Процесуально-правові підстави виходу суду за межі позовних вимог у адміністративному судочинстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий гуманітарний інститут

Процесуально-правові підстави виходу суду за межі позовних вимог у адміністративному судочинстві

Добрянська Наталія Валеріївна

кандидат юридичних наук, доцент

доцент кафедри публічного та приватного права

Анотація

вихід суд позовний вимога

Статтю присвячено визначенню процесуально-правових підстав виходу суду за межі позовних вимог у адміністративному судочинстві. На підтвердження актуальності теми цього дослідження, автором наводиться той факт, що однією з особливостей адміністративного судочинства є принцип офіційності з'ясування обставин справи. З урахуванням дії цього принципу у сукупності з принципами диспозитивності та змагальності, обґрунтовано, що у судовій практиці виникає суперечність щодо виходу суду за межі адміністративного позову. Окреслено основні проблемні аспекти, що виникають у практиці під час вирішення питання про вихід суду за межі позовних вимог.

Автором аргументовано, що вихід за межі позовних вимог в адміністративному судочинстві є виключним заходом, який може використовуватися судом виключно для забезпечення ефективного захисту прав та інтересів фізичних осіб у публічно-правових спорах.

Проведено огляд судової практики в адміністративних справах, у яких суд вирішив вийти за межі позовних вимог, та зроблено висновок щодо доцільності та допустимості такого виходу.

Розкрито зміст принципу диспозитивності та з'ясовано особливості його застосування в адміністративному судочинстві. Визначено окремі аспекти співвідношення принципів диспозитивності та офіційного з'ясування судом усіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.

На підставі проведеного науково-правового аналізу та з урахуванням судової практики автором визначено процесуально-правові підстави виходу суду за межі позовних вимог у адміністративному судочинстві.

Ключові слова: адміністративне судочинство, принцип офіційності, принцип диспозитивності, межі позовних вимог.

Dobrianska Nataliia Valeriivna Candidate of legal sciences, associate professor, associate professor of the department of public and private law, Educational and scientific humanitarian institute

Procedural and legal grounds for the court to go beyond the limits of claims in administrative proceedings

Abstract

The article is devoted to the determination of the procedural and legal grounds for the court's departure from the limits of claims in administrative proceedings. To confirm the relevance of the topic of this study, the author cites the fact that one of the features of administrative proceedings is the principle of formality in ascertaining the circumstances of the case. Taking into account the effect of this principle in combination with the principles of dispositiveness and adversariality, it is substantiated that in judicial practice there is a contradiction regarding the court's departure from the boundaries of an administrative claim. The main problematic aspects that arise in practice when solving the issue of the court going beyond the limits of the claims are outlined.

The author argued that going beyond the scope of claims in administrative proceedings is an exclusive measure that can be used by the court exclusively to ensure effective protection of the rights and interests of individuals in public legal disputes.

A review of judicial practice in administrative cases in which the court decided to go beyond the legal requirements was conducted, and a conclusion was drawn regarding the expediency and admissibility of such an exit.

The content of the principle of dispositiveness is revealed and the peculiarities of its application in administrative proceedings are clarified. Certain aspects of the relationship between the principles of dispositiveness and the official clarification by the court of all the circumstances of the case, which are important for its correct resolution, have been determined.

On the basis of the conducted scientific and legal analysis and taking into account the judicial practice, the author determined the procedural and legal grounds for the court to go beyond the limits of claims in administrative proceedings.

Keywords: administrative proceedings, the principle of officiality, the principle of disputativeness, the limits of claims.

Постановка проблеми

У силу положень ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Крім того, частина 2 ст. 9 КАС України допускає можливість суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень [1].

Таким чином, однією з особливостей адміністративного судочинства є одночасна дія двох засад - диспозитивності та офіційного судом з'ясування обставин справи, що допускає у деяких випадках вихід суду за межі позовних вимог, а також вимог апеляційної та касаційної скарг. Вказане питання також пов'язано із завданням ефективності здійснення адміністративного судочинства.

З огляду на зазначене та з метою визначення допустимих умов виходу суду за межі позовних вимог, виникає необхідність у чіткому визначенні процесуально-правових підстав виходу суду за межі позовних вимог в адміністративному судочинстві.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Окремі питання, пов'язані з ефективністю адміністративного судочинства досліджували такі науковці, як Я.О. Берназюк, М.В. Ковалів, О. Корчинський, Н.В. Шевцова, С.М. Шевчук та ін. Роботи вказаних науковців покладено в основу цього дослідження, зокрема з метою визначення поняття та особливостей застосування в адміністративному судочинстві засади диспозитивності.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми

Попри науковий інтерес до питання, пов'язаного з визначенням особливостей реалізації принципів диспозитивності та офіційного з'ясування обставин справи в адміністративному судочинстві, не достатньо дослідженим у правовій науці залишаються такі аспекти вказаної проблематики, як процесуально-правові підстави виходу суду за межі позовних вимог, умови допустимості такого виходу та ін.

Формулювання цілей статті (постановка завдання)

Метою цього наукового дослідження є визначення процесуально-правових підстав виходу суду за межі позовних вимог у адміністративному судочинстві та обґрунтування умов допустимості такого виходу.

У цьому науковому дослідженні автором використовувалася система загально-наукових та спеціально-юридичних методів наукового пізнання, а саме - гносеологічний метод (покладено в основу визначень та систематизації ознак досліджуваного явища), метод юридичного аналізу (застосовувався для проведення аналізу судових рішень), методи дедукції та індукції (використано з метою формулювання висновків з теми дослідження) тощо.

Виклад основного матеріалу

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог [1].

Отже, зміст принципу диспозитивності в адміністративному судочинстві розкривається через право особи самостійно, на власний розсуд визначати свої позовні вимоги та розпоряджатися ними, так само як і право визначати самостійно відповідача та інших учасників судового процесу.

Такому праву позивача кореспондує відповідний обов'язок суду, що виражається в необхідності розглядати справу в межах заявлених позовних вимог.

У науковій літературі звертають увагу, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі; під час розгляду справи суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог; особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд; формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача [2].

Подібної думки дотримується Н.В. Шевцова, яка вважає, що сутності принципу диспозитивності виражається у тому, що учасники процесу можуть розпоряджатися вимогами, а саме - визнавати, відмовлятися, змінювати, укладати мирову угоду, а на суд покладено обов'язки вирішувати лише ті питання, за розв'язанням яких позивач звернувся до суду, тобто суд позбавлений можливості ініціювати судове провадження, оскільки він би перетворився з органу правосуддя у контролюючий орган [3, с. 13].

Із принципом диспозитивності безпосередньо пов'язаний принцип змагальності учасників судового процесу, оскільки саме безсторонність суду та обов'язок останнього розглядати справу в межах заявлених позовних вимог обумовлюють рівність сторін у реалізації своїх процесуальних обов'язків.

За висновком О. Корчинського, принцип змагальності полягає у процесі доведення перед судом особами, які беруть участь у справі, своєї позиції у справі; змагальність реалізується передусім через доказування, тобто підтвердження сторонами обставин, на які вони посилаються для обґрунтування своїх вимог чи заперечень, доказами [4, с. 153].

У свою чергу С.М. Шевчук, досліджуючи правове закріплення принципів диспозитивності та змагальності в адміністративному судочинстві України, вказує на наявність конституційного, рамкового, галузевого та судово-доктринального їхнього закріплення, тобто їхній зміст та сутність знаходять свій вияв у межах норм Конституції України [5], Закону України «Про судоустрій і статус суддів» [6], КАС України, рішеннях Конституційного Суду України, а також інших судових установ її судоустрою, зокрема у рішеннях адміністративних судів репрезентується механізм реалізованого їхнього практичного прояву, а Верховний Суд доповнює судову доктрину адміністративного судочинства чіткими правилами застосування законодавчих приписів [7, с. 261].

Разом з тим, реалізація принципів диспозитивності та змагальності в адміністративному судочинстві мають певні особливості, зумовлені тим, що КАС України одночасно з цими принципами закріплює принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч. 4 ст. 9 КАС України) [1].

Досліджуючи особливості принципу офіційного з'ясування усіх обставин у справі, Я.О. Берназюк звертає увагу, що цей принцип у сукупності з вимогою ефективного захисту судом прав та інтересів особи в публічно- правовому спорі вимагає від адміністративного суду проявляти активність та, за загальним правилом, сприяти стороні (позивачу), зокрема, допомагати із визначенням правових підстав позову, збором доказів, а також у деяких випадках - з визначенням найбільш ефективного способу захисту прав, свобод та інтересів особи [8, с. 279].

У цьому також виявляється ще одна специфіка принципів диспозитивності та змагальності сторін у адміністративному судочинстві, а саме - у тому, що згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача [1].

У науковій літературі з цього приводу зазначається, що згадана особливість доказування в адміністративному судочинстві фактично означає, що в адміністративних справах запроваджено презумпцію вини відповідача - суб'єкта владних повноважень [4, с. 154].

Водночас, згадані особливості на перший погляд можуть свідчити про певну суперечність між принципами диспозитивності, змагальності та офіційності з'ясування обставин у справі судом, включаючи обов'язок останнього самостійно витребувати докази для встановлення усіх важливих обставин у справі. Крім того, деякий дисонанс існує між принципом диспозитивності та правом суду виходити у деяких випадках за межі позовних вимог.

Для вирішення питання про співвідношення цих принципів та визначення підстав для допустимості виходу суду за межі позовних вимог, звернемось до огляду судової практики в цій сфері.

Зокрема, у постанова від 13 квітня 2023 р. у справі № 757/30991/18-а Верховний Суд на підставі аналізу положень КАС України дійшов висновку, що особа, яка звертається до адміністративного суду за захистом самостійно визначає спосіб, передбачений статтею 5 КАС України, та обґрунтовує у позовній заяві заявлені вимоги, задоволення яких повинно призвести до поновлення прав, свобод та інтересів. виходячи з принципів змагальності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, суд визначає, які обставини входять до предмета доказування, які докази подані або мають бути подані тим чи іншим учасником справи, вживає заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, в тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, та надає оцінку зібраним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності і достатності.

Натомість, суд звернув увагу, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.

Вихід суду за межі позовних вимог можливий у тому разі, якщо позивач, вказавши у заяві одну конкретну вимогу, не зазначив іншу, яка має послідовний зв'язок із попередньою та випливає із фактичної спірної ситуації, викладеної у позовній заяві. Наприклад, позивач просить визнати протиправними дії, бездіяльність суб'єкта владних повноважень, однак не просить суд зобов'язати його вчинити певні дії чи прийняти рішення; просить визнати протиправним акт індивідуальної дії, однак не просить суд про його скасування тощо.

Отже, суд вправі за своєю ініціативою з метою необхідності захисту прав і охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб вийти за межі заявлених позивачем вимог, однак відповідно до імперативних вимог процесуального законодавства [9].

В іншій справі № 9901/496/21, в якій з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) звернулася фізична особа, в якому просила зобов'язати відповідача повторно розглянути її запит в частині прохання надати протоколи ВРП і її дисциплінарних палат в електронному (відсканованому) вигляді, Верховний Суд як суд першої інстанції відмовив у задоволені позову. З-поміж іншого, суд зауважив, що доводи позивача про наявність в інформації, що була предметом його запиту, ознак тієї, що становить суспільний інтерес, можуть бути предметом оцінки суду лише у випадку обрання позивачем належного способу захисту - звернення до суду з вимогами про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в задоволенні запиту позивача та зобов'язання ВРП надати позивачу запитувану інформацію.

Переглядаючи рішення Верховного Суду в апеляційному порядку Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2022 р. зауважила, що за змістом ст. 210 КАС України до процесуальних обов'язків адміністративного суду віднесено з'ясування обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, і дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються. У такий спосіб проявляється інформування учасників адміністративного процесу щодо порядку реалізації судового розгляду та змісту адміністративної справи. Ознайомлення зі змістом джерел доказів (засобів доказування) дає змогу належно встановити обставини адміністративної справи.

Зміст наведених норм, за висновком Великої Палати Верховного Суду, свідчить про те, що обов'язок встановлення фактичних обставин у конкретній справі законодавцем покладається саме на адміністративний суд, який насамперед має з'ясувати предмет спору та відповідно визначити обставини, які необхідно встановити для правильного його вирішення.

Відповідно до завдання адміністративного судочинства, суд адміністративної юрисдикції повинен не лише формально розглядати заявлені позовні вимоги, а й комплексно вивчати обставини справи. Це передбачає використання принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі та можливості виходу за межі позовних вимог для ефективного захисту прав, свобод і інтересів особи в сфері публічно-правових відносин в разі порушення їх суб'єктами владних повноважень. При цьому суд повинен надати обставинам відповідну правову оцінку і, за необхідності, захистити порушені права позивача.

Вказаний принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд; формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача [10].

З огляду на таке Велика Палата Верховного Суду вважала, що суд першої інстанції мав встановити всі обставини справи, навіть якщо це виходить за межі позовних вимог.

Важливо, що у постанові від 11 жовтня 2023 р. у справі № 160/9500/21 Верховний Суд виклав узагальнені висновки щодо допустимих підстав виходу адміністративного суду за межі позовних вимог.

Зокрема, суд зауважив, що незважаючи на принцип диспозитивності, закріплений у ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява [11]

Висновки

Таким чином, особливістю реалізації принципів диспозитивності та змагальності в адміністративному судочинстві є те, що наряду з цими принципами в КАС України закріплений принцип офіційного з'ясування обставин справи, який покладає на адміністративний суд обов'язок вжити всіх визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх важливих обставин у справі, зокрема й з власної ініціативи виявити та витребувати докази. До того ж особливістю процесу доказування в адміністративному судочинстві є те, що обов'язок доказування правомірності своїх рішень, дій або бездіяльності, які є предметом судового розгляду, покладаються на відповідача - суб'єкта владних повноважень.

Аналіз судової практики дає підстави для висновку, що всі наведені засади адміністративного судочинства у сукупності дають суду право виходити за межі позовних вимог, але виключно з метою забезпечення більш ефективного захисту прав та інтересів фізичної особи - позивача у справі у публічно-правових відносинах, у разі, якщо такий захист неможливий у спосіб, визначений у позовній заяві та тільки якщо захисту підлягають ті права чи інтереси, щодо яких подана позовна заява.

Література

1. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2747-15#Text.

2. Мамченко Н. Умови відступу від принципу диспозитивності задля ефективного захисту, -- позиція Верховного Суду. Судово-юридична газета. 2023. Retrieved from: https://sud.ua/uk/news/publication/271261-usloviya-otstupa-ot-printsipa-dispozitivnosti-dlya-effektivnoy-zaschity-pozitsiya-verkhovnogo-sUda.

3. Шевцова Н.В. Особливості застосування принципу диспозитивності в адміністративному судочинстві України. Вісник ХНУВС. 2010. № 4 (51). Т. 2. С. 12-18.

4. Корчинський O. Принципи адміністративного судочинства як основа захисту прав людини і громадянина. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: Юридичні науки. 2017. № 876 (15). С. 151-156.

5. Конституція України від 28.06.1996 № 254k/96-VR. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text.

6. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text.

7. Шевчук С.М. Нормативно-правове закріплення принципів диспозитивності та змагальності в адміністративному судочинстві України. Держава та регіони. Сурія: право. 2022. № 4 (78). С. 258-262.

8. Берназюк Я.О. Межі розгляду адміністративними судами вимог позову, апеляційної чи касаційної скарг в аспекті забезпечення ефективності правосуддя. Науковий вісник Ужгородського Національного університету. 2022. №. 70. С. 272-282.

9. Постанова Верховного Суду від 13 квітня 2023 р. у справі № 757/30991/18-a. Retrieved from: https://reyestr.court.gov.ua/Review/110215638.

10. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року у справі № 9901/496/21. Retrieved from: https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/107476263.

11. Постанова Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 160/9500/21. Retrieved from: https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/114097786.

References

1. Kodeks administratyvnoho sudochynstva Ukrainy vid 06.07.2005 № 2747-IV [Administrative Judicial Code of Ukraine dated 07/06/2005 No. 2747-IV]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text [in Ukrainian].

2. Mamchenko, N. (2023) Umovy vidstupu vid pryntsypu dyspozytyvnosti zadlia efektyvnoho zakhystu, -- pozytsiia Verkhovnoho Sudu [Conditions for deviating from the principle of discretion for effective protection, -- the position of the Supreme Court]. Sudovo-yurydychna hazeta - Judicial and legal newspaper. Retrieved from: https://sud.ua/uk/news/publication/271261-usloviya-otstupa-ot-printsipa-dispozitivnosti-dlya-effektivnoy-zaschity-pozitsiya-verkhovnogo-suda [in Ukrainian].

3. Shevtsova, N.V. (2010) Osoblyvosti zastosuvannia pryntsypu dyspozytyvnosti v administratyvnomu sudochynstvi Ukrainy [Peculiarities of the application of the principle of dispositiveness in the administrative proceedings of Ukraine]. Visnyk KhNUVS - Herald of KhNUVS (Vols. 4 (51), 2, pp. 12-18) [in Ukrainian].

4. Korchynskyi, O. (2017) Pryntsypy administratyvnoho sudochynstva yak osnova zakhystu prav liudyny i hromadianyna [Principles of administrative proceedings as a basis for the protection of human and citizen rights]. Visnyk Natsionalnoho universytetu «Lvivska politekhnika». Seriia: Yurydychni nauky - Bulletin of the Lviv Polytechnic National University. Series: Legal Sciences. (Vols. 876 (15), pp. 151-156) [in Ukrainian].

5. Konstytutsiia Ukrainy vid 28.06.1996 № 254k/96-VR [Constitution of Ukraine dated June 28, 1996 No. 254к/96-ВР]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text [in Ukrainian].

6. Pro sudoustrii i status suddiv: Zakon Ukrainy vid 02.06.2016 № 1402-VIII [On the judicial system and the status of judges: Law of Ukraine dated June 2, 2016 No. 1402-VIII]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text[in Ukrainian].

7. Shevchuk, S.M. (2022) Normatyvno-pravove zakriplennia pryntsypiv dyspozytyvnosti ta zmahalnosti v administratyvnomu sudochynstvi Ukrainy [Normative and legal consolidation of the principles of dispositivity and competition in the administrative justice of Ukraine]. Derzhava ta rehiony. Seriia: Pravo - State and regions. Series: Law. (Vols. 4 (78), pp. 258-262) [in Ukrainian].

8. Bernaziuk, Ya.O. (2022) Mezhi rozghliadu administratyvnymy sudamy vymoh pozovu, apeliatsiinoi chy kasatsiinoi skarh v aspekti zabezpechennia efektyvnosti pravosuddia [Limits of consideration by administrative courts of claims, appeals or cassation complaints in the aspect of ensuring the effectiveness of justice]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho Natsionalnoho Universytetu - Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University. (Vols. 70, pp. 272-282) [in Ukrainian].

9. Postanova Verkhovnoho Sudu vid 13 kvitnia 2023 r. u spravi № 757/30991/18-a [Resolution of the Supreme Court dated April 13, 2023 in case No. 757/30991/18-a]. Retrieved from: https://reyestr.court.gov.ua/Review/110215638 [in Ukrainian].

10. Postanova Velykoi Palaty Verkhovnoho Sudu vid 27 zhovtnia 2022 roku u spravi № 9901/496/21 [Resolution of the Grand Chamber of the Supreme Court dated October 27, 2022 in case No. 9901/496/21]. Retrieved from: https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/ 107476263 [in Ukrainian].

11. Postanova Verkhovnoho Sudu vid 11 zhovtnia 2023 r. u spravi № 160/9500/21 [Resolution of the Supreme Court dated October 11, 2023 in case No. 160/9500/21.]. Retrieved from: https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/114097786 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru