Застосування проактивного, комплексного підходу у сфері домашнього насильства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Львівська політехніка»

Застосування проактивного, комплексного підходу у сфері домашнього насильства

Андрусяк Ірина Павлівна кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри теорії права і конституціоналізму

м. Львів

Анотоція

В статті проведений аналіз можливостей використання проактивного підходу для запобігання домашнього насильства.

Вказано, що проблема превенції у сфері домашнього насильства має суттєве значення для теорії та практики. Проблема практично-правового характеру полягає в тому, що реагування на домашнє насильство на сьогоднішній день зосереджено насамперед на втручанні після того, як проблему вже виявлено та завдано шкоди.

Мотивовано використання екологічного підходу, що забезпечує превенцію на різних рівнях:індивідуальному (профілактика щодо окремих груп за віковою, статевою, національною та іншими характеристиками); нормативному (первинна профілактика також може бути досягнута шляхом змін у політиці і практики соціальних інститутів, таких як системи освіти, роботодавці, поліція); соціальному (зусилля можуть бути спрямовані на профілактику зміни стеріотипного ставлення, історичного сприйняття ролей у суспільстві, правил комунікацій, які несуть девальвоване розуміння належної соціальної взаємодії між людьми).

Доведено, що вагому роль має відігравати принцип комплексності та проактивності державної політики у цій сфері. Запропоновано імплементувати позитивний досвід Великобританії, щодо створення інституту співпраці міжкомпетентними органами за прототипом Міжвідомчі конференції з оцінки ризиків MARAC у особливо складних випадках для вироблення спільної стратегії на індивідуальному рівні.

Узагальнено, що сучасні стратегії запобігання та протидії домашньому насильству мають включати мультидисциплінарний підхід подолання проблеми, та запропоновано такі його елементи: вжиття заходів щодо подолання ідеології привабності проблеми такої форми насильства; правова політика щодо недопущення вторинної віктимізації спеціальними службами та органами держави і громадянського суспільства; необхідна комплексна нормативна політика та правозастосовна практика щодо недопущення такої форми насильницької ситуації.

Ключові слова: домашнє насильство, правова політика, гарантії, превенція, заходи запобігання та протидії, кривдник, постраждала особа, органи публічної влади.

Abstract

Andrusiak Iryna Pavlivna Institute of Law, Psychology and Innovative Education, Lviv Polytechnic National University, Lviv, Associate Professor, Department of Theory of Law and Constitutionalism, Ph.D. in Law,

APPLICATION OF A PROACTIVE, COMPREHENSIVE APPROACH IN THE SPHERE OF DOMESTIC VIOLENCE

The article analyzes the possibilities of using a proactive approach to prevent domestic violence.

It is indicated that the problem of prevention in the field of domestic violence is of essential importance for theory and practice. The practical and legal problem is that the response to domestic violence to date has focused primarily on intervening after the problem has already been identified and harm has been done.

The use of an ecological approach is motivated, which provides prevention at different levels: individual (prevention for individual groups based on age, sex, national and other characteristics); normative (primary prevention can also be achieved through changes in the policies and practices of social institutions, such as education systems, employers, the police); social (efforts can be aimed at preventing changes in stereotypical attitudes, historical perception of roles in society, rules of communication, which carry a devalued understanding of proper social interaction between people).

It has been proven that the principle of comprehensiveness and proactivity of state policy in this area should play an important role. It is proposed to implement the positive experience of Great Britain, regarding the creation of an institution of cooperation between competent bodies based on the prototype of the MARAC Interdepartmental Conference on Risk Assessment in particularly difficult cases for the development of a joint strategy at the individual level.

It is summarized that modern strategies for preventing and countering domestic violence should include a multidisciplinary approach to overcoming the problem, and the following elements are proposed: taking measures to overcome the ideology of the attractiveness of the problem of this form of violence; legal policy regarding the prevention of secondary victimization by special services and bodies of the state and civil society; a comprehensive regulatory policy and law enforcement practice is needed to prevent this form of violent situation.

