - Multiverse. Philosophical almanac, (7(1)), 40-56.

4. Pankova O.V., Kasperovych O.Yu. (2022) Ukrainskyi volonterskyi rukh v umovakh zbroinoi rosiiskoi ahresii v konteksti natsionalnykh ta hlobalnykh vyklykiv i mozhlyvostei povoiennoho vidnovlennia krainy. [The Ukrainian volunteer movement in the conditions of armed Russian aggression in the context of national and global challenges and opportunities for post-war reconstruction of the country]. Zhurnalyevropeiskoi ekonomiky - Journal of European Economy, (27(3)), 277-290.

5. Poliienko A. (2023) Volonterska dopomoha zbroinym sylam Ukrainy yak skladova vykhovnoi diialnosti zakladiv zahalnoi serednoi osvity v roky rosiisko-ukrainskoi viiny 21 st [Voluntary assistance to the armed forces of Ukraine as a component of educational activities of general secondary education institutions during the years of the Russian-Ukrainian war of the 21 century]. Materialy naukovo-praktychnoi konferentsii «Vosmi Florivski chytannia» - Materials of the scientific and practical conference "Eight Fleursky Readings". Chernihiv: NUChK imeni T.H. Shevchenka, 12-124.

6. Zakon Ukrainy “Pro volontersku diminish': vid 19.04.2011 r. № 3236-VI: stanom na 31 berez. 2023 r. [Law of Ukraine “On volunteering” dated April 19, 2011 No. 3236-VI: as of March 31. 2023] (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3236-17#Text [in Ukrainian].

7. Ukaz Prezydenta Ukrainy “Pro Natsionalnu stratehiiu spryiannia rozvytku hromadianskoho suspilstva v Ukraini na 2021-2026 roky”: vid 27.09.2021 r. № 487/2021 [Decree of the President of Ukraine “On the National Strategy for Promoting the Development of Civil Society in Ukraine for 2021-2026”: dated September 27, 2021 No. 487/2021] (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/487/2021#Text.

8. Makarytska A.I. (2022) Stanovlennia ta funktsionuvannia instytutu volonterstva v Ukraini v umovakh viiny [Formation and functioning of the volunteering institute in Ukraine in the conditions of war]. Ukrainskyi sotsium: sotsialno-politychnyi analiz suchasnosti taprohnoz maibutnoho: zb. materialiv KhKhIV Vseukr. nauk. konf. vykladachiv, molodykh naukovtsiv i studentiv -- Ukrainian Ukrainian society: socio-political analysis of the present and forecast of the future: coll. materials XXIV All-Ukrainian. of science conf teachers, young scientists and students.

9. Farisei V.A. (2023) Volonterskyi rukh yak forma vzaiemodii vlady i hromadianskoho suspilstva pid chas viiny v Ukraini [The volunteer movement as a form of interaction between the authorities and civil society during the war in Ukraine]: kvalifikatsiina robota na zdobuttia osvitnoho stupenia «mahistr»: spets. 052 «Politolohiia». ChNUim. PetraMohyly -- qualification work for obtaining the master's degree: spec. 052 "Political science". CHNU named after Peter's Tomb. Mykolaiv, 87.

10. Yatsyuk T. (2023) Volonterstvo, yak suspilno-pravovyi fenomen [Volunteering as a socio-legal phenomenon]. Grail of science, 28, 101-106. https://archive.journal-grail.science/index.php/2710-3056/article/view/1343.

11. Holovko, O.V. (2023). Volunteering in Ukraine: historical and legal aspects. Law and safety, 89(2), 9-18.

12. Pankova, O., & Kasperovych, O. (2022). Ukrainian volunteering under conditions of armed russian aggression: Strengthening capacities through digitalization, platformization and the involvement of ICT, network technologies. Economic Herald of the Donbas, (2 (68)), 113-123.

Размещено на Allbest.ru