Сторони та треті особи у справах про відшкодування шкоди, заподіяною війною

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сторони та треті особи у справах про відшкодування шкоди, заподіяною війною

Гусаров Костянтин Володимирович, доктор юридичних наук, професор, кафедра цивільної юстиції та адвокатури, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Анотація

У статті розглядаються особливості участі у справах про відшкодування шкоди, заподіяною війною, сторін та третіх осіб як основних учасників цивільної справи. Це обумовлено необхідністю підвищення ефективності розгляду судами справ вказаної категорії та пошуку шляхів до розробки процедури примусового виконання рішень по таким справам, боржником по яким є держава - агресор. З огляду на нормативно-закріплену можливість подачі позову до зазначеної держави про відшкодування шкоди внаслідок військової агресії, за правилами процесуального законодавства України, розглядаються питання застосування правил підсудності цивільних справ. При цьому відмічається широка альтернативність вибору позивачами належного суду для розгляду його позовних вимог. Разом з тим, звертається увага на особливості визначення підсудності за вимогами громадян, котрі є внутрішньо - переміщеними особами та мешкають за межами України.

Враховуючи чисельність випадків пред'явлення позовів співпозивачами, розглядається можливість вступу у справу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору. В даному зв'язку відмічається, що в якості останніх можуть виступати особи з вимогами, аналогічними до вимог позивача (позивачів), проте не заявлених при зверненні сторони при подачі позову. Зміст статті оперує матеріалами судової практики як цивільного, так і господарського суду. В останньому випадку аналізуються підстави для задоволення позовних вимог юридичної особи - суб'єкта господарської діяльності, якій спричинено шкоду матеріального характеру військовими діями держави - агресора.

При характеристиці відповідача по таким справам, яким є держава (у описаних в статті випадках - Російська Федерація), звертається увага на недостатність ознак такої сторони, викладених у ЦК України. з метою розробки механізму оперативного виконання судових рішень аргументується доцільність залучення до розгляду подібних справ в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, суб'єктів господарювання, у віданні яких знаходяться об'єкти права власності держави - агресора та її резидентів. Такий крок, на думку автора, дозволить уникнути проблем примусового виконання актів правосуддя, оскільки звернення стягнення відбуватиметься на активи Російської Федерації та її резидентів, котрі знаходяться на території України.

Ключові слова: сторони; позивач; відповідач; треті особи; відшкодування шкоди, заподіяною війною; позовне провадження.

Abstract

Parties and third parties in cases of compensation for damage caused by war

Gusarov Kostiantyn Volodimyrovuch Doctor of Law, Professor, Head of the Department of Civil Justice and Advocacy, Yaroslav Mudryi National Law University

The article examines the peculiarities of participation of parties and third parties as the main actors in civil cases for compensation for damage caused by war. This is due to the need to improve the efficiency of court consideration of cases of this category and to find ways to develop a procedure for the enforcement of judgments in such cases where the debtor is the aggressor state. Given the statutory possibility of filing a lawsuit against the specified state for compensation for damage as a result of military aggression, the application of the rules of jurisdiction of civil cases is considered under the rules of procedural law of Ukraine. At the same time, the author notes a wide range of alternatives for plaintiffs to choose the appropriate court to consider their claims. At the same time, attention is drawn to the peculiarities of determining jurisdiction over claims of citizens who are internally displaced persons and reside outside Ukraine.

Taking into account the number of cases where co-plaintiffs file lawsuits, the possibility of entering the case by third parties who make independent claims regarding the subject matter of the dispute is considered. In this regard, it is noted that the latter may be persons with claims similar to those of the plaintiff(s), but not stated when the party filed the lawsuit. The content of the article deals with the materials ofjudicial practice of both civil and commercial courts. The latter analyzes the grounds for satisfying the claims of a legal entity - a business entity that has suffered material damage as a result of military actions of the aggressor state.

When characterizing the defendant in such cases, which is the state (in the cases described in the article - the Russian Federation), attention is drawn to the insufficiency of the characteristics of such a party set forth in the Civil Code of Ukraine. In order to develop a mechanism for prompt enforcement of court decisions, the author argues that it is advisable to involve business entities that manage property rights of the aggressor State and its residents in such cases as third parties who do not make independent claims regarding the subject matter of the dispute. Such a step, in the author's opinion, will allow avoiding problems of enforcement of acts of justice, since the assets of the Russian Federation and its residents located in Ukraine will be subject to foreclosure.

Keywords: parties; plaintiff; defendant; third parties; compensation for damage caused by war; legal proceedings.

Постановка проблеми у її загальному вигляді та зв'язок із важливими науково-практичними завданнями полягає у формуванні механізмів для ефективної процедури відшкодування збитків, спричинених війною. Даний напрямок цивілістичної проблематики в цілому у сукупності із практичними потребами відсічі військової агресії та подолання, врешті-решт, її наслідків, викликає необхідність багатогранного підходу фахівців всіх галузей права. Мова іде як про кримінальне переслідування за скоєння військових злочинів, так і за міжнародно-правові наслідки скоєння військової агресії та її визнання як протиправної міжнародною спільнотою. Окремим чином постає проблематика подолання зіпсування екологічного середовища внаслідок військових дій, застосування правил соціального забезпечення та забезпечення права на працю внутрішньо переміщених осіб тощо.

Виходячи з викладеного метою (завданням) статті є аналіз особливостей процесуально-правового становища сторін та третіх осіб у справах про відшкодування шкоди, заподіяною військовими діями держави - агресора проти України. При цьому перевага віддаватиметься практиці національних судів цивільної та господарської юрисдикцій, які розглядають зазначені справи. Аналізується ефективність судового розгляду цих спорів та перспективи вдосконалення виконання судових рішень, що ухвалюватимуться за результатами розв'язання зазначених спірних правовідносин.

Аналіз останніх досліджень і публікацій ґрунтується свідченні історії людства про те, що будь-які військові агресії та збройні конфлікти в цілому крім людських, моральних, гуманітарних та інших втрат, нерозривно тягнуть матеріальні (економічні) наслідки передусім для сторони, що стала жертвою такої агресії. Враховуючи мету даної статті, вважаю за необхідне відмітити те, що питання відшкодування шкоди внаслідок військової агресії на міждержавному рівні є, в багатьох випадках, тим питанням, котре вирішується вказаними суб'єктами міжнародного права у позасудовому порядку. В цьому аспекті питання контрибуцій та репарацій стали предметом наукових досліджень в історичному та правовому контекстах з боку М. Габел, Х. Деліля, Ю. Янга, [1-3]. Разом з цим, намагання подолати правові та соціальні наслідки військової агресії стали предметом обговорення Е. Булута, К. Корнетіса, Н. Хрістафіса [4-6].

Проте правова фіксація спричинених внаслідок вищевказаних дій збитків потребує різноманітного реагування легітимними засобами, включаючи реалізацію права на судовий захист від протиправних дій держави - агресора. Дані вітчизняного Єдиного державного реєстру судових рішень містять багато актів правосуддя, ухвалених судами України відносно вимог про відшкодування шкоди, заподіяною війною. Різноманітні аспекти даної категорії справ стали предметом обговорення О.Г. Бортнік, Д.С. Спєсівцевим, О.В. Щербанюк [7-9] та багатьма іншими науковцями. Поряд з викладеним, розгляд таких справ органами судової влади потребує вирішення багатьох питань, зокрема суб'єктного складу учасників таких справ. Проблеми правового становища суб'єктів цивільного процесуального права були і є предметом обговорення в юридичній літературі. В різні часи їм присвячували дослідження такі вчені, як С.С. Бичкова, В.В. Комаров, Д.М. Сібільов [10; 11, С. 291-321; 12] та інші правники.

В той же час, необхідність розробки теоретичних напрацювань вдосконалення ефективності розгляду національними судами справ про відшкодування шкоди, заподіяною війною, потребує аналізу цивільної процесуальної правосуб'єктності сторін та третіх осіб у зазначених справах. Поряд з цим, з'ясуванню підлягають також особливості їх участі у вказаних спірних матеріальних правовідносинах, що розглядаються українськими судами. Аналіз відповідної нормативної бази, наукових джерел та матеріалів судової практики дозволили автору викласти власні міркування з вказаного блоку питань у змісті даної статті. При цьому автором враховані власні напрацювання, викладені у попередніх наукових публікаціях, які вже оприлюднені або прийняті до рецензування фаховими вітчизняними науковими виданнями з права.

Виклад основного матеріалу

З початку збройної агресії Російської Федерації проти України з окупації Автономної Республіки Крим 20 лютого 2014 р., постало питання розробки механізмів стягнення з держави - агресора збитків, спричинених протиправним військовим вторгненням. Останнє отримало негативну оцінку з боку демократичної міжнародної спільноти, однак процедуру стягнення зазначених збитків з воюючої держави, що здійснила воєнне вторгнення та, більше того, механізму виконання остаточних рішень юрисдикційних органів з цього приводу, нажаль, не розроблено.

В той же час національне законодавство передбачає особливості розгляду справ в порядку цивільного судочинства, пов'язаних із відшкодуванням шкоди, заподіяною воєнними діями РФ. В даному аспекті слід зазначити норми цивільного процесуального законодавства України, що визначають вибір підсудності при зверненні до суду із позовами до держави - агресора про відшкодування шкоди; справедливу відмову законодавця від покладання на позивача обов'язку сплачувати судовий збір при зверненні до суду із вказаними позовами та ін. Проте при розгляді справ зазначеної категорії національними органами судової влади постає питання належного визначення учасників справи, передусім позивача і відповідача. Крім того, у попередніх наукових публікаціях автором висловлювалась думка щодо участі у таких справах, крім сторін, також і третіх осіб. З метою систематизації висловлених пропозицій вважаю за необхідне проаналізувати склад учасників таких справ з метою вдосконалення ефективності розгляду вказаних справ та можливого забезпечення виконання постановленого акту правосуддя.

Реалізація права на судовий захист першочергово пов'язана з визначенням належного та справедливого суду, необхідного позивачу для подачі позовної заяви. В цьому аспекті варто звернути увагу на інститут територіальної юрисдикції (підсудності), з яким національне законодавство пов'язує можливість судового захисту порушених прав, свобод та інтересів, включаючи розгляд вимог про відшкодування шкоди, заподіяною війною. Належне визначення підсудності пов'язується із дотриманням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод відносно забезпечення державою - учасницею права на справедливий суд.

Аналіз норм ЦПК України щодо територіальної юрисдикції цивільних справ дозволяє зробити наступні висновки стосовно обрання належного суду, до юрисдикції якого відноситься розгляд справ про відшкодування заподіяної військовою агресією шкоди. В даному аспекті варто звернути увагу на ч. 3 ст. 28 ЦПК України, яка визначає можливість подачі позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення - за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди. За місцем заподіяння шкоди можна також пред'являти позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб.

Частини 9 та 10 ст. 28 ЦПК України визначають можливість подачі позовів до відповідача, місце реєстрації перебування якого невідоме, або який не має в Україні місця перебування. В таких випадках позовні заяви подаються за останнім відомим місцем перебування відповідача або за місцем знаходження його майна. Такі правила визначення підсудності є актуальним у зв'язку з подачею позовів до Російської Федерації як до держави - агресора. У даному зв'язку виникає питання про визначення місця знаходження такої держави як відповідача. Вітчизняна судова практика виходить з того, що позови до вказаного суб'єкта міжнародних відносин можуть подаватись за останнім відомим легітимним місцем знаходження (перебування) посольства вказаної держави на території Солом'янського району м. Києва. Саме цією обставиною пояснюється розгляд позовних вимог до РФ про відшкодування шкоди, заподіяної війною - Солом'янським районним судом м. Києва.

Врешті-решт, спеціальні правила підсудності за місцем проживання чи перебування позивача встановлені ч. 17 ст. 28 ЦПК України. За правилами вказаної норми, позови про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (в тому числі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок обмеження у здійсненні права власності на нерухоме майно або його знищення, пошкодження) у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України можуть пред'являтися також за місцем проживання чи перебування позивача. Таким чином, за правилами національного цивільного процесуального законодавства України, можливим є звернення до судів з позовами про відшкодування шкоди, заподіяною війною, до декількох зазначених вище судів за вибором позивача (позивачів).

В той же час постає питання про визначення належного суду за вимогами позивачів - громадян України, які перебувають в якості біженців на територіях інших держав. Для зазначених осіб, вважаю, можливість обрання суду для звернення із вказаними позовами суттєво обмежена. Пояснюється такий висновок неможливістю звернення до суду за їх місцем проживання чи перебування з огляду на існування таких місць за межами України. Тому серед можливих варіантів обрання належного суду для реалізації права на звернення за судовим захистом до держави - агресора є суд, територіальна юрисдикція якого розповсюджується на місце заподіяння шкоди при пред'явленні позовів про відшкодування шкоди, заподіяному майну фізичних або юридичних осіб. Прикладом звернення до суду на підставі вказаного виду підсудності може служити справа №2 229/796/24, яка розглядається Дружківським міським судом Донецької області за позовом громадян України, місце проживання яких зареєстроване на території зруйнованого та тимчасово - окупованого м. Бахмут Донецької області, а самі позивачі перебувають на території Чеської Республіки. Ними заявлені позовні вимоги до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, заподіяною військовою агресією, оскільки місцем заподіяння такої шкоди є вищевказана територія м. Бахмут Донецької області. А звернення до Дружківського міського суду Донецької області пояснюється зміною територіальної підсудності справ Артемівського міськрайонного суду Донецької області Дружківському міському судові цієї ж області в умовах воєнного стану Розпорядженням Голови Верховного Суду № 61 від 21.10.22 р. Ознайомлення із суб'єктним складом цієї справи у відкритих даних інтернет - ресурсу «Судова влада України» дозволяє зробити висновок про подачу позову до РФ декількома позивачами (активна співучасть). При цьому вважаю за необхідне зазначити про можливість вступу у подібну справу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору. Це є доцільним при фактичному приєднанні до позовних вимог проти відповідача інших осіб, які мають, як правило, родинне відношення до позивачів. Оскільки такі «інші» особи не є суб'єктами первісного звернення до суду разом з позивачем, то вони можуть вступити до тієї чи іншої справи, пред'явивши самостійний позов до відповідача. Таке розширене коло учасників справи сприятиме вирішенню спірних правовідносин серед збільшеної кількості осіб, права яких порушені спричиненням моральної шкоди військовою агресією РФ проти України.

Позови, пов'язані із відшкодуванням шкоди в цілому, заподіяною війною, можуть вказаними особами пред'являтись і до Солом'янського районного суду м. Києва як до суду, на території якого зафіксовано останнє відоме зареєстроване місце перебування відповідача. Таким місцем є адреса минулого посольства РФ в Україні, оскільки дипломатичні відносини з державою - агресором розірвано 24 лютого 2022 р., в день початку військової агресії проти нашої держави.

Судова практика містить випадки ухвалення рішень судами господарської юрисдикції відносно відшкодування шкоди, заподіяної війною, за позовами юридичних осіб - суб'єктів господарювання. В одній із справ, що була предметом розгляду Господарського суду Харківської області, орган судової влади ухвалив рішення про стягнення з відповідача (держави Російська Федерація) збитків в розмірі 10 412 525, 3 доларів США, пов'язаних з окупацією державою - агресором території України, на якій знаходяться виробничі потужності позивача. У змісті акту правосуддя вказується, що внаслідок окупації доступ до зазначених потужностей втрачено, що стало причиною спричинення збитків у вказаному розмірі. Розмір стягнутої суми збитків обгрунтовується у судовому рішенні наявністю у цивільному законодавстві презумпції вини заподіювача шкоди. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування за умови доведення того, що шкоду заподіяно не з її вини. Проте відповідач (РФ) у судове засідання не з'явився та доказів у доведенні правомірності своїх дій не надав [13].

За таких обставин та в інших випадках ухвалення судових рішень про стягнення грошових сум з відповідача за заподіяну війною шкоду виникає питання виконання актів правосуддя із вказаним змістом. Дієвого механізму виконання таких рішень на час підготовки цієї статті не утворено. Це викликає необхідність розробки теоретичних засад створення ефективних процедур примусового виконання подібних судових актів. У зв'язку з цим автор вважає за доцільне додатково обґрунтувати раніше висловлену позицію щодо необхідності залучення на боці відповідача до розгляду справ про відшкодування шкоди, заподіяною війною, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору. В якості таких суб'єктів цивільного процесуального права можуть виступати особи, у віданні яких знаходиться розпорядження об'єктами права власності Російської Федерації та її резидентів. Таке володіння відбувається на основі примусового вилучення в Україні вказаних об'єктів права власності, враховуючи повномасштабну агресивну війну, яку Російська Федерація розв'язала і веде проти України та Українського народу з порушенням норм міжнародного права, вчиняючи злочини проти людства (преамбула Закону України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів»). Цей Закон, з одного боку, не передбачає можливість задоволення судових рішень по справам про відшкодування шкоди, заподіяної військовими діями держави - агресора, а передбачає подальший продаж таких об'єктів у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку. Отримані від такого продажу кошти зараховуються до Державного бюджету України та спрямовуються до фонду ліквідації наслідків збройної агресії (ч. 6 ст. 4 вказаного Закону). З іншого боку, фіксація державою матеріальних збитків, заподіяних війною, в тому числі і тих, що констатуються остаточними рішеннями органів судової влади, сприятиме формуванню арифметичної складової нарахування належного відшкодування таких збитків.

позовний вимога шкода військовий

Висновки

Висловлені в даній статті пропозиції щодо посилення ефективності розгляду справ про відшкодування шкоди, заподіяною військовою агресією РФ проти України, не претендують на остаточність та оприлюднюються в порядку наукової дискусії. Висновки щодо особливостей підсудності справ вказаної категорії сприятимуть заінтересованим особам при визначенні належного суду при зверненні за захистом заінтересованих осіб. Міркування стосовно особливостей участі у таких справах сторін та третіх осіб надаватиме можливість вирішувати передусім цивільні та господарські справи з максимальною позитивною концентрацією суб'єктного складу та доказового матеріалу.

Література

1. Gabel M. Allemagne-Pologne revendications des expulses et reparations de guerre / M. Gabel // Courrier des Pays de l'Est. - 2005. - Vol. 1049, № 3. - P. 30-41

2. Delilea H. Economic resilience of Carthage during the Punic Wars: Insights from sediments of the Medjerda deltaaround Utica (Tunisia) / H. Delilea, E. Pleugera, J. Blichert-Toftc, J. Goirana, N. Fagelb, A. Gadhoumd, A. Abichoue, I.B. Jerbaniaf, E. Fentressg, and A.I. Wilson // Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. - 2019. - Vol. 116, № 20. - Р. 9764-9769.

3. Yang Y. The Gap between the International Criminal Court and Victims: Criminal Trial Reparations as a Case Study / Y. Yang // Laws. - 2023. - Vol. 12, № 72.

4. Erhan Bulut Z. The Cyprus Issue and the International Criminal Court / Z. Erhan Bulut // Uluslararasi ilifkiler Dergisi. - 2021. - Vol. 18, № 72. - P. 73-86.

5. Kornetis K. Cultural Resistances in Post-Authoritarian Greece: Protesting the Turkish Invasion of Cyprus in 1974 / K. Kornetis // Journal of Contemporary History. - 2021. - Vol. 56, № 3. - P. 639-664.

6. Christofis Nikos. Securitizing the Aegean: de-Europeanizing Greek-Turkish relations / Nikos Christofis // Southeast European and Black Sea Studies. - 2022. - Vol. 22, № 1. - P. 83-100.

7. Бортнік О.Г. Значення для цивільного судочинства принципів отримання репарацій в умовах перехідного правосуддя / О.Г. Бортнік // Проблеми цивільного права та процесу: тези доп. учасників наук.-практ. конф., присвяч. 98-й річниці від дня народження O.А. Пушкіна (м. Вінниця, 19 трав. 2023 р.). - Вінниця: ХНУВС, 2023. - С. 167-172.

8. Спєсівцев Д.С. «Переможець отримує все»: відшкодування шкоди, завданої Російською Федерацією у ході збройної агресії проти України / Д.С. Спєсівцев // Юридичний науковий електронний журнал. - 2022. - № 7.

9. Щербанюк О.В. Забезпечення права на судовий захист осіб, які постраждали внаслідок російської агресії / О.В. Щербанюк // Актуальні проблеми впливу збройного конфлікту на Сході України на появу й поширення ґендерно обумовленого насильства та забезпечення доступу до правосуддя : зб. тез наук. доп. наук.-практ. конф. (м. Київ, 18 верес. 2020 р.) / Упоряд.: М.Г. Вербенський, В.О. Рядінська, Ю.Б. Ірха, О.І. Бочек. Київ: ВАІТЕ, 2020. - С. 473-480.

10. Бичкова С.С. Форми спеціального законного цивільного процесуального інтересу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору / С.С. Бичкова // Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. - 2012). - Вип. 1 (3). - С. 11-19.

11. Комаров В.В. Курс цивільного процесу: підручник / В.В Комаров. - Харків: Право, 2011. - 1352 с.

12. Сібільов Д.М. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: окремі питання доктрини та законодавчі тренди / Д.М. Сібільов // Теорія і практика правознавства. - 2018. - Вип. 2 (14). - С. 3.

13. Рішення Господарського суду Харківської області по справі № 922/4920/23 від 18.01.2024 р.

References

1. Gabel M. (2005). Germany-Poland demands from expellees and war reparation [Allemagne-Pologne revendications des expulses et reparations de guerre]. Courrier des Pays de l'Est, 1049(3), P. 30-41.

2. Delilea H., Pleugera E., Blichert-Toftc J., Goirana J., Fagelb N., Gadhoumd A., А. Abichoue, Jerbaniaf I.B., Fentressg E., Wilson A.I. (2019). Economic resilience of Carthage during the Punic Wars:Insights from sediments of the Medjerda deltaaround Utica (Tunisia). Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America, 116(20), P. 9764-9769

3. Yang Y. (2023). The Gap between the International Criminal Court and Victims: Criminal Trial Reparations as a Case Study. Laws, 12(72).

4. Erhan Bulut Z. (2021). The Cyprus Issue and the International Criminal Court. Uluslararasi fli^kiler Dergisi, 18(72), 73-86.

5. Kornetis K. (2021). Cultural Resistances in Post-Authoritarian Greece: Protesting the Turkish Invasion of Cyprus in 1974. Journal of Contemporary History, 56(3), 639-664

6. Christofis, Nikos. (2022). Securitizing the Aegean: de-Europeanizing Greek-Turkish relations. Southeast European and Black Sea Studies, 22(1), 83-100.

7. Bortnik O.H. (2023). Znachennia dlia tsyvilnoho sudochynstva pryntsypiv otrymannia reparatsii v umovakh perekhidnoho pravosuddia [Importance of the principles of obtaining reparations in the conditions of transitional justice for civil proceedings]. Problemy tsyvilnoho prava ta protsesu: tezy dop. uchasnykiv nauk.-prakt. konf., prysviach. 98-y richnytsi vid dnia narodzhennia O.A. Pushkina (m. Vinnytsia, 19 trav. 2023 r.) - Problems of civil law and process: theses add. participants of science and practice conf., dedicate. 98th anniversary of the birth of O.A. Pushkin (Vinnytsia, May 19, 2023). Vinnytsia: KhNUVS, 167-172 [in Ukrainian].

8. Spiesivtsev D.S. (2022). «Peremozhets otrymuie vse»: vidshkoduvannia shkody, zavdanoi Rosiiskoiu Federatsiieiu u khodi zbroinoi ahresii proty Ukrainy ["The winner takes all": compensation for the damage caused by the Russian Federation in the course of armed aggression against Ukraine.]. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal - Legal scientific electronic journal, 7 [in Ukrainian].

9. Shcherbaniuk O.V. (2020). Zabezpechennia prava na sudovyi zakhyst osib, yaki postrazhdaly vnaslidok rosiiskoi ahresii [Ensuring the right to legal protection of persons who suffered as a result of Russian aggression]. Aktualni problemy vplyvu zbroinoho konfliktu na Skhodi Ukrainy na poiavu y poshyrennia genderno obumovlenoho nasylstva ta zabezpechennia dostupu do pravosuddia: zb. tez nauk. dop. nauk.-prakt. konf. (Kyiv, 18 veres. 2020 r.) - Actual problems of the influence of the armed conflict in the East of Ukraine on the emergence and spread of gender-based violence and ensuring access to justice: coll. theses of sciences add. science and practice conf. (Kyiv, September 18, 2020). M.H. Verbenskyi, V.O. Riadinska, Yu.B. Irkha, O.I. Bochek (Eds.). Kyiv: ВАІТЕ, 473-480 [in Ukrainian].

10. Bychkova S.S. (2012). Formy spetsialnoho zakonnoho tsyvilnoho protsesualnoho interesu tretoi osoby, yaka ne zaiavliaie samostiinykh vymoh shchodo predmeta sporu [Forms of special legal civil procedural interest of a third party who does not make independent claims regarding the subject of the dispute]. Yurydychnyi chasopys Natsionalnoi akademii vnutrishnikh sprav - Legal Journal of the National Academy of Internal Affairs, 1(3), 11-19 [in Ukrainian].

11. Komarov V.V. (2011). Kurs tsyvilnoho protsesu [Civil procedure course]. Kharkiv: Pravo.

12. Sybilov D.M. (2018). Treti osoby, yaki ne zaiavliaiut samostiinykh vymoh shchodo predmeta sporu: okremi pytannia doktryny ta zakonodavchi trendy [Third parties who do not assert independent claims regarding the subject of the dispute: separate doctrinal issues and legislative trends]. Teoriia i praktyka pravoznavstva - Theory and practice of jurisprudence, 2(14), 3. [in Ukrainian].

13. Rishennia Hospodarskoho sudu Kharkivskoi oblasti po spravi № 922/4920/23 vid 18.01.2024 r. [Decision of the Commercial Court of the Kharkiv region on case № 922/4920/23 (January 18, 2024)]. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru