Порівняльно-правовий аналіз правового регулювання володіння цифровими активами та передачі титулу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Порівняльно-правовий аналіз правового регулювання володіння цифровими активами та передачі титулу

Черняк Олена Юріївна кандидатка юридичних наук, професорка, професорка кафедри міжнародного та європейського права, Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова

Анотація

У науковій статті автор виходить із твердження про те, що до переліку ключових проблем, які виникли перед законодавцями, враховуючи віртуальну природу цифрових активів, порядок їх створення та передачі від одного правоволодільця до іншого (включаючи укладення відповідних електронних правочинів) досі належать питання правового титулу, підстав володіння правами на цифрові активи, механізмів їх відчуження і набуття. У зв'язку з цим метою статті є здійснення компаративістського дослідження підходів, сприйнятих та втілених у законодавстві зарубіжних держав, до правового регулювання змісту та порядку здійснення права володіння на цифрові активи, передачі останнього від одного правоволодільця до іншого. Предметом аналізу постали відповідні правові акти США, окремих американських штатів, держав-членів ЄС, інших країн, що займають провідні позиції у цьому світлі.

Резюмується, що нормативне закріплення питань належності права власності на цифрові активи (у тому числі крипто-активи та токени), підтвердження права володіння та передачі титулу від одного правоволодільця до іншого, ще перебуває на етапі становлення не лише в Україні, але й у іноземних державах. Наразі увага законодавців приділена радше питанням запуску та належного функціонування ринку віртуальних активів, що відображається крізь призму фінансового та банківського регулювання, захисту прав споживачів, регламентації порядку діяльності та обов'язків емітентів цифрових активів, постачальників послуг, пов'язаних із ними тощо. При цьому відзначається існування тісного зв'язку між вирішенням цих правових проблем та засадами й технологічними особливостями використання технології розподіленого реєстру - саме запис у DLT, як видається, постає ключовим ідентифікатором та доказом права володіння на крипто-актив, а зміна цього запису відображає передачу титулу та, відповідно, зміну правоволодільця.

Ключові слова: токен, цифрові активи, блокчейн, крипто-актив, володіння, обіг цифрових активів.

Abstract

Comparative legal analysis of the legal regulation of ownership of digital assets and transfer of title

Cherniak Olena Yuriivna Candidate of Law, Professor, Professor of the Department of International and European Law, Leonid Yuzkov Khmelnitsky University of Management and Law

In the scientific article, the author proceeds from the statement that the list of key problems that have arisen before legislators, taking into account the virtual nature of digital assets, the procedure for their creation and transfer from one right holder to another (including the conclusion of relevant electronic transactions), still includes the issues of legal title, grounds for ownership of rights to digital assets, mechanisms for their alienation and acquisition. In this regard, the purpose of the article is to carry out a comparative study of the approaches adopted and embodied in the legislation of foreign countries towards the legal regulation of the content and procedure of exercising the ownership right to digital assets, transferring the latter from one right holder to another. The relevant legal acts of the USA, individual American states, EU member states, and other countries that occupy leading positions in this regard became the subject of analysis.

It is summarized that the regulatory consolidation of the issues of ownership of digital assets (including crypto-assets and tokens), confirmation of the right of ownership and transfer of title from one right holder to another is still at the stage of formation not only in Ukraine, but also in foreign countries. At present, the attention of legislators is more focused on the launch and proper functioning of the virtual assets market, which is reflected through the prism of financial and banking regulation, consumer rights protection, regulation of the procedure and duties of issuers of digital assets, service providers etc. At the same time, the existence of a close connection between the solution of these legal problems and the principles and technological features of the use of distributed ledger technology is noted - it is the DLT record that appears to be the key identifier and proof of ownership of a crypto-asset, and the change of this record reflects the transfer of title and, accordingly, the change of the right holder.

Keywords: token, digital assets, blockchain, crypto-asset, ownership, digital assets turnover.

Постановка проблеми

Новітні процеси впровадження цифрових активів у світову економічну систему неможливі без закріплення на міжнародному та національному рівнях цілісного правового регулювання режиму їх обігу, порядку оподаткування та окреслення засад боротьби із відмиванням коштів за їх допомогою, що історично постало одним із перших викликів на цьому шляху (тут варто згадати, насамперед, Рекомендації Міжнародної групи з протидії відмиванню брудних грошей - FATF, щодо ризико-орієнтованого підходу до віртуальних активів та постачальників послуг віртуальних активів [1]). Іншими словами - встановлення взаємоузгоджених та відповідних економічній та технологічній сутності цифрових активів правил приватно-правового та публічно-правового характеру - від нормативного визначення ключових дефініцій у цій сфері, до регламентації форм і вимог до діяльності суб'єктів господарювання на ринку цих активів, їх публічної пропозиції, наданні пов'язаних послуг тощо.

Разом із тим до переліку ключових проблем, які виникли перед законодавцями, враховуючи віртуальну природу цих активів, порядок їх створення та передачі від одного правоволодільця до іншого (включаючи укладення відповідних електронних правочинів) досі належать питання правового титулу, підстав володіння правами на цифрові активи, механізмів їх відчуження і набуття. Можливо навіть стверджувати, що з цивільно-правової точки зору ці аспекти є найважливішими, оскільки повинні сформувати матеріально-правову основу обороту криптовалют та інших цифрових активів у державі через визнання останніх об'єктами цивільних прав і, звідси, поширення на них загальних правил щодо відчуження як таких об'єктів, їх видозміни відповідно до потреб обігу цифрових активів або розроблення цілком нових, спеціальних положень.

На сьогодні можемо констатувати, що український законодавець пішов шляхом віднесення цифрових активів до активів нематеріальних, включивши їх до загального переліку об'єктів цивільних прав та відобразивши це у Цивільному кодексі України (далі - ЦК України) [2] - шляхом прийняття Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо розширення кола об'єктів цивільних прав» від 10 серпня 2023 року [3], та у Законі України «Про віртуальні активи» від 17 лютого 2022 року (далі - Закон № 2074-IX) [4], що досі не набрав чинності.

Так, згідно зі ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав, які можуть існувати у матеріальному світі та/або цифровому середовищі (що обумовлює форму об'єктів, особливості набуття, здійснення та припинення цивільних прав і обов'язків щодо них), є, в тому числі, цифрові речі. Новацією також постає ст. 1791 ЦК України, що закріплює розуміння цифрової речі як блага, яке створюється та існує виключно у цифровому середовищі та має майнову цінність, включаючи сюди віртуальні активи, цифровий контент та інші блага, щодо яких можливо застосувати ці дві вимоги (характеристики, ознаки). Ч. 2 цієї статті відсилає до закону, який повинен визначати особливості правового режиму цифрових речей, відзначаючи також, що до цифрових речей застосовуються положення цього Кодексу про речі, якщо інше не встановлено цим Кодексом, законом або не випливає із сутності цифрової речі.

Дещо детальніше ці питання, зокрема норми щодо правового статусу віртуальних активів, введення їх у цивільний оборот та виведення з нього, права власності на такі активи та вчинення правочинів з ними, регламентуються Законом № 2074-IX. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 6 останнього право власності на віртуальний актив набувається за фактом створення віртуального активу, вчинення та виконання правочину щодо віртуального активу, на підставі норм закону або рішення суду і засвідчується володінням ключа такого віртуального активу, крім випадків, коли віртуальний актив або його ключ, на різних правових підставах, знаходяться на зберіганні. Відповідно Закон передбачає правовий зв'язок, згідно з яким власником віртуального активу, за загальним правилом, є володілець відповідного ключа, поширюючи на віртуальний актив класичну модель складових елементів права власності - володіння, розпорядження та користування, що фіксується у системі забезпечення обороту віртуальних активів (ч. 6 ст. 6 Закону № 2074-IX).

При цьому, пристаючи до позицій деяких українських науковців, які звертають увагу на необхідність комплексного впровадження права віртуальної власності [5, с. 91], відзначимо, що окреслених положень ЦК України та нормативного масиву Закону № 2074-IX загалом недостатньо для ефективного, повноцінного запровадження цифрових активів як об'єктів цивільних прав у вітчизняну правову систему, включно із вирішенням нагальних проблем правового титулу і володіння цифровими активами. Зокрема, встановлені правила щодо посвідчення права власності шляхом володіння ключем віртуального активу поширюються лише на ті активи, які обертаються у системі забезпечення обороту, іншими словами - засновані на використанні технології розподіленого реєстру (DLT) чи подібних їй, а отже має місце невідповідність між загальним широким поняттям цифрової речі у розумінні ЦК України та віртуального активу у розумінні спеціального Закону № 2074-IX. У зв'язку з цим необхідним та доречним видається проведення порівняльно-правового аналізу зарубіжних нормативних підходів до врегулювання цих питань.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблематика цифрових (віртуальних) активів загалом та їх окремих видів (насамперед криптовалют, токенів електронних грошей та ін.) дедалі частіше стає предметом наукових та аналітичних праць вітчизняних вчених. Зокрема, цій тематиці присвячували свої роботи Д.А. Арзянцева, В.М. Бацуца, О. Бугай, С.О. Грицай, І.Ю. Єгоров, А.Ю. Іщук, С.Ю. Колодій, О.В. Кремінський, А.А. Кудь, В.І. Нагнибіда, К.Г. Некіт, В.Я. Новицький, А.С. Овчаренко, Н.О. Патачиц, М.А. Ребрик, Р.І. Самсін, Є.М. Смичок, В.А. Устименко, Н.Ю. Філатова-Білоус, Н.С. Хатнюк, С.В. Цукан, О.С. Черних, В.О. Яроцький та інші. Актуальність теми, втім, потребує подальших наукових розвідок, у тому числі з огляду на потребу у вивченні зарубіжного досвіду нормативної регламентації обігу цифрових активів.

Мета статті полягає у здійсненні компаративістського дослідження підходів, сприйнятих та втілених у законодавстві зарубіжних держав до правового регулювання змісту та порядку здійснення права володіння на цифрові активи, передачі останнього від одного правоволодільця до іншого. Предметом аналізу, насамперед, постануть відповідні правові акти США, окремих американських штатів, держав-членів ЄС, інших країн, що займають провідні позиції у цьому світлі.

Виклад основного матеріалу

Насамперед слід відзначити, що на рівні права ЄС засадничим актом у сфері регулювання обороту віртуальних активів є Регламент Європейського Парламенту та Ради про ринки крипто-активів та внесення змін до Директиви (ЄС) 2019/1937 від 20 квітня 2023 року (до якого традиційно відсилають за абревіатурою від англомовної назви «markets in crypto-assets» - MiCA) [6]. Проте сфера та предмет регулювання цього Регламенту пов'язані із запровадженням єдиних правил для функціонування ринку крипто-активів, включно з розробленням вимог до діяльності осіб, які здійснюють їх випуск або надають пов'язані із цими активами послуги, проте не із вирішенням цивільно-правових питань набуття та передачі прав власності (включно з володінням) на крипто-активи. Безперечно, до причин такого підходу належить і наявність суттєвих відмінностей у національному праві держав-членів Спільноти щодо поняття права власності, права володіння і фактичного володіння річчю, відчуження цих прав тощо. Поодинокі положення MiCA у цих аспектах стосуються лише обов'язків постачальників послуг крипто-активів, що зберігають активи, які належать їх клієнтам, або засоби доступу до таких крипто-активів, вживати належних заходів для захисту прав власності клієнтів (наприклад, ч. 1 ст. 70 Регламенту).

У зв'язку з цим для дослідження питань володіння та передачі титулу на цифрові активи потрібно звертатись до внутрішнього законодавства держав-членів ЄС - у тих випадках, коли такі правові норми прийняті, безумовно. При цьому слід зважати і на те, що наявні приписи, зазвичай, носять фрагментарний характер та відносяться лише до окремих видів цифрових або крипто-активів. Також варто зауважити й те, що ці правила містяться, переважно, у положеннях дефінітивної природи - на сьогодні зусилля законодавців зосереджуються значною мірою на фінансових та банківських аспектах обороту віртуальних активів, а не на цивільно-правових питаннях права власності, передачі титулу тощо. Враховуючи вищесказане, не обмежуватимемось виключно європейськими юрисдикціями, звернувшись і до новаторських правових актів, прийнятих у цьому аспекті в інших країнах.

Закон про цифрові активи штату Вайомінг (провідного американського штату з огляду на прийняття спеціального закону у аналізованій сфері), у редакції станом на 2022 рік, законодавець пішов шляхом класифікації цифрових активів як об'єктів права власності відповідно пов'язавши їх за принципом аналогії закону із вже існуючими такими об'єктами: цифрові споживчі активи були визнані нематеріальною особистою власністю та вважаються загальними нематеріальними активами; цифрові цінні папери - нематеріальною особистою власністю та вважаються цінними паперами; віртуальна валюта - нематеріальною особистою власністю та вважається грошима [7].

Крім цього, дослідниками відзначається, що Вайомінг розробив дійсно вигідний і передовий режим для інвестування в крипто/цифрові активи та децентралізовані автономні організації («DAO»), що діють на основі блокчейну, приймають і впроваджують рішення за допомогою «розумних контрактів», програмного коду, який виконує запрограмовані дії, коли надаються вхідні дані, які відображають інтереси власності DAO, структуру управління та права голосу в блокчейні [8]. Таким чином, питання права власності вирішуються через відсилання до інших, вже відомих цивільному праву об'єктів, а аспекти володіння та передачі титулу безпосередньо прив'язані до електронних систем, які функціонують на основі блокчейну - отже відомості про власника та передачу ним прав відображаються у відповідній книзі.

Відзначимо, що це узгоджується із логікою та сутністю DLT і цифрових активів, які використовують цю технологію. Так, у контексті передачі титулу на цифрові активи, засновані на технології розподіленої книги дослідники Кембриджського центру альтернативних фінансів (CCAF) відзначають, що, за загальним підходом, така передача власності відбувається (та повинна принципово відбуватися) шляхом оновлення відповідної книги, подібно до існуючих систем передачі титулу на бездокументарні цінні папери. Такий підхід засновується на розумінні того, що саме система реєстру забезпечує юридичний «місток» між токеном та правами, які лежать в його основі. Відповідно для встановлення змісту таких прав, включно із правом вимоги, слід визначати, у кожному конкретному випадку, чи відповідають юридичні вимоги змісту інформації, пов'язаної із цифровим токеном. У зв'язку з цим автори рекомендують забезпечити відповідність розподіленої книги всім формальним вимогам (наприклад, щодо написання, підпису тощо) для передачі прав власності на базовий актив, і припускають необхідність наявності у посадової особи привілейованого доступу до книги цифрового активу для внесення таких змін [9, с. 26-27].

Як нематеріальний актив, що представляє в цифровій формі одне або більше прав, які можна випустити, зареєструвати, зберегти або передати за допомогою спільного електронного пристрою запису, що дає змогу ідентифікувати, прямо чи опосередковано, власника зазначеного майна, розглядає токен Валютний фінансовий кодекс Франції (ст. L552-2) [10]. Як бачимо, й у цьому випадку французький закон лише через трактування його дефінітивних положень дозволяє виснувати стосовно електронного механізму передачі титулу та загалом права власності на цифрові активи, подібно до українського законодавств а відносячи їх до активів нематеріальних.

Додатково, нещодавні зміни до того ж Валютного фінансового кодексу Франції та, у взаємозв'язку з ними, до Торгового кодексу Франції [11], дозволяють випуск і розпорядження міні-облігаціями, а також реєстрацію та передачу дематеріалізованих переказних цінних паперів (представлених токеном, що постає «електронним активом» - доказом володіння цінним папером) за допомогою системи DLT. Це відбувається через використання електронних реєстраційних пристроїв, у тому числі розподілених реєстрів, для реєстрації та передачі дематеріалізованих цінних паперів, визначаючи, що реєстрація через електронний реєстраційний пристрій не впливає на взаємозамінність відповідних цінних паперів.

З іншого боку, сама технологічна можливість передачі титулу на токен дозволяє відносити його до об'єктів права власності. Про це прямо стверджує Управління з фінансового регулювання контролю Великобританії (FCA) у своєму Керівництві щодо крипто-активів, відзначаючи, що до факторів, які можуть свідчити про те, що токен є предметом переговорів на ринках капіталу, належить можливість його передачі від однієї особи до іншої, таким чином передається право власності на токен, і це дає особі, яка придбала його, належне право власності на токен [12].

Загалом ж, за винятком наведених поодиноких випадків, досліджувана проблематика ще перебуває на етапі свого становлення. Складність розмежування прав власності визнають навіть окремі уряди, зокрема у Звіті та Заяві від імені уряду до державного парламенту Князівства Ліхтенштейн щодо створення закону про токени та постачальників послуг технологій, які викликають довіру і внесення змін до інших законів, відзначається, що застосування загальноприйнятої концепції власності у цьому випадку було б недоцільним і призвело б до правової невизначеності. Тому уряд Ліхтенштейну наразі вирішив регулювати права на токени та правові наслідки, які вони спричиняють, окремо, залишивши незмінною встановлену систему майнового права [13].

Саме тому численні неурядові організації та колективи вчених (так звані «think-tanks») обґрунтовують та пропонують свої принципи у цій сфері. До прикладу, варто відзначити, що серед розроблених CCAF рекомендацій стосовно подальшого нормативного врегулювання питань закріплення прав власності та володіння, передачі титулу на цифрові активи, мають місце:

1) вказівка на необхідність або бажаність встановлення, як саме цифрові активи та крипто-активи можуть бути об'єктами права власності в законодавстві у відповідних юрисдикціях, чи то шляхом внесення змін до загальних положень, чи через створення ізольованого спеціального режиму (про що ми також говорили вище;

2) рекомендація стосовно того що, якщо цифровий токен був випущений для представлення активів, які підлягають вимогам щодо форми, то книга активів мала б взаємодіяти з відповідним офіційним реєстром, щоб забезпечити ефективну передачу прав шляхом передачі токенів у книзі активів [9, с. 24-27].

Вважаємо, що ці положення заслуговують на увагу й українського законодавця при розширенні масиву правового регулювання цивільно-правових аспектів набуття та передачі прав на цифрові активи, в першу чергу саме ті, що засновані на використанні технології DLT.

Висновки

Таким чином, слід резюмувати, що нормативне закріплення питань належності права власності на цифрові активи (у тому числі криптоактиви та токени), підтвердження права володіння та передачі титулу від одного правоволодільця до іншого, ще перебуває на етапі становлення не лише в Україні, але й у іноземних державах. Наразі увага законодавців приділена радше питанням запуску та належного функціонування ринку віртуальних активів, що відображається крізь призму фінансового та банківського регулювання, захисту прав споживачів, регламентації порядку діяльності та обов'язків емітентів цифрових активів, постачальників послуг, пов'язаних із ними тощо. Проте певні висновки щодо тенденцій та потенційних зрушень у аналізованій проблематиці можливо зробити, вказавши на тісний зв'язок вирішення цих правових проблем із засадами та технологічними особливостями використання технології розподіленого реєстру - саме запис у DLT, як видається, постає ключовим ідентифікатором та доказом права володіння на крипто-актив, а зміна цього запису відображає передачу титулу та, відповідно, зміну правоволодільця.

правоволодіння цифровий актив титул

Література

1. FATF Updated Guidance for a Risk-Based Approach to Virtual Assets and Virtual Asset Service Providers (Paris, 28 October 2021).

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV. Верховна Рада України. Законодавство України.

3. Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо розширення кола об'єктів цивільних прав: Закон України від 10.08.2023 р. № 3320-IX. Верховна Рада України. Законодавство України.

4. Про віртуальні активи: Закон України від 17.02.2022 р. № 2074-IX. Верховна Рада України. Законодавство України.

5. Некіт К. Г. Особливості змісту та здійснення права віртуальної власності. Часопис цивілістики. 2019. № 32. С. 86-92.

6. Regulation (EU) 2023/1114 of the European Parliament and of the Council of 31 May 2023 on markets in crypto-assets, and amending Regulations (EU) № 1093/2010 and (EU) № 1095/2010 and Directives 2013/36/EU and (EU) 2019/1937. EUR-Lex.

7. Wyoming Digital Assets Existing Law. Wyoming Legislature.

8. Wyoming's Digital Assets and DAO Laws and How to Use Them. Kurtin PLLC, Attorneys at Law. January 2023.

9. Allen J.G., Rauchs M., Blandin A., Bear K. Legal and Regulatory Considerations for Digital Assets. Cambridge Centre for Alternative Finance. 54 p.

10. Code monetaire et financier. Version en vigueur au 24 mai 2019. Legifrance.

11. Code de commerce. Derniere mise a jour des donnees de ce code: 01 mars 2024. Legifrance.

12. FCA Guidance on Cryptoassets Feedback and Final Guidance to CP 19/3.

13. Report and application from the government to the state parliament of the Principality of Liechtenstein concerning the creation of a law on tokens and VT service providers (Token and VT Service Providers Act; TVTG) and the amendment of other laws. National Administration. Principality of Liechtenstein.

References

1. FATF Updated Guidance for a Risk-Based Approach to Virtual Assets and Virtual Asset Service Providers (Paris, 28 October 2021). [in English].

2. Tsyvilnyi kodeks Ukrainy [Civil Code of Ukraine]. (2003, January 16). Verkhovna Rada Ukrainy - Verkhovna Rada of Ukraine. [in Ukrainian].

3. Zakon Ukrainy Pro vnesennia zmin do Tsyvilnoho kodeksu Ukrainy shchodo rozshyrennia kola obiektiv tsyvilnykh prav vid 10.08.2023 r. № 3320-IX [Law of Ukraine On Amendments to the Civil Code of Ukraine on Expanding the Range of Civil Rights Objects dated August 10, 2023 № 3320-IX] (2023, August 10). Verkhovna Rada Ukrainy - Verkhovna Rada of Ukraine. [in Ukrainian].

4. Zakon Ukrainy Pro virtualni aktyvy vid 17.02.2022 r. № 2074-IX [Law of Ukraine on Virtual Assets dated February 17, 2022 № 2074-IX] (2022, February 17). Verkhovna Rada Ukrainy - Verkhovna Rada of Ukraine. [in Ukrainian].

5. Nekit K.H. (2019). Osoblyvosti zmistu ta zdiisnennia prava virtualnoi vlasnosti [Features of the content and exercise of virtual property rights]. Chasopys tsyvilistyky - Journal of Civil Studies, 32, 86-92 [in Ukrainian].

6. Regulation (EU) 2023/1114 of the European Parliament and of the Council of 31 May 2023 on markets in crypto-assets, and amending Regulations (EU) № 1093/2010 and (EU) № 1095/2010 and Directives 2013/36/EU and (EU) 2019/1937. EUR-Lex. [in English].

7. Wyoming Digital Assets Existing Law. Wyoming Legislature. [in English].

8. Wyoming's Digital Assets and DAO Laws and How to Use Them. Kurtin PLLC, Attorneys at Law. January 2023. [in English].

9. Allen J.G., Rauchs M., Blandin A., Bear K. (2020). Legal and Regulatory Considerations for Digital Assets. Cambridge Centre for Alternative Finance. [in English].

10. Code monetaire et financier. Version en vigueur au 24 mai 2019. Legifrance. [in French].

11. Code de commerce. Derniere mise a jour des donnees de ce code: 01 mars 2024. Legifrance. [in French].

12. FCA Guidance on Cryptoassets. Feedback and Final Guidance to CP 19/3. July 2019. [in English].

13. Report and application from the government to the state parliament of the Principality of Liechtenstein concerning the creation of a law on tokens and VT service providers (Token and VT Service Providers Act; TVTG) and the amendment of other laws. National Administration. Principality of Liechtenstein. [in English].

Размещено на Allbest.ru