Особливості ектрадиції в Україні під час дії воєнного стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія внутрішніх справ

Особливості ектрадиції в Україні під час дії воєнного стану

Чурікова Ірина Володимирівна кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального процесу, Длугош Лілія Андріївна курсант 3-го курсу

Анотація

Стаття присвячена дослідженню особливостей екстрадиції в Україні під час дії воєнного стану, зокрема в контексті юридичного регулювання та міжнародного співробітництвапід час кримінального провадження. Автори виокремлюють ключові законодавчі акти, такі як Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК) [1]. та Конвенцію про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (1993 року) [2], які визначають процедуру та компетенцію органів влади у видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення. Зазначається, що більшість питань з цього приводу виникають впродовж періоду воєнного стану, оскільки виникає проблема взаємодії та міжнародної співпраці між Україною та іншими країнами, у зв'язку з веденням воєнних дій на території України та вчиненням великої кількості військових злочинів.

Сформований протягом століть інститут екстрадиції виступає важливою формою надання взаємної допомоги держав у боротьбі зі злочинністю, забезпечуючи невідворотність покарання осіб, які переховуються від правосуддя. Питання екстрадиції завжди залишалися актуальними в контексті міжнародного правосуддя та міжнародних відносин. Процедура екстрадиції створює можливість передачі осіб, обвинувачених у вчиненні злочинів, з однієї країни до іншої для подальшого судового переслідування та виконання покарання. Ця тема є значущою з практичної точки зору, оскільки сприяє боротьбі з міжнародною злочинністю і забезпечує підтримку правопорядку. Також дозволяє розуміти та аналізувати основні принципи, що регулюють екстрадицію, вивчати міжнародні угоди та конвенції, які визначають процедури та умови цього процесу, і виявляти проблеми, які виникають у практиці. В контексті змін у міжнародних відносинах та правовому середовищі завжди існують нові аспекти та виклики, які вимагають подальшого дослідження та аналізу. Актуалізація міжнародних угод та конвенцій щодо екстрадиції сприяє зміцненню співпраці між країнами, покращенню правового захисту осіб, які підлягають екстрадиції, та адаптації процедур до сучасних реалій.

Ключові слова: екстрадиція, видача осіб, воєнний стан, міжнародне співробітництво, запит про видачу осіб, процедура видачі осіб.

Abstract

Churikova Irina Volodymyrivna Candidate of juridical sciences, docent Criminal process, National Academy of Internal Affairs

Dluhosh Liliia Andriivna cadet, National Academy of Internal Affairs

FEATURES OF EXTRADITION IN UKRAINE DURING A STATE OF WAR

The article is devoted to the study of the peculiarities of extradition in Ukraine during martia law, in particular in the context of legal regulation and international cooperation during criminal proceedings. The authors single out key legislative acts, such as the Criminal Procedure Code of Ukraine (hereinafter - CPC) [1]. And the Convention on Legal Aid and Legal Relations in Civil, Family and Criminal Matters (1993) [2], which define the procedure and competence of the authorities in the extradition of persons who have ommitted a criminal offence. It is noted that most of the issues in this regard arise during the period of martial law, as there is a problem of interaction and international cooperation between Ukraine and other countries, in connection with the conduct of military operations on the territory of Ukraine and the commission of a large number of war crimes.

The institution of extradition, formed over the centuries, acts as an important form of providing mutual assistance to states in the fight against crime, ensuring the inevitability of punishing persons who are hiding from justice. Issues of extradition have always remained relevant in the context of international justice and international relations. The extradition procedure creates the possibility of transferring persons accused of crimes from one country to another for further prosecution and punishment. This topic is significant from a practical point of view, as it contributes to the fight against international crime and ensures the maintenance of law and order. It also allows you to understand and analyze the main principles governing extradition, study international agreements and conventions that determine the procedures and conditions of this process, and identify problems that arise in practice. In the context of changes in international relations and the legal environment, there are always new aspects and challenges that require further research and analysis. The updating of international agreements and conventions on extradition contributes to the strengthening of cooperation between countries, the improvement of legal protection of persons subject to extradition, and the adaptation of procedures to modern realities.

Keywords: xtradition, extradition of persons, martial law, international cooperation, request for extradition of persons, extradition procedure.

Постановка проблеми

Відповідно до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (1993 р.) і Європейської конвенції про видачу правопорушників (1957 р.) [3], при виконані цієї конвенції компетентні установи юстиції України та росії зносилися один з одним через свої центральні органи для здійснення екстрадиції осіб, які вчинили кримінальне правопорушення. У зв'язку з війною між Україною та росією з веденням воєнного стану на території нашої країни, найбільш гостре стане питання притягнення російських військових злочинців до кримінальної відповідальності і їх екстрадицію в Україну.

Питання екстрадиції в Україні регламентовано главою 44 КПК, який визначає Офіс Генерального прокурора та Міністерство юстиції як центральні органи для видачі осіб відповідно до етапів досудового розслідування та судового провадження.

Саме вони звертаються до компетентних органів іноземних держав із запитами про екстрадицію та розглядають аналогічні запити з-за кордону, організовують проведення екстрадиційної перевірки, а також прийом- передачу осіб, щодо яких прийнято рішення про видачу. А от фактичну передачу особи (після набрання чинності відповідним рішенням) здійснюють Департамент з питань виконання покарань як міжрегіональний територіальний орган, Національна поліція та Міністерство внутрішніх справ (Нацгвардія). Так, з 2014 по 2021 рік Міністерство юстиції направило до компетентних органів іноземних держав 357 запитів українських судів про видачу осіб. За цей час українське відомство отримало 542 аналогічних запитів з-за кордону. Це створює виклик у вирішенні проблеми невідповідності кількості запитів, а також важливості деталізованої інформації про фактично передані особи, що може вплинути на ефективність та прозорість міжнародного співробітництва у справах екстрадиції [4].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідження та публікації відомих вчених, таких як В.Т. Маляренка, П.Г. Назаренка, В.М. Тертишника, Л.Д. Удалової, присвячені важливим темам у галузі кримінального процесу та захисту прав людини. Їхні дослідження розглядають актуальні питання юридичної науки при здійсненні екстрадиції в Україні. екстрадиція воєнний юридичний злочинність

Мета статті - дослідження особливостей видачі осіб, які вчили кримінальне правопорушення (екстрадиції) в Україні під час дії воєнного стану.

Виклад основного матеріалу

Відповідно до КПК видача особи (екстрадиція) - видача особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Екстрадиція включає: офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, та видачу такої особи; перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі; прийняття рішення за запитом; фактичну передачу такої особи під юрисдикцію запитуючої держави.

Екстрадиція - це примусове висилання особи з території однієї держави на територію іншої держави для притягнення її до кримінальної відповідальності або виконання вироку суду[5].

В Україні екстрадиція регулюється КПК. Відповідно до статті 582 КПК України, підставою для екстрадиції є запит іноземної держави про видачу особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не менше одного року, або яка засуджена за такий злочин і вирок не виконано [1].

З часів незалежності Україна є учасницею міжнародних договорів щодо екстрадиції, включно з Радою Європи, ЄС та країнами СНД. Із більшістю країн Азії в України є двосторонні договори, щодо допомоги у кримінальному розслідуванні. Але Північна та Південна Америка довгий час залишалися майже недосяжною територією для нашої правоохоронної системи. У США раніше засудили колишнього українського прем'єра Павла Лазаренка за своїми законами, але на запит України його не видали, оскільки між нашими країнами немає підписаних домовленостей. Видавати могли на підставі принципу «взаємності» (це коли одна держава йде на поступки іншій державі з подальшим правом вимагати такої ж допомоги)[6].

Немає таких договорів між Україною та США. Є лише двосторонні договори у сфері надання взаємної допомоги у кримінальних справах, які не дають права видавати країнам втікачів від правосуддя або підозрюваних у злочинах громадян іншої країни. Така ж ситуація із Канадою. Підписані та діють двосторонні договори між Україною та Азербайджаном, Грузією, Естонією, Латвією, Литвою, Молдовою, Польщею та багатьма іншими. З Аргентиною відповідний договір укладено, але він ще не набув чинності. Також Україна підписала необхідні угоди із державами-членами Ради Європи, які є учасниками Європейської конвенції про видачу правопорушників за принципом взаємності. Серед них - Австрія, Італія, Іспанія, Велика Британія, Німеччина, Туреччина, Швейцарія. Загалом з України до іноземних держав екстрадовано 118 осіб (з 2014 по 2018 роки), а протягом 9 місяців 2019 року - 40 осіб. З іноземних держав до України за п'ять років передали 76 осіб, хоча запитували на видачу 252 правопорушники [7].

У зв'язку з початком на території України воєнних дій виникла потреба в ратифікації Конвенції про екстрадицію. 18 жовтня 2022 року Верховна Рада України проголосувала. Ратифікація документа дозволить Україні стати державою-учасницею Конвенції про екстрадицію. Це створить правові підстави для співробітництва з компетентними органами держав-учасниць щодо видачі з метою притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку осіб, які, намагаючись ухилитися від відповідальності за вчинені злочини, переховуються на території однієї з них.

У договорі зазначається, що держави-учасники Конвенції повинні видавати осіб, які можуть перебувати на їхніх територіях та які є обвинуваченими або засудженими, а також розпочати провадження проти особи у разі відмови від видачі з підстав громадянства.

При цьому Україна не видаватиме іншій державі своїх громадян. Крім того, Україна може відмовити у видачі злочинця, якщо є підстави вважати, що екстрадиція суперечить інтересам національної безпеки України.

Під час дії воєнного стану в Україні діють певні особливості процедури екстрадиції. Зокрема, відповідно до статті 26 “Правосуддя в умовах воєнного стану” Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Це означає, що процедура екстрадиції в період воєнного стану не може бути спрощеною або прискореною[8].

Окрім того, стаття 10 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” передбачає, що повноваження судів не можуть бути припинені. Це означає, що екстрадиційні справи в період воєнного стану розглядаються судами в загальному порядку, встановленому КПК України[8]. Що на нашу думку, буде створювати додаткові проблеми екстрадиції в Україні.

Процедура екстрадиції має свої особливості та складнощі, які можуть мати значний вплив на її успішне завершення. Важливо розуміти такі аспекти:

Подвійна злочинність. Для успішної екстрадиції особи необхідно, щоб діяння, вчинене нею, кваліфікувалося як злочин як в Україні, так і в країні, що запитує екстрадицію. Це принцип подвійної злочинності, який означає, що особу може бути видано лише за дії, які становлять злочин згідно з кримінальним законодавством обох країн. Недотримання цього принципу може стати підставою для відмови в екстрадиції.

Політичні та воєнні злочини. Екстрадиція зазвичай не застосовується до осіб, обвинувачених у політичних або воєнних злочинах. Це важливе обмеження, яке спрямоване на захист прав людини і запобігання використанню процедури екстрадиції в політичних цілях. Політичні злочини зазвичай визначаються як дії, пов'язані з політичними мотивами або цілями, і їх видача може бути відхилена.

Права людини. Під час розгляду запиту на екстрадицію українська влада зобов'язана враховувати можливі ризики порушення прав людини в країні, яка запитує екстрадицію. Це важливий аспект, який пов'язаний із дотриманням принципів справедливості та прав людини. У разі, якщо існує ймовірність, що особа, яка підлягає екстрадиції, може бути піддана тортурам, жорстокому поводженню або порушенню її основних прав і свобод, екстрадиція може бути відхилена з метою захисту прав людини [9].

На практиці, особливості екстрадиції в Україні під час дії воєнного стану проявляються у наступному:

збільшення кількості запитів про екстрадицію. У період воєнного стану кількість запитів про екстрадицію з боку іноземних держав до України суттєво збільшилася. Це пов'язано з тим, що війна в Україні призвела до зростання кількості злочинів, у тому числі міжнародних злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не менше одного року.

збільшення термінів розгляду екстрадиційних справ. У період воєнного стану терміни розгляду екстрадиційних справ можуть збільшуватися через те, що суди перебувають під підвищеним навантаженням. Крім того, у зв'язку з воєнними діями може бути ускладнено отримання доказів, необхідних для прийняття рішення про екстрадицію.

збільшення кількості відмов у екстрадиції. У період воєнного стану кількість відмов у екстрадиції може збільшуватися через те, що екстрадиція може бути неможлива з гуманітарних міркувань. Наприклад, особа, яка вчинила злочин, може бути звільнена від кримінальної відповідальності або засуджена до більш м'якого покарання в Україні.

Особливості екстрадиції в Україні під час дії воєнного стану є обумовлені особливими обставинами, що склалися в країні. Ці особливості можуть негативно впливати на права і свободи осіб, які підлягають екстрадиції.

Д. Коноваленко як адвокат іноземців, яких затримують в Україні за розшуком тих чи інших країн, зазначає, що існують системні проблеми захисту осіб, що перебувають в екстрадиційній процедурі в Україні. Ось деякі з причин виникнення зазначеної ситуації:

неоднакове застосування і розуміння судами норм кримінального процесуального закону в частині екстрадиції, а надто норм міжнародного кримінального права, яке регулює ці питання. Підстави для відмови у екстрадиції за міжнародними договорами є деякою мірою ширшими, ніж підстави у кримінальному процесуальному кодексі. Втім вирішити системні протиріччя зможе Верховний Суд, зробивши певні узагальнення практики в питаннях екстрадиції.

різне трактування строків тримання під екстрадиційним арештом. Зокрема, складність в обрахунку строків давності притягнення до кримінальної відповідальності в різних юрисдикціях. Так, не всі країни ратифікували положення конвенції про екстрадицію в частині застосування строків давності при вирішенні питання про видачу. Відтак слідчі судді не визначають конкретних строків в ухвалах про арешт, що призводить до перебування затриманих у стані правової невизначеності.

неякісний переклад відповідних документів. Досить часто переклад документів, що надійшли з іншої держави українською або російською мовами, досить неякісний, що ускладнює вірну кваліфікацію діянь особи за українським законодавством, адже це важливо для визнання злочину екстрадиційним.

іноді поверхневий аналіз екстрадиційних матеріалів, або ж невірного тлумачення та застосування норм міжнародного права, призводить до необґрунтованих рішень про екстрадицію [10].

Висновки

Екстрадиція є важливим інструментом міжнародного співробітництва у сфері кримінального правосуддя. Вона дозволяє притягувати до відповідальності осіб, які вчинили злочини на території інших держав. Україна має продовжувати співпрацювати з іншими державами у сфері кримінального правосуддя, у тому числі шляхом екстрадиції. Це дозволить притягувати до відповідальності осіб, які вчинили злочини на території інших держав, і таким чином сприятиме забезпеченню міжнародної безпеки.

Література

1. Кримінальний процесуальний кодекс України База даних “Законодавство України”/ ВР України.

2. Конвенцію про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (1993 року). База даних “Законодавство України”/ВР України.

3. Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13 грудня 1957р. База даних “Законодавство України”/ВР України.

4. Юридичний інтернет-ресурс «Протокол»: 7 цікавих фактів про екстрадицію в Україні. [Електронний ресурс].

5. Сенченко Н. М., & Кравченко, В. Я. Окремі аспекти теорії та практики екстрадиції. Київський часопис права, 2022. (3), 208-214.

6. Скуратівський Є. Україна ратифікувала Конвенцію про екстрадицію для чого це нам? [Електронний ресурс].

7. Юридичний інтернет-ресурс «Слово і діло»: Екстрадиція: які країни світу можуть видавати Україні наших втікачів. [Електронний ресурс].

8. Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 12 травня 2015 року.

9. Процес екстрадиції з України: правові аспекти та механізми висилання осіб в інші країни. [Електронний ресурс].

10. Коноваленко Д. Знайдемо кожного: як Україна зможе екстрадувати російських військових злочинців. [Електронний ресурс].

References

1. Criminal Procedure Code of Ukraine Database "Legislation of Ukraine "/Verkhovna Rada of Ukraine.

2. Convention on Legal Assistance and Legal Relations in Civil, Family and Criminal Matters (1993). Database "Legislation of Ukraine"/Verkhovna Rada of Ukraine.

3. European Convention on Extradition of 13 December 1957 Database "Legislation of Ukraine"/Verkhovna Rada of Ukraine.

4. Legal Internet resource "Protocol": 7 interesting facts about extradition in Ukraine. [Electronic resource].

5. Senchenko, N. M., Kravchenko, V. Y. Certain aspects of extradition theory and practice. Kyiv Journal of Law, 2022. (3), 208-214.

6. Skurativskyi Y. Ukraine ratified the Convention on Extradition: why do we need it? [Electronic resource].

7. Legal Internet resource "Slovo i Dilo": Extradition: which countries of the world can extradite our fugitives to Ukraine. [Electronic resource].

8. On the Legal Regime of Martial Law: Law of Ukraine of May 12, 2015

9. The process of extradition from Ukraine: legal aspects and mechanisms of expulsion of persons to other countries. [Electronic resource].

10. Konovalenko D. Naimo kogozhi: kak Ukraina mozhnitsii rossii vojnoho criminals [We will find everyone: how Ukraine will be able to extradite Russian war criminals]. [Electronic resource].

Размещено на Allbest.ru