Оцінка показань свідка у кримінальному провадженні

Размещено на http://www.allbest.ru

Оцінка показань свідка у кримінальному провадженні

Попович Ірина Миколаївна кандидат юридичних наук, провідний науковий співробітник, Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, м. Харків,

Анотація

В статті йде мова про те, що оцінювання достовірності показань свідків та інших джерел доказів є важливою процесуальною діяльністю, яка здійснюється слідчими, прокурорами, суддями-слідчими та судами відповідно до закону і їх процесуальних повноважень. Суб'єктами цього процесу є також підозрювані, обвинувачені, їх законні представники, захисники, потерпілі та інші учасники судового процесу в рамках їх прав, що передбачені законом. Оцінка може бути здійснена усно або письмово і має значущі юридичні наслідки при прийнятті й обґрунтуванні процесуальних рішень. У дослідженні наведено процесуальні особливості показання свідка у вигляді ознак, якими вони характеризуються. Встановлення достовірності показань свідка та фактів, викладених в його показаннях, є важливим етапом кримінального провадження. Окрім достовірності показань свідків, також потрібно ретельно перевіряти достовірність показань інших учасників кримінального провадження, таких як потерпілий, експерт, підозрюваний (обвинувачений). Для забезпечення правильної оцінки достовірності показань свідків під час досудового розслідування враховуються такі фактори: правовий статус свідка, гарантії надання правової допомоги, наявність імунітетів або винагороди для свідка, його відповідальність, заборони на протиправний вплив на свідка, форма допиту свідка, норми щодо оцінки достовірності показань та професіоналізм слідчого або прокурора, який проводить досудове розслідування. Враховуючи представлені чинники та дотримуючись процесуальних норм можна забезпечити адекватну оцінку достовірності показань свідків та об'єктивність досудового розслідування.

Ключові слова: кримінальне провадження, досудове розслідування, криміналістична методика, завідомо неправдиві показання, свідок, потерпілий, криміналістична характеристика, допит, тактика, процесуальна дія, сліди, доказ, судова експертиза, спеціальні знання, експерт, спеціаліст.

Popovich Iryna Mykolayivna PhD in Law, Leading researcher, National Scientific Center «Hon. Prof. M. S. Bokarius Forensic Science Institute», Kharkiv

EVALUATION OF WITNESS TESTIMONY IN CRIMINAL

PROCEEDINGS

показання свідок достовірність

Abstract

The article discusses the fact that the assessment of the credibility of witness statements and other sources of evidence is an important procedural activity, which is carried out by investigators, prosecutors, investigative judges and courts in accordance with the law and their procedural powers. Subjects of this process are also suspects, accused persons, their legal representatives, defenders, victims and other participants in the legal process within the framework of their rights provided by law. The assessment can be made orally or in writing and has significant legal consequences when making and justifying procedural decisions. The research shows the procedural features of the testimony of a witness in the form of features that characterize them. Establishing the credibility of the testimony of a witness and the facts stated in his testimony is an important stage of criminal proceedings. In addition to the credibility of witness testimony, it is also necessary to carefully check the credibility of testimony of other participants in criminal proceedings, such as the victim, expert, suspect (accused). To ensure the correct assessment of the credibility of witness testimony during the pre-trial investigation, the following factors are taken into account: the legal status of the witness, guarantees of legal aid, the presence of immunities or rewards for the witness, his responsibility, prohibitions on unlawful influence on the witness, the form of witness interrogation, norms for assessing the credibility of testimony and the professionalism of the investigator or prosecutor conducting the pre-trial investigation. Taking into account the presented factors and observing the procedural norms, it is possible to ensure an adequate assessment of the credibility of the testimony of witnesses and the objectivity of the pre-trial investigation.

Keywords: criminal proceedings, pre-trial investigation, forensic technique, known false testimony, witness, victim, forensic characteristics, interrogation, tactics, procedural action, traces, evidence, forensic examination, special knowledge, expert, specialist.

Постановка проблеми. Доказування у кримінальному провадженні є складним процесом, який залучає слідчих, прокурорів, слідчих суддів та суди. Одним з елементів цього процесу є оцінка доказів та їх процесуальних джерел, зокрема, оцінка достовірності показань свідка.

Показання - це інформація, яка надається усно або письмово під час допиту підозрюваними, обвинуваченими, свідками, потерпілими або експертами щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, яка має значення для цього провадження. Свідок зобов'язаний давати показання слідчим, прокурорам, слідчим суддям та суду відповідно до встановленого КПК України порядку. Свідок надає показання лише щодо фактів, які він сприймав особисто, за винятком випадків, передбачених КПК України.

Свідком є фізична особа, яка має відомості або може мати відомості про обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, і яка запрошена для надання показань. Свідок залучається до участі у кримінальному провадженні з метою надання достовірних показань щодо відомих йому обставин. Тому законодавець встановив обов'язок свідка надавати показання, за невиконання якого до нього можуть бути застосовані відповідні санкції, за винятком випадків, прямо передбачених законом.

Показання свідка мають свої процесуальні особливості і характеризуються певними ознаками: це усні або письмові повідомлення про факти, це повідомлення про обставини, які мають значення для кримінального провадження, це повідомлення, що надаються особами, запрошеними для допиту як свідки, і це повідомлення, яке отримується відповідно до закону.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Проблему оцінки показань свідків та інших процесуальних джерел доказів у кримінальному процесі досліджували такі українські та зарубіжні вчені, як В. Г. Гончаренко, Ю. М. Грошевий, А. Я. Дубинський, Р. В. Костенко, М. М. Михеєнко, В. Т. Нор, С. М. Стахівський, В. М. Тертишник, М. Є. Шумило тощо. Однак, незважаючи на це, науковий рівень розробки оцінки достовірності показань свідків є недостатнім і вимагає переосмислення та вдосконалення.

Автори статей в цілому використовують традиційний підхід до структури і форм оцінки показань свідків та інших процесуальних джерел доказів у кримінальному процесі.

Метою статті є проведення аналізу наукових праць і положень чинного Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), які стосуються оцінки достовірності показань свідків під час досудового кримінального провадження.

Викладення основного матеріалу. Доказування у кримінальному судочинстві є складним процесом, в якому беруть участь слідчі, прокурори, слідчі судді та суди. Цей процес має різні елементи, одним з яких є оцінка доказів та їх процесуальних джерел, зокрема, оцінка достовірності показань свідка. Згідно з пунктом 2 статті 84 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), серед процесуальних джерел доказів, велике значення мають показання - інформація, що надається усно або письмово під час допиту підозрюваними, обвинуваченими, свідками, потерпілими, експертами щодо знаних ними обставин у кримінальному провадженні, які мають значення для цього провадження (пункт 1 статті 95 КПК) [1].

У цій статті ми розглянемо показання свідка та оцінку їх достовірності. Згідно з пунктом 1 статті 65 КПК, свідком вважається фізична особа, яка має знання або може мати знання про обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні і яка запрошена для надання показань. Свідок залучається до участі у кримінальному провадженні з метою надання правдивих показань щодо відомих йому обставин. Тому законодавець встановив обов'язок свідка надавати показання, і за невиконання цього обов'язку можуть застосовуватися відповідні санкції, за винятком випадків, прямо передбачених законом.

Показання свідка мають свої процесуальні особливості і характеризуються такими ознаками:

це усне або письмове повідомлення про факти,

це повідомлення про обставини, що мають значення для кримінального провадження,

це повідомлення, яке надають особи, що запрошені для допиту як свідки,

це повідомлення, яке отримується відповідно до закону [2].

Погоджуючись з думкою С. М. Стахівського, до змісту показань свідка

мають входити відомості про обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, пояснення фактів, судження та припущення свідка, а також відомості про його можливу причетність або непричетність до злочину. Це допомагає у правильній побудові версій, виявленні нових доказів та інших аспектів розслідування [3; 4].

Оцінка доказів та їх процесуальних джерел є важливим елементом доказування. Процес оцінки показань свідка та інших процесуальних джерел доказів включає визначення їх належності, допустимості, достовірності та достатності для висунення слідчих версій та прийняття відповідних рішень у кримінальному провадженні.

Оцінка належності, допустимості, достовірності показань свідка та інших процесуальних джерел доказів проводиться як під час збирання доказів, так і на підсумковому етапі досудового розслідування перед прийняттям процесуальних рішень. Оцінка належності доказів передбачає встановлення зв'язку між доказами і обставинами, які підлягають доказуванню, під час процесу аналізу кожного доказу з точки зору його належності до події, що розслідується.

Оцінка допустимості доказів та їх процесуальних джерел є необхідною для забезпечення їх достовірності і вирішення таких питань: 1) чи дозволяє закон використовувати певне джерело інформації у кримінальному провадженні; 2) чи було додержано процесуальні вимоги при отриманні та фіксації доказів; 3) як впливають процесуальні порушення на достовірність та повноту інформації; 4) чи використані всі необхідні джерела для встановлення фактичних даних [5].

Оцінка достовірності доказів, так само як і оцінка їх належності та процесуальних джерел, є тривалим процесом, який завершується лише в момент формулювання остаточних висновків у кримінальному провадженні на основі всіх зібраних доказів. Р. В. Костенко також відзначає, що питання про достовірність одержаних відомостей, і відповідно, їх визнання достовірними, не може бути віднесено до кінцевого етапу розслідування. Затребування належної та допустимої інформації, а також надання їй характеру доказів є необхідними задовго до завершення процесу доказування та встановлення обставин, які мають юридичне значення.

Під час оцінки достовірності відомостей про факти, органи розслідування та судової влади повинні аналізувати весь процес збирання доказів та процесуальних джерел. Наприклад, у випадку, коли інформація міститься у показаннях свідка, необхідно здійснити оцінку його здатності до передачі достовірної інформації.

Використання лише достовірних доказів та інформації є важливим для прийняття процесуальних рішень та виконання процесуальних дій, оскільки неправдиві або недостовірні відомості не можуть бути підставою для прийняття вагомих рішень.

Важливо з'ясувати, чи існує для свідка якийсь особистий інтерес у представленні певного бачення подій або чи є він свідком, який має нейтральне ставлення до справи від особистих якостей свідка. Для оцінки достовірності його показань важливими є психічний стан, інтелектуальні здібності, пам'ять, спроможність до адекватного сприйняття подій та інші характеристики, від умов вчинення дійства. Час, місце, обставини, під якими вчинено діяння, можуть впливати на достовірність показань свідка, від способу констатування явища. Записи, протоколи, фото- та відео документи, що фіксують події, можуть служити додатковими доказами та підтверджувати або спростовувати показання свідка, від науково-технічних можливостей, наявних у кожного свідка. Застосування спеціальних методів і засобів дослідження може допомогти перевірити достовірність показань та зробити вірогідні висновки [5].

Підсумовуючи, оцінка достовірності показань свідка та інших джерел доказів є невід'ємною складовою процесу доказування. Вона залежить від багатьох чинників, таких як характер показань, вмотивованість свідка, особисті якості, умови вчинення дії, спосіб констатування явища та науково- технічні можливості. Важливо провести ретельний аналіз і перевірку доказів, щоб зробити висновок про їхню достовірність [6].

Завдяки проведенню вищезазначених дій, сторонам кримінального провадження надається можливість визначити достовірність показань свідка та встановити, чи відповідають факти, викладені в його показаннях, дійсності. Законодавством передбачено, що під час кримінального провадження слід збагачувати інформацію про достовірність показань свідка. Для цього сторонам кримінального провадження надається право ставити свідку запитання, спрямовані на перевірку його спроможності сприймати факти, що згадуються в його показаннях, а також інших обставин, які можуть впливати на достовірність його показань [7].

Для доведення недостовірності показань свідка сторонам надається право представити докази, такі як показання, документи, що підтверджують недобропорядність свідка, зокрема випадки, коли він був раніше засуджений за неправдиві показання, обман, шахрайство або інші нечесні дії. Свідок зобов'язаний відповідати на запитання, спрямовані на перевірку достовірності його показань. Крім того, свідок може бути допитаний стосовно своїх попередніх показань, які не узгоджуються з його поточними показаннями.

Встановлення достовірності показань свідка та фактів, викладених в його показаннях, є важливим етапом кримінального провадження. Використовуючи вищезазначені процедури, сторони кримінального провадження мають можливість наблизитись до об'єктивної правди та забезпечити справедливість у вирішенні кримінальних справ [8].

Тому, окрім достовірності показань свідків, також потрібно ретельно перевіряти достовірність показань інших учасників кримінального провадження, таких як потерпілий, експерт, підозрюваний (обвинувачений). Законодавство забезпечує їм право давати свідчення та повідомляти все, що вони вважають за необхідне для захисту своїх законних інтересів. Органи досудового розслідування та суд зобов'язані забезпечити реалізацію цих прав.

Проте, часто в ході досудового розслідування зустрічаються випадки, коли учасники змінюють свої первинні показання, включаючи потерпілого, підозрюваного чи обвинуваченого. Така зміна показань може створювати в судових органах обґрунтовані сумніви щодо їх неупередженості, що вимагає перевірки достовірності їх показань.

Наприклад, в одній кримінальній справі стосовно обвинуваченого Л., якому звинувачення в умисному заподіянні тілесних ушкоджень середньої тяжкості, потерпілий В. змінював свої показання щодо механізму тілесного ушкодження. Спочатку він заявив, що отримав удар палицею в область лівої руки в результаті сварки. Проте судово-медична експертиза спростувала цей механізм тілесного ушкодження. Потім В. заявив, що Л. скрутив йому руку, а пізніше заявив, що Л. зламав йому руку. Кожен раз експертиза підтверджувала недостовірність цих показань.

Таким чином, виявлення недостовірних показань і зміни показань учасників кримінального провадження є важливим етапом розгляду справи. Це вимагає ретельної перевірки та застосування додаткових експертиз, щоб з'ясувати достовірність та встановити обставини, пов'язані зі зміною показань відповідних осіб.

Після детального аналізу та оцінки усіх зібраних у справі відомостей стало очевидним, що підозрюваний Л. категорично заперечує факт нанесення тілесного ушкодження потерпілому В. Також виявлено систематичну зміну показань потерпілого В. щодо механізму тілесного ушкодження, а судово- медична експертиза підтвердила недостовірність двох варіантів механізму тілесного ушкодження, названих потерпілим. Крім того, було виявлено наявність "ворожих" стосунків між В. та Л., що свідчить про упередженість та можливу неправдивість показань потерпілого. Також відсутні свідки, які б могли підтвердити події і надати об'єктивні показання.

У зв'язку з відсутністю достатніх доказів, що б підтверджували вину підозрюваного Л., та вичерпанням усіх процесуальних можливостей для їх отримання, слідчим було прийнято рішення про закриття кримінальної справи.

Висновок був зроблений на підставі аналізу усіх відомостей, що були зібрані у цій справі, та засвідчує неможливість доведення вини підозрюваного через недостатні докази та відсутність об'єктивних свідчень.

Ситуація, коли особи, що потерпіли від протиправних дій чи бездіяльності іншої особи, надають неправдиві показання, не є рідкісною. Тому, вважаємо доцільним розрити вимогу, передбачену статтею 96 КПК щодо з'ясування достовірності показань свідка, на потерпілого, підозрюваного та обвинуваченого. Оскільки суд несе відповідальність за законність, обґрунтованість та справедливість судового рішення, вважаємо, що він також має право ставити відповідні запитання з метою з'ясування достовірності показань цих осіб.

Достовірність висновків у кримінальному провадженні визначається внутрішнім переконанням особи, яка їх оцінює, згідно з частиною 1 статті 94 КПК. Це переконання формується на основі всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом. Кожен доказ оцінюється з точки зору його належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів оцінюється з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Показання свідка мають свої специфічні характеристики та процесуальні особливості. Вони можуть бути усними або письмовими повідомленнями про факти, що мають значення для кримінального провадження. Свідчення надають особи, що були викликані для допиту в якості свідків, а також посадові особи, які мають право проводити допит свідків у рамках кримінального судочинства.

Законом встановлено, що під час кримінального провадження перевіряється лише достовірність показань свідка. Зокрема, стаття 96 КПК України надає сторонам кримінального провадження право ставити свідку запитання, пов'язані з його сприйняттям

Отже, пропонується розширити право ставити відповідні запитання щодо достовірності показань не лише сторонам кримінального провадження, а також суду, який має відповідати за об'єктивність та справедливість судового процесу.

Висновки

Не існує чітких норм у кримінальному процесуальному законі щодо оцінки достовірності показань свідків під час досудового розслідування. Однак, закон закріплює основні принципи вільної оцінки доказів, які використовуються для з'ясування достовірності цих показань. Критерії оцінки є результатом наукових узагальнень слідчо-судової практики.

Для забезпечення правильної оцінки достовірності показань свідків під час досудового розслідування враховуються такі фактори: правовий статус свідка, гарантії надання правової допомоги, наявність імунітетів або винагороди для свідка, його відповідальність, заборони на протиправний вплив на свідка, форма допиту свідка, норми щодо оцінки достовірності показань та професіоналізм слідчого або прокурора, який проводить досудове розслідування.

Враховуючи ці чинники та дотримуючись процесуальних норм, можна забезпечити адекватну оцінку достовірності показань свідків та об'єктивність досудового розслідування.

Література

Кримінальний процесуальний кодекс України (зі змінами і доповненнями) від 13.04.2012 р. Відомості Верховної Ради України. 2013. № 9-10. № 11-12. № 13. Ст. 88.

Ляш А. О. Докази і доказування у кримінальному судочинстві: навч. посібник. Київ: Ун-т «Україна», 2016. 185 с.

Стахівський С. М. Теорія і практика кримінально-процесуального доказування: монографія. Київ: Терно-граф, 2015. 272 с.

Стахівський С. М. Показання свідка як джерело доказів у кримінальному процесі: навч. посібник. Київ: Олан, 2011. 96 с.

Лозинська Ю. А. Кримінальні процесуальні гарантії показань свідка. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2017. Том 3. URL: http://www. visnyk-juris. uzhnu. uz. ua/file/No. 47/part_3/25. pdf (дата звернення: 02.04.2024 р.).

Сучасний тлумачний словник української мови: 100000 слів / за заг. ред. В.В. Дубічинського. Х.: Школа, 2019. 1008 с.

Ляш А. О. Оцінка та використання доказів як елементи кримінально-процесуального доказування. К.: ВГЛ «Обрії», 2009. С. 111-115.

Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / за заг. ред. проф. В. Г. Гончаренка, В. Т. Нора, М. Є. Шумила. Київ: ЮСТІНІАН, 2012. 1224 с.

References

KrimmaTmj procesual'nij kodeks Ukrami (и zmmami і dopovnennjami) [Criminal Procedure Code of Ukraine (with changes and additions)]. (2012, April 13). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Bulletin of Verkhovna Rada of Ukraine. Kyiv: Parlam. vyd-vo [in Ukrainian].

Ljash, A. O. (2016). Dokazi і dokazuvannja u kriminal'nomu sudochinstvi [Evidence and proof in criminal proceedings]. Ki'iv: Un-t «Ukrarna» [in Ukrainian].

StahAs'kij, S. M. (2015). Teorija і praktika kriminal'no-procesual'nogo dokazuvannja [heory and practice of criminal procedural evidence]. Ki'i'v: Terno-graf [in Ukrainian].

StahAs'kij, S. M. (2011). Pokazannja svidka jak dzherelo dokaziv u kriminal'nomu procesi [Witness testimony as a source of evidence in a criminal trial], Ki'iv: Olan [in Ukrainian].

Lozins'ka, Ju. A. (2017). Krimіnal'nі procesuarm garanti'i pokazan' svMka [Criminal procedural guarantees of witness statements]. Naukovij visnik Uzhgorods'kogo nacional'nogo universitetu. Serija «Pravo» - Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University. "Law" series, 3. Retrieved from http://www. visnyk-juris. uzhnu. uz. ua/file/No. 47/part_3/25. pdf [in Ukrainian].

Dubmhins'kiy, V.V. (2019). Suchasnij tlumachnij slovnik ukrams'koimovi: 100000 sliv [Modern explanatory dictionary of the Ukrainian language: 100,000 words], H.: Shkola [in Ukrainian].

Ljash, A. O. (2009). Ocinka ta vikoristannja dokazivjak elementi kriminal'no-procesual'nogo dokazuvannja [Evaluation and use of evidence as elements of criminal procedural evidence]. K.: VGL «ОЬгії» [in Ukrainian].

Goncharenko, V. G. , Nora, V. T. , Shumil, M. Є. (2012). Kriminal'nijprocesual'nij kodeks Ukrami [CriminalProcedure Code of Ukraine]. Knv: JuSTINIAN [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru