Цифрова готовність суспільства як компонент формування нетократичного публічного управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій

ЦИФРОВА ГОТОВНІСТЬ СУСПІЛЬСТВА ЯК КОМПОНЕНТ ФОРМУВАННЯ НЕТОКРАТИЧНОГО ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

Стороженко Ліна Григорівна кандидат філологічних наук,

доцент, докторант кафедри публічного управління та адміністрування

Власенко Вадим Олександрович кандидат технічних наук,

проректор з навчально-виховної роботи

м. Київ

Анотація

Цифрова трансформація всіх сфер життєдіяльності суспільства спричиняє цифрові зміни і в публічному управлінні та створює необхідність формування цифрової готовності, яка в умовах глобалізаційних трансформаційних процесів набуває виключного значення.

Сьогодні цифрова готовність - це важлива складова забезпечення доступу до інформації та послуг в інтернет-середовищі. В сучасних умовах вона має значення важливої складової розвитку електронної демократії та активної участі громадян у процесах управління й прийнятті рішень на різних рівнях - від місцевого до глобального. Між сучасними владними структурами та громадськістю встановлюється безпосередній зв'язок за допомогою новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, який дозволяє вести постійний діалог, що, у свою чергу, сприяє оперативному обговоренню та вирішенню нагальних суспільних проблем і досягненню підтримки представників соціуму. Відтак відбувається поступова трансформація управлінських процесів, набуваючи дедалі більше демократичних акцентів. Інформаційне суспільство поступово створює новітні форми та механізми демократичної участі, характерні для нетократичного управління.

У статті досліджується рівень цифрової готовності суспільства як ключового компоненту формування нетократичного публічного управління, що ґрунтується на активній участі громадян у процесах формування та прийняття рішень. цифровий публічний нетократичний управління

Крім того, дослідження передбачає розгляд таких понять, як цифрова довіра, цифрова компетентність, цифрові уміння та навички, як обов'язкових складових цифрової готовності, та визначення їх ролі у формуванні нетократичного публічного управління, підвищенні рівня довіри громадян до державних інституцій, сприянні досягненню Європейських стандартів життя та гідного місця держави у світі.

Ключові слова: цифрова готовність, цифрова довіра, цифрова компетентність, цифрова нерівність, цифрова грамотність, цифровізація, цифрова трансформація, інформаційно-комунікаційні технології, нетократичне публічне управління.

Annotation

Storozhenko Lina Hryhorivna Candidate of Philological Sciences, Associate Professor, Doctoral Student of the Department of Public Management and Administration, State University of Information and Communication Technologies, Kyiv

Vlasenko Vadym Oleksandrovych, Candidate оf Technical Sciences, ViceRector for Educational Work, State University of Information and Communication Technologies, Kyiv

DIGITAL READINESS OF SOCIETY AS A COMPONENT OF FORMATION OF NETOCRATIC PUBLIC GOVERNANCE

Digital transformation of all spheres of society entails digital changes in public administration and creates the need to develop digital readiness, which in the context of globalization transformation processes is of exceptional importance.

Today, digital readiness is an important component of ensuring access to information and services in the Internet environment. In modern conditions, it is an important component of the development of electronic democracy and the active participation of citizens in management processes and decision-making at different levels - from local to global. A direct connection is established between modern government structures and the public with the help of the latest information and communication technologies, allowing for constant dialogue, which, in turn, contributes to the prompt discussion and solution of pressing public problems and the achievement of support from representatives of society. Consequently, there is a gradual transformation of management processes, acquiring more and more democratic accents. The information society is gradually creating new forms and mechanisms of democratic participation, characteristic of netocratic governance.

The article examines the level of digital readiness of society as a key component of the formation of netocratic public administration, based on the active participation of citizens in the processes of formation and decision-making.

In addition, the study involves considering concepts such as digital trust, digital competence, digital skills and competencies as mandatory components of digital readiness, and determining their role in the formation of netocratic public administration, increasing the level of citizen trust in government institutions, and promoting the achievement of European standards of living and the dignity of the state in the world.

Keywords: digital readiness, digital trust, digital competence, digital inequality, digital literacy, digitalization, digital transformation, information and communication technologies, netocratic public management.

Постановка проблеми

З-поміж інших значущих чинників міцність суспільства й держави у сучасному глобалізованому світі визначається рівнем розвитку інформаційно-комунікаційних технологій та інтернет-технологій, культом знань і цифрової готовності [3, с. 200].

Сьогодні цифрова готовність - це важлива складова забезпечення доступу до інформації та послуг в інтернет-середовищі. В сучасних умовах вона має значення важливої складової розвитку електронної демократії та активної участі громадян у процесах управління й прийнятті рішень на різних рівнях - від місцевого до глобального. Між сучасними владними структурами та громадськістю встановлюється безпосередній зв'язок за допомогою новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, який дозволяє вести постійний діалог, що, у свою чергу, сприяє оперативному обговоренню та вирішенню нагальних суспільних проблем і досягненню підтримки представників соціуму. Відтак відбувається поступова трансформація управлінських процесів, набуваючи дедалі більше демократичних акцентів. Інформаційне суспільство поступово створює новітні форми та механізми демократичної участі, характерні для нетократичного управління.

Сучасний рівень цифрової готовності суспільства є ключовим для формування нетократичного публічного управління, що ґрунтується на активній участі громадян у процесах формування та прийняття рішень. Саме цифрова готовність допомагає забезпечити ефективне використання цифрових інструментів у публічному управлінні та може забезпечити більшу ефективність та транспарентність нетократичного управління. Однак, важливо пам'ятати, що цифрова готовність не може замінити людського фактора та вирішити всі управлінські проблеми. Для досягнення успіху в управлінні необхідна ефективна взаємодія між цифровими технологіями та людськими ресурсами.

Не менш важливим аспектом у цьому напрямку є й цифрова довіра та цифрова компетентність, без яких неможлива повноцінна сучасна соціальна взаємодія та ефективне публічне управління.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблемами формування сучасного публічного управління, запровадження інформаційно-комунікаційних технологій у систему управління, формування цифрових компетентностей громадян-отримувачів послуг та публічних службовців займається низка світових та вітчизняних науковців (Г. Деслер, В. Дрешпак, Д. Канівець, Е. Кеннеді, І. Лопушинський, В. Куйбіда, Р. Майєр, Г. Разумей, М. Разумей, О. Сердюк, Г. Почепцов, О. Руденко, К. Січкаренко, А. Семенченко, О. Тищенко, С. Хаджирадєва та ін.). Разом з тим, сьогодні відсутні системні дослідження щодо цифрової готовності та її ролі у формуванні системи публічного управління нетократичного характеру.

Мета статті полягає у дослідженні цифрової готовності суспільства як складової формування сучасного нетократичного публічного управління.

Виклад основного матеріалу

Однією з найважливіших умов ефективного реформування публічного управління в умовах цифрових трансформацій є його диджиталізація (цифровізація), покликана поліпшити ефективність управлінських поцесів за допомогою сучасних інформаційнокомунікаційних технологій. Цифровізація публічного управління - це процес докорінної зміни механізмів публічного управління загалом та діяльності державних органів зокрема, що базується на впровадженні цифрових технологій у всі аспекти діяльності суспільства та призводить до прогресивного розвитку цифрових трансформацій у країні [5, с. 141]. Серед таких трансформаційних процесів можемо визначити формування цифрової готовності - здатності людини ефективно використовувати інформаційно-комунікаційні технології та інтернет-ресурси для вирішення особистих і професійних завдань; це розуміння роботи технічних засобів; навички роботи з програмним забезпеченням; уміння знаходити інформацію в інтернет-мережі та користуватись електронними сервісами й засобами комунікації тощо.

Цифрова готовність, як явище інформаційного суспільства, стає дедалі важливішою й обов'язковою, адже цифрові технології проникають у всі сфери нашого життя - від особистих комунікацій до бізнесу та публічного управління, а вміння користуватись цифровими технологіями (цифрова компетентність) стає необхідною умовою повсякденного життя.

Цифрова компетентність суспільства - це ключовий аспект реалізації сучасних нетократичних засад публічного управління, в якому влада розподіляється між громадянами та іншими учасниками процесу управління, а не концентрується в руках обраних представників чи керівників. Нетократичне публічне управління покликане перетворити відносини між владою та громадянами на більш прозорі та ефективні, що досягається шляхом створення спеціальних електронних платформ, а також заохочення громадян до їх активного використання [13, с. 37].

Для більш чіткого розуміння цифрових компетентностей, акцентуємо увагу на доповіді «Цифрові навички для життя і роботи - 2017» (Digital skills for life and work - 2017), в якій виокремлено групи цифрових навичок:

- базові, необхідні для елементарної діяльності користувача в кіберпросторі (пошук інформації в Інтернеті, створення й підтримання акаунта в соціальних мережах тощо), а також для роботи з інформаційно-комунікаційними технологіями на початковому рівні (вибір та використання основних налаштувань софту, сервісів і пристроїв тощо);

- стандартні, необхідні для повноцінного використання інформаційно-комунікаційних технологій в комунікації, професійній та соціальній діяльності (створення й використання цифрового контенту, робота з онлайн-додатками та використання онлайн-послуг, уміння отримувати, оцінювати і працювати з інформацією тощо);

- спеціалізовані, необхідні для професійної діяльності у сфері інформаційно-комунікаційних технологій (програмування, адміністрування мереж, аналітика даних тощо), а також супутні їм соціальні компетенції та особисті якості (креативність, критичне мислення, емоційна чуйність, уміння працювати в команді тощо).

Крім основних цифрових навичок у доповіді виділено групу додаткових навичок, які характеризують рівень розвитку і якість політико-правових компетенцій людини, що показують, наскільки адекватно людина уявляє роль інформаційно-комунікаційних технологій в соціальних, економічних і технологічних змінах сучасного суспільства [15].

На даному етапі розвитку Україна недостатньо реалізує державну політику щодо підвищення рівня цифрових компетентностей як громадян, так і публічних службовців. Спостерігається значний розрив між впровадженням новітніх інформаційно-комунікаційних технологій і цифровими компетенціями публічних службовців та громадян-отримувачів послуг. Зокрема, в Рекомендаціях парламентських слухань на тему «Реформи галузі інформаційно-комунікаційних технологій та розвиток інформаційного простору України» зазначається, що є вагомі проблеми з реалізацією розвитку інформаційного суспільства, залишається проблема цифрової нерівності доступу громадян до інформаційних ресурсів та електронних комунікацій, низьким залишається рівень цифрової грамотності населення [4]. Впровадження та застосування інформаційно-комунікаційних технологій в освіті, науці, охороні здоров'я, культурі та інших сферах діяльності також є недостатнім, а система підготовки і підвищення кваліфікації публічних службовців не відповідає сучасним умовам глобальної цифровізації.

Відтак державна цифрова політика відзначається фрагментарністю і не відповідає європейським вимогам. Актуальність зазначеної проблеми ставить виклики перед державою і сучасним суспільством. Цими питаннями займаються низка державних структур, а у Верховній Раді України створено Комітет з питань цифрових трансформацій, розвивається інформаційна інфраструктура е-урядування та е-демократії [1].

Крім здійснення ефективної державної політики, повноцінне використання можливостей глобалізованого світу, зокрема, інформаційно-комунікаційних технологій з метою отримання якісних цифрових послуг, можливе виключно за умови довіри громадян до органів публічної влади, до цифрових платформ і сервісів.

Публічна відкритість, демонстративність публічного управління, прозорість прийняття управлінських рішень та процесів, «трансльованих» за допомогою цифрових технологій, сприяють підвищенню довіри громадян до системи влади. Крім того, підвищення рівня цифрової довіри можливе завдяки усуненню цифрових нерівності та неграмотності.

Щодо останнього, то рівень цифрової грамотності в Україні можна вважати низьким, а рівень цифрової нерівності громадян - високим [6, с. 97]. Аналіз показників цифрової грамотності громадян вказує на те, що порівняно з 2019 роком рівень цифрових компетенцій населення України зріс на 5,2%, про це свідчать дані останнього дослідження Міністерства цифрової трансформації. Це пов'язують з тим, що з кожним роком збільшується кількість людей, які користуються інтернетом, в 2019 році їх було 88%, зараз це 92%. Але разом з тим, лише 20-25% громадян комунікують з публічними органами через Інтернет [2]. Соціологічні дослідження цифрових навичок «Дія: Цифрова освіта» доводять, що 53% населення України володіє цифровими навичками нижче базового рівня [7]. Високий відсоток цифрової нерівності свідчить про неоднаковість умов щодо можливостей використання інтернету молоддю та старшим поколінням, міським та сільським населенням, громадянами з різним освітнім рівнем та фінансово-матеріальним забезпеченням.

Відтак, низький рівень цифрової грамотності та високий ступінь цифрової нерівності призводять до нерозуміння/неусвідомлення громадянами переваг інформаційно-комунікаційних технологій та електронних сервісів, що зумовлює формування низької зацікавленості до цифрової комунікації з органами публічної влади та унеможливлює формування цифрової довіри, яка є фундаментом розвитку глобального цифрового суспільства. Без довіри жодні технології не працюватимуть ефективно. Будучи однією з головних умов розвитку цифровізації, рівень цифрової довіри суспільства стає ключовою проблемою вивчення цифрової готовності суспільства до змін. При цьому саме суспільство, при використанні цифрових технологій, висуває дедалі більше вимог і очікувань щодо якості, ефективності, специфіки процесів трансформації. Відтак питання виміру цифрової довіри набуває особливої ваги та актуальності.

Спробуємо виокремити декілька тлумачень цифрової довіри, які, на нашу думку, найбільш повно відображають її сутність: довіра як соціальна установка; довіра як переконання/впевненість; довіра як очікування; довіра як готовність до дії. Саме останній аспект розуміння довіри є своєрідним феноменом, який і визначає готовність суспільства або його окремого представника покластися на партнера чи піти на ризик, що є вкрай важливим при формуванні цифрової довіри та забезпечує ефективну «цифрову» взаємодію між органами публічного управління та громадськістю.

У своєму дослідженні Р. Майєр виділяє основні фактори, що впливають на формування довіри: професійна компетентність (ability); доброзичливість (benevolence); цілісність (integrity); та надійність (trustworthiness) [14]. Вважаємо, що цифрова довіра також грунтується на зазначених параметрах, крім того, вагоме значення надається питанням конфіденційності та безпеки. Саме тому в розумінні цифрової довіри відображається впевненість користувачів у здібності людей, технологій та процесів створювати безпечний цифровий світ. Виходячи з цього, можна визначити основні критерії цифрової довіри: безпека, конфіденційність та надійність.

Тож, підвищення довіри до цифрових технологій можливе шляхом безпечного надання доступу окремому користувачу; забезпечення конфіденційності приватного життя під час роботи онлайн та безпека зберігання і передачі персональних даних; захисту даних і прав користувачів; розробки безпечних та надійних додатків; законодавчо врегульованого цифрового підпису; впровадження електронного нотаріату та безпаперового документообігу; удосконалення методів корпоративного управління та протидії несумлінним практикам тощо. У свою чергу, підвищення рівня цифрової довіри зумовлює підвищення значення цифрової готовності.

У дослідженні компанії Cisco про цифрову готовність країн акцентується на тому, що інформаційно-комунікаційні технології, як такі, не є ключем до успіху у процесах цифровізації [12], проте створення сприятливого середовища для ефективної цифрової трансформації, забезпечення основних людських потреб, розвиток цифрових навичок громадян, у т.ч., формування цифрової довіри та низка інших факторів сприяють створенню цифрового майбутнього.

До «факторів успіху», які визначають цифрову готовність суспільства, можемо зарахувати і цифрові навички; цифрові інструменти, механізми та програми; цифрові системи та інфраструктури; цифрові екосистеми та культуру. Окреслені аспекти свідчать, що саме члени суспільства виступають головною складовою цифрової готовності.

Тож, зв'язок між цифровою довірою та цифровою готовністю очевидний: рівень цифрової готовності громадян до використання інформаційно-комунікаційних технологій, цифрових сервісів та платформ залежить від рівня володіння цифровими компетентностями та рівня цифрової довіри - чим вищий рівень цифрової довіри, тим частіше людина використовує цифрові послуги та технології.

Як свідчать останні дослідження, цифрову готовність варто розглядати з точки зору різних аспектів: технології (інформаційно-комунікаційні технології, цифровий доступ, контент, штучний інтелект, інтернет речей та ін.); суспільство (громадяни, установи, підприємства, організації, органи публічної влади); управління (регулювання, інклюзивність, ієрархія); вплив (соціальна рівність, якість життя, економіка, досягнення цілей сталого розвитку). Звичайно, єдиного підходу до визначення цифрової довіри немає (загалом виділяють національні підходи (стратегії та програми розвитку, дослідження міжнародних організацій, гранти та ін.) та концепції окремих учених (Н. Краус, О. Манжура, М. Мачука, О. Марімон та ін.)).

У низці студій проаналізовано рівень готовності громадян до цифрових технологій та ступінь відкритості країни до впровадження інновацій; визначено, що цифрова готовність залишається ключовою умовою розвитку глобального цифрового суспільства; окреслено параметри цифрової готовності, основними серед яких є: динаміз, інклюзивність, прагматичність, масштабність. Результати досліджень доводять, що хоча баланс цифрової готовності й досягається між аналізованими параметрами, однак представники суспільства не відчувають, що їхні потреби у цифрових технологіях задовольняються на належному рівні.

На сьогодні відомі декілька моделей вимірювання рівня цифрової готовності суспільства. Одна з моделей включає три критерії: безпека (захищеність інтернет-сервісів та платформ, аспекти кібербезпеки, правовий захист від кіберзлочинності, захист особистих даних); конфіденційність (захист даних, якість правової та нормативної бази для захисту персональних даних, довіра органам публічного управління щодо захисту персональних даних, прозорість у використанні персональних даних); перспективність (прогнозовані інвестиції у сектор інформаційно-комунікаційних технологій, інноваційний потенціал, ставлення людей до впливу технологій на майбутнє, створення нових робочих місць та вирішення глобальних проблем). Інша модель визначає п'ять ключових параметрів для вимірювання цифрової готовності: довіра, надійність, прозорість, безпека, чесність.

Ще одна модель передбачає поєднання технологічного (використання новітніх інформаційно-комунікаційних методів, цифрових платформ та сервісів), пізнавального/когнітивного (вивчення джерел цифрової інформації, вміння критично оцінювати цифровий текст та дані), етичного (здатність продуктивно взаємодіяти з іншими людьми, повага та захист персональних даних, поваги до інших та їх думки в Інтернеті, дотримання законів про цифрові технології та авторські права) аспектів. Щодо останнього, то в межах розгляду цього аспекту варто окреслити можливі ризики, пов'язані з неефективною етичною практикою (невміння прозоро розпоряджатися наявними даними, усунення яких має вирішальне значення для кожного учасника цифрового суспільства).

У дослідженні [8] застосовано модель технологічної прийнятності (Technological aceptance model), яка пояснює, наскільки громадяни вірять у свої технологічні здібності (компетенції) та як використовують державні електронні послуги. Ця модель за допомогою сукупності факторів (простота використання, що відчувається респондентами, корисність та готовність технологій до використання) пояснює, чому суспільство замість офлайн прагне до застосування цифрових технологій.

Крім цього, дослідження цифрової готовності грунтується на соціальнокогнітивній теорії [10] та теорії запланованої поведінки [9].

Для вивчення цифрової готовності також використовують дослідження професійних компетенцій. Наприклад, згідно концепції KSAO (KSAOs concept), для повноцінного існування громадянина необхідні знання (K - Knowledge), навички (S - Skills), здібності (A - Abilities) та інші характеристики (O - Other characteristics) [11]. Проте дослідження цифрової готовності грунтується не на всіх аспектах концепції KSAO і може застосовуватись окрема комбінація запропонованих факторів.

Висновки

Як бачимо, цифрова готовність є важливою складовою розвитку цифрового суспільства та цифровізації всіх його сфер. Особливо це актуально для формування сучасного публічного управління, яке дедалі більше набуває нетократичних ознак - прозорості, відкритості, співпраці та залучення громадськості до процесу прийняття рішень через посередництво інформаційно-комунікаційних технологій. Саме завдяки цифровій готовності та мережевим технологіям можна значно полегшити доступ до інформації про діяльність органів публічної управління, що дозволяє громадянам бути більш інформованими щодо прийнятих владою рішень та впливати на них. Цифрові інструменти сприяють залученню громадськості до процесу прийняття рішень та формування публічної політики (наприклад, платформи для громадських консультацій або інтернет-голосування можуть дати можливість громадянам висловлювати свої думки та давати зворотний зв'язок з органами публічної влади), а для цього потрібно підвищувати рівень цифрової готовності. Чим вищий рівень цифрової готовності громадян, тим частіше вони використовуватимуть цифрові технології для особистого/професійного розвитку та комунікації з державою, чим вищий рівень цифрової готовності, тим вища оцінка безпеки цифрових державних сервісів та сервісів комерційних організацій тощо.

З метою прискорення процесів вітчизняної цифрової трансформації публічного управління, які, з одного боку, відповідають окремим якісним та кількісним показникам світового рівня, а з іншого, супроводжуються серйозними ресурсними (соціальними, економічними, інформаційними, адміністративними, організаційними, інтелектуальними та ін.) бар'єрами, необхідно запозичувати кращі світові практики цифрової трансформації публічного управління, орієнтуватися на персоналізацію надання публічних послуг шляхом орієнтації на індивідуальні запити конкретних громадян, мінімізувати управлінські ризики, виробляти та вдосконалювати моделі ризиків, що дозволяють об'єктивно розподіляти ресурси для їх усунення та попередження, забезпечувати розвиток цифрової компетентності, цифрової довіри та цифрової готовності не тільки серед громадян, але й серед державних службовців та політичних лідерів. Це допоможе забезпечити ефективне використання цифрових інструментів у публічному управлінні, підвищить рівень довіри громадян до державних інституцій, прискорить формування ефективного нетократичного управління, сприятиме досягненню Європейських стандартів життя та гідного місця держави у світі.

Література

1. Державі послуги онлайн. URL: https://plan.diia.gov.ua (дата звернення: 01.02.2024).

2. Дослідження цифрових навичок українців. URL: https://osvita.diia.gov.ua/research (дата звернення: 01.02.2024).

3. Краснякова А.О. Цифрова компетентність користувачів інтернету: соціальнота політикопсихологічні аспекти дослідження. Проблеми політичної психології. Київ, 2022. В. 8 (22). С. 198-210.

4. Постанова Верховної Ради України Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Реформи галузі інформаційно-комунікаційних технологій та розвиток інформаційного простору України». URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1073-19#Text (дата звернення: 01.02.2024).

5. Разумей Г.Ю., Разумей М.М. Діджиталізація публічного управління як складник цифрової трансформації України. Публічне управління та митне адміністрування. 2020. № 2(25). С. 139-145.

6. Сердюк О.І., Канівець Д.А. Розвиток цифрових компетентностей жителів територіальних громад як складова цифрової трансформації територіальних громад. Актуальні проблеми інноваційної економіки та права. 2023. № 3. С. 96-102.

7. Який рівень цифрової грамотності українців-дослідження. The-village. URL: https://www.thevillage.com.ua/village/city/city-news/292641-yakiy-riven-tsifrovoyi-gramotnostiukrayintsiv-doslidzhennya (дата звернення: 01.02.2024).

8. Abdulrazaq K.A., Razlini M.R. Digital Literacy and the Performance of E-Government: Evaluating the Moderating Role of Gender as a Demographic Factor. International Journal of Advanced Science and Technology. 2020. Vol. 29 № 10. Р 1110-1121. URL: http://sersc.org/ journals/index.php/IJAST/article/view/14578 (дата звернення: 01.02.2024).

9. Ajzen I. From intentions to actions: A theory of planned behavior. In J. Kuhl & J. Beckman (Eds.), Action-control: From cognition to behavior. Heidelber. Germany: Springer, 1985. Р 11-39

10. Bandura A. Self-efficacy: The exercise of control. New York: W.H. Freeman and Co, 1997.

11. Campion M., Fink A., Ruggeberg B., Carr L., Phillips G., Odman R. Doing competencies well: best practices in competency modeling. Personnel Psychology. 2011. № 64. Р. 225-262.

12. Country digital readiness: Research to determine a country's digital readiness and key interventions. URL: https://www.cisco.com/c7dam/assets/csr/pdf/CountryDigital-Readiness-WhitePaper-US.pdf (дата звернення: 01.02.2024).

13. Krasnykov Y., Ninyuk I., Storozhenko L., Marukhlenko O., Kruhlov V Impact of digital public services on governance efficiency. Telos: Revista de Estudios Interdisciplinarios en CienciasSociales. 2024. Vol. 26. № 1. Р 35-51. URL: https://ojs.urbe.edu/index.php/telos/article/ view/4344.

14. Mayer R.C., Davis J.H. & Schoorman F.D. An integrative model of organizational trust. Academy of Management Review. 1995. № 20. Р 709-734.

15. Skills for a Digital World 2016 Ministerial Meeting on the Digital Economy Background Report. URL: https://www.oecd-ilibrary.org/docserver/5jlwz83z3wnw-en.pdf?expires= 1575997635& id=id&accname=guest&checksum=7D19108CF4399CD512AE032E4FA74905 (дата звернення: 01.02.2024).

References

1. Derzhavi poslugi onlajn [State services online]. plan.diia.gov.ua Retrieved from https://plan.diia.gov.ua [in Ukrainian].

2. Doslidzhennja cifrovih navichok ukrainciv [Study of digital skills of Ukrainians]. osvita.diia.gov.ua Retrieved from https://osvita.diia.gov.ua/research [in Ukrainian].

3. Krasnjakova, A.O. (2022). Cifrova kompetentnist' koristuvachiv internetu: social'nota politikopsihologichni aspekti doslidzhennja [Digital competence of Internet users: social and political psychological aspects of research]. Problemi politichnot psihologit - Problems of political psychology, 8 (22), 198-210 [in Ukrainian].

4. Postanova Verhovnoi Radi Ukraini Pro Rekomendacii parlaments'kih sluhan' na temu: «Reformi galuzi informacijno-komunikacijnih tehnologij ta rozvitok informacijnogo prostoru Ukraini» [Resolution of the Verkhovna Rada of Ukraine on Recommendations of parliamentary hearings on the topic: "Reforms in the field of information and communication technologies and development of the information space of Ukraine."]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/l aws/ show/ 1073-19#Text [in Ukraini an].

5. RazumeT, G.Ju., RazumeT, M.M. (2020). Didzhitalizacija publichnogo upravlinnja jak skladnik cifrovoi transformacii Ukraini [Digitization of public administration as a component of digital transformation of Ukraine]. Publichne upravlinnja ta mitne administruvannja - ublic administration and customs administration, 2(25), 139-145 [in Ukrainian].

6. Serdjuk, O.I., Kanivec', D.A. (2023). Rozvitok cifrovih kompetentnostej zhiteliv teritorial'nih gromad jak skladova cifrovoi transformacii teritorial'nih gromad [Development of digital competences of residents of territorial communities as a component of digital transformation of territorial communities]. Aktual'ni problemi innovacijnot ekonomiki taprava - Actual problems of innovative economy and law, 3, 96-102 [in Ukrainian].

7. Jakij riven' cifrovoi gramotnosti ukrainciv-doslidzhennja [What is the level of digital literacy of the study Ukrainians]. www.thevillage.com.ua Retrieved from https://www.thevillage.com.ua/ village/ city/city-news/292641-yakiy-riven-tsifrovoyi-gramotnosti-ukrayintsiv-doslidzhennya [in Ukrainian].

8. Abdulrazaq, K.A., Razlini, M.R. (2020). Digital Literacy and the Performance of E-Government: Evaluating the Moderating Role of Gender as a Demographic Factor. International Journal of Advanced Science and Technology, 29, 10, 1110-1121. Retrieved from http://sersc.org/ journals/index.php/IJAST/article/view/14578 [in English].

9. Ajzen, I. (1985). From intentions to actions: A theory of planned behavior. In J. Kuhl & J. Beckman (Eds.), Action-control: From cognition to behavior. Heidelber. Germany: Springer [in English].

10. Bandura, A. (1997). Self-efficacy: The exercise of control. New York: W.H. Freeman and Co [in English].

11. Campion, M., Fink, A., Ruggeberg, B., Carr, L., Phillips, G., Odman, R. (2011). Doing competencies well: best practices in competency modeling. Personnel Psychology, 64, 225-262 [in English].

12. Country digital readiness: Research to determine a country's digital readiness and key interventions. www.cisco.com Retrieved from https://www.cisco.com/c7dam/assets/csr/pdf/ CountryDigital-Readiness-White-Paper-US.pdf [in English].

13. Krasnykov, Y., Ninyuk, I., Storozhenko, L., Marukhlenko, O., Kruhlov, V. (2024). Impact of digital public services on governance efficiency. Telos: Revista de Estudios Interdisciplinarios en Ciencias Sociales, 26, 1, 35-51. Retrieved from https://ojs.urbe.edu/ index.php/telos/article/view/4344 [in English].

14. Mayer R.C., Davis J.H. & Schoorman F.D. An integrative model of organizational trust. Academy of Management Review. 1995. № 20. R. 709-734 [in English].

15. Skills for a Digital World 2016 Ministerial Meeting on the Digital Economy Background Report. URL: https://www.oecd-ilibrary.org/docserver/5jlwz83z3wnw-en.pdf?expires= 1575997635&id=id&accname=guest&checksum=7D 19108CF43 99CD512AE032E4FA74905 [in English].

Размещено на Allbest.ru