Концептуальні положення загальної теорії судово-ветеринарної експертизи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний біотехнологічний університет

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ СУДОВО-ВЕТЕРИНАРНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

Яценко І.В.

Вступ

Найбільш досконалою та відпрацьованою процесуальною формою використання спеціальних знань під час розслідування правопорушень є судова експертиза [1]. Вона є невід'ємною частиною законодавства України та має важливе значення у вирішенні завдань, які стоять перед судочинством, а також є надійним засобом забезпечення прав і свобод людини [2].

Серед існуючих видів судових експертиз особливе місце посідає судово-ветеринарна експертиза, яка в України є відносно новим різновидом судової експертизи, адже в системі спеціалізованих установ Міністерства юстиції України цей напрям започатковано у 2019 році за ініціативи Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» [3] та до нині її доктрина розвивається в Україні Харківською науковою школою судово-ветеринарних експертів [4]. Згадана судова експертиза, як наука та галузь прикладної діяльності, успішно розвивається в інших країнах [5-7].

У цивілізованому світі судово-ветеринарна експертиза значно розширює пізнавальні можливості суду та органів досудового розслідування, дозволяючи використовувати увесь арсенал наукових апробованих засобів судовоекспертного пізнання, зокрема: щодо причин тілесних ушкоджень [8, 9], причин смерті ссавців тварин [10] та мору риби і бджіл [12, 13]; встановлення безпечності та якості кормів і кормових добавок для тварин [14], а також виявлення дефектів ветеринарної допомоги та організації ветеринарно-санітарних заходів.

Важливе концептуальне значення в будь-якому різновиді судової експертизи, у т. ч. й судово-ветеринарної, має загальна теорія, яка традиційно включає вчення про предмет, об'єкт, методи, завдання та принципи, суб'єкти судово-експертного дослідження. За останні роки вдалося досягти значного прогресу в цій царені наукової діяльності. Водночас, загальнотеоретичні питання судово-ветеринарної експертизи не стали предметом наукового інтересу широкого кола вчених в Україні, що з одного боку, вказує на актуальність даного дослідження, а з іншого - на необхідність його розроблення, систематизації, виявлення форм застосування, апробації та впровадження у сферу практичної діяльності, спираючись на попередній досвід та напрацювання у цьому напрямі.

Мета роботи - узагальнити розроблені концептуальні положення загальної теорії судово-ветеринарної експертизи та розкрити їх вплив на ефективність експертного забезпечення судочинства.

Виклад основного матеріалу

У структурі загальної теорії судово-ветеринарної експертизи автором цієї роботи протягом останніх років виокремлено предмет, об'єкт, методи, завдання, принципи експертного дослідження, сформульовано концептуальні положення щодо правового статусу судово-ветеринарного експерта. Схарактеризуємо та розкриємо їх вплив на ефективність експертного забезпечення судочинства.

1. Предмет судово-ветеринарної експертизи

Ця категорія є однією із фундаментальних в судовій експертології та в експертній практиці. Її значення полягає у чіткому окресленні підстав призначення й проведення зазначеної експертизи, поля діяльності судово-ветеринарного експерта, постановки питань для вирішення, що не виходять за межі його компетенції.

Отже, обґрунтовано та подано в авторській редакції дефініцію поняття «предмет судово-ветеринарної експертизи»: «це сукупність фактичних даних та обставин справи (провадження), пов'язаних із шкодою, заподіяною здоров'ю і життю тварини, зокрема, характером, механізмом, черговістю, послідовністю, тяжкістю, прижиттєвістю чи посмертністю та давністю утворення тілесних ушкоджень, виникненням і поширенням захворювань тварин, виникненням їх каліцтва чи причиною смерті, дефектним наданням ветеринарної допомоги, безпечністю та якістю кормів і кормових добавок для тварин, встановлених судово-ветеринарним експертом на підставі використання спеціальних знань, шляхом застосування відповідних засобів (методів) за результатами проведеного всебічного дослідження матеріальних і матеріалізованих об'єктів, як носіїв інформації, з метою розв'язання ідентифікаційних, діагностичних та ситуаційних завдань судово-ветеринарної експертизи» [15, с. 167].

Отримані наукові напрацювання безсумнівно показали, що фактичними даними та обставинами, які становлять предмет комплексної судової експертизи, що виконуються шляхом інтеграції спеціальних знань, зокрема, з ветеринарної медицини, біології тварин, молекулярної генетики, балістики, мистецтвознавства є: видова, групова, вікова, статева і органно-тканинна приналежність біологічного матеріалу тваринного походження; наявність чи відсутність отрут в організмі тварин та їх отруєння (ссавців тварин, тваринних гідробіонтів, бджіл тощо); ушкодження та мор тваринних гідробіонтів, заподіяні електротравмою; ушкодження та смерть тварин від дії вогнепальних, вибухових чи метальних знарядь тощо.

Критерієм розмежування близьких за об'єктом видів судових експертиз, зокрема: судово-ветеринарної, судово-біологічної, судової молекулярно-генетичної тощо є властивості матеріальних об'єктів дослідження та безпосередній предмет судово-експертного дослідження.

Точне визначення предмета судово-ветеринарної експертизи дозволило:

- розробити і сформулювати типові питання, які одночасно є і завданнями, що виносяться на розв'язання судовому експерту;

- окреслити коло фактичних даних, які можуть бути установлені під час проведення судово-ветеринарної експертизи;

- визначити природу спеціальних знань судово-ветеринарного експерта, яка випливає із предмета судово-ветеринарної експертизи;

- проводити судово-ветеринарне дослідження лише тих матеріальних об'єктів, які є матеріальними носіями інформації у межах предмета цієї експертизи або комплексної судової експертизи шляхом інтеграції спеціальних знань, зокрема, з ветеринарної медицини та інших наук, зокрема біології тварин, токсикології, хімії, балістики, мистецтвознавства тощо;

- доповнити ч. 2 ст. 242 КПК пунктом 6 про обов'язковість призначення судово-ветеринарної експертизи для з'ясування тяжкості та характеру шкоди, заподіяної здоров'ю тварини, а також для встановлення причини смерті тварин;

- включити рекомендації про призначення судововетеринарної експертизи до змісту методик розслідування окремих видів правопорушень щодо тварин;

- відмежувати судово-ветеринарну експертизу від судових експертиз суміжних родів чи видів, зокрема, судово-біологічної, судової молекулярно-генетичної тощо;

- розробити методики і окремі методи судово-ветеринарної експертизи для дослідження властивостей специфічних її матеріальних об'єктів з метою отримання інформації, що міститься в них з метою розв'язання типових експертних завдань; започаткувати проведення комплексних судових ветеринарно-біологічної, ветеринарно-молекулярно-генетичної, ветеринарно-балістичної, ветеринарно-мистецтвознавчої тощо експертиз шляхом інтеграції спеціальних знань, зокрема, з ветеринарної медицини, біології тварин, молекулярної генетики, балістики, мистецтвознавства тощо;

- організувати ефективне проведення судово-ветеринарної експертизи у спеціалізованій експертній установі;

- визначити перспективні напрями науково-дослідної роботи у сфері судово-експертної діяльності в цілому та судово-ветеринарної експертизи зокрема [15, с. 167-168].

2. Об'єкт судово-ветеринарної експертизи

Поняття «об'єкт експертизи» є одним із фундаментальних елементів судової експертології, який має найтісніший зв'язок із предметом експертного дослідження, окреслює можливості судово-експертної діяльності та впливає на обрання методів, способів і засобів експертного пізнання й на спосіб укладання висновку судового експерта. Автором цього дослідження уперше сформульовано дефініцію «об'єкти судово-ветеринарного дослідження» як: матеріальних і матеріалізованих джерел інформації про подію правопорушення, які судовий експерт усебічно, повно, об'єктивно й безпосередньо досліджує під час проведення судово-ветеринарної експертизи на основі спеціальних знань, застосовуючи взаємопов'язаний комплекс методів, способів і засобів для розв'язання діагностичних та ситуаційних експертних завдань, поставлених у процесуальному документі про призначення судово-ветеринарної експертизи (залучення судового експерта).

У цьому сенсі вважаємо доцільним підкреслити, що системна єдність об'єкта судово-ветеринарної експертизи дає змогу дослідити систему його характеристик завдяки обумовленому комплексу ознак. Для визначення механізму об'єктивного розв'язання експертних завдань у категоричній формі з максимальним збереженням об'єктів судово-ветеринарної експертизи важливо правильно організувати алгоритм проведення конкретної експертизи на основі апробованих методик для судово-ветеринарного дослідження різних груп її об'єктів - матеріальних і матеріалізованих.

Акцентуємо увагу на тому, що матеріальними об'єктами судово-ветеринарної експертизи є живі підекспертні тварини; підекспертні трупи тварин; корми і кормові добавки; біологічний матеріал тваринного походження (внутрішні органи, кістки скелета, сліди крові, сперми, виділень, блювотні маси, ембріони, відчленовані частини туші або трупа тварини, скелетовані трупи, зольні залишки тварини, похідні шкірних покривів тваринного походження (волосся, пір'я, луска та ін.), шматки хутра та шкури тощо); елементи речової обстановки місця події. До матеріалізованих об'єктів судово-ветеринарної експертизи належать матеріали справи (провадження); матеріали, отримані під час оперативно-розшукової і/або слідчої діяльності (протоколи, схеми, фото- і відеодокументи, відео- і фонограми); ветеринарні документи (протоколи патологоанатомічного розтину трупів тварин, акти епізоотичного обстеження господарства, журнали реєстрації та лікування хворих тварин, журнал видачі ветеринарних документів, експлуатаційний дозвіл та ін.).

У межах нашого дослідження важливою є позиція, згідно з якою всі об'єкти судово-ветеринарної експертизи є джерелом відомостей, за допомогою яких судовий експерт з'ясовує факти й обставини, що складають предмет експертизи. Об'єкт судово-ветеринарної експертизи дає змогу в розгалуженій предметній сфері виокремити термінологію, методологію, інформаційне наповнення та забезпечує системну єдність, а завдяки сукупності спеціальних знань - укласти висновок судового експерта з відповідями на ті питання, за розв'язання яких раніше не бралися навіть досвідчені фахівці. судовий ветеринарний експертиза судочинство

3. Методи судово-ветеринарної експертизи

Під час проведення експертиз чи експертних досліджень, з метою виконання певного експертного завдання, судовими експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз. Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження)) належить до компетенції судового експерта [16, п. 1.4]. Специфіка предмета й об'єктів судово-ветеринарної експертизи обумовлює специфіку її методів і методик.

Аналіз раніше проведеного аналізу наукових даних демонструє, що на обрання методів дослідження, крім предмета, завдань, об'єктів експертизи, значною мірою впливає ступінь ефективності того чи іншого методу, що виражається в його дієвості, умовній економічності, допустимості з точки зору закону, складності, можливості проведення повторного дослідження, надійності, тривалості тощо [17]. Тож автором цього дослідження розкрито можливості застосування системи методів судової експертизи у судово-ветеринарних дослідженнях.

Обґрунтовано стверджуємо, що до методів судововетеринарної експертизи належать діалектичний метод і методи логіки та інші загальні (загальнопізнавальні) методи, окремі методи (інструментальні та допоміжно-технічні), а також спеціальні методи, функції яких виконують спеціалізовані (конкретні) методики вирішення певних експертних завдань. Систематизація за таким критеріями з урахуванням належності до загальних методів пізнання всеохоплюючого діалектичного методу та методів логіки прийнятна для будь-якого виду експертного дослідження, у т. ч. судово-ветеринарної експертизи. Схема й послідовність застосування методик дослідження можуть змінюватись, залежно від питань, поставлених для вирішення судово-ветеринарного експерта, кількості і попереднього стану об'єктів, наданих на дослідження.

За ступенем спільності та субординації методів дослідження в судовій експертизі взагалі та судово-ветеринарній експертизі зокрема, автором цієї роботи запропоновано їх поділ, адаптований до потреб судово-ветеринарної експертизи, зокрема: 1) діалектичний метод і методи логіки (аналіз, синтез, індукції, дедукції, формалізації вхідних даних, конкретизація, аналогія, ідеалізація, порівняння, системно-структурний); 2) загальнопізнавальні методи (спостереження, вимірювання, описування, планування, моделювання, побудова гіпотез, метод експерименту, програмно-математичні методи тощо); 3) окремі методи використовують в окремих, проте не в усіх галузях знань (судова фотографія, мікрофотографія, мікроскопічні методи дослідження (цитологічні, гістологічні, електронно-мікроскопічні), рентгенологічні, ультрасонографічні, гістологічні, мікробіологічні (бактеріологічні, вірусологічні, мікологічні), імунологічні, гематологічні тощо); 4) функції спеціальних методів судово-ветеринарної експертизи виконують методики клінічної діагностики хвороб тварин і методики патоморфологічної діагностики. Вони спрямовані на вирішення певних завдань, притаманних судово-ветеринарній експертизі [18].

Таким чином, виходячи із тієї обставини, що методологія судово-ветеринарної експертизи, перебуваючи на стадії становлення, потребує чіткої систематизації методів, виявлення форм та можливостей для їх застосування. Автором цієї роботи нині розроблені та продовжують розроблятися процедури судово-ветеринарних досліджень, зокрема, щодо визначення ступеня тяжкості шкоди, заподіяної здоров'ю тварини [19], судово-ветеринарного дослідження тварин з метою встановлення їх каліцтва [20], судово-ветеринарної експертизи трупів тварин [21], вилучення об'єктів судово-ветеринарної експертизи з трупа тварини для лабораторних досліджень [22] та інші.

4. Експертні завдання, що вирішуються судово-ветеринарною експертизою

Науково-обґрунтована класифікація загальних завдань, які можуть бути вирішені судово-ветеринарною експертизою вкрай важлива, оскільки сприяє її розвиткові та удосконаленню; полегшує орієнтування суб'єктів призначення у величезному обсязі різних видів, родів і класів суміжних судових експертиз у процесі вирішення питання про належність предмета до судово-ветеринарної експертизи під час формулювання завдання судовому експерту; дає змогу правильно вибрати судово-експертну установу, у якій на високому професійному рівні компетентні судові експерти здатні вирішити поставлені питання; допомагає вдосконалити організацію роботи спеціалізованих судово-експертних установ; спонукає вдосконалювати науково-технічні засоби, які використовують для проведення судово-ветеринарної експертизи, та цілеспрямовано навчати судових експертів її проводити [23].

Завдання судово-ветеринарної експертизи (ідентифікаційні, діагностичні та ситуаційні) мають тісний зв'язок із предметом експертного дослідження, адже предмет відображається у питаннях, які уповноважена особа чи орган ставлять на вирішення судовому експертові, на що звертає увагу М. Г. Щербаковський [24].

Слушною з наукової точки зору є наша позиція, згідно з якою у судово-ветеринарній експертизі ідентифікаційні завдання полягають у тому, що вони дозволяють здійснити ідентифікацію цілого об'єкта (ідентифікованого), наприклад, трупа тварини, за окремими від нього частинами (ідентифікуючого). Метою експертної ідентифікації є встановлення тотожності шуканого об'єкта (наприклад, туші тварини) і конкретних об'єктів, що перевіряються (наприклад, фрагментів туші тварини), тобто того, що це один і той же об'єкт, проте знаходяться у різному стані. Ідентифікація цілого об'єкта судово-ветеринарної експертизи за окремими частинами цього ж цілого, дозволяє встановити зв'язок між вчиненим правопорушенням і фактом виникнення слідів, тобто залежність різних, але взаємопов'язаних між собою подій, а також причетність особи до вчинення злочину тощо.

Ототожнення кормів і кормових добавок, як об'єктів судово-ветеринарної експертизи, може бути потрібним для встановлення, чи мають вони єдине джерело походження, наприклад, встановлення належності кормів та кормових добавок до однієї партії, встановлення факту їх вироблення одним оператором ринку, за однією рецептурою, на одній технологічній лінії тощо.

Діагностичні завдання судово-ветеринарної експертизи розв'язуються для встановлення властивостей і стану об'єктів цього класу судової експертизи.

Ситуаційні (ситуалогічні) завдання судово-ветеринарної експертизи мають інтеграційний характер, спрямовані на встановлення певної ситуації, пов'язаної із встановленням механізму взаємодії (контактування) окремих компонентів взаємодіючого комплексу, елементами якого є живі підекспертні тварини, трупи тварин чи їх залишки, корми для тварин та кормові добавки, окремі об'єкти тваринного походження (внутрішні органи, кістки скелета, сліди крові, сперми, виділень, блювотні маси, ембріони, відчленовані частини туші чи трупа тварини, скелетовані трупи, зольні залишки тварини, похідні шкірних покривів тваринного походження (волосся, пір'я, луска тощо), шматки хутра та шкури тощо; місце події; матеріали справи чи провадження; матеріали, отримані під час оперативно-розшукової чи слідчої діяльності (протоколи, схеми, фото-, відеодокументи); ветеринарні документи, забезпечуючи, таким чином, відтворення події, що розслідується.

Завдання судово-ветеринарної експертизи можуть вирішуватись у формі однорідної експертизи з використанням спеціальних ветеринарних знань чи комплексної судової експертизи, шляхом інтеграції спеціальних знань у різних галузях науки, зокрема: комплексною судовою ветеринарно-біологічною, ветеринарно-трасологічною, ветеринарно-балістичною, ветеринарно-медичною, ветеринарно-генетично-молекулярною експертизою тощо [23, с. 83].

Не можуть бути поставлені на вирішення судово-ветеринарної експертизи питання правового характеру щодо виявлення порушень нормативно-правових актів [25, с. 86]. Судово-ветеринарному експертові можуть ставитися питання щодо відповідності чи не відповідності об'єкта вимогам нормативно-правових чи нормативно-технічних документів (національних стандартів - ДСТУ чи технічних умов - ТУ) на основі яких вони виготовлені.

Таким чином, чітке окреслення кола завдань судово-ветеринарного дослідження (ідентифікаційних, діагностичних та ситуаційних) забезпечує можливість визначення його предмета, що у свою чергу, є підставою для розмежування судово-ветеринарної експертизи від інших

класів і видів суміжних судових експертиз, а також дозволяє окреслити чіткі шляхи їх вирішення та обґрунтовано здійснити судово-ветеринарне та криміналістичне оцінювання ознак як на кожній стадії експертного дослідження, так і у синтезуючому розділі висновку експерта, надати правильні й обґрунтовані заключні висновки за результатами проведення судово-ветеринарної експертизи в цілому.

5. Принципи судово-ветеринарної експертизи

Зважаючи на те, що концептуальні теоретичні положення судово-ветеринарної експертизи, у тому числі й реалізація принципів судово-експертної діяльності в Україні у судово-ветеринарних дослідженнях, з урахуванням специфіки предмета й особливостей об'єкта дослідження, нині перебувають на стадії становлення, проте вже є початкові напрацювання у цій сфері діяльності.

У науковій праці «Principles of forensic expert activities in Ukraine and their implementation in forensic veterinary research» (2022) автор цієї публікації вперше сформулював дефініцію поняття «принципи судової-ветеринарної експертизи», зміст якої полягає в тому, що це «система основоположних керівних засад, вихідних начал, ключових ідей, що відображають сутність та зміст діяльності судово-ветеринарного експерта, визначають основні правила наукового пізнання специфічних матеріальних і матеріалізованих об'єктів дослідження, закріплюють загальний порядок практичної діяльності судового експерта та спрямовані на регулювання правовідносин щодо судово-ветеринарної експертизи» [26].

Так, автором цього дослідження виокремлено принципи судово-експертної діяльності в Україні та аргументовано умови для їх реалізації у процесі судово-ветеринарних досліджень. Встановлено, що система принципів судово-ветеринарної експертизи складається із загальноправових (принцип верховенства права, принцип законності) та спеціальних (принцип науковості, системності, всебічності, повноти, неупередженості судово-ветеринарного експертного дослідження; принцип компетентності та атестації судово-ветеринарного експерта; принцип незалежності і методологічної самостійності судово-ветеринарного експерта; принцип допустимості використання методів, засобів і способів проведення судово-ветеринарних експертних досліджень; принцип максимального збереження об'єктів дослідження; принцип наукової обґрунтованості, об'єктивності, достовірності, правильності і правдивості висновку судово-ветеринарного експерта; принцип верифікації висновку експерта; принцип дотримання професійної етики судово-ветеринарним експертом; принцип особистої відповідальності судово-ветеринарного експерта) [26, с. 120].

Обґрунтовано стверджуємо, що недотримання хоч одного із принципів судово-ветеринарної експертизи під час здійснення судово-експертної діяльності призводить до порушення всієї системи окреслених нами принципів, а також невідповідність принципам і нормам законодавства, а також порушення визначених форм здійснення експертних процедур. Це, у свою чергу, створює умови для визнання висновку експерта, необ'єктивним, необґрунтованим, неправдивим, а, як доказ за справою, недопустимим, отже, відповідно до ст. 89 Кримінального процесуального кодексу України [27] його не можна використовувати у судочинстві для прийняття процесуальних рішень, на нього не може посилатися слідчий чи дізнавач під час укладання обвинувального висновку, а суд - під час ухвалення судового рішення.

Резюмуючи, зробимо проміжні висновки, що значення принципів судово-ветеринарної експертизи полягають у тому, що вони є фундаментом механізму регулювання судово-експертної діяльності в цілому та судово-ветеринарної експертизи, зокрема, активним стрижнем ефективної системи суспільних відносин у галузі цього виду судової експертизи. Принципи судово-ветеринарної експертизи відображають основні риси, сутнісні характеристики, її зміст і призначення.

6. Судово-ветеринарний експерт як суб'єкт судово-ветеринарної експертизи

Суттєвим питанням в царині теорії та практики судової експертизи є вчення про правовий статус судового експерта в контексті чинного законодавства України [28, 29]. Комплексне дослідження загальної теорії судово-ветеринарної експертизи, торкнулося і з'ясування процесуального статусу судово-ветеринарного експерта як суб'єкта судово-експертної діяльності в контексті новітнього законодавства України та систематизації критерії його визначення (спеціальні і процесуальні) [30, с. 79-93]. Відтак, запропонована розширена авторська дефініція поняття «Судово-ветеринарний експерт» полягає у тому, що це «самостійний суб'єкт процесуальних правовідносин та судово-експертної діяльності, що має вищу ветеринарну освіту, освітній рівень «спеціаліста» або «магістра», пройшов фахову експертну підготовку, атестований та набув кваліфікацію судово-ветеринарного експерта за експертною спеціальністю 18.1 «Ветеринарні дослідження», володіє спеціальними знаннями і навичками у сфері ветеринарної медицини на професійній основі, уповноважений на вирішення завдань судово-ветеринарної експертизи та залучений у порядку, встановленому законодавством, здійснює дослідження об'єктів судово-ветеринарної експертизи, що містять відомості про обставини вчинення правопорушення, шляхом використання спеціальних знань, укладає висновок судового експерта або повідомляє про неможливість його складання» [30, с. 78-79].

Така дефініція ґрунтується на спеціальних критеріях визначення процесуального статусу судово-ветеринарного експерта, деталізуючи особливості його професійної діяльності в системі судово-експертного забезпечення судочинства.

Висновки

Точне визначення таких фундаментальних понять в теорії судової експертизи, як «предмет», «об'єкт», «методи», «завдання», «принципи» та «суб'єкти», дозволило розробити та сформулювати типові питання, які одночасно є і завданнями, що виносяться на вирішення судовому експерту; окреслити коло фактичних даних, які можуть бути установлені під час проведення судово-ветеринарної експертизи; визначити природу спеціальних знань судово-ветеринарного експерта, яка випливає із предмета судово-ветеринарної експертизи; проводити судово-ветеринарне дослідження лише тих матеріальних і матеріалізованих об'єктів, які є носіями інформації у межах предмета цієї експертизи або комплексної судової експертизи шляхом інтеграції спеціальних знань; започаткувати проведення комплексних судових експертиз шляхом інтеграції спеціальних знань, зокрема, й з ветеринарної медицини; доповнити процесуальне законодавство [27], базовий Закон «Про судову експертизу» № 4038-XII [31], відомчі інструкції з призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень [16, 32] щодо обов'язковості призначення судово-ветеринарної експертизи для з'ясування тяжкості та характеру шкоди, заподіяної здоров'ю тварини, а також для встановлення причини смерті тварин (ссавців тварин, тваринних гідробіонтів, бджіл тощо); включити рекомендації про призначення судово-ветеринарної експертизи до змісту методик розслідування окремих видів правопорушень проти здоров'я і життя тварин; відмежувати судово-ветеринарну експертизу від судових експертиз суміжних родів чи видів, зокрема, судово-біологічної, судової молекулярно-генетичної тощо; розробити методики і окремі методи судово-ветеринарної експертизи для дослідження властивостей специфічних її матеріальних об'єктів з метою отримання інформації, що міститься в них з метою розв'язання типових експертних завдань; організувати ефективне проведення судово-ветеринарної експертизи у спеціалізованих експертних установах; визначити перспективні напрями науково-дослідної роботи у сфері судово-експертної діяльності в цілому та судово-ветеринарної експертизи зокрема.

Список використаних джерел

1. Щербаковський М. Г. Проведення та використання судових експертиз у кримінальному провадженні: монографія. Харків, 2015. С. 98-132. URL: https://dspace.univd.edu.ua/ xmlui/handle/123456789/6020.

2. Клименко Н. І. Поняття та місце загальної теорії судової експертології в системі юридичних наук, її завдання. Криміналістика і судова експертиза. 2018. Вип. 63, ч. 1. С. 20-27. URL: file:///C:/Users/User/Downloads/L4Wbs_ sJzWzPJjSXc-4EHYWhKAIVuoAl%20(5).pdf.

3. Клюєв О. М. Удосконалення експертного забезпечення правосуддя: теоретичні, правові та організаційні аспекти. Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: зб. наук. пр. 2019. Вип. 19. С. 102-117. DOI: 10.32353/khrife.1.2019.08.

4. Яценко І. В. Вплив новітніх наукових здобутків Харківської наукової школи судово-ветеринарних експертів на ефективність призначення та проведення судововетеринарної експертизи. Progressive research in the modern world. Proceedings of the 6th International scientific and practical conference. BoScience Publisher. Boston, USA. 2023. Pp. 25-47. URL: https://sci-conf.com.ua/wp-content/uploads/ 2023/03/PROGRESSIVE-RESEARCH-IN-THE-MODERNWORLD-2-4.03.23.pdf.

5. Munro R., Ressel L., Grone A., Hetzel U., Jensen H. E., Paciello O., Kipar A. European Forensic Veterinary Pathology Comes of Age. J Comp. Pathol. 2020. 179. 83-88. DOI: 10.1016/j.jcpa.2020.08.003.

6. Cooper J. E., Cooper M. Veterinary involvement in forensic medicine. Vet. Rec. 2021. Vol. 189. Is. 6. Рр. 249-250. DOI: 10.1002/vetr.1004

7. Stern A. W., McEwen B., McDonough S. P., Viner T., Brooks J. W., Kagan R., Brower A. Veterinary forensic pathology standards. J Forensic Sci. 2021. Vol. 66. Iss. 3. Art. 1176. DOI: 10.1111/1556-4029.14683.

8. Bartelink E. J., Clinkinbeard S., Spessard C., Kilmartin A., Spangler W. L. Documenting non-accidental injury patterns in a dog abuse investigation: A collaborative approach between forensic anthropology and veterinary pathology. J. Forensic Sci. 2022. Vol. 67. Iss. 2. Рр. 756-765. DOI: 10.1111/15564029.14948.

9. Spargo K. E., Rubio-Martinez L. M., Wheeler D. P., Fletcher L., Carstens A. Catastrophic musculoskeletal injuries in Thoroughbred racehorses on racetracks in Gauteng, South Africa. J. S. Afr. Vet. Assoc. 2019. Vol. 90 (0). Art. 5. DOI: 10.4102/jsava.v90i0.1640.

10. Wolf C., Gerst K., Gerst S., Priemer G. Post-mortem clinical pathology in cattle - an additional tool for the veterinary pathologist. Tierarztl Prax Ausg G Grosstiere Nutztiere. 2021. Vol. 49. Is. 6. Рр. 403-412. DOI: 10.1055/a-1593-6948.

11. Hsiou C.-L., Hsu C.-C., Liao P.-W., Yang F.-H., Lee A. N., Huang W.-H. Forensic Death Investigations of Dog Bite Injuries in 31 Cats. Animals (Basel). 2022. Vol. 12. Is.18. Art. 2404. DOI: 10.3390/ani12182404.

12. Benayache N.-Y., Afri-Mehennaoui F.-Z., KheriefNacereddine S., Vo-Quoc B., Hushchyna K., Nguyen-Quang T., Bouaicha N. Massive fish death associated with the toxic cyanobacterial Planktothrix sp. bloom in the Bbni-Haroun Reservoir (Algeria). Environ Sci Pollut Res Int. 2022. Vol. 29. Is. 53. Рр. 80849-80859. DOI: 10.1007/s11356-022-21538-7.

13. Abay Z., Bezabeh A., Gela A., Tassew A. Evaluating the Impact of Commonly Used Pesticides on Honeybees (Apis mellifera) in North Gonder of Amhara Region, Ethiopia. J. Toxicol. 2023. Vol. 30. Art. 2634158. DOI: 10.1155/2023/2634158.

14. Dunham-Cheatham S.M., Klingler K., Peacock M., Teglas M. B., Gustin M. S. What is in commercial cat and dog food? The case for mercury and ingredient testing. Sci. Total. Environ. 2019. Vol. 20. Is. 684. Рр. 276-280. DOI: 10.1016/j.scitotenv.2019.05.337.

15. Яценко І. В. Предмет судово-ветеринарної експертизи та його значення в теорії і практиці судової експертизи. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. 2022. Серія Прово. Вип. 73, ч. 2. С. DOI: 10.24144/23073322.2022.73.55.

16. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень: наказ Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98#Text.

17. Сімакова-Єфремян Е. Б., Балинян Т. Є., Дереча Л. М. Про критерії оцінювання методик проведення судових експертиз в Україні. Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. 2010. Вип. 10. С. 151-161.

18. Яценко І., Сімакова-Єфремян Е., Дереча Л. Методи судової експертизи та їх застосування у судово-ветеринарних дослідженнях. Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: зб. наук. пр. Харків: ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса». 2021. Вип. 2 (24). С. 52-76. DOI: 10.32353/khrife.2.2021.04.

19. Правила судово-ветеринарного визначення ступеня тяжкості шкоди, заподіяної здоров'ю тварини (методичні рекомендації) / І. В. Яценко, О. І. Париловський. Харків: ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса», 2022. 47 с.

20. Методика судово-ветеринарного дослідження тварин з метою встановлення їх каліцтва / І. В. Яценко. Харків: ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса», 2021. 50 с.

21. Методика судово-ветеринарної експертизи трупів тварин / І. В. Яценко, О. І. Париловський, Р. Г. Казанцев. Харків: ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», 2022. 336 с.

22. Порядок вилучення об'єктів судово-ветеринарної експертизи з трупа тварини для лабораторних досліджень: Методичні рекомендації / І. В. Яценко, Р. Г. Казанцев. Харків: ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса», 2021. 51 с.

23. Яценко І. В. Завдання судово-ветеринарної експертизи: теоретичні й праксеологічні проблеми та шляхи їх вирішення. Форум Права. 2023. Вип. 74, № 1. С. 68-81. DOI: DOI: 10.5281/zenodo.7319900.

24. Щербаковський М. Г. Типові завдання судовоекспертного дослідження. Право і безпека. 2016. № 4 (63). С. 6-11. URL: https://dspace.univd.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/ 123456789/1676/PiB_shcherbakovsky_2016_4.pdf?sequence= 2&isAllowed=y¹.

25. Яценко І. В. Правовий статус судово-ветеринарного експерта як суб'єкта судово-експертної діяльності в контексті новітнього законодавства України. Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. 2022. Вип. 4 (29). С. 68-109. DOI: 10.32353/khrife.4.2022.04.

26. Yatsenko I. Principles of forensic expert activities in Ukraine and their implementation in forensic veterinary research. Archives of Criminology and Forensic Sciences. 2022. № 1 (5). С. 115-142. DOI: 10.32353/acfs.3.2021.0.

27. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України № 4651-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/4651-17#Text.

28. Шепітько В. Ю. Проблеми використання спеціальних знань крізь призму сучасного кримінального судочинства в Україні. Судова експертиза. 2014. № 1. С. 11-18 ;

29. Шульженко А. В. Процесуальний статус і особливості процесуальної діяльності експерта й спеціаліста. Науковий вісник Між народного гуманіт арного університ ет у. Серія «Юриспруденція». 2016. № 19. С. 132--134. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_jur_2016_19_36.

30. Яценко І. Судово-ветеринарний експерт як суб'єкт процесуальних правовідносин і судово-експертної діяльності. Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. 2022. Вип. 3 (28). С. 64-97. DOI: 10.32353/khrife.3.2022.05.

31. Про судову експертизу: Закон України від 25.02.1994 № 4038-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/403812#Text.

32. Інструкція про особливості здійснення судовоекспертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах: наказ Міністерства юстиції України 12.12.2011 р. № 3505/5. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1431-11#Text.

Размещено на Allbest.ru