Електронні докази в системі доказування кримінальних правопорушень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Електронні докази в системі доказування кримінальних правопорушень

Муляр Г.В., Державний університет інфраструктури та технологій

Подгорець С.В., Спеціалізована антикорупційна прокуратура

Ховпун О.С., Ізмаїльський державний гуманітарний університет

Вступ

Впровадження електронних механізмів у кримінальне провадження дозволяє розглянути питання не тільки у формі збору, дослідження та фіксації такої категорії доказів як електронні, але й переведення кримінального провадження у призму застосування інформаційних технологій. Актуальним у процесі дослідження є розгляд питання, які пов'язані зі створенням нової методики доказування кримінальних правопорушень в умовах застосування інформаційних технологій.

Тематика розслідування злочинів, які вчиняються за допомогою інформаційних технологій досліджувалось певним числом науковців, але деякі питання потребують більш детального розгляду. До числа науковців, які займались вивченням тематики збирання та використання електронних доказів у кримінальному провадженні слід віднести: Антонюк А., Ахтирська Н., Козицька О., Каланча І., Русецька В., Столітній А.; принципи електронних доказів - Марков В., Орлов Ю., Савченко Р., Чернявський С.; дослідженням електронних ознак цифрових доказів (електронних доказів) займались Алєксєєва-Працюк Д., Крицька І., Метелев О., Ратнова А.; питання використання та закріплення електронних доказів у кримінальному провадженні розглядали Метелев О., Смаль І., Шило А., Школьніков В., Яновська О.

Метою дослідження є впровадження в систему доказів у кримінальному провадженні електронного виду доказів в контексті інформатизації суспільства, створення теоретичної моделі кримінально-процесуального доказування, яка відповідає модернізаційним процесам інформаційних технологій. Доцільно розробити рекомендації до проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, які пов'язані зі збором та фіксацією електронних доказів.

Для досягнення мети були сформульовані наступні завдання: сформулювати поняття електронних доказів та виокремити основні ознаки такого різновиду доказів; дослідити практику застосування електронної інформації в системі кримінально-процесуального доказування; розглянути можливість використання електронної інформації в якості доказів на стадії досудового розслідування.

Виклад основного матеріалу

Розвиток інформаційного середовища та постійне вдосконалення інформаційних технологій призвело до необхідних змін в законодавстві в частині електронного документообігу, цифрових доказів, в тому числі зміни у здійсненні правосуддя. Сьогодення передбачає нові виклики електронним джерелам доказів, особливо під час електронного листування, отримання/ відправлення текстових повідомлень, відправлення голосових повідомлень та інше. Письмові документи замінюють електронні через швидкість обміну інформацією, а тому у разі виникнення судового спору, слугуватимуть електронним джерелом доказів.

Стан правового регулювання та ступінь наукової розробленості питання електронних доказів в кримінальному процесі, не відповідають вимогам практики. З метою вирішення даної задачі, необхідно розробити єдиний підхід до збирання, дослідження та використання електронних доказів із подальшим закріпленням в Кримінально-процесуальному кодексі України [1, С. 242]. На сьогоднішній день виникає потреба в комплексному дослідженні науково-методичного та нормативного забезпечення використання електронних доказів у кримінальних провадженнях [2, С. 14]. Діюче кримінально-процесуальне законодавство не містить визначення “електронні докази” та не має посилань на єдино закріплений механізм їх вилучення та долучення до матеріалів розслідування. Дану позицію підтримують Столітній А., Каланча І., Козицька О., яка знаходить відображення у наукових працях останніх.

Столітній А. та Каланча І. наголошують на тому, що відсутня єдність у наукових підходах, як до визначення досліджуваного явища, так і до місця електронних доказів у системі процесуальних джерел доказів [3, С. 179]. Козицька О. підтримує думку вище зазначених науковців, що однією з актуальних проблем, яка потребує нагального вирішення, є відсутність у чинному кримінальному процесуальному законодавстві України офіційного визначення електронних доказів, а також не врегульовано порядок їх вилучення та фіксації, що зумовлює певні труднощі в практичній діяльності під час використання електронних доказів у кримінальному провадженні.

Козицька О. визначає електронні докази як цифрові об'єкти, що були засобом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли електронно-цифрові сліди кримінального правопорушення, були предметом або об'єктом вчинення кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження [4, С. 418-420].

З розвитком інформаційних технологій, які не оминають жодну сферу життя, виникає необхідність закріпити в Кримінально-процесуальному кодексі поняття «електронні докази» [5, С. 208]. Школьніков В. вважає, що вироблення єдиного правильного порядку отримання інформації з мережі інтернет у кримінальному провадженні сприятиме відповідності законодавства всім вимогам, що впроваджує сучасне інформаційне суспільство [6, С. 175].

Антонюк А. та Русецька В. пропонують закріпити в Кримінальному процесуальному кодексі України поняття «електронні докази як дані, що підтверджують факти, інформацію або концепцію в формі, пристосованої для обробки за допомогою комп'ютерної системи, в тому числі програми виконання комп'ютерною системою тих чи інших дій [7, С. 85]. Ахтирська Н. пропонує визначити на законодавчому рівні «електронні докази» - як дані, що підтверджують факти, інформацію або концепцію у формі, придатній для обробки за допомогою комп'ютерних систем, у тому числі програми виконання комп'ютерною системою або інших дій [8, С. 125].

Загальними ознаками у визначенні підходу до ознак електронних доказів слід віднести: 1. фактичні дані; 2. електронна форма закріплення; 3. засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 4. обробка інформації за допомогою комп'ютерних систем; 5. існування у мережі Інтернет.

Як зауважив Столітній А., речові докази та документи є електронними доказами лише у тому випадку коли їх джерелом є інформація, що зберігається та передається в електронному вигляді, а наприклад, показання або висновок експерта не можуть бути віднесені до електронних доказів, тому що вони формуються шляхом електронної фіксації або створюються в електронному форматі [9, С. 17].

Ратнова А. вважає, що електронний документ повинен бути окремим джерелом доказів у кримінальному провадженні, так само як показання, речові докази, висновок експерта. Науковиця дає визначення електронного документа як доказу - це інформація, яка міститься в електронній формі та може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження [10, С. 238-239].

Метелев О., пропонує доповнити КПК поняттям «цифровий доказ» як окремий вид доказів у кримінальному процесі. Науковець рекомендує узагальнити щодо них такі критерії: 1. Вони існують у нематеріальному вигляді; 2. Зберігаються на відповідному носії, в оперативній пам'яті або каналі зв'язку; 3. Необхідні спеціальні програмно-технічні засоби для їх сприйняття та дослідження; 4. Вони можуть бути скопійовані або переміщені на інший носій без втрати своїх характеристик; 5. Можуть одночасно існувати у декількох місцях при цьому маючи ідентичний статус [11, С. 83].

Проаналізувавши праці вчених та міжнародне законодавство Крицька І. виокремила властивості характерні електронним доказам: 1. Неречовий характер; 2. Необхідність спеціальних технічних засобів для сприйняття; 3. Можливість змінити або видалити об'єкт віддалено; 4. Особливий порядок збирання, перевірки та оцінки електронних доказів [12, С. 304].

Метелев О. вважає, для того, щоб електронні докази могли використовуватися в суді, вони повинні відповідати таким принципам: допустимість цифрових доказів; справжність цифрових доказів; повнота отриманих цифрових доказів; надійність отриманих цифрових доказів; зрозумілість та правдоподібність [13, С. 234-235].

Алєксєєва-Працюк Д. називає такі загальні ознаки електронних доказів: існують у нематеріальному вигляді; можуть бути створені людиною або бути результатом діяльності інформаційної системи; не можуть існувати поза межами технічного носія або каналу зв'язку; немає нерозривного зв'язку з предметним носієм; вільно переміщуються в електронній мережі; сприймати та досліджувати їх можна тільки за допомогою технічних і програмного забезпечення; потребують спеціального порядку збирання, перевірки, оцінки; можуть бути переміщені на інший носій без втрати своїх характеристик; можливість дистанційного внесення змін до них та їх видалення [14, С. 252].

Марков В. та Савченко Р., наводять рекомендаційний перелік принципів належності електронних доказів отриманих із мобільних пристроїв, а саме: 1. Допустимість (збереження та зібрання доказів таким чином, щоб вони могли використовуватися в суді); 2. Справжність (експерт криміналіст повинен дати свою професійну оцінку щодо справжності доказів); 3. Повнота (докази повинні беззаперечно розкрити всю повноту подій); 4. Надійність (методи та процедура збирання електронних доказів повинні бути чітко регламентовані та зафіксовані); 5. Зрозумілість та правдоподібність (процедура оцінки електронних доказів повинна бути відкритою, зрозумілою та не піддаватися сумніву щодо цілісності даних електронних доказів) [15, С. 92-93]. Орлов Ю. та Чернявський С. вважають, що встановлення достовірності електронних доказів окрім законодавчого регулювання, потребує також застосування сучасних методик експертного дослідження [16, С. 19].

Чернявський С., Орлов Ю. пропонують запровадити термін «електронне відображення» як самостійне джерело доказів у кримінальному провадженні. Науковці визначають електронне відображення як цілісну систему відомостей та (або) комп'ютерних інструкцій в інформаційній мережі або на технічному носієві, яка може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження [17, С. 117].

На сьогоднішній день вже діють деякі положення щодо електронних джерел доказової інформації в кримінальному процесі. Зокрема, відповідно до ст. 99 КПК України до документів можуть належати матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації у тому числі електронні. Згідно ст. 104, 105 КПК України допускається електронна форма фіксації окремих слідчих розшукових дій, зокрема відеозапис під час проведення обшуку, огляду, допиту, слідчого експерименту, проведення допиту, впізнання в режимі відео конференції. [18].

У свою чергу, Перцова-Тодорова Л. зазначає, що електронний носій може містити, крім інформації про злочин, інші відомості, які особа вважає за доцільне зберегти в таємниці від широкого кола осіб, тому виникає проблема забезпечення права на захист таємниці особистого життя [19, С. 243].

Метелев О. зазначає, що на відміну від процедур вилучення речових доказів, процедура вилучення цифрових носіїв інформації під час обшуку і огляду не визначена, тому потрібно виділити в окремі слідчі дії «цифровий (електронний) огляд інформаційного середовища» і «цифрове (електронне) копіювання», з опрацюванням і визначенням єдиної спеціальної процедури [20, С. 177].

На думку Шило А., інформація яка містяться на вилучених у ході процесуальних дій електронних пристроях, не може ототожнюватися із самим пристроєм. Тому вилучення або копіювання з таких пристроїв електронних доказів можливо тільки за рішенням суду [21, С. 177].

На думку Смаль І., огляд інформації, яка міститься в пам'яті телефонів, планшетів, ноутбуків і т.п. без дозволу суду, порушує конституційні права учасників процесу та одну із загальних засад кримінального провадження, а саме таємницю спілкування [22, С. 229].

Голова ККС ВС Кравченко С., вважає, що чинне законодавство не відповідає усім викликам сучасності та стрімкому розвитку цифрового суспільства, тому прогалини правового регулювання доводиться заповнювати судовою практикою. Питання є досить актуальним, тому що з кожним роком все частіше електронні докази стають предметом дослідження під час розгляду справ в суді. Трапляються справи у яких вся доказова база сформована на скріншотах, публічних виступах, новинах. Скріншот може відображати не лише електронний документ відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а й окремі кадри відео, фрагменти веб-сайтів, сторінок у соціальних мережах, порядок створення копій яких не визначено законом.

Тому, на сьогоднішній день питання оцінки допустимості скріншотів як доказів у судовій практиці залишається невизна- ченим і потребує детального законодавчого регулювання [23].

У Звіті щодо України від 3.11.2016 №2016/DGI/JP/3608, підготовленому офісом програми боротьби з кіберзлочинністю на основі підтримки експертів Ради Європи, прописані рекомендації щодо імплементації законодавства України до європейських стандартів, зокрема, зазначається про необхідність, запровадити в КПК У поняття «електронні докази» або внести зміни до загального визначення доказу, які б повно та всебічно охопили доказ в електронній формі [24, С. 8].

Суддя ККС ВС Яновська О. наголошує на тому, що наявні інструкції, рекомендації, накази повною мірою не вирішують проблеми які виникають в процесі використання електронних доказів в суді. Часто виникає питання щодо надання в якості доказу інформації, що міститься у відкритому доступі, у даному випадку найактуальнішим документом є Протокол Берклі [25].

З 2019 року в Україні діє Національний стандарт «Інформаційні технології. Методи захисту. Настанови для ідентифікації, збирання, здобуття та збереження цифрових доказів». Мета даного документу, надати вказівки, щодо методології отримання цифрових доказів, яка забезпечує їхню допустимість в судовому процесі, зокрема зазначений стандарт надає вказівки щодо ідентифікації, збирання, здобуття та збереження потенційних цифрових доказів [26].

В методичних рекомендація «Використання електронних (цифрових) доказів у кримінальних провадженнях» рекомендують визначити електронні (цифрові) докази як інформація, що зберігається або передається в електронній (цифровій) формі, отримана в передбаченому КПК України порядку [27, С. 54].

Електронні докази мають іншу природу, ніж паперові та відрізняються наступними характеристиками: 1. електронний документ не може існувати без носія інформації; 2. електронні докази невидимі “неозброєним оком” (без спеціального інструментарію) і для їх сприймання та дослідження використовують програмно-технічні засоби; 3. вони можуть бути змінені, пошкоджені або знищені в процесі експлуатації пристрою користувачем чи під впливом фізичних чинників. 4. електронні документи поділяють на оригінали, дублікати, копії й виписки [27, С. 6-7].

Наявність конкретних критеріїв щодо визначення електронних доказів може й не бути абсолютною необхідністю, проте є дуже цінною. По-перше, запровадження такої дефініції значно спростило б процес розробки конкретних процесуальних заходів. Це особливо важливо, оскільки інші правила КПК, пов'язані з доказами, не відповідають концепції електронних доказів, адже всі наявні процесуальні заходи покликаються на доказ як на фізичний або матеріальний об'єкт. По-друге, запровадження поняття «електронних доказів» збільшить правову чіткість і передбачуваність закону [24, С. 9].

Електронні докази можуть бути вилучені під час обшуку (ст. 234 КПК України), огляду (ст. 237 КПК України). Електронні докази перебувають на відповідних носіях інформації, тому така категорія доказів може бути вилучена на підставі ухвали слідчого судді, в якій чітко описується перелік речей та документів, які можуть вилучатись. В тому числі, вказується чи є можливість вилучити техніку, на якій перебуває цифоровий доказ.

Електронні докази передбачають електронну форму за допомогою електронних пристроїв, комп'ютерних носіїв інформації, а також комп'ютерних мереж (мережі інтернет).

Пошук та вилучення доказів в електронній формі можуть здійснюватися шляхом: - проведення негласних слідчих (розшукових) дій відповідно до глави 21 КПК України та зважаючи на Інструкцію про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої Спільним Наказом Генеральної прокуратури України, МВС, СБУ, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України від 16.11.2012 № 114/1042/516/1199/936/1687/5; - здійснення такого заходу забезпечення кримінального провадження, як тимчасовий доступ до речей і документів (ст. 159 КПК України) на підставі ухвали слідчого судді, суду; - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК України); - зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст. 264 КПК України); - дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів (ст. 266 КПК України); - установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268 КПК України) [27, С. 11-12].

Висновки

електронний доказ кримінальне провадження

Доцільно внести зміни до кримінально- процесуального законодавства, врахувавши необхідність закріплення такого різновиду доказів як електронні. В частину 2 статті 84 КПК внести зміни та викласти в наступній редакції: “процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів та електронні об'єкти інформації”. Доповнити діюче законодавство статтею 84-1 та викласти її в наступній редакції: 1. “Електронними доказами є фактичні дані, які підтверджують або спростовують факт вчинення особою кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди його вчинення у формі, придатній для обробки за допомогою комп'ютерних систем, у тому числі програми виконання комп'ютерною системою або інших дій. 2. Електронні докази мають відповідати наступним характеристикам існування: допустимість цифрових доказів; справжність цифрових доказів; повнота отриманих цифрових доказів; надійність отриманих цифрових доказів; зрозумілість та правдоподібність”.

Загальними ознаками у визначенні підходу до ознак електронних доказів слід віднести: 1. фактичні дані; 2. електронна форма закріплення; 3. засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 4. обробка інформації за допомогою комп'ютерних систем (спеціальні програмно-технічні засоби). 5. існування у мережі Інтернет; 6. існування у нематеріальному вигляді;

7. збереження на відповідному носії, в оперативній пам'яті або каналі зв'язку; 8. можуть бути скопійовані або переміщені на інший носій без втрати своїх характеристик; 9. одночасне існування у декількох місцях, зберігаючи ідентичний статус.

В рамках розслідування кримінального провадження електронні докази вилучаються під час обшуку (ст. 234 КПК України), огляду (ст. 237 КПК України), тимчасового доступу до речей і документів (ст. 159 КПК України), зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК України), зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст. 264 КПК України), дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів (ст. 266 КПК України), установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268 КПК України).

Список використаних джерел

1. Коваленко А. В. Електронні докази в кримінальному провадженні: сучасний стан та перспективи використання /

A. В. Коваленко. // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. - 2018. - №4. - С. 237-245.

2. Хахановський В. Г. Особливості використання електронних (цифрових) доказів у кримінальних провадженнях /

B. Г. Хахановський, М. В. Гуцалюк. // Криміналістичний вісник. - 2019. - №1. - С. 13-19.

3. Столітній А.В., Каланча І.Г. Формування інституту електронних доказів у кримінальному процесі України / А. В. Столітній, І. Г. Каланча. // Проблеми законності. - 2019. - №146. - С. 179-191.

4. Козицька О. Г. Щодо поняття електронних доказів у кримінальному провадженні / О. Г. Козицька. // Юридичний науковий електронний журнал. - 2020. - №8. - С. 418-421.

5. Сіренко О. В. Електронні докази у кримінальному провадженні / О. В. Сіренко. // Міжнародний юридичний вісник: актуальні проблеми сучасності (теорія та практика). - 2019. - №14. - С. 208-214.

6. Школьніков В. І. Правова основа отримання інформації з мережі інтернет у кримінальному провадженні / В. І. Школьніков. // Вісник НТУУ"КПІ". Політологія. Соціологія. Право. - 2018. - №4. - С. 172-176.

7. Антонюк А. Б. Електронні докази в кримінальному провадженні / А. Б. Антонюк, В. А. Русецька. // Міжнародний науковий журнал "Інтернаука". - 2020. - №10. - С. 78-87.

8. Ахтирська Н. М. До питання доказової сили кіберінфор- мації в аспекті міжнародного співробітництва під час кримінального провадження / Н. М. Ахтирська. // Науковий вісник Ужгородського національного університету. - 2016. - №36. -

С. 123-125.

9. Столітній А. В. Електронне кримінальне провадження на досудовому розслідуванні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук: спец. 12.00.09 «кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Столітній А. В. - Дніпро, 2018. - 42 с.

10. Ратнова А. В. Електронний документ та його місце у системі доказів у кримінальному провадженні / А. В. Ратнова. // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2018. - №3. - С. 231-241.

11. Метелев О. П. Гносеологічна і правова природа цифрових доказів у кримінальному процесі / О. П. Метелев. // Правова позиція. - 2018. - №1. - С. 75-86.

12. Крицька І. О. Речові докази та цифрова інформація: поняття та співвідношення / І. О. Крицька. // Часопис Київського університету права. - 2016. - №1. - С. 301-305.

13. Метелев О. П. Проблеми визначення допустимості і належності цифрових (електронних) доказів у кримінальному процесі / О. П. Метелев. // Вісник кримінального судочинства. - 2019. - №3. - С. 224-238.

14. Алєксєєва-Працюк Д. О. Електронні докази в кримінальному судочинстві: поняття, ознаки та проблемні аспекти застосування / Д. О. Алєксєєва-Працюк, О. М. Брисковська. // Науковий вісник публічного та приватного права. - 2018. - №2. - С. 247-253.

15. Марков В. В. Принципи незалежності електронних доказів, отриманих з мобільних пристроїв / В. В. Марков, Р. Р. Савченко. // Право і безпека. - 2014. - №1. - С. 90-95.

16. Орлов Ю. Ю. Використання електронних відображень як доказів у кримінальному провадженні / Ю. Ю. Орлов, С. С. Чернявський. // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. - 2017. - №3. - С. 13-24.

17. Чернявський С. С. Електронне відображення як джерело доказів у кримінальному провадженні / С. С. Чернявський, Ю. Ю. Орлов. // Вісник кримінального судочинства. - 2017. - №2. - С. 112-124.

18. Кримінальний процесуальний кодекс України [Електронний ресурс] // Відомості Верховної ради (ВВР). - 2021. - Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/4651-17#Text.

19. Перцова-Тодорова Л. "Електронний доказ" під час обшуку / Л. Перцова-Тодорова. // Підприємництво, господарство і право. - 2020. - №6. - С. 243-247.

20. Метелев О. П. Збирання цифрової інформації як окремий спосіб отримання доказів під час кримінального провадження / О. П. Метелев. // Науковий вісник Ужгородського національного університету. - 2020. - №60. - С. 177-181.

21. Шило А. В. Отримання інформації з вилученої електронної техніки як спосіб збирання доказів: спірні питання практичного правозастосування / А. В. Шило. // Науковий юридичний журнал «Правові новели». - 2018. - №5. - С. 172-178.

22. Смаль І. А. Проблемні аспекти застосування електронних доказів у кримінальному судочинстві / І. А. Смаль. // Право і суспільство. - 2021. - №4. - С. 226-232.

23. Судді ККС ВС обговорили проблемні питання допустимості електронних доказів під час судового розгляду [Електронний ресурс] // Судова влада України. - 2021. - Режим доступу до ресурсу: https://court.gov.ua/press/news/1202385/.

24. Звіт щодо України про чинне законодавство і проекти законів, що доповнюють різні питання, пов'язані з кіберзло- чинністю та електронними доказами, та вносять зміни до них [Електронний ресурс] // Підготовлено Офісом Програми з кіберзлочинності на основі експертної підтримки незалежних експертів Ради Європи пана Маркко Куннапу і пана Марка Юріча. - 2016. - Режим доступу до ресурсу: https://rm.coe.int/ 16806f3743.

25. Судді ККС ВС обговорили проблемні питання допустимості електронних доказів під час судового розгляду [Електронний ресурс] // Науково-реферативний журнал «Судово- психологічна експертиза. Застосування поліграфа і спеціальних знань в юридичній практиці». - 2021. - Режим доступу до ресурсу: http://surl.li/apfez.

26. ДСТУ ISO/IEC 27037:2017 Інформаційні технології. Методи захисту. Настанови для ідентифікації, збирання, здобуття та збереження цифрових доказів (ISO/IEC 27037: 2012, IDT) [Електронний ресурс] // БУДСТАНДАРТ Online - нормативні документи будівельної галузі України. - 2019. - Режим доступу до ресурсу: http://online.budstandart.com/ua/catalog/ doc-page?id_doc=74978.

27. Методичні рекомендації «Використання електронних (цифрових) доказів у кримінальних провадженнях» [Електронний ресурс] // Національна Академія внутрішніх справ. - 2020. - Режим доступу до ресурсу: http://surl.li/apfjg.

Размещено на Allbest.ru