Військова поліція країн США та Германії

Размещено на http://www.allbest.ru

Військова поліція країн США та Германії

Гуцол В.В., Головне управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України

Романенко Є.О., Національний Авіаційний Університет

Вступ

Військова поліція -- створений у багатьох країнах світу спеціальний правоохорний орган з підтримання правопорядку в Збройних силах та інших військових і воєнізованих формуваннях, утворених відповідно до законодавства. Як правило, військова поліція є самостійним органом військової юстиції, діяльність якого спрямовується і координується через міністерство оборони. Військова поліція (ВП) - один з основних інструментів забезпечення у збройних силах законності та правопорядку, а також ефективний засіб боротьби зі злочинністю та правопорушеннями серед військовослужбовців у багатьох іноземних арміях. Нині інститут військової поліції існує більш ніж 40 арміях світу, зокрема у США, Великобританії, Німеччини, Франції та Китаї. Він введений також в арміях України, Грузії, Вірменії, Азербайджану, Казахстану та прибалтійських держав. Незважаючи на подібність завдань та функцій військової поліції у зарубіжних державах, організація, принципи дії зазначених підрозділів мають національні особливості.[1]

В статті розглядається історія створення та функції Військової поліції, двох країн членів НАТО які мають найбільшу історію створення, досвід використання та чисельність.

Військова поліція армії США

У США створення підрозділів військової поліції (military police) почалося більш ніж 200 років тому. Військова поліція активно використовується в бойових діях та у мирний

час. Корпус військової поліції - один із наймолодших підрозділів армії США. Офіційно він був заснований 26 вересня 1941, але має нестандартну історію з 1776 року. Практичні завдання, розв'язувані його формуваннями, уточнювалися і коригувалися з урахуванням досвіду, отриманого в холі численних збройних конфліктів сучасності, у яких брали участь американські військовослужбовці. [2]

Корпус військової поліції веде свій родовід та історію з американської революції. Генерал Джордж Вашингтон зажадав, щоб посаду провосту маршала було створено для вирішення дисциплінарних питань. У січні 1776 Вільям Мароні був призначений першим проректором Континентальної армії. Провост-маршали покладалися на солдатів, тимчасово залучених інших підрозділів, і відчували труднощі із забезпеченням дисципліни. 20 травня 1778 року Конгрес заснував Корпус провостів, який генерал Вашингтон називав "Marechaussee". Ця назва походить від французької: «marechauss6e», від старофранцузького «mareschaucie», що означає «маршалс». Капітан Бартолом'ю фон Хеєр, Німецькомовний офіцер з Пенсільванії, був призначений першим командувачем Марехауса 1 червня 1778 року. Відповідно до нової організації, ректор-маршал відповідав за солдатів, які перебували під вартою, і за покарання, в той час як Марехаус було доручено із забезпеченням порядку в Континентальній армії. Корпус Marechaussee буде сформований виключно як поліцейська організація, і був організований та екіпірований як легкі драгуни, які використовули свою швидкість для допомоги у переміщенні військ та переміщенні ув'язнених із поля бою. Marechaussee захищав тил і фланги армії під час пересування військ, шукав відсталих, охороняв переходи через річки і брав участь у боях, коли це було необхідно, як у битві при Спрінгфілді. Корпус Провоста було розформовано у листопаді 1783 року.

У 1863 році була створена канцелярія генерал-провосту- маршала, яка курирувала Резервний корпус ветеранів (VRC). Під час Громадянської війни США VRC підтримував закон і порядок у гарнізонах, тоді як інші загони проректорської охорони несли службу на передовий. Після війни Управління генерального провосту-маршалу було припинено, оскільки армію Союзу було розформовано.

Під час повстання моро (The Moro Rebellion (1899-1913)), що послідкувало за іспано-американською війною, Сполучені Штати заснували Філіппінські поліцейські сили. Навчання почалося в 1902 році, і бригадний генерал Гаррі Хілл Бандхольц був призначений начальником поліції.

Складність ведення бойових дій під час Першої світової війни вимагала наявності корпусу спеціально навчених солдатів для обробки величезної кількості військовополонених та управління переміщенням військ та припасів у зонах бойових дій. Відділ підготовки військової поліції був створена 9 вересня 1918 року в Шангарньє Касерне в Отуні, Франція. Після війни бригадний генерал Гаррі Хілл Бандхольц, котрий служив маршалом американських експедиційних військ, запропонував створити постійний корпус військової поліції. Хоча Конгрес не виконав цієї рекомендації, він дозволив постійну організацію армійських підрозділів військової поліції у Поправці до Закону про національну оборону 1920 року.

Під час Другої світової війни школи військової поліції були створені в Кемп-Гордон, Форт Бенджамін Харрісон, з Центром заміни військової поліції, створеним у Форт-Кастері. Військові поліцейські також пройшли підготовку з питань безпеки портів у Форт-Мак-Генрі. Солдати військової поліції підтримували десантні операції на плацдармах у Нормандії і керували військовополоненими супротивника від Італії до південної частини Тихого океану. Коли в серпні 1944 року було встановлено Red Ball Express (маршрут постачання, що веде з Нормандії до лінії фронту), MP провела розвідку маршруту та охорону, щоб вантажівки та запаси залишалися на плаву. Це була перша місія 793-го батальйону військової поліції (розформованого в 2014 р.) на театрі військових дій, і це відзначалося в їхньому гербі та відзнаках підрозділу.

1944 року армія знову побачила необхідність у підрозділі з розслідування злочинів за участю солдатів у Європі. Водночас військові поліцейські вирішували й інші важливі завдання, наприклад, забезпечення безпеки маршрутів пересування військ, патрулювання в демілітаризованих зонах та обміну військовополоненими Підрозділ кримінальних розслідувань армії США було створено як підрозділ генерального прокурора маршала і з того часу продовжує свою слідчу діяльність. Після закінчення війни кавалерійські частини у Німеччині були використані для створення поліції Сполучених Штатів, патрульної організації, схожої на поліцію. Був розформований у 1950-х роках.

Відомо, що на момент початку війни на Корейському півострові (1950-1953) там дислокувалася 55 рота військової поліції сухопутних військ США. Туди вже в перші місяці ведення бойових дій з Японії було перекинуто додаткові сили американської ВП, що входили до складу окупаційних сил на японській території після закінчення Другої світової війни. Під час війни в Кореї одним з основних напрямків роботи цих підрозділів стала боротьба з незаконним продажем американськими військовослужбовцями військового екіпірування, палива, продуктів харчування та інших матеріальних засобів. Згодом військова поліція спостерігала за обміном полоненими та патрулювала демілітаризовану зону. Військова поліція, що адаптувалася до іншого стилю ведення війни у В'єтнамі, набула статусу підрозділу бойової підтримки, частково в результаті бойових успіхів під час наступу на Тет.

Під час в'єтнамської війни діапазон завдань, що виконуються військовою поліцією США, розширився. На її формування стали покладатися бойові завдання, пов'язані з підтримкою та забезпеченням дій військ: контроль за переміщенням біженців, охорона колон та транспортних магістралей, ліквідація підземних ходів повідомлень противника, а також участь в оборонних боях

Поточна роль під час операцій «Щит пустелі» та «Буря в пустелі» (1991) військові поліцейські забезпечували безпеку в районах бойових дій, а також займалися охороною іракських військовополонених. Крім того, її формування брали активну участь в операціях американського військового контингенту в Сомалі, на Гаїті, Боснії та Герцеговині. З 1991 року військова поліція брала участь в операціях у Сомалі, Гаїті та Боснії. Військова поліція підтримувала порядок у Косові, що роздирається війною, а також підтримувала мир в Афганістані.

У 2010 р. бригадний генерал Колін Л. Макгуайр стала першою жінкою, яка обійняла посаду начальника військової поліції США. ійськовослужбовці зі складу жіночого допоміжного корпусу стали служити у формуваннях ВП з 1941 року. Нині 25% особового складу корпусу військової поліції - жінки. Особливу місію вони, як і раніше, виконують в Іраку та Афганістані, де місцеві звичаї не дозволяють чоловікам-військовослужбовцям контактувати з місцевими жінками. []

Корпус військової поліції США. як вказувалося раніше, був створений в 1941 році. У мирний час на формування військової поліції покладається комплекс завдань, пов'язаних із підтриманням дисципліни та правопорядку у військах, забезпеченням внутрішньої безпеки, а також ліквідацією наслідків стихійних лих.

У юрисдикцію ВП входить також розслідування злочинів, скоєних військовослужбовцями, які пов'язані з їхньої професійної деятельностью.

Підрозділи військової поліції відіграють важливу роль у боротьбі з обігом наркотиків у США. За сприяння армійських поліцейських проводиться підготовка як військових фахівців, так і цивільних слідчих та співробітників охоронних організацій.

Крім того, до функціональних обов'язків цих формувань входить ліквідація хвилювань серед цивільного населення країн, де дислоковані американські війська. Рекламна кампанія на підтримку військової поліції акцентує увагу на тому, що її роль зводиться до «підтримання порядку там, де він є, і встановлення там, де його немає, а також відновлення там, де він був порушений силовими методами». "З військ і для військ" (Of the Troops, for the Troops) - говорить девіз американської ВП.

У військовий час військова поліція США здійснює охорону та оборону командних пунктів дивізій та корпусів, регулює дорожній рух, контролює потоки біженців та затримує дезертирів.

Згідно з керівними документами в бойовій обстановці на формування військової поліції армії США покладаються такі основні завдання: забезпечення пересування військ під час проведення військових операцій; підтримання законності та правопорядку під час військових операцій; забезпечення охорони територій та об'єктів; надання допомоги біженцям та інтернованим особам; здійснення оперативно-розвідувальної діяльності.

Останнім часом роль військової поліції як ефективний компонент миротворчих контингентів зросла.

Таким чином, за весь період існування цієї силової структури їй доводилося вирішувати найскладніші завдання і вона залишається одним із затребуваних родів військ армії США. Ось чому в найближчому майбутньому робота військових поліцейських збереже свою актуальність і затребуваність.

Загальна чисельність військової поліції США з урахуванням резервістів становить близько 30 тис. осіб. Набір до неї здійснюється у складі офіцерів і солдатів, які закінчили військову академію чи курси позавійськової підготовки офіцерів резерву при вузах. Офіцери навчаються в школі військової поліції (Форт-Макклелан, штат Алабама).

До основних категорій військовослужбовців у структурах військової поліції відносяться: офіцер, уорент- офіцер, а також рядовий склад - військовий поліцейський, спецагент, спеціаліст з роботи з населенням. Крім того, штат ВП з 2003 року почали укомплектовувати інструкторами зі службового собаківництва.

Базовий курс навчання перед зайняттям первинних посад у військовій поліції, розрахований на 20 тижнів, включає аудиторні та польові заняття. Під час навчання кандидати (особи не молодші 18 років) інтенсивно займаються військовою підготовкою та вивчають низку юридичних дисциплін. Так, майбутні поліцейські вивчають громадянське право, набувають навичок слідчих дій, збору доказової бази, навчаються контролювати натовп, а також проводити затримання підозрюваних осіб.

Керує військовою поліцією США начальник військової поліції -- заступник генерального інспектора сухопутних військ. Підтримкою правопорядку в армії та на флоті та розслідуванням різних порушень займаються слідчі військової поліції. До цієї роботи залучаються також фахівці командування кримінальних розслідувань сухопутних військ США (United States Army Criminal Investigation Command), які підпорядковуються начальнику військової поліції (Provost Marshal General).

Військова поліція складається з:

окремих бригад і батальйонів у складі армійських корпусів;

рот у складі дивізій;

ескадрилей військової поліції у ВПС США;

двох батальйонів морської піхоти у ВМС США.

Функції поліції

Підтримання дисципліни в гарнізонах та на базах.

Охорона об'єктів.

Розслідування військових злочинів.

Регулювання дорожнього руху.

Проведення антитерористичних заходів.

Ліквідація або надання сприяння у ліквідації хвилювань серед цивільного населення, у тому числі й у тих країнах, де дислокуються частини і підрозділи Збройних сил США.

У американської армії є значна кількість статутів, директив та інших керівних документів, наявність яких у певною мірою спрощує виконання обов'язків американськими військовослужбовцями, зокрема військовими поліцейськими. Діяльність цих формувань регламентується спеціалізованими польовими статутами, у кожному з яких докладно викладено положення, що стосуються повсякденної діяльності особового складу ВП у різних ситуаціях.

Зокрема, статут FM 3-19.4 роз'яснює завдання військової поліції при організації контролю у зонах бойових дій та безпеки, а також визначає порядок проведення операцій під час роботи з військовополоненими. Наприклад, одна з рекомендацій говорить: військові поліцейські повинні вибирати і застосовувати такі форми, методи та способи роботи, які порівнюються з конкретною оперативною обстановкою та забезпечують виконання поставленого завдання. Нашивка військовослужбовця військової поліції СВ США

У польовому статуті FM 3-19.5 «Дії в умовах цивільних заворушень» надаються рекомендації про те, як краще організувати допомогу місцевій владі при порушеннях цивільного населення громадського порядку. У документі перераховані принципи роботи, а також наводяться юридичні положення, що дозволяють регулювати дії військової поліції, займатися плануванням та навчати її особовий склад тактиці застосування сил та засобів для забезпечення контролю під час цивільних заворушень з метою запобігання можливої загрози.

Крім того, прийнято інші керівні документи: FM 3-19.1 «Забезпечення підтримки силами військової поліції при наземних та повітряних операціях», FM 3-19.25 «Проведення розслідування правоохоронними органами», FM 3-19.25 «Дії дорожньої військової поліції» і т. д. Є також польовий статут FM 3-19.35, який роз'яснює порядок утримання та використання військовою поліцією службових собак.

Серйозна увага приділяється інформаційної складової. На думку керівництва Пентагону, наявність об'єктивної інформації сприяє якісному виконанню командирами завдань з управління частинами та підрозділами у мирний час та в умовах надзвичайних ситуацій. Специфіка інформаційного забезпечення під час роботи військової поліції відзначається, наприклад, у польовому статуті FM 3-19.10. У документі наголошується, що успіх правоохоронної діяльності у військах багато в чому залежить від збору, обробки та практичного застосування отриманих даних. Американські військові експерти вважають, що наявність необхідної інформації помотає командуванню займатися профілактикою правопорушень та об'єктивно проводити кримінальні розслідування. Примітно, що в армії США інформація із джерел у військовій поліції є елементом розвідувального забезпечення діяльності військ.

Інформаційна база у формуваннях військової поліції включає добірку звітів та донесень, отриманих під час кримінальних розслідувань, аналізу транспортних та інших подій, а також містить відомості про стан та функціонування реабілітаційних центрів та виправних установ, про умови утримання затриманих тощо. Значний обсяг відомостей видобувається за допомогою щоденного контакту з особовим складом, іншими правоохоронними органами, силами безпеки і навіть із приватними охоронними агентствами, йдеться у розділі 4 статуту FM 19-10.

Збір даних військовою поліцією значно полегшується завдяки автоматизованій системі збору інформації - MPMIS (Military Police Management Information Systems), що доповнюється іншими системами, зокрема CRS (Correctional Reporting System), яка містить відомості та звітність про діяльність кримінально-виконавчої системи. Для спрощення роботи військових поліцейських, які займаються транспортом та дорожнім рухом, широко застосовується база VRS (Vehicle Registration System), тобто система реєстрації транспортних засобів. Часто виникає необхідність в оперативному пошуку автомобілів, і ефективність цієї роботи досягається саме завдяки використанню цієї бази.

Водночас у всіх рекомендаціях зазначається, що наявність автоматизованих систем не скасовує вимог щодо збирання та зберігання паперових документів відповідно до прийнятих форм звітності. При цьому звертається увага на наступний правовий аспект: збір та розголошення інформації, що відноситься до громадян США, регулюються законом, який у ряді випадків обмежує отримання відомостей, що запитуються урядовими органами.

Важливе місце у діяльності військової поліції США займає взаємодія зі ЗМІ. У документах СВ США говориться, що військові поліцейські можуть періодично контактувати з представниками мас-медіа, оскільки встановлення довірчих відносин зі ЗМІ дозволяє усувати непорозуміння між військовими і громадськістю. Водночас тут також є певний регламент. Як зазначається в документах, командування військової поліції має право відмовляти ЗМІ у наданні інформації, що запитується. При цьому повідомляється, де і в кого можуть бути затребувані відомості, що цікавлять ЗМІ. Канали отримання та зміст інформації уточнюються через офіцера зв'язків із громадськістю (СО), який є штатним співробітником ВП та підпорядковується відповідному командиру. Як правило, офіцер СО інформує про заходи, що проводяться військовою поліцією, і розвиток обстановки, в першу чергу виходячи з інтересів командування. Водночас ця особа надає командиру всю необхідну інформацію про настрої населення та можливу реакцію суспільства щодо заходів. В інтересах підтримки дій військової поліції офіцер із СВ може готувати прес-релізи з інформацією відкритого характеру. Для її поширення використовуються різні медійні канали, включаючи ТБ, радіо, пресу, а також рекламну продукцію, таку як плакати та листівки. [3]

Військова поліція Німеччини

Серед різних поліцейських частин Німеччини були фельджандармерія та Корпус фельд'єгерів, таємна військова поліція, армійська патрульна служба, залізнична вартова, залізнична патрульна служба, берегова поліція та численні поліцейські стрілецькі полки. [4]

Німецький корпус фельд'єгерів також має довгу та специфічну традицію, ведучи родовід від «профосів» XVI ст. У 1740 р. Фрідріх II заснував Корпус кінних фельд'єгерів (Feldjdgerkorps zuFferd), незабаром перейменований у Reitendes Feldjdgerkorps. Ці війська постачали військовослужбовців для виконання наступних обов'язків: Kolonnenjdger (колоновожаті) -- для контролю та охорони шляхів сполучення; Kurierjdger (кур'єри) - для доставки важливих повідомлень та наказів; Furierjdger (фур'єри) - для супроводу та захисту членів королівського прізвища.

Незабаром після формування Корпусу кінних фельд'єгерів, в 1741 р. був заснований Корпус піших фельд'єгерів (Feldjdgerkorps zu Fuss). Фельд'єгерський корпус з відзнакою ніс службу в період Наполеонівських воєн і під час франко-прусської війни 1870 р. Незалежно від нього в цивільній поліції (Gendarmerie) було сформовано військовий підрозділ, або фельджандармерія (Feldgendarmerie), яке з часом майже повністю змінило фельд'є щодо підтримки правопорядку в армії.

На початку війни 1914 р в арміях Німеччини було 33 підрозділи фельджанфельджандармерії, приблизно по 60 унтер-офіцерів і солдатів у кожному. Як і в армії їх противника того часу, Великобританії, німецькі підрозділи фельджандармів очолювали офіцери інших родів військ і служб, які тимчасово надавали їм, переважно кавалеристи.

Стандартний фельджандармський патруль включав сержанта (Obergendarm) та двох молодших унтер-офіцерів (у чині унтер-офіцерів чи єфрейторів). На додаток до цього було створено допоміжну жандармерію (Hilfsgendarmen). військова поліція фельджандармський

До кінця Першої світової війни було 115 підрозділів фельджандармерії, а також Корпус фельджандармерії у складі п'яти кавалеріїських ескадронів, призначений для виконання спеціальних завдань (ще до закінчення війни він розрісся до полку). Кінець Першої світової призвів до розформування і Корпусу фельд'єгерів, і фельджандармерії. З 1919 до 1939 р.р. в армії Німеччини не існувало поліцейських формувань, і армійські патрулі забезпечували підтримку порядку розташування гарнізонів.

Після того, як у 1955 р армію Німеччини було відновлено, одним із перших її підрозділів стала рота військової поліції (Militar Polizei). У 1956 р вона отримала традиційне найменування фельд'єгерів (Feldjdger).

Сучасний Бундесвер має в своєму розпорядженні польові фельд'єгерські підрозділи в кожному з військових округів (Wehrbereich); у разі мобілізації ці підрозділи мають бути посилені резервістами. Окремих правоохоронних формувань у флоті та в авіації не існує, фельд'єгери забезпечують контроль над усіма родами військ.

Традиційні горжети та манжетна стрічка вже не служать розпізнавальними знаками військових поліцейських. Натомість, за прикладом інших країн НАТО, використовуються білі ремені та кобура пістолета; при виконанні службових обов'язків одягається також біла нарукавна пов'язка з написом "Feldjdger". Традиційний для військової поліції прикладний колір (червоно-оранжевий) збережений для окантування погонів та підкладки петлиць. Берет, що носиться як повсякденний головний убір, такого ж червоного кольору, як і у британських Королівських військових поліцейських. Емблема на береті також традиційна для фельд'єгерів: гвардійська зірка з девізом Suum Cuique підкреслює історичний зв'язок з фельд'єгерями імперських часів.

Військова поліція Німеччини -- самостійний рід військ Сухопутних військ бундесвера, вирішує завдання в інтересах ВВС, ВМС, а також військ союзників по НАТО, які перебувають на території Німеччини. Службовці військової поліції в Німеччині називаються фельд'єгерями (нім. Feldjager).

Військова поліція Німеччини налічує близько 4500 чоловік особового складу.

Центрального командування військової поліції в бундесвері не передбачено. Керівництво підрозділами військової поліції здійснює командир дивізії через свій штаб.

Функції військової поліції: у мирний час:

охорона військових об'єктів, органів управління;

забезпечення транспортних перевезень;

підтримка або відновлення порядку і дисципліни у частинах і підрозділах.;

запобігання злочинним акціям щодо

військовослужбовців і військових об'єктів бундесверу і союзних військ.

У воєнний час:

здійснення первинного контролю на пунктах збору військовослужбовців, які відстали від військових частин;

організація охорони і транспортування військовополонених;

здійснення регулювання руху та охорони маршрутів висування військ;

сприяння федеральній поліції в регулюванні потоку біженців. [5]

Висновки

Таким чином, для належної реалізації завдань державної політики воєнної безпеки доцільним є запровадження військової поліції на основі міжнародних стандартів та позитивного зарубіжного досвіду щодо організації діяльності та функціоналу. В умовах війни та зовнішньої агресії РФ потрібно на законодавчому рівні закріпити чітку систему військової юстиції, яка б забезпечувала належний рівень захисту прав і свобод військовослужбовців, правопорядок у ЗСУ загалом. Основним завданням у цьому процесі вбачаємо реформування Військової служби правопорядку у Військову поліцію з урахуванням стандартів країн-членів НАТО у цій сфері. Подальше вивчення історії розвитку системи органів та частин забезпечення законності, правопорядки, військової дисципліни та охорони ні військових об'єктів, має прикладне значення для вдосконалення форм і способів застосування військової поліції.

Список використаних джерел

Романенко Є.О. Військова поліція замість військової служби правопорядку// Modern! aspekty vedy: XXVI. Dil mezinarodni kolektivni monografie / Mezinarodni Ekonomicky Institut s.r.o.. Ceska republika: Mezinarodni Ekonomicky Institut s.r.o., 2022. - str.12-42

Військова поліція США http://www.modernarmy.ru/ article/370/voennaya-policia-ssha

Корпус военной полиции (США) - Military Police Corps (United States) https://ru.wikibrief.org/wiki/Military_ Police_Corps_(United_States)

Уильямсон, г. Немецкая военная полиция, 1939-1945 / Г. Уильямсон; пер. с англ. А.И. Козлова; худож. Р. Вольстад. -- М.: ACT: Астрель, 2005. -- 61, с , 8 цв. ил. -- (Военноисторическая серия «СОЛДАТЪ»).

Ачалов П.В. Правовое регулирование деятельности военной полиции за рубежом: На примере США и ФРГ. диссертация по ВАК РФ 20.02.03, кандидат юридических наук

Размещено на Allbest.ru