Трудові правовідносини в умовах воєнного стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Трудові правовідносини в умовах воєнного стану

Новосад Софія, здобувач фахової передвищої освіти III курсу спеціальності «Право»

науковий керівник Прокопчук Н. Р.

Після оголошення воєнного стану в Україні - 24 лютого 2022 року більшість працівників та роботодавців працювали протягом місяця за діючими нормами, оскільки законодавство не передбачало особливого регулювання трудових відносин, яке можна було б застосовувати в особливий період. Саме тому і виникали порушення прав і обов'язків між суб'єктами трудових правовідносин. Перед законотворцями постала вимога часу щодо внесення зміни до чинного трудового законодавства з метою посилення відповідальності сторін трудового договору за вчинені трудові правопорушення.

Правовий режим воєнного стану значно вплинув на організацію праці в тих реаліях, яких ми опинилися. Прийнятий Верховною Радою України Закон України від 15 березня 2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлює ці зміни, але при цьому значно звужує права громадян в процесі праці [ 1].

Слід відмітити, що обраній тематиці з боку українських науковців, психологів та юристів, приділялося чимало уваги. Але тут варто не забувати, що дане питання ще досі не до кінця розкрите і потребує багато уточнень. Вбачаємо, що на сьогоднішній день, з метою удосконалення даної сфери, проблема змін в трудовому законодавстві, внаслідок впровадження воєнного стану потребує глибокого наукового дослідження.

Метою роботи виступає наукове дослідження найбільш проблемних аспектів теоретичного та практичного характеру, що мають місце при прийнятті на роботу в теперішніх умовах, притягнення до відповідальності працівників і роботодавців, призупинення та припинення трудового договору. правовідносини прийняття робота трудовий

Розгляд даного питання варто розпочати з того, що на сьогоднішній день в нашій державі велика увага приділяється укладенню трудового договору і це є правильним рішенням, так як внаслідок ведення бойових дій змінився звичний, як для мирного часу, порядок організації трудових відносин, що в першу чергу включає в себе укладання трудового договору [2]. Цих змін зазнали такі аспекти:

* норма про встановлення випробування працівника під час прийняття на роботу. Тепер випробування встановлюється для всіх без винятку;

збільшення тривалості робочого часу. На період дії воєнного стану він не може перевищувати 60 годин на тиждень;

скорочення щотижневого безперервного відпочинку до 24 годин;

скасовано заборону працювати у вихідні дні, скорочений робочий день напередодні святкових і вихідних днів;

на період воєнного стану, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем то він не переноситься на наступний після святкового або неробочого;

встановлення п'ятиденного або шестиденного робочого тижня. Шестиденний робочий тиждень встановлюється у випадку, коли п'ятиденний режим не може бути забезпеченим;

Однією із новацій стала процедура призупинення трудового договору, яка відсутня в КЗпП. Суть полягає у тому, що працівник звільняється від обов'язку виконувати роботу, обумовлену трудовим договором, а роботодавець звільняється від обов 'язку забезпечувати умови праці, які необхідні для виконання роботи у зв'язку зі збройною агресією. Тобто, ми повинні розуміти, що дія трудового договору може бути призупинена лише у зв'язку з військовою агресією, що виключає абсолютну можливість надання та виконання роботи.

4 лютого 2021 року, був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу. Таким чином до КЗпП було введено нові статті, які стосувалися різної види організації праці. Я вважаю, що запровадження таких організацій є дуже ефективним, адже це допоможе працівникам розподілити свій час на власну користь. Тобто надомна і дистанційна роботи виконується, там, де найзручніше працівнику. Не забирає часу, що є дуже зручним, для тих осіб, які змушені були покинути свої домівки і переїхали в іншу область, або це є зручним для тих роботодавців і працівників, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях.

Донедавна при укладанні трудових відносин працівникам завжди установлювався чіткий графік роботи, тобто з якої по яку годину працівник повинен бути на своєму робочому місці і виконувати свою трудову функцