Державна енергетична політика: концептуальний огляд дискурсного поля

Размещено на http://www.allbest.ru

Івано-Франківський національний технічний університет нафти та газу

Державна енергетична політика: концептуальний огляд дискурсного поля

Стефанів Андрій Дмитрович здобувач кафедри публічного управління та адміністрування Інституту гуманітарної підготовки та державного управління



Анотація

Стаття подає узагальнення й систематизацію європейського на українського наукового дискурсу проблематики політичного курсу та державної політики в галузі розвитку енергетичного сектору. Зазначається, що проблеми функціонування та модернізації енергетичного сектору наразі спричинюють гострі конфлікти, політичні дебати та формулювання позицій як з боку держав та наддержавних інституцій, так і з боку бізнесу та громадськості. Це, в свою чергу, знаходить широке відображення в наукових розвідках. Світова наука реагує на процеси, що розгортаються довкола енергетики, відповідаючи на наявні соціальні запити щодо розв'язання проблем, пов'язаних з енергоресурсами.

Обґрунтовується, що в концептуальному плані дослідження проблематики державної енергетичної політики в країнах ЄС та Україні відбувається у трьох основних площинах на трьох рівнях аналізу: глобальному, міжрегіональному та національному. При цьому ключовими темами, які домінують в європейському та українському наукових дискурсах є: впровадження механізмів поширення відновлюваних джерел енергії; вдосконалення енергетичної структури національної економіки; розвиток "зеленої" енергетики на рівнях домогосподарств та промисловості; енергоощадність; енергетична безпека.

Зроблено висновок, що українські науковці роблять значний внесок у розвиток світової енергетичної науки. Їхні дослідження свідчать про високий потенціал України у сфері відновлюваних джерел енергії, відтак державна політика розвитку відновлюваної енергетики стане важливим фактором у повоєнному відновленні України.

Ключові слова: державна енергетична політика, публічне врядування, ЄС, Україна.

Stefaniv Andrii Dmytrovych graduate student of the Department of Public Management and Administration, Institute of Humanitarian Training and Public Administration, Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas

STATE ENERGY POLICY: A CONCEPTUAL OVERVIEW OF THE

DISCOURSE FIELD

Abstract

the article provides a generalization and systematization of the European and Ukrainian scientific discourse on the issues of the political course and state policy in the field of energy sector development. It is noted that the problems of the functioning and modernization of the energy sector are currently causing sharp conflicts, political debates, and the formulation of positions both on the part of states and supranational institutions, as well as on the part of business and the public. This, in turn, is widely reflected in scientific research. World science responds to the processes unfolding around energy, responding to existing social requests for solving problems related to energy resources.

It is substantiated that in the conceptual plan, the study of the issues of state energy policy in the EU countries and Ukraine takes place in three main planes at three levels of analysis: global, interregional, and national. At the same time, the key topics that dominate the European and Ukrainian scientific discourses are implementation of mechanisms for the distribution of renewable energy sources; improvement of the energy structure of the national economy; development of "green" energy at the levels of households and industry; energy saving; energy security.

It was concluded that Ukrainian scientists make a significant contribution to the development of global energy science. Their studies show Ukraine's high potential in the field of renewable energy sources, so the state policy of renewable energy development will be an important factor in Ukraine's post-war recovery.

Keywords: state energy policy, public governance, EU, Ukraine.

Постановка проблеми. Сучасний світ поставив на порядок денний стратегічне завдання кардинального характеру - відмови від вуглеводневих джерел енергії, на яких тримається вся промисловість світу останні 200 років та переходу до альтернативних відновлюваних джерел енергії або "зеленої енергетики". Відтак науковий інтерес до зазначеної проблематики як в світі, так і в Україні є надзвичайно високим й - відповідно - відзначається значною мультидисциплінарністю. Її дослідженням займаються науковці з широкого спектру галузей знань: публічне управління та адміністрування, економіка та право, національна безпека та транспорт, природничі та соціальні науки.

Проблеми функціонування та модернізації енергетичного сектору наразі спричинюють гострі конфлікти, політичні дебати та формулювання позицій як з боку держав та наддержавних інституцій, так і з боку бізнесу та громадськості. Це, в свою чергу, знаходить широке відображення в наукових розвідках. Світова наука реагує на процеси, що розгортаються довкола енергетики, відповідаючи на наявні соціальні запити щодо розв'язання проблем, пов'язаних з енергоресурсами.

Оскільки "Зелений перехід" є політичною програмою, не дивно, що у сфері публічного управління приділено значну увагу проблематиці державного управління енергетичною сферою та формування й реалізації державної енергетичної політики. Таким чином є очевидним актуальність та нагальна необхідність науково-теоретичних досліджень сутності та концептуальних засад державної енергетичної політики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій є предметом даної компаративної розвідки, що спирається на науковий доробок низки зарубіжних на українських дослідників, науковців та експертів переважно останніх 4 років, зокрема таких, як: К. Араухо, К. Арндт, С. Батель, І. Бенедетті, М. Блондел, П. Бегель, М. Брісбуа, М. Дж. Берк, А. Каралью, Дж. Клеранд, Ф. Крейціг, Д. Крнчек, Р. Дефіла, П. Девайн-Райт, А. Ді Джуліо, М. Джукан, К. Дюпон, К. Фор, Р. Фуке, А. Гатто, М. Гонсалес-Родрігес, В. Грейві, М. Граціано, К. Хейнш, Р. Хефрон, А. Джордан, С. Хан, Л. Кітцінґ, К. Коасідіс, С. Кюперс, К. Куземко, Т. Лауреті, Р. Могер, Б. МакВільямс, М. Мішик, Ф. Мюллер-Хансен, А. Нікас, М. Палюка, Д. Панарелло, Д. Парра, П. Пірсон, П. Понсе, Г. Пунцо, М. Розе, А. Рознер, Е. Садік-Зада, J., Schleich, C. Schweizer, G. Sgaravatti, H. Shahrokni, A. Smith, M. Sokolowski, I. Soutar, S. Tagliapietra, P. Tapio, S. Tiedemann, G. Tripolska, P. Upham, A Вайніо Д.-Ж. Ван де Вен, В. Вархо, Ф. фон Мальмборг, З.Ю. Н. Батанова, В. Горбатенко, К. Гура, К. Єфремова, У. Ільницька, О. Кукуруз, В. Лір, Є. Новіков, В. Петрук, К. Розенбергер, Н. Хома, М. Цвеліх, І. Яковюк.

Метою даної статті є узагальнення й систематизація європейського на українського наукового дискурсу проблематики політичного курсу та державної політики в галузі розвитку енергетичного сектору.

Виклад основного матеріалу. В концептуальному плані дослідження енергетичної проблематики необхідно розподілити на три рівні аналізу. Перший - глобальний- включає наукові розвідки наддержавного рівня, що уможливлює розуміння загальних тенденцій в енергетичній сфері. Другий - регіональний - дослідження, що охоплюють узагальнення тенденцій в енергетичному секторі Європейського Союзу. Третій - національний - формує усвідомлення процесів енергетичного суверенітету окремих держав ЄС, а також дослідження українського кейсу. Це дозволяє отримати комплексне уявлення про сучасний стан енергетичної проблематики та визначити можливі шляхи її вирішення.

Перший рівень аналізу. При аналізі проблем функціонування енергетичної сфери в глобальному вимірі дослідники зазвичай концентруються на вивченні одного з чинників впливу: безпекового; кліматичного; екологічного; економічного або соціального. Так, одним із перших чинників, що піддався аналізу, був вплив глобальної фінансово-економічної кризи 2008-2009 років та подальшої європейської боргової кризи на енергетичну сферу. Ці кризи вплинули на прийняття рішень і результати політики ЄС, що, в свою чергу, призвело до зниження рівня розробки та впровадження екологічної та кліматичної політики ЄС [24]. Незважаючи на те, що зовнішні кризи та потрясіння можуть мати негативний вплив на екологічне та кліматичне регулювання, існують приклади, коли вони не лише не шкодять, але й дають поштовх до позитивних змін. Одним із таких прикладів є вплив пандемії Covid-19. Словенські дослідники Д. Црнчец, Є. Пенац та М. Ловец проаналізували відповідь інституцій ЄС на цю кризу в контексті енергетичної сфери, зокрема, розвитку «зеленої» генерації. Автори дослідження довели, що реакція ЄС на пандемію COVID-19 позитивно вплинула на енергетичну політику ЄС та кліматичні дії, посиливши попередні політичні тенденції. Водночас, пандемія також спричинила посилення енергетичної бідності та згортання деяких проектів з відновлюваної енергетики [43, 44].

Вітчизняні дослідники екологічних проблем К. Гур та В. Петрук провели аналіз сучасних тенденцій, трендів і процесів декарбонізації та екомодернізації енергетики в умовах глобальних змін клімату. Науковці аргументують, що "декарбонізація енергетики, а також економіки загалом, є необхідним кроком у розвитку людства на найближчу перспективу". Однак, проблемою залишається те, що "більшість держав не готові до радикальних змін у традиційних технологіях" [3, с. 19].

В останні роки, на тлі геополітичних протистоянь та використання енергоресурсів як зброї, значно розширився інтерес до дослідження енергетичної проблематики з точки зору соціальних наук. Аналіз історіографії дослідження показав, що пріоритетним напрямком вивчення теми є інституційний. Інституційний підхід до дослідження енергетичної політики фокусується на ролі інституцій у формуванні та реалізації цієї політики. Інституції в даному контексті розуміються як формальні та неформальні правила, норми та практики, які структурують поведінку акторів в енергетичній сфері. Енергетична політика на цьому рівні досліджується передусім з точки зору причин нерезультативності реформ, рішень та стратегій. Дослідники в основному намагаються з'ясувати причини результативності або неефективності інституційних рішень, або ж причини повільного поступу в здійсненні енергетичного переходу на різних рівнях [36]. державна енергетична політика екомодернізація

Війна Росії в Україні стимулювала формування енергоощадної поведінки в межах ЄС. Зарубіжні дослідники Ч. Юй, С. А. Р. Хан, П. Понсе, А. Б. Лопес де Суза Джаббур та Ш. Х. Ч'яппетта Джаббур та ін. приділяють значну увагу політичним ініціативам в енергетиці, що ґрунтуються на екологічній стійкості [42]. Українські вчені-правознавці І. Яковюк, К. Єфремова та Є. Новіков дослідили проблеми енергетичної безпеки в умовах геополітичної нестабільності. Автори обґрунтовують розширення концепції енергетичної безпеки, яка базується на трьох основних принципах: суверенітеті, надійності та стійкості Дослідники стверджують, що показником ефективності та збалансованості національної енергетичної стратегії є поміркована залежність держави від імпорту енергоресурсів [10, с. 37].

Другий рівень аналізу фокусує увагу на політичному курсі держав Європейського Союз, які володіють значним досвідом у плануванні національних стратегій з енергоефективності [41]. Велика увага тут приділяється енергоефективності та енергоощадності в окремих секторах економіки, таких як транспорт, будівництво та сільське господарство [25].

Найпильнішу увагу дослідників привертають стратегії енергоефективності, впроваджувані в країнах ЄС. Їх вивченням, а також оцінкою ефективності та потенціалу нових джерел енергії, зосереджено на водневій та сонячній енергетиці, займаються численні науковці. Важливим напрямком досліджень також є поступовий перехід від вуглеводневих ресурсів до «зеленої» енергетики. Автори багатьох наукових праць концентруються на вивченні труднощів, пов'язаних з цим переходом [38]. Нідерландські дослідники Д. Парра та Р. Моґер [32] провели юридичний аналіз результативності впровадження нових директив ЄС, прийнятих з 2019 року.

Особлива увага дослідників була зосереджена на конкретних ініціативах ЄС, спрямованих на продовження "зеленого" переходу. Зокрема, вони вивчали роль Фонду відновлення та стійкості (Recovery and Resilience Facility), який став основним фінансовим інструментом ЄС, призначеним для пом'якшення та/або полегшення соціально-економічних наслідків пандемії COVID-19 [26].

Попри те, що не всі європейські енергетичні ініціативи були бездоганно успішними, розуміння досвіду ЄС та окремих держав-членів стає неоціненним для України на шляху євроінтеграції.

Бельгійські дослідники Б. МакВільямс, Дж. Сґараватті, С. Тальяп'єтра та Ґ. Захман [29] з аналітичного центру "Bruegel" провели дослідження наслідків скорочення імпорту енергоресурсів з Росії. Вони також проаналізували коло проблем, які супроводжують диверсифікацію джерел постачання енергії до ЄС.

І. Яковюк у співавторстві з М. Цвеліх також дослідили проблеми енергетичної безпеки ЄС в умовах російської агресії проти України. Автори систематизували аргументи, які свідчать про використання Росією енергоресурсів як зброї проти ЄС. До таких методів належать: вимога платити за газ рублями; зупинення газопостачання до окремих держав-членів ЄС; зменшення обсягів постачання "Північним потоком"; ігнорування потужностей української газотранспортної системи; провокування зростання цін на газ [11].

Українська дослідниця Н. Хома у своїх працях також привертає увагу до проблеми вепонізації енергоресурсів, тобто використання енергоресурсів як виду зброї у протистоянні держав, їх союзів, як неоавторитарних, так і демократичних. Авторка виокремлює такі способи вепонізації енергоресурсів: припинення/обмеження постачання енергоресурсів або ж, навпаки, відмова від їх імпорту з некомерційних причин; істотне підняття цін на енергоносії всупереч попереднім домовленостям; встановлення контролю за енергетичною інфраструктурою; цілеспрямоване пошкодження такої інфраструктури [8, с. 213].

Н. Хома аргументує тезу про енергію як інструмент сучасних міжнародних відносин. Її дослідження дають цінний аналіз цієї проблеми. Дослідниця також вивчає трансформацію енергетичної геополітики в контексті нових викликів. Вона стверджує, що сучасний геополітичний порядок все ще узалежнений від викопного палива та підтримується військовою силою, однак новий енергетичний перехід здатен спричинити геополітичні зміни [9].

Окремим вагомим блоком слід визначити проблематику фінансування енергетичного переходу. Значна увага зарубіжних і вітчизняних дослідників тут пояснюється просто: впровадження відновлюваних джерел енергії потребує значних капіталовкладень, а європейська економіка зараз перебуває в стадії певної рецессії [12, 19, 23]. Навіть найрозвиненіші країни стикаються з проблемою фінансування, без якого досягнення цілей декарбонізації у заплановані терміни буде неможливим. Дослідженню даних проблем присвячено роботу данських учених М. Дукана та Л. Кінцінґа [22], де розглядається питання реалізації капіталомістких проектів у галузі відновлюваної енергетики. Автори ставлять питання про те, як досягти кліматичних цілей з найменшими витратами на реорганізацію енергетичного сектора.

Ще одним важливим блоком є проблематика енергетичної безпеки. Так, у контексті дослідження проблем енергетичної безпеки ЄС важливо відзначити роботу словацького вченого М. Мітттика. [30]. Він проаналізував виклики та загрози енергетичній стійкості держав ЄС у 2021-2022 роках, враховуючи стрибки цін на енергоносії та дефіцит природного газу. Дослідник наголосив, що відсутність спільної політики енергетичної безпеки на той час ускладнила для ЄС вироблення консолідованої відповіді на дії Росії щодо енергоресурсів після повномасштабного вторгнення в Україну.

К. Куземко, М. Блонділ, К. Дюпон та М. К. Брісбуа оцінили відповідь європейської енергетичної політики на російську агресію проти України. Дослідники довели, що вторгнення Росії призвело до посилення геополітичного аспекту енергетичної політики, а інші фактори трансформації енергетичної сфери дещо втратили свою актуальність [28].

Особливу новизну становить аналіз змін в енергетичній політиці ЄС у відповідь на вторгнення Росії в Україну та вепонізацію енергоресурсів державою-агресором. О. Кукуруз та Н. Батанова вказують на низку проблем, які виникають у процесі реалізації інституціями ЄС спільної енергетичної політики через недостатню солідарність держав-учасниць. Дослідниці слушно зазначають, що хоч ЄС поступово долає сильну залежність від енергоресурсів Росії, однак не виключені нові ризики в частині постачання від третіх держав, з якими лише налагоджується експорт енергоресурсів. Авторки підкреслюють, що уразливість ЄС посилюється дуже великою часткою імпортованої енергії, а також відсутністю повної солідарності держав-членів ЄС щодо енергетичної політики [9, с. ??].

Європейський Союз дуже уважно ставиться до громадської думки та її врахування в своїх політичних енергетичних ініціативах. Відтак в європейському дискурсі важливим напрямком є вивчення соціального сприйняття енергетичних питань, готовності до переходу на "зелену" енергетику та енергоощадні технології [14, 15, 27]. Дослідники наголошують на важливості взаємодії влади та місцевих громад при реалізації проектів відновлюваної енергетики [37].

Зокрема, А. Вайніо, В. Вархо, П. Тапіо та ін. [40], П. М. Беґель, П. Апхам, Х. Шахрокні [17] та інші досліджували уявлення громадян про ландшафти переходу енергії. Й. Шляйх і К. Фор [34] дослідили сприйняття громадянами актуальності міжнародної кліматичної політики. Р. Дефіла, А. Ді Джуліо та К. Р. Швейцер [21] з'ясували відмінності у сприйнятті проблем енергетичної політики людьми у двох ролях - як пересічних споживачів і як громадян певної держави; дослідники вказали, які аспекти сприйняття доцільно враховувати при формуванні майбутніх моделей енергетичної політики сучасних держав.

І. Бенетті та Т. Лауреті [16] проаналізували поведінку громадян в частині енергоощадності, готовності впроваджувати енергоефективні рішення. Ж.-М. Клеранд та М. Ґонсалес-Росдріґез [20] з'ясували, як громадськість сприймає енергетичні стратегії в частині електромобільності. Сприйняття сонячної енергетики та настрої населення щодо її висхідних масштабів вивчали М. М. Паґлюка, Д. Панарелло, Дж. Пундзо [31].

Загалом помітне посилення уваги до соціальних аспектів енергетичної проблематики, її вивчення крізь призму цінностей, культури, усталених моделей поведінки громадян-споживачів у тих чи інших державах. Так, Е. Р. Садік-Зара та А. Ґатто [33] дослідили питання активності громадськості у підтримці енергетичного переходу. Проведені дослідження підтверджують, що громадськість стає все більш активним лобістом декарбонізації та інших новітніх трендів щодо "зеленої" енергетики [35].

Вартим уваги є дослідження К. Арндта, яке продемонструвало, що навіть у межах Західної Європи (не кажучи вже про недемократичні регіони світу) існує поляризація поглядів щодо енергетики. Дослідник пояснює зазначену поляризацію тим, що особи, для яких пріоритетом є енергетична безпека, віддають перевагу вугіллю, газу та ядерній енергетиці, а не відновлюваним джерелам енергії. Натомість ті, хто стурбований проблемою зміни клімату, роблять вибір на користь сонячної та вітрової енергії на противагу ядерній та викопним видам енергії [13]. Очевидно, що така поляризація має місце і між урядами, що перешкоджає досягненню цілей сталого розвитку.

Третій рівень аналізу. Сегмент досліджень енергетичної політики, що стосується України можна умовно поділити на дві групи: 1) Дослідження, здійснені до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну; 2) Дослідження, які увиразнюють динаміку в енергетичному секторі, зумовлену війною, та окреслюють перспективи післявоєнної реновації енергетичного сектора України. Такий поділ зумовлений зміною багатьох акцентів щодо майбутнього українського енергетичного сектора й політики, яку доцільно проводити на поточному етапі, зумовленому численними ризиками війни, та на етапі післявоєнної відбудови.

К. Розенберґер спільно з Фондом К. Аденауера провела критичний аналіз енергетичної політики України. Вона критично оцінила енергетичну стратегію України до 2030 року (оприлюднена у 2006 році), зазначивши, що така стратегія не відповідала стратегіям ЄС щодо підвищення енергоефек- тивності та розвитку відновлюваної енергетики. Дослідниця підкреслила, що "зациклення" української економіки та домашніх господарств на природному газі та зумовлена цим велика залежність від імпорту російського газу значно зменшує енергетичну безпеку країни [7, с. 11].

У своїй роботі Т. Пимоненко та Є. Зябіна досліджують основні проблеми стійкості національної енергетичної політики України, які існували ще до повномасштабного вторгнення Росії. Автори проводять аналіз показників енергетичної трилеми: енергетична безпека, енергетична доступність та екологічна стійкість. Дослідниці роблять акцент на наступних аспектах:

Необхідність адаптації вітчизняного нормативного забезпечення в енергетичній сфері та його синхронізації з європейським законодавством. Це є ключовою умовою для розбудови єдиного енергетичного ринку з країнами ЄС.

Важливість формування узгодженої політики розбудови енергетичного сектору відповідно до прийнятої концепції зеленого енергетичного переходу. Забезпечення енергетичного суверенітету країни неможливе без системного та комплексного підходу до розвитку енергетики.

Підкресленні важливості формування узгодженої політики розбудови енергетичного сектору відповідно до концепції зеленого енергетичного переходу [4, с. 58].

Заслуговує на увагу збірник аналітичних доповідей, підготовлений Центром безпекових досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, присвячений актуальній проблемі загроз енергетичній безпеці України. Автори дослідження (О. Суходоля, Г. Рябцев, Ю. Харазішвілі, Д. Бобро, С. Завгородня) на основі ґрунтовного аналізу виокремили такі групи загроз, які мають найбільший вплив на українську енергетичну систему:

Внутрішні: деградація енергетичних систем і мереж; непрофесіоналізм у виробленні енергетичної політики; втручання держави у функціонування енергетичних ринків.

Зовнішні: кібератаки на енергетичну інфраструктуру, вимивання професійних кадрів з енергетичного сектору; воєнні дії, що ставлять під загрозу енергетичні об'єкти та інфраструктуру.

Галузеві: боргова криза в енергетичних компаніях; припинення транзиту енергоресурсів через територію України; деградація нафтопереробної галузі [1].

Українські політологи В. Горбатенко та О. Кукуруз у своїй роботі досліджують еволюцію підходів до енергетичної безпеки. Автори акцентують увагу на впливі таких факторів, як: глобальне потепління; вплив викопних джерел енергії на зміну клімату; глобальні фінансові кризи (2008, 2020 рр.); пандемія COVID-19; вторгнення Росії в Україну у 2022 році [2].

Відомий український економіст В. Лір застосував SWOT-аналіз для дослідження енергетичної стратегії України Дослідження, проведене у 2018 році, й досі зберігає актуальність, а перелік загроз, з якими стикається українська енергетика, лише розширився. В. Лір дійшов висновків: Україна поділяє та сприймає європейські принципи, цілі та критерії сталого розвитку енергетики, однак не застосовує європейські методи реалізації поставлених завдань. Це стосується, зокрема: прозорості заходів політики; досягнення консенсусу всіх стейкхолдерів; механізмів планування та прогнозування (сучасних систем підтримки прийняття рішень та управління ризиками, енергетичного форсайту, технологічних платформ); відповідальності за прострочення виконання планів та неефективне управління; слабкої координації між органами державної влади (дублювання функцій); суспільної активації енергетичної політики (залучення громадськості) [6, с. 177-178].

Більшість дослідників прогнозують активний розвиток в Україні відновлюваних джерел енергії після завершення війни. Зокрема, українська дослідниця Г. Трипольська та польський учений А. Роснер у своїй спільній роботі дослідили перспективи сонячної генерації у повоєнній Україні [39].



Висновки

В концептуальному плані дослідження проблематики державної енергетичної політики в країнах ЄС та Україні відбувається у трьох основних площинах на трьох рівнях аналізу: глобальному, міжрегіональному та національному. При цьому ключовими темами, які домінують в європейському та українському наукових дискурсах є:

Впровадження механізмів поширення відновлюваних джерел енергії. Це включає розробку та впровадження стимулів для розвитку «зеленої» енергетики, а також дослідження проблем, пов'язаних з інтеграцією відновлюваних джерел енергії в енергетичну систему.

Вдосконалення енергетичної структури національної економіки. Це дослідження спрямовані на пошук шляхів диверсифікації джерел енергопостачання, підвищення енергоефективності та зменшення залежності від імпортних енергоресурсів.

Розвиток "зеленої" енергетики на рівнях домогосподарств та промисловості. Це дослідження охоплюють аналіз економічних та екологічних аспектів використання "зелених" технологій на рівні домогосподарств та промислових підприємств.

Енергоощадність. Це дослідження спрямовані на розробку та впровадження заходів щодо зменшення енергоспоживання в усіх секторах економіки.

Енергетична безпека. Це дослідження охоплюють систематизацію та класифікацію загроз за їх походженням і впливом на енергетичну систему України, а також розробку шляхів їх подолання.

Важливо підкреслити, що українські науковці роблять значний внесок у розвиток світової енергетичної науки. Їхні дослідження свідчать про високий потенціал України у сфері відновлюваних джерел енергії, відтак державна політика розвитку відновлюваної енергетики стане важливим фактором у повоєнному відновленні України.

Подальшим перспективним напрямком є дослідження проблематики енергетичної безпеки України й розробки нових підходів до її забезпечення як у воєнний, так і в повоєнний час.



Література

Визначення рівня та оцінювання загроз енергетичній безпеці: зб. аналіт. доп. / за ред. О. М. Суходолі. Київ: НІСД, 2022. 160 с.

Горбатенко В. П., Кукуруз О. В. Енергетична безпека: зміна підходів до розуміння. Політикус. 2023. № 4. С. 37-42.

Гура К., Петрук В. Аналіз сучасних тенденцій декарбонізації та екомодернізації енергетики України і світі. Вісник Вінницького політехнічного іжтитуту. 2021. № 5. С. 19-26.

Ільницька У. В. Імплементації спільної енергетичної політики Європейського Союзу та реалізації безпекових енергетичних ініціатив через співробітництво ЄС з міжнародними організаціями. Науковий вісник Ужгородського національного університет у. 2023. № 47. С. 36-40.

Кукуруз О. В., Батанова Н. М. Енергетична політика ЄС: реформування та проблеми реалізації в контексті геополітичних викликів. Політикус. 2023. № 5. С. 55 - 60.

Лір В. Е. Формування енергетичної політики України відповідно до глобальної парадигми сталого розвитку. Глобальні та національні проблеми економіки. 2018. № 21. С. 172-178.

Розенбергер К. Політика України у галузі енергетики. Київ: Фонд Кондрада Аденауера, 2012. 28 с.

Хома Н. М. Вепонізація енергоресурсів: викопне паливо як зброя у міжнародній політиці. Політикус. 2023. № 4. С. 213-220.

Хома Н. М. Енергетична геополітика: трансформація в контексті нових викликів. Політикус. 2023. № 5. С. 167-173.

Яковюк І., Єфремова К., Новіков Є. Енергетична безпека в умовах геополітичної нестабільності. Право та інновації. 2022. № 4 (40). С. 37-44.

Яковюк І., Цвеліх М. Енергетична безпека Європейського Союзу в умовах російської агресії проти України Енергетична безпека Європейського Союзу в умовах російської агресії. Проблеми законодавства. 2023. № 160. С. 170-191.

Araujo K. (2014). The emerging field of energy transitions: Progress, challenges, and opportunities. Energy Research & Social Science. Vol. 1. P. 112-121.

Arndt C. (2023). Climate Change vs Energy Security? The Conditional Support for Energy Sources Among Western Europeans. Energy Policy. Vol. 174, article 113471.

Batel S. A. (2018). critical discussion of research on the social acceptance of renewable energy generation and associated infrastructures and an agenda for the future. Journal of Environmental Policy & Planning. Vol. 20. Is. 3. Р. 356-369.

Batel S., Devine-Wright P. (2015). Towards a better understanding of people's responses to

renewable energy technologies: Insights from Social Representations Theory. Public

Understanding of Science. Vol. 24. Is. 3. P. 311-325.

Benedetti I., Laureti T. (2021). Analysing energy-saving behaviours in Italian households. Studies of Applied Economics. Vol. 39. Is. 3. URL: https://dspace.unitus.it/bitstream/ 2067/43541/1/Benedetti_Laureti_2021_EEA.pdf (дата звернення: 24.07.2023).

Bogel P. M., Upham P., Shahrokni H. et al. (2021). What is needed for citizencentered urban energy transitions: insights on attitudes towards decentralized energy storage. Energy Policy. Vol. 149, article 112032.

Burke M. J. (2018). Shared yet contested: energy democracy counter-narratives. Frontiers in Communication. Vol. 3. P. 1-22. URL: https://doi.org/10.3389/ fcomm.2018.00022 (дата звернення: 01.02.2023).

Caragliu A., Graziano M. (2022). The spatial dimension of energy transition policies, practices and technologies. Energy Policy. Vol. 168, article 113154.

Clairand J. M., Gonzalez-Rodriguez M. (2021). What is the level of people's acceptance for electric taxis and buses? Exploring citizens' perceptions of transportation electrification to pay additional fees. World Electric Vehicle Journal. Vol. 13. Is. 1, article 3.

Defila R., Di Giulio A., Schweizer C. R. (2018). Two souls are dwelling in my breast: uncovering how individuals in their dual role as consumer-citizen perceive future energy policies. Energy Research & Social Science. Vol. 35. P. 152-162.

Bukan M., Kitzing Lm(2023). A bigger bang for the buck: The impact of risk reduction on renewable energy support payments in Europe. Energy Policy. Vol. 173, article 113395.

Fouquet R., Pearson P. J. G. (2012). Past and prospective energy transitions: Insights from history. Energy Policy. Vol. 50. P. 1-7.

Gravey V., Jordan A. J. (2019). Policy dismantling at EU level: reaching the limits of `an ever-closer ecological union. Public Administration. Vol. 98. Is. 2. P. 349- 362.

Hainsch K. (2023). Identifying policy areas for the transition of the transportation sector. Energy Policy. Vol. 178, article 113591.

Koasidis K., Nikas A., Van de Ven D.-J. et al. (2022). Towards a green recovery in the EU: Aligning further emissions reductions with short- and longterm energy-sector employment gains. Energy Policy. Vol. 171, article 113301.

Kupers S., Batel S. (2023). Time, history and meaning-making in research on people's relations with renewable energy technologies (RETs) - A conceptual proposal. Energy Policy. Vol. 173, article 113358.

Kuzemko C., Blondeel M., Dupont C., Brisbois M. C. (2022). Russia's war on Ukraine, European energy policy responses & implications for sustainable transformations. Energy Research & Social Science. Vol. 93. URL: https://doi.org/10.1016/j.erss. 2022.102842 (дата звернення: 23.07.2023).

McWilliams B., Sgaravatti G., Tagliapietra S. et al. (2023). How would the European Union fare without Russian energy? Energy Policy. Vol. 174, article 113413.

Misik M. (2022). The EU needs to improve its external energy security. Energy Policy. Vol. 165, arcicle 112930.

Pagliuca M. M., Panarello D., Punzo G. (2022). Values, concern, beliefs, and preference for solar energy: a comparative analysis of three European countries. Environmental Impact Assessment Review. Vol. 93, article 106722.

Parra D., Mauger R. (2022). A new dawn for energy storage: An interdisciplinary legal and techno-economic analysis of the new EU legal framework. Energy Policy. Vol. 171, article 113262.

Sadik-Zada E. R., Gatto A. (2022). Civic engagement and energy transition in the Nordic-Baltic Sea Region: parametric and nonparametric inquiries. Socio-Economic Planning Sciences. Vol. 87. Part A, article 101347.

Schleich J., Faure C. (2017). Explaining citizens' perceptions of international climate- policy relevance. Energy Policy. Vol. 103. P. 62-71.

Smith A. (2012). Civil society in sustainable energy transitions // Governing the Energy Transition: reality, illusion, or necessity / G. Verbong, D. Loorbach (Eds.). New York: Routlege. Рр. 180-202.

Sokolowski M. M., Heffron R. J. (2022). Defining and conceptualising energy policy failure: The when, where, why, and how. Energy Policy. Vol. 161, article 112745.

[in England].

Soutar I., Devine-Wright P., Rohse M. et al. (2020). Constructing practices of engagement with users and communities: Comparing emergent state-led smart local energy systems. Energy Policy. Vol. 171, article 113279.

Tiedemann S., Muller-Hansen F. (2023). Auctions to phase out coal power: Lessons learned from Germany. Energy Policy. Vol. 174, article113387.

Trypolska G., Rosner A. (2022). The Use of Solar Energy by Households and Energy Cooperatives in Post-War Ukraine: Lessons Learned from Austria. Energies. Vol. 15. Is. 20. URL: https://doi.org/10.3390/en15207610 (дата звернення: 25.07.2023).

Vainio A., Varho V., Tapio P. et al. (2019). Citizens' images of a sustainable energy transition. Energy. Vol. 183. P. 606-616.

Von Malmborg F. (2022). Theorising member state lobbying on European Union policy on energy efficiency. Energy Policy. Vol. 167, 2022, article 113057.

Yu Z., Khan S. A. R., Ponce P. et al. (2022). Factors affecting carbon emissions in emerging economies in the context of a green recovery: implications for sustainable development goals. Technological Forecasting and Social Change. Vol. 176, article 121417.

Creutzig F. (2022). Fuel crisis: slash demand in three sectors to protect economies and climate. Nature. Vol. 606. Is. 7914. Р. 460-462.

Crncec D. (2020). Covid-19 crisis: more EU integration and a step forward for EU energy policy and climate action? TeorijaPraksa. Vol. 57. Is. 4. P. 1105-1123.



References

Sukhodolya O. M. [ed.]. (2022). Vyznachennya rivnya ta otsinyuvannya zahroz enerhetychniy bezpetsi: zbirnyk analitytychnykh dopovidey [Determination of the level and assessment of threats to energy security: a collection of analytical report. Kyiv: NISD 160 p. [in Ukrainian].

Horbatenko V. P., Kukuruz O. V. (2023). Enerhetychna bezpeka: zmina pidkhodiv do rozuminnya [Energy security: changing approaches to understanding]. Politykus - Politicus. Vol. 4. РР. 37-42. [in Ukrainian].

Hura K., Petruk V. (2021). Analiz suchasnykh tendentsiy dekarbonizatsiyi ta ekomodernizatsiyi enerhetyky Ukrayiny i sviti [Analysis of current trends in decarbonization and eco-modernization of energy in Ukraine and the world]. Visnyk Vinnyts'koho politekhnichnoho inctytutu - Bulletin of the Vinnytsia Polytechnic Institute. Vol. 5. Рр. 19-26. [in Ukrainian].

Il'nyts'ka U. V. (2023). Implementatsiyi spil'noyi enerhetychnoyi polityky Yevropeys'koho Soyuzu ta realizatsiyi bezpekovykh enerhetychnykh initsiatyv cherez spivrobitnytstvo YES z mizhnarodnymy orhanizatsiyamy [Implementation of the common energy policy of the European Union and implementation of secure energy initiatives through EU cooperation with international organizations]. Naukovyy visnyk Uzhhorods'koho natsional'noho universytetu - Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University. Vol. 47 . РР. 36-40. [in Ukrainian].

Kukuruz O. V., Batanova N. M. (2023). Enerhetychna polityka YES: reformuvannya ta problemy realizatsiyi v konteksti heopolitychnykh vyklykiv [EU energy policy: reform and implementation issues in the context of geopolitical challenges]. Politykus - Politicus. Vol. 5. Рр. 55 - 60. [in Ukrainian].

Lir V. E. (2018). Formuvannya enerhetychnoyi polityky Ukrayiny vidpovidno do hlobal'noyi paradyhmy staloho rozvytku [Formation of Ukraine's energy policy in accordance with the global paradigm of sustainable development]. Hlobal'ni ta natsional'niproblemy ekonomiky - Global and national economic problems. 2018. Vol. 21. Рр. 172-178. [in Ukrainian].

Rozenberher K. Polityka Ukrayiny u haluzi enerhetyky [Policy of Ukraine in the field of energy]. Kyiv: Konrad Adenauer Foundation. 28 p. [in Ukrainian].

Khoma N. M. (2023). Veponizatsiya enerhoresursiv: vykopne palyvo yak zbroya u mizhnarodniy politytsi [Weaponization of energy resources: fossil fuels as weapons in international politics]. Politykus - Politicus. Vol. 4. Рр. 213-220. [in Ukrainian].

Khoma N. M. (2023). Enerhetychna heopolityka: transformatsiya v konteksti novykh vyklykiv [Energy geopolitics: transformation in the context of new challenges]. Politykus - Politicus. Vol. 5. Рр. 167-173. [in Ukrainian].

Yakovyuk I., Yefremova K., Novikov YE. (2022). Enerhetychna bezpeka v umovakh heopolitychnoyi nestabil'nosti [Energy security in conditions of geopolitical instability]. Pravo ta innovatsiyi - Law and innovation. Vol. 4 (40). Рр. 37-44. [in Ukrainian].

Yakovyuk I., Tsvelikh M. (2023). Enerhetychna bezpeka Yevropeys'koho Soyuzu v umovakh rosiys'koyi ahresiyi proty Ukrayiny Enerhetychna bezpeka Yevropeys'koho Soyuzu v umovakh rosiys'koyi ahresiyi [Energy security of the European Union in conditions of Russian aggression against Ukraine Energy security of the European Union in conditions of Russian aggression]. Problemy zakonodavstva - Legislation problems. Vol. 160. Рр. 170-191. [in Ukrainian].

Araujo K. (2014). The emerging field of energy transitions: Progress, challenges, and opportunities. Energy Research & Social Science. Vol. 1. P. 112-121. [in England].

Arndt C. (2023). Climate Change vs Energy Security? The Conditional Support for Energy Sources Among Western Europeans. Energy Policy. Vol. 174, article 113471. [in England].

Batel S. A. (2018). critical discussion of research on the social acceptance of renewable energy generation and associated infrastructures and an agenda for the future. Journal of Environmental Policy & Planning. Vol. 20. Is. 3. Р. 356-369. [in England].

Batel S., Devine-Wright P. (2015). Towards a better understanding of people's responses to renewable energy technologies: Insights from Social Representations Theory. Public Understanding of Science. Vol. 24. Is. 3. P. 311-325. [in England].

Benedetti I., Laureti T. (2021). Analysing energy-saving behaviours in Italian households. Studies of Applied Economics. Vol. 39. Is. 3. URL: https://dspace.unitus.it/bitstream/ 2067/43541/1/Benedetti_Laureti_2021_EEA.pdf (дата звернення: 24.07.2023). [in England].

Bogel P. M., Upham P., Shahrokni H. et al. (2021). What is needed for citizencentered urban energy transitions: insights on attitudes towards decentralized energy storage. Energy Policy. Vol. 149, article 112032. [in England].

Burke M. J. (2018). Shared yet contested: energy democracy counter-narratives. Frontiers in Communication. Vol. 3. P. 1-22. URL: https://doi.org/10.3389/ fcomm.2018.00022 (дата звернення: 01.02.2023). [in England].

Caragliu A., Graziano M. (2022). The spatial dimension of energy transition policies, practices and technologies. Energy Policy. Vol. 168, article 113154. [in England].

Clairand J. M., Gonzalez-Rodriguez M. (2021). What is the level of people's acceptance for electric taxis and buses? Exploring citizens' perceptions of transportation electrification to pay additional fees. World Electric Vehicle Journal. Vol. 13. Is. 1, article 3. [in England].

Defila R., Di Giulio A., Schweizer C. R. (2018). Two souls are dwelling in my breast: uncovering how individuals in their dual role as consumer-citizen perceive future energy policies. Energy Research & Social Science. Vol. 35. P. 152-162. [in England].

Bukan M., Kitzing L. (2023). A bigger bang for the buck: The impact of risk reduction on renewable energy support payments in Europe. Energy Policy. Vol. 173, article 113395. [in England].

Fouquet R., Pearson P. J. G. (2012). Past and prospective energy transitions: Insights from history. Energy Policy. Vol. 50. P. 1-7. [in England].

Gravey V., Jordan A. J. (2019). Policy dismantling at EU level: reaching the limits of `an ever-closer ecological union. Public Administration. Vol. 98. Is. 2. P. 349- 362. [in England].

Hainsch K. (2023). Identifying policy areas for the transition of the transportation sector. Energy Policy. Vol. 178, article 113591. [in England].

Koasidis K., Nikas A., Van de Ven D.-J. et al. (2022). Towards a green recovery in the EU: Aligning further emissions reductions with short- and longterm energy-sector employment gains. Energy Policy. Vol. 171, article 113301. [in England].

Kupers S., Batel S. (2023). Time, history and meaning-making in research on people's relations with renewable energy technologies (RETs) - A conceptual proposal. Energy Policy. Vol. 173, article 113358. [in England].

Kuzemko C., Blondeel M., Dupont C., Brisbois M. C. (2022). Russia's war on Ukraine, European energy policy responses & implications for sustainable transformations. Energy Research & Social Science. Vol. 93. URL: https://doi.org/10.1016/j.erss. 2022.102842 (дата звернення: 23.07.2023). [in England].

McWilliams B., Sgaravatti G., Tagliapietra S. et al. (2023). How would the European Union fare without Russian energy? Energy Policy. Vol. 174, article 113413. [in England].

Misik M. (2022). The EU needs to improve its external energy security. Energy Policy. Vol. 165, arcicle 112930. [in England].

Pagliuca M. M., Panarello D., Punzo G. (2022). Values, concern, beliefs, and preference for solar energy: a comparative analysis of three European countries. Environmental Impact Assessment Review. Vol. 93, article 106722. [in England].

Parra D., Mauger R. (2022). A new dawn for energy storage: An interdisciplinary legal and techno-economic analysis of the new EU legal framework. Energy Policy. Vol. 171, article 113262. [in England].

Sadik-Zada E. R., Gatto A. (2022). Civic engagement and energy transition in the Nordic-Baltic Sea Region: parametric and nonparametric inquiries. Socio-Economic Planning Sciences. Vol. 87. Part A, article 101347. [in England].

Schleich J., Faure C. (2017). Explaining citizens' perceptions of international climate- policy relevance. Energy Policy. Vol. 103. P. 62-71. [in England].

Smith A. (2012). Civil society in sustainable energy transitions // Governing the Energy Transition: reality, illusion, or necessity / G. Verbong, D. Loorbach (Eds.). New York: Routlege. Рр. 180-202. [in England].

Sokolowski M. M., Heffron R. J. (2022). Defining and conceptualising energy policy failure: The when, where, why, and how. Energy Policy. Vol. 161, article 112745. [in England].

Soutar I., Devine-Wright P., Rohse M. et al. (2020). Constructing practices of engagement with users and communities: Comparing emergent state-led smart local energy systems. Energy Policy. Vol. 171, article 113279. [in England].

Tiedemann S., Muller-Hansen F. (2023). Auctions to phase out coal power: Lessons learned from Germany. Energy Policy. Vol. 174, article113387. [in England].

Trypolska G., Rosner A. (2022). The Use of Solar Energy by Households and Energy Cooperatives in Post-War Ukraine: Lessons Learned from Austria. Energies. Vol. 15. Is. 20. URL: https://doi.org/10.3390/en15207610 (дата звернення: 25.07.2023). [in England].

Vainio A., Varho V., Tapio P. et al. (2019). Citizens' images of a sustainable energy transition. Energy. Vol. 183. P. 606-616. [in England].

Von Malmborg F. (2022). Theorising member state lobbying on European Union policy on energy efficiency. Energy Policy. Vol. 167, 2022, article 113057. [in England].

Yu Z., Khan S. A. R., Ponce P. et al. (2022). Factors affecting carbon emissions in emerging economies in the context of a green recovery: implications for sustainable development goals. Technological Forecasting and Social Change. Vol. 176, article 121417. [in England].

Creutzig F. (2022). Fuel crisis: slash demand in three sectors to protect economies and climate. Nature. Vol. 606. Is. 7914. Р. 460-462. [in England].

Cmcec D. (2020). Covid-19 crisis: more EU integration and a step forward for EU energy policy and climate action? TeorijaPraksa. Vol. 57. Is. 4. P. 1105-1123. [in England].

Размещено на Allbest.ru

...