Теоретико-методологічні аспекти становлення комунікативної системи публічного управління
Формування системи адміністративних комунікацій як способу забезпечення координації діяльності суб'єктів державної, муніципальної, громадської влади та ЗМІ в управлінні суспільними процесами. Опис комунікативного процесу в сучасному науковому дискурсі.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 06.08.2024 |
| Размер файла | 18,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Теоретико-методологічні аспекти становлення комунікативної системи публічного управління
Гриневич Людмила ВолодимирівнаХарківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця, доктор економічних наук, професор, завідувачка кафедри маркетингу,
Соболев Вадим Григорович1, кандидат економічних наук, доцент кафедри державного управління, публічного адміністрування та економічної політики
Гриневич Л.В., Соболев В.Г. Теоретико-методологічні аспекти становлення комунікативної системи публічного управління.
У статті встановлено необхідність формування системи адміністративних комунікацій як способу забезпечення координації діяльності суб'єктів державної, муніципальної, громадської влади та засобів масової інформації в управлінні суспільними процесами. Доведено, що становлення ефективної суспільної комунікації, підсистемою якої є комунікативний комплекс публічної влади, можливе за умови реформування системи публічного управління. Визначено теоретико-методологічні засади формування системи адміністративних комунікацій і розроблено її структурно-функціональну модель. Зроблено акцент на тому, що теоретичний опис комунікативного процесу в сучасному науковому дискурсі послуговується різноманітними, причому іноді взаємовиключними гіпотезами, положеннями та підходами; доволі часто комунікацію як процес розглядають у вузьких сферах діяльності людини, і застосування використовуваних моделей для місцевого самоврядування виглядає проблематичним. Приділено увагу тому, що в умовах реформування державного управління в Україні одним з актуальних завдань є модернізація системи публічних комунікацій, наближення її до стандартів ЄС та передових країн світу, побудова ефективної моделі комунікативної діяльності органів державної влади. Визначено предмет і методи комунікативної взаємодії суспільних суб'єктів здійснення комунікативної публічної політики. Важливість комунікації в галузі державного управління і місцевого самоврядування полягає ще й у тому, що вона є надійним і постійним джерелом цінної інформації, яка потім використовується в управлінському процесі. Обґрунтовано, що комунікації публічного управління доцільно розглядати як сукупність підсистем інформаційно-спонукальних взаємодій. Зазначено, що загалом систему комунікацій публічного управління доречно визначити як взаємно узгоджені комплекси комунікативних горизонтальних і вертикальних, внутрішніх і зовнішніх, формальних і неформальних взаємодій суб'єктів суспільного простору (органів, організацій, установ і представників державної, самоврядної, громадської, медійної влад і громадян) на центральному, регіональному та місцевому рівнях, завдяки яким досягається координованість діяльності суб'єктів щодо управління суспільними процесами.
Ключові слова: комунікативна взаємодія, комунікативна стратегія, органи публічного управління, державне управління, засоби масової комунікації, інститути громадянського суспільства, комунікативна система публічного управління, місцеве самоврядування.
Abstract
адміністративна комунікація управління
Grynevych L., Sobolev V. Theoretical and methodological aspects of formation communication system of public administration.
The article establishes the need for the formation of a system of administrative communications to ensure the coordination of activities of subjects of state, municipal, public authorities, and mass media in the management of social processes. It has been proven that the formation of effective public communication, the communicative complex of the public power subsystem, is possible by reforming the public administration system. The theoretical and methodological principles of forming the administrative communications system were defined, and its structural and functional model was developed. Emphasis is placed on the theoretical description of the communicative process in modern scientific discourse, which uses various, and sometimes mutually exclusive, hypotheses, positions, and approaches; quite often, communication as a process is considered a relatively narrow sphere of human activity, and the application of the used models for local self-government seems problematic. Attention is paid to the fact that in the conditions of public administration reform in Ukraine, one of the urgent tasks is the modernization of the public communications system, bringing it closer to the standards of the EU and leading countries of the world, building an effective model of communication activities of state authorities. The subject and methods of communicative interaction of social subjects implementing communicative public policy are defined. The importance of communication in state administration and local self-government is also proven by its (communication) feature, which is a reliable and constant supplier of valuable information, which is then used in the management process. Public administration communications should be considered as a set of subsystems of informational and motivational interactions. It is noted that, in general, it is appropriate to define the communication system of public administration as mutually agreed complexes of communicative horizontal and vertical, internal and external, formal and informal interactions of subjects of public space (bodies, organizations, institutions, and represen tatives of state, self-governing, public, media authorities and citizens ) at the central, regional and local levels, thanks to which the coordination of the activities of the subjects regarding the management of social processes is achieved.
Keywords: communicative interaction, communicative strategy, public administration bodies, state administration, mass communication media, civil society institutions, communicative system of public administration, local self-government.
Постановка проблеми у загальному вигляді
Упровадження європейських стандартів життя та вихід України на провідні позиції у світі шляхом поступального розвитку в напрямах забезпечення розвитку, безпеки, відповідальності, гордості передбачає формування сучасної системи комунікацій для узгодженості взаємодії різних суспільних суб'єктів - владних (державного управління та місцевого самоврядування), бізнесових структур, інститутів громадянського суспільства та громадян [1]. У формуванні суспільної комунікативної системи, відповідної сучасним глобалізаційним процесам та інформаційним технологіям, визначальна і координувальна роль належить відповідним органам публічного управління, оскільки «комунікація стає обов'язковою діяльністю сучасних демократій, забезпечуючи участь громадськості у прийнятті рішень і контроль за діями влади; являючи собою процес обміну інформації, забезпечуючи відкритість влади для громадськості та громадськості для влади, формуючи довіру громадян до влади і надаючи останній можливість отримати підтримку, стабілізуючи суспільні відносини» [2].
Становлення ефективної суспільної комунікації, підсистемою якої є комунікативний комплекс публічної влади, можливе за умови реформування системи публічного управління. Таким чином, процеси формування ефективної системи суспільної комунікації, реформування публічного управління, розвитку інститутів громадянського суспільства є взаємозалежними і за умови їх узгодженості здатні забезпечити синергетичний ефект суспільного поступу. Однак успішність формування та ефективність комунікативної системи публічного управління значною мірою визначається грунтовністю та досконалістю теоретико-методологічних засад, на яких базується розроблення та реалізація комунікативної політики, метою якої є формування загального смислового простору, сприйняття та розуміння шляхів розвитку суспільства, способів та інструментів вирішення проблем спільними зусиллями різних суспільних суб'єктів.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. У реалізації цих завдань доцільно ґрунтуватись на класичних теоріях комунікації та напрацювання таких вітчизняних дослідників, як: Т. Андрійчук, В. Бакуменко, А. Баровська, І. Василенко, Н. Гри- цяк, С. Даниленко, І. Делікатна, Т. Джига, Н. Дра- гомирецька, В. Дрешпак, М. Задорожна, А. Кохан, О. Крутій, А. Мельник, В. Міронченко, О. Молодцов, Н. Нижник, Л. Пашко, Г. Почепцов, Ю. Работа, О. Радченко, І. Розпутенко, О. Твердохліб, В. Шам- рай, Л. Шкляр, В. Яблонський, О. Ярош, С. Яценко.
Формулювання цілей статті (постановка завдання). Визначення теоретико-методологічних засад формування системи суспільної комунікації публічного управління. Для реалізації мети доцільно виконати такі завдання: обгрунтувати необхідність формування комунікативної системи публічного управління як способу забезпечення координовано- сті діяльності суб'єктів державної, самоврядної, громадської, медійної влад щодо управління суспільними процесами; визначити комплекс теоретико- методологічних засад становлення комунікативної системи публічного управління; розробити її структурно-функціональну модель.
Виклад основного матеріалу дослідження
Усебічний і грунтовний аналіз проблеми суспільних комунікацій в Україні в умовах сучасних внутрішніх і зовнішніх викликів здійснили учасники науково-практичної конференції «Запровадження комунікації органів державної влади: виклики та завдання», організованої Національним інститутом стратегічних досліджень та The communication reform group при Кабінеті Міністрів України. Вітчизняні та зарубіжні науковці та практики, опрацювавши питання необхідності переходу у сфері державної політики від інформування до комунікації; понятійно-категоріального апарату визначення системи публічної комунікації; інституційного, нормативно-правового забезпечення комунікації органів державної влади, дійшли згоди щодо: невідкладної зміни системи державного управління, переходу від політики інформування до публічної комунікації для запровадження європейської моделі суспільних відносин; доцільності реалізації комунікації органів державної влади на належних теоретико-методологічних засадах (чіткому понятійно-категоріальному апараті, що означає вироблення сучасного глосарію; адекватній методології та критеріях оцінювання ефективності); необхідності вивчення міжнародного досвіду комунікації органів державної влади, її нормативно-правового й інституцій- ного забезпечення для визначення оптимальних підходів і моделей комунікації для впровадження їх в Україні; необхідності нормативно-правого закріплення відповідальності органів влади за організацію та відсутність комунікації; вирішення питання належного статусу підрозділів, відповідальних за комунікацію; необхідності розроблення пілотних проєктів для апробації світових практик в Україні [3].
В умовах реформування державного управління в Україні одним з актуальних завдань є модернізація системи публічних комунікацій, наближення її до стандартів ЄС і передових країн світу, побудова ефективної моделі комунікативної діяльності органів державної влади. Важливою складовою цього процесу є створення дієвих механізмів координації комунікативних зусиль органів влади, що дасть можливість об'єднати зусилля у вирішенні спільних завдань, уникнути дублювання функцій і спростити організаційну структуру [4].
Однак щодо визначення й аналізу викликів і завдань запровадження комунікації органів державної влади доцільно поставити питання дещо ширше, а саме: формування комунікативної системи публічного управління як способу забезпечення координованості діяльності суб'єктів державної, самоврядної, громадської, медійної влад щодо управління суспільними процесами.
Реалізація основних завдань Стратегії реформування «Україна - 2030», зокрема реформування системи державного управління та місцевого самоврядування, потребує кардинальної зміни способу взаємовідносин центральних, регіональних і місцевих органів влади з громадянами, громадами та інституціями громадянського суспільства. Суть зміни способу взаємовідносин - у переході від адміністративно-розпорядчого до управління на основі: принципів взаємовигідного співробітництва; правових і фінансових механізмів; створення умов для набуття належної суб'єкт- ності органами влади, громадами, громадянами та їх об'єднаннями.
Отже, для «забезпечення демократичних процесів постає необхідність сформувати принципово нові моделі суспільної комунікації різних суб'єктів та розробити нові підходи до державної політики в цій сфері - комунікативну політику, ... яка має стосуватися не лише інформаційної сфери чи зв'язків з громадськістю, а усіх галузевих напрямів державного управління та всіх гілок влади» [5] і яка має базуватись на таких критеріях, як: формування суб'єктно-суб'єктних взаємовідносин між владою та громадянами, громадами й інституціями громадянського суспільства; повага, формування доброзичливих відносин між владою та громадськістю, розуміння її очікувань і координація зусиль на їх реалізацію; контроль за органами влади «знизу» - з боку громадянського суспільства.
Таким чином, «державна комунікативна політика - це організована, цілеспрямована та відносно стабільна діяльність органів влади щодо: проведення широкого діалогу стосовно цілей, завдань, напрямів державотворення; забезпечення громадськості вчасною, чіткою, достовірною, релевантною інформацією та роз'яснення суспільної вигоди стосовно конкретних політик, державних програм, адміністративних послуг та ініціатив органів влади; налагодження ефективних каналів зворотного зв'язку; формування довіри до владних структур; створення бренду (іміджу) держави. Метою державної комунікативної політики є формування спільного смислового простору та бачення розвитку держави. Для реалізації цієї мети необхідним є належне координування комунікативних зусиль різних органів влади, якісне управління комунікативними потоками, відповідність комунікативним потребам різних аудиторій» [6]. Невід'ємною складовою державної комунікативної політики є комунікаційна політика як «організована, цілеспрямована та відносно стабільна діяльність органів влади щодо забезпечення функціонування та розвитку системи засобів, ліній зв'язку, що забезпечують рух інформації, а саме: ІТ, іКТ, зокрема мережі широкосмугового Ін- тернету, технічного забезпечення функціонування медіа (телекомунікації, мовлення) тощо».
Комунікація як спосіб координації діяльності суб'єктів у площині вироблення та реалізації державної політики потребує запровадження нових форм взаємодії органів влади різних рівнів, участі інститутів громадянського суспільства та масмедіа.
Предметом і методами комунікативної взаємодії суспільних суб'єктів здійснення комунікативної публічної політики є: на етапі формування порядку денного - визначення суспільних проблем; опитування громадської думки; інформування стейкголдерів; на етапі вибору альтернатив - консультування з громадськістю та експертними середовищами; аналітичні дослідження; прогнозування та проєктування розвитку процесів; на етапі прийняття рішення - вибір ефективної альтернативи; оцінювання впливів; інформування стейкголдерів і громадськості; на етапі реалізації рішення - впровадження рішення; роз'яснення; експертне оцінювання; громадський контроль [7].
Формування ефективної комунікативної системи публічного управління як способу забезпечення координованості діяльності суб'єктів державної, самоврядної, громадської, медійної влад щодо управління суспільними процесами наперед потребує визначення комплексу її теоре- тико-методологічних засад, а саме: окреслення проблем, верифікація фактів як наукових, формулювання гіпотез, визначення адекватних предметності теорій, ідей, принципів, законів, категорій і понять. Таким чином, питання не доцільно обмежувати лише «визначенням фахових термінів і формуванням глосарію» [8].
Проблему доцільно окреслити у ширшій, власне методологічній, площині - з'ясування умов, способів і засобів перетворення позитивних наукових знань про дійсність в метод подальшого пізнання цієї діяльності. Суттю теоретико-методо- логічного опрацювання проблеми формування ефективної комунікативної системи публічного управління є переведення наявного істинного фундаментального та прикладного знання у площину його застосування як знаряддя, засобу отримання нового достовірного знання, необхідного для здійснення розроблення та реалізації державної комунікативної публічної політики, зокрема в частині визначення: структурно-функціональної будови (моделі) комунікативної системи публічного управління, особливостей змісту та форм, принципів побудови та управління комунікативними процесами, зв'язками та впливами; стратегії (концепції) державної комунікативної публічної політики - стратегічної мети, напрямів і пріоритетів, цілей і завдань, принципів і цінностей, шляхів, способів, засобів та етапів вирішення проблем, нормативно-правових, організаційних, фінансових механізмів і ресурсів, очікуваних результатів та індикаторів реалізації концепції.
Унаслідок цього здійснюється теоретичне освоєння і представлення у формі наукових знань цілісного і системного уявлення про закономірності та сутнісні характеристики комунікативної системи публічного управління. Тобто її теоретичний вимір: формується внаслідок узагальнення «об'єктивних фактів, досвіду, суспільно-історичної практики людей»; «є формою систематизації наукових знань, способом опису об'єктивної дійсності та засобом пояснення її закономірностей»; здатний «передбачати нові явища, закономірності, тенденції розвитку»; виступає як система понять, висловлювань, умовиводів, зведених до єдиного об'єднавчого начала, роль якого відіграє певна узагальнююча ідея» [5]. А тому вихідним етапом теоретико-методологічного визначення проблеми формування ефективної комунікативної системи публічного управління є напрацю- вання пов'язаних між собою принципів, які є «центральними поняттями, основоположними ідеями, що пронизують певну систему знання і субординують його», забезпечують «розгортання самого знання у систему, де всі теоретичні положення логічно пов'язані між собою і випливають певним чином одне з одного» [3].
Комунікації публічного управління доцільно розглядати як сукупність підсистем інформаційно-спонукальних взаємодій (передачі інформації; обміну інформацією; спонукання до діяльності відповідно до змісту інформаційного посилу; продукування інформації у процесі взаємного обміну; впливу на формування свідомості суспільних суб'єктів) між суб'єктами державної, самоврядної, громадської, медійної влад для забезпечення інформування про рішення та послуги; роз'яснення суспільних, державних, громадських пріоритетів, залучення стейкголдерів до прийняття державних і муніципальних рішень; консультування та налагодження належного зворотного зв'язку з громадськістю; сприяння розвитку громадської думки та здійсненню громадського контролю тощо.
Загалом систему комунікацій публічного управління доречно визначити як взаємно узгоджені комплекси комунікативних горизонтальних і вертикальних, внутрішніх і зовнішніх, формальних і неформальних взаємодій суб'єктів суспільного простору (органів, організацій, установ і представників державної, самоврядної, громадської, медій- ної влад і громадян) на центральному, регіональному та місцевому рівнях, завдяки яким досягається координованість діяльності суб'єктів щодо управління суспільними процесами.
Висновки та перспективи подальших досліджень
Підсумовуючи викладене, зазначимо, що:
1. Необхідність формування комунікативної системи публічного управління обумовлена: незадовільним станом комунікацій органів державної влади, місцевого самоврядування та інститутів громадянського суспільства, внаслідок чого відсутня належна координованість їх діяльності щодо управління процесами економічного, соціального, гуманітарного розвитку суспільства; відсутністю цілісної державної комунікативної політики, комунікативної стратегії і тактики органів публічної влади, єдиної системи комунікативних підрозділів у них; необхідністю координації комунікативних дій суб'єктів державної, самоврядної, громадської, медійної влад задля забезпечення результативного впливу на управління суспільними процесами, оптимального й ефективного використання економічних, організаційних, комунікаційних та інших ресурсів; нагальною потребою «вироблення механізму своєчасного виявлення, запобігання і нейтралізації реальних і потенційних загроз національній безпеці в інформаційній сфері та побудови національної системи стратегічних комунікацій» тощо.
2. Формуванню ефективної комунікативної системи публічного управління передує визначення комплексу її теоретико-методологічних засад: переведення наявного істинного фундаментального та прикладного знання у площину його застосування як знаряддя, засобу отримання нового достовірного знання, необхідного для здійснення розроблення та реалізації державної комунікативної публічної політики.
3. Система комунікацій публічного управління загалом - це комплекс взаємно узгоджених комунікативних горизонтальних і вертикальних, внутрішніх і зовнішніх, формальних і неформальних взаємодій суб'єктів суспільного простору (органів, організацій, установ і представників державної, самоврядної, громадської, медійної влад і громадян) на центральному, регіональному та місцевому рівнях, завдяки яким досягається коорди- нованість діяльності суб'єктів щодо управління суспільними процесами.
В окресленому напрямі дослідження доцільно окремо та детальніше розглянути теоретико- методологічні засади та структурно-функціональну динаміку процесу становлення комунікативної системи публічного управління.
Література
1. Баровська А., Коваль І. Комунікативний vs комунікаційний: чому, коли, навіщо. Запровадження комунікації органів державної влади: виклики та завдання: зб. мат. наук.-практ. конф. Київ: Фенікс, 2016. С. 98-103.
2. Ганущин С. Адаптація до предметності державного управління наукових підходів, теорій і моделей комунікацій. Ефективність державного управління: зб. наук. пр. Вип. 3 (48). Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2016. C. 76-86.
3. Запровадження комунікації органів державної влади: виклики та завдання: зб. мат. наук.-практ. конф. Київ: Фенікс, 2016. С. 3.
4. Кохан А. Комунікативна стратегія і тактика органів публічної влади. Запровадження комунікації органів державної влади: виклики та завдання: зб. мат. наук.-практ. конф. Київ: Фенікс, 2016. С. 69-75.
5. Петров В. Стратегічні комунікації як інструмент протидії у гібридній війні. Запровадження комунікації органів державної влади: виклики та завдання: зб. мат. наук.-практ. конф. Київ: Фенікс, 2016. С. 65-69.
6. Самойленко С. Координація комунікативної діяльності органів виконавчої влади: стан та шляхи вдосконалення. Запровадження комунікації органів державної влади: виклики та завдання: зб. мат. наук.-практ. конф. Київ: Фенікс, 2016. С. 60-65.
7. Указ Президента України «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року» № 722/2019 від 30 вересня 2019 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/722/2019#Text.
8. Шинкарук В.І. Філософський енциклопедичний словник: енциклопедія. Київ: Абрис, 2002. С. 374.
References.
1. Barovs'ka, A., Koval', I. (2016). «Communicative vs communicative: why, when, why». Zaprovadzhennia komunikatsii orhaniv derzhavnoi vlady: vyklyky ta zavdannia. [Komunikatyvnyj vs komunikatsijnyj: chomu, koly, navischo]. Proceeding of the Materials of the nauk.-prakt. konf. Kyiv: Feniks. рр. 98-103.
2. Hanuschyn, S. (2016). «Adaptation to the objectivity of state administration of scientific approaches, theories and communication models». Efektyvnist' derzhavnoho upravlinnia. [Adaptatsiia do predmetnosti derzhavnoho upravlinnia naukovykh pidkhodiv, teorij i modelej komunikatsij]. Proceeding of the Materials of the nauk. pr. Issue 3 (48). L'viv: LRIDU NADU. рр. 76-86.
3. Zaprovadzhennia komunikatsii orhaniv derzhavnoi vlady: vyklyky ta zavdannia. [Introduction of communication of state authorities: challenges and tasks]. Proceeding of the Materials of the nauk.-prakt. konf. Kyiv: Feniks. рр. 3.
4. Kokhan, A. (2016). «Communicative strategy and tactics of public authorities». Zaprovadzhennia komunikatsii orhaniv derzhavnoi vlady: vyklyky ta zavdannia. [Komunikatyvna stratehiia i taktyka orhaniv publichnoi vlady]. Proceeding of the Materials of the nauk.-prakt. konf. Kyiv: Feniks. рр. 69-75.
5. Petrov, V. (2016). «Strategic communications as a countermeasure tool in hybrid warfare». Zaprovadzhennia komunikatsii orhaniv derzhavnoi vlady: vyklyky ta zavdannia. [Stratehichni komunikatsii iak instrument protydii u hibrydnij vijni]. Proceeding of the Materials of the nauk.-prakt. konf. Kyiv: Feniks. рр. 65-69.
6. Samojlenko, S. (2016). «Coordination of communicative activities of executive authorities: status and ways of improvement». Zaprovadzhennia komunikatsii orhaniv derzhavnoi vlady: vyklyky ta zavdannia. [Koordynatsiia komunikatyvnoi diial'nosti orhaniv vykonavchoi vlady: stan ta shliakhy vdoskonalennia]. Proceeding of the Materials of the nauk.-prakt. konf. Kyiv: Feniks. рр. 60-65.
7.
8. Ukaz Prezydenta Ukrainy «Pro Tsili staloho rozvytku Ukrainy na period do 2030 roku». (2019). [Decree of the President of Ukraine "On the Sustainable Development Goals of Ukraine for the period until 2030"]. № 722/2019 dated September 30, 2019. Available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/722/2019#Text.
9. Shynkaruk, V.I. (2002). Filosofs'kyj entsyklopedychnyj slovnyk. [Philosophical encyclopedic dictionary], Abrys. Kyiv. Ukraine.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Державна кадрова політика. Зростання складності управління кадровими процесами в органах влади. Місцева влада в аспекті управління кадровими процесами. Основні засади концепції державної цільової програми розвитку державної служби на 2012-2016 роки.
реферат [41,9 K], добавлен 13.11.2012Аналіз історико-правових аспектів формування системи органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно в Україні. Правова регламентація діяльності цих органів у різні історичні періоди. Формування сучасної системи органів державної реєстрації.
статья [25,2 K], добавлен 11.09.2017Державна служба як один із чинників формування цивілізованої державності та забезпечення кадрового резерву органів державного управління. Розмежування влади на законодавчу, виконавчу і судову. Управління політичними та соціально-економічними процесами.
контрольная работа [18,8 K], добавлен 04.02.2011Забезпечення органами державної виконавчої влади регулювання та управління фінансами в межах, визначених чинним законодавством та Конституцією України. Діяльність держави у сфері моделювання ринкових відносин. Принцип балансу функцій гілок влади.
контрольная работа [214,7 K], добавлен 02.04.2011Основні завдання адміністративної реформи. Функції державної служби, удосконалення її правового регулювання. Формування системи управління персоналом та професійний розвиток державних службовців. Боротьба з корупцією як стратегічне завдання влади.
реферат [49,1 K], добавлен 06.05.2014Модель взаємодії органів державної влади України у правоохоронній сфері. Суб’єкти державного управління у правоохоронній сфері. Правоохоронна сфера як об’єкт державного управління. Європейські принципи і стандарти в діяльності органів державної влади.
дипломная работа [129,4 K], добавлен 30.04.2011Поняття державного управління, його значення та основні системи. Цілі, функції державного управління, його форми і методи. Дослідження типології розвитку держави. Сучасні підходи до розуміння теоретико-методологічних засад державного управління.
курсовая работа [1,6 M], добавлен 23.06.2019Актуальність проведення реформування системи сучасного пенсійного забезпечення населення. Організація процесу реформування пенсійної системи в Управлінні Пенсійного Фонду України. Пропозиції щодо удосконалення організації реформування пенсійної системи.
доклад [234,1 K], добавлен 22.10.2009Сутність органів влади; їх формування та соціальне призначення. Загальна характеристика конституційної системи України. Особливості органів виконавчої, судової та законодавчої влади. Поняття, види, ознаки державної служби та державного службовця.
курсовая работа [289,7 K], добавлен 24.03.2014Недостатнє представництво жінок у владних інституціях як одна з основних проблем системи муніципального управління в Швейцарії. Підвищення рівня регіонального співробітництва - найбільш популярний вид реформаторської діяльності швейцарських громад.
статья [26,2 K], добавлен 18.08.2017Поняття та закономірності формування системи Адміністративних судів України. Структура даної системи, її основні елементи та призначення, нормативно-законодавча основа діяльності. Порядок та підстави апеляційного та касаційного оскарження рішень.
отчет по практике [24,7 K], добавлен 05.02.2010Основні поняття й інститути, історія становлення судової системи в Україні. Міжнародно-правові принципи побудови судової системи держави. Принципи побудови судової системи за Конституцією України. Формування судової системи і регулювання її діяльності.
курсовая работа [66,7 K], добавлен 22.02.2011Розгляд особливостей успадкованої централізованої системи влади. Аналіз перспектив децентралізації та федералізації. Опис моделі реформованої системи органів публічної влади на місцях. Дослідження суті реформ в компетенції громад, району, регіону.
презентация [553,1 K], добавлен 13.01.2015Нормативні документи органів державної влади і управління. Регулювання безпеки банківської діяльності нормативними актами органів державної влади та управління. Основні галузі банківської таємниці. Нормативна база банків з безпеки їх діяльності.
реферат [16,3 K], добавлен 22.07.2008- Процес планування в практичній діяльності співробітників органів Державної податкової служби України
Вивчення теоретичних положень, практичного досвіду і сучасних вимог управління до системи планування в діяльності органів Державної податкової служби. Види планів та забезпечення їхньої підготовки. Особливості планування в підрозділах податкової міліції.
курсовая работа [106,0 K], добавлен 12.10.2012 Теоретичні, практичні і правові аспекти реорганізації кримінально-виконавчої системи в Україні. Обґрунтування мети і змісту підготовки фахівців для пенітенціарної системи. Психологічний стрес, психогенний стан персоналу і шляхи його подолання.
дипломная работа [71,9 K], добавлен 24.04.2002Аналіз стану світової системи інтелектуальної власності. Основні аспекти державної політики інтелектуальної безпеки України на сучасному етапі її розвитку. Визначення основних загроз у сфері інтелектуальної власності, рекомендації по їх нейтралізації.
реферат [23,1 K], добавлен 01.03.2014Органи виконавчої влади як суб’єкти адміністративного права. Правове регулювання інформаційного забезпечення органів виконавчої влади. Порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні ЗМІ.
курсовая работа [24,3 K], добавлен 05.01.2007Особливість виконавчої влади серед гілок державної влади. Реальне втілення в життя законів та інших нормативних актів держави. Державне регулювання і управління важливими процесами суспільного розвитку. Специфіка статусу президента як глави держави.
реферат [26,4 K], добавлен 07.01.2011Теоретичні аспекти діяльності Пенсійного фонду. Формування, розподіл і використання в процесі суспільного виробництва грошових фондів для фінансування пенсійного забезпечення. Вирішення проблеми формування коштів та доходів бюджету Пенсійного фонду.
курсовая работа [86,4 K], добавлен 10.08.2010