Keywords: domestic violence, legal policy, guarantees, prevention, prevention and countermeasures, perpetrator, victim, public authorities.

Постановка проблеми

Домашнє насильство є вагомою проблемою суспільного, державного та індивідуального значення, як негативне суспільне явище, що поширене у всьому світі потребує уваги та наукового аналізу з метою протидії та запобігання його наслідків, що в сучасних умовах розвитку державності виступає «національним та міжнародним соціальним пріоритетом» [1]. Поширення актів домашнього насильства зачіпає всі країни світу, а в умовах політичної, економічної, тим більше військової нестабільності поширеність випадків має загрозливе значення для правової та соціальної реальності.

Продовжуючи позицію наукової спільноти вкажемо на репрезентативність тези Дж. Гейрна та ін., в тому що насильство -- це масштабна глобальна проблема, пов'язана з владою, нерівністю, здоров'ям, капіталом, злочинністю та безпекою, яка суттєво впливає на всі суспільства [2]. превенція домашній насильство віктимізація

Завданням юридичної доктрини та правової практики є не тільки гарантування реакції держави на діяння домашнього насильства, які вже мали місце, а суттєву роль відіграє факт превенції, тобто попередні заходи які вчиняються органами публічної влади, спеціалізованими інституціями та й громадським суспільством в контексті прагнень не допустити поширення насильства, зменшити ймовірність виникнення деструктивних дій. Їх основна мета зводиться до попередження гіпотетичних порушень закону.

Проблема практично-правового характеру полягає в тому, що реагування на домашнє насильство на сьогоднішній день зосереджено насамперед на втручанні після того, як проблему вже виявлено та завдано шкоди.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання тендерної дискримінації, насильства, домашнього насильства розглядали науковці національної школи права, зокрема Проблема домашнього насильства, гендерної рівності, сексуальних девіацій набуває І. Хомишин, І. Жаровська, Х.Максим, С. П. Погребняка, Ю.Бисага, А. А. Вознюк та інші. В контексті різних проявів та причин поширення домашнього насильства та гендерно-зумовленого насильства репрезентували свої роботи іноземці, зокрема K. Panda, J. van Dijk, I. Rac, J.Hearn, S. Strid, A. Humbert та інші.

Проте питання превентивних заходів зазвичай не є чітко розкрито в доктринальних аналізах. Попередні доробки щодо домашнього насильства здебільшого зосереджуються на захисті жертв, особливо під час кризових періодів і втручання кримінального правосуддя для стримування поведінки кривдника. Однак було приділено мало систематичної уваги первинній профілактиці домашнього насильства серед дітей та дорослих. Тому вважаємо за необхідне в межах цього дослідження частково розкрити окремі аспекти проблематики.

Метою наукової статті є аналіз можливостей використання проактивного підходу для запобігання домашнього насильства.

Виклад основного матеріалу

Профілактика домашнього насильства є найважливішою складової правової політики держави у сфері насильства. Для цього необхідним є використання теоретичної конструкції, що має включати широкі «екологічні рамки». Останнє слід розуміти як чинник, який враховує всі елементи соціального середовища у яких відбувається протиправне явище, саме вони впливають на його поширення та наслідки.

В науковій літературі знаходимо різні погляди на групування засобів превенції. К. Панда в своєму досліджені показує, що «право на житло» та «право на власність і спадщину» є критично важливими та найважливішими для будь-якої стратегії запобігання домашньому насильству. Тому виокремлює чотири сфери превенції: (a) важливість нерухомого майна та соціальної підтримки є суттєвою у впливі на частоту насильства; (b) зміна норм прийнятності насильства в сім'ї, що на думку дослідника має вирішальне значення для зменшення передачі насильства з покоління в покоління; (c) ставлення чоловіків і суспільства також потребують змін у цьому відношенні, оскільки попередження домашнього насильства вимагає фундаментальних змін у ставленні та поведінці, воно стикається з суспільним та індивідуальним опором змінам; (d) структури підтримки можуть бути як всередині сім'ї, так і з боку НУО, жіночих груп самодопомоги тощо, які можуть як допомогти змінити ставлення, так і допомогти жінкам придбати нерухоме майно. Це вимагає творчої участі спільноти, спільної відповідальності та колективних дій з метою кинути виклик патріархальним уявленням про владу, контроль і право жінок [3].

Загалом визнаючи цінною позицію науковця вважаємо за необхідне її розширити за окремими рівнями спрямування заходів превенції.

Екологічна основа передбачає, що поведінка формується через сутнісну, комплексну, повну взаємодію між окремими людьми та їх соціальним середовищем. Екологічна структура не забезпечує прогностичну цінність й надає потенційні точки профілактики в межах якої особи можуть бути локалізовані фактори захисту та ризику. Ґрунтовно такий екологічний підхід забезпечує превенцію на різних рівнях:

- індивідуальному - профілактика щодо окремих груп за віковою, статевою, національною та іншими характеристиками;

нормативному - первинна профілактика також може бути досягнута шляхом змін у політиці і практики соціальних інститутів, таких як системи освіти, роботодавці, поліція тощо.

соціальному (абстрактному) - зусилля можуть бути спрямовані на профілактику зміни стеріотипного ставлення, історичного сприйняття ролей у суспільстві, правил комунікацій, які несуть девальвоване розуміння належної соціальної взаємодії між людьми. Такий підхід вважаємо комплексним і таким, що має реальну діяльні сну складову, тому доречним буде використання різного роду заходів, які в поєднанні будуть спрямовані на системне проактивне подолання проблеми домашнього насильства.

Розглянемо можливі заходи щодо протидії домашньому насильству як превентивного проактивного заходу. Для цього суспільстві, субєктам правовідносин у сфері домашнього насильства, постраждалим, свідкам, та й кривдникам необхідні як короткострокові, так і довгострокові підходи до вирішення гіпотетичної ситуацій, а також мультидисциплінарний підхід подолання проблеми.

По-перше, репрезентація заходів щодо подолання ідеології привабності проблеми такої форми насильства. Посібник для парламентарів щодо застосування Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська Конвенція) визначає, що «насильство над жінками найчастіше вважається приватною справою, і багато жінок не хочуть повідомляти про такі випадки або їх родичі чи спільнота не рекомендують робити це. Неповідомлення про факти насильства, у свою чергу, не дозволяє провести розслідування, притягти до відповідальності та покарати винуватця так, як цього вимагає закон» [4, с.16].

Зміна суспільної свідомість, громадської думки не є простим завданням, однак особливо необхідним. Домашнє насильство має значний рівень латентності. Постраждалі особи через страх, звичаєві уклади, осуд, відсутність інформації, недовіру до спеціальних компетентних органів, острах втратити можливість спілкуватися з дітьми, через фінансову залежність (цей перелік можна продовжувати ще довго) не повідомлюєть про насильство щодо них з боку осіб їх родинного кола. В них є впевненість у тому, що питання стосується виключно їх та кривдника, при цьому часто навіть близькому оточенню невідомо про проблему, а коли й відомо, то вони нічого не роблять для того, щоб її подолати. Тому сприйняття деструктивного явища як приватної проблеми, а не суспільно-правової є первинною перепоною проактивної превенції.

Подолання гендерних стереотипів і права влади чоловіка - це основне завдання для нормалізації комунікативних відносин в аспекті рівності. Сьогодні Європейська Комісія та Верховний представник ЄС із закордонних справ і політика безпеки висуває амбітні плани щодо просування тендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок через усі зовнішні дії Європейського Союзу. Хоча був досягнутий певний значний, але нерівномірний прогрес у просуванні жінок і дівчат прав, жодна країна світу не йде по шляху досягнення тендерної рівності та розширення прав і можливостей усіх жінок дівчаток до 2030 року [5].

По-друге, правова політика щодо недопущення вторинної віктимізації. Особа яка стикнулася з домашнім насильством і звернулася за допомогою має бути вислухана та підтримана. Створення такої системи запобігання та протидії насильству є зобов'язанням і функцією держави, що визнана у міжнародних імплементованих положеннях найвищого рівня.

Відсутність емпатії з боку органів та інституцій держави, особливо судових та правоохоронних часто спричиняє повторну віктимізацію постраждалої особи, що тягне дві суттєві додаткові проблеми:

після негативного досвіду жертва вже не буде звертатися за допомогою, що спричиняє ризик рецидиву;

оприлюднення інформації про факт насильства наштовхує жертву на отримання додаткового насильства з боку кривдника, тому відсутність захисту значно активізує проблематику.

По-третє, необхідна комплексна нормативна політика та правозастосовна практика щодо недопущення такої форми насильницької ситуації.

Посібник для парламентарів щодо застосування Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська Конвенція) визначає, що «досвід показує, що успіх цих заходів безпосередньо пов'язаний із тими органами, котрі їх вживають, а саме: поліцією, судовими органами, соціальними службами, службами охорони здоров'я, жіночими НУО, службами захисту дітей та іншими партнерами, котрі працюють в тісній співпраці і координації дій» [4, с.22]. Діяльність кожної з перерахованих інституцій є цінною, проте буде фрагментарним, якщо не здійснюватиметься без чіткої парадигми взаємодії, співпраці та взаємодопомоги й інформування.

В цьому контексті репрезентативною та цінною є практика Великобританії. З метою створення у ефективної системи обміну інформацією між органами публічної влади для осіб з високим ризиком домашньої віктимізації проводяться Міжвідомчі конференції з оцінки ризиків (MARAC). Це зустріч, на якій обмінюється інформацією про випадки домашнього насильства з найвищим ризиком представники місцевої поліції, охорони здоров'я, захисту дітей, житлово-комунальних практиків, Незалежних внутрішніх Радників з насильства, пробації та інших спеціалістів із законодавчого та громадського секторів.

Після обміну всією необхідною інформацією про жертву представники обговорюють варіанти підвищити безпеку жертви та перетворити їх у скоординований план дій щодо конкретного випадку. Ідеологія цієї системи полягає в припущенні того, що жодна окрема агенція чи окрема особа не може побачити повну картину проблеми, й тим більше забезпечити безпеку у складній ситуації.

Організовувати конференцію MARAC щодо окремого випадку має права будь-який представник агентства, який проводить оцінку ризиків жертви, і таким чином визначає, що справа відповідає порогу високого ризику. Для того щоб не травмувати особу додатково на таку конференцію жертв насильства не запрошують, проте її позицію представляє уповноважена особа - Незалежних внутрішніх Радників з насильства.

Статистика вказує на ефективність такої системи: після втручання служби MARAC до 60% від жертви домашнього насильства не повідомляють про подальше насильство [6].

Звернемо увагу, що парадокс полягає в тому, що MARAC не є обов'язковим законодавчим системним елементом, тому формальних зобов'язань немає щоб MARAC існували на кожному мініципальному рівні.

Оскільки всі випадки, які надходять до MARAC, є високим ризиком, скоординоване планування дій є важливим способом зниження ризику для постраждалих і підвищення безпеки інших членів сім'ї, особливо дітей. Типові дії можуть включати: виявлення постраждалих із високим ризиком, щоб вони могли надавати вдосконалені та оперативні послуги; передача будинку жертви під контроль; підвищена обізнаність медичних працівників щодо отриманих травм; допомога потерпілому у пошуку нового житла та реалізації права на освіту; постійна координація та комунікація між усіма відомствами; допомога потерпілим у пошуку правової допомог; підтримка дітей, що стали свідками; обмін інформацією з відповідним персоналом для ефективної підтримки дітей; моніторинг проблеми з успішністю та поведінкою в школі; надання можливості розміщення в притулку; надання постраждалому постійної підтримки; швидкий доступ до спеціалізованих послуг і підтримки команди з питань наркотиків і алкоголю тощо.

Загалом особливо цінності має ще один захід - у особливо складних випадках (зазвичай загроза життя постраждалої особи) вона протягом наступних 24 місяців матиме право на отримання фінансування правової допомоги для юридичного представництва в контакті з дитиною та судової справи за місцем проживання, оскільки у центрі уваги MARAC - впровадження плану безпеки для дорослої жертви насильства.

Висновки

Проблема превенції у сфері домашнього насильства має суттєве значення для теорії та практики. Вагому роль має відігравати принцип комплексності та проактивності державної політики у цій сфері. Запропоновано імплементувати позитивний досвід Великобританії, щодо створення інституту співпраці міжкомпетентними органами за прототипом Міжвідомчі конференції з оцінки ризиків MARAC у особливо складних випадках для вироблення спільної стратегії на індивідуальному рівні.

Узагальнено, що сучасні стратегії запобігання та протидії домашньому насильству мають включати мультидисциплінарний підхід подолання проблеми, та запропоновано такі його елементи: вжиття заходів щодо подолання ідеології привабності проблеми такої форми насильства; правова політика щодо недопущення вторинної віктимізації спеціальними службами та органами держави і громадянського суспільства; необхідна комплексна нормативна політика та правозастосовна практика щодо недопущення такої форми насильницької ситуації.

Література

1. Cordier R., Chung D., Wilkes-Gillan S., Speyer R. The Effectiveness of Protection Orders in Reducing Recidivism in Domestic Violence: A Systematic Review and MetaAnalysis. Trauma, Violence, & Abuse, 2021. Vol. 22(4) P. 804-828.

2. Hearn J., Strid S., Humbert A. L., Balkmar D., Delaunay M. From Gender Regimes to Violence Regimes: Re-thinking the Position of Violence, Social Politics: International Studies in Gender, State & Society, 2022, Vol.29, Is. 2, P. 682-705

3. Panda K. The prevention of domestic violence. Working Paper 344. March 2003.

4. Посібник для парламентарів щодо застосування Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська Конвенція), Рада Європи, оновлена версія, 2015 р

5. Gender Action Plan - putting women and girls' rights at the heart of the global recovery for a gender-equal world Brussels, 25 November 2020

6. Frequently asked questions Multi-Agency Risk Assessment Conferences (MARAC)

References

1. Cordier, R., Chung, D., Wilkes-Gillan, S., Speyer, R. (2021) The Effectiveness of Protection Orders in Reducing Recidivism in Domestic Violence: A Systematic Review and Meta-Analysis. Trauma, Violence, & Abuse, 22(4) (рр. 804-828).

2. Hearn, J., Strid, S., Humbert, A. L., Balkmar. D., Delaunay, M. (2022) From Gender Regimes to Violence Regimes: Re-thinking the Position of Violence, Social Politics: International Studies in Gender, State & Society,.29 (2) (рр 682-705)

3. Panda, K. (2003)The prevention of domestic violence. Working Paper 344.

4. Posibnyk dlia parlamentariv shchodo zastosuvannia Konventsii Rady Yevropy pro zapobihannia nasylstvu stosovno zhinok i domashnomu nasylstvu ta borotbu iz tsymy yavyshchamy (Stambulska Konventsiia), Rada Yevropy, onovlena versiia (2015) [A guide for parliamentarians regarding application Conventions of the Council of Europe on the prevention of violence in relation to women and domestic violence and struggle with these phenomena (Istanbul Convention)]

5. Gender Action Plan - putting women and girls' rights at the heart of the global recovery for a gender-equal world Brussels (2020)

6. Frequently asked questions Multi-Agency Risk Assessment Conferences (MARAC) (2024)

Размещено на Allbest.ru