Особливості протидії організованій злочинності в Нідерландах та Італії як позитивний досвід для України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Університет митної справи та фінансів

ОСОБЛИВОСТІ ПРОТИДІЇ ОРГАНІЗОВАНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ В НІДЕРЛАНДАХ ТА ІТАЛІЇ ЯК ПОЗИТИВНИЙ ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ

Єфімов В.В., Єфімова І.В.

Вступ

Організована злочинність в Україні залишається на сьогодні серйозною і поки що невирішеною проблемою. Попри численні декларації про загрози, які несе організована злочинність національній безпеці України, запобігання її проявам та їх нейтралізація поки що проходять стадії реформування.

Подолання негативної ситуації, що склалась у світі й в окремих країнах з організованою злочинністю, потребує спільних скоординованих дій світового співтовариства, усунення суперечностей між законодавством різних країн. Урахування прогресивного та ефективного міжнародно-правового досвіду є вкрай необхідним для розробки власних заходів запобігання та протидії організованій злочинності. Як слушно зауважив В.В. Голіна, кримінологічна політика України повинна враховувати останні сучасні українські й зарубіжні її досягнення [1].

Виклад основного матеріалу

Стосовно досвіду Нідерландів, проведене дослідження виявило, що специфікою цієї країни є те, що при розробці заходів протидії організованій злочинності важливою складовою є оцінка впливу негативних наслідків організованої злочинності, в основу якої покладено концепцію збитків (шкоди).

Найбільш часто й ефективно ця концепція застосовується саме в цій країні. Виходячи із сучасного досвіду оцінювання організованої злочинності, особлива увага приділяється впливам організованих злочинних груп на суспільство, контрстратегіям, що використовуються ними, легальним і нелегальним ринкам збуту. розслідування організований злочинність італія

Не існує офіційного ранжирування організованих злочинних груп, які спричиняють найбільшу шкоду суспільству. Між тим, науковці й практичні працівники вважають, що можна класифікувати ті види злочинів, які розглядаються як пріоритетні і включають суто організовану злочинну діяльність як таку, а також злочинність, пов'язану з насильством над особою, контрабанду наркотиків (зокрема, екстазі). Саме ті злочинні спільноти, які скоюють ці види злочинів, вважаються такими, що завдають найбільших збитків. Це питання широко досліджується голландськими вченими.

Концепція збитків відіграє особливу роль при виборі послідовності дій при розслідуванні організованої злочинної діяльності цільовими міжвідомчими командами -- слідчими бригадами. Беруться до уваги такі сфери, яким заподіюється найбільша шкода: злочини проти життя і здоров'я людини; шкода особистому майну або особистій чи діловій сфері фізичної (юридичної) особи; шкода урядовим та іншим державним органам управління (наприклад, шляхом корупції). Пріоритетними вважаються ті розслідування організованих злочинних груп, які охоплюють вищенаведені категорії.

При розробці слідчих заходів ураховується інформація за різними аспектами. На практиці часто існує зв'язок між тим видом злочину, який вчинює група, та розрахунком розміру збитків. Яким чином слідчі команди здійснюють розстановку пріоритетів при розслідуванні кримінальних справ, було докладно проаналізовано в документі «Встановлення пріоритетів для національної боротьби проти організованої злочинності» (Prioriteitstelling bij het landelijk optreden tegen georganiseerde misdaad), опублікованому Генеральною прокуратурою в 2007р. [2].

Формально цей документ не надає переліку найбільш небезпечних контрстратегій, що використовують злочинці для захисту від викриття правоохоронними органами. Однак у ньому наводяться деякі приклади, такі, як корупція; придбання інформації (обмеженого або службового використання); проникнення в стратегічні місця (на важливі посади); шантаж; контрспостереження/стеження з використанням різних приладів; розповсюдження чуток; агресивна поведінка стосовно розслідування та судового переслідування, наприклад вчинення тиску на цивільних службовців та членів їх родин, створення умов для шантажу. Усі вони враховуються в практичній діяльності слідчих команд. У цьому документі не надано переліку нелегальних ринків збуту, але вважаються найбільш пріоритетними виробництво наркотичних засобів, нелегальна торгівля ними, зокрема екстазі. Таким чином, можна зробити висновок, що ринок амфетамін стимуляторів оцінюється як такий, що завдає найбільшої шкоди.

На офіційному рівні вважається, що жоден легальний сектор країни не знаходиться під значним негативним впливом організованої злочинності. Проте, зважаючи на те, що шкода урядовим та іншим органам державної влади розглядається як один із чотирьох важливих аспектів шкоди суспільству, можна зробити висновок, що державний сектор є такою сферою, яка є найбільш доступною для злочинців.

У плані з національної безпеки Нідерландів прийнято до уваги такий аспект злочинності, як нанесена шкода громадянам і суспільству. Підкреслено, що найбільша небезпека та шкода походить від тих, хто систематично й постійно скоює злочини, оскільки така поведінка порушує правопорядок, руйнує правовий устрій.

Стосовно досвіду Італії, то як вважають італійські науковці й практичні працівники, успіхи Італії у сфері приборкання організованої злочинності, перш за все, пов'язані з доволі жорстким законодавством стосовно мафіозних організацій, а також у сфері протидії корупції, з високим рівнем координації дій між органами кримінального переслідування й судовою гілкою влади, з наявністю в них відповідних оперативних повноважень, значні досягнення забезпечені гнучким кримінальним законодавством, яке заохочує співробітництво з правоохоронцями колишніх членів мафіозних організацій (пентиті), адекватним законодавством щодо протидії відмиванню брудних грошей, що призвело до відтоку кримінального капіталу в інші країни, і, безумовно, доволі високою активністю громадянського суспільства та його непримиренністю в боротьбі з мафією. Законом № 267 (2000 р.) передбачено розпуск муніципальних і провінціальних рад, а також тимчасове відсторонення або відставку мерів (президентів провінцій) у разі, коли існує зв'язок між місцевою адміністрацією та організованими злочинними об'єднаннями. Однак норми закону розповсюджуються тільки на політичні посади і не стосуються цивільних службовців [3]. Парламент Італії 27 жовтня 2006 р. прийняв Закон № 277 «Про створення Парламентської комісії із розслідування феномену організованої злочинності мафіозного типу і схожих злочинних формувань». Він набув чинності0 листопада 2006р.[4]. Метою закону є створення парламентської комісії з розслідування феномену організованої злочинності мафіозного типу, згаданої в ст. 416 Кримінального кодексу Італії, а також аналогічних злочинних співтовариств, зокрема зарубіжної організованої злочинності, які все ще є небезпечними для соціальних, економічних та організаційних засад держави.

Завдання, визначені цим нормативним актом, є такими:

а) контроль за виконанням раніше прийнятих законів, що були перелічені вище;

б) сприяння ухваленню законодавчих й адміністративних положень, необхідних для підвищення ефективності названих законів;

в) забезпечення адекватності наявного законодавства й подальших дій уряду, внесення пропозицій щодо законодавчих і адміністративних заходів, необхідних для більш активних і скоординованих ініціатив держави, регіонів і місцевих органів влади та відповідних міжнародних угод, що стосуються запобігання злочинній діяльності, надання допомоги у співпраці в правоохоронній галузі;

г) дослідження й оцінювання характеру та особливостей змін і перетворень феномену «мафія», як і всієї організованої злочинності, зокрема: її інституційних перетворень, особливо тих, які зумовлені змінами в місцях компактного проживання в регіонах; вивчення змін традиційних форм організованої злочинності, що виявляються в посиленні зрощення останньої в процесі її інтернаціоналізації та в налагодженні її зв'язків з іншими злочинними організаціями; у керуванні діяльністю з дослідження нових видів злочинів проти особи, проти навколишнього середовища, проти прав інтелектуальної власності й національної безпеки, особливо пов'язаних із підтримкою та використанням незаконних міграційних потоків;

ґ) контроль за розробкою системи законів, що регулюють питання, пов'язані з боротьбою з організованою злочинністю мафіозного типу, з урахуванням її змін останніми роками, виявлення індивідуальних особливостей і специфіки діяльності мафіозних перетворень у різних сферах;

д) перевірка відповідності наявного законодавства із запобігання і протидії різним формам незаконного накопичення багатства, використання товарів, грошей або інших благ, які є доходами від організованої злочинності і діяльності мафіозних утворень; оцінка ступеня достатності засобів і ефективності адміністративної практики, вироблення пропозицій щодо законодавчої, адміністративної практики, необхідних для виконання міжнародних угод для допомоги і співпраці в правоохоронній сфері;

е) розгляд негативних наслідків діяльності мафіозних груп у системі виробництва, особливо у зв'язку із зміною принципів свободи приватної економічної ініціативи, вільної ринкової конкуренції, свободи доступу до кредитів та фінансової системи і прозорості у використанні державних витрат на державному й регіональному рівнях, спрямованих на розвиток і зростання системи виробництва;

є) здійснення контролю за виконанням правил щодо превентивних (запобіжних) заходів у сфері боротьби з організованою злочинністю та контроль за використанням активів, конфіскованого майна з метою їх більш продуктивного застосування, зокрема, у соціальній сфері;

ж) перевірка адекватності (достатності) структур, відповідальних за запобігання і протидію злочинності, особливо на підконтрольній території;

з) проведення моніторингу спроб представників мафії впливати на ухвалення рішень місцевими органами влади, а також інших форм проникнення мафії в цю сферу; вироблення пропозицій щодо впровадження відповідних запобіжних заходів; визначення ефективності чинного законодавства із цього питання; перевірка дотримання законодавства щодо права розпуску муніципальних і провінційних рад та виведення з них обраних посадових осіб [5].

Комісія доповідає парламенту про підсумки своєї роботи кожного року або тоді, коли парламент визнає необхідним заслухати такий звіт. Комісія складається з двадцяти п'яти сенаторів і двадцяти п'яти депутатів, які призначаються Головою Сенату і Головою Палати депутатів, пропорційної чисельності парламентських груп, у ній має бути забезпечене представництво кожної з наявних парламентських груп. Комісія уповноважена отримувати показання свідків, що здійснюються відповідно до положень статей 366 та 384 Кримінального кодексу. Щодо банківської та професійної таємниці, то застосовуються передбачені чинним законодавством стандарти. У будь-якому разі поставлені перед Комісією завдання можуть бути такими, які вимагають доступу до державної або комерційної таємниці. Комісія може вимагати отримання копій документів, які стосуються розслідування і розгляду справи в суді, а також вимагати документи органів і підрозділів державної адміністрації.

Суд зобов'язаний надати відповідні документи невідкладно; затримка в наданні допустима тільки щодо тих документів, які необхідно утаємничити для інтересів слідства. Це обмеження набуває чинності протягом шести місяців і може бути продовжене. Комісія забезпечує дотримання режиму секретності щодо актів і документів, копії яких вона одержує відповідно до п. 1 цієї статті для своєї роботи. Порушення конфіденційності членами Комісії передбачає покарання відповідно до ст.326 Кримінального кодексу. Уважно відстежуючи тенденції до зміни пріоритетів у діяльності злочинних об'єднань, італійські законодавці приймають превентивні заходи проти конкретних видів злочинів.

Далі розглянемо деякі особливості практичного втілення стратегії протидії організованій злочинності в Італії. Важливу роль у цьому питанні відіграє діяльність державних органів, котрі виявляють, розслідують, призначають покарання злочинцям. Нагадаємо, що в більшості європейських країн досудове слідство -- це одночасна діяльність двох-трьох суб'єктів, насамперед прокурора і слідчого судді, коли прокурор ініціює проведення слідчих дій, а слідчий суддя їх проводить. На рубежі 90-х рр. XX ст. у країнах Західної Європи відбувались інтенсивні реформи кримінального судочинства й удосконалення попереднього розслідування злочинів. На цьому шляху найбільші досягнення мали Італія та Фінляндія, які запровадили суттєві складові англійського змагального процесу.

У судовій системі Італії існує розподіл на суддів та магістратів прокуратури, які відповідно виконують функції з винесення вироків і організації слідчих дій. Розслідування у справах мафії, стосовно викрадення людей із метою викупу та розслідування злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотиків, проводиться спеціальним анти-мафіозним прокурором (статті 6, 51 КПК Італії) [6].

Існує декілька процедур, які дозволяють забезпечити ефективне розслідування злочинів мафії. Для того щоб зробити діяльність органів кримінальної юстиції більш швидкою та ефективною, було передбачено, що будь-яке розслідування організованої злочинної діяльності має здійснюватися централізованим органом, пов'язаним із різними відділами поліції. Для активізації розслідування злочинів мафії та терористичних актів юрисдикція на їх проведення була покладена на 26 окружних управлінь прокуратури, що, як правило, використовують спеціальну команду прокурорів, які працюють постійно в кожному судовому окрузі (Direzioni distrettuali antimafia). Координаційні функції з метою підтримки та всебічного розслідування злочинів мафії покладаються на Національний директорат із боротьби з мафією (Direzione nazionale antimafia -- DNA) [7], центральний орган, що координує роботу магістратів прокуратури, які розслідують злочини організованої злочинності. Прокурори директорату співпрацюють з іншими прокурорами щодо всіх справ мафії.

Для того щоб прокурор зміг дати вказівки стосовно розслідування, інформація про мафіозні злочини повинна бути передана негайно, навіть в усному вигляді. Щоб уникнути фрагментації кримінальної процедури у справах мафії і в терористичних злочинах, роль слідчого судді може виконувати суддя Трибуналу того округу, де розташовано Апеляційний суд. Функції судді, який буде розглядати справу, покладаються на суддю, що є компетентним згідно із звичайним правилом про територіальну підсудність. Розслідування злочинів мафії і тероризму, а також злочинів організованої злочинності може тривати рік замість 6 місяців. Цей термін може бути продовжено, але не більше ніж 2 роки. Слідчий суддя має право таємно продовжити цей строк без повідомлення про це потерпілих та підозрюваних у справах мафії чи тероризму.

Для підвищення якості розслідування цієї категорії справ деякі спеціальні закони передбачають окремі види інспекцій, моніторингу чи обшуку. Слід згадати такі: а) обшук із метою запобігання або припинення злочинів організованої злочинності або незаконних оборудок із наркотиками, спрямований на пошук наркотиків або грошей, які призначені для закупівлі зброї або будь-яких матеріальних цінностей, якщо ці гроші були отримані внаслідок попередніх злочинів із метою їх повернення «в обіг»; б) обшук усіх частин будинків у будьякому випадку, коли необхідно знайти зброю, боєприпаси або вибухові речовини, що пов'язані з мафіозною чи терористичною діяльністю, або для пошуку осіб, які обвинувачуються в одному з перелічених вище злочинів.

У цих випадках процесуальні вимоги для отримання необхідних санкцій суду є менш суворими. Санкція суду на прослуховування телефонних розмов за злочини, про які йшлося вище, на відміну від телефонних розмов у разі розслідування загально-кримінального злочину, може бути надана навіть тоді, коли прослуховування не тільки надто важливе, але є тільки необхідним для проведення розслідування; коли в обвинувачення існують просто юридично обґрунтовані докази. Прослуховування є можливим, незважаючи на той факт, що кримінальна діяльність може й не мати місця саме в цій сфері. Для підвищення ефективності боротьби з організованою злочинністю слідчі можуть проводити таємні операції за участі агентів «під прикриттям» для купівлі наркотиків, викраденої зброї тощо. Слідчі також можуть провести конфіскацію (арешт) за такі злочини, як торгівля наркотиками, викрадення людей, вимагання, лихварство, відмивання грошей для того, щоб відстежувати злочинну поведінку, що продовжується в цей момент.

Усе частіше мафіозні асоціації проникають у політичні партії та органи державного управління для того, щоб спонукати осіб, які не належать до злочинної асоціації, співробітничати з нею. Саме це нове явище змусило італійські суди поступово розробити нову категорію злочинів -- «зовнішня підтримка мафіозних об'єднань» («concorso esterno в associazione mafiosa»). Ця категорія охоплює такі обставини, коли особа, хоча й не входить до структури злочинного співтовариства і є вільною від будь-яких залежних зв'язків підпорядкування, однак надає об'єднанню свідому й добровільну допомогу. Таке сприяння має бути причиново пов'язане зі зміцненням злочинної асоціації та переслідувати мету реалізації (хоча б частково) злочинного плану [8].

Ця нова категорія, розроблена в рамках прецедентного права, як сподіваються практичні працівники, невдовзі буде впроваджена у законодавство. Це зробить можливим притягнення до кримінальної відповідальності багатьох осіб, які беруть участь у політиці або бізнесі і мають тісні стосунки з мафією та мафіозними асоціаціями. Досвід Італії свідчить, що в боротьбі з організованою злочинністю важливого значення набуває «культурна мобілізація», здатна зламати стереотипи хронічної апатії й активізувати співробітництво та демократичні перетворення.

Висновки

Окремі організовані злочинні групи, діяльність яких було викрито правоохоронними органами європейських держав, все більше нагадують кримінальні підприємства, тому загроза поширення їх участі в легальному ринку для вкладання в нього кримінальних прибутків, для прикриття своєї злочинної діяльності і, більше того, контролю над окремими видами бізнесу є доволі реальною. Зрозуміло, що ступінь цієї загрози є відмінним у різних країнах. У деяких країнах, насамперед у Нідерландах, Італії, Естонії, Швеції розроблено превентивні заходи для недопущення злочинців і їх кримінальних грошей у тендерні процедури, у контракти на будівництво, отримання дозволів і ліцензій. Досвід цих країн свідчить, наскільки важливою є розробка відповідного законодавства стосовно недопущення інфільтрації організованої злочинності в ринкові відносини.

Список використаних джерел

1. Голіна В.В. Кримінологічна політика в Україні: деякі теоретико-прикладні проблеми [Текст] / В. В. Голіна // Вісн. Акад. прав, наук України. 2008. № 2. С. 182-190;

2. Van de Bunt, H.G. en E.R. Kleemans, Georganiseerde criminaliteit in Nederland. Derde rapportage op basis van de Monitor Georganiseerde Criminaliteit, Den Haag/Rotterdam 2007. Aangeboden aan de Tweede Kamer bij brief van de minister van Justitie van 27 september 2007 (Kamerstukken II, 2007-2008, 29911, nr. 8);

3. Testo unico delle leggi sull ordinamento degli enti locali: Decreto Legislativo 18 agosto 2000, n. 267. Gazzetta Uffi ciale. 2000. N 227. Supplemento Ordinario N. 162;

4. Istituzione di una Commissione parlamentare di inchiesta sul fenomeno della criminalita organizzata mafiosa o similare: legge 27 ottobre 2006, n. 277: pubblicata nella Gazzetta Ufficiale n. 261 del 9 novembre 2006 // Parlamento Italiano: URL: http://www.parlamento.it/parlam/leggi/06277l.htm. Заголовок з екрану.;

5. Шостко О.Ю. Досвід протидії організованій злочинності в Італії / О. Ю. Шостко // Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". 2013. № 1(7);

6. The Italian Struggle, cited, p. 577; T. PIZZI - L. MARAFIOTI, The New Italian Code of Criminal Procedure: The Difficulties of Building an Adversarial Trial System on a Civil Law Foundation, in Yale J. Int'l L., 1992, p. 1; T. PIZZI - M. MONTAGNA, The Battle to Establish an Adversarial Trial System in Italy, in Mich. J. Int'l L., 2004, p. 429.;

7. National Antimafia Bureau (DNA) [Електронний ресурс]: Italian Justice Ministry // J-WeB. URL: http://www.jwebnet. com/index. php?option=com_content&task=category& sectionid= 4&id=24&Itemid=52.;

8. Il riferimento e a M. Donini, Mafia e terrorismo come “parte generale ” del diritto penale. Il problema della normalizzazione del diritto di eccezione, tra identitd costituzionale e riserva di codice, in Discrimen, 30 maggio 2019, scritto che riprende temi gia affrontati dallo stesso Autore in Il concorso esterno “alla vita dell'associazione” e il principio di tipicitd penale, in Diritto Penale Contemporaneo, 13 gennaio 2017.

Размещено на Allbest.ru