Система законодавства України в галузі ветеринарної медицини в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ В ГАЛУЗІ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ В УКРАЇНІ

Павловська Наталія Володимирівна

кандидат юридичних наук, доцент, доцент

кафедри теорії та історії права

Анотація

В даній статті проаналізовано систему законодавства України в галузі ветеринарної медицини в Україні.

Виокремлено ознаки нормативно-правового акту: 1) є зовнішньою формою вираження правових норм, які мають структуру; 2) є обов'язковим для виконання всіма суб'єктами, які підпадають під його дію; 3) суб'єктом правотворчості є компетентні державні органи або інші організації з правом законодавчої ініціативи; 4) урегульовує певні види поведінки суб'єктів, встановлюючи права, обов'язки та відповідальність; 5) має визначену юридичну форму, яка забезпечує його чіткість та зрозумілість; 6) є елементом системи законодавства, який має узгоджуватися з іншими нормами та законами; 7) повинен застосовуватися на всій території України або іншої юрисдикції та до всіх осіб, які підпадають під його дію; 8) повинен бути доступним для ознайомлення всіма зацікавленими особами і суб'єктами правовідносин; 9) передбачає реалізацію у практичній діяльності і забезпечувати виконання своїх положень.

Система нормативно-правових актів публічного адміністрування ветеринарної медицини в Україні, на нашу думку, становить законодавство України в досліджуваній сфері та ієрархічно виглядає наступним чином: 1) міжнародні правові акти, які ратифікувала Україна; 2) акти законодавчої влади; 3) акти виконавчої влади; 4) акти органів місцевого самоврядування.

На рівні актів центральних органів виконавчої влади закріплені стандарти, правила, інструкції, які стосуються виробництва, складу та застосування ветеринарних препаратів, вимог до утримання тварин, ветеринарно-санітарних правил у галузі харчової продукції та інші. Ці нормативно-правові акти спрямовані на забезпечення безпеки та здоров'я тварин, якісного харчування населення, а також розвиток та регулювання ветеринарної медицини в цілому.

Визначено, що система нормативно-правових актів публічного адміністрування ветеринарної медицини в Україні - це сукупність законів, постанов, розпоряджень, інструкцій та інших нормативних документів, які регулюють діяльність у сфері ветеринарної медицини на державному рівні. Ця система встановлює правила, вимоги, процедури та права учасників ветеринарної діяльності, визначає порядок контролю за дотриманням ветеринарно-санітарних норм, регулює обіг та використання ветеринарних препаратів та біологічних продуктів, а також встановлює відповідальність за порушення законодавства у цій галузі.

Ключові слова: нормативно-правовий акт, система законодавства, норма права, галузь ветеринарної медицини, правове регулювання.

Annotation

ветеринарний санітарний публічний адміністрування

Pavlovska Natalia Volodymyrivna Candidate of Legal Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Theory and History of Law, Vadym Hetman Kyiv National University of Economics

THE SYSTEM OF UKRAINIAN LEGISLATION IN THE FIELD OF VETERINARY MEDICINE IN UKRAINE

This article analyzes the system of Ukrainian legislation in the field of veterinary medicine in Ukraine.

The characteristics of a normative-legal act are highlighted: 1) it is an external form of expression of legal norms that have a structure; 2) is mandatory for all subjects subject to its effect; 3) the subject of law-making is competent state bodies or other organizations with the right of legislative initiative; 4) regulates certain types of behavior of subjects, establishing rights, duties and responsibilities; 5) has a defined legal form that ensures its clarity and comprehensibility; 6) is an element of the legislation system, which must be coordinated with other norms and laws; 7) must be applied throughout the territory of Ukraine or another jurisdiction and to all persons subject to its effect; 8) must be available for review by all interested persons and subjects of legal relations; 9) provides for implementation in practical activities and to ensure the fulfillment of its provisions.

The system of legal acts of public administration of veterinary medicine in Ukraine, in our opinion, constitutes the legislation of Ukraine in the researched area and looks hierarchically as follows: 1) international legal acts ratified by Ukraine; 2) acts of the legislative power; 3) acts of executive power; 4) acts of local selfgovernment bodies.

At the level of acts of the central executive authorities, standards, rules, instructions relating to the production, composition and use of veterinary drugs, requirements for keeping animals, veterinary and sanitary rules in the field of food products and others are established. These legal acts are aimed at ensuring the safety and health of animals, quality nutrition of the population, as well as the development and regulation of veterinary medicine in general.

It was determined that the system of regulatory legal acts of the public administration of veterinary medicine in Ukraine is a set of laws, resolutions, orders, instructions and other regulatory documents that regulate activities in the field of veterinary medicine at the state level. This system establishes the rules, requirements, procedures and rights of participants in veterinary activities, determines the procedure for monitoring compliance with veterinary sanitary standards, regulates the circulation and use of veterinary drugs and biological products, and also establishes responsibility for violations of legislation in this field.

Keywords: normative legal act, legislation system, rule of law, field of veterinary medicine, legal regulation.

Постановка проблеми

Дослідження системи законодавства України в галузі ветеринарної медицини є важливим з огляду на те, що законодавство з ветеринарної медицини регулює якість та безпеку харчових продуктів тваринного походження, що споживаються людьми. Дослідження цієї системи дозволяє забезпечити відповідність вимогам безпеки та якості продуктів харчування. Водночас, ветеринарна медицина відіграє важливу роль у запобіганні поширенню захворювань в тваринному світі, що може мати великий вплив на здоров'я людей. Дослідження системи законодавства допомагає забезпечити ефективність заходів по контролю та профілактиці захворювань.

Отже, дослідження системи законодавства в галузі ветеринарної медицини є важливим для забезпечення безпеки харчування, захисту тварин та здоров'я громади.

Метою статті є розкриття поняття, ознак та виокремлення елементів системи законодавства України в галузі ветеринарної медицини в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Окремі питання дослідження правових прогалин та колізій в досліджуваній галузі були предметом наукових праць П. С. Вербицького, П. П. Достоєвського, В. М. Горжеєва, О. М. Кучерявенка, В. П. Титаренко, В. П. Хоменка та ін.

Виклад основного матеріалу

Нормативно-правовий акт є вираженням положень позитивного права. Позитивне право в системі права визначається як сукупність законів, норм, правил та інститутів, які існують у певній країні або юрисдикції на певний момент часу. Це конкретні правила та норми, які встановлені законодавчими органами або іншими компетентними установами і є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами цієї юрисдикції. Основними характеристиками позитивного права в системі права є: 1. обов'язковість, тобто позитивне право є обов'язковим для всіх осіб, що підпадають під його дію. Це означає, що всі суб'єкти повинні дотримуватися законів та норм, незалежно від їхнього статусу чи посади; 2. загальність та абстрактність передбачає, що позитивне право формулюється узагальнено і абстрактно, щоб застосовуватися до різних ситуацій і обставин; 3. юридичне визнання, тобто позитивне право отримує силу через визнання державою або іншими компетентними органами, які мають владу у відповідній юрисдикції; 4. законність застосування передбачає, що права і обов'язки, що випливають з позитивного права, засновані на законах, прийнятих згідно з встановленими процедурами та процесами; 5. виконання і захист передбачає механізми для виконання його норм та захисту прав та свобод осіб.

Отже, позитивне право визначає базовий каркас правової системи країни і встановлює правила та процедури для функціонування суспільства. Суспільні відносини, що виникають в галузь ветеринарної медицини урегульовані нормами позитивного права та становлять частину системи національного законодавства. Як нами було зазначено позитивне право виражається через норму права, яка може міститися в нормативно-правових актах різної юридичної сили.

М. В. Цвік, О. В. Петришин визначають нормативно-правовий акт як офіційний документ, прийнятий компетентними суб'єктами правоутворення у визначених законом порядку і формі, який містить норми права [1, с.180, 191].

П.М. Рабінович нормативно-правовий акт визначає як письмовий документ компетентного органу держави, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов'язкове правило поведінки загального характеру. Нормативно-правовий акт -- основна форма права соціально-демократичної орієнтації. Поширеність нормативно-правових актів пояснюється незаперечними перевагами такого способу вираження юридичних норм саме з огляду на загальнолюдських правових принципів, які поступово впроваджуються у право соціально-демократичної орієнтації [2, с.93-94].

Нормативно-правовий акт повинен: -- найбільш чітко, ясно, однозначно-формулювати зміст юридичних прав і обов'язків; -- якнайшвидше довести до відома адресатів юридичної норми її зміст; -- забезпечити сприятливі умови для швидкого відшукування потрібної норми права;

— створити умови для правильного, адекватного розуміння адресатом норми її істинного змісту; -- оперативно змінювати чи скасовувати юридичну норму;

— здійснювати впорядкування, погодження, систематизацію численних норм права [2, с.94].

Вперше на законодавчому рівні визначення поняття «нормативно-правовий акт» було закріплено в Законі України «Про правотворчу діяльність», де нормативно-правовий акт - це офіційний документ, прийнятий (виданий) суб'єктом правотворчої діяльності в установленому Конституцією України та (або) законом порядку у письмовій формі (крім випадків, накладення кваліфікованого електронного підпису у порядку, визначеному законом), який містить норму (норми) права і розрахований на неодноразову реалізацію [3].

Нормативний правовий акт виступає необхідною формою взаємозв'язку між законодавцем та виконавцем, між абстрактними моделями правового регулювання та конкретними суб'єктами права. Письмова форма, чіткість викладу роблять його доступним та зрозумілим для громадян, легітимність та стабільність створюють основу для забезпечення законності та правопорядку в країні.

Отже, у правовій державі кожен нормативно-правовий акт має бути не лише формально визначеним, але й мати правову сутність. Це означає, що він повинен відповідати загальним принципам права, враховувати міжнародні норми прав людини та громадянина, а також бути прийнятим легітимним органом публічної влади, який має відповідні повноваження. Крім того, при прийнятті нормативного акту повинен використовуватися весь комплекс правових засобів та прийомів, які вже визнані світовою практикою. Це включає уважно обдумані та порівняні з гуманістичними принципами правові конструкції та поняття, які відповідають нормі процесуальної форми, адресні типи та методи правового регулювання, а також дотримання демократичних процедур при прийняті законів.

Отже, нормативно-правовий акт - це документ, що містить норми права, які урегульовують поведінку людей шляхом встановлення правового режиму регламентації того чи іншого виду суспільних відносин.

Ознаки нормативно-правового акту:

1) є зовнішньою формою вираження правових норм, які мають структуру;

2) є обов'язковим для виконання всіма суб'єктами, які підпадають під його дію;

3) суб'єктом правотворчості є компетентні державні органи або інші організації з правом законодавчої ініціативи;

4) урегульовує певні види поведінки суб'єктів, встановлюючи права, обов'язки та відповідальність;

5) має визначену юридичну форму, яка забезпечує його чіткість та зрозумілість;

6) є елементом системи законодавства, який має узгоджуватися з іншими нормами та законами;

7) повинен застосовуватися на всій території України або іншої юрисдикції та до всіх осіб, які підпадають під його дію;

8) повинен бути доступним для ознайомлення всіма зацікавленими особами і суб'єктами правовідносин;

9) передбачає реалізацію у практичній діяльності і забезпечувати виконання своїх положень.

Зазначені вище ознаки нормативно-правового акту досить повно описують його сутність і функції. В цілому, наведені ознаки визначають основні аспекти нормативно-правового акта і підкреслюють його важливість і значення в правовій системі.

Нормативно-правові акти в галузі ветеринарної медицини наділені всіма вище виокремленими нами ознаками і включають законодавчі та підзаконні акти, які регулюють діяльність у сфері захисту здоров'я тварин, контролю за харчовою безпекою, профілактики та лікування захворювань у тварин, а також виробництво та обіг ветеринарних препаратів.

Юридичні властивості нормативно-правових актів наступні: - є формально обов'язковим волевиявленням держави; - містять правила поведінки загального характеру; - приймаються тільки певними державними органами (або у деяких випадках, передбачених законом, іншими суб'єктами); - мають точно визначені зовнішні реквізити (ознаки); - публікуються у спеціальних (офіційних) виданнях; - поширюють свою чинність на певний час, певну територію, певне коло суб'єктів. За кожним з цих трьох «параметрів» чинності нормативно-правові акти (як і вміщувані в них юридичні норми) можуть бути класифіковані за певними видами. Правила, за якими визначаються межі чинності нормативно-правових актів, встановлюються законодавством держави та міжнародними договорами [2, с.97].

Нормативні акти забезпечують ефективне правове регулювання у відповідних сферах суспільних відносин. Вони: - диференційовані за видами органів, які їх видають. Апарат держави складається з розгалуженої системи органів, наділених певним обсягом нормотворчих повноважень, який реалізується шляхом прийняття нормативних актів різних видів та різної сфери дії; - конкретизовані за предметом правового регулювання, що відображається в назві (преамбулі) нормативного акта; - існують у вигляді ієрархічної системи, в основі якої лежить юридична сила актів - властивість нормативних актів, що визначає їх співвідношення за змістом з іншими нормативними актами і залежить від компетенції нормотворчого органу та його місця в механізмі держави [1, с.192].

Нормативні правові акти поділяються за: 1) суб'єктам правотворчості: акти органів законодавчої влади (закони, постанови, розпорядження) та органів виконавчої влади (укази, постанови, накази); 2) юридичною силою: законодавчі та підзаконні; 3) ступенем систематизації: прості і кодифіковані; 4) сферою впливу: загальнодержавні, акти органів виконавчої влади, акти органів місцевого самоврядування, локальні нормативні акти; 5) часом: постійні та тимчасові.

Сукупність нормативно-правових актів різної юридичної сиди в галузі ветеринарної медицини становить система законодавства.

Під системою законодавства одні автори мають на увазі тільки сукупність законів; інші - закони, укази Президента України, урядові постанови і розпорядження і чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; треті - і це майже стало традиційним - усю діючу в межах країни (держави) сукупність нормативно-правових актів.

Під системою законодавства умовно, згідно з термінологією, що склалася в навчальній літературі, маємо на увазі усю систему чинних, взаємодіючих нормативно-правових актів. В більш повному обсязі це поняття може бути визначене як форма існування права, спосіб надання юридичного значення нормам права, засіб їх організації та поєднання в конкретні статті, нормативні приписи, законодавства.

Системі законодавства притаманна низка ознак, які характеризують її як статичну і функціональну. Так, по-перше, вона, як форма права, є елементом більш широкої за обсягом правової системи; по-друге, система законодавства має вертикальну (ієрархічну) будову. Це означає, що нормативно-правові акти розташовані в ній залежно від їх юридичної сили, яка визначається місцем відповідного органу в державному апараті. По-третє, вона характеризується цілісністю, системністю, єдиною спрямованістю. Кожний нормативно-правовий акт діє, хоча і самостійно, але в єдиній системі відповідно до тих завдань і цілей, які закріплені в Конституції, законах, інших вищих за юридичною силою актах. Окрім того, кожний нормативно-правовий акт перебуває в ієрархічних, супідрядних зв'язках з іншими нормативними актами. По-четверте, система законодавства має інтегративний характер. Ця її властивість виражається в тому, що вона водночас є і юридичним джерелом права, і формою його існування. Від того, наскільки оптимально система законодавства інтегрує в собі нормативно-правовий матеріал, залежить ефективність правового регулювання [1, с.266-268].

Вирізняють функціональну, горизонтальну, ієрархічну (вертикальну) систему законодавства. Залежно від функціонального призначення нормативно-правових актів можна виокремити: 1) головні нормативно-правові акти, які виконують основну функцію інтегратора (носія) певної сукупності нормативно-правових приписів. Це базові нормативно-правові акти, представлені своєю першопочатковою редакцією, як, наприклад, основи законодавства, кодекси; 2) допоміжні нормативно-правові акти, тобто такі, які вносять часткові зміни в чинні (головні) нормативно-правові акти. За своєю формою це найрізноманітніші акти, від одиничних, які вносять зміни в одну статтю або припис, до таких, що являють собою викладення певного акта в новій редакції; 3) нормативно-правові акти, які виконують функцію припинення юридичної сили окремих нормативних положень або і первісних структурних частин [1, с.266-268].

За обсягом нормативного матеріалу вирізняють такі елементи горизонтальної структури законодавства: 1) нормативно-правовий припис, тобто письмове викладення правила поведінки, принципу, дефініції та інших елементів системи права. За своєю формою - це граматично, логічно і юридичне завершена частина нормативно-правового акта, виражена в його структурних текстових підрозділах. Нормативно-правові приписи є головними елементами змісту нормативно-правового акта як форми права. Структура нормативно-правових приписів закономірно обумовлюється в кожному окремому випадку структурністю норми права; 2) нормативно-правовий акт - це письмовий акт-документ державного органу, який містить сукупність нормативно-правових приписів, спрямованих на регулювання окремої сукупності суспільних відносин; 3) інститут законодавства, який являє собою сукупність взаємопов'язаних та взаємодоповнюючих нормативно-правових приписів, спрямованих на регулювання відповідної уособленої сукупності суспільних відносин. Він може бути галузевим або міжгалузевим; 4) галузь законодавства, яка є взаємопов'язаною системою законодавчих актів. Головне призначення і цінність галузей законодавства в тому, що всі вони виступають засобом існування, вираження і організації структури змісту права на рівні його галузей. У цьому полягає не тільки відносна самостійність і різниця між галузями права і галузями законодавства, але і їх внутрішня єдність [1, с.266-268].

Залежно від юридичної сили нормативно-правових актів, яка визначається місцем правотворчого (правоустановчого) органу в державному апараті, вирізняють ієрархічну вертикальну структуру вітчизняного законодавства, до якої входять такі складові: 1) Конституція України і закони, що встановлюють відправні засади правового регулювання (конституційні закони). Конституція України має найвищу юридичну силу і становить першооснову усього законодавства; 2) кодекси - кодифіковані закони всередині законодавства, їхнє головне призначення - забезпечення на основі науково обґрунтованих принципів комплексного, всебічного і цілісного вирішення тих чи інших завдань економічного і соціального розвитку суспільства. Кодифіковані закони здебільшого функціонують як стрижневі акти, що надає формальної визначеності нормам певної галузі права і є активним центром регулювання суспільних відносин; 3) нормативні укази і розпорядження Президента України, які видаються у відповідності з Конституцією України; 4) підзаконні нормативно-правові акти органів виконавчої влади - постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази і інструкції центральних органів виконавчої влади; 5) акти органів виконавчої влади на місцях; 6) акти місцевих органів самоврядування по здійсненню функцій, які їм делеговані державними органами. Таким чином, залежно від юридичної сили, нормативно-правові акти можна поділити на: а) закони і б) підзаконні нормативно-правові акти.

Система нормативно-правових актів публічного адміністрування ветеринарної медицини в Україні, на нашу думку, становить законодавство України в досліджуваній сфері та ієрархічно виглядає наступним чином:

1) міжнародні правові акти, які ратифікувала Україна;

2) акти законодавчої влади;

3) акти виконавчої влади;

4) акти органів місцевого самоврядування.

Окрім того, в науковій літературі виділяють ще й так звані специфічні юридичні акти, які можуть набувати нормативно-правового значення: - акти прямого волевиявлення населення, що фіксують результати всеукраїнського або місцевих (локальних) референдумів; - акти Конституційного Суду (або іншогооргану конституційної юрисдикції), якщо через них втрачають чинність певні нормативно-правові акти; - деякі рішення певних громадських об'єднань (акти делегованої або санкціонованої державою правотворчості таких об'єднань); - окремі рішення трудових колективів (рішення зборів і рад трудових колективів); - судові рішення, якими визнаються нечинними як такі, що суперечать Конституції, закону, нормативні акти органів виконавчої влади та місцевого самоврядування [2, с.96].

Першу групу законодавства в галузі ветеринарної медицини становлять законодавчі акти, які встановлюють загальні принципи та правила державного регулювання цієї галузі. Вони містять основні положення щодо організації ветеринарної служби, виробництва та обігу ветеринарних препаратів, контролю за захистом здоров'я тварин.

Однією із зовнішніх форм вираження права є закон. Закон - це нормативний правовий акт, що приймається в особливому порядку і має вищу юридичну силу, що виражає державну волю з ключових питань регулювання суспільного і державного життя.

Закони - первинні, основні нормативні акти. Їхня вища юридична сила полягає в тому, що: - всі інші правові акти повинні виходити із законів і ніколи не суперечити їм; - вони не потребують будь-якого затвердження іншими органами; - закони ніхто не має права скасувати, крім органу, який їх видав.

Закони приймаються найвищими органами державної влади (парламентами) або безпосередньо народом у ході референдуму.

Акти органів виконавчої влади та місцевого самоврядування віднесено до групи підзаконних нормативно-правових актів.

Підзаконний нормативний акт - це один із різновидів правових актів, що видаються відповідно до закону, на основі закону, на виконання його, для конкретизації законодавчих розпоряджень або їх тлумачення, або встановлення первинних норм. Характер акту (управлінський, тлумачення тощо) визначають його приналежність до підзаконних актів. Головна їхня властивість полягає у відображенні ієрархії нормативних актів, супідрядності за юридичною силою.

Підзаконні акти є незамінним засобом забезпечення виконання законів. У механізмі реалізації законодавчих норм підзаконним актам належить поряд із процесуальними законами основне значення як юридична основа всієї правореалізуючої діяльності.

Залежно від становища органів, які видають підзаконні акти, їх компетенції, і навіть характеру та призначення самих актів підзаконні акти діляться кілька видів. Чільне місце серед підзаконних актів належить указам Президента, постановам уряду. Міністри видають накази та інструкції; місцеві органи влади та управління приймають рішення та розпорядження.

У законах та в інших (підзаконних) нормативно-правових актах передбачаються юридичні процедури, «механізми» здійснення, реалізації на практиці конституційне закріплених основних прав людини. Акт нормативного волевиявлення вищого представницького органу державної влади або прямого волевиявлення народу (референдуму) є закон, який закріплює вихідне, первинне офіційне джерело суб'єктивних юридичних прав і обов'язків особи [Помилка! Закладку не визначено.].

Підзаконні нормативно-правові акти містять конкретні регламенти та вимоги, що стосуються організації ветеринарної служби, виробництва та обігу ветеринарних препаратів, контролю за захистом здоров'я тварин. Також, вони містять детальні вимоги та правила, які стосуються різних аспектів ветеринарної медицини, таких як реєстрація ветеринарних препаратів, контроль за захистом здоров'я тварин, виробництво та реалізація харчових продуктів тваринного походження.

На рівні актів центральних органів виконавчої влади закріплені стандарти, правила, інструкції, які стосуються виробництва, складу та застосування ветеринарних препаратів, вимог до утримання тварин, ветеринарно-санітарних правил у галузі харчової продукції та інші. Ці нормативно-правові акти спрямовані на забезпечення безпеки та здоров'я тварин, якісного харчування населення, а також розвиток та регулювання ветеринарної медицини в цілому.

Отже, система нормативно-правових актів публічного адміністрування ветеринарної медицини в Україні - це сукупність законів, постанов, розпоряджень, інструкцій та інших нормативних документів, які регулюють діяльність у сфері ветеринарної медицини на державному рівні. Ця система встановлює правила, вимоги, процедури та права учасників ветеринарної діяльності, визначає порядок контролю за дотриманням ветеринарно-санітарних норм, регулює обіг та використання ветеринарних препаратів та біологічних продуктів, а також встановлює відповідальність за порушення законодавства у цій галузі.

Література

1. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін.; За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М. В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О. В. Петришина. Харків: Право, 2009. 584 с.

2. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. посібник. Вид. 6-е. X.: Консум, 2002. 160 с.

3. Про правотворчу діяльність: Закон України від 24 серпня 2023 року № 3354-IX. Офіційний вісник України. 2023. № 88. Ст. 512.

References

1. Zahalna teoriia derzhavy i prava [General theory of the state and law]: Pidruchnyk dlia studentiv yurydychnykh vyshchykh navchalnykh zakladiv [Textbook for students of legal higher educational institutions] / M. V. Tsvik, O. V. Petryshyn, L. V Avramenko ta in.; Za red. d-ra yuryd. nauk, prof., akad. APrN Ukrainy M. V Tsvika, d-ra yuryd. nauk, prof., akad. APrN Ukrainy O. V Petryshyna. Kharkiv: Pravo, 2009. 584 s. [in Ukrainian]

2. Rabinovych, P.M. (2002) Osnovy zahalnoi teorii prava ta derzhavy [Basics of the general theory of law and the state]: Navch. posibnyk. Vyd. 6-e. X.: Konsum. 160 s. [in Ukrainian]

3. Zakon Ukrainy Pro pravotvorchu diialnist [Law of Ukraine On law-making activity] vid 24 serpnia 2023 roku № 3354-IX. Ofitsiinyi visnyk Ukrainy - Official Gazette of Ukraine. 2023. № 88. St. 512. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru