Конституційно-правові засади забезпечення права на освіту в умовах війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ужгородський національний університет

Конституційно-правові засади забезпечення права на освіту в умовах війни

Берч Вероніка Вікторівна кандидат юридичних наук, доцент кафедри конституційного права та порівняльного правознавства

Анотація

Визначено, уведення в Україні воєнного стану відчутно вплинуло на функціонування освітньої системи. Війна змусила багатьох учасників освітнього процесу залишити свої місця проживання, що спричинило масштабне переміщення як у межах країни, так і за кордон, а також вимагало зусиль для забезпечення рівного доступу до навчання, створення умов для збереження учнів та педагогів у системі освіти України, а також їхнього повернення в разі виїзду за кордон.

Зауважено, право на освіту є одним з основоположних прав людини, котре є гарантованим міжнародними документами та конституціями розвинутих демократичних держав, визначає можливість кожної людини отримувати освіту, що є необхідним для її повного розвитку та ефективної участі у суспільному житті, а також вимагає від держави активних дій щодо його забезпечення. Право кожної особи на освіту випливає з вродженої потреби в осмисленні світу навколо та отриманні знань про нього, що знаходить своє відображення та підтримку у встановлених державою правових рамках. Втілення цього конституційного права проявляється через цілеспрямовані дії учасників правових відносин, які активно використовують свої можливості для здобуття як теоретичних знань, так і практичних умінь.

Звернуто увагу стратегічне значення в умовах військового вторгнення рф на територію України заходів для захисту дітей та молоді. Держава зобов'язана забезпечити їхню безпеку та надати можливість отримати освіту в найбільш комфортних умовах, що включає розробку програм з психологічної підтримки, забезпечення безпеки в навчальних закладах та доступу до освітніх ресурсів навіть під час воєнного конфлікту.

Встановлено, першорядного вжиття заходів в умовах війни набула освіта дітей з особливими потребами, серед яких: впровадження нових методик навчання для дітей з особливими освітніми потребами, оскільки багато з них були змушені змінити своє місце проживання, включаючи виїзд за кордон; відновлення та реконструкція мережі інклюзивно-ресурсних центрів, закладів освіти з інклюзивними групами та класами, спеціальних закладів освіти, а також забезпечення необхідними матеріалами для навчання дітей з особливими освітніми потребами; розробка та забезпечення нових підходів до навчання дітей з особливими освітніми потребами, які погіршили свій стан через психологічну травму; створення сприятливих умов для навчання в місцях перебування дітей з особливими освітніми потребами з урахуванням нових умов безпеки; забезпечення ефективної роботи інклюзивно-ресурсних центрів відповідно до нових умов.

Ключові слова: право на освіту, доступ до освіти, інклюзивне навчання, воєнний стан.

Abstract

Berch Veronika Viktorivna Candidate of Juridical Science, Associate Professor Department of Constitutional Law and Comparative Law, SHEI Uzhhorod National University

CONSTITUTIONAL AND LEGAL PRINCIPLES OF ENSURING THE RIGHT TO EDUCATION IN TIMES OF WAR

The introduction of martial law in Ukraine has significantly affected the functioning of the education system. The war has forced many participants in the educational process to leave their places of residence, resulting in massive displacement both within the country and abroad. This has required efforts to ensure equal access to education, create conditions for the retention of students and educators in the Ukrainian education system, and facilitate their return in case of leaving abroad.

It is noted that the right to education is one of the fundamental human rights guaranteed by international documents and the constitutions of developed democratic states, defining the possibility for everyone to receive education necessary for their full development and effective participation in society. The realization of this constitutional right is manifested through purposeful actions of participants in legal relations who actively utilize their opportunities to acquire both theoretical knowledge and practical skills.

Attention is drawn to the strategic importance, in the context of the Russian military invasion of Ukraine, of measures to protect children and youth. The state is obliged to ensure their safety and provide opportunities to receive education in the most comfortable conditions, including the development of psychological support programs, ensuring security in educational institutions, and access to educational resources even during armed conflict.

It is established that priority measures in times of war have been taken for the education of children with special needs, including: the implementation of new teaching methods for children with special educational needs, as many of them have been forced to change their place of residence, including moving abroad; restoration and reconstruction of the network of inclusive resource centers, educational institutions with inclusive groups and classes, special education institutions, and provision of necessary learning materials for children with special educational needs; development and provision of new approaches to education for children with special educational needs who have worsened their condition due to psychological trauma; creation of favorable conditions for learning in places where children with special educational needs are located, taking into account new security conditions; and ensuring effective operation of inclusive resource centers in accordance with the new conditions.

Keywords: right to education, access to education, inclusive education, martial law.

Постановка проблеми

Проблематика забезпечення права на освіту обумовлена необхідністю визначення конституційно-правових засад створення доступного, якісного та інклюзивного освітнього середовища для всіх категорій осіб, незалежно від їх соціального статусу, місця проживання, статі, національності або фізичних можливостей. Так, право на освіту передбачає не тільки можливість отримання освіти на різних рівнях, але й гарантує доступність та якість освітніх послуг для всіх верств населення без дискримінації.

Уведення в Україні воєнного стану відчутно вплинуло на функціонування освітньої системи. Війна змусила багатьох учасників освітнього процесу залишити свої місця проживання, що спричинило масштабне переміщення як у межах країни, так і за кордон, а також вимагало зусиль для забезпечення рівного доступу до навчання, створення умов для збереження учнів та педагогів у системі освіти України, а також їхнього повернення в разі виїзду за кордон.

Пріоритетного значення у цьому контексті набуває оцінка ефективності наявних законодавчих та нормативних актів, які регулюють освітню діяльність, у контексті їх впливу на забезпечення рівного доступу до освіти для всіх верств населення в умовах війни.

Міністерство освіти і науки України вжило ряд заходів для адаптації методичного забезпечення організації навчального процесу в навчальних закладах протягом дії правового режиму воєнного стану, котрі спрямовані на підтримку різних форм навчання, таких як очна, дистанційна, змішана та індивідуальна, щоб забезпечити неперервність освітнього процесу та забезпечити всебічну підтримку учасників освіти у складних умовах воєнного конфлікту.

Розв'язання освітніх проблем в умовах війни вимагає комплексного підходу, що об'єднує зусилля держави, освітніх інституцій, громадськості та міжнародних організацій з метою створення умов для ефективного забезпечення права на освіту.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Досліджувана проблематика була предметом наукового аналізу таких учених як: Ю. Бисага, Д. Бєлов, В.Боняк, С.Гусарєв, А. Колодій, В. Копєйчиков, В. Кравченко, О. Марцеляк, О.Мельничук, В. Погорілко, П. Рабінович, О. Фрицький та ін.

Метою статті є дослідження конституційно-правових засад забезпечення права на освіту.

Виклад основного матеріалу

Право на освіту є одним з основоположних прав людини, котре є гарантованим міжнародними документами та конституціями розвинутих демократичних держав, визначає можливість кожної людини отримувати освіту, що є необхідним для її повного розвитку та ефективної участі у суспільному житті, а також вимагає від держави активних дій щодо його забезпечення.

Право кожної особи на освіту випливає з вродженої потреби в осмисленні світу навколо та отриманні знань про нього, що знаходить своє відображення та підтримку у встановлених державою правових рамках. Втілення цього конституційного права проявляється через цілеспрямовані дії учасників правових відносин, які активно використовують свої можливості для здобуття як теоретичних знань, так і практичних умінь.

Реалізація права на освіту неможлива без існування інших ключових прав людини, таких як право на життя, охорону здоров'я, гідність, свободу творчості, думку і слово, свободу вираження поглядів і переконань, доступ до інформації, працю, вільний розвиток особистості та соціальний захист. Ці права взаємопов'язані, адже без доступу до якісної освіти їхнє здійснення стає недостатнім. З іншого боку, саме право на освіту є засобом, який допомагає забезпечити реалізацію більшості із наведених прав, оскільки гарантує духовний розвиток особистості, усвідомлення гідності людини та її прав, сприяє формуванню поваги до прав людини та основних свобод. Крім того, освіта створює умови для розвитку творчих здібностей, підвищує шанси на працевлаштування, сприяє вибору професії та умов праці, а також забезпечує усебічний, гармонійний розвиток особистості [1].

Конституційне право на освіту є фундаментальним принципом, що лежить в основі розвитку суспільства та індивіда, виконуючи кілька важливих ролей у різних сферах життєдіяльності людини. У економічному контексті, освіта відіграє ключову роль у формуванні кваліфікованої робочої сили, сприяє інноваціям та підвищенню продуктивності праці, що у свою чергу, стимулює економічне зростання та розвиток, забезпечує людей навичками, необхідними для адаптації до змінних умов ринку праці та технологічних інновацій. У політичній сфері право на освіту сприяє формуванню обізнаних громадян, які здатні активно брати участь у житті суспільства, критично оцінювати політичні процеси та ухвалювати відповідальні рішення, захищати свої права та інтереси, сприяючи розвитку демократії та правової держави. У духовному аспекті освіта дозволяє людям розвивати свої таланти, інтелект, естетичні смаки та культурні знання, сприяючи особистісному зростанню та самореалізації, що допомагає формуванню гармонійної особистості, здатної до емпатії, толерантності та взаємоповаги в суспільстві. Відтак, конституційне право на освіту є вирішальним для забезпечення інтелектуального, соціального та культурного прогресу суспільства, створюючи основу для всебічного розвитку особистості [2].

Слід звернути увагу на існування різних аспектів доступності освіти, таких як фізична, фінансова, територіальна, економічна та інтелектуальна, як показників ефективності державної політики забезпечення рівного доступу до освіти на відповідному рівні. Ключові ризики у цій сфері включають політичну нестабільність, демографічні, культурні, соціально-економічні та психолого-ментальні чинники, а також недостатню компетентність управлінських кадрів на рівні об'єднаних територіальних громад і нерівність якості освітніх послуг за територіальною ознакою та площею населеного пункту [3]. навчання освітній інклюзивний

Підкреслимо, конституційні положення про право на освіту забезпечують його фундаментальний статус у правовій системі країни, закріплюють обов'язок держави гарантувати доступність та безоплатність освіти на певних її рівнях, право на отримання якісної освіти, а також встановлюють заборону на будь-яку форму дискримінації в освітньому процесі.

Незважаючи на зовнішні виклики, відзначимо непохитність принципу суверенітету та незалежності, котрий є аксіомою для України. Згідно з Конституцією, кожен громадянин має право на отримання якісної освіти незалежно від обставин. Держава зобов'язана забезпечити недискриміна- ційний доступ до освітніх послуг у всі часи, включаючи період війни. Виконання цього права вимагає активних заходів з боку влади, а також сприяння з боку міжнародних партнерів.

Термін «забезпечення права на освіту» охоплює заходи та дії, які здійснюються вищими органами влади, судами загальної та конституційної юрисдикції, правоохоронними та контрольно-наглядовими установами і їхніми представниками, безпосередньо зацікавленою особою, котрі спрямовані на використання своїх законних повноважень для створення і підтримки умов, що дозволяють кожному максимально реалізувати своє право на освіту. Водночас, у випадку порушень цього права, передбачається його швидке відновлення та притягнення винних осіб до відповідальності [4]. Характеристики методів захисту права на освіту охоплюють їх формування відповідно до законодавства або угод; обов'язкову природу застосування; виконання заходів з боку уповноважених інстанцій або зацікавленої особи; забезпечення припинення неправомірних дій щодо права на освіту, відновлення цього права та компенсацію завданих збитків [5].

Слід зауважити, що в умовах війни повноваження центральних органів влади продовжуються. Міністерство освіти і науки (далі - МОН) залишається головним органом у системі виконавчої влади, який відповідає за розроблення та впровадження державної політики у сферах освіти та науки, науково- технічної та інноваційної діяльності, передачі технологій; забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ і організацій, які здійснюють освітню діяльність; продовжує забезпечувати доступність та неперервність освітнього процесу, пристосовуючись до нових умов.

МОН прийняло ряд заходів з методичного забезпечення організації навчального процесу в дошкільних закладах під час дії воєнного стану, котрі передбачають розробку рекомендацій для участі інститутів післядипломної педагогічної освіти, керівників, вихователів та батьків у забезпеченні якісної дошкільної освіти в умовах війни. Крім того, було підготовлено корисні посилання на інтернет-ресурси для роботи з дітьми дошкільного віку під час воєнного часу. Нормативні документи, зокрема Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX [6] та лист МОН «Про зарахування до закладів дошкільної освіти дітей із числа внутрішньо переміщених осіб» від 17.03.2022 № 1/3475-22 [7], містять відповіді на типові запитання щодо організаційних аспектів діяльності дошкільних закладів під час війни.

Для забезпечення права на освіту держава розробляє комплексні програми та стратегії, що включають будівництво нових навчальних закладів, підготовку кваліфікованих педагогів, розробку сучасних навчальних програм тощо. Важливою частиною забезпечення права на освіту є також забезпечення інклюзивності та адаптації освітніх програм для осіб з особливими потребами.

У цьому контексті слід підкреслити про стратегічне значення в умовах військового вторгнення рф на територію України заходів для захисту дітей та молоді. Держава зобов'язана забезпечити їхню безпеку та надати можливість отримати освіту в найбільш комфортних умовах, що включає розробку програм з психологічної підтримки, забезпечення безпеки в навчальних закладах та доступу до освітніх ресурсів навіть під час воєнного конфлікту.

Першорядного вжиття заходів в умовах війни набула освіта дітей з особливими потребами, серед яких:

1. впровадження нових методик навчання для дітей з особливими освітніми потребами, оскільки багато з них були змушені змінити своє місце проживання, включаючи виїзд за кордон;

2. відновлення та реконструкція мережі інклюзивно-ресурсних центрів, закладів освіти з інклюзивними групами та класами, спеціальних закладів освіти, а також забезпечення необхідними матеріалами для навчання дітей з особливими освітніми потребами;

3. розробка та забезпечення нових підходів до навчання дітей з особливими освітніми потребами, які погіршили свій стан через психологічну травму;

4. створення сприятливих умов для навчання в місцях перебування дітей з особливими освітніми потребами з урахуванням нових умов безпеки;

5. забезпечення ефективної роботи інклюзивно-ресурсних центрів відповідно до нових умов.

Висновки

Право на освіту є ключовим елементом розвитку суспільства та особистості. Конституційно-правові засади забезпечення цього права закладають основу для розбудови ефективної та інклюзивної освітньої системи, яка здатна задовольняти потреби кожної людини. Реалізація права на освіту вимагає від держави не тільки створення правових рамок, але й активної участі у процесі освітньої діяльності, включаючи фінансування, контроль якості освіти та забезпечення рівного доступу до освітніх ресурсів для всіх громадян.

Україна, зазнаючи випробування війни, підтверджує свою відданість основним принципам прав людини, щоб забезпечити недоторканність та захист своїх громадян, зокрема у сфері освіти, забезпечуючи непорушність таких прав для всіх громадян.

Література

1. Мельничук О. Поняття права на освіту в аспекті інтегративної юриспруденції. Юридична Україна. 2011. № 4. С. 10- 14.

2. Боняк В. Зміст права людини та громадянина на освіту. Науковий вісник Юридичної академіїМВС України. 2003. № 1. С.17-29.

3. Лукіна Т. Загрози реалізації державної політики протидії обмеженню рівного доступу до освіти в Україні. Вісник післядипломної освіти. Серія «Управління та адміністрування». 2011. Вип. 9(38). С. 10-33.

4. Боняк В. Поняття суб'єктивного права на освіту. Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. 2003. № 1 (22). С. 22-28.

5. Мельничук О. Право людини на захист суб'єктивного права на освіту. Бюлетень Міністерства юстиції України. 2011. № 7. С. 20-26.

7. Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану: Закон України від 15.03.2022 № 2136-IX.

8. Про зарахування до закладів дошкільної освіти дітей із числа внутрішньо переміщених осіб: Лист МОН від 17.03.2022 № 1/3475-22.

References

1. Mel'nychuk, O. (2011). Ponyattya prava na osvitu v aspekti integratyvnoyi yurysprudentsiyi [The concept of the right to education in the aspect of integrative jurisprudence]. Yurydychna Ukraina - Legal Ukraine, 4, 10-14. [in Ukrainian].

2. Bonyak, V. (2003). Zmist prava lyudyny ta hromadyanyna na osvitu [The content of the human and citizen's right to education]. Naukovyy visnyk Yurydychnoyi akademiyi MVS Ukrainy - Scientific Bulletin of the Law Academy of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, 1. 17-29. [in Ukrainian].

3. Lukina, T. (2011). Zahrozy realizatsiyi derzhavnoyi polityky protydiyi obmezhen'yu rivnogo dostupu do osvity v Ukraini [Threats to the implementation of state policy to counteract the restriction of equal access to education in Ukraine]. Visnykpislyadiplomnoyi osvity. Seriya "Upravlinnya ta administruvannya" - Bulletin of postgraduate education. Series "Management and Administration", 9(38), 10-33. [in Ukrainian].

4. Bonyak, V. (2003). Ponyattya sub'ektyvnoho prava na osvitu [The concept of the subjective right to education]. Visnyk Zaporiz'koho yurydychnoho instytutu MVS Ukrayiny - Bulletin of the Zaporizhzhia Law Institute of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, № 1 (22), 22-28. [in Ukrainian].

5. Mel'nychuk, O. (2011). Pravo lyudyny na zakhyst sub'ektyvnoho prava na osvitu [Human right to protect the subjective right to education]. Biuleten' Ministerstva yustitsiyi Ukrayiny - Bulletin of the Ministry of Justice of Ukraine, 7, 20-26. [in Ukrainian].

6. Zakon Ukrainy Pro orhanizatsiyu trudovykh vidnosyn v umovakh voyennoho stanu: pryiniatyi 15 ber. 2022 roku No 2136-IX [Law of Ukraine on the Organization of Labor Relations in Conditions of Martial Law: adopted on March 15, 2022, No. 2136-IX]. [in Ukrainian].

7. Lyst MON Pro zarakhuvannya do zakladiv doshkil'noyi osvity ditey iz chysla vnutrishno peremishchenykh osib: 17 ber. 2022 roku No 1/3475-22. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru