Етапи еволюції інформаційних прав людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Етапи еволюції інформаційних прав людини

Сьогодні вже є очевидним, що у становленні інформаційних прав людини є і власні тенденції, утворені найбільш впливовим напрямом науково-технічного прогресу за останнє століття - інформатизацією.

З огляду на це, хронологія розвитку і просування здобутків у галузі ІТ, які зумовлюють беззаперечні соціальні трансформації, може слугувати певним «мірилом» еволюції інформаційних прав людини.

У цьому значенні розгортання процесів інформатизації варто розглядати як послідовність етапів, визначених не стільки виникненням певних технологій, скільки охопленням ними життя людини, що дає змогу співвідносити використання ІТ з життєво-важливими потребами та загрозами в нових умовах, а також відповідними змінами у праві.

Для юриспруденції, зокрема в площині прав людини, важливими є насамперед наслідки впливу ІТ саме на людину і відносини між людьми, тобто - інформатизація суспільства, яку К.І. Бєляков називає безальтернативним соціальним процесом, зумовленим наростанням використання ІТ. «...Результатом цього процесу є виникнення інформаційного суспільства, що знаменує радикальні перетворення не тільки у сфері виробництва і технологій, в галузі культури, духовному житті та побуті, але й головним чином у соціально-економічних, адміністративних і правових відносинах» 1.

Водночас, асоціювання інформатизації суспільства суто із зростанням його комунікаційного потенціалу на базі новітніх ІТ буде хибним. Тому К.І. Беляков наголошує, що «соціальну інформатизацію в принципі треба трактувати як розвиток, якісне удосконалення, радикальне посилення когнітивних соціальних структур і процесів за допомогою ІТ» Бєляков К.І. Інформатизація в Україні: проблеми організаційного, правового та нау-кового забезпечення : монографія. Київ : КВІЦ, 2008. С. 37-38. Там само. С. 41.. На цій теоретичній позиції в процесі інформатизації суспільства можна виділяти електронізацію, комп'ютеризацію, медиатизацію та інтелектуалізацію Там само. С. 39-42..

Утім, не всі з цих етапів вбачаються однаково визначними з точки зору формування концепту інформаційних прав людини, оскільки за сутністю свого впливу на суспільство на перших трьох інформатизація здійснила в основному нарощування технологічних засобів обміну та обробки інформації. В процесі електронізації, комп'ютеризації, медиатизації розвиток інформаційних прав людини відбувався фрагментарно - як вирішення окремих актуальних на той час проблем в інформаційній сфері, приміром, забезпечення засобами зв'язку, захисту таємниці телефонних розмов, автоматизованої обробки інформації особистого характеру (персональних даних), функціонування ЗМІ на основі нових ІТ.

Лише останній з названих етапів - інтелектуалізація, являє собою процес еволюції свідомості, що веде до більш ефективного отримання і продукування знань. Саме інтелектуалізація поповнює ціннісні орієнтири, змінює суспільні пріоритети, розширює простори людського життя. Зрештою в межах інтелектуалізації доцільно розглядати цифровізацію (digitalization) - поточну стадію актуалізації інформаційних прав людини і їх юридичного визнання в форматі «цифрових прав».

Основні віхи еволюції інформаційних прав людини як юридично оформленої ідеї безпосередньо пов'язані з усвідомлення і визнанням інформації як суспільної цінності. З огляду на це, виділяється певна межа, яка є зламом епох з різним впливом інформаційних процесів на суспільство. Таке розмежування зумовлено істотним зростанням динаміки прогресу ІТ та означене проголошенням Резолюцією ООН у 1946 році «свободи інформації» як «основного права людини» і «критерію усіх видів свободи» ¹. З цього моменту можна констатувати виникнення інформаційної парадигми прав людини, вплив якої надалі тільки посилюється.

Первинні прояви інформаційних прав виявляються і в період, який не пов'язаний з активним розвитком ІТ - до середини минулого століття. Тоді під впливом загальних історичних тенденцій становлення прав людини відбувалося також формування базисних засад інформаційних прав в їхньому сучасному розумінні. Право як виразник поточних соціальних пріоритетів, в інформаційному ракурсі, ще за відсутності визначального технологічного впливу, зумовлювалося переважно потребами забезпечення свободи волі щодо вираження поглядів і переконань (свободи слова). Про це відносно діяльності парламенту йдеться в англійському Білі про права (1689 рік) United Nations General Assembly: Resolution A/RES/59 (I) (14.12.1946) Calling of an International Conference on Freedom of Information. URL: http://www.un.org/ru/documents/ods. asp?m=A/RES/59(I) (дата звернення: 02.02.2023). The English Bill of Rights, 1689. URL: https://www.ssc.wisc.edu/~rkeyser/wp/wp-content/ uploads/2015/06/English-Bill-of-Rights1.pdf (дата звернення: 04.02.2023)., вже як про одну з основних свобод людини - у першій поправці до Конституції США (Біль про права, 1789 рік) The Bill of Rights: A Transcription. America's Founding Documents. URL:

https://www.archives.gov/founding-docs/bill-of-rights-transcript (дата звернення: 02.02.2023). та як найцінніше право - у французькій Декларації прав людини і громадянина (1789 рік) Declaration des Droits de l'Homme et du Citoyen de 1789. URL:

https://www.legifrance.gouv.fr/contenu/menu/droit-national-en-vigueur/constitution/declaration- des-droits-de-l-homme-et-du-citoyen-de-1789 (дата звернення: 02.02.2023)..

Згодом ще одним напрямом формування фундаментальних засад інформаційних прав став юридичний розвиток простору приватності, а також критична оцінка в цьому контексті доступних на той час можливостей обміну інформацією, таких як поштове листування, телефонний і телеграфний зв'язок. еволюція інформаційне право

Юридичне обговорення права на приватність започаткувала стаття американських юристів Самюеля Уоррена (Samuel D. Warren II) та Луїса Брандіса (Louis Brandeis), опублікована в Harvard Law Review у 1890 році Samuel D. Warren, Louis D. Brandeis. The Right to Privacy. URL: https://www.jstor.org/ stable/1321160#metadata_info_tab_contents (дата звернення: 02.02.2023).. Право на приватність у ній виправдовувалося тими самими мотивами, які роблять його актуальним і зараз - посяганнями на особисту інформацію з використанням нових технологій.

Саме права на свободу вираження поглядів і переконань та на приватність утворили базисний елемент системи прав людини з органічною інформаційною природою. Згодом вони формалізувалися в міжнародних стандартах прав людини, а в наш час, під впливом прогресу ІТ, їх компоненти продовжують розвиватися в межах окремих напрямів правового регулювання на міжнародному і національному рівнях, тим самим претендуючи на сприйняття їх як відносно самостійних інформаційних прав людини.

Початком утвердження інформаційних прав людини можна вважати визнання концепції глобального інформаційного суспільства як пріоритетної моделі суспільства майбутнього, що було задекларовано Хартією глобального інформаційного суспільства, прийнятою на саміті країн G7 в Окінаві у 2000 році 1. Цим документом проголошено бачення переходу до суспільства, в якому досягнення його інтересів зумовлюється інтелектуальним зростанням, можливостями людей використовувати знання та ідеї, та в якому ІТ служать «...цілям створення сталого економічного зростання, підвищення суспільного добробуту та сприяння соціальній згуртованості».

Хартія означила низку нових завдань, вирішення яких лежить в площині сучасних перетворень прав людини - подолання розриву в інформації і знаннях, розвиток людських ресурсів відповідно до вимог інформаційної ери, ІТ-грамотність та підвищення інформаційних навичок, освіта за допомогою ІТ тощо Okinawa Charter on Global Information Societ. URL: https://www.mofa.go.jp/policy/ economy/summit/2000/documents/charter.html (дата звернення: 04.02.2023). Там само.. Деякі з положень цього документу відображають ідеологічний базис прав людини в інформаційному суспільстві, його ключові принципи - інформаційну (цифрову) рівність, доступність інформації і знань, доступність і безпечність інформаційних технологій. Необхідність вирішення окреслених Хартією проблем продовжує визначати пріоритети сталого розвитку людства і в перспективах до 2030 року, визначених ООН Transforming our world: the 2030 Agenda for Sustainable Development. United Nations. URL: https://sdgs.un.org/2030agenda (дата звернення: 02.02.2023)..

Наступним визначальним моментом утвердження ідей інформаційних прав стало усвідомлення єдності «віртуального» і реального життя з точки зору сприйняття прав людини. Збільшення швидкості Інтернету та його загальнодоступність у більшій частині світу почали змінювати масштаби соціальної комунікації. Залежність від Інтернету стали набувати найважливіші сфери соціального життя - управління, комерція, освіта, медицина, транспорт, а разом з ними і приватне життя.

Визнаючи вектор таких змін беззаперечним, у 2012 та 2016 роках у своїх резолюціях Рада з прав людини Генеральної Асамблеї ООН наголосила на тому, що Інтернет-технології утворюють своєрідний простір, в якому, як і в реальному житті, мають місце права людини та потреби їх захисту ¹. Цим фактично було визнано, що права людини в сучасному суспільстві мають інформаційний вимір, і цей вимір, так само як і звична реальність, охоплюється дією права. У той же час Парламентська асамблея Ради Європи закликала до визнання і легалізації права на доступ до Інтернету як «основного права» United Nations General Assembly Human Rights Council: Resolution A/HRC/20/L.13 (29.07.12) The promotion, protection and enjoyment of human rights on the Internet. URL: http://www.ohchr.org/Documents/HRBodies/HRCouncil/RegularSession/Session20/A.HRC.20. L.13_en.doc (дата звернення: 02.02.2023) ; United Nations General Assembly Human Rights Council: Resolution A/HRC/RES/32/13 (01.08.16). https://ap.ohchr.org/documents/dpage_e.aspx?si=a/ hrc/res/32/13 (дата звернення: 02.02.2023). The right to Internet access. Parliamentary Assembly Resolution 1987 (2014). Final version. URL: https://assembly.coe.int/nw/xml/XRef/Xref-XML2HTML-en.asp?fileid=20870&lang=en (дата звернення: 03.02.2023)..

Зрештою поточний етап ґенези інформаційних прав, пов'язаний з розвитком концепції цифрової трансформації суспільства, та новим відбиттям прав людини вже у світлі цифровізації - як системи «цифрових прав», ключовим з яких залишається право на доступ до Інтернету.

В юридичному сенсі цифрова ініціатива щодо прав людини започаткована Португалією, яка головувала в Раді Європи у 2021 році, у вигляді Хартії прав людини в цифрову епоху Carta Portuguesa de Direitos Humanos na Era Digital. Lei n.° 27/2021, de 17 de maio. URL: https://www.parlamento.pt/Legislacao/Paginas/Educacao_Carta-Portuguesa-de-Direitos-Humanos- na-Era-Digital.aspx (дата звернення: 03.02.2023)., а її розвитком стали загальноєвропейські декларативні документи з «цифрових прав», зокрема проект Європейської декларації про цифрові права та принципи цифрового десятиліття.

Отже, ґенезу концепту інформаційних прав людини можна представити таким чином.

До середини ХХ століття - «дотехнологічний» період - з акцентом на іманентних інформаційних потребах людини, що вимагають задоволення за будь-якого рівня технологій, якими є можливість публічно висловлювати свої думки, спілкуватися, обмежувати втручання інших у свої життя.

Із розгортанням інформатизаційних процесів у другій половині ХХ століття інформаційні права людини просувався передусім через розвиток окремих механізмів захисту визнаних прав людини в умовах проникнення ІТ в різні сфери суспільного життя. Таким шляхом є формування через правозахисну практику ЄСПЛ прав особи, пов'язаних з автоматизованою обробкою персональних даних, які є складовою права на приватність. У цей же період, утім, формуються юридичні обриси права на інформацію як базисного (ідеологічного) концептуального права і загальносоціальної цінності в інформаційному суспільстві.

З початку ХХІ століття вже можна констатувати виняткову технологічну зумовленість та динамічність розвитку інформаційних прав людини, що у зв'язку з процесами їх юридичного визначення дає змогу умовно виокремити три стадії:

1) «концептуалізація соціальної інформатизації» - відзначена декларативним закріпленням перспективи глобального інформаційного суспільства та проникненням його принципів і пріоритетів становлення у національні і міжнародні стратегії розвитку;

2) «інтернетізація» - пов'язана з визначенням на міжнародному рівні «права на доступ до Інтернету» як невід'ємної умови здійснення прав людини в сучасному суспільстві з відкритою дискусією щодо перспективи визнання його самостійним правом людини;

3) «цифровізація» - зумовлена безпрецедентним проникненням цифрових технологій як різновиду ІТ в усі царини життя, внаслідок чого, зокрема в європейському правовому просторі, на декларативному рівні, і не тільки, інформаційні права людини продовжують оформлюватися у своєму новому юридичному прояві - «цифрових правах».

Размещено на Allbest.ru