Комплементарна парадигма розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та місцевими органами державної виконавчої влади: зарубіжний досвід для сталого розвитку України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут публічного управління та державної служби

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Комплементарна парадигма розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та місцевими органами державної виконавчої влади: зарубіжний досвід для сталого розвитку України

Колтун Вікторія Семенівна, доктор державного управління,

професор, завідувач кафедри регіональної політики

Анотація

Дослідження присвячено виявленню можливості використання позитивного зарубіжного досвіду формування складних комплементарних взаємодій між системами органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади. Найбільше значення мають описані форми функціональної комплементарності, що є виявом темпоральної парадигми, адже передбачають структуризацію комплементарних процесів у часі. Вищенаведені положення артикулюють концептуальні засади формування передумов для віднайдення динамічних балансів у системі розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та місцевими органами державної влади на сучасному етапі, що є проявом комплементарної парадигми місцевого самоврядування. У даній статті проаналізовано актуальні проблеми впровадження реформи децентралізації на прикладі європейських країн.

Україна в 2014 році задекларувала початок повномасштабних реформ у сфері держаного управління та місцевого самоврядування. Однією з найуспішніших реформ, що передбачено у Стратегії сталого розвитку «Україна 2020» реформ, можна вважати реформу децентралізації (місцевого самоврядування та змін до адміністративно-територіального устрою).

Впроваджуючи реформу децентралізації, надзвичайно важливим в даному контексті є досвід європейських країн, для яких ця реформа передбачала не лише передачу управлінських повноважень на місця, а й реформування адміністративно-територіального устрою, що зараз характерно і для України. Для багатьох європейських держав, які стали на шлях впровадження децентралізації характерною була відсутність у місцевих органів влади самоврядних повноважень та достатньої фінансової, демографічної і територіальної спроможності, що є характерним і для України, тому запозичення досвіду проведення реформи децентралізації у провідних європейських країн.

Наголошено, що досвід впровадження та реформування місцевого самоврядування та адміністративно територіального устрою в європейських країнах є унікальним, оскільки при впровадженні реформи було взято за основу адміністративно-територіальний устрій.

Ключові слова: розподіл повноважень, органи місцевого самоврядування, місцеві органи державної виконавчої влади, комплементарність, парадигма, сталий розвиток, зарубіжний досвід, публічне управління.

Koltun Viktoriia Semenivna Doctor of Sciences in Public Administration, Professor, Head of the Department of Regional Policy, Educational and Scientific Institute of Public Administration and Civil Service, Kyiv Taras Shevchenko National University

COMPLEMENTARY PARADIGM OF DISTRIBUTION OF POWERS BETWEEN LOCAL SELF-GOVERNMENT BODIES AND LOCAL STATE EXECUTIVE BODIES: FOREIGN EXPERIENCE FOR SUSTAINABLE DEVELOPMENT OF UKRAINE

Abstract

The study is devoted to identifying the possibility of using positive foreign experience in the formation of complex complementary interactions between the systems of local self-government bodies and local executive bodies. The most important are the described forms of functional complementarity, which is a manifestation of the temporal paradigm, because they involve the structuring of complementary processes in time. In the article actual problems of implementation of the reform of dece ntralisation on the example of European countries are analysed. In 2014 Ukraine declared the beginning of full scaled reforms in the sphere of state management and local self-governing. The above provisions articulate the conceptual principles of the formation of prerequisites for finding dynamic balances in the system of distribution of powers between local self-government bodies and local state authorities at the current stage, which is a manifestation of the complementary paradigm of local self-government. It is stressed that introduction the reform of decentralisation the experience of European countries is extremely important in the context, for which this reform for saw not only transferring of managerial powes to the local authority and reforming of administrative territorial system, which is now characteristically for Ukraine.

For many European countries, which have become on the road of implementation of of decentralisation it was characteristically the absence of selfgoverning power at local authorities and enough financial, demographic and territorial abilities, which is characteristically for Ukraine, too, that's why borrowing experience from leading European countries, in particular from Poland and France is extremely relevant.

It is stressed, that the experience of implementation and reforming of local self-governing and administrative territorial system in European countries is unique, because as a basis of administrative territorial system was taken when the reform was introduced.

Keywords: distribution of powers, local self-government bodies, local bodies of state executive power, complementarity, paradigm, sustainable development, foreign experience, public administration.

Вступ

Постановка проблеми. Підходи до взаємодоповнення та взаємодії органів державної влади і органів місцевого самоврядування перебувають у центрі уваги багатьох зарубіжних та вітчизняних вчених. Причому об'єктом наукових пошуків виступають як статичні моделі, так і динамічні процеси, що, власне і відображають досліджувану нами, зокрема, у [2; 14] темпоральну комплементарність, іншими словами процес взаємодоповнення, витлумачений в розрізі часу, що виявляється через систему розподілу повноважень між системою органів місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика комплементарності та розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування і місцевими органами державної виконавчої влади розглядається у значній кількості наукових праць сучасних науковців. Зокрема, ідеться про публікації [3;4;7-12; 15-18]. Незважаючи на значний обсяг публікацій, присвячених різним видам взаємодій органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, комплекс процесів взаємодій, витлумачених в якості атрибутивної властивості феномену місцевого самоврядування комплементарності розглядається не широким колом вчених.

Спираючись на використання нами у ряді опублікованих досліджень [13;14] тлумачення об'єкту в якості процесу, вбачається доцільним здійснити аналіз комплементарності системи органів місцевого самоврядування в аспекті взаємодії з місцевими органами виконавчої влади.

Методологія даного дослідження передбачає використання властивостей зовнішнього та внутрішнього середовища діяльності органів місцевого самоврядування в частині забезпечення пом'якшення негативних циклічних явищ та підвищення результативності вирішення питань місцевого значення шляхом реалізації комплементарних функцій для досягнення економії матеріальних та нематеріальних ресурсів сучасних умовах, визначальними для яких є треки євроінтеграції та децентралізації в умовах повномасштабної агресії з боку рф.

Метою статті є артикуляція віднайдених та сформованих динамічних балансів у системі розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування і місцевих органів державної виконавчої влади у розвинутих країнах світу, що були досягнуті внаслідок реалізації різноманітних моделей та процесів децентралізації.

Виклад основного матеріалу

повноваження місцеве самоврядування влада

Кальман Міжей (Угорщина) директор регіонального бюро Програми розвитку ООН по Європі і СНД, радник генерального секретаря ООН констатує, що “децентралізація потрібна для більш рівномірного економічного зростання і перерозподілу доходів. Органи місцевого самоврядування повинні реалізовувати власні проекти, а для цього їм необхідна власна податкова база, можливість прозорими методами захистити свою частку в центральних податках і певна автономія у використанні частини зібраних податків” [5].

Найдокладніше питання децентралізації досліджені Ж. Веделем. “Децентралізація, на його думку, полягає в передаванні владних повноважень не державним службовцям і органам, що представляють центральну владу, а іншим органам, що не знаходяться в ієрархічному підпорядкуванні останній, переважно, які обрані населенням” [1, с. 392]. “Механізми децентралізації (нормативно-правова і інституційна бази, порядок відповідальності за надання державних послуг населенню, система міжбюджетних відносин), визначаються з огляду на досягнення визначених політичних цілей” [ 6, P. 3-11].

З точки зору А.Шаха, “існує п'ять концепцій способів взаємодії державного управління і функцій та обов'язків ОМС:

1. Традиційний фіскальний федералізм.

2. New Public Management (НПУ).

3. Теорія суспільного вибору.

4. Нова інституціональна економіка (НІЕ).

5. Сітьові форми управління на місцевому рівні” [4, с. 32].

А.Шах подає наступні визначення: “Концепція фіскального федералізму і НПУ концентруються головним чином на усуненні недоліків ринкового механізму і на пошуках способів найбільш ефективного і справедливого надання суспільних благ. Теорія суспільного вибору і концепція нової інституціональної економіки наголошують на усуненні недоліків держуправління. Концепція сітьових форм держуправління націлена на використання інституціональних механізмів і заходів з метою подолання як провалів ринку, так і недоліків держуправління” [4, с. 32].

Описаний А.Шахом “Підхід з точки зору концепції фіскального федералізму розглядає місцеве управління як підпорядкований рівень у багатоярусній системі і окреслює принципи визначення функцій і обов'язків різних рівнів державного управління за означеними питаннями податкового законодавства). Звідси видно, що у більшості держав з федеративним устроєм, таких як Канада чи США, місцеві органи влади є наче продовженням функцій центральної державної влади (подвійний федералізм). У деяких випадках, зокрема у Бразилії, місцеве управління є рівноправним партнером державного управління більш високого рівня (кооперативний федералізм), а у окремих випадках, наприклад, у Швейцарії, місцеве управління являє собою головне джерело походження суверенітету і має більш високе конституційне значення, ніж федеральний уряд. Отже, в залежності від конституційного і юридичного статусу місцевого уряду, державне управління у державі з федеративним устроєм бере на себе різні ступені контролю за наданням місцевих публічних послуг” [4, с. 33].

А.Шах зазначає, що “в унітарній державі субнаціональні державні органи діють в інтересах центрального уряду. Таким чином, при визначенні ефективного набору інструментів при розподілі обов'язків з надання місцевих публічних послуг в унітарній державі могли бути згадані наступні: розробка політики і стандартів надання послуг на державному загальнонаціональному рівні; нагляд за проведенням повинен здійснюватися на рівні штатів або провінції; послуги надаються місцевим відділенням державної влади або керівництвом регіону або крупного мегаполісу” [4, с. 33]. А.Шах наголошує, що “У всіх країнах надання послуг може здійснюватися як на суспільних громадських, так і на приватних засадах, на розсуд місцевих або регіональних рівнів регіональної влади [4, с. 33]. Відповідальність за надання публічних послуг, які не носять вузько локальний характер, таких, як наприклад, пожежна охорона, може бути поділена з урахуванням рекомендацій певного керівництва” [4, с. 34]. “Історичний розвиток і поточна практика управління на місцевому рівні повчальні у розумінні наданих уроків для реформи управління на місцевому рівні, особливо, у країнах, що розвиваються. Практика роботи місцевого управління в індустріальних державах характеризується значним різноманіттям, у той же час, для неї є притаманними деякі загальні складові. Різноманіттям характеризується інституціональна основа, яка утворювалась упродовж тривалого періоду часу. Цей розвиток вилився у багатоманіття задач місцевого управління і різноманіття відносин з центральними урядами у всіх державах цієї групи країн”, пише А.Шах [4, с. 35].

Як зазначає цитований вчений, “У Скандинавських країнах місцеві органи влади виступають у ролі первинного представника населення, тоді як у Австралії цю роль відіграє уряд штату, а місцеві органи влади виконують мінімальні функції на своєму рівні. Не існує жодної єдиної моделі для розміру місцевого органу влади, структури, ієрархії і переліку функцій у всіх державах ОЕСР. Існує, однак, значна кількість цікавих спільних обов'язків. Перш за все, більшість держав визнає, що фінанси повинні надавати функції, щоб гарантувати здатність місцевих органів влади виконувати свої обов'язки ефективно і безпристрасно. По-друге, вирішальне значення має задоволеність місцевим управлінням наявних на цьому рівні очікувань і чутливість до резидентів” [4, с. 35]. З точки зору А.Шаха, саме “тому, місцеві органи влади повинні володіти істотною автономією у оподаткуванні, видатках і регуляторній діяльності, вони повинні мати можливість наймати на роботу, звільнювати і визначати умови праці співробітників незалежно від більш високих ешелонів влади. Тільки за цих умов МОВ можуть удосконалювати управління шляхом уведення звітності на основі одержаних результатів і нововведень у наданні послуг, розвиваючи альтернативні схеми надання послуг на конкурентній основі, організовуючи підрядні роботи і залучаючи сторонні ресурси там, де це є необхідним. Вони можуть також розширити мережу управління на місцевому рівні і використовувати енергію всієї спільноти у інтересах досягнення кращих соціальних результатів. Найголовніше, підзвітність місцевому населенню є найбільш значущим фактором успіху місцевого управління у індустріальних країнах. Ця підзвітність закріплюється процедурами демократичного вибору, співучасті, прозорості, орієнтованих на результат бюджетуванням, додержанням громадянських прав і різного роду правовими і фінансовими нормами, спрямованими на забезпечення більш широкого права голосу, можливості вибору і різноманітних опцій для резидентів” [4, c. 36].

“Узагальнення концептуальної літератури підказує, що сучасна роль МОВ зводиться до подолання недоліків провалів ринку, а також невдач у діях уряду. Ця роль вимагає, щоби МОВ виступав у якості покупця місцевих послуг, координатора мереж надавачів послуг для потреб уряду і інших неурядових структур, а також ...наглядача у інтересах уряду штату і національного уряду у тому, що стосується спільних повноважень. МОВ також повинен грати роль посередника між різноманітними суб'єктами і структурами для забезпечення більш тісної взаємодії і використання незапитаної енергії більш широкої спільноти у інтересах покращення якості життя місцевих резидентів. Глобалізація і інформаційна революція зміцнюють ці концептуальні перспективи каталітичної ролі МОВ” [4, с. 67].

Визначена А.Шахом “точка зору також має своє підґрунтя в історії розвитку індустріальних держав. Місцевий уряд був первинною формою урядування до того моменту, як війни і завоювання не призвели до передачі функцій від МОВ до центральних і регіональних урядів. Ця тенденція лишалась незмінною допоки глобалізація інформаційна революція не висвітлили слабкі сторони централізованого управління підвищення якості життя і досягнення соціальних результатів. Представлене тут нове бачення управління на місцевому рівні, свідчить на користь лікуючої ролі місцевих органів влади у багато центровій багатоукладній або багаторівневій системі. Такий підхід є вкрай важливим при утворенні та забезпеченні діяльності управління, орієнтованого на громадян, за якого громадяни виступають в якості кінцевих носіїв верховної влади, а різноманітні рівні влади повинні служити виконавцями функцій суспільного управління. У країнах, що розвиваються, тільки подібні громадянські повноваження можуть привести до реформ системи публічного управління в умовах, коли самі уряди або не схильні, або не здатні до реформування своєї діяльності” [3, с. 68].

Як зазначає Мелвіл Л. Макмилан, “З досвіду місцевого управління у Канаді можливим вбачається винесення ряду уроків і не тільки позитивних для країн, які планують удосконалювати або реформувати свою систему місцевого управління. З точки зору розподілу повноважень податкові повноваження місцевих органів публічного управління (далі МОПУ) цілком відповідають місцевому рівню управління. Велика частина послуг і необхідних для їх фінансування видатків, спрямовані на задоволення потреб місцевих жителів, головним чином, за рахунок податків на майно. Деякі з цих послуг надаються через муніципальні підприємства, які здійснюють підприємницьку діяльність і відраховують прибуток до бюджету муніципальних утворень. Муніципальні утворення Канади, за деяким виключенням, не приймають участь у фінансуванні послуг, які носять перерозподільний характер (соціальних послуг). Провінція Онтаріо є виключенням, розмір муніципальних видатків на соціальні послуги у Онтаріо є вкрай значним і половина цих видатків здійснюється за рахунок муніципальних джерел доходів. Реформи у провінції Онтаріо, як збільшили навантаження соціальних видатків на муніципальні утворення, були відповіддю на загальнопоширену думку про те, що муніципальні утворення не можуть ефективно впоратись з наданням соціальних послуг. Доречним прикладом досягнення успіху у даній сфері є Скандинавські країни, однак даний успіх передбачає більш широкий набір податків, ніж ті, що стягуються муніципальними утвореннями Канади” [4, с. 112], “а також необхідною є чітка система міжбюджетного вирівнювання. У іншому випадку необхідно добре продумана система міжбюджетних трансфертів, яка дозволить вищим органам влади взаємодіяти з нижчими рівнями з надання таких послуг. Забезпечення шкільного навчання є головною соціальною послугою, що відноситься до місцевого рівня у Канаді. Цікавим видається той факт, що забезпечення шкільної освіти розглядається як муніципальна видаткова стаття, незважаючи на те, що влада 8 з 10 провінцій взяли на себе основну частку його фінансування” [4, с. 113].

Описаний Р.Прюдом досвід Франції свідчить про наступне. “Фактичне здійснення виплати допомоги з соціального забезпечення знаходиться у віданні департаментів. Однак, рішення щодо здійснення більшої частини таких виплат приймається центральним урядом, який, після цього, перераховує департаментам кошти, у необхідній кількості для здійснення виплат допомоги (департаменти при цьому скаржаться на те, що надані кошти не покривають розмір затверджених видатків). Фактично встановлені видатки визначаються розміром мінімальних державних виплат, однак Департаменти можуть проявити і часто появляють велику щедрість, підвищуючи обсяг виплат. Крім того, комуни також можуть здійснювати виплати і надавати послуги тим категоріям громадян, які цього потребують” [4, с. 125].

Усі чотири рівні управління здійснюють значний вплив на освіту. Суть базового розподілу праці між рівнями управління полягає у тому, що органи місцевого управління забезпечують обслуговування і розвиток основних матеріальних активів (а саме шкільних споруд) у той час, як центральний уряд відповідає за комплектування штатів (конкретно за набір, контроль за діяльністю, просування по службі і оплату праці вчителів). А також за розробку освітніх програм. Комуні є відповідальними за споруди для начальних шкіл. Департаменти за споруди середніх шкіл першого ступеню (коледжі), знаходиться у віданні департаментів, а споруди середніх шкіл другого ступеню 9 ліцеїв) віднесені до компетенції регіонів. ОМУ все більшою мірою залучаються до фінансування статей додаткових освітніх видатків, таких як художні училища або шкільні їдальні. Розподіл обов'язків із здійснення видатків у такій праце ємній сфері діяльності, як освіта, до цього часу лишається централізованим, що має велике значення для пояснення відносно низького рівня видатків рівня управління субнаціонального рівня у Франції” [4, с. 127].

На думку Л.Шрьодера, “У демократичних державах стосовно ролі органів місцевого самоврядування діє доктрина “муніципальна влада поза політикою”. Це означає, що органи місцевого самоврядування не повинні вирішувати політичні питання, оскільки рішення політичних питань зачіпає інтереси всієї держави, і, отже, не може мати суто місцеве значення. У США не існує єдиної системи місцевих органів влади, оскільки кожен штат має право вирішувати це питання на свій розсуд відповідно до встановленої ним же адміністративно-територіальної системою. Панівною є концепція самоврядування, яка ґрунтується на визнанні самостійності обраних населенням органів управління в межах своєї компетенції. Основними адміністративно-територіальними одиницями, на які діляться штати (крім Род-Айленда і Коннектикуту), є графства. У країні налічується більше трьох тисяч графств, але розмір їх територій і чисельність населення різні. До відання рад графств закони про місцеве самоврядування відносять: поліцію, пожежну охорону, землекористування, дороги (за винятком магістральних і мостів), соціальні служби, освіту і бібліотеки, музеї, працевлаштування молоді, продовольство і медикаменти, місця відпочинку та прибирання сміття. До компетенції рад округів і міських округів входять: оподаткування, міське і сільське землекористування, заводи та установи, житлове будівництво, місцеві дороги та стоянки автотранспорту, видовищні заходи і реклама, боротьба з шумом і охорона здоров'я, утилізація відходів і кладовища, соціальне забезпечення. До відання приходів та общин відносяться: розподіл земельних ділянок, промисли, туризм, пішохідні доріжки, автобусні стоянки, місця відпочинку [4, с. 378].

Аналогічну позицію поділяють і вітчизняні вчені, зокрема, Т.Б. Шаповал, А.С.Чубіна, які наголошують на тому, що «Нині найбільш суттєвими ознаками системи місцевого самоврядування в зарубіжних країнах є їх універсальна виборність» [18, с.33-38].

На думку О.В.Батанова, “Сьогодні в усіх демократичних державах місцеве самоврядування розглядається як найважливіша складова частина суспільного управління, необхідного доповнення та противаги управлінню з центру, як свідчення демократичного здоров'я суспільства. Наявність місцевих органів влади, що володіють певним ступенем автономії, сприяє певній фрагментації державної влади, є практичним здійсненням принципу поділу влади, відображенням існування в суспільстві плюралізму. Фундаментальні принципи демократії, верховенства прав і свобод людини, визнання місцевого самоврядування, а також акумульований світовий досвіт організації та функціонування муніципальної влади, знайшли своє закріплення у так званих міжнародно-правових стандартах місцевого самоврядування, які відіграють значну роль у процесах становлення конституціоналізму, муніципальної демократії, правової державності та реалізації місцевого самоврядування в зарубіжних країнах” [8, с. 138].

Висновки

У контексті даного дослідження важливу роль відіграє можливість використання позитивного зарубіжного досвіду формування складних комплементарних взаємодій між системами органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади.

Найбільше значення мають описані вище форми функціональної комплементарності, що є виявом темпоральної парадигми, адже передбачають структуризацію комплементарних процесів у часі.

Вищенаведені положення артикулюють концептуальні засади формування передумов для віднайдення динамічних балансів у системі розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та місцевими органами державної влади на сучасному етапі, що є проявом комплементарної парадигми місцевого самоврядування, яка була нами вперше обґрунтована у 2015 р. [13].

Перспективи подальших наукових досліджень можуть бути пов'язані з уточненням ряду кореляційних залежностей, обумовлених специфікою поточного етапу екзогенної соціально-економічної циклічності.

Література

1. John Bell and Francis Lichere. Contemporary French Administrative Law. Publisher: Cambridge University Press. Print publication year: 2022, р. 392. URL: http://surl.li/rfiit.

2. Koltun Victoriia. Complexiti as the immunental properties of local-self-governance phenomenon//Relevant issues of development and modernization of the modern science: the experience of countries of eastern Europe and prospects of Ukraine. Monograf. Riga, Latvia, 2018. pp. 160-182. DOI: http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-571-26-8_9 URL: http://www.baltijapublishing.lv/ download/all-science/all-science.pdf.

3. Shah, A. (Ed.). Local Governance in Developing Countries. Source OAI. December 2006. Washington, D.C. 460 р. URL: http://surl.li/rfihl.

4. Shah, A. (Ed.). Local governance in industrial countries. World bank publications. July 2006. Washington, D.C. 386 р. URL: http://surl.li/rfihu.

5. The Union of Intelligible Associations // Configuring: Transformative policy cycles. URL: http://www.un-intelligible.org/ projects/transfor/64envpat.php.

6. World Bank. Decentralization in the transition economies: challenges and the road ahead, Poverty Reduction and Economic Management Unit, Europe and Central Asia. 2001. рр. 3-11.

7. Антонюк О. М. Взаємодія органів виконавчої влади на базовому рівні у процесі оптимізації повноважень органів місцевого самоврядування. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету Серія Право. 2022. Випуск 71. C. 210-215

8. Батанов О. В. Муніципальне право України: підручник / О. В. Батанов; відп. ред. М. О. Баймуратов. Вид. друге, стереотипне. Харків: “Одіссей”, 2012. 528 с.

9. Бобровська О. Ю., Антонова О. В. Практично орієнтована парадигма державного управління в процесах соціально-економічного розвитку України. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2020. № 3. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z= 1591 DOI: 10.32702/2307-2156-2020.3.4 (дата звернення: 25.02.2024).

10. Булкат М. С. Тенденції розвитку наукових положень щодо публічної, державної, служби в органах місцевого самоврядування. Право та державне управління. 2023. № 3. С.33-42. DOI https://doi.org/10.32782/pdu.2023.3.5.

11. Децентралізація і формування політики регіонального розвитку в Україні: наук. доп. / [Шевченко О. В., Романова В. В., Жаліло Я. А. та ін.]; за наук. ред. д-ра екон. наук Я. А. Жаліла. Київ: НІСД, 2020. 153 с. URL: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2020-09/ decentralizatsiya-iformuvannya-polityky-regionalnogo-rozvytku-v-ukraini_0.pdf (дата звернення: 25.02.2024).

12. Ковтун Ю. Є.Оптимізація взаємовідносин органів державної влади та органів місцевого самоврядування в процесі децентралізації: дис.... д-ра філософії: 281 публ. упр. та адміністрування / Ю. Є. Ковтун; наук. керівник С. Є. Саханенко; Ін-т публ. служби та упр. регіоналістики / Нац.ун-т «Одес. політехніка». Одеса, 2022. 232 с. URL:

http://dspace.opu.ua/jspui/handle/123456789/12799 (дата звернення: 25.02.2024).

13. Колтун В.С. Закономірності та тенденції розвитку місцевого самоврядування: комплементарний підхід: монографія. Київ: НАДУ. 2015. 440 с.

14. Колтун В. С. Комплементарність як парадигма місцевого самоврядування: методологічний аспект. Інвестиції: практика та досвід. 2015. № 4. С. 104-108. URL: http://www.investplan.com.ua/pdf/4_2015/22.pdf.

15. Крусян А. Р. Науково-практична парадигма взаємодії місцевих органів публічної влади в умовах децентралізації в Україні. Експерт: парадигми юридичних наук і державного управління. 2021. № 6(18). С. 79-97. URL: https://doi.org/10.32689/2617-9660-2021-6(18)-79-97.

16. Пирога І.С., Пирога М.І. Роль місцевого самоврядування у відбудові в умовах воєнного стану. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. Серія Право. 2023. Випуск 77: частина 1. C.117-123. DOI https://doi.org/10.24144/2307-3322.2023.77.L18.

17. Солопова І. В. Європейський досвід проведення реформ системи місцевого самоврядування. Південноукраїнський правничий часопис. Проблеми становлення правової демократичної держави. 2018. №4. Ч. 1. С.19-23 URL: http://www.sulj.oduvs. od.ua/archive/ 2018/4/part_1/7.pdf.

18. Шаповал Т.Б., Чубіна А.С. Місцеве самоврядування в Україні як конституційноправовий інститут. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: юридичні науки. Конституційне право; муніципальне право. 2018. Том 29 (68). № 6. С.33-38. DOI https://doi.org/10.32838/TNU-2707-0581/2018.6/06

References

1. John Bell and Francis Lichere. Contemporary French Administrative Law. (2022). Publisher: Cambridge University Press. Print publication year. Retrieved from http://surl.li/rfiit.

2. Koltun Victoriia. (2018). Complexiti as the immunental properties of local-selfgovernance phenomenon//Relevant issues of development and modernization of the modern science: the experience of countries of eastern Europe and prospects of Ukraine. Monograf. Riga, Latvia, pp.160-182. DOI: http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-571-26-8_9 Retrieved from http://www.baltijapublishing.lv/download/all-science/all-science.pdf

3. Shah, A. (Ed.). (2006). Local Governance in Developing Countries. Source OAI. December 2006. Washington, D.C.. Retrieved from http://surl.li/rfihl

4. Shah, A. (Ed.). (2006). Local governance in industrial countries. World bank publications. July 2006. Washington, D.C. Retrieved from http://surl.li/rfihu

5. The Union of Intelligible Associations // Configuring: Transformative policy cycles. Retrieved from http://www.un-intelligible.org/ projects/transfor/64envpat.php

6. World Bank. Decentralization in the transition economies: challenges and the road ahead (2001). Poverty Reduction and Economic Management Unit, Europe and Central Asia, рр. 3-11.

7. Antoniuk, O. M. (2022). Vzaiemodiia orhaniv vykonavchoi vlady na bazovomu rivni u protsesi optymizatsii povnovazhen orhaniv mistsevoho samovriaduvannia [Interaction of executive authorities at the basic level in the process of optimizing the powers of local selfgovernment bodies]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho Natsionalnoho Universytetu Seriia Pravo Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University Pravo Series, V.71, 210-215 [in Ukrainian].

8. Batanov, O. V., & Baimuratov M. O. (2012). Munitsypalnepravo Ukrainy:pidruchnyk [Municipallaw of Ukraine: textbook]. Kharkiv: “Odissei” [in Ukrainian].

9. Bobrovska, O. Yu., & Antonova, O. V. (2020). Praktychno oriientovana paradyhma derzhavnoho upravlinnia v protsesakh sotsialno-ekonomichnoho rozvytku Ukrainy [Practically oriented paradigm of state management in the processes of socio-economic development of Ukraine]. Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok Public administration: improvement and development, 3. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1591. DOI: 10.32702/2307-2156-2020.3.4 [in Ukrainian].

10. Bulkat, M. S. (2023). Tendentsii rozvytku naukovykh polozhen shchodo publichnoi, derzhavnoi, sluzhby v orhanakh mistsevoho samovriaduvannia [Trends in the development of scientific provisions regarding public, state, service in local self-government bodies]. Pravo ta derzhavne upravlinnia Law and public administration, 3, 33-42 [in Ukrainian].

11. Shevchenko O. V., Romanova V. V., & Zhalilo Ya. A. ta in.] (2020). Detsentralizatsiia i formuvannia polityky rehionalnoho rozvytku v Ukraini: nauk. dop. [Decentralization and formation of regional development policy in Ukraine: science. add.]. Kyiv: NISD [in Ukrainian].

12. Kovtun, Yu. Ye. (2022). Optymizatsiia vzaiemovidnosyn orhaniv derzhavnoi vlady ta orhaniv mistsevoho samovriaduvannia v protsesi detsentralizatsii [Optimizing relations between state authorities and local self-government bodies in the process of decentralization]. Doctor's thesis. filosofii. Nats.un-t «Odes. politekhnika». Odesa Retrieved from http://dspace.opu.ua/jspui/ handle/123456789/12799 [in Ukrainian].

13. Koltun, V.S. (2015). Zakonomirnosti ta tendentsii rozvytku mistsevoho samovriaduvannia: komplementarnyi pidkhid: monohrafiia [Patterns and trends in the development of local self-government: a complementary approach: monograph]. Kyiv: NADU. [in Ukrainian].

14. Koltun, V.S. (2015). Komplementarnist yak paradyhma mistsevoho samovriaduvannia: metodolohichnyi aspekt [Complementarity as a paradigm of local self-government: methodological aspect]. Investytsii: praktyka ta dosvid Investments: practice and experience, 4, 104-108. Retrieved from http://www.investplan.com.ua/pdf/4_2015/22.pdf [in Ukrainian].

15. Krusian, A. R. (2021). Naukovo-praktychna paradyhma vzaiemodii mistsevykh orhaniv publichnoi vlady v umovakh detsentralizatsii v Ukraini [Scientific and practical paradigm of interaction of local public authorities in the conditions of decentralization in Ukraine]. Ekspert: paradyhmy yurydychnykh nauk i derzhavnoho upravlinnia Expert: paradigms of legal sciences and public administration, Vol. 6(18), 79-97. https://doi.org/10.32689/2617-9660-2021-6(18)-79-97 [in Ukrainian].

16. Pyroha, I.S., & Pyroha, M.I. (2023). Rol mistsevoho samovriaduvannia u vidbudovi v umovakh voiennoho stanu [The role of local self-government in reconstruction under martial law]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho Natsionalnoho Universytetu, Seriia Pravo Scientific bulletin of Uzhgorod National University, Pravo series. Vol. 77, 1. 117-123 [in Ukrainian].

17. Solopova, I. V. (2018). Yevropeiskyi dosvid provedennia reform systemy mistsevoho samovriaduvannia. Pivdennoukrainskyi pravnychyi chasopys [European experience of reforms of the local self-government system]. Problemy stanovlenniapravovoi demokratychnoi derzhavy Problems of establishing a legal democratic stat,. Vol. 4, 1, 19-23 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru