Геноцид українського народу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний Авіаційний Університет

Геноцид українського народу

Романенко Є.О.



Вступ

24 лютого 2022 року почалася нова фаза збройної агресії Російської Федерації, яка триває вже понад вісім років. Указом Президента України №64 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан.[1]

Внаслідок просування російської армії частина території України опинилася або певний час перебувала під тимчасовим контролем військових країни-агресора. А деякі міста, наприклад, Маріуполь, знаходились в облозі майже від початку нової фази збройної агресії. Весь цей час російська армія вчиняє систематичні та масові злочини проти цивільного населення, в тому числі, не вибіркові обстріли за допомогою артилерії та авіа нальотів на об'єкти приватного житлового сектору цивільної інфраструктури (лікарні, бібліотеки, укриття тощо). Мільйони людей змушені залишити свої домівки. Ракетні удари РФ по всій території країни продовжуються і зараз, окупанти атакують цивільні об'єкти.

За цей час Кремль змінював цілі війни в Україні кілька разів. Після провальної операції із захоплення Києва та відведення військ з територій Київської, Чернігівської та Сумської областей війська РФ зосередилися на боях за ті території Донецької та Луганської областей, які до повномасштабного вторгнення перебували під контролем України.

Під контролем російських окупантів знаходиться лише один обласний центр - Херсон. Захоплено також частину Запорізької, Херсонської, Луганської, Донецької, Миколаївської та Харківської областей.[1]

14 квітня Верховна рада визнала дії росії геноцидом українського народу. Аналогічні заяви ухвалили парламенти Естонії, Литви, Латвії, Канади та Чехії



Виклад основного матеріалу

26 лютого 2022 року Україна подала позов до Міжнародного суду ООН щодо порушення Росією Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (далі у тексті згадується як "Конвенція"). Також Україна відразу подала клопотання про запобіжні заходи, в якому, по суті, просить МС ООН наказати Росії зупинити ведення війни в Україні.[2]

Міжнародний суд (МС) є головним судовим органом Організації Об'єднаних Націй. Він був заснований Статутом ООН у червні 1945 року і розпочав свою діяльність у квітні 1946 року. Суд складається з 15 суддів, які обираються на дев'ятирічний термін Генеральною асамблеєю та Рада Безпеки ООН. Місцезнаходження суду знаходиться в Палаці миру в Гаазі (Нідерланди). Суд виконує подвійну роль: по-перше, врегулювати, відповідно до міжнародного права, через судові рішення, які мають обов'язкову силу і не підлягають оскарженню для зацікавлених сторін, законні спори, передані на його розгляд державами; і, по-друге, давати консультативні висновки з переданих правових питань належним чином уповноваженими органами та установами системи ООН.

Україна у своєму позові не стверджує, що Кремль у лютому 2022 року вчинив геноцид української нації. Для цього звинувачення справді тоді не було підстав. Утім, Київ згадує про його потенційне планування. Звучить це так: Україна посилається на вигадки держави-агресора про нібито здійснення українською владою геноциду на Донбасі, спростовує їх, а заодно зазначає: "Виглядає так, що це Росія планує акти геноциду в Україні". Обґрунтовуючи це твердження, український уряд у своєму позові зазначає, що Росія умисно вбиває та завдає тяжкої шкоди українцям, розлого цитує заяви Путіна про заперечення існування українського народу, додає, що це "наводить на думку про умисні вбивства Росією з наміром геноциду".

Уряд України у поданні до Гааги фокусується на тому, що Росія грубого зловживає обов'язком запобігати злочину геноциду, який передбачений Конвенцією. Так, Конвенція справді передбачає обов'язок держав-членів запобігати геноциду та карати винних у його вчиненні, незважаючи на те, де він відбувається (так зване зобов'язання, що поширюється на всіх ("erga omnes"). Але Росія, посилаючись на потребу виконання цих норм (тобто нібито "боротьби з геноцидом в Україні"), насправді вдалася до:

визнання так званих "ЛНР" та "ДНР", вчиненого під приводом вигаданого "геноциду" населення Луганської та Донецької областей;

проведення так званої "спеціальної військової операції" проти України з явно вираженою метою запобігання та покарання за начебто акти "геноциду", не підтверджені взагалі жодними фактичним доказами.

Україна стверджує, що збройна агресія проти неї задля "запобігання та покарання" за штучно надуманий "геноцид" несумісна з положеннями Конвенції, спотворює обов'язок держав запобігати та карати за геноцид та суперечить меті та цілям Конвенції. А Росія зловживає своєю участю у Конвенції, перетворивши її на сфабриковану підставу збройного нападу на Україну.

У міжнародному праві є чимало обмежень для позовів проти суверенних держав. Зокрема, вони можуть бути відповідачами в міжнародних судах та арбітражах, тільки якщо надали свою згоду на такий розгляд - або в конкретній справі, або щодо конкретного типу порушень, у рамках якоїсь конвенції. Відсутність такої згоди є головною перепоною для процесів щодо більшості протиправних дій. Така проблема здатна наперед поховати і позов щодо україно-російської війни, якби не одне "але": видуманий Кремлем "геноцид".

Почавши збройний напад на Україну під приводом уявного "геноциду", Російська Федерація сама відкрила потенційне вікно для юрисдикції Міжнародного суду, адже РФ (так само, як і переважна більшість держав світу) є стороною Конвенції про геноцид, а отже, наперед погодилася на вирішення спорів за цією Конвенцію в МС ООН.

Україна просить Суд встановити наступні обставини:

що жодного злочину "геноциду" не було вчинено Україною на територіях Донецької та Луганської областей;

що Росія не має права вчиняти жодних дій проти України на запобігання та покарання за цей вигаданий "геноцид";

що визнання Росією так званих "ДНР" та "ЛНР" здійснено на підставі вигаданого геноциду і не може ґрунтуватися на положеннях Конвенції.

А також вимагає зобов'язати Росію:

надати гарантії не повторення незаконних дій, у тому числі незаконного застосування сили;

виплатити репарації за вчинену внаслідок порушення шкоду.

Як запобіжні заходи Україна просить Суд зобов'язати Росію:

зупинити так звану "спецоперацію",

не робити жодних кроків для продовження "спецоперації";

не вживати заходів, що можуть погіршити та ускладнити спір на підставі Конвенції;

протягом тижня надати до Міжнародного суду звіт про виконання запобіжних заходів.

Відповідно до Регламенту Суду, вирішення питання про тимчасові заходи є пріоритетним над усіма іншими справами Суду.

Практика показує, що у справах з активними фазами збройних конфліктів суд може ухвалювати такі проміжні рішення менш ніж за два тижні з моменту подання заяви (наприклад, справа щодо "Збройних дій на території Конго").

До того ж українська сторона попросила Суд призначити розгляд клопотання про вжиття запобіжних заходів вже на цьому тижні, або в найближчий можливий час після. Суд не може ігнорувати триваючу активну фазу жорстокого конфлікту в центрі Європи. А те, що він за декілька днів ескалювався до погроз ядерною зброєю, додатково збільшує увагу до нього та його пріоритетність

Також треба розуміти, що Росію не можна примусити виконати рішення Суду. Крім того, Україна у цьому процесі фактично змушує Росію пояснювати свої нісенітниці щодо уявного "геноциду" перед усім світом.[2]

Досі Росія брала участь у всіх справах проти неї в МС ООН (у тому числі в справах за позовом Грузії та у триваючій справі проти України щодо фінансування тероризму на Донбасі та расової дискримінації в Криму). У цій справі Росія відмовилася захищатися у суді в Гаазі. Водночас відмова РФ від захисту не зупиняє слухання. У Кремлі заявили, що ігноруватимуть рішення Міжнародного суду ООН.[2] Це показує зневагу Росії до ООН, що буде ще одним кроком у знищенні її міжнародного іміджу.

16 березня 2022 року Міжнародний суд ООН у Гаазі задовольнив вимогу України щодо зупинення військового вторгнення Росії в Україну. Це рішення є обов'язковим для негайного виконання Росією відповідно до норм міжнародного права. [3] Суд ООН неодноразово зазначав, що його накази про забезпечувальні заходи є обов'язковими до виконання сторонами. Тобто нинішні дії Росії, яка відкрито порушує наказ однієї з найавторитетніших судових установ, є ще одним порушенням міжнародного права.

Одним із юридичних наслідків цього є те, що в України з'являється потенційна підстава просити про виплату заподіяної внаслідок цього шкоди. МС ООН допустив можливість подати окрему вимогу з цього приводу. Наразі жодна країна ще не заявляла подібних вимог - але Україні не звикати створювати прецеденти у міжнародному судочинстві.

Слід одразу зазначити, що наказ суду не є фінальним рішенням по суті справи. злочин геноцид покарання фашистський

Він лише передбачає обрання обов'язкових для сторін тимчасових (запобіжних заходів) на момент розгляду справи судом, який може тривати багато років. Але хоч вони й тимчасові, на весь час розгляду спору Росія має обов'язок їх виконувати

Отже, своїм наказом МС ООН обрав такі запобіжні заходи для РФ:

Росія має негайно припинити так звану "військову операцію" на території України.

Росія має забезпечити, аби будь-які військові або нерегулярні формування під її управлінням, контролем та за її підтримки не здійснювали жодних кроків на виконання цієї "військової операції".

Другий пункт заслуговує на увагу: в ньому Суд натякнув, що такими формуваннями є штучні "ЛНР" та "ДНР". Для цього суд послався на заяву постпреда Росії в ООН про військову допомогу так званим "республікам".

Отже, Суд однозначно наполягає, що Кремль не може проводити війну ні прямо, ні через своїх маріонеток.

Окрім вищезазначених заходів, спрямованих проти Росії, суд також наказав і Росії, і Україні не робити жодних дій, які можуть поеилити або розширити спір між сторонами будь- якими чином. Україна просила винести такий захід тільки щодо Росії, проте у своїй практиці суд зазвичай обирає цей захід для двох сторін спору, тож це не є "зрадою".

Два судді - Патрік Робінсон (з Ямайки) та суддя ad hoe Ів Доде (призначений Україною) в окремих думках зазначили, що в цій справі мало сенс виносити цей захід тільки проти Росії, яка розпочала війну проти України. А суддя Доде зазначив, що Україна, по суті, не може посилити спір, оскільки саме вона захищається та бажає завершити цей напад з боку Росії. Суддя Доде також висловив сподівання, що українці не сприйматимуть цей третій захід як образу їхньої мужності, бо насправді наказ не має цього на меті.

А от ще за одним пунктом Україна отримала відмову. Україна просила Суд зобов'язати РФ прозвітувати про виконання заходів у визначений судом термін. Це зобов'язання на Росію накладати не стали.[3]

В юридичному звіті, підписаному більш ніж 30 провідними вченими-правознавцями та експертами в галузі геноциду підтверджено, що росія вчиняє геноцид в Україні. Документ було оприлюднено 27 травня 2022 р. , а його копії автори відправили до парламентів, урядів та організацій по всьому світу.[4]

Доповідь була підготовлена Інститутом стратегії та політики New Lines (США) та Центром прав людини Рауля Валленберга (Канада). Ці установи раніше розслідували геноциди рохінджу та уйгурів у М'янмі та Китаї. До групи авторів входить Девід Шеффер, котрий відіграв ключову роль у переговорах про заснування Міжнародного кримінального суду.

У звіті йдеться, що російська держава звинувачується в порушенні кількох статей Конвенції ООН про геноцид. Звинувачення підкріплюються довгим списком доказів, включаючи приклади масових вбивств мирних жителів, насильницьких депортацій та нелюдської антиукраїнської риторики, що використовується найвищими російськими офіційними особами.

Відповідно до Конвенції ООН про геноцид, сторони, які її підписали, несуть юридичне зобов'язання запобігати геноциду, і в доповіді міститься заклик до міжнародної спільноти діяти.

У звіті йдеться, що росія порушує статтю II та статтю III (c) Конвенції про геноцид. Друга стаття свідчить, що геноцид -- це спроба вчинити дії «з наміром знищити, повністю або частково, національну, етнічну, расову чи релігійну групу», а третя стосується «прямого та публічного підбурювання до геноциду».

Як докази порушення конвенції експерти наводять неодноразові заяви президента росії володимира путіна, який ясно дав зрозуміти, що на його думку Україна не має права на існування як незалежна держава.

Експерти також вказують на «нелюдську мову», яку використовують російські чиновники для опису українців, а також на їхнє зображення України як «нацистської держави» та «екзистенційної загрози росії».

Крім того, у доповіді йдеться, що задокументовані масові вбивства та страти у Київській, Сумській та Чернігівській областях, навмисні атаки росії на укриття, гуманітарні коридори та медичні установи, обстріли житлових районів, зґвалтування, блокада, крадіжка зерна та насильницька депортація - це рівносильно «геноцидному патерну знищення».[5]

Іспанія 30 вересня стала останньою державою, яка вирішила долучитися до позову України проти росії за

Конвенцією про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, який розглядає Міжнародний суд ООН. Про це повідомляє прес-служба суду.[6]

Зазначається, що Іспанія скористалася статтею 63 Статуту Міжнародного суду ООН, згідно з якою сторона міжнародного договору має право втрутитися в розгляд справи, який пов'язаний із його тлумаченням.

У заяві Іспанії підкреслюється, що “Конвенція має надзвичайно важливе значення для запобігання геноциду та покарання за нього”, а закріплені в ній права та обов'язки “є обов'язком міжнародного співтовариства в цілому”.

Загалом до позову України проти росії долучилися майже 20 країн - зокрема Франція, Швеція, США, Данія, Німеччина, Італія, Польща, Румунія, Латвія. В останні дні про таке бажання заявили Франція, Ірландія та Естонія.[7]

1 жовтня Україна офіційно повідомила Міжнародний суд ООН про порушення росією його наказу про тимчасові заходи у зв'язку з анексією чотирьох українських областей. [8] 30 вересня президент російської федерації путін підписав "договір про вступ до складу росії" захоплених українських територій Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей. Він заявив, що відтепер їхні мешканці - громадяни РФ. Україна закликала Суд якнайшвидше розпочати розгляд справи по суті.

3 жовтня 2022 року рф подала попередні заперечення у справі про геноцид відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. У своїх письмових запереченнях до Міжнародного суду ООН російська сторона також виклала власне трактування історії війни в Україні з 2014 року. Подання, яке отримав суд, не було оприлюднене.[9]

Масштаби російського державного терору в Україні вражають. Відомо, що до 2022 року найбільшим терактом був напад на США, що відбувся 11 вересня 2001 року. В його результаті загинули 2996 осіб. Але внаслідок терактів, які Російська Федерація організовує в Україні починаючи з 24 лютого 2022 року, сотні мирних громадян, дітей, жінок, людей похилого віку, гинуть щодня під ракетними обстрілами, бомбардуванням касетними та запальними бомбами, розстрілами з танків та автоматів. Очевидно, що за масштабами, підходами та ідеологічно Російська Федерація наслідує принципи, запроваджені фашистськими та нацистськими мілітаристськими режимами Гітлера, Муссоліні та інших. Вони так само мали на меті масові вбивства та руйнування міст всюди, де були здатні. Тому факт державного тероризму з боку Російської Федерації, неонацистський характер її політичного, тоталітарного режиму, є очевидним для всього світу. Цей висновок підтверджений і резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 2 березня 2022 року, і закликами багатьох урядів практично всіх країн світу.[2]

Українські державні органи та різноманітні організації почали збирати докази вчинення воєнних злочинів Кремлем та військовослужбовцями Росії. Це слід робити вже зараз, адже війни зазвичай закінчуються юридичними наслідками: змінами в системі організації світового порядку, покаранням міжнародних злочинців тощо.

З початку повномасштабного вторгнення Росії загинуло щонайменше 6114 цивільних осіб в Україні, 9132 тисячі - поранені. Про це йдеться у звіті УВКПЛ ООН від 2 жовтня 2022р.[10]

За даними ООН, загинуло 2380 чоловіків, 1633 жінки, 193 хлопчики та 162 дівчинки, тоді як стать 35 дітей та 1711 дорослих поки що не вдалося встановити.

"Більшість зафіксованих втрат серед цивільних осіб було спричинено застосуванням вибухової зброї з великою зоною ураження, включаючи обстріли з важкої артилерії та реактивних систем залпового вогню, а також ракетні та авіа удари", - йдеться у повідомленні.

З 1 до 30 вересня 2022 року Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ ООН) зафіксувало 1222 випадки загибелі або поранення цивільних осіб в Україні:

- 299 загиблих (93 чоловіки, 73 жінки, 5 дівчат і 6 хлопчиків, а також 1 дитина і 121 дорослий, стать яких ще не вдалось встановити);

- 923 поранених (200 чоловіків, 129 жінок, 15 дівчат і 27 хлопчиків, а також 17 дітей і 535 дорослих, стать яких ще не вдалось встановити).

УВКПЛ ООН вважає, що жертв з початку війни набагато більше, оскільки отримання інформації з деяких місць, де тривають інтенсивні бойові дії, відбувається з затримкою, та багато повідомлень із місць, звідки надходить інформація про втрати серед цивільного населення, все ще потребують підтвердження. Це стосується Маріуполя, Ізюма, Лисичанська, Попасної та Сєвєродонецька.[10]

В Україні вже 389 дітей стали жертвами повномасштабного російського вторгнення. Ще щонайменше 756 дітей отримали поранення різного ступеню тяжкості. Про це сьогодні, 17 вересня, повідомляє прес-служба Офісу генпрокурорами]

Ці цифри не остаточні, оскільки триває робота з їх встановлення в місцях ведення активних бойових дій, на тимчасово окупованих та звільнених територіях, -- наголошують у відомстві.

Найбільше постраждало дітей у таких регіонах:

Донецькій області -- 394;

Харківській області -- 218;

Київській області -- 116;

Миколаївській області -- 72;

Чернігівській області -- 68;

Луганській області -- 61;

Херсонській області -- 55;

Запорізькій області -- 46;

Дніпропетровській області -- 26.

Зокрема, зафіксовані такі випадки:

14 вересня у Херсоні внаслідок ворожого обстрілу загинула родина з двома доньками восьми та 12 років;

стало відомо, що 5 вересня внаслідок обстрілу російськими військами села Нова Гусарівка Ізюмського району Харківської області загинув 14-річний підліток;

під час фіксації злочинів, вчинених окупантами на території нещодавно звільненого міста Ізюм Харківської області, стало відомо про загибель 9 березня сім'ї з двома дівчатками п'яти та восьми років;

15 вересня внаслідок обстрілу ворогом міста Святогірськ Краматорського району Донецької області отримав тілесні ушкодження 17-річний підліток;

16 вересня внаслідок чергових обстрілів російськими військами міста Харків отримали поранення двоє дітей віком п'ять та 17 років.

Внаслідок російських обстрілів та бомбардувань пошкоджено вже 2,5 тис. закладів освіти, з них 289 зруйновані повністю.[11]

З початку повномасштабної війни Росія депортувала з України понад 7 тисяч дітей. Повернути вдалося поки лише 51 неповнолітнього - заявив уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець.[12] Росія робить все, аби українські діти не поверталися на батьківщину і навіть спростила своє законодавство щодо всиновлення. 30 травня Путін підписав указ про спрощений порядок набуття російського громадянства дітьми-сиротами з України. В указі окремо згадані самопроголошені "ЛДНР", які є частиною України.

МЗС України назвало указ Володимира Путіна про спрощення прийняття в російське громадянство дітей-сиріт з України спробою Кремля легалізувати незаконне переміщення в РФ українських дітей з тимчасово окупованих територій України.

19 червня Верховна Рада звернулася до ООН щодо неприпустимості викрадення та примусового вивезення до Росії, інших країн або на окуповані території українських дітей та передання їх у сім'ї російських громадян. "Це також є порушенням міжнародного права та яскравим прикладом того, що Російська Федерація чинить саме геноцид української нації. Бо примусове переміщення групи одної національності є прямим визначення геноциду. [12]

Президент України Володимир Зеленський 6 жовтня у зверненні до учасників сесії Генасамблеї Організації американських держав (ОАД) у Лімі заявив, що з початку повномасштабного російського вторгнення понад 1,6 мільйона українців примусово депортовані в Росію. «Скільки ще Росія встигне вкрасти з України зерна, ресурсів, промислових підприємств, які окупанти просто розбирають і вивозять у Росію, а також людей. Вони крадуть людей. Вже понад 1,6 млн українців примусово депортовані в Росію. Вони розпорошені по території цієї держави, розкидані по віддалених регіонах Росії. У багатьох із них відібрали документи, багато з них пройшли через страшні фільтраційні табори окупантів, де над ними знущались і залякували. Це - люди. Але для Росії це також ресурс», - сказав президент.[13]

Кількість біженців з України, зареєстрованих для тимчасового захисту в Європі, за даними на 30 вересня сягнула 4 млн 183,84 тисяч осіб. Про це повідомили в Управлінні Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН). [14]

В ООН зазначають, що темпи відтоку людей з України скоротилися. "За місяць з 30 серпня зростання склало 214,3 тисяч, тоді як за попередні п'ять тижнів - близько 260 тисяч, ще п'ятьма тижнями раніше - близько 305 тисяч, а всього з кінця травня - близько 1,25 млн", - йдеться у повідомленні.

Згідно з підрахунками УВКБ ООН, найбільший приріст за останній місяць показали Польща (майже 56 тис.), Німеччина (близько 39 тис.), Чехія (близько 15 тис.), Велика Британія, Румунія та Нідерланди (близько 11 тис.). Проте у разі Нідерландів це зміна за два місяці.

Уточнюється, що найбільше біженців зі статусом тимчасового захисту зареєстровано у Польщі - 1 млн. 409,14 тис. при тому, що в країну з України, за даними польської прикордонної служби, з початку війни прибуло 6,432 млн осіб, а у зворотному напрямку відбуло в Україну 4,466 млн.

Слідом йдуть Німеччина та Чехія, де кількість біженців з України, що зареєструвалися для тимчасового захисту, склала відповідно 709,15 тис. і 438,93 тис.

Італія, як і раніше, йде на четвертому місці за кількістю зареєстрованих біженців з України - 157,61 тис. (зростання на 3,6 тис.), а замикає п'ятірку Іспанія - 144,67 тис. (зростання на 5,7 тис.).

Загалом, за даними ООН на 27 вересня, з України з початку війни було зафіксовано 13,380 млн виїздів, тоді як в'їздів (без даних Угорщини, рф та Білорусі та з 28 лютого) - 6,257 млн.

"З початку російського вторгнення майже третина українців були змушені залишити свої будинки. На сьогоднішній день це одна з найбільших криз переміщення людей у світі. В Україні близько 7 млн людей залишаються переміщеними в результаті війни", - зазначає УВКБ ООН.

Українську діаспору у світі на середину 2020 року УВКБ ООН оцінювало у 6,1 млн, у тому числі в Європі - 5 млн.[15]

Президент росії володимир путін і керівництво країни відчувають ненависть до всіх українців.

Так вважає генеральний секретар правозахисної організації Amnesty International Аньєс Калламар.[16]

«Є висловлювання, коментарі та виступи путіна та інших російських керівників, які показують, як вони ігнорують і ненавидять український народ, де кажуть так, наче України не існує», - сказала Калламар. За її словами, саме ці висловлювання будуть враховані під час розгляду питання про геноцид українців. Калламар зазначила, що насильство у цій війні ґрунтується на мисленні, створеному російським керівництвом: «Насильство стає способом дій, на нього заплющують очі, а часом його навіть прославляють. Немає контролю, і це створює умови для насильницької поведінки, це режим безкарності».

Однак Amnesty International не має доказів того, що російське військове командування вимагає від солдатів застосовувати тортури і вбивства. Але є докази, що керівництво не припиняє цих злочинів.[16]

Голова дипломатії Європейського союзу Жозеп Боррель 16вересня засудив звірства російських військових в Ізюмі Харківської області. Він підтримав притягнення до відповідальності політичного керівництва Росії, вказав Боррель на сайті Європейської служби зовнішньої дії [17]

"Євросоюз глибоко шокований масовими похованнями, виявленими українською владою, з більше ніж 440 тілами в Ізюмі, яке є містом, нещодавно звільненим від загарбницьких російських військ. Ми засуджуємо звірства найбільш суворим чином", - написав Боррель.

Агресія Росії проти України залишає по всій Україні смерті та руйнування. Тисячі цивільних вбиті, набагато більше піддалися катуванням, переслідуванням, сексуальному насильству, викраденню або примусовому переміщенню.

"Ця нелюдська поведінка російських сил, при повній зневазі до міжнародного гуманітарного права і Женевських конвенцій, повинна припинитися негайно", - наголосив Боррель.[18]

6 жовтня в ОП України прокоментували заяву генсека ООН Антоніу Гуттеріша про те, що РФ порушила міжнародне право, напавши на Україну і провівши на окупованих територіях псевдореферендуми. "Навіть така "беззуба" організація як ООН зафіксувала факт абсолютної відсутності події під назвою "анексія територій". Грубо кажучи, Гутерріш сказав прямо: "Єдина країна, яка має право там проводити бойові дії з оборони цих територій і з вигнання звідти будь- якої окупаційної армії, є Україна. Все, що робить Росія - це абсолютне беззаконня, поєднане з військовими злочинами. Так це буде трактуватися згодом". [19]



Висновки

У 1948 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про запобігання і покарання за злочини геноциду (CPPCG). Вона містить міжнародно визнане визначення геноциду, яке було включене до національного кримінального законодавства багатьох країн, і також знайшло відображення в Римському статуті Міжнародного кримінального суду. Геноцид є злочином відповідно до міжнародного права, незалежно від "чи відбувається він у мирний або у воєнний час" (ст. I). Таким чином, незалежно від контексту, в якому геноцид відбувається, він є караним міжнародним злочином.

Сьогодні вся російська пропаганда, політична номенклатура, - все буквально кричить про те, що метою російських вбивств було саме знищення людей, які визнають себе українцями. Вони намагаються знищити ідентичність та її носіїв. Подібним чином робили нацисти із євреями, Руандійський патріотичний фронт із тутсі, а також військові злочинці, що постали перед Міжнародним трибуналом щодо колишньої Югославії. Російські загарбники вчиняють в Україні таке, що не просто підпадає під визначення, а складається враження, що вони максимально хочуть зробити все, що описано і засуджено в Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.

Для всіх у світі (крім споживачів російської пропаганди) за останні місяці стало зрозуміло, що повалення України не стало такою легкою прогулянкою, як розраховував Путін та його військові керівники. Окупаційна армія несе величезні втрати. Швидке захоплення Києва, яке планували здійснити за 1-3 дні, перетворилося на непідйомне завдання. Опір агресорові згуртував українське суспільство, а російські солдати, які жили у міфах російської пропаганди, несподівано для себе з'ясували, що прості українці зустрічають їх з опором та ненавистю, а не з квітами та вдячністю.



Список використаних джерел

1. Романенко Є.О. Збитки України внаслідок вторгнення Рф //Modern! aspekty vedy: XX. Dil mezinarodni kolektivni monografie / Mezinarodni Ekonomicky Institut s.r.o.. Ceska republika: Mezinarodni Ekonomicky Institut s.r.o., 2022. str. 14-31

2. В Гаагу за геноцидом: що написала Україна у позові проти Росії до Суду ООН

3. Перше рішення з Гааги: що означає наказ Суду ООН у справі проти Росії щодо "геноциду"

4. Exclusive: Leading experts accuse Russia of inciting genocide in Ukraine and intending to `destroy' Ukrainian people

5. Провідні експерти та правознавці підтверджують, що росія вчиняє геноцид в Україні - CNN

6. Іспанія долучилася до позову україни проти рф щодо геноциду в суді ООН

7. Україна поінформувала Міжнародний суд ООН про порушення росією його наказу щодо анексії частини України

8. Справа про геноцид: росія направила письмові заперечення до Міжнародного суду ООН

9. Ukraine: Civilian casualties as of 2 October 2022

10. 389 дітей стали жертвами масштабного російського вторгнення

11. Росія депортувала понад 7 тисяч українських дітей -- омбудсмен

12. З початку вторгнення понад 1,6 млн українців примусово депортовані в Росію - Зеленський

13. Ukraine Refugee Situation

14. В ООН оприлюднили кількість українських біженців зі статусом тимчасового захисту в Європі

15. Путін ненавидить усіх українців - генсек Amnesty International

16. Ukraine: Statement by High Representative/Vice- President Josep Borrell on the latest atrocities during Russian aggression

17. Боррель прокоментував масові вбивства в Ізюмі

18. В Офісі президента пояснили, чому Росію зараз не можна виключити з ООН

Размещено на Allbest.ru

...