Підзаконні нормативно-правові акти у системі трудового законодавства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підзаконні нормативно-правові акти у системі трудового законодавства

Обушенко Наталія Миколаївна, доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри цивільно-правових дисциплін, Межевська Лілія Володимирівна заступник директора Навчально-наукового інституту права та інноваційної освіти, к.ю.н., доцент, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Анотація

У статті досліджено, що підзаконний нормативно-правовий акт це нормативний акт, який виданий на основі закону, відповідно до закону і спрямований на його виконання шляхом конкретизації законодавчих приписів або встановлення первинних норм. «Підзаконний», не означає меншу юридичну обов'язковість цього акта порівняно з нормативно-правовим актом. Підзаконний акт володіє необхідною юридичною силою. Щоправда, його юридична сила не має такої ж загальності і верховенства, як це властиво закону. Проте він посідає важливе місце в системі правового регулювання, оскільки забезпечує виконання законів шляхом конкретизованого, деталізованого нормативного регулювання усього комплексу суспільних відносин. Крім того, визначені ключові ознаки підзаконного нормативно-правового акта: 1) містить вторинні (похідні) норми, що ухвалюються на основі закону, відповідають йому; 2) розвиває, конкретизує, деталізує первинні норми, що містяться в законах, з метою їх реалізації, або регулює забезпечувальні чи допоміжні суспільні відносини; 3) ухвалюється як колегіальним органом держави (уряд), так і уповноваженими особами (Генеральний прокурор); 4) залежно від виду має свою процедуру ухвалення, яка є не настільки суворою і деталізованою, як у разі ухвалення законів; 5) порівняно із законами кількість їх є більшою, оскільки суб'єктами їх ухвалення виступають як виконавчі (згори донизу), так і представницькі органи влади (органи місцевого самоврядування та їх посадові особи тощо). Підзаконність нормативно-правового акта означає його відповідність не лише законам, а й іншим актам, що мають більш високу юридичну силу. Акт нижчої державної інстанції має перебувати не лише «під законами», а й «під» нормативними актами всіх вищих державних органів, яким він покликаний відповідати.

Ключове ж призначення підзаконних нормативно-правових актів, на нашу думку, полягає у тому, щоб більш детально врегулювати правовідносини, які виникають у сфері праці. Обов'язково слід указати той факт, що дія підзаконних нормативно-правових актів у сфері праці може обмежуватись декількома факторами: по-перше, колом суб'єктів, на які спрямовано її регулюючий вплив; по-друге, територією (простором), на якій поширюється дія підзаконного акта; по-третє, деякі підзаконні нормативно-правові акти можуть мати тимчасовий характер (наприклад, стратегії, концепції тощо); по-четверте, дія підзаконного акта та можливості його впливу на суспільні відносини у сфері праці можуть обмежуватись суб'єктом, яким було ухвалено такий акт (у цьому випадку йдеться про локальні нормативно-правові акти).

Ключові слова: підзаконний нормативно-правовий акт, система правового регулювання, юридична сила, сутність підзаконних нормативно-правових актів, реквізити, структура, офіційне оприлюднення, державна реєстрація, врегулювання правовідносин, які виникають у сфері праці, дія підзаконного акта, нормативно-правові акти Верховної Ради України, підзаконні нормативно-правові акти Президента України, постанови Кабінету Міністрів України.

Abstract

Sub-legal regulatory acts in the system of labor legislation

Obushenko Nataliia Mykolaivna Doctor of Legal Sciences, Associate Professor, Professor of the Department of Civil and Legal disciplines, Mezhevska Liliia Volodymyrivna deputy director of the Educational and Scientific Institute of Law and Innovative Education, candidate of Legal Sciences, Associate Professor, Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs

The article examines that a by-law regulatory act is a regulatory act issued on the basis of the law, in accordance with the law and aimed at its implementation by specifying legislative prescriptions or establishing primary norms. "Statutory" does not mean that this act is less legally binding compared to a normative legal act. The by-law has the necessary legal force. However, its legal force does not have the same generality and supremacy as is characteristic of the law.

However, it occupies an important place in the system of legal regulation, as it ensures the implementation of laws through specific, detailed regulatory regulation of the entire complex of social relations. In addition, the key characteristics of the by-law regulatory act are identified: 1) it contains secondary (derivative) norms adopted on the basis of the law, corresponding to it; 2) develops, concretizes, details the primary norms contained in the laws, for the purpose of their implementation, or regulates supportive or auxiliary social relations; 3) adopted both by a collegial body of the state (the government) and by authorized persons (the Prosecutor General); 4) depending on the type, it has its own adoption procedure, which is not as strict and detailed as in the case of the adoption of laws; 5) compared to laws, their number is greater, since the subjects of their adoption are both executive (from top to bottom) and representative authorities (local self-government bodies and their officials, etc.).

The legality of a normative legal act means its compliance not only with laws, but also with other acts that have a higher legal force. The act of a lower state authority should be not only "under the laws", but also "under" the normative acts of all higher state bodies to which it is called to respond.

In our opinion, the key purpose of secondary regulatory legal acts is to regulate in more detail the legal relations that arise in the field of labor. It is necessary to point out the fact that the effect of secondary regulatory legal acts in the field of labor may be limited by several factors: first, the circle of subjects on which its regulatory influence is directed; secondly, the territory (space) on which the bylaw applies; thirdly, some by-laws may be temporary in nature (for example, strategies, concepts, etc.); fourthly, the effect of the by-law and the possibilities of its influence on social relations in the sphere of labor may be limited to the entity that adopted such an act (in this case, we are talking about local regulatory legal acts).

Keywords: subordinate legal act, system of legal regulation, legal force, essence of subordinate legal acts, requisites, structure, official publication, state registration, regulation of legal relations arising in the sphere of labor, effect of the subordinate legal act, legal acts of the Verkhovna Rada of Ukraine, bylaws of the President of Ukraine, resolutions of the Cabinet of Ministers of Ukraine.

Постановка проблеми

Підзаконні нормативно-правові акти у системі трудового законодавства посідають особливе місце, що, насамперед, пов'язано із багатогранністю трудових правовідносин і специфікою їх регулювання. На відміну від упорядкування законів (первинного впорядкування), вона має вторинний, похідний характер. У той же час її головна роль щодо розвитку правової системи України виявляється передусім тоді, коли необхідно систематизувати значні за обсягом масиви підзаконних нормативно-правових актів, безпосередньо не пов'язаних із законами як актами, що мають вищу юридичну силу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дана проблема не є новою, адже їй неодноразово приділяли увагу: Н.Б. Болотіна, С.В. Венедіктов, Є.А. Гетьман, Н.Д. Гетьманцева, І.П. Жигалкін, О.І. Кисельова, C.C. Лукаш, О.А. Любчик, К.В. Мельник, М.М. Михайлович, Л.В. Могілевський, Є.Ю. Подорожній, В.І. Прокопенко, В.І. Риндюк, О.М.Ярошенко. На підставі аналізу доктринальних та законодавчих джерел з'ясовані характерні ознаки підзаконних нормативно-правових актів. Розглянуто коло та зміст вимог, яким має відповідати підзаконний акт як офіційний документ.

Мета статті полягає в висвітленні систематизації підзаконних нормативно-правових актів, як складного і тривалого процесу, що обумовлюється широким колом суб'єктів, уповноважених видавати такі акти.

Виклад основного матеріалу

Підзаконний нормативно-правовий акт - це акт, виданий відповідно до закону і такий, що не суперечить останньому, зазначає В.Б. Авер'янов. Підзаконний нормативний акт, продовжує науковець, - поняття збиральне. Воно охоплює різні правові приписи - від актів вищих представницьких органів, Президента й Уряду до актів місцевих органів влади й управління. Усім цим актам притаманна одна спільна властивість - підзаконність [1, с. 333].

Ю.А. Ведєрніков та А.В. Папірна стверджують, що підзаконний нормативно-правовий акт - це документ, який видається компетентним органом або посадовою особою на підставі закону, відповідно до нього, для конкретизації та виконання законодавчих приписів і містить норми права. Підзаконність цих актів не означає їх меншу юридичну обов'язковість. Вони мають необхідну юридичну силу, але вона не має всезагальності та верховенства, притаманної законам. Юридична сила залежить від статусу органів держави, характеру та призначення цих актів [2, с. 271].

Л.М. Горбунова у своєму дисертаційному дослідженні, присвяченому підзаконним нормативно-правовим актам, указує, що термін «підзаконні» виражає одну спільну властивість великої, найбільшої за кількісним складом групи нормативно-правових актів, які видаються з метою реалізації нормотворчих повноважень суб'єктами виконавчо-розпорядчої діяльності в Україні, згідно з якою їх зміст повинен ґрунтуватись на положеннях закону і йому не суперечити [3, с. 65]. При цьому авторка наголошує, що іноді у теорії замість поняття «підзаконні» використовують поняття «вторинні», однак перше, на думку дослідниці, більш точно і повно, на відміну від другої категорії («вторинні»), характеризує загальні властивості нормативно-правових актів, які видаються Президентом, органами виконавчої влади та місцевого самоврядування в Україні, не обмежує їх можливостей організовувати функціонування суспільних процесів у країні, надає національній системі права здатності оперативно впорядковувати принципово нові прояви громадського життя. Виходячи з цього, Л.М. Горбунова робить висновок, що під поняттям «підзаконний нормативно-правовий акт» в аспекті його загальнообов'язкової дії (для громадян, підприємств, установ та організацій, тобто поза межами системи органів влади, які його видали) необхідно розуміти постанови Верховної Ради України нормативного характеру, відповідні офіційні документи Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, що містять правила загальнообов'язкової поведінки, дія яких не обмежується разовим застосуванням [4, с. 69-70].

Досліджуючи сутність підзаконних нормативно-правових актів, необхідно вказати вимоги, яким має відповідати підзаконний акт як офіційний документ. До таких вимог слід віднести:

- реквізити;

- структуру;

- офіційне оприлюднення;

- державну реєстрацію.

1. Реквізити. Реквізити документа - це сукупність обов'язкових даних чи відомостей, установлених нормативно-правовими актами або чинними правилами діловодства для відповідних документів, без яких вони не можуть бути підставою для обліку, здійснення певних операцій і не мають юридичної сили [5, с. 279].

2. Структура. До структурних елементів нормативно-правового акта відносять назву (заголовок), преамбулу (вступ), основну (нормативну) частину, поділену на розділи, глави, статті, частини, пункти, підпункти й абзаци, додатки, прикінцеві та перехідні положення. Структура підзаконного нормативно-правового акта не має уніфікованого вигляду і залежить від його виду.

3. Офіційне оприлюднення. Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів - це доведення їх текстів до відома громадян, органів державної влади та місцевого самоврядування, а також підприємств, установ та організацій. Воно є самостійною стадією нормотворчого процесу, необхідною для створення дублікатів офіційного тексту ухвалених нормативних актів і визначення часу набуття ними чинності. Офіційне оприлюднення має формально-юридичне значення і полягає в нормативно врегульованому оголошенні від імені нормотворчого органу для загального відома повного і точного тексту ухваленого нормативного акта шляхом його розміщення у передбаченому законодавством офіційному виданні, на яке можна посилатися у зводах і збірках законодавства, в актах застосування норм права, друкованих наукових працях тощо [6, с. 16-19].

4. Державна реєстрація. Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на його відповідність Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, зобов'язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу і вимогам антикорупційної експертизи, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також в ухваленні рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого різновиду (постанови, накази, інструкції тощо) [6, с. 16-19].

Таким чином, підзаконні нормативно-правові акти - це акти, що ухвалюються уповноваженими органами державної влади у встановленому законом порядку з метою доповнення, розширення та уточнення положень, які містяться у нормативно-правових актах, що мають вищу юридичну силу. Ключове ж призначення підзаконних НПА, на нашу думку, полягає у тому, щоб більш детально врегулювати правовідносини, які виникають у сфері праці. Обов'язково слід указати той факт, що дія підзаконних нормативно-правових актів у сфері праці може обмежуватись декількома факторами: по-перше, колом суб'єктів, на які спрямовано її регулюючий вплив; по-друге, територією (простором), на якій поширюється дія підзаконного акта; по-третє, деякі підзаконні нормативно-правові акти можуть мати тимчасовий характер (наприклад, стратегії, концепції тощо); по-четверте, дія підзаконного акта та можливості його впливу на суспільні відносини у сфері праці можуть обмежуватись суб'єктом, яким було ухвалено такий акт (у цьому випадку йдеться про локальні нормативно-правові акти).

Варто зауважити, що в юридичній літературі найбільш поширеною є класифікація підзаконних нормативно-правових актів залежно від суб'єкта їх видання, за якою виділяють: 1) акти нормативного характеру законодавчого органу, зокрема ВРУ (постанови); 2) акти глави держави (укази, розпорядження); 3) акти уряду (постанови, розпорядження); 4) акти керівників міністерств, центральних органів виконавчої влади (накази, рішення, вказівки); 5) акти органів місцевого самоврядування (рішення, нормативні ухвали); 6) акти адміністрації підприємств, установ та організацій (нормативні накази, інструкції) тощо [2, 289]. Саме цю класифікацію, на нашу думку, слід покласти у підґрунтя систематизації підзаконних нормативно-правових актів у цій сфері. Втім, слід підкреслити, що локальні нормативно-правові акти в контексті регулювання праці є окремим важливим джерелом трудового права, а тому їх систематизація потребує окремої уваги, чому і буде присвячено наступний підрозділ дисертаційного дослідження.

Так, розглядаючи підзаконні нормативно-правові акти Верховної Ради України, слід зауважити, що вони в переважній більшості ухвалюються у вигляді постанов, які слід розуміти як нормативно-правові акти, що ухвалюються на виконання та на підставі Конституції і законів України й можуть бути як нормативними, так і індивідуально-владними. Постанови є підзаконними правовими актами. За допомогою постанов Верховна Рада України вирішує низку важливих питань внутрішньо-організаційного характеру [7, 384]. Варто вказати на існування двох видів постанов парламенту: 1) постанови Верховної Ради України; 2) постанови Президії Верховної Ради України. Однак навіть поверховий аналіз постанов Президії Верховної Ради України свідчить про їх сугубо індивідуально-правовий характер, про спрямування на ухвалення проєктів законів до розгляду парламентом, організацію виборів народних депутатів і роботи Верховної Ради тощо. У такій іпостасі постанови Президії Верховної Ради України не можуть бути не лише джерелами аграрного права, а й джерелами права взагалі. Більш того, будучи індивідуально-правовими актами, постанови Президії Верховної Ради України не є складовою національного законодавства [8 , с. 30].

Тож, аналізуючи підзаконні акти Верховної Ради України як структурні елементи системи джерел трудового права, варто зазначити, що такі акти являють собою правові форми реалізації компетенції законодавчого органу.

Наступний суб'єкт, уповноважений ухвалювати підзаконні нормативно-правові акти у сфері праці, - Президент України. Інститут Президента в Україні - це фактично побудована відносно окрема структура (орган держави) в суцільній системі вищих органів державної влади, робота якої регулюється соціальними, в першу чергу правовими нормами. На думку В.Ф. Погорілка, Президент - це, як правило, одноособовий виборний глава держави в країнах із республіканською формою правління, який обирається її громадянами або парламентом на 4-7 років [9, с. 482]. У межах своїх повноважень Президент України має можливість ухвалювати відповідні підзаконні нормативно-правові акти, серед яких ключове місце посідають Укази.

Подальшу сходинку в ієрархії підзаконних нормативно-правових актів займають постанови Кабінету Міністрів України. Уряд України у системі органів виконавчої влади є вищим органом. Кабінет Міністрів здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства й інші центральні органи виконавчої влади та місцеві державні адміністрації, він націлює, координує та контролює роботу цих органів. Уряд України у межах, передбачених Конституцією України є відповідальним перед Президентом і Верховною Радою України, підконтрольним і підзвітним Верховній Раді України. Кабінет Міністрів України видає обов'язкові до здійснювання акти - постанови і розпорядження на підставі та на виконання Конституції і законів України й актів Президента України. Видаються у формі постанов акти Уряду нормативного характеру, стосовно актів з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань - у формі розпоряджень. Статути, положення, правила, інструкції та інші акти - постановами Уряду. Статут, положення - визначається, як звід правових норм, що розкриває організацію і роботу окремих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій загальнодержавного підпорядкування, їх службовців та інших осіб у певному колі соціально-економічної діяльності. Тож, Постанови Кабінету Міністрів України посідають значне місце серед джерел трудового права.

Окремо хотілося б виділити підзаконні нормативно-правові акти, які ухвалюються Міністерством соціальної політики України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального діалогу, соціального захисту, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання насильству в сім'ї, протидії торгівлі людьми, захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо пенсійного забезпечення і ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, соціального захисту ветеранів війни й учасників антитерористичної операції, зокрема забезпечення їх психологічної реабілітації, санаторно-курортного лікування, технічними та іншими засобами реабілітації, житлом, надання освітніх послуг, організації поховання, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, та учасників антитерористичної операції, у сфері промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю і зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги та компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб [10]. Накази Мінсоцполітики, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, ухвалюються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», при чому накази Мінсоцполітики нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Накази Мінсоцполітики, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов'язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Отже, що стосується окресленого критерію систематизації підзаконних нормативно-правових актів у сфері праці, то насправді він є більш багатоаспектним, ніж може здатися з першого погляду. Так, по-перше, об'єднуючи підзаконні нормативно-правові акти у сфері праці у відповідності до суб'єкта їх видання, ми систематизуємо їх за юридичною силою. По-друге, виокремлюючи підзаконні акти за цим критерієм, необхідно їх водночас групувати відповідно до напрямку правового регулювання. У свою чергу, напрямками, за якими можна систематизувати підзаконні нормативно-правові акти у сфері праці, можуть бути: захист прав працівників, вирішення індивідуальних та колективних спорів, соціальний захист працівників, питання оплати праці, охорони праці тощо.

В підсумку, ми отримаємо такий результат. Наприклад, систематизувавши підзаконні нормативно-правові акти ВРУ, Президента України, КМУ тощо у напрямку захисту прав працівників та в інших окреслених вище напрямках, ми отримуємо можливість визначити: а) які реально існують невирішені проблеми та прогалини у правовому регулюванні праці підзаконними нормативно-правовими актами; б) які існують колізії між нормативними актами окремих уповноважених суб'єктів й неточності в них; це, на нашу думку, зробить підзаконне регулювання праці в Україні більш цілісним та ефективним і надає можливість позбавитись від застарілих та неефективних норм.

підзаконний нормативно-правовий акт

Висновки

Завершуючи наукове дослідження, слід зауважити, що систематизація підзаконних нормативно-правових актів є складним і тривалим процесом, що обумовлюється декількома важливими факторами: по-перше, широким колом суб'єктів, уповноважених видавати такі акти; по-друге, тим, що підзаконні акти, на відміну від законів, мають більш конкретний характер, що, в свою чергу, призводить до їх більшої кількості, що також ускладнює їх систематизацію [11, с. 307].

Тож, узагальнюючи весь викладений вище матеріал, можна констатувати, що до найбільш важливих особливостей систематизації підзаконних нормативно-правих актів слід віднести такі:

- вона повинна здійснюватися послідовно й відповідати темпам та обсягам систематизації нормативно-правових актів, що мають вищу юридичну силу, зокрема законів;

- офіційна систематизація може здійснюватися виключно тим суб'єктом, яким було видано відповідний підзаконний нормативно-правовий акт [12, с. 124];

- в Україні діє недосконала процедура систематизації підзаконних нормативно-правових актів, що, перш за все, пов'язано з відсутністю на законодавчому та науковому рівнях чітких критеріїв для систематизації;

- ключовою її спрямованістю має бути зменшення/оптимізація кількості підзаконних актів у сфері праці;

- систематизація дозволяє не лише впорядкувати наявний масив підзаконних нормативно-правових актів, а й систематизувати повноваження органів державної влади у досліджуваній сфері;

- під час здійснення систематизації підзаконних нормативно-правових актів у сфері праці необхідно враховувати суб'єкт видання відповідного акта та специфіку предмету регулювання.

Література

1. Авер'янов В.Б. Реформування українського адміністративного права: черговий етап / В.Б. Авер'янов // Право України. - 2010. - № 7. - С. 6-8.

2. Ведєрніков Ю.А., Папірна А.В. Теорія держави і права: навч. посіб. Київ: Знання, 2011. 333 с. (Серія: Вища освіта XXI століття).

3. Горбунова Л.М. Підзаконні нормативно-правові акти: організаційно-правові питання забезпечення законності: дис канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / Київ. нац. економ. ун-т. ім. В. Гетьмана. Київ, 2009. С. 65.

4. Горбунова Л.М. Підзаконні нормативно-правові акти: організаційно-правові питання забезпечення законності: дис канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / Київ. нац. економ, ун-т. ім. В. Гетьмана. Київ, 2009. С. 69-70.

5. Юридична енциклопедія: в 6 т. / Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. Київ: Укр. енциклоп., 2003. Т. 5: Р-С. С. 279.

6. Богачова Л.Л. Вимоги до підзаконного нормативно-правового акта як офіційного документа. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Юриспруденція. 2017. Вип. 29 (1). С. 16-19.

7. Шаптала Н.К., Задорожня Г.В. Конституційне право України: навч. посіб. Дніпропетровськ: ЛізуновПрес, 2012. 472 с.

8. Єрмоленко В.М. Підзаконні акти верховної ради України як джерело аграрного права. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія: Право. 2014. Вип. 197 (2). С. 30.

9. Конституційне право України: підруч. / за заг. ред. д. ю. н., проф. В.Ф. Погорілка. Київ: Наукова думка, 2006. С. 482.

10. Про затвердження Положення про Міністерство соціальної політики України: Постанова Кабінету від 17.06.2015 № 423 // БД «Законодавство України» / ВР України

11. Legislative regulation of grounds for dismissal of an employee for committing a corruption or corruption-related offense. Amazonia investiga. Vol. 9. Num.26. Febrero 2020. С. 304-310. Nataliia Obuhsenko, Yevhen Podorozhnii, Konstantyn Harbuziuk, Oksana Platkovska.

12. Обушенко Н.М. До проблеми систематизації підзаконних нормативно-правових актів у сфері праці. Прикарпатський юридичний вісник. 2018. Вип. 1. Т. 4. С. 120-125.

References

1. Aver'yanov V.B. (2010) Reformuvannya ukrayins'koho administratyvnoho prava: cherhovyy etap [Reforming Ukrainian administrative law: the next stage / V.B. Aver'yanov Law of Ukraine]. № 7. [in Ukrainian].

2. Vedernikov Yu.A., Papirna A.V. (2011) Teoriya derzhavy i prava: navch. posib. [Theory of the state and law: teaching. manual Kyiv: Znannia, Series: Higher education of the XXI century]. [in Ukrainian]

3. Gorbunova L.M. (2009) Pidzakonni normatyvno-pravovi akty: orhanizatsiyno-pravovi pytannya zabezpechennya zakonnosti: dys kand. yuryd. nauk: spets. [Sub-statutory normative legal acts: organizational and legal issues of ensuring legality: diss candidate law Sciences. Kyiv. national economy Univ. named after V. Hetman. Kyiv]. [in Ukrainian]

4. Gorbunova L.M. (2009) Pidzakonni normatyvno-pravovi akty: orhanizatsiyno-pravovi pytannya zabezpechennya zakonnosti: dys kand. yuryd. nauk: spets. [Sub-statutory normative legal acts: organizational and legal issues of ensuring legality: diss candidate law Sciences. Kyiv. national Economics, Univ. named after V. Hetman. Kyiv]. [in Ukrainian]

5. Yurydychna entsyklopediya: v 6 t. (2003) [Legal encyclopedia: in 6 volumes [Yu.S. Shemshuchenko (rep. ed.) and others. Kyiv: Ukr. encyclop.]. T. 5: R-S. [in Ukrainian]

6. Bogachova L.L. (2017) Vymohy do pidzakonnoho normatyvno-pravovoho akta yak ofitsiynoho dokumenta. Naukovyy visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Seriya: Yurysprudentsiya. [Requirements for a by-law regulatory act as an official document. Scientific Bulletin of the International Humanitarian University. Series: Jurisprudence. Issue 29 (1)]. [in Ukrainian]

7. Shaptala N.K., Zadorozhnya G.V. (2012) Konstytutsiyne pravo Ukrayiny: navch. posib. Dnipropetrovs'k: LizunovPres [Constitutional law of Ukraine: academic. manual Dnipropetrovsk: Lizunov Press]. [in Ukrainian]

8. Yermolenko V.M. (2014) Pidzakonni akty verkhovnoyi rady Ukrayiny yak dzherelo ahrarnoho prava. Naukovyy visnyk Natsional'noho universytetu bioresursiv i pryrodokorystuvannya Ukrayiny. Seriya: Pravo. [Bylaws of the Verkhovna Rada of Ukraine as a source of agrarian law. Scientific Bulletin of the National University of Bioresources and Nature Management of Ukraine. Series: Law. Issue 197 (2)]. [in Ukrainian]

9. Konstytutsiyne pravo Ukrayiny: pidruch. / za zah. red. d. yu. n., prof. V.F. Pohorilka (2006). Kyyiv: Naukova dumka. [Constitutional law of Ukraine: sublecture. for general ed. D. Yu. n., prof. V.F. Pohorilka. Kyiv: Naukova dumka]. P. 482. [in Ukrainian]

10. Pro zatverdzhennya Polozhennya pro Ministerstvo sotsial'noyi polityky Ukrayiny (17.06.2015) [On the approval of the Regulations on the Ministry of Social Policy of Ukraine: Cabinet Resolution No. 423 Database "Legislation of Ukraine" Verkhovna Rada of Ukraine]. [in Ukrainian]

11. Nataliia Obuhsenko, Yevhen Podorozhnii, Konstantyn Harbuziuk,Oksana Platkovska (2020) Legislative regulation of grounds for dismissal of an employee for committing a corruption or corruption-related offense. [Amazonia investiga. Vol. 9. Num.26. Febrero]. [in Colombia].

12. Obushenko N.M. (2018) Do problemy systematyzatsiyi pidzakonnykh normatyvno-pravovykh aktiv u sferi pratsi. Prykarpafs'kyy yurydychnyy visnyk. [To the problem of systematization of sub-legal normative legal acts in the sphere of labor. Carpathian Legal Gazette. Issue 1. Vol. 4.]. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru