Підстави залучення третіх осіб, які на заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, до участі у справі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

ПІДСТАВИ ЗАЛУЧЕННЯ ТРЕТІХ ОСІБ, ЯКІ НЕ ЗАЯВЛЯЮТЬ САМОСТІЙНІ ВИМОГИ ЩОДО ПРЕДМЕТУ СПОРУ, ДО УЧАСТІ У СПРАВІ

Лемик Роксолана Ярославівна кандидат

юридичних наук з юридичної психології,

доцент кафедри цивільного права

та процесу юридичного факультету

м. Львів

Анотація

В результатах цивільної справи можуть бути зацікавлені не лише сторони, а й інші особи, які не є безпосередніми учасниками спору, переданого на розгляд і вирішення суду. Такими особами в цивільних процесуальних відносинах є треті особи.

Правове становище третіх осіб у процесі посідають особи, які мають юридичний інтерес до справи, але інтерес, яких не є рівноцінним інтересам сторін (позивача чи відповідача).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Інститут третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, зумовлений перш за все необхідністю забезпечити можливість здійснення відповідними суб'єктами права регресу.

Проте і надалі дискусійними у науці цивільного процесуального права залишаються такі поняття, як правовий статус третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору у цивільному судочинстві, мета і завдання участі таких суб'єктів, особливості реалізації їх процесуальних прав і обов'язків. Все це свідчить про актуальність дослідження на науковому рівні правових проблем участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору в цивільному процесі для захисту прав, свобод та інтересів інших осіб.

У цій статті автором досліджено нормативний матеріал, наукову літературу і судову практику щодо участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору в цивільному судочинстві. Сформульовано висновки та пропозиції стосовно підстав вступу в цивільне провадження цих третіх осіб та їх правового статусу під час розгляду справи. Також, окрему увага приділено порядку вступу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору в цивільне провадження.

Ключові слова: треті особи; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору; учасники справи позовного провадження.

Annotation

Lemyk Roksolana Yaroslavivna PhD in Legal Psychology, Associate Professor, Department of Civil Law and Process, Faculty of Law, Ivan Franko National University of Lviv, Lviv

GROUNDS FOR INVOLVEMENT OF THIRD PARTIES, WHO DO NOT DECLARE INDEPENDENT CLAIMS REGARDING THE SUBJECT OF THE DISPUTE, TO PARTICIPATION IN THE CASE

The results of the civil case may be interested not only by the parties, but also by other persons who are not direct participants in the dispute submitted for consideration and decision of the court. Such persons in civil procedural relations are third parties.

The legal position of third parties in the process is occupied by persons who have a legal interest in the case, but interest that is not equivalent to the interests of the parties (plaintiff or defendant).

Third parties who do not claim independent claims on the subject of the dispute may enter the case on the side of the plaintiff or defendant before the end of the preparatory proceedings in the case or before the beginning of the first court session, if the case is considered in the order of simplified litigation, in the case when the decision in the case may affect their rights or obligations in relation to one of the parties. The Institute of third parties who do not declare independent claims on the subject of the dispute is primarily due to the need to ensure the possibility of the relevant subjects of regression law.

However, in the future, such concepts as the legal status of third parties who do not declare independent requirements regarding the subject of the dispute in civil proceedings, the purpose and objectives of the participation of such subjects, the peculiarities of the implementation of their procedural rights and obligations remain controversial in the science of civil procedural law. All this testifies to the relevance of the study at the scientific level of legal problems of the participation of third parties who do not declare independent requirements regarding the subject of the dispute in civil proceedings to protect the rights, freedoms and interests of others.

In this article, the author examined the normative material, scientific literature and judicial practice regarding the participation of third parties who do not declare independent claims on the subject of the dispute in civil proceedings. Conclusions and proposals regarding the grounds for entering into civil proceedings of these third parties and their legal status during the consideration of the case are formulated. Also, special attention is paid to the procedure for the entry of third parties who do not declare independent claims on the subject of the dispute into civil proceedings.

Keywords: third parties; third parties who do not declare independent claims on the subject of the dispute; parties to the case of the claim proceedings.

Постановка проблеми

Цивільне процесуальне законодавство передбачає два види третіх осіб - треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору і треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - це суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які беруть участь у цивільній справі з метою захисту своїх інтересів. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, є заінтересована у результатах розгляду цивільної справи між сторонами, так як рішення суду може вплинути на її права або обов'язки щодо однієї із сторін.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

третій особа спір цивільний

Цьому питанню приділяли увагу такі науковці, як, В. В. Комаров, П. І. Радченко, Д. М. Сібільов, М. Й. Штефан та ін. Процесуальний аспект цього питання відображено в правових позиціях Верховного Суду.

Мета статті - Серед проблем, які потребують розв'язання, основними є з'ясування ряду загальнотеоретичних та практичних питань, пов'язаних із визначенням обсягу прав та обов'язків третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, відмінність їх від інших заінтересованих суб'єктів позовного провадження, а також визначення порядку залучення таких учасників в цивільне провадження.

У цій статті автор ставить своїми завданнями: розкрити ознаки третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору; з'ясувати порядок вступу таких третіх осіб в процес та наслідки їх незалучення у справу; сформувати рекомендації щодо підстав і порядку участі третіх осіб в справах позовного провадження.

Виклад основного матеріалу

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - це учасники справ позовного провадження, які можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін.

Характерна ознака, що відрізняє третіх осіб без самостійних вимог від інших учасників справи - це характер їх заінтересованості у справі. Їх заінтересованість не в предметі спору, а в результатах справи, так як рішення у справі може влинути на їх взаємовідносини з однією із сторін. Тому за змістом такий інтерес є процесуальним.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, може брати участь у справі або на стороні позивача, або на стороні відповідача. В будь-якому разі, процесуальна заінтересованість третьої особи повинна збігатися з заінтересованістю сторони на якій така третя особа бере участь. На боці однієї сторони можуть брати участь декілька третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору [1, ст.53].

Первинно, участь таких третіх осіб полягала в процесуальному забезпеченні права регресу учасників майнових правовідносин. Тому у більшій частині справ треті особи без самостійних вимог беруть участь на стороні відповідача. Наприклад, відповідно до ст. 1172 ЦК України [2], а також згідно з п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», передбачено, що за шкоду, заподіяну працівником під час виконання ним трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває в трудових відносинах, а він відповідає перед нею в порядку регресу.

Незважаючи на те, що інститут третіх осіб був направлений на забезпечення права регресу, його застосування в подальшому істотно розширилося і треті особи почали брати участь також і у справах, що не пов'язані з регресними вимогами.

Участь у процесі цього виду третіх осіб спрямована на те, щоб сприяти захисту прав тієї сторони, на боці якої вони залучаються, не допустити для неї несприятливого рішення суду, оскільки останнє матиме для третьої особи преюдиційне значення - наприклад, надасть право стороні вимагати відшкодування збитків від третьої особи за правом регресу. Крім запобігання пред'явленню невигідного для себе регресного позову, третя особа може бути заінтересованою також у тому, що, вступивши в процес у справі між сторонами, зможе своєчасно запобігти порушенню своїх прав, погіршенню свого правового становища.

Також, участь третіх осіб у процесі забезпечує більш швидкий розгляд справи. Завдяки їх участі розширюється предмет і межі доказування, що в свою чергу сприяє об'єктивному встановленню істини.

Помилково третіми особами без самостійних вимог у судовій практиці іноді визначаються співучасники сторін і суб'єкти захисту прав інших осіб. Наприклад, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у справі № 182/7096/21 про стягнення аліментів на період навчання, залучив до участі у справі повнолітню доньку в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача [4]. Її заінтересованість у результатах справи очевидна: право на утримання (аліменти) на період навчання у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ. Однак, відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Отже, у даній справі донька, як і мама мають майнову заінтересованість. Тому надання доньці статусу третьої особи без самостійних вимог у даному випадку суперечить змісту заінтересованості такого учасника.

Також суд у даній справі повинен був врахувати, що донька перебуває в правових відносинах з відповідачем батьком, тоді як третя особа на стороні позивача повинна перебувати за межами спірних правовідносин сторін.

Саме такою є і позиція Верховного Суду, викладена в Постанові від 29 травня 2020 р. в справі № 140/1868/19 [5]. Третя особа повинна перебувати поза межами спору між сторонами, в іншому разі така особа може мати самостійні вимоги на предмет цього спору. Для таких третіх осіб у принципі неможливий спір про право з протилежною стороною у відповідному судовому процесі. Якщо зазначений спір допускається, то ця особа обов'язково повинна мати процесуальний статус (становище) співвідповідача (співпозивача) у справі, а не третьої особи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.08.2019 року у справі № 910/13209/18 про визнання недійсним рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України [6]; у постанові від 15 липня 2020 р. у справі № 766/20974/17 про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини [7]; постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/17792/17 за позовом ПАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ПАТ «Фармак» [8].

Отже, суд не може покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-які матеріально-правові обов'язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто приймати рішення або ухвалу про права чи обов'язки цих третіх осіб.

Також не можна ототожнювати третіх осіб з органами чи особами, яким законом надано право здійснювати представництво інших осіб (так звані, суб'єкти ст. 56 ЦПК України). Основною відмінністю між цими суб'єктами позовного провадження є цивільно-процесуальна функція, яку вони виконують, оскільки участь у справі органів чи осіб з представницькими функціями на підставі ст. 56 ЦПК України, обумовлена необхідністю здійснення покладених на них обов'язків і захисту прав інших осіб (у тому числі і третіх осіб) та інтересів держави. Саме тому, цілком недоречним є залучення, наприклад, органу опіки піклування як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, у справах, де предмет розгляду стосується інтересів дитини.

Наприклад, у справі № 185/6638/20 про позбавлення батьківських прав, треті особи: орган опіки та піклування Павлоградської міської ради і орган опіки та піклування Чечелівської районної у місті Дніпрі [9]; у справі № 383/563/19 про позбавлення батьківських прав, передання дітей та стягнення аліментів, треті особи: органу опіки та піклування Кетрисанівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області і органу опіки та піклування Апрелівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області [10]; у справі № 444/926/20 про усунення перешкод у користуванні та стягнення моральної шкоди, треті особи: органи опіки та піклування Жовківської міської ради, орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради та орган опіки та піклування Жовківської районної державної адміністрації Львівської області [11]. І таких прикладів, нажаль, в судовій практиці є дуже багато.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 ЦПК України [1], треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 365 ЦПК України [1], якщо суд апеляційної інстанції під час підготовки розгляду справи встановить, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов'язки особи, яка не брала участі у справі, він повинен залучити таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Така третя особа може вступити у справу за власною ініціативою, а також залучатися до участі у справі за заявою учасників справи чи ініціативою суду. Зміст заяви від третьої особи про залучення її до участі у справі законом не передбачені, однак, як випливає з положень ч. 4 ст. 53 ЦПК України [1], у такій заяві потрібно зазначити на яких підставах належить залучити до участі у справі таку третю особу.

Якщо третя особа без самостійних вимог залучається з ініціативи сторони, то клопотання про її залучення може бути викладено як в відповідній заяві про залучення третіх осіб так і в заявах по суті справи. Такий висновок можна зробити виходячи з положень п. 2 ч.3 ст. 175 ЦПК, що допускають зазначати у позовній заяві в тому числі і відомості про сторін та інших учасників справи.

Позивач, який ініціював залучення до участі у справі третю особу, після задоволення судом його клопотання, фактично, не може відмовитися від участі такої особи у справі. Наприклад, у справі № 572/3632/15-ц про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів колективу співвласників майнових паїв, ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2021 року провадження в частині залучення Реєстраційної служби Сарненського районного управління юстиції в Рівненській області як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, за зустрічним позовом ОСОБА_3 було закрито. Закриваючи провадження в частині залучення третьої особи до розгляду цієї справи, суд першої інстанції виходив із того, що таке клопотання ОСОБА_3 відповідає вимогам диспозитивності судового процесу щодо розпорядження своїми процесуальними правами позивачем. Однак Верховний Суд в рішенні від 18.08.2021 р. скасував цю ухвалу зазначивши, що третя особа у справі не є стороною у цивільному процесі, а отже, за змістом п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд не може закрити провадження в частині залучення Реєстраційної служби Сарненського районного управління юстиції в Рівненській області як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Тобто, третя особа у справі є лише ^nsor-tes litis (учасником справи), не його стороною, а отже, закрити провадження щодо такої особи неможливо із жодних підстав, визначених ст. 255 ЦПК України [12].

Рішення про залучення третьої особи без самостійних вимог у справу суд приймає у формі ухвали. Аналізуючи доцільність участі третіх осіб у справі, суд повинен враховувати наступні обставини, наявність яких є підставою залученння третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог:

- наявність матеріально-правових відносин між третьою особою та однієї із сторін (трудові, зобов'язальні, родинні);

- ці матеріально-правові відносини випливають (є преюдиційні) з процесуальних відносин, що склались між позивачем і відповідачем у справі на предмет спору;

- ймовірність виникнення на основі цих відносин спору про право цивільне між третьою особою та однією із сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 ЦПК України [1], якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення цивільного суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Якщо буквально тлумачити цю норму, то можна зробити висновок, що суд може зобов'язати таку особу вступити у справу.

Проте, враховуючи принцип диспозитивності, що є домінуючим в цивільних процесуальних відносинах і стосується, в тому числі участі заінтересованих осіб в провадженні та права на участь третіх осіб без самостійних вимог у справі, вважаю, що більш відповідною була попередня редакція ЦПК України, що передбачала обов'язок суду повідомити третю особу про справу, рішення в якій може вплинути на її права або обов'язки щодо однієї із сторін. При цьому суд направляв такій «потенційній» третій особі копію заяви про її залучення і роз'яснював їй право заявити про свою участь у справі. Якщо від третьої особи не надходило повідомлення про згоду на участь у справі, справа розглядалася без її участі. Оскільки суд немає повноважень приймати рішення про права чи обов'язки третіх осіб без самостійних вимог, доречно було б вважати участь таких осіб в провадженні факультативною, за умови, що їх проінформовано про спір який розглядається в суді і який може вплинути на права або обов'язки таких третіх осіб щодо однієї зі сторін. Тому вважаю доречним внести зміни в ч.3 ст. 53 ЦПК України, виклавши її в наступній редакції: «Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки осіб, що не є стороною у справі, суд повідомляє таку особу про справу, направляє їй копію заяви про залучення третьої особи і роз'яснює її право заявити про свою участь у справі. Копія заяви надсилається особам, які беруть участь у справі. Третя особа, яка завила про свою участь справі залучається судом як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Якщо від третьої особи не надійшло повідомлення про згоду на участь у справі, справа розглядається без її участі».

Національне агентство з питань запобігання корупції може бути залучено як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв'язку з повідомленням ним або членом його сім'ї про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою (ч. 2 ст. 53 України).

Згідно із ст. 4 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику [13]. Системний аналіз даного Закону дозволяє дійти висновку, що цей орган є органом публічної влади, який має широке коло прав для реалізації встановлених Законом повноважень. Водночас його правосуб'єктність у цивільних справах тяжіє до правосуб'єктності органів влади, що можуть брати участь у цивільних справах на підставі ст. 56 ЦПК України (прокурор, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини тощо). Частина 6 цієї статті передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов'язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне. Це може стосуватись і Національного агентства з питань запобігання корупції, але потребує змін у чинному законодавстві. Насправді це агентство за жодними ознаками не повинно бути в цивільних справах третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, з точки зору існуючих теоретичних постулатів. Його віднесення до третіх осіб у цивільному процесі - очевидна законодавча помилка, пов'язана із нерозумінням правосуб'єктності третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. [14]

Відповідно до п.26 Постанови пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» [15], нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса. Тому, недоречним є залучати до участі у будь якій справі, що стосується виконання зобов'язань за зобов'язаннями у правочині, що посвідчувався нотаріально, нотаріуса, який посвідчував цей правочин. Наприклад, у справі № 711/6070/21, суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси у спорі про розірвання договору довічного утримання, необґрунтовано і безпідставно ухвалою від 04.11.2021 р. залучила до участі у справі приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору [16].

Після вступу у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору розгляд справи продовжується.

Згідно з ст. 53 ЦПК України, якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред'явити вимоги до сторони, така сторона зобов'язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява. У разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи, обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред'явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред'явленого цією третьою особою до такої сторони.

Такі законодавчі положення, на думку Н. Кучерук суперечать Конституції України та практиці Європейського суду з прав людини. Остання повинна застосовуватися судами як джерело права згідно з вимогами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». У рішеннях від 25.07.2002 р. у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України», від 28.10.1999 р. у справі «Брумареску проти Румунії», від 06.09.2005 р. у справі «Салов проти України» Європейський суд з прав людини наголошував, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, яким передбачається, що в будь-якому спорі рішення суду, яке набрало чинності, не може бути поставлене під сумнів. Отже, положення ст. 53 ЦПК України ставить під сумнів чинне судове рішення, в тому числі його обов'язковість, що визначається Конституцією України (ст. 129) і є однією з основних засад судочинства. Хоча закон передбачає застосування актів лише в тій частині, що не суперечить Конституції України, очевидно, що така законодавча неузгодженість призводитиме до судових колізій [17].

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, належить до числа учасників справи, а тому наділена усім комплексом процесуальних права та обов'язків даного виду суб'єктів процесуальних правовідносин, передбачених ст. 43 ЦПК України. Оскільки такі особи не мають майнової заінтересованості у справі у них, відповідно, і немає розпорядчих прав, які б впливали на початок чи припинення провадження. Тому, наприклад, такі треті особи не можуть порушувати перед судом питання про передачу справи за встановленою юрисдикцією, «оскільки закриття провадження у справі може бути порушено перед судом саме позивачем шляхом подання відповідної заяви і ухвала про передачу справи за встановленою юрисдикцією постановляється судом за заявою позивача у справі» [18].

В процесі доказування третя особа діє самостійно, у відповідності з власними інтересами. Виконання чи утримання від виконання певних процесуальних дій базується на принципі диспозитивності і всебічно залежить від самих третіх осіб.

Висновки

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - це учасники справ позовного провадження, які процесуально заінтересовані у в результатах справи, так як рішення у справі може влинути на їх взаємовідносини з однією із сторін. При цьому вони перебувати поза межами спору між сторонами і не наділені розпорядчими правами і не можуть впливати на зміну чи припинення процесуальних відносин. А враховуючи їх процесуальну роль у справі, доцільним є внесення змін в положення ч.3 ст. 53 ЦПК України, що дозволить залучати таких третіх осіб за їх згодою.

Література

1. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року, № 1618-IV // Відомості Верховної Ради України. 2004. № 40-41, 42. Ст.492. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/l aws/show/ 1618-15#Text

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року, N° 435-IV // Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40-44. Ст.356. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/1618-15#Text

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Режим доступу: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/v0004700-95#Text

4. Ухвала Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2021 р. у справі № 182/7096/21. Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/ 100669826

5. Постанова Верховного суду від 29 травня 2020 р. у справі № 140/1868/19. Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/89544340

6. Постанова Верховного суду від 20.08.2019 р. у справі № 910/13209/18. Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/83783100

7. Постанова Верховного суду від 15 липня 2020 р. у справі № 766/20974/17. Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/90562937

8. Постанова Верховного суду від 02 червня 2020 р. у справі № 910/17792/17. Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/89652144

9. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2021 р. у справі № 185/6638/20. Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/98046283

10. Ухвала Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12 липня 2019 р. у справі № 383/563/19. Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/82979033

11. Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 05 липня 2021 р. у справі № № 444/926/20. Режим доступу:https://reyestr.court.gov.ua/Review/98088950

12. Постанова Верховного суду від 18 серпня 2021 у справі № 572/3632/15-ц р. Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/99088324?fbclid=IwAR3l6onws68i_KF6Y U5vrnKj LmRDsFXebMNYp6elQ3sFLpMhqi8TyIdsi_g

13. Про запобігання корупції: Закон України, 14.10.2014 року, № 1700-VII // Відомості Верховної Ради (ВВР).2014.№ 49.ст.2056. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/ show/1700-18#Text

14. Сібільов Денис Михайлович Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: окремі питання доктрини та законодавчі тренди / Д.М. Сібільов // Теорія і практика правознавства. 2018. Вип. 2 (14). Режим доступу: https://core.ac.uk/ download/pdf/230567053.pdf

15. Постанови пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/ show/v0009700-09#Text

16. Ухвала Придніпровського районного суду м.Черкаси від 04.11.2021 р. у справі № 711/6070/21. Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/100898717

17. Н.Кучерук Треті особи в адмінпроцесі: окремі проблеми / Н.Кучерук // Юридична газета online. 24 жовтня 2018 р. №43-44 (645-646). Режим доступу: https://yur-gazeta.com/ publications/practice/sudova-praktika/treti-osobi-v-adminprocesi-okremi-problemi.html

18. Ухвала Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 р. у справі № 2а1328/10/2670. Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/89289788?fbclid=IwAR1x emS9hdlAnPTeWO4THyJFupxUOG9myMfKdkLd1dVNE9G8R ruvttiRn4

References

1. Tsyvil'nyj protsesual'nyj kodeks Ukrainy [Civil Procedure Code Ukraine]. (2004 March 18). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Bulletin of Verkhovna Rada of Ukraine. Kyiv: Parlam. vyd-vo [in Ukrainian]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text [in Ukrainian].

2. Tsyvil'nyj kodeks Ukrainy [Civil Code Ukraine]. (2003 January 16). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Bulletin of Verkhovna Rada of Ukraine. Kyiv: Parlam. vyd-vo [in Ukrainian]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text [in Ukrainian].

3. Postanova Plenumu Verkhovnoho Sudu Ukrainy № 4 vid 31 bereznia 1995 r. «Pro sudovu praktyku v spravakh pro vidshkoduvannia moral'noi (nemajnovoi) shkody». Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text [in Ukrainian].

4. Ukhvala Nikopol's'koho mis'krajonnoho sudu Dnipropetrovs'koi oblasti vid 29 zhovtnia 2021 r. u spravi № 182/7096/21. Retrieved from https://reyestr.court.gov.ua/Review/100669826 [in Ukrainian].

5. Postanova Verkhovnoho sudu vid 29 travnia 2020 r. u spravi № 140/1868/19. Retrieved from https://reyestr.court.gov.ua/Review/89544340 [in Ukrainian].

6. Postanova Verkhovnoho sudu vid 20.08.2019 r. u spravi № 910/13209/18. Retrieved from https://reyestr.court.gov.ua/Review/83783100 [in Ukrainian].

7. Postanova Verkhovnoho sudu vid 15 lypnia 2020 r. u spravi № 766/20974/17. Retrieved from https://reyestr.court.gov.ua/Review/90562937 [in Ukrainian].

8. Postanova Verkhovnoho sudu vid 02 chervnia 2020 r. u spravi № 910/17792/17. Retrieved from https://reyestr.court.gov.ua/Review/89652144 [in Ukrainian].

9. Rishennia Pavlohrads'koho mis'krajonnoho sudu Dnipropetrovs'koi oblasti vid 02 lypnia 2021 r. u spravi № 185/6638/20. Retrieved from https://reyestr.court.gov.ua/Review/98046283 [in Ukrainian].

10. Ukhvala Bobrynets'koho rajonnoho sudu Kirovohrads'koi oblasti vid 12 lypnia 2019 r. u spravi № 383/563/19. Retrieved from https://reyestr.court.gov.ua/Review/82979033 [in Ukrainian].

11. Rishennia Zhovkivs'koho rajonnoho sudu L'vivs'koi oblasti vid 05 lypnia 2021 r. u spravi № № 444/926/20. Retrieved from https://reyestr.court.gov.ua/Review/98088950 [in Ukrainian].

12. Postanova Verkhovnoho sudu vid 18 serpnia 2021 u spravi № 572/3632/15-ts r. Retrieved from https://reyestr.court.gov.ua/Review/99088324?fbclid=IwAR3l6onws68i_KF6YU 5vrnKjLmRDsFXebMNYp6elQ3sFLpMhqi8TyIdsi g [in Ukrainian].

13. Pro zapobihannia koruptsii: Zakon Ukrainy, 14.10.2014 roku, № 1700-VII [Law of Ukraine on the Prevention of Corruption from October 4 20014, № 1700-VII] Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Bulletin of Verkhovna Rada of Ukraine. Kyiv: Parlam. vyd-vo [in Ukrainian]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text [in Ukrainian].

14. Sibil'ov Denys Mykhajlovych (2018) Treti osoby, iaki ne zaiavliaiut' samostijnykh vymoh schodo predmeta sporu: okremi pytannia doktryny ta zakonodavchi trendy [Third parties who do not declare independent claims on the subject of the dispute: individual issues of doctrine and legislative trends]. Teoriia i praktyka pravoznavstva - Theory and practice of law, 2 (14). Retrieved from https://core.ac.uk/download/pdf/230567053.pdf [in Ukrainian].

15. Postanovy plenumu VSU № 9 vid 06.11.2009 r. «Pro sudovu praktyku rozghliadu tsyvil'nykh sprav pro vyznannia pravochyniv nedij snymy». Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/v0009700-09#Text [in Ukrainian].

16. Ukhvala Prydniprovs'koho rajonnoho sudu m.Cherkasy vid 04.11.2021 r. u spravi № 711/6070/21. Retrieved from https://reyestr.court.gov.ua/Review/100898717 [in Ukrainian].

17. N.Kucheruk (2018) Treti osoby v adminprotsesi: okremi problemy [Third parties in the administrative process: individual problems]. Yurydychna hazeta online - Legal Newspaper Online, 43-44 (645-646). Retrieved from https://yur-gazeta.com/publications/practice/sudovapraktika/treti-osobi-v-adminprocesi-okremi-problemi.html [in Ukrainian].

18. Ukhvala Velykoi Palaty Verkhovnoho Sudu vid 13 travnia 2020 r. u spravi № 2a-1328/ 10/2670. Retrieved from https://reyestr.court.gov.ua/Review/89289788?fbclid=IwAR1xemS9h dlAnPTeWO4THyJFupxUOG9myMfKdkLd1dVNE9G8R_ruvttiRn4 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru