Теоретичні засади, методологічна основа, нормативно-правова та емпірична база дослідження прав людини в інформаційному вимірі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні засади, методологічна основа, нормативно-правова та емпірична база дослідження прав людини в інформаційному вимірі

1. Теоретичні засади дослідження прав людини в інформаційному вимірі

інформаційний право людина

Дослідження інформаційних прав людини та їх концептуалізація здійснювалася на основі та з використанням наукових положень викладених у наукових працях фахівців із загальної теорії права та державознавства, філософії права, порівняльного правознавства, наук конституційного та адміністративного права, інформаційного та міжнародного права, які стосуються:

1. Сучасних тенденцій та особливостей розвитку юридичної науки (С.Д. Гусарєв, В.В. Завальнюк², Ю.М. Оборотов³, Н.М. Оніщенко⁴, О.В. Петришин⁵) та зокрема:

загальної теорії права (М.В. Цвік⁶, В.М. Косович⁷, М.І. Козюбра⁸, О.В. Мінченко⁹) та праворозуміння (С.І. Максимов¹⁰, М.І. Козюбра, Ю.М. Оборотов¹², П.М. Рабінович¹³)

державознавства (В.Ф. Погорілко, С.В. Бобровник 1), філософії держави (С.К. Бостан), окремих теорій сучасної (Ю.М. Оборотов), правової (Р.Ф. Гринюк, А.П. Заєць), постсоціалістичної (Н.Р. Нижник ) держави.

філософії, теорії і історії прав людини (М.Г. Братасюк, С.П. Головатий, М.О. Єльникова, О.П. Кучинська, М.С. Іванов, С.І. Максимов 1¹, П.М. Рабінович, О.М. Руднєва, Н.М. Оніщенко, М.В. Савчин, Д.А. Гудима);

інформаційного суспільства, електронного урядування (А.М. Новицький 1, Н.А Савінова, М. Кастельс).

правової інформології (К.І. Беляков).

2. Методологічна основа дослідження прав людини в інформаційному вимір

Методологія дослідження інформаційних прав людини та їх концептуалізація формувалася на основі загальнометодологічних положень юридичної науки щодо: філософсько-методологічних засад юридичної науки (С.Д. Гусарев , М.С. Кельман, М.В. Костицький, М.І. Козюбра); загального розуміння юридичної методології та її структури (М.С. Кельман), поліметодологічності наукових досліджень; співвідношення методології, методики та методів (М.В. Костицький 1), принципів пізнання (В.С. Ковальський, А.М. Кучук), методологічних підходів та методів (М.С. Кельман); особливостей міждисциплінарного (С.К. Бостан, Л.М. Бостан) та методологічних підходів, зокрема діяльнісного (С.Д. Гусарєв), герменевтичного (В.В. Дудченко), аксіологічного (А.М. Кучук), цивілізаційного (Н.М. Крестовська, Х.Н. Бехруз), компаративного (О.В. Кресін 1¹, Х.Н. Бехруз), соціологічного (О.В. Сердюк), системного (Б.П. Ганьба), функціонального (О.М. Лощихін), семіотичного (О.М. Балинська 1, О.В. Павлишин) та інших (О.В. Мінченко), а також окремих наукових методів (М.С. Кельман); методологічного потенціалу предметних знань (М.В. Костицький, М.С. Кельман); формування понятійно-категоріального апарату (С.В. Бобровник, М.С. Кельман), зокрема правових дефініцій (Т.С. Подорожна, В.М. Косович).

3. Нормативно-правова та емпірична база дослідження прав людини в інформаційному вимірі

Систематизація та опис правової бази дослідження прав людини в інформаційному вимірі здійснені за видами правових актів, суб'єктами їх прийняття, а також за колом проблем, що розв'язувалися в дослідженні та предметами правового регулювання правових актів, які стосуються:

сфер прав людини та їх забезпечення, зокрема інформаційних прав;

інформатизації та цифрової трансформації України;

повноважень суб'єктів правового регулювання, реалізації та забезпечення як прав людини, так й інформаційної сфери країни;

стратегічного планування та перспектив розвитку сфер прав людини та інформатизації України.

Фундаментальне значення для всіх питань, що розглядалися в монографії мають: Конституція України, Декларація про державний суверенітет України, Постанова Верховної Ради Української РСР «Про проголошення незалежності України», а також міжнародні та європейські правові документи.

Коло нормативно-правових актів та інших правових документів, які безпосередньо регулюють царину прав людини та їх забезпечення зокрема окреслюється:

міжнародними, регіональними та європейськими правовими документами: Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Американська конвенція з прав людини тощо;

рішеннями Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ);

Кодексами України: Кодекс адміністративного судочинства України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України;

законами України: «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», «Про правовий режим воєнного стану», «Про авторське право і суміжні права»; «Про всеукраїнський референдум», «Про захист прав споживачів», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про запобігання корупції», «Про телебачення і радіомовлення» тощо;

рішеннями Конституційного Суду України;

іншими нормативно-правовими актами України.

Проблеми правового регулювання інформатизації та цифрової трансформації досліджувалися на основі використання:

міжнародно-правових документів: Хартія про партнерство заради інформаційних прав і свобод та захисту суспільної моралі, Резолюція Генеральної Асамблеї ООН «Наслідки науково-технічного прогресу для прав людини», Програма ЄС «Цифрова Європа» (2021-2027 роки), Резолюція Генеральної Асамблеї ООН «Перетворення нашого світу: Порядок денний сталого розвитку до 2030 року», Декларація РЄ про права людини та верховенство права в інформаційному суспільстві, Резолюція Європейського парламенту з рекомендаціями до Комісії щодо норм цивільного права щодо робототехніки, Лісабонська декларація - Цифрова демократія з метою, Європейська декларація про цифрові права та принципи цифрового десятиліття, Загальний регламент захисту даних ЄС (GDPR);

законів України: «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України», «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про електронні комунікації» «Про звернення громадян», «Про захист прав споживачів» тощо;

постанови Верховної Ради України «Про затвердження завдань Національної програми інформатизації на 2022-2024 роки»;

указів Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 4 червня 2021 року «Щодо удосконалення мережі ситуаційних центрів та цифрової трансформації сфери національної безпеки і оборони»; Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про Стратегію кібербезпеки України»;

інших підзаконних нормативних актів законодавства України.

Основою для осмислення правового регулювання у галузі забезпечення, гарантування, охорони та захисту прав людини стали:

документи ООН, ЄС та Ради Європи, зокрема, резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Права людини при здійсненні правосуддя», «Принципи щодо статусу національних установ, що займаються заохоченням та захистом прав людини», «Заохочення, захист та реалізація прав людини в Інтернеті», Декларація про право та обов'язок окремих осіб, груп і органів суспільства заохочувати та захищати загальновизнані права людини та основні свободи, Конвенція про кіберзлочинність, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Резолюція Європейського Парламенту про дотримання законодавства щодо прав людини та запровадження базових стандартів ОБСЄ, Конвенція про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних;

закони України: «Про ратифікацію Протоколів № 15 та № 16 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини»;

постанови ВРУ: «Про Заяву Верховної Ради України «Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод», «Про спеціальну доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини «Стан дотримання Україною європейських стандартів з прав і свобод людини», «Про проведення парламентських слухань на тему: «Проблеми виконання Україною рішень Європейського суду з прав людини»;

указ Президента України «Про Повноважного Представника Президента України з питань додержання прав і свобод людини і громадянина»;

постанови КМУ: «Деякі питання виконання рішень судів, що гарантовані державою, а також рішень Європейського суду з прав людини», «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України щодо статусу Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини», «Про утворення Комісії з питань виконання рішень Європейського суду з прав людини»;

накази: Офісу Генерального прокурора «Про організацію діяльності прокурорів з протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах»; Уповноваженого ВРУ з прав людини «Про затвердження Положення про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» тощо.

Дослідження проблем стратегічного планування та перспектив розвитку України у сферах прав людини та інформатизації України здійснювалося з використанням:

законів України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», «Про національну безпеку України», «Про засади державної регіональної політики», «Про засади державної мовної політики», «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України», «Про державні цільові програми»; «Про Національну програму інформатизації»;

указів Президента України про затвердження: Цілей сталого розвитку України на період до 2030 року, Національної стратегії у сфері прав людини, Стратегії національної безпеки України, Концепції розвитку сектору безпеки і оборони України;

постанов та розпоряджень КМУ щодо схвалення: Програми діяльності Кабінету Міністрів України, Концепції розвитку системи електронних послуг, Порядку розроблення та виконання державних цільових програм, плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на 20212023 роки, Концепції розвитку штучного інтелекту в Україні;

наказу Мін'юсту України про затвердження «Методології та методики проведення моніторингу реалізації Національної стратегії у сфері прав людини до 2020 року та плану дій з її реалізації».

4. Емпірична база дослідження прав людини в інформаційному вимірі

Емпіричну базу дослідження склали різноманітні дані, що характеризують кількісні виміри стану прав людини в Україні та світі, зокрема, інформаційних прав, та їх забезпечення, приміром:

міжнародні рейтинги за різні роки, які свідчать про динаміку змін в Україні у порівняні з іншими країнами: рейтинг процвітання, глобальний рейтинг інновацій, європейський рейтинг відкритості даних, міжнародний рейтинг кібербезпеки, світовий рейтинг щастя, рейтинг економічної свободи у світі, індекси демократії, людського розвитку, процвітання, свободи преси, а також індекс розвитку електронного урядування, індекс онлайн послуг та їх компонентів, індекс телекомунікаційної інфраструктури та її компонентів, індекс участі в електронному урядуванні, що характеризують рівень впровадження електронного урядування в країнах світу;

статистика щодо реалізації глобальних показників Цілей сталого розвитку України;

статистичні дані Державної служби статистики України, Міністерства цифрової трансформації України, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства культури та інформаційної політики, Міністерства юстиції та інших центральних органів виконавчої влади;

показники ратифікації Україною та іншими державами міжнародних документів з прав людини, статистичні дані діяльності Європейського суду з прав людини, зокрема й виконання Україною рішень цього суду;

опитування громадян України та інших держав, що проводилися різними соціологічними організаціями.

Размещено на Allbest.ru