Тенденції розвитку управління системою безперервної освіти педагогічних працівників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тенденції розвитку управління системою безперервної освіти педагогічних працівників

Радиш Ярослав Федорович доктор наук з державного управління, професор, професор кафедри управління та адміністрування, Комунальний заклад вищої освіти «Вінницька академія безперервної освіти», м. Вінниця

Анотація

У статті досліджено основні тенденції у розвитку управління системою безперервної освіти педагогічних працівників в умовах сучасних викликів. Визначено, що управління безперервною освітою педагогів є складним і багатогранним процесом, який передбачає визначення потреб у освіті протягом життя, розробку системи заходів з її реалізації, контроль за їх виконанням. Встановлено, що одним з головних завдань системи безперервної освіти є забезпечення фахівців необхідними знаннями та навичками для успішної роботи в умовах, що швидко змінюються. Не менш важливо забезпечити доступність навчання упродовж життя для всіх охочих, незалежно від їхнього соціально-економічного статусу. Аналіз сучасної нормативно- правової бази України в системі безперервної освіти педагогічних працівників свідчить про певні позитивні тенденції. Зокрема, зазначено, що законодавство України в цій сфері зазнало значних змін за останні роки. Нормативно-правова база безперервної освіти педагогів в Україні базується на основних законах України, таких як Конституція України, Закон України «Про освіту», Закон України «Про повну загальну середню освіту» та Закон України «Про вищу освіту». Ухвалений Закон України «Про освіту» визначив безперервний професійний розвиток як один із основних принципів освіти. Також, прийнятий Порядок підвищення кваліфікації педагогічних і науково- педагогічних працівників, розширив можливості вибору для педагогічних працівників щодо форм, видів, напрямів та суб'єктів підвищення кваліфікації. Обґрунтовано важливість атестації педагогічних працівників як інструменту оцінки результатів їхнього професійного розвитку. Зазначено, що затвердження єдиного порядку проведення атестації педагогічних працівників у закладах освіти всіх типів і форм власності сприяє підвищенню прозорості та об'єктивності процедури атестації. післядипломна освіта конституція україни

Ключові слова: управління, система безперервної освіти педагогічних працівників, післядипломна освіта, вища освіта України, безперервний професійний розвиток, підвищення кваліфікації, освіта дорослих, атестація, мотивація.

Radysh Yaroslav Fedorovych Doctor of Public Administration, Professor, Professor of the Department of Management and Administration, Communal Institution of Higher Education «Vinnytsia Academy of Continuing Education», Vinnytsia

TRENDS IN THE DEVELOPMENT OF THE MANAGEMENT OF THE SYSTEM OF CONTINUOUS TEACHER EDUCATION

У сучасному швидкозмінному світі, де освіта визначає не лише інтелектуальний рівень суспільства, але і його конкурентоспроможність на глобальному ринку, питання розвитку педагогічних працівників протягом життя стає ключовим. Україна, всупереч значним труднощам воєнного часу, перебуває на шляху інтенсивних реформ у галузі освіти, прискорено адаптує систему безперервної освіти педагогів до викликів сучасності. Актуальність даної статті полягає в дослідженні та обґрунтуванні основних тенденцій у розвитку управління цією системою. Нинішні реформи в галузі освіти мають напрямки, що визначають важливість постійного росту професійної кваліфікації педагогів, інтеграції технологій, а також активізації самоосвітнього процесу. Розгляд цих аспектів є необхідним для висвітлення ключових стратегій, які визначають майбутнє усієї освітньої системи України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання управління підвищенням кваліфікації педагогічних працівників розглядали Білик Н., Бондаренко Л., Карташова Л., Кириченко М., Клокар Н., Ляхоцька Л., Олійник В., Протасова Н., Сорочан Т. та інші.

Попри важливість управління безперервною освітою педагогічних працівників, цій темі приділено недостатньо уваги в наукових дослідженнях, що й визначило вибір теми даного дослідження.

Метою статті є дослідження основних тенденцій у розвитку управління системою безперервної освіти педагогів з урахуванням нормативно-правової бази.

Виклад основного матеріалу

Безперервна освіта педагогічних працівників є одним з найважливіших аспектів сучасної освітньої системи. Вона забезпечує підвищення професійної компетентності педагогів, їхню адаптацію до змін в освітньому середовищі та формування у них здатності до самоосвіти.

У Національній доповіді про стан і перспективи розвитку освіти в Україні приділено увагу розвитку «...гнучкої системи безперервної освіти дорослих, що реагує на сучасні виклики суспільства загалом і запити конкретних верств населення» [1, С. 88]. Гнучкість системи безперервної освіти означає, що вона повинна бути доступною для всіх педагогів, незалежно від їхнього місця проживання, професійної діяльності та інших обставин. Це передбачає використання різних форм і методів навчання, а також створення органами управління зручних і доступних умов для цього.

Важливою умовою успішного безперервного професійного розвитку педагогічного працівника є його особиста мотивація та відповідальність. Однак, як справедливо зазначають науковці [2], величезну роль у реалізації цього процесу відіграє не стільки особиста відповідальність педагога, а кваліфіковане управління та належна організація.

У наукових напрацюваннях Т. Тоточенко [3] підкреслено, що ефективне функціонування системи безперервної освіти педагогічних працівників залежить від низки факторів, серед яких особливе місце займає уміння здійснювати оперативний аналіз ситуації, своєчасно її коригувати та приймати управлінські рішення з урахуванням зв'язків між суб'єктами та об'єктами управління. Аналіз ситуації передбачає постійне вивчення потреб у підвищенні кваліфікації працівників, тенденцій розвитку ринку праці, змін у нормативноправовому регулюванні тощо.

Управління безперервною освітою педагогічних працівників є складним і багатогранним процесом, який передбачає визначення потреб в освіті упродовж життя, розробку системи заходів з її реалізації, контроль за їх виконанням. Нормативно-правова база містить норми й положення щодо безперервної освіти педагогічних працівників. Законодавство визначає обсяг та частоту підвищення кваліфікації, забезпечення педагогів можливістю отримання нових знань і навичок відповідно до вимог сучасності. Управління цим процесом передбачає розробку програм підвищення кваліфікації, враховуючи актуальні тенденції в галузі освіти та наукових досягнень.

У Законі України «Про професійний розвиток працівників» визначено, що «метою державної політики у сфері професійного розвитку працівників є підвищення їх конкурентоспроможності відповідно до суспільних потреб шляхом сприяння роботодавцю в ефективному використанні праці та забезпеченні досягнення належного професійного рівня працівниками» [4]. Це визначення відображає стратегічний підхід до управління безперервною освітою педагогічних працівників.

Одним з головних завдань системи безперервної освіти є забезпечення фахівців необхідними знаннями та навичками для успішної роботи в умовах, що швидко змінюються. Не менш важливо забезпечити доступність навчання упродовж життя для всіх, незалежно від їхнього соціально-економічного статусу. У Національній стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки було визначено основні завдання післядипломної освіти, серед яких: поглиблення знань, компетентностей фахівців відповідно до досягнень науково-технічного прогресу та вимог ринку; удосконалення професійної майстерності; сприяння здатності особистості адаптуватись до умов стрімких змін у суспільстві; формування орієнтації особи на збереження та примноження гуманістичних суспільних цінностей [5]. У документі також були визначені заходи, спрямовані на стабільний розвиток і інноваційний прорив у національній системі післядипломної освіти. Ці заходи передбачають розроблення стандартів системи перепідготовки кадрів, впровадження інноваційних технологій професійного вдосконалення та реформування системи освіти відповідно до викликів сучасного суспільного розвитку [5]. Ефективне впровадження цих заходів здійснювалося через вирішення різноманітних завдань, таких як оновлення змісту, форм, методів та технологій навчання, оптимізацію процесу інформатизації післядипломної освіти, встановлення механізму заохочення фахівців до безперервного удосконалення своїх знань і навичок протягом життя.

Управління безперервним розвитком педагогів здійснюється на різних рівнях: державному, регіональному, місцевому та локальному, кожен з яких має свої повноваження та завдання. Так, стратегічне управління розвитком безперервної освіти педагогічних працівників відбувається на державному рівні. Організація й координація цієї роботи відбувається Міністерством освіти і науки України та його структурними підрозділами.

Міністерство освіти і науки України в умовах війни продовжує реалізовувати публічне управління системою безперервної освіти, здійснюючи оцінку поточних потреб педагогів та забезпечуючи їх підтримку. На сьогодні найбільш поширеною та безумовно ефективною безперервною освітою педагогічних кадрів є підвищення кваліфікації [6].

Сучасний стан управління системою безперервної освіти педагогічних працівників характеризується певними позитивними тенденціями. Зокрема, було здійснено значний крок у напрямку унормування цього питання законодавчо. За останні роки в Україні відбулися значні зміни в системі безперервної освіти педагогічних працівників.

Сучасна нормативно-правова база України у сфері безперервної освіти педагогів базується на основному законі - Конституції України, а також на низці законів та підзаконних нормативно-правових документів.

Конституція України статтею 23 гарантує кожній людині право на вільне самоутвердження. Це означає, що кожен має право самостійно визначати своє місце в суспільстві і реалізовувати свої здібності. Однак це право має бути реалізовано з урахуванням прав і свобод інших людей [7].

Документом, що регулює сферу освіти в Україні є прийнятий у 2017 році Закон України «Про освіту» [8]. У ньому визначаються загальні принципи, завдання та основні напрями розвитку системи освіти. В контексті безперервного розвитку педагогів, цей закон визначає право кожної людини на навчання упродовж життя з урахуванням її особистісних потреб, пріоритетів суспільного розвитку та потреб економіки. А органи управління мають створити умови для формальної, неформальної та інформальної освіти дорослих.

Також, у зазначеному нормативному документі на законодавчому рівні визначено поняття безперервного професійного розвитку, що означає «безперервний процес навчання та вдосконалення професійних компетентностей фахівців після здобуття вищої та/або післядипломної освіти, що дає змогу фахівцю підтримувати або покращувати стандарти професійної діяльності і триває впродовж усього періоду його професійної діяльності» [8]. Визначення підкреслює, що безперервний професійний розвиток є не одноразовою подією, а процесом, який триває протягом усього професійного життя фахівця та є необхідним для того, щоб педагогічні кадри могли відповідати сучасним вимогам своєї професії та надавати якісні освітні послуги.

Погоджуємось з думкою науковців [9, С. 24], що зміни в безперервній освіті вимагають від педагогів здатності до постійного навчання, розвитку своїх навичок і знань, уміння генерувати нові ідеї, а також розуміння майбутнього та вміння його формувати. Тому управління має бути спрямоване на розвиток кадрового потенціалу системи, тобто підвищення кваліфікації педагогів, вирішення ключових проблем, таких як доступність освіти для всіх громадян, відповідність освітніх програм сучасним потребам ринку праці та розробку концептуальних засад реформування, тобто визначення основних напрямів розвитку безперервної освіти в майбутньому.

Стаття 54 Закону України «Про освіту» [8] закріплює важливе право педагогічних працівників на вільний вибір освітніх програм, форм навчання, закладів освіти, установ і організацій, інших суб'єктів освітньої діяльності, що здійснюють підвищення кваліфікації та перепідготовку педагогічних працівників. Це право є важливим з кількох причин. По-перше, воно забезпечує педагогічним працівникам можливість самостійно визначати напрями свого професійного розвитку. Це дозволяє їм відповідати на нові потреби освітнього процесу, а також розвивати свої особисті та професійні інтереси. По-друге, право на вільний вибір освітніх програм, форм навчання, закладів освіти тощо сприяє підвищенню якості освіти. Адже педагогічні працівники, які мають можливість самостійно обирати програми, форми навчання та заклади освіти, більш зацікавлені у своєму професійному розвитку та схильні до вибору більш якісних освітніх послуг. По-третє - це сприяє підвищенню конкурентоспроможності педагогічних працівників на ринку праці, адже педагогічні працівники, які мають сучасні знання та навички, більш затребувані роботодавцями.

Відповідно до потреб сьогодення, в Україні розробляються нові підходи, форми й методи безперервної педагогічної освіти, удосконалюються шляхи підвищення професійного рівня, педагогічної майстерності, загальної культури педагога, що є важливою умовою модернізації освіти. Прийняття у 2019 році Порядку підвищення кваліфікації педагогічних і науково- педагогічних працівників [10] кардинально змінило підходи до підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. Варто зауважити, що розробка цього порядку відбувалась за основними принципами публічного управління та відбувалась з врахуванням консультацій з громадськістю.

У змісті Порядку увага приділяється не лише педагогічному персоналу загальноосвітніх закладів, а й працівникам вищих навчальних закладів та наукових установ. Це свідчить про комплексний підхід до підвищення кваліфікації в освітньому секторі.

Відбулося розширення можливостей вибору для педагогічних та науково-педагогічних працівників, адже Порядок дозволяє вільно обирати форми, види, напрями та суб'єктів підвищення кваліфікації, що сприяє їхньому професійному розвитку та врахуванню індивідуальних потреб та уподобань. Розрізняються різні форми навчання, такі як очна, заочна, дистанційна, а також різні напрями, такі як розвиток професійних компетентностей та використання технологій в освітньому процесі. Також, у тексті Порядку зазначено, що педагоги зобов'язані постійно підвищувати власний фаховий рівень. Метою підвищення кваліфікації педагогічних працівників визначено їх професійний розвиток відповідно до державної політики в галузі освіти та забезпечення її якості. Окрім того, визначено можливі суб'єкти підвищення кваліфікації, серед яких можуть бути заклади освіти, наукові установи, а також інші юридичні та фізичні особи. Це відкриває можливості для широкого спектра організаторів підвищення кваліфікації.

Педагогічні працівники закладів освіти зобов'язані проходити підвищення кваліфікації не рідше одного разу на п'ять років. Загальний обсяг підвищення кваліфікації не може бути менше ніж 150 годин, проте для закладів дошкільної, позашкільної та фахової передвищої освіти - не менше ніж 120 годин.

У Порядку також визначено можливі джерела фінансування підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників, що включають «.. .кошти державного, місцевих бюджетів, кошти фізичних та/або юридичних осіб, інші власні надходження закладу освіти та/або його засновника, інші джерела, не заборонені законодавством» [10].

Рішення про визнання результатів підвищення кваліфікації педагогічних та/або науково-педагогічних працівників закладів освіти приймаються педагогічними (вченими) радами цих закладів. Тобто, порядок визнання результатів підвищення кваліфікації визначається локально, на рівні кожного конкретного закладу освіти.

Перевірка автентичності документів про підвищення кваліфікації педагогічних працівників є важливою для забезпечення якості освіти. З цією метою суб'єкти підвищення кваліфікації зобов'язані розміщувати на своїх вебсайтах перелік виданих документів протягом 15 днів з дня видачі. Це сприяє прозорості та відкритості процесу підвищення кваліфікації, а також унеможливлює підробку документів.

Загалом, чинний Порядок підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників став кроком уперед у напрямку забезпечення якості безперервної освіти педагогів в Україні.

Закон України «Про повну загальну середню освіту» (2020) [11] визначає підвищення кваліфікації педагогів як один із пріоритетних напрямів розвитку системи освіти в Україні. Законом передбачено, що підвищення кваліфікації педагогів здійснюється за власним вибором і за кошти держави. Це означає, що педагог має право самостійно обрати форму, зміст і обсяг підвищення кваліфікації. Згідно з Законом, підвищення кваліфікації педагогів здійснюється у закладах післядипломної освіти, у тому числі в закладах післядипломної освіти за місцем проживання. Педагог також має право обрати іншого суб'єкта освітньої діяльності для підвищення своєї кваліфікації. Закон зобов'язує педагогів підвищувати свою кваліфікацію щорічно загальною кількістю 150 годин протягом п'яти років. Ці зміни мають низку переваг. По- перше, вони дають педагогам більше можливостей для вибору того, як і в кого вони хочуть підвищувати свою кваліфікацію. Це може сприяти підвищенню задоволеності вчителів своєю роботою та їх професійному розвитку. По-друге, зобов'язання підвищувати кваліфікацію щорічно може допомогти забезпечити, щоб вчителі мали актуальні знання та навички, необхідні для успішного викладання.

Стаття 61 Закону України «Про вищу освіту» [12] встановлює важливі норми щодо післядипломної освіти, підвищення кваліфікації та стажування педагогічних і науково-педагогічних працівників в Україні. Вона чітко визначає поняття післядипломної освіти, вказує на заклади, що мають право її здійснювати, а також регулює умови підвищення кваліфікації та стажування. Закон визначає обов'язок закладів вищої освіти забезпечувати ці процеси для педагогічних і науково-педагогічних працівників не рідше одного разу на п'ять років. Крім того, підкреслюється важливість врахування результатів підвищення кваліфікації та стажування під час атестації та конкурсного відбору на посади. Таким чином, Закону України «Про вищу освіту» визначає систему постійного професійного розвитку педагогічних та науково- педагогічних кадрів, сприяючи підвищенню якості вищої освіти в Україні.

Професійні стандарти, затверджені у 2020-2021 роках, визначили вимоги до компетентностей сучасних педагогів, критерії оцінки їхньої професійної діяльності та можливість самостійно формувати траєкторію професійного розвитку [3].

Однією з важливих складових нормативно-правової бази є система атестації педагогічних кадрів. Законодавство визначає процедури та критерії оцінки компетентностей педагогів, набутих унаслідок безперервної освіти педагогічних працівників, враховуючи результати їхньої професійної діяльності. Управління цим аспектом охоплює розробку об'єктивних критеріїв та оцінювальних інструментів.

Враховуючи необхідність приведення у відповідність нормативно- правових документів, що регулюють функціонування системи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів в Україні, а також з метою стимулювання безперервного підвищення рівня професійної майстерності педагогічних працівників Міністерство освіти і науки України затвердило Положення про атестацію педагогічних працівників (далі - Положення) [13].

Положення є нормативно-правовим актом, який визначає порядок проведення атестації педагогічних працівників, які здійснюють педагогічну діяльність та посади яких віднесено до педагогічних, згідно з Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 [14].

Затвердження єдиного порядку проведення атестації педагогічних працівників у закладах освіти всіх типів і форм власності сприяє підвищенню прозорості та об'єктивності процедури атестації, оскільки забезпечує однаковий підхід до всіх педагогічних працівників незалежно від їхнього місцеперебування та типу закладу освіти, де вони працюють. Надання педагогічним працівникам права оскаржити результати атестації забезпечує дотримання прав педагогічних працівників та запобігає суб'єктивності оцінювання, оскільки дає можливість педагогічним працівникам, які не згодні з результатами, оскаржити їх у встановленому порядку.

Висновки

На основі проведеного дослідження, можна зробити висновок, що в Україні за останні роки відбулися значні зміни в управлінні системою безперервної освіти педагогічних працівників. У нормативноправовому полі української системи безперервної освіти створено вихідні умови для забезпечення професійного розвитку педагогічних працівників упродовж життя: визначено сутність цього розвитку, викладено нормативно- правові підстави, умови, порядок, процедуру та основні форми його здійснення на загальнодержавному рівні. Залишається лише імплементувати ці нормативні засади на інституційному рівні з урахуванням актуального стану розвитку галузі освіти. На законодавчому рівні розроблено достатньо чітку, логічну, зрозумілу і реалістичну нормативно-правову базу для підвищення кваліфікації, самоосвіти та атестації науково-педагогічних працівників, а також визнання результатів формальної, неформальної та інформальної освіти. Упровадження цих нормативно-правових засад сприяє підвищенню ефективності управління системою безперервної освіти педагогічних працівників та удосконаленню галузі освіти України в цілому.

Література:

1. Національна доповідь про стан і перспективи розвитку освіти в Україні: монографія / Нац. акад. пед. наук України; [редкол.: В. Кремень (голова), В. Луговий(заст. голови),

О.Топузов (заст. голови)]; зазаг.ред. В. Кременя. - Київ: КОНВІ ПРІНТ. - 2021. - С. 384. - URL: https://lib.iitta.gov.ua/726223/1/nac%20dopovid%202021%20color%201%20%-281%29.pdf

2. Гінзбург М. Д., Коваленко С. Є., Клюнь А. М. Стандарти на системи керування: міжнародний та європейський досвід і його запровадження в Україні. Стандартизація. Сертифікація. Якість. 2016. № 1. С. 7-16.

3. Тоточенко Т. В. Управління підвищенням кваліфікації педагогічних працівників в умовах воєнного стану. Державна політика і управління в галузі освіти: зміст та сучасні виклики. 2020. № 3. С. 52-55.

4. Про професійний розвиток працівників : Закон України від 12.01.2012 р. № 4312-VI : станом на 27 груд. 2019 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4312-17#Text (дата звернення: 12.12.2023).

5. Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року. Указ Президента України № 344/2013 від 25 червня 2013 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/344/2013#Text (дата звернення: 25.12.2023).

6. Базиляк Н. О. Світові тренди трансформації освітньої політики в контексті імплементації дистанційних форматів під час карантинних обмежень пандемії COVID-19. URL: http://repositsc.nuczu.edu.ua/Ыtstream/123456789/17789/1/Збірник%20тез%202022.pdf (дата звернення: 22.12.2023).

7. Конституція України : від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР : станом на 1 січ. 2020 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text (дата звернення: 28.12.2023).

8. Про освіту : Закон України від 05.09.2017 р. № 2145-VIII : станом на 24 груд. 2023 р. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2145-19#Text (дата звернення: 27.12.2023).

9. Гращенкова В., Чудовська Т. Сучасні тенденції підвищення кваліфікації педагогічних працівників як вектора їхньої професіоналізації. Теорія і практика управління соціальними системами. 2023. № 1. С. 24-33.

10. Деякі питання підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників : Постанова Каб. Міністрів України від 21.08.2019 р. № 800 : станом на 31 груд. 2019 р. URL: https://zakon.rada.gov.ш/laws/show/800-2019-п#Text (дата звернення: 12.12.2023).

11. Про повну загальну середню освіту : Закон України від 16.01.2020 р. № 463-IX : станом на 1 січ. 2024 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20#Text (дата звернення: 02.01.2024).

12. Про вищу освіту : Закон України від 01.07.2014 р. № 1556-VII : станом на 27 груд. 2023 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#Text (дата звернення: 29.12.2023).

13. Про затвердження Положення про атестацію педагогічних працівників : Наказ МОН України від 09.09.2022 р. № 805 : станом на 1 верес. 2023 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/z1649-22#Text (дата звернення: 15.12.2023).

14. Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників: Постанова Каб. Міністрів України від 14.06.2000 р. № 963 : станом на 6 верес. 2022 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-2000-п#Text (дата звернення: 15.12.2023).

References:

1. Kremen, V., Luhovyi, V., & Topuzov, O. (2021). Natsionalna dopovidpro stan i perspektyvy rozvytku osvity v Ukraini: monohrafiia [National report on the state and prospects of education development in Ukraine: monograph]. Kyiv: KONVI PRINT. Retrieved from https://lib.iitta.gov.ua/ 726223/1/nac%20dopovid%202021%20color%201%20%-281%29.pdf [in Ukrainian].

2. Hinzburh, M. D., Kovalenko S. Ye., & Kliun A. M. (2016). Standarty na systemy keruvannia: mizhnarodnyi ta yevropeiskyi dosvid i yoho zaprovadzhennia v Ukraini [Standards for control systems: international and European experience and its introduction in Ukraine]. Standartyzatsiia. Sertyfikatsiia. Yakist - Standardization. Certification. Quality, 1, 7-16 [in Ukrainian].

3. Totochenko, T. V. (2020). Upravlinnia pidvyshchenniam kvalifikatsii pedahohichnykh pratsivnykiv v umovakh voiennoho stanu [Management of professional development of pedagogical workers in the conditions of martial law]. Derzhavnapolityka i upravlinnia v haluzi osvity: zmist ta suchasni vyklyky - State policy and management in the field of education: content and modern challenges, 3, 52-55 [in Ukrainian].

4. Zakon Ukrainy Pro profesiinyi rozvytok pratsivnykiv : pryiniatyi 12 sich. 2012 roku № 4312-VI [Law of Ukraine on professional development of employees from January 12 2012, № 4312-VI]. (2019, December 27). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4312- 17#Text [in Ukrainian].

5. Ukaz Prezydenta Ukrainy Pro Natsionalnu stratehiiu rozvytku osvity v Ukraini na period do 2021 roku : pryiniatyi 25 cherv. 2013 roku № 344/2013 [Decree of the President of Ukraine On the National Strategy for the Development of Education in Ukraine for the Period Until 2021 from June 25 2013, № 344/2013]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/344/- 2013#Text [in Ukrainian].

6. Bazyliak, N.O. (2022) Svitovi trendy transformatsii osvitnoi polityky v konteksti implementatsii dystantsiinykh formativ pid chas karantynnykh obmezhen pandemii COVID-19 [Global trends in the transformation of educational policy in the context of the implementation of distance formats during the quarantine restrictions of the COVID-19 pandemic]. Retrieved from http://repositsc.шczu.edu.ua/Ыtstream/123456789/17789/1/Збірник%20тез%202022.pdf [in Ukrainian].

7. Konstytutsiia Ukrainy [Constitution of Ukraine]. (2020, January 1). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254K/96-Bp#Text [in Ukrainian].

8. Zakon Ukrainy Pro osvitu : pryiniatyi 5 ver. 2017 roku № 2145-VIII [Law of Ukraine on Education from September 5 2017, № 2145-VIII]. (2023, December 24). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text [in Ukrainian].

9. Hrashchenkova, V., & Chudovska, T. Suchasni tendentsii pidvyshchennia kvalifikatsii pedahohichnykh pratsivnykiv yak vektora yikhnoi profesionalizatsii [Modern trends in professional development of teaching staff as a vector of their professionalization]. Teoriia ipraktyka upravlinnia sotsialnymy systemamy - Theory and practice of social systems management, 1, 24-33 [in Ukrainian].

10. Postanova Kabinetu Ministriv UkrainyDeiaki pytannia pidvyshchennia kvalifikatsii pedahohichnykh i naukovo-pedahohichnykh pratsivnykiv : pryiniata 21 serp. 2019 roku № 800 [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine Some issues of professional development of pedagogical and research-pedagogical workers from August 21 2019, № 800]. (2019, December 31). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2019-п#Text [in Ukrainian].

11. Zakon Ukrainy Pro povnu zahalnu seredniu osvitu : pryiniatyi 16 sich. 2020 roku № 463-IX [Law of Ukraine On comprehensive general secondary education from January 16 2020, № 463-IX]. (2024, January 1). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20#Text [in Ukrainian].

12. Zakon Ukrainy Pro vyshchu osvitu : pryiniatyi 1 lyp. 2014 roku № 1556-VII [Law of Ukraine On Higher Education from July 1 2014, № 1556-VII]. (2023, December 27). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#Text [in Ukrainian].

13. Nakaz Ministerstva osvity i nauky Ukrainy Pro zatverdzhennia Polozhennia pro atestatsiiu pedahohichnykh pratsivnykiv : pryiniatyi 9 ver. 2022 roku № 805 [Order of the Ministry of Education and Science of Ukraine Approving the Regulation on the Certification of Pedagogical Workers from September 9 2022, № 805]. (2023, September 1). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/z1649-22#Text [in Ukrainian].

14. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy Pro zatverdzhennia pereliku posad pedahohichnykh ta naukovo-pedahohichnykh pratsivnykiv : pryiniata 14 cher. 2000 roku № 963 [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine On approving the list of positions of pedagogical and scientific- pedagogical workers from June 14 2000, № 963]. (2022, September 6). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-2000-п#Text [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru