Еволюція моделі влади й лідерства Френча-Рейвена

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЕВОЛЮЦІЯ МОДЕЛІ ВЛАДИ Й ЛІДЕРСТВА ФРЕНЧА-РЕЙВЕНА

Романенко Ірина Геннадіївна, аспірантка кафедри державного управління, Навчально-науковий інститут публічного управління та державної служби, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Анотація

Стаття присвячена дослідженню еволюції моделі влади та лідерства Френча-Рейвена, яка була запропонована авторами в 1959 р. та еволюціонувала в наступні десятиліття. За цією моделлю, існує шість типів влади, які лідер може використовувати для впливу на своїх підлеглих: законна, нагородна, примусова, експертна, референтна та інформаційна. Кожен тип влади має свої характеристики, переваги, недоліки, приклади та застосування на різних рівнях: індивідуальному, груповому, організаційному та суспільному.

Модель Френча-Рейвена стала основою для багатьох інших концепцій та моделей, які виникли пізніше, таких як модель влади та впливу Етціоні, модель влади та залежності Емерсона, модель влади та політики Пфеффера та інші. Проте, модель Френча-Рейвена також має свої обмеження, критику та протиріччя, які потребують подальшого аналізу та уточнення. Тому, метою статті є дослідити еволюцію моделі влади та лідерства Френча-Рейвена, її вплив на сучасні теорії лідерства, її сильні та слабкі сторони, а також її актуальність та застосовність в сучасних умовах, особливо в контексті нового публічного менеджменту.

Для досягнення мети статті, авторка використовує такі методи, як аналіз документів, контент-аналіз та кейс-стаді. Автор аналізує основні джерела, які стосуються моделі влади та лідерства Френча-Рейвена, а також її розвитку та модифікацій.

Авторка також досліджує приклади застосування моделі влади та лідерства Френча-Рейвена в новому публічному менеджменті, який характеризується зміною парадигми управління публічним сектором від традиційної бюрократичної моделі до більш гнучкої, інноваційної та орієнтованої на результат моделі.

Авторка робить висновок, що модель влади та лідерства Френча-Рейвена є класичною та впливовою концепцією, яка має значне теоретичне та практичне значення, але також потребує ревізії та адаптації до сучасних реалій та викликів.

Ключові слова: влада, лідерство, модель влади та лідерства Френча- Рейвена, новий публічний менеджмент, типи влади, види влади, рівні влади.

Abstract

Evolution of french-raven's model of power and leadership

Romanenko Iryna Hennadiyivna Postgraduate student of the Department of Public Administration of the Educational and Scientific Institute of Public Administration and Civil Service, Taras Shevchenko National University of Kyiv

The article is devoted to the study of the evolution of the model of power and leadership by French and Raven, which was proposed in 1959 and developed in the subsequent decades. According to this model, there are six types of power that a leader can use to influence his or her subordinates: legitimate, reward, coercive, expert, referent, and informational. Each type of power has its characteristics, advantages, disadvantages, examples, and applications at different levels: individual, group, organizational, and societal.

The model of French and Raven became the basis for many other concepts and models that emerged later, such as the model of power and influence by Etzioni, the model of power and dependence by Emerson, the model of power and politics by Pfeffer, and others. However, the model of French and Raven also has its limitations, criticism, and contradictions, which require further analysis and clarification. Therefore, the aim of the article is to explore the evolution of the model of power and leadership by French and Raven, its impact on modern theories of leadership, its strengths and weaknesses, as well as its relevance and applicability in contemporary conditions, especially in the context of new public management.

To achieve the aim of the article, the author uses such methods as document analysis, content analysis, and case study. The author analyzes the main sources that relate to the model of power and leadership by French and Raven, as well as its subsequent developments and modifications.

The author also examines the examples of the application of the model of power and leadership by French and Raven in new public management, which is characterized by a change of paradigm in the management of the public sector from the traditional bureaucratic model to a more flexible, innovative, and result-oriented model.

The author concludes that the model of power and leadership by French and Raven is a classic and influential concept that has significant theoretical and practical value, but also needs revision and adaptation to the modern realities and challenges.

Keywords: power, leadership, model of power and leadership by French and Raven, new public management, types of power, kinds of power, levels of power.

Постановка проблеми

Стаття присвячена дослідженню еволюції моделі влади та лідерства Френча-Рейвена, яка була запропонована в 1959 році та розроблена в наступні десятиліття. На той час модель мала п'ять, а тепер має шість типів влади, які лідер може використовувати для впливу на своїх підлеглих: законна, нагородна, примусова, експертна, референтна та інформаційна. Новий публічний менеджмент, як концепція управління публічним сектором, яка з'явилася в 1980-х роках, інтегрував основні положення багатьох концепцій влади та лідерства, але однією з ключових була концепція джерел влади та лідерства Френча-Рейвена. Новий публічний менеджмент передбачає застосування методів та практик приватного сектору до публічного сектору, таких як конкуренція, результативність, орієнтація на клієнта, децентралізація, аутсорсинг тощо. Аналіз основних джерел влади та лідерства, приклади та виклики реформи публічного управління за новим публічним менеджментом в Україні, яка перебуває в процесі модернізації своєї державності та інтеграції в європейський простір є важливим завданням науки публічного управління.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проаналізувавши останні дослідження та публікації, можемо зазначити, що найчастіше зустрічаються дослідження проблеми наукового публічного менеджменту загалом, які зауважують на основних рамкових особливостях концепції нового публічного менеджменту [1-4], розглядають альтернативний підхід до публічного управління [5-7], акцентують на історичному контексті імплементації нового публічного менеджменту та його еволюції [8-12], аналізують вплив на професіоналізм і культуру працівників публічного сектору [13-15], а також, дослідження джерел влади та лідерства в новому публічному менеджменті, які базуються на моделі Френча-Рейвена (1959 р.) [16] та її розвитку [17-19]. Окремих досліджень, де б висвітлювалися результати дослідження еволюції концепції Френча-Рейвена з точки зору впливу на становлення нового публічного менеджменту, нам невідомо.

У цьому зв'язку, мета нашої статті - прослідкувати еволюцію концепції джерел влади та лідерства Дж. Френча та Б. Рейвена та її впливу на становлення нового публічного менеджменту. Основними завданнями для досягнення нашої мети є такі: проаналізувати концепцію джерел влади Дж. Френча та Б. Рейвена - дослідити основні принципи та ідеї, які лежать в основі цієї концепції, та їхню еволюцію у значенні для розуміння влади та лідерства; дослідити, як основні принципи та ідеї цієї концепції відобразилися в новому публічному менеджменті, проаналізувати реальні випадки застосування цих принципів та ідей в практиці нового публічного менеджменту в Україні та запропонувати рекомендації щодо подальшого застосування цих принципів та ідей у практиці нового публічного менеджменту для підвищення ефективності публічного управління в Україні.

Методи дослідження

Для дослідження еволюції моделі влади та лідерства Френча-Рейвена та застосування її в новому публічному менеджменті ми використали такі методи, як аналіз документів, який полягає в зборі, вивченні та інтерпретації письмових джерел, які містять інформацію про модель влади та лідерства Френча-Рейвена та її застосування в новому публічному менеджменті; контент-аналіз, який полягає в систематичному, об'єктивному та кількісному аналізі змісту комунікації, яка пов'язана з моделлю влади та лідерства Френча-Рейвена та її застосуванням в новому публічному менеджменті. Також, нами застосовано Кейс-стаді, який полягає в детальному та багатоаспектному дослідженні декількох конкретних випадків, які ілюструють модель влади та лідерства Френча-Рейвена та її застосування в новому публічному менеджменті. А також, аналіз, синтез, узагальнення для пропонування рекомендацій.

Виклад основного матеріалу

Концепція Дж. Френча та Б. Рейвена - це одна з найвідоміших теорій влади в соціальних науках. Вона була запропонована в 1959 році як результат дослідження впливу лідерів на підлеглих. За цією концепцією, в її сучасному варіанті існує шість типів влади, які можуть бути використані лідерами для досягнення своїх цілей. Розглянемо кожен з типів цієї концепції. Охарактеризуємо кожен з типів влади. Законна влада - це влада, яка базується на формальному статусі або позиції лідера в організації. Лідери, які мають законну владу, очікують, що підлеглі будуть слухатися їх, тому що вони визнають їх право командувати. Законна влада може бути ефективною, якщо підлеглі сприймають лідера як легітимного та компетентного, а також якщо лідер дотримується правил та норм організації.

Однак, законна влада може бути неетичною, якщо лідер зловживає своїм статусом або порушує права та інтереси підлеглих. Нагородна влада - це влада, яка базується на здатності лідера надавати підлеглим позитивні стимули, такі як похвала, премія, підвищення, визнання тощо. Лідери, які мають нагородну владу, використовують її для мотивації та заохочення підлеглих до виконання завдань та досягнення результатів. Нагородна влада може бути ефективною, якщо підлеглі цінують нагороди, які пропонує лідер, а також якщо нагороди розподіляються справедливо та об'єктивно. Однак, нагородна влада може бути неетичною, якщо лідер використовує її для маніпуляції, корупції, фаворитизму або дискримінації підлеглих.

Примусова влада - це влада, яка базується на здатності лідера застосовувати підлеглим негативні стимули, такі як критика, покарання, зниження, звільнення тощо. Лідери, які мають примусову владу, використовують її для примусу та запобігання небажаної поведінки підлеглих. Примусова влада може бути ефективною, якщо підлеглі бояться наслідків, які може призвести їх невиконання або порушення, а також якщо підлеглі розуміють, що лідер має право та обов'язок контролювати їх. Однак, примусова влада може бути неетичною, якщо лідер використовує її для насильства, знущання, травмування або ганьби підлеглих. Референтна влада - це влада, яка базується на особистому впливі лідера на підлеглих. Лідери, які мають посилену владу, використовують її для переконання та надихання підлеглих за допомогою своєї харизми, авторитету, довіри, прикладу тощо.

Посилена влада може бути ефективною, якщо підлеглі поважають, люблять, підтримують або ідентифікують себе з лідером, а також якщо лідер має високі моральні стандарти та цінності. Однак, посилена влада може бути неетичною, якщо лідер використовує її для обману, міфотворення, культу особи або фанатизму підлеглих. Експертна влада - це влада, яка базується на професійних знаннях, навичках, досвіді або інформації, якими володіє лідер. Лідери, які мають експертну владу, використовують її для надання підлеглим порад, рекомендацій, інструкцій, рішень тощо. Експертна влада може бути ефективною, якщо підлеглі визнають, що лідер має більше знань або компетенцій, ніж вони, а також якщо лідер ділиться своїми знаннями та сприяє навчанню підлеглих. Однак, експертна влада може бути неетичною, якщо лідер використовує її для приховування, фальсифікації, монополізації або зневажання підлеглих. Інформаційна влада - це влада, яка базується на контролі над інформацією, яка є важливою або цікавою для підлеглих. Лідери, які мають інформаційну владу, використовують її для впливу на підлеглих за допомогою своєї комунікації, переказу, розповсюдження, обміну або утримання інформації.

Основна праця, де Френч та Рейвен обґрунтували свою концепцію, називається «The Bases of Social Power» і була опублікована в 1959 році в праці «Studies in Social Power» [20]. Концепція Френча-Рейвена не залишилася сталою з 1959 року. Пізніше автори та інші дослідники публікували багато статей та книг, де розширювали та уточнювали свою концепцію. Самі ж її автори та інші дослідники розвивали та модифікували її у відповідь до нових теоретичних та практичних викликів. Ось деякі з основних змін та удосконалень, які були запропоновані. По-перше, у 1965 році Френч та Рейвен додали шостий тип влади - інформаційну владу, яка базується на контролі над інформацією, яка є важливою або цікавою для підлеглих [21]. По-друге, у 1974 році Рейвен змінив назву референтної влади на владу еталону, щоб підкреслити, що ця влада не належить лідеру, а посилається на інші джерела, такі як цінності, ідеали, групи тощо [22]. По-третє, у 1986 році Рейвен запропонував двовимірну модель влади, яка розрізняє між агентною владою (влада, яку лідер використовує для досягнення своїх цілей) та цільовою владою (влада, яку лідер використовує для досягнення цілей підлеглих або організації) [23]. По-четверте, у 1993 році Рейвен розширив свою модель, додавши три нові типи влади: екологічну владу (влада, яка базується на зміні умов або ситуацій), активізуючу владу (влада, яка базується на активації існуючих потреб або мотивів) та нормативну владу (влада, яка базується на створенні нових потреб або мотивів) [24]. П'яте, у 2008 році Рейвен та інші дослідники запропонували багаторівневу модель влади, яка враховує різні рівні аналізу, такі як індивідуальний, груповий, організаційний, суспільний [25].

Отже, ми можемо розглядати кожен елемент моделі влади та лідерства Дж. Френча та Б. Рейвена, як типи влади, рівні аналізу та види влади. Пояснимо кожен з цих елементів моделі. Тип влади - це категорія влади, яка базується на різних джерелах, засобах або механізмах впливу, які може використовувати лідер (про шість типів влади: законну, нагородну, примусову, референтну, експертну та інформаційну - вже йшлося). Кожен тип влади має свої характеристики, переваги, недоліки, приклади та застосування, які ви можете дізнатися з цього ресурсу або з цієї статті. Рівень аналізу - це рівень, на якому вивчається влада та лідерство в соціальних науках. За Рейвеном та іншими дослідниками, існує чотири рівні аналізу: індивідуальний, груповий, організаційний та суспільний. Кожен рівень аналізу має свої особливості, можливості, обмеження, методи.

Вид влади - це підкатегорія влади, яка базується на різних цілях, мотивах або наслідках впливу, які може мати лідер. За Рейвеном, існує два види влади: агентна влада та цільова влада. Агентна влада - це влада, яку лідер використовує для досягнення своїх цілей, а цільова влада - це влада, яку лідер використовує для досягнення цілей підлеглих або організації. Кожен вид влади має свої характеристики, переваги, недоліки, приклади та застосування. Агентна влада - це влада, яку лідер використовує для досягнення своїх цілей, незалежно від того, чи співпадають вони з цілями підлеглих або організації. Лідер, який має агентну владу, використовує свої ресурси, знання, позицію, силу або харизму для того, щоб впливати на поведінку, думки, почуття або ставлення підлеглих або організації.

Перевагою агентної влади є те, що вона дозволяє лідеру досягати своїх цілей, задовольняти свої потреби та інтереси, а також забезпечувати свою автономію, самовираження та самореалізацію. Недоліком агентної влади є те, що вона може бути неетичною, якщо лідер використовує її для зловживання, експлуатації, маніпуляції або домінування над підлеглими або організацією. Прикладом агентної влади є влада диктатора, тирана, егоїста, кар'єриста тощо. Агентна влада може бути застосована в ситуаціях, коли лідер має власну візію, стратегію, план або амбіцію, яку він хоче реалізувати.

Цільова влада - це влада, яку лідер використовує для досягнення цілей підлеглих або організації, незалежно від того, чи збігаються вони з його власними цілями. Лідер, який має цільову владу, використовує свої ресурси, знання, позицію, силу або харизму для того, щоб допомагати, підтримувати, навчати, захищати або надихати підлеглих або організацію. Перевагою цільової влади є те, що вона сприяє досягненню цілей підлеглих або організації, задовольняє їх потреби та інтереси, а також забезпечує їх розвиток, залучення та лояльність. Недоліком цільової влади є те, що вона може бути неефективною, якщо лідер не має достатніх ресурсів, знань, позиції, сили або харизми для того, щоб впливати на підлеглих або організацію. Прикладом цільової влади є влада ментора, тренера, лідера-серванта, лідера- трансформатора тощо. Цільова влада може бути застосована в ситуаціях, коли лідер має спільну візію, стратегію, план або місію з підлеглими або організацією, яку він хоче реалізувати.

Кожен з шести типів влади, які можуть бути використані лідерами для впливу на підлеглих, ми аналізуємо з огляду на деякі їхні переваги, недоліки, приклади та застосування. Законна влада - це влада, яка базується на формальному статусі або позиції лідера в організації. Лідери, які мають законну владу, очікують, що підлеглі будуть слухатися їх, тому що вони визнають їх право командувати. Перевагою законної влади є те, що вона забезпечує порядок, стабільність та легітимність лідерства. Недоліком законної влади є те, що вона може бути неетичною, якщо лідер зловживає своїм статусом або порушує права та інтереси підлеглих. Прикладом законної влади є влада президента, директора, судді тощо.

Законна влада може бути застосована в ситуаціях, коли потрібно дотримуватися правил, норм, законів або ієрархії. Нагородна влада - це влада, яка базується на здатності лідера надавати підлеглим позитивні стимули, такі як похвала, премія, підвищення, визнання тощо. Лідери, які мають нагородну владу, використовують її для мотивації та заохочення підлеглих до виконання завдань та досягнення результатів. Перевагою нагородної влади є те, що вона підвищує задоволення, лояльність та продуктивність підлеглих. Недоліком нагородної влади є те, що вона може бути неетичною, якщо лідер використовує її для маніпуляції, корупції, фаворитизму або дискримінації підлеглих. Прикладом нагородної влади є влада вчителя, тренера, менеджера тощо.

Нагородна влада може бути застосована в ситуаціях, коли потрібно стимулювати, визнавати або відзначати підлеглих за їхні досягнення. Примусова влада - це влада, яка базується на здатності лідера застосовувати підлеглим негативні стимули, такі як критика, покарання, зниження, звільнення тощо. Лідери, які мають примусову владу, використовують її для примусу та запобігання небажаної поведінки підлеглих. Перевагою примусової влади є те, що вона дозволяє лідеру контролювати, коригувати або усувати проблеми, конфлікти або порушення. Недоліком примусової влади є те, що вона може бути неетичною, якщо лідер використовує її для насильства, знущання, травмування або ганьби підлеглих.

Прикладом примусової влади є влада поліціянта, солдата, судді тощо. Примусова влада може бути застосована в ситуаціях, коли потрібно попередити, припинити або покарати підлеглих за їхні помилки, злочини або невідповідальність. Референтна влада - це влада, яка базується на особистому впливі лідера на підлеглих. Лідери, які мають еталонну владу, використовують її для переконання та надихання підлеглих за допомогою своєї харизми, авторитету, довіри, прикладу тощо. Перевагою такої влади є те, що вона сприяє створенню позитивних, довготривалих та емоційних зв'язків між лідером та підлеглими. Недоліком є те, що вона може бути неетичною, якщо лідер використовує її для обману, міфотворення, культу особи або фанатизму підлеглих. Прикладом референтної влади є влада лідера-реформатора, лідера-візіонера, лідера-ідола тощо.

Референтна влада може бути застосована в ситуаціях, коли потрібно впливати на цінності, погляди, почуття або ідентичність підлеглих. Експертна влада - це влада, яка базується на професійних знаннях, навичках, досвіді або інформації, якими володіє лідер. Лідери, які мають експертну владу, використовують її для надання підлеглим порад, рекомендацій, інструкцій, рішень тощо. Перевагою експертної влади є те, що вона підвищує якість, надійність та обґрунтованість лідерства. Недоліком експертної влади є те, що вона може бути неетичною, якщо лідер використовує її для приховування, фальсифікації, монополізації або зневажання підлеглих. Прикладом експертної влади є влада лікаря, адвоката, науковця тощо.

Експертна влада може бути застосована в ситуаціях, коли потрібно надавати, отримувати або перевіряти інформацію, знання або навички. Інформаційна влада - це влада, яка базується на контролі над інформацією, яка є важливою або цікавою для підлеглих. Лідери, які мають інформаційну владу, використовують її для впливу на підлеглих за допомогою своєї комунікації, переказу, розповсюдження, обміну або утримання інформації. Перевагою інформаційної влади є те, що вона сприяє збільшенню, поширенню та використанню інформації в організації. Недоліком інформаційної влади є те, що вона може бути неетичною, якщо лідер використовує її для збивання з толку, дезінформації, цензури або маніпуляції підлеглих. Прикладом інформаційної влади є влада журналіста, пропагандиста, шпигуна тощо. Інформаційна влада може бути застосована в ситуаціях, коли потрібно формувати, змінювати або підтримувати думки, ставлення, переконання або знання підлеглих.

Застосування концепції Дж. Френча та Б. Рейвена до нового публічного менеджменту допомагає визначити, які джерела влади та лідерства є такими, що найбільш підходять для різних ситуацій та завдань в управлінні публічному секторі. Наприклад, законна влада може бути ефективною для забезпечення дотримання правил та норм, але не для стимулювання інновацій та змін. Нагородна влада може бути ефективною для мотивації та заохочення працівників, але не для формування довгострокової відповідальності та лояльності. Експертна влада може бути ефективною для підвищення якості та професіоналізму послуг, але не для залучення громадян та партнерів до прийняття рішень. Референтна влада може бути ефективною для створення довіри та співпраці, але не для розв'язання конфліктів та проблем. Примусова влада може бути ефективною для подолання кризових ситуацій, але не для побудови демократичного та гуманного суспільства.

Дж. Френч та Б. Рейвен (1959 р.) були першими, хто запропонував класифікацію типів влади та лідерства за їхніми джерелами. Їхня концепція була впливовою та поклала основу для багатьох інших концепцій та моделей, які виникли пізніше. Зокрема, модель влади та впливу американського соціолога А. Етціоні (1961 р.) [24], яка аналізує різні форми впливу на людей за допомогою трьох видів ресурсів: коерцитивних, утилітарних та нормативних. Коерцитивна влада базується на загрозі фізичного або психологічного покарання, утилітарна влада базується на обміні матеріальними або символічними винагородами, а нормативна влада базується на спільних цінностях та нормах. Ця модель розширює та уточнює концепцію Френча- Рейвена, оскільки вона враховує не тільки джерела влади, але й механізми впливу, які використовуються лідерами.

Також ця модель додає новий тип влади - нормативну владу - який не був включений до класифікації Френча- Рейвена. Також модель влади та залежності Р. Емерсона (1962 р.) [25] - це модель, яка аналізує владу як функцію залежності між акторами в соціальній системі. За цією моделлю, влада виникає, коли один актор контролює ресурси, які є цінними, рідкісними або незамінними для іншого актора. Ця модель уточнює концепцію Френча-Рейвена, оскільки вона вказує на умови, за яких різні типи влади стають ефективними або неефективними. Також ця модель показує, що влада є взаємною, а не односторонньою, і що влада може змінюватися в залежності від ситуації та взаємодії. І модель влади та політики Дж. Пфеффера (1981 р.) [26] - це модель, яка розглядає владу як політичний процес в організації, який включає боротьбу за ресурси, вплив на прийняття рішень, формування агенди, створення коаліцій, використання тактик та стратегій. Ця модель розширює та ускладнює концепцію Френча-Рейвена, оскільки вона враховує не тільки типи влади, але й способи її отримання, збереження, розподілу та використання в організаційному контексті. Також ця модель підкреслює, що влада є динамічною, ситуативною та багатогранною, надаючи широку перспективу науковим дослідженням.

Висновки

У статті ми дослідили ідею поділу влади та лідерства в новому публічному менеджменті, яка базується на моделі Френча-Рейвена (1959) та її розвитку в науковій літературі. Модель є однією з найбільш впливових та універсальних в теорії та практиці лідерства, оскільки вона враховує різні джерела влади, які можуть використовуватися лідерами для досягнення своїх цілей та впливу на своїх підлеглих. Ми також проаналізували, як ці джерела влади застосовуються в новому публічному менеджменті, який є сучасною концепцією управління публічним сектором, що спрямована на підвищення ефективності, відповідальності, конкурентоспроможності та орієнтації на клієнта. Новий публічний менеджмент вимагає від лідерів публічного сектору володіння різними типами влади, залежно від ситуації, контексту та цілей. Ми також визначили, що найбільш ефективними та позитивними для нового публічного менеджменту є експертна та референтна влада, які ґрунтуються на знаннях, досвіді, авторитеті та довірі лідерів. Лідерам публічного сектору необхідно розвивати ці види влади, а також комбінувати їх з іншими джерелами влади, такими як законна, нагородна, примусова та інформаційна, залежно від обставин.

Запропонована нами структурна модель теорій лідерства показує тісний взаємозв'язок між ними та визначає перспективи розвитку лідерства в новому публічному менеджменті. Ми також висловили думку, що новий публічний менеджмент є важливим і актуальним напрямком для реформування публічного управління в Україні та інших країнах, оскільки він сприяє зміцненню інституційної здатності держави та задоволенню потреб та інтересів громадян. Ми також підкреслили, що успіх нового публічного менеджменту залежить від ролі влади та лідерства в ньому, які відіграють ключову роль у координації, стратегічному плануванні, контролі, децентралізації, ринковій орієнтації та організаційній культурі публічного сектору.

Література

1. Christensen T., Lgreid P. (2007). The whole-of-government approach to public sector reform. Public Administration Review, 67(6), 1059-1066.

2. Григор'єва Т., Колесникова Ю., Марченко О. (2018). Напрями реформування системи публічного управління в Україні. Ефективність державного управління, 1(54), 7-14.

3. Dmytro V. Nelipa, Volodymyr F. Tsvykh, Oleh A. Zubchyk, Grygory P. Sytnyk, Yevhen P. Hrebonozhko. «The New Public Management paradigm as a further interaction of the public and private sectors» (2020). Revista San Gregorio. Volume 1 Number 42.

4. Клименко І.В. (2018). Новий публічний менеджмент. Публічне управління. Термінологічний словник. За заг. ред. В.С. Куйбіди, М.М. Білинського, О.М. Петроє. Київ: НАДУ. 104.

5. Shpektorenko I., Vasylevska T., Bashtannyk A., Piatkivskyi R., Palamarchuk T., Akimov O. (2021). Legal bases of public administration in the context of European integration of Ukraine: questions of formation of a personnel reserve. AD ALTA: Journal of Interdisciplinary Research, 11(1-XVIII), 76-81.

6. Vallentin Steen. (2022). Trust, Power and Public Sector Leadership: A Relational Approach.

7. Lindberg K., Morth U., Sundstrom G. (2015). New public management and the new professionalism in the Nordic countries: aligning sectoral and organizational change. In K. Lindberg, U. Morth, G. Sundstrom (Eds.), Organizing democracy: the construction of agency in practice (pp. 1-18).

8. Рубан Ю. (2019). Влада і авторитет: зміни в публічному управлінні та адмініструванні з погляду політичної філософії Ханни Арендт. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Державне управління, 12(2), 39-49.

9. Hughes R.L., Ginnett R.C., Curphy G.J. (2012). Power and Leadership: An Influence Process. In Leadership: Enhancing the Lessons of Experience (7th ed., pp. 247-280).

10. Nair S. (2018). Sources of Power in Organisations. Retrieved from [Simplilearn].

11. Lelechenko A., Lebedinska O., Somin S., Derun T., Ivanisova M. (2021). Axiology of the phenomenon «sustainable government administration» and interaction of Ukraine with international organizations in the field of environmental safety. IOP Conference Series: Earth and Environmental Science, 940(1).

12. Christensen T., Lgreid P. (2007). The whole-of-government approach to public sector reform. Public Administration Review, 67(6), 1059-1066.

13. Mind Tools Content Team. (2020). French and Raven's Forms of Power: A Simple Summary. Retrieved from [Mind Tools].

14. Osborne S.P. (Ed.). (2010). The new public governance? Emerging perspectives on the theory and practice of public governance. Routledge.

15. Зубчик О.А., Ковальчук М.М., Магеррамов А., Венгер-Рущенко Є.В. Проєктне управління як спосіб підвищення ефективності системи публічного управління в умовах складності та невизначеності. «Наукові інновації та передові технології» (Серія «Управління та адміністрування»): журнал. 2023. № 14(28) 2023. С. 85-102.

16. Романенко І.Г. Евристичні можливості моделі влади та лідерства Френча-Рейвена. Наукові перспективи: журнал. 2023. № 11(41)2023. С. 349-361.

17. Романенко І.Г., Ковальчук М.М. Обґрунтування джерел влади та лідерства в новому публічному менеджменті як основа інституційної спроможності держави. «Актуальні питання у сучасній науці (Серія «Державне управління»)»: журнал. 2023. № 11(17). С. 426-443.

18. French J.R.P., Raven B. (1959). The bases of social power. In D. Cartwright (Ed.), Studies in social power (pp. 150-167).

19. Raven B.H. (1965). Social influence and power. In I.D. Steiner, M. Fishbein (Eds.), Current studies in social psychology (pp. 371-382). New York, NY: Holt, Rinehart and Winston.

20. Raven B.H. (1974). The comparative analysis of power and power preference. In D. Cartwright, A. Zander (Eds.), Group dynamics: Research and theory (3rd ed., pp. 513-530). New York, NY: Harper & Row.

21. Raven B.H. (1986). A power/interaction model of interpersonal influence: French and Raven thirty years later. Journal of Social Behavior & Personality, 1(2), 217-244.

22. Raven B.H. (1993). The bases of power: Origins and recent developments. Journal of Social Issues, 49(4), 227-251.

23. Raven B.H., Schwarzwald J., Koslowsky M. (2008). Conceptualizing and measuring a power/interaction model of interpersonal influence. In D. Tjosvold & B. Wisse (Eds.), Power and interdependence in organizations (pp. 224-243). Cambridge, UK: Cambridge University Press.

24. French J.R., Raven B. (1959). The bases of social power. In D. Cartwright (Ed.), Studies in social power (pp. 150-167). Ann Arbor, MI: Institute for Social Research.

25. Etzioni A. (1961). A comparative analysis of complex organizations: On power, involvement, and their correlates. New York, NY: Free Press.

26. Emerson R.M. (1962). Power-dependence relations. American Sociological Review, 27(1), 31-41.

27. Pfeffer J. (1981). Power in organizations. Marshfield, MA: Pitman.

влада лідерство публічний менеджмент

References

1. Christensen T., Lgreid P. (2007). The whole-of-government approach to public sector reform. Public Administration Review, 67(6), 1059-1066 [in English].

2. Hryhorieva T., Kolesnykova Yu., Marchenko O. (2018). Napriamy reformuvannia systemy publichnoho upravlinnia v Ukraini [Directions of reforming the system of public administration in Ukraine]. Efektyvnist derzhavnoho upravlinnia, 1(54), 7-14 [in Ukrainian].

3. Dmytro V. Nelipa, Volodymyr F. Tsvykh, Oleh A. Zubchyk, Grygory P. Sytnyk, Yevhen P. Hrebonozhko. «The New Public Management paradigm as a further interaction of the public and private sectors» (2020). Revista San Gregorio. Volume 1 Number 42 [in English].

4. Klymenko I.V. (2018). Novyi publichnyi menedzhment [New public management]. Publichne upravlinnia. Terminolohichnyi slovnyk. Za zah. red. V.S. Kuybidy, M.M. Bilynskoho, O.M. Petroie. Kyiv: NADU [in Ukrainian].

5. Shpektorenko I., Vasylevska T., Bashtannyk A., Piatkivskyi R., Palamarchuk T., Akimov O. (2021). Legal bases of public administration in the context of European integration of Ukraine: questions of formation of a personnel reserve. AD ALTA: Journal of Interdisciplinary Research, 11(1-XVIII), 76-81 [in English].

6. Vallentin, Steen. (2022). Trust, Power and Public Sector Leadership: A Relational Approach. [in English].

7. Lindberg K., Morth U., Sundstrom G. (2015). New public management and the new professionalism in the Nordic countries: aligning sectoral and organizational change. In K. Lindberg, U. Morth, G. Sundstrom (Eds.), Organizing democracy: the construction of agency in practice (pp. 1-18) [in English].

8. Ruban Yu. (2019). Vlada i avtorytet: zminy v publichnomu upravlinni ta administruvanni z pohliadu politychnoi filosofii Khanny Arendt [Power and authority: changes in public administration and management from the perspective of Hannah Arendt's political philosophy]. Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Derzhavne upravlinnia, 12(2), 39-49 [in Ukrainian].

9. Hughes R.L., Ginnett R.C., Curphy G.J. (2012). Power and Leadership: An Influence Process. In Leadership: Enhancing the Lessons of Experience (7th ed., pp. 247-280) [in English].

10. Nair S. (2018). Sources of Power in Organisations. Retrieved from [Simplilearn] [in English].

11. Lelechenko A., Lebedinska O., Somin S., Derun T., Ivanisova M. (2021). Axiology of the phenomenon «sustainable government administration» and interaction of Ukraine with international organizations in the field of environmental safety. IOP Conference Series: Earth and Environmental Science, 940(1) [in Ukrainian].

12. Christensen T., Lgreid P. (2007). The whole-of-government approach to public sector reform. Public Administration Review, 67(6), 1059-1066 [in English].

13. Mind Tools Content Team. (2020). French and Raven's Forms of Power: A Simple Summary. Retrieved from [Mind Tools ] [in English].

14. Osborne S.P. (Ed.). (2010). The new public governance? Emerging perspectives on the theory and practice of public governance. Routledge [in English].

15. Zubchyk O.A., Kovalchuk M.M., Maherramov A., Venger-Rushchenko Ye.V. (2023). Proiektnyi upravlinnia yak sposib pidvyshchennia efektyvnosti systemy publichnoho upravlinnia v umovakh skladnosti ta nevyznachenosti [Project management as a way of increasing the efficiency of the public administration system in conditions of complexity and uncertainty]. Naukovi innovatsii ta peredovi tekhnolohii (Seriia “Upravlinnia ta administruvannia”) [Scientific innovations and advanced technologies (Series “Management and Administration”)], (14(28)), 85-102. [in Ukrainian].

16. Romanenko I.H. (2023). Evristychni mozhlyvosti modeli vlady ta liderstva Frencha-Reivena [Heuristic possibilities of the power and leadership model of French-Raven]. Naukovi perspektyvy: zhurnal [Scientific perspectives: journal], (11(41)), 349-361 [in Ukrainian].

17. Romanenko I.H., Kovalchuk M.M. (2023). Obgruntuvannia dzherel vlady ta liderstva v novomu publichnomu menedzhmenti yak osnova instytutsiinoi spromozhnosti derzhavy [Justification of the sources of power and leadership in the new public management as the basis of the institutional capacity of the state]. Aktualni pytannia u suchasnii nautsi (Seriia "Derzhavne upravlinnia") [Current issues in modern science (Series "Public Administration")], (11(17)), 426-443 [in Ukrainian].

18. French J.R.P., Raven B. (1959). The bases of social power. In D. Cartwright (Ed.), Studies in social power (pp. 150-167) [in English].

19. Raven B.H. (1965). Social influence and power. In I.D. Steiner, M. Fishbein (Eds.), Current studies in social psychology (pp. 371-382). New York, NY: Holt, Rinehart and Winston [in English].

20. Raven B.H. (1974). The comparative analysis of power and power preference. In D. Cartwright & A. Zander (Eds.), Group dynamics: Research and theory (3rd ed., pp. 513-530). New York, NY: Harper & Row [in English].

21. Raven B.H. (1986). A power/interaction model of interpersonal influence: French and Raven thirty years later. Journal of Social Behavior & Personality, 1(2), 217-244 [in English].

22. Raven B.H. (1993). The bases of power: Origins and recent developments. Journal of Social Issues, 49(4), 227-251 [in English].

23. Raven B.H., Schwarzwald J., Koslowsky M. (2008). Conceptualizing and measuring a power/interaction model of interpersonal influence. In D. Tjosvold & B. Wisse (Eds.), Power and interdependence in organizations (pp. 224-243). Cambridge, UK: Cambridge University Press [in English].

24. Etzioni A. (1961). A comparative analysis of complex organizations: On power, involvement, and their correlates. New York, NY: Free Press [in English].

25. Emerson R.M. (1962). Power-dependence relations. American Sociological Review, 27(1), 31-41 [in English].

26. Pfeffer J. (1981). Power in organizations. Marshfield, MA: Pitman. [in English]

Размещено на Allbest.ru