Аналіз законодавства України з питань охорони культурного надбання

Размещено на http://www.allbest.ru

Аналіз законодавства України з питань охорони культурного надбання (оглядовий матеріал на основі дослідження законопроектної роботи по удосконаленню законодавства України у сфері охорони й захисту культурної спадщини)

Менська Олена Анатоліївна кандидат юридичних наук, юрист 3 класу, магістр публічного управління та адміністрування, позаштатний дослідник

Анотація

Вкрай потрібним компонентом, що сприятиме повноті баченню практичної реалізації законодавства має бути моніторинг та оцінка стану нормопроєктної роботи. І оскільки за останні роки в Україні стався справжній законотворчий сплеск, пов'язаний зі спробами розв'язання вже хронічних проблем, які стосуються збереження, охорони та захисту вітчизняного культурного надбання, такий моніторинг потрібен задля можливості відстежити як позитивні, так і негативні наслідки правозастосування норм у прикладній площині.

Аксіоматично, що збереження об'єктів культурної спадщини прямо залежить від стану законодавства та ефективності його застосування, через що вимальовується актуальність аналізу результатів законопроєктної активності нормотворців у згаданій сфері. У цьому-таки річищі авторкою представленої статті відстоюється позиція про необхідність не тільки вдосконалення законодавчого забезпечення збереження вітчизняного культурного спадку, але й здійснення аналізу законотворчої діяльності, скерованої на цей процес.

З огляду на проведений аналіз, авторка висновкує, що взірцево- досконалих законів не існує в жодній країні світу. Водночас практична реалізація певних положень з часом стає цілком очевидною та зрозумілою: до яких потенційних чи реальних небезпек це може призвести, в тому числі, розуміння, того, що їх часто-густо набагато більше, ніж благ від ухвалення. Попри це, наявне законодавство, нехай і з певними дефектами ліпше, аніж узагалі його відсутність.

Авторка переконана, що потрібно не тільки унормувати чинні законодавчі прогалини, але й назагал переглянути анатомію правових процесів у національній культурній сфері, припасовуючи їх до потреб сьогочасних реалій так, аби їх неможливо було б злочинно використовувати проти української культури, її історії та самобутності. Саме тому авторка пропонованої статті непохитно впевнена, що вкрай необхідним є вибраковування тих правових норм, які вже продемонстрували свою практичну непридатність.

Ключові слова: законотворчість; законодавство; пам'яткоохоронна галузь; культурна сфера; культурний спадок.

Menska Olena Anatoliivna PhD in Law, 3rd class lawyer, Master of Public Administration and Management, freelance researcher

ANALYSIS OF UKRAINIAN LEGISLATION ON THE PROTECTION

OF CULTURAL HERITAGE

(review material based on the study of the legislative work on improving the legislation of Ukraine in the field of protection and defense of cultural heritage)

Abstract

Monitoring and evaluation of the status of legislative drafting should be a necessary component that will contribute to the full practical implementation of legislation. And since in recent years Ukraine has experienced a real legislative surge associated with attempts to solve the already chronic problems related to the preservation, protection and defense of the national cultural heritage, such monitoring is necessary to track both positive and negative consequences of the law enforcement in the applied plane.

It is axiomatic that the preservation of cultural heritage sites directly depends on the state of legislation and the effectiveness of its application, which makes it important to analyses the results of legislative activity of lawmakers in this area. In the same vein, the author of this article advocates the position that it is necessary not only to improve the legislative support for the preservation of the national cultural heritage, but also to analyses the legislative activity aimed at this process.

Based on the analysis, the author concludes that no exemplary perfect laws exist in any country of the world. At the same time, the practical implementation of certain provisions becomes quite obvious and understandable over time: what potential or real dangers this may lead to, including the understanding that there are often many more of them than the benefits of their adoption. Nevertheless, the existing legislation, albeit with certain defects, is better than no legislation at all.

The author is convinced that it is necessary not only to regulate the existing legislative gaps, but also to revise the anatomy of legal processes in the national cultural sphere in general, adjusting them to the needs of current realities so that they could not be used criminally against Ukrainian culture, history and its identity. That is why the author of the proposed article is firmly convinced that it is imperative to reject those legal provisions that have already demonstrated their practical inapplicability.

Keywords: lawmaking; legislation; monument protection industry; cultural sphere; cultural heritage.

Постановка проблеми. Енергійне піднесення суспільної уваги та небайдужих громадян до питань збереження об'єктів українського культурного надбання, переконливо довели: які б політичні успіхи не були досягнуті державою (в тому числі й на міжнародній арені), проблеми, пов'язані з охороною, захистом та популяризацією об'єктів вітчизняної культурної спадщини складно переоцінити. Мало того, стан збереженості культурного спадку країни на пряму асоціюються з рівнем її цивілізаційного розвитку, оскільки об'єкти культурного надбання це і є той самий історичний мовчазний матеріалізований зв'язок поколінь.

Дійсно, культурна спадщина - це набагато більше, ніж «каміння та кістки» минулого. Це ключовий компонент привабливості країни та ключовий ресурс ідентичності, без якого економічне зростання не має сенсу. Культурна спадщина має об'єднуючу силу, яка згуртовує людей та спільноти. Власне, це один з 11 стандартів, за якими інвестиційні проєкти оцінюються для фінансу¬вання Інститутом Європейського інвестиційного банку (ЄІБ). Ініціатива підвищує видимість культурної важливості об'єктів і довіру до запропоно¬ваних заходів з відновлення, допомагаючи забезпечити їх виживання .

Авторка поточної наукової розвідки раніше висловила спостере¬ження [1], які дали змогу резюмувати неприхований потенціал обраної теми, тим більше з огляду на той локомотив реформ, який вже активізовано. І щоби він не відбувався асинхронно, на різних швидкостях та мав недекларативний сенс, потрібним є справжні, а не фасадні реформи. Органічним складником цього повинна стати така теза: культура та все, що є похідним від неї, хоча вже давно стало інтегрованим у політику, утім попри це, першорядним завданням держави для ведення ефективної та дієвої політики у сфері захисту та збереження вітчизняної культурної спадщини мають стати не тільки законотворчі паростки ратифікації Україною міжнародних документів, покликаних зберегти й на майбутнє убезпечити національне культурне надбання, яке, як відомо, є частиною всесвітньої культурної спадщини, але й пришвидшити процес імплементації їхніх положень у вітчизняне законодавство.

Мета статті. Усе це у сукупності підсилює актуальність порушених у темі представленої праці питань, пов'язаних із нормативно-правовим оформленням проблем, які стосуються збереження, охорони та захисту вітчизняного культурного спадку, позаяк наявна система інструментів реалізації ключових засад, спрямованих на розвиток пам'яткоохоронної галузі й приведення, відповідно до європейських стандартів, досить розгалужена. Цьому повною мірою сприяли події останніх років. Адже постійне реформування, усіх без винятку, систем функціонування вітчизняної культури досі залишається у стані активних дій. Воднораз, законодавство України не може й не повинно сліпо та винятково базуватись на законодавчих еталонах європейських зразків без власного ґрунтовного наукового осмислення, усестороннього вивчення й посутнього аналізу. Тож у пропонованій розвідці авторкою стисло здійснено дослідження наслідків законопроєктної роботи з вдосконалення законодавства щодо охорони об'єктів культурної спадщини України, зокрема, ключових положень нормативно-правового регулювання державної політики у цій галузі в контексті ініційованих проєктів законів, а також щодо ухвалених змін до положень концептуального пам'яткоохо- ронного акта - Закону України «Про охорону культурної спадщини», що і становитиме мету поточної праці.

Виклад основного матеріалу. Улітку цьогоріч мине двадцять чотири роки, відтоді як ухвалено ключовий закон у питаннях охорони культурної спадщини українців. Цей закон став не тільки значущою віхою для процесу становлення вітчизняного законодавства з охорони культурного надбання, визначальним складником розвитку української пам'яткоохоронної галузі, але й результатом формування новітньої законодавчої парадигми у цій сфері вже Незалежної України. Усі етапи його просування через непрості політичні й суперечливі правові перепони у підсумку призвели до того, що вдалося закріпити даний закон як основоположний у пам'яткоохоронній галузі. Й надалі він не просто дав поштовх для продуктивного розвитку системи вітчизняних нормативно-правових актів вказаної галузі, але й став її фундаментом, серцевиною. Дійсно, в Україні вже сформована відповідна нормативно-правова база у сфері охорони культурного надбання, яка регулює правові відносини з метою її збереження, використання й захисту для всіх поколінь. Втім, варто визнати, що і вона є несистематизованою. Та й наявна система інструментів реалізації ключових засад, спрямованих на розвиток цієї галузі й приведення її відповідно до європейських стандартів досить розгалужена. Нині складно говорити про надлишок нормативно-правових актів, які регулюють пам'яткоохоронну діяльність. Проте нормативний масив у цій галузі перебуває у процесі перманентного пошуку відповідей на правові проблемні питання предметного регулювання з урахуванням швидко-плинності змін нашої дійсності. Вочевидь саме тому невідкладною стала необхідність у нормативному врегулюванні питань та вдосконаленні законо¬давства, пов'язаних із вітчизняною культурною спадщиною. Зокрема, йдеться про Закон України від 8 червня 2000 року № 1805-Ш «Про охорону культурної спадщини» . Тому усе ще актуальними залишаються теоретичні питання нормативно-правового регулювання вітчизняної державної політики в цій сфері.

Національні інтереси у сфері збереження об'єктів культурної спадщини полягають не тільки в охороні, але й у забезпеченні захищеності таких об'єктів як від внутрішніх, так і зовнішніх загроз, зокрема мовиться про низький рівень дотримання законодавства про охорону культурної спадщини, що тягне за собою проблеми забезпечення державою їх схоронності. Це, зокрема, випливає з конституційного обов'язку держави щодо забезпечення охорони й збереження культурної спадщини (ст. 54 Конституції України), що можна вбачати, в тому числі й у нормопроєктній роботі.

Приміром, ініціаторами проєкту Закону про внесення змін до Закону України «Про національну безпеку України» щодо збереження культурної спадщини України та національної пам'яті (рєстр. № 9072 від 02.03.2023 року) [2], закладалася мета захисту української ідентичності, що на загальнодержавному рівні гарантуватиме захист від підміни історичних понять, нівелюванню унікальних традиційних надбань українського народу, руйнації об'єктів культурної спадщини, викрадення культурних цінностей, а також спроб стерти українську національну пам'ять державою-агресором. Ухвалення вказаного проєкту, на думку його авторів, забезпечить пріоритетне позиціонування культурної спадщини та національної пам'яті як складових національної безпеки. Зазначеним проєктом закону пропонується доповнити частину третю ст. 3 Закону України «Про національну безпеку України» таким пунктом: «4) збереження культурної спадщини України та національної пам'яті українського народу як головних елементів формування його ідентичності, консолідації й розвитку української нації».

Наразі на розгляді у Верховній Раді України перебуває певна кількість законопроєктів, скерованих на поліпшення ситуації зі збереженням культурної спадщини та національної пам'яті, у яких збільшилася і площа регулювання. Зокрема, йдеться про проєкт Закону України «Про подальшу деколонізацію, деокупацію та суверенізацію культурного простору України» (реєстр. 7721-1 від 14.09.2022 року) [3]. Метою законопроєкту є створення правових основ деколонізації, деокупації та суверенізації українського культурного простору України, зокрема, шляхом захисту конституційних прав громадян України у сфері культури, задоволення їх культурних та інформаційних потреб, що охоплює, зокрема, ринок культурних благ, а також культурно-мистецьке середовище. Законопроєкт передбачає такі положення, як то: встановлюється заборона антиукраїнської, проросійської пропаганди; визначаються критерії, які встановлюють обмеження на використання символів колоніального минулого в публічному просторі; врегульовується деколонізація, деокупація та суверенізація культурного простору у сфері засобів масової інформації (медіа), спорудження пам'ятників (монументів), культури, освіти, етнополітики, свободи світогляду та віросповідання, найменування юридичних осіб.

Також на розгляді у Верховній Раді України перебуває законопроєкт, мета ухвалення якого полягає у формуванні законодавчих передумов для ефективного управління культурною спадщиною в цілях сталого розвитку, зокрема, на рівні місцевих громад; реалізація потенціалу інститутів громадянського суспільства у сфері збереження та управління культурною спадщиною. Йдеться про проєкт Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо управління культурною спадщиною за участю територіальних громад та інститутів громадянського суспільства» (реєстр. N° 4523 від 18.12.2020 року) [4]. Новелами цього проєкту є пропозиція розширити коло суб'єктів у сфері охорони культурної спадщини. Зважаючи на положення Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства (ратифіковано Законом України від 19.09.2013 року № 581-VII), відповідно до якої сторони зобов'язались, зокрема, визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства (ст. 5); розвивати знання про культурну спадщину як ресурс для полегшення мирного співіснування шляхом сприяння довірі та взаєморозумінню для врегулювання та недопущення конфліктів (ст. 7) тощо, й назагал посилення ролі громадськості у сфері охорони культурної спадщини. Положення законопроєкту № 4523, окрім зазначеного, передбачають закріплення у Законах України «Про охорону культурної спадщини» (ст. 11) та «Про культуру» (ст. 31) прав та функцій інститутів громадянського суспільства у сфері культури та культурної спадщини, а також функцій органів виконавчої влади та місцевого самоврядування зі сприяння відповідній діяльності таких інститутів (ст. 10 Закону України «Про охорону культурної спадщини»). А також можливість спрямування спеціальних коштів на фінансування охорони культурної спадщини сприяння діяльності інститутів громадянського суспільства у сфері культурної спадщини та створення об'єктів інтерпретації культурної спадщини (ст. 41 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

Нами вже були всебічно й розлого вияскравлювані авторські розмисли про обов'язкову участь громадськості у питаннях захисту, збереження, охорони й популяризації вітчизняних об'єктів культурної спадщини . Зокрема, авторка висловлювала міркування, що стратегія взаємодії держави з громадянським суспільством, надасть змогу останньому бути залученим у якості професійних інституцій, що діють у сфері культури до процесів створення державної політики у ній. Причому саме ту небайдужу й ініціативну громадськість, яка представлена профільними інститутами громадянського суспільства, котрі користуються довірою при налагодженні активної співпраці по державно-управлінським відносинам, і котра й послуговується як різноманітністю форм, засобів та механізмів співпраці, так і виявом взаємодії публічно відкритих принципів партнерства. Це не просто осучаснить такі відносини найкращими зарубіжними практиками, що матиме схвально- очікуваний ефект в очах європейської спільноти, але й налагодить та розширить партнерські відносини громадянського суспільства й влади у політичних процесах розвитку держави у культурній сфері назагал, так і у пам'яткоохоронній галузі зокрема [5].

Також варто зупинитися на окремих актуальних законопроєктах, доопрацювання яких нині здійснюється з метою винесення на друге читання. Так, Верховною Радою України було ухвалено у першому читанні проєкт Закону «Про внесення змін до деяких законів України з питань удосконалення истеми охорони культурної спадщини» (реєстр.№ 8202 від 26.03.2018 року) [6]. Указаний Проєкт, відповідно до його пояснювальної записки, має сприяти забезпеченню охорони об'єктів культурної спадщини, виконанню Україною міжнародних зобов'язань в сфері охорони культурної спадщини, встановленню превентивних заходів охорони та усунення прогалин законодавства у сфері культурної спадщини України. Метою законопроєкту є посилення відпові¬дальності за порушення законодавства про охорону культурної спадщини, що прирівнювала б встановлені законодавством санкції з масштабами порушення і убезпечила у майбутньому втрату об'єктів культурної спадщини. Законопроєкт передбачає, зокрема, зміну санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини, в том числу підвищення розмірів штрафів.

Оскільки у нашому дослідженні підґрунтям для аналізу стануть тексти проєктів нормативно-правових актів, мета яких назагал полягає у збереженні матеріалізованої вітчизняної культурної спадщини, справедливим вважаємо звернути свою авторську увагу й на положення проєкту, який містить ряд досить актуальних і, на наш погляд, ефективних пропозицій, що стосуються охорони нематеріальної культурної спадщини. Мовиться про проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації положень Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини» (реєстр. № 2771 від 17.01.2020 року) [7]. Ініціатори вказаного проєкту вказують, що він сприятиме виконанню міжнародних зобов'язань України, удосконаленню норм і положень чинного законодавства, врегулюванню питань повноважень центральних та місцевих органів влади у сфері охорони нематеріальної культурної спадщини, піднесенню культурного розвитку суспільства, вихованню молоді на національних традиціях і культурі. Проєкт № 2771 розроблено з метою імплементації положень Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини задля підсилення зусиль з охорони нематеріальної культурної спадщини на національному рівні, включення охорони нематеріальної культурної спадщини до пріоритетів державної політики у сфері культури та освіти.

Убачаючи перспективним аналіз Проєкту № 2771 зазначимо, що ним передбачено, зокрема, віднесення охорони національного культурного надбання до обов'язкових аспектів програм Президента України, щорічних послань Президента України, програм діяльності Кабінету Міністрів України та програми діяльності центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв; законодавче оформлення Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України (де-факто існує з 2012 р.) та створення Національного реєстру ефективних практик нематеріальної культурної спадщини України, віднесення унікальних елементів нематеріальної культурної спадщини до складу національного культурного надбання.

У результаті проведення реформ, направлених для викорінення такого ганебного явища як руйнування та знищення нерухомої культурної спадщини, а також посилення відповідальності за руйнування та знищення нерухомої культурної спадщини і порушення традиційного характеру середовища; створення умов для реалізації проєктів у сфері розвитку об'єктів культурного призначення та управління пам'ятками культурної спадщини в рамках державно-приватного партнерства, мала б здійснюватися активна законотворча діяльність, направлена на удосконалення нормативної бази, яка повинна була б усіляко сприяти цьому процесу на законодавчому рівні. Підтвердженням цього стала поява низки підготовлених проєктів законів, проте знятих з розгляду. Зокрема, йдеться про проєкти за реєстр. №№ 4561 , 5808 , 4562 .

Цунамі нормативних змін, потуги до карколомних законодавчих успіхів на ниві нормопроєктної роботи до пам'яткоохоронної галузі, вимагають від авторки зупинити свою увагу на ініціативах, що вийшли зі зрубу нормопроєктної діяльності, але станом на сьогодні вже є ухваленими законами. Так, Закон України від 10.06.2023 року № 3152-IX «Про внесення змін до Закону України «Про культуру» щодо передачі майна та створення, впровадження і ведення електронних реєстрів у сфері культури» [8] було розроблено з метою забезпечення реалізації деяких положень стосовно впровадження електронних реєстрів з метою обліку культурної спадщини та культурних цінностей України, а також з метою законодавчого вдосконалення процедури щодо створення належних можливостей управління державним майном, що закріплено за закладами культури. Ухвалення вказаного Закону, на думку його авторів, має забезпечити правове врегулювання електронної системи як інформаційно-комунікаційної системи, що забезпечує збирання, накопичення, захист, облік, відображення, оброблення реєстрових даних про культурну спадщину (нерухому, нематеріальну та рухому) та надання відповідної реєстрової інформації, а також вдосконалить ефективність управління закладами культури і державним майном, що за ними закріплене та забезпечить створення сучасних центрів культурних послуг, як багатофункціональних закладів культури.

Не перші, проте вкрай потрібні кроки до впровадження та ведення електронних реєстрів обліку та управління культурною спадщиною, були

зроблені ініціаторами Закону про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини» щодо незанесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та вилучення з Державного реєстру нерухомих пам'яток України окремих об'єктів культурної спадщини» від 03.05.2023 року № 3097-IX [9]. Автори даного Закону взяли за мету створення правових підстав для вилучення пам'яток культурної спадщини з Державного реєстру нерухомих пам'яток України, що є символом російської імперської та радянської тоталітарної політики й ідеології. Позиціонування України в новому геополітичному контексті, як центру демократії і свободи спонукає до перегляду підходів у формуванні державної політики стосовно збереження та захисту, а через війну і з перегляду підходів до збереження культурної спадщини, як одного з головних чинників формування української національної ідентичності, невід'ємної складової всесвітнього культурного доробку людства. Що і стало поштовхом для ініціювання ухвалення відповідних змін статей 13, 15 та доповнення новою статтею 151 Закону України «Про охорону культурної спадщини» шляхом розширення пам'яток, які не підлягають занесенню до Реєстру об'єкти культурної спадщини та доповненням критеріями віднесення об'єктів культурної спадщини до символів російської імперської або радянської тоталітарної політики.

Для прискорення процесу деколонізації та дерусифікації української топонімії, впорядкування використання в українських населених пунктах географічних назв та символіки держави, яка вчинила збройну агресію проти України, з метою очищення, та убезпечення національного простору від навіювання радянсько-російських наративів на світосприйняття українців, повного відновлення історично-національної топоніміки іменами героїв України ухвалено Закон України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» від 21.03.2023 року № 3005-IX. Закон визначає правові засади засудження російської імперської політики в Україні, заборони пропаганди її символіки та встановлює порядок ліквідації символіки російської імперської політики [10].

Особливості й перегляд підходів до процесів захисту й охорони об'єктів вітчизняної культурної спадщини та символів російської імперської або радянської тоталітарної політики вже ставали предметом аналізу в працях авторки представленої статті . Умогляд авторської думки та раніше

здійснений нею копіткий нормативно-правовий аналіз показав, що процес декомунізації сприятиме консолідації українського суспільства і назагал є важливим етапом державотворення. У результаті проведеної ревізії положень як чинних нормативно-правових актів, так і проєктів законів, стало зрозумілим, що влада розпочала не тільки політичний, а й законотворчій процес руху української культурної ідеології від радянської концепції, розробляючи абсолютно нові та самостійні законодавчі кейси, які утверджуватимуть новітні орієнтири у пам'яткоохоронній сфері для формуванням сучасної ідеології у захисті культурного надбання Незалежної України. Тож уведення у сприятливе правове поле потрібних законодавчих змін, які стануть тим самим рішучим кроком уперед у подоланні високого рівня заідеологізованості норм й назагал розрадянщення так, аби прийдешні покоління змогли правильно надати оцінку історичним подіям та їхнім діячам. Образно кажучи, сьогодні потрібно перегорнути сторінку минулої історії й відвернути державну політику сучасної й вже Незалежної України та пам'ять її суспільства від радянського канону, який вбивав духовно й етнічно українську державність, її цивілізаційний, культурний й національний виміри. Таким чином, демонтаж й розрадянщення мають стати потужним чинником загальнокультурного розвитку саме української державності, її культури та ідентифікації [11].

Покликаючись на власне раніше апробоване дослідження [12], авторка поточної праці вкотре змушена зауважити, що оцінювання прийнятих змін наразі представляється не коректним та передчасним, оскільки законодавча пам'яткоохоронна «палітра» може істотно потребувати удосконалення вже «поліпшеного» законодавства в цій сфері. Адже реформування чинного

законодавства, що регулює пам'яткоохоронну галузь багатовекторне й охопити всі концептуальні аспекти та структурно їх впорядкувати, без процесу адаптації та «європеїзації» України, в найкоротші строки не є можливим. Однак, очевидно одне - започаткований шлях розробки та впровадження комплексу заходів, спрямованих на «оздоровлення» усього спектру важелів для забезпечення й «збагачення» чинного законодавства в цій сфері, перейшов на якісно новий рівень. Найважливіше, що хотілося б зазначити: всі наявні (безумовно, позитивні) зрушення, однозначно поліпшили процес повноти та відповідності міжнародним стандартам поточного вітчизняного законо-давства, що регулює пам'яткоохоронну галузь, але цього замало. Тому здійснений короткий моніторинг нормопроєктної роботи з удосконалення законодавства, яке стосується вітчизняного культурного надбання, наразі дозволяє авторці у якості висновків до поточної праці констатувати таке.

Висновки

Чимраз частіше робота над законопроєктами розпочинається з урахуванням нинішніх реалій так, аби чисельність законодавчих актів не спричинила плутанини у їх суті, тим більше виникає потреба невідкладного ухвалення змін до пам'яткоохоронного законодавчого поля України. Наголосимо, що це вже навіть не питання якості нормативної бази, хоча і воно потребує подальшої модернізації. Скоріш, це низка послідовних заходів щодо законодавчих перетрубацій, які вселяли б обережний оптимізм в законодавчі успіхи у цій сфері. Уважніше придивитися до цього процесу обумовлено загальними оціночними положеннями, більш декларативного або навіть декоративного характеру, без потрібного наповнення їх правовим змістом. Такі законодавчі декларації, нерідко уподібнені імітації законотворчій діяльності, й здебільшого розцінюються як діяльність «гробарів» ініціатив зі створення ефективної системи правового регулювання, котра могла б суттєво вплинути на ситуацію з охорони вітчизняного культурного надбання на рівні закону, й подальшої матеріалізації їх у нормах права для ефективного практичного застосування та реалізації. Щоправда, і це, залежно від того, яку політику законотворці будуть сповідувати, адже часто-густо їм закидають бездіяльність або навпаки - потурання сумнівним нормотворчим рішенням, продиктованим власними політичними вподобаннями. Не є секретом, що деякі законотворці зарекомендували себе як політичні флюгери, які повсякчас вдаються до ганебного й злочинного політичного «ренегатства» проти української культури. І сьогодні, на превеликий жаль, це радше закономір¬ність, аніж одинична випадковість.

Немає сенсу для мети цієї публікації повністю переповідати фабулу всього, доволі негативного, досвіду нормотворчої діяльності законотворців останніх років, з огляду на повсюдну доступність до цих матеріалів. Утім, підсумовуючи виклад, варто вкотре зауважити на тих настановах, які,

ймовірно, у майбутньому можуть слугувати теоретико-прикладним базисом для нормопроєктної роботи з удосконалення правових механізмів реалізації якісного законодавчого забезпечення вітчизняної пам'яткоохоронної галузі.

Авторка представленої роботи абсолютно свідома того, що взірцево- досконалих законів не існує в жодній країні світу. Практична реалізація певних положень з часом стає цілком очевидною та зрозумілою: яких потенційних чи реальних небезпек воно може принести, в тому числі розуміння того, що останніх часто-густо набагато більше, ніж благ від їх ухвалення. Проте наявне законодавство, нехай і з певними дефектами ліпше, аніж узагалі його відсутність. Попри це, авторка щиро й непохитно впевнена, що вкрай необхідним є вибракування тих правових норм, які продемон¬стрували свою непридатність. Дослідниця переконана, що потрібно не тільки унормувати чинні законодавчі прогалини, свідомо затрамбовані чи залатані нежиттєздатними правовими нормами, більше схожими на шпарини для обминання чинного законодавства, що захищає культурний спадок, але й назагал переглянути анатомію правових процесів у національній культурній сфері, припасовуючи їх до потреб сьогочасних реалій так, аби їх неможливо було б злочинно використовувати вмілими представниками органів державної влади проти української культури, її історії та самобутності.

Література

1. Менська О.А. Державна політика у сфері охорони об'єктів культурної спадщини: політико-правовий аспект. Науково-виробничий журнал. «Держава та регіони. Серія: Державне управління». 2021. № 1 (71). С. 57-62. DOI https://doi.Org/10.32840/1813-3401.2021.1.9

2. Про внесення змін до Закону України «Про національну безпеку України» щодо збереження культурної спадщини України та національної пам'яті : проєкт Закону України від 02.03.2023 рєстр. № 9072. URL: https://itd.rada.gov.ua/binInfo/Bins/Card/41472 (дата звернення 17.02.2024).

3. Про подальшу деколонізацію, деокупацію та суверенізацію культурного простору України : проєкт Закону України від 14.09.2022 реєстр. № 7721-1. URL: https://itd.rada.gov.ua/ binInfo/Bills/Card/40452 (дата звернення 17.02.2024).

4. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо управління культурною спадщиною за участю територіальних громад та інститутів громадянського суспільства : проєкт Закону України від 18.12.2020 № 4523. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/ pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=70709 (дата звернення 17.02.2024).

5. Менська О.А. Інститути громадянського суспільства і держава у сфері охорони культурної спадщини: організаційно-концептуальні й політико-управлінські засади взаємодії та координації. Журнал «Наукові інновації та передові технології» (Серія «Управління та адмініст рування», Серія «Право», Серія «Економіка», Серія «Психологія», Серія «Педагогіка»). 2024. № 1(29) 2024. С. 101-115. DOI https://doi.org/10.52058/2786-5274-2024-1(29)-101-11

6. Про внесення змін до деяких законів України з питань удосконалення системи охорони культурної спадщини : проєкт Закону України від 26.03.2018 № 8202. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?pf3516=8202&skl=9 (дата звернення 17.02.2024).

7.

8. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації положень Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини : проєкт Закону України № 2771 від 17.01.2020. URL: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/1210 (дата звернення 17.02.2024).

9. Про внесення змін до Закону України «Про культуру» щодо передачі майна та створення, впровадження і ведення електронних реєстрів у сфері культури : Закон України від 10.06.2023 № 3152-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3152-IX#Text (дата звернення 17.02.2024).

10. «Про охорону культурної спадщини» щодо незанесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та вилучення з Державного реєстру нерухомих пам'яток України окремих об'єктів культурної спадщини» : Закон України від 03.05.2023 № 3097-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3097-IX#Text (дата звернення 17.02.2024).

11. Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії : Закон України від 21.03.2023 № 3005-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/3005-IX (дата звернення 17.02.2024).

12. Менська О.А. Державна політика збереження об'єктів культурної спадщини в умовах декомунізації: нормативно-правове забезпечення. Журнал «Актуальні питання в сучасній науці». (Серія «Педагогіка», «Право», Економіка», «Державне управління», «Техніка», «Історія та археологія»). Випуск № 7(13) 2023. С.330-34. DOI https://doi.org/ 10.52058/2786-6300-2023-7(13)-330-343

13. Менська О.А. Правовий аналіз реформування законодавства України з охорони культурної спадщини. Particularitaile adaptarii legislaiei Republicii Moldova §i Ucrainei la legislaia Uniunii Europene. Conferina internaionala §timifico-pmctica «Particularitaile adaptarii legislaiei Republicii Moldova §i Ucrainei la legislaia Uniunii Europene», 22-23 martie 2019. Chisinau : S. n., 2019 (Tipogr. «Cetatea de Sus»). рр. 294-297.

References

1. Menska, O. A. (2021). Derzhavna polityka u sferi okhorony obiektiv kulturnoi spadshchyny: polityko-pravovyi aspekt [State policy in the field of protection of cultural heritage sites: political and legal aspect]. Naukovo-vyrobnychyi zhurnal. «Derzhava ta rehiony. Seriia: Derzhavne upravlinnia» - Scientific and production journal. «State and Regions. Series: Public Administration», 1 (71), 57-62 [in Ukrainian].

2. Proiekt Zakonu Ukrainy «Pro vnesennia zmin do Zakonu Ukrainy «Pro natsionalnu bezpeku Ukrainy» shchodo zberezhennia kulturnoi spadshchyny Ukrainy ta natsionalnoi pamiati» [On Amendments to the Law of Ukraine «On National Security of Ukraine» on the Preservation of the Cultural Heritage of Ukraine and National Memory]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/41472 [in Ukrainian].

3. Proiekt Zakonu Ukrainy «Pro podalshu dekolonizatsiiu, deokupatsiiu ta suverenizatsiiu kulturnoho prostoru Ukrainy» [On the further decolonisation, de-occupation and sovereignty of Ukraine's cultural space]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://itd.rada.gov.ua/ billInfo/Bills/Card/40452 [in Ukrainian].

4. Proiekt Zakonu Ukrainy «Pro vnesennia zmin do deiakykh zakonodavchykh aktiv Ukrainy shchodo upravlinnia kulturnoiu spadshchynoiu za uchastiu terytorialnykh hromad ta instytutiv hromadianskoho suspilstva» [On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine on the Management of Cultural Heritage with the Participation of Territorial Communities and Civil Society Institutions]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/ zweb2/webproc4_1?pf3511=70709 [in Ukrainian].

5.

6. Menska, O. A. (2024). Instytuty hromadianskoho suspilstva i derzhava u sferi okhorony kulturnoi spadshchyny: orhanizatsiino-kontseptualni y polityko-upravlinski zasady vzaiemodii ta koordynatsii [Civil Society Institutions and the State in the Field of Cultural Heritage Protection: Organisational, Conceptual, Political and Administrative Principles of Interaction and Coordination]. Zhurnal «Naukovi innovatsii ta peredovi tekhnolohii» (Seriia «Upravlinnia ta administruvannia», Seriia «Pravo», Seriia «Ekonomika», Seriia «Psykholohiia», Seriia «Pedahohika») - Journal «Scientific Innovations and Advanced Technologies» (Series «Management and Administration», Series «Law», Series «Economics», Series «Psychology», Series «Pedagogy»), 1(29), 101-115 [in Ukrainian].

7. Proiekt Zakonu Ukrainy «Pro vnesennia zmin do deiakykh zakoniv Ukrainy z pytan udoskonalennia systemy okhorony kulturnoi spadshchyny» [On Amendments to Certain Laws of Ukraine on Improving the System of Cultural Heritage Protection]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?pf3516=8202&skl=9 ([in Ukrainian].

8. Proiekt Zakonu Ukrainy «Pro vnesennia zmin do deiakykh zakonodavchykh aktiv Ukrainy shchodo implementatsii polozhen Konventsii pro okhoronu nematerialnoi kulturnoi spadshchyny» [On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine on the Implementation of the Convention for the Safeguarding of the Intangible Cultural Heritage]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/1210 [in Ukrainian].

9. Zakon Ukrainy «Pro vnesennia zmin do Zakonu Ukrainy «Pro kulturu» shchodo peredachi maina ta stvorennia, vprovadzhennia i vedennia elektronnykh reiestriv u sferi kultury» [On Amendments to the Law of Ukraine "On Culture" on the Transfer of Property and the Creation, Implementation and Maintenance of Electronic Registers in the Field of Culture]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3152-IX#Text [in Ukrainian].

10. Zakon Ukrainy «Pro okhoronu kulturnoi spadshchyny» shchodo nezanesennia do Derzhavnoho reiestru nerukhomykh pamiatok Ukrainy ta vyluchennia z Derzhavnoho reiestru nerukhomykh pamiatok Ukrainy okremykh obiektiv kulturnoi spadshchyny» [«On the Protection of Cultural Heritage» regarding the non-entry into the State Register of Immovable Monuments of Ukraine and the removal of certain cultural heritage objects from the State Register of Immovable Monuments of Ukraine»]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/3097-IX#Text [in Ukrainian].

11. Zakon Ukrainy «Pro zasudzhennia ta zaboronu propahandy rosiiskoi imperskoi polityky v Ukraini i dekolonizatsiiu toponimii» [On the condemnation and prohibition of propaganda of Russian imperial policy in Ukraine and decolonisation of place names]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3005-IX [in Ukrainian].

12. Menska, O. A. (2023). Derzhavna polityka zberezhennia obiektiv kulturnoi spadshchyny v umovakh dekomunizatsii: normatyvno-pravove zabezpechennia [State policy of preserving cultural heritage sites in the context of decommunisation: regulatory and legal support]. Zhurnal «Aktualni pytannia v suchasnii nautsi». (Seriia «Pedahohika», «Pravo», Ekonomika», «Derzhavne upravlinnia», «Tekhnika», «Istoriia ta arkheolohiia») - Journal «Topical Issues in Modern Science» (Series «Pedagogy», «Law», «Economics», «Public Administration», «Technology», «History and Archeology»), 7(13), 330-34. [in Ukrainian].

13. Menska, O. A. (2019). Pravovyi analiz reformuvannia zakonodavstva Ukrainy z okhorony kulturnoi spadshchyny [Legal analysis of the reform of Ukrainian legislation on the protection of cultural heritage]. Particularitaile adaptarii legislaiei RepubliciiMoldova §i Ucrainei la legislaia Uniunii Europene. Conferina internaionala §tiinifico-practica «Particularitaile adaptarii legislaiei Republicii Moldova §i Ucrainei la legislaia Uniunii Europene». (рр. 294-297). Chisinau, Tipogr. «Cetatea de Sus» [in Moldova].

Размещено на Allbest.ru