Забезпечення правового статусу національних меншин в Україні в контексті європейської інтеграції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Забезпечення правового статусу національних меншин в Україні в контексті європейської інтеграції

Підбережник Надія Петрівна кандидат наук з державного управління, старший викладач кафедри державної політики та врядування Навчально- наукового інституту адміністрування, державного управління та професійного розвитку, Національний університет «Львівська політехніка», м. Львів

Тютюнник Олег Ігорович аспірант кафедри державної політики та врядування Навчально-наукового інституту адміністрування, державного управління та професійного розвитку, Національний університет «Львівська політехніка», м. Львів

Анотація

національні меншини євроінтеграція правовий

У статті досліджено процес забезпечення правового статусу національних меншин відповідно до міжнародно-правових зобов'язань України в контексті європейської інтеграції. Проаналізовано вимоги ЄС щодо даної проблеми. Здійснено аналіз українського законодавства про національні меншини, зокрема Законів України «Про національні меншини (спільноти) України», «Про внесення змін до Закону України "Про національні меншини (спільноти) України" щодо деяких питань реалізації прав і свобод осіб, які належать до національних меншин (спільнот) України», «Про внесення змін до деяких законів України щодо врахування експертної оцінки Ради Європи та її органів стосовно прав національних меншин (спільнот) в окремих сферах».

Обгрунтовано доцільність в процесі реформування законодавства України про національні меншини відповідно до вимог ЄС керуватись принципами забезпечення власних національних інтересів, які актуалізувались в умовах війни. Зокрема, щодо забезпечення не лише мовно-культурних прав національних меншин, але й державотворчої української нації, недопущення нівелювання здобутків у сфері забезпечення функціонування української мови як державної, недопущення повторної русифікації національного культурного та інформаційного простору.

Доведено, що цілями державної етнополітики мають бути консолідація та інтеграція українського суспільства, забезпечення прав національних меншин та корінних народів, формування української національної ідентичності, інтеграція усіх етносуб'єктів українського суспільства в українську політичну націю.

Ключові слова: національні меншини, європейська інтеграція, ЄС, Венеціанська комісія, адаптація законодавства, мовна політика, національна безпека.

Abstract

Pidberezhnyk Nadiia_Petrivna PhD of Public Administration, Senior Lecturer of Department of Public Policy and Governance, Public Administration, Governance and Professional Development Institute, Lviv Polytechnic National University, Lviv

Tiutiunnyk Oleh Igorovych Graduate student of Department of Public Policy and Governance, Public Administration, Governance and Professional Development Institute, Lviv Polytechnic National University, Lviv,

ENSURING THE LEGAL STATUS OF NATIONAL MINORITIES IN UKRAINE IN THE CONTEXT OF EUROPEAN INTEGRATION

This article explores the process of ensuring the legal status of national minorities in accordance with Ukraine's international legal obligations in the context of European integration. The requirements of the EU on this issue are analyzed. The analysis includes Ukrainian legislation on national minorities, particularly the Laws of Ukraine "On National Minorities (Communities) of Ukraine," "On Amendments to the Law of Ukraine 'On National Minorities (Communities) of Ukraine' Regarding Certain Issues of Implementation of Rights and Freedoms of Persons Belonging to National Minorities (Communities) of Ukraine," and "On Amendments to Certain Laws of Ukraine Regarding the Consideration of the Expert Assessment of the Council of Europe and its Bodies Regarding the Rights of National Minorities (Communities) in Certain Areas."

The expediency of reforming Ukraine's legislation on national minorities in accordance with EU requirements is justified by the need to be guided by the principles of ensuring its own national interests, which have become relevant in the conditions of war. This includes ensuring not only the linguistic and cultural rights of national minorities but also the state-building Ukrainian nation, preventing the leveling of achievements in ensuring the functioning of the Ukrainian language as a state language, and preventing the re-Russification of the national cultural and information space.

It is argued that the goals of state ethnopolitics should include the consolidation and integration of Ukrainian society, ensuring the rights of national minorities and indigenous peoples, forming Ukrainian national identity, and integrating all ethnosubjects of Ukrainian society into the Ukrainian political nation.

Keywords: national minorities, European integration, EU, adaptation of legislation, language policy, national security.

Постановка проблеми

На шляху до членства у Європейському Союзі Україна взяла на себе низку зобов'язань щодо здійснення демократичних трансформацій та захисту європейських цінностей, в основі яких закладено права людини. Ці процеси включають реформування законодавчої бази, її адаптацію до норм та стандартів ЄС, інституційні перетворення. Одним із напрямів зазначених реформ є забезпечення захисту прав та свобод національних меншин. На момент підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС питання правового статусу національних меншин в Україні регулювалось Законом України «Про національні меншини» (1992 р.), який визначав основні принципи етнонаціональної політики в Україні, гарантував національним меншинам право на національно-культурну автономію, проте не відповідав європейським стандартам та міжнародно-правовим зобов'язанням нашої держави. Тому удосконалення правового статусу національних меншин на законодавчому рівні стало однією із семи рекомендацій Єврокомісії, які Україна отримала разом із статусом кандидата на вступ до ЄС.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми правового статусу національних меншин в Україні досліджували М. Алмаші, В. Овчаренко, Н. Папіш, О. Федунь. Актуальні питання вдосконалення національного законодавства щодо захисту прав національних меншин аналізували О. Васильченко, Т. Цимбалістий, Т. Чепульченко.

Незважаючи на значну кількість досліджень з даної проблематики, невирішеними залишаються питання щодо того, наскільки Україна наблизилась у процесі адаптації законодавства щодо забезпечення прав нацменшин до норм та стандартів ЄС, і наскільки ці зміни та вимоги ЄС відповідають проблемам та потребам забезпечення національної безпеки, державного суверенітету та територіальної цілісності України. Це й обумовило предмет дослідження.

Мета статті передбачає дослідження проблем правового статусу національних меншин в Україні в контексті європейської інтеграції та обгрунтування доцільності в процесі реформування законодавства України про національні меншини відповідно до вимог ЄС керуватись принципами забезпечення власних національних інтересів, які актуалізувались в умовах війни.

Виклад основного матеріалу

На сьогоднішній день важко окреслити етнічну карту України. Адже дані перепису населення 2001р. дуже застарілі. Через війну РФ проти України мільйони українців покинули терени рідної держави. Водночас, війна сприяла зростанню рівня національної свідомості серед українського населення, а в результаті - зростання відсотка людей, що ідентифікують себе як представники української титульної нації. Зокрема, за результатами десятого загальнонаціонального опитування: Ідеологічні маркери війни (27 квітня 2022)», проведеного соціологічною групою «Рейтинг», українцями за національністю вважають себе 92% громадян нашої держави, 5% відносять себе до росіян, 3% - до інших етносів [1]. Тоді як за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р. із загальної кількості населення України українці становили 77,8 %, росіяни - 17,3 %, білоруси, молдавани, кримські татари складали по 0,5 %; болгари -- 0,4 %, угорці, румуни та поляки -- по 0,3 %, євреї -- 0,2 % [2].

Підгрунтя національної ідентичності формують культура, мова, релігія та історична спадщина. Публічне управління у сфері етнополітичних відносин спрямоване на збереження національної ідентичності та самобутності національних меншин. Відповідно до Конституції України (ст. 53) громадянам, які належать до національних меншин, гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства [3].

Національні меншини Законом України «Про національні меншини (спільноти) України» (2022р.), що був прийнятий в рамках виконання взятих Україною на себе зобов'язань перед ЄС, визнані невід'ємними, інтегрованими та органічними частинами українського суспільства. Даний законодавчий акт розроблений з урахуванням положень Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин, Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, інших міжнародних договорів щодо прав національних меншин, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Адже відповідно до Рамкової конвенції про захист національних меншин, яку Україна ратифікувала у 1995 р., культурне розмаїття має стати джерелом збагачення кожного суспільства, а не чинником розколу. При цьому держава повинна вживати ефективні заходи для:

- поглиблення взаємної поваги, взаєморозуміння та співробітництва між усіма особами, що проживають в межах території, незалежно від їхньої етнічної, культурної, мовної або релігійної самобутності;

- гарантувати представникам національних меншин право рівності перед законом та право на рівний правовий захист, виключаючи будь-яку дискримінацію на підставі приналежності до національної меншини [4].

Під національною меншиною (спільнотою) України законодавець розуміє «сталу групу громадян України, які не є етнічними українцями, проживають на території України в межах її міжнародно визнаних кордонів, об'єднані спільними етнічними, культурними, історичними, мовними та/або релігійними ознаками, усвідомлюють свою приналежність до неї, виявляють прагнення зберегти і розвивати свою мовну, культурну, релігійну самобутність» [5].

У даному визначенні, як і в Законі України «Про національні меншини» (1992 р.) не вказано чітких критеріїв зарахування до національної меншини: ні часових (період перебування на території України), ні кількісних (кількість представників тієї чи іншої національної меншини, що проживають в Україні), ані характеристики суспільно-політичного становища чи наявності власної історичної батьківщини. Відсутність чітких критеріїв зарахування до національної меншини робить можливим надання статусу нацменшини будь-якій особі чи групі осіб, котрі отримали громадянство України, що в свою чергу, дозволяє безпідставно фіксувати в Україні велику кількість національних меншин і помилково вважати її поліетнічною державою.

Водночас, у законі кількісний та віковий критерій застосовано до визначення «населений пункт, в якому традиційно проживають особи, які належать до національної меншини (спільноти)». Під ним розглядається село, селище, місто, в якому особи, які належать до відповідної національної меншини (спільноти), згідно з офіційною державною статистичною інформацією за відповідні періоди безперервно проживають протягом останніх 100 років і складають не менше 10 відсотків загальної чисельності населення станом на час збирання чи отримання такої інформації.

Даним законом громадянам України незалежно від етнічного походження гарантуються рівні громадянські, політичні, соціальні, економічні, культурні та мовні права і свободи, визначені Конституцією України. Особи, що належать до національної меншини (спільноти), мають також право на: самоідентифікацію; свободу громадських об'єднань та мирних зібрань; свободу вираження поглядів і переконань, думки, слова, совісті та релігії; участь у політичному, економічному та соціальному житті; використання мови національної меншини (спільноти); освіту, зокрема мовами національних меншин (спільнот); збереження культурної самобутності національної меншини (спільноти). Проте права і свободи осіб, які належать до національних меншин (спільнот), можуть бути обмежені відповідно до закону в інтересах національної безпеки, для забезпечення територіальної цілісності.

Незважаючи на те, що кожній особі надано право на національну самоідентифікацію, механізм ідентифікації групи громадян України як національних меншин відсутній. У статті 6. Закону України «Про національні меншини (спільноти) України», яка регулює право на самоідентифікацію, вказано, що ніхто не може бути примушений декларувати свій статус особи, яка належить до національної меншини (спільноти), а лише при потребі у користуванні правами, які гарантуються особам, які належать до національних меншин (спільнот), достатньо є висловити бажання користуватися такими правами. Таке формулювання унеможливлює ведення будь-якого реєстру етнічних та національних меншин на державному рівні.

23 червня 2022 р. лідери 27 країн-членів ЄС ухвалили рішення про надання Україні статусу кандидата на членство в ЄС. Статус кандидата на членство ЄС зобов'язує Україну поглиблювати процес адаптації національного законодавства до права ЄС навіть у тих сферах, зміну в яких не передбачала Угода про асоціацію. У Висновку щодо заяви України про членство в ЄС [6] Єврокомісія рекомендувала надати Україні статус кандидата при умові здійснення подальших перетворень. Одне з них стосувалось завершення реформування нормативно-правової бази щодо національних меншин відповідно до рекомендацій Венеціанської комісії та ухвалення ефективних механізмів його імплементації.

Варто наголосити, що 12 червня 2023 р. Європейська комісія "За демократію через право" (Венеціанська комісія, яка є дорадчим органом Ради Європи) оприлюднила свій висновок щодо Закону України «Про національні меншини (спільноти) України» і порадила переглянути низку положень, які стосуються використання мов меншин, скасування мовних квот в Законі України «Про медіа», відкладення переведення системи освіти на українську мову. Зокрема, серед рекомендацій зазначено:

- поширити право на організацію заходів мовами меншин для всіх осіб;

- вилучити обов'язок передбачати переклад українською мовою інформації про публічні заходи на прохання відвідувачів (глядачів) або принаймні переглянути його у світлі принципу пропорційності;

- переглянути зобов'язання, пов'язані з виданням книг і книгарнями з огляду на принцип пропорційності.

У відповідь, на виконання даних рекомендацій, Верховна Рада України 21 вересня 2023 р. ухвалила Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про національні меншини (спільноти) України" щодо деяких питань реалізації прав і свобод осіб, які належать до національних меншин (спільнот) України» [7].

Даним Законом передбачено надання державної підтримки мовам національних меншин (спільнот), яким загрожує зникнення. Перелік таких мов затверджується Кабінетом Міністрів України на основі міжнародних стандартів. Також передбачено обмеження щодо використання російської мови: «протягом 5 років з дня скасування або припинення воєнного стану до державної (офіційної) мови держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, не застосовуються положення ч. 2, 3, 11 ст. 10 цього Закону». Відповідно, це положення стосується:

- організації публічних заходів (збори, конференції, мітинги, виставки, навчальні курси, семінари, тренінги, дискусії, форуми тощо);

- культурно-мистецьких, розважальних та видовищних заходів;

- поширення внутрішньої та зовнішньої реклами, а також реклами у відповідних аудіальних та аудіовізуальних медіа місцевої категорії.

Свій висновок щодо цього закону Венеціанська комісія ухвалила від 9 жовтня 2023 р., де констатувала врахування багатьох своїх рекомендацій. Проте також зазначила про чимало недоліків, серед яких:

- відсутність певності щодо офіційних написів та загальної інформації, перекладеної мовою меншини;

- відсутність критеріїв для визначення поселень нацменшин, навіть якщо це питання має бути врегульоване в “методології”;

- відсутність чіткого формулювання складу Центрів національних меншин;

- законні обмеження щодо використання російської мови продовжені на занадто тривалий період [8].

8 грудня 2023 р. Верховна Рада прийняла за основу та в цілому законопроект 10288-1 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врахування експертної оцінки Ради Європи та її органів щодо прав національних меншин (спільнот) в окремих сферах». Даний закон регулює здебільшого мовні питання. Виконуючи рекомендації Венеціанської комісії, законодавець намагався нівелювати загрози щодо потенційного зниження ролі української мови в освіті, ЗМІ, книговидавництві та загрози русифікації України в цілому.

Зокрема, було ухвалено, що:

- мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова. У класах (групах) з навчанням мовами національних меншин, які є офіційними мовами Європейського Союзу, гарантується право на використання мови відповідної національної меншини в освітньому процесі поряд з державною мовою;

- мовою освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти є державна мова. У класах (групах) з навчанням мовами національних меншин, які є офіційними мовами Європейського Союзу, гарантується право на використання мови відповідної національної меншини в освітньому процесі поряд з державною мовою;

- допускається поширення матеріалів передвиборної агітації, виконаних мовами відповідних корінних народів, національних меншин України та дубльованих державною мовою;

- забезпечувати не менше ніж 30 відсотків тижневого обсягу ведення програм, у тому числі новинно-аналітичних блоків, розважальних програм (ведучими, дикторами радіопрограм) державною мовою - для радіомовників, які, крім державної мови, здійснюють мовлення виключно мовами національних меншин (спільнот) України, які є офіційними мовами Європейського Союзу, мовами національних меншин (спільнот), до яких застосовуються положення Європейської хартії регіональних мов або мов меншин згідно із Законом України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин", за винятком мов національних меншин (спільнот), що є державною (офіційною) мовою держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом [9].

Таким чином, на законодавчому рівні окреслено, що в політичній рекламі, приватних школах і університетах, класах нацменшин, медіа дозволяється використання мов ЄС та нацменшин, окрім мови країни-агресора (безстроково). При цьому реклама має дублюватися українською, а вивчення української як державної буде обов'язковим у всіх закладах освіти, хоча навчання може проводитися мовами ЄС.

Відповідно до чинного законодавства, державна політика у сфері національних меншин (спільнот) в Україні здійснюється з метою сприяння розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин (спільнот); інтеграції національних меншин (спільнот) в українське суспільство на основі визнання прав і свобод людини і громадянина; утвердження в українському суспільстві норм міжетнічної толерантності і взаємної поваги; зміцнення загальнонаціональної єдності та забезпечення мультикультурності українського суспільства.

Намагаючись на практиці застосовувати принципи забезпечення мультикультурності українського суспільства, можна зіткнутись, як показує досвід європейських держав (небажання мігрантів інтегруватись у приймаючі суспільства, культурна самоізоляція окремих етнічних груп) із низкою труднощів. Адже на сьогоднішній день в Україні національна ідентичність, мова, культура та традиції державотворчої нації перебувають на шляху відродження. Роками одна із ключових ознак національної ідентичності державотворчого етносу - українців -- українська мова -- перетворювалась із державної у міноритарну. Лише із прийняттям Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», розпочався процес виконання статті 10 Конституції України про державний статус української мови. Тому поруч із гарантуванням та забезпеченням мовних прав національних меншин ключовим завданням публічного управління у сфері етнополітичних відносин є недопущення нівелювання державного статусу української мови як державної, недопущення повторної русифікації українського суспільства. Ці процеси потребують цілеспрямованої та виваженої державної політики, щоб не втратити вистраждану століттями українську національну самобутність.

Тож незважаючи на те, що в рамках євроінтеграційного курсу Україна взяла на себе низку зобов'язань щодо забезпечення прав нацменшин, збереження і розвитку їх мовної, культурної, етнічної, релігійної самобутності, забезпечення повноцінного їх розвитку як частини українського суспільства, метою державної політики у сфері етнополітичних відносин має стати забезпечення формування української громадянської нації на основі пріоритетності загальнонаціональних цінностей, прийнятних для всіх громадян України.

Етнічні, культурні, мовні або релігійні розмаїтості не повинні бути дестабілізуючим чинником в українському суспільстві, а основою міжкуль- турного діалогу з метою забезпечення взаєморозуміння і взаємоповаги між усіма особами, які проживають у межах території України, консолідації української нації.

Враховуючи особливості етнополітичної ситуації в Україні, проблеми національної свідомості, війну з РФ політика щодо забезпечення прав та свобод національних меншин має бути спрямована не лише на збереження національної ідентичності етносуб'єктів українського суспільства, але й на їх інтеграцію на основі спільних націєтворчих цінностей в українську політичну націю. Такими засадничими націєтворчими цінностями мають виступати:

- демократизм та етнокультурна справедливість;

- етнокультурна повага та толерантність;

- соцієтальна культура, що базується на єдиній державній мові;

- національні почуття та патріотизм;

- національна ідея;

- рівність та задоволення етнічних потреб усіх етносуб'єктів українського суспільства.

Висновки

Норми чинного законодавства щодо гарантування прав та свобод національних меншин відповідають міжнародним стандартам захисту прав нацменшин. Україна в процесі реформування законодавчої бази про національні меншини намагалась врахувати зауваження та рекомендації Венеціанської комісії і тим самим наблизитись до стандартів Європейського Союзу. Проте вимоги останнього не повинні суперечити національним інтересам України, стояти на перешкоді формуванню української національної ідентичності та консолідації українського суспільства.

Цілями державної етнополітики мають бути не лише забезпечення прав національних меншин та корінних народів, але й консолідація та інтеграція українського суспільства, подолання сепаратистських загроз, національно- державного нігілізму; відновлення територіальної цілісності; формування української національної ідентичності, інтеграція усіх етносуб'єктів українського суспільства в єдиний національно-державний організм - українську політичну націю.

Література

1. Українцями вважають себе 92% громадян нашої держави. URL: https://www.ukrinform.ua/ rubric-society/3475267-ukraincami-vvazaut-sebe-92-gromadan-nasoi-derzavi.html

2. Про кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року. URL: http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/

3. Конституція України. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр/

4. Рамкова конвенція про захист національних меншин (ЕТ5 № 157) // Збірка договорів Ради Європи. - К., 2000. - С. 117-124

5. Про національні меншини (спільноти) України: Закон України. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/2827-20#Text

6. Висновок щодо заяви України про членство в ЄС. URL: https://ec.europa.eu/ commission/presscorner/detail/uk/qanda_22_3802

7. Про внесення змін до Закону України "Про національні меншини (спільноти) України" щодо деяких питань реалізації прав і свобод осіб, які належать до національних меншин (спільнот) України: Закон України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3389-20#Text

8. Венеційська комісія оприлюднила рекомендації щодо українського закону про нацменшини. URL: https://www.radiosvoboda.org/ a/news-venecij ska-komisija-ukraj ina-nacmenshyny- zakon/32457131.html

9. Про внесення змін до деяких законів України щодо врахування експертної оцінки Ради Європи та її органів стосовно прав національних меншин (спільнот) в окремих сферах: Закон України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3504-20

References

1. Ukraintsiamy vvazhaiut sebe 92% hromadian nashoi derzhavy [92% of the citizens of our country consider themselves Ukrainians]. Retrieved from: https://www.ukrinform.ua/rubric- society/3475267-ukraincami-vvazaut-sebe-92-gromadan-nasoi-derzavi.html [in Ukrainian].

2. Pro kilkist ta sklad naselennia Ukrainy za pidsumkamy Vseukrainskoho perepysu naselennia 2001 roku. [About the number and composition of the population of Ukraine according to the results of the 2001 All-Ukrainian population census.] Retrieved from: http://2001.ukrcensus.gov.ua/ results/general/nationality/ [in Ukrainian].

3. Konstytutsiia Ukrainy [Constitution of Ukraine] Retrieved from: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр/ [in Ukrainian].

4. Ramkova konventsiia pro zakhyst natsionalnykh menshyn (ET5 № 157) (2000) [Framework Convention on the Protection of National Minorities (ET5 No. 157)] Zbirka dohovoriv Rady Yevropy - Collection of treaties of the Council of Europe. 117-124. [in Ukrainian].

5. Zakon Ukrainy «Pro natsionalni menshyny (spilnoty) Ukrainy» [Law of Ukraine «On national minorities (communities) of Ukraine»]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2827-20#Text [in Ukrainian].

6. Vysnovok shchodo zaiavy Ukrainy pro chlenstvo v YeS [Conclusion on Ukraine's application for EU membership ]. Retrieved from: https://ec.europa.eu/commission/presscorner/detail/uk/ qanda_22_3802 [in Ukrainian].

7. Zakon Ukrainy «Pro vnesennia zmin do Zakonu Ukrainy "Pro natsionalni menshyny (spilnoty) Ukrainy" shchodo deiakykh pytan realizatsii prav i svobod osib, yaki nalezhat do natsionalnykh menshyn (spilnot) Ukrainy» [Law of Ukraine «On amendments to the Law of Ukraine "On National Minorities (Communities) of Ukraine" regarding some issues of the implementation of the rights and freedoms of persons belonging to national minorities (communities) of Ukraine»] Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3389-20#Text [in Ukrainian].

8. Venetsiiska komisiia opryliudnyla rekomendatsii shchodo ukrainskoho zakonu pro natsmenshyny [The Venice Commission published recommendations on the Ukrainian law on national minorities] Retrieved from: https://www.radiosvoboda.org/a/news-venecijska-komisija- ukrajina-nacmenshyny-zakon/32457131.html [in Ukrainian].

9. Zakon Ukrainy «Pro vnesennia zmin do deiakykh zakoniv Ukrainy shchodo vrakhuvannia ekspertnoi otsinky Rady Yevropy ta yii orhaniv stosovno prav natsionalnykh menshyn (spilnot) v okremykh sferakh» [Law of Ukraine «On amendments to some laws of Ukraine regarding taking into account the expert assessment of the Council of Europe and its bodies regarding the rights of national minorities (communities) in certain areas»] Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/3504-20 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru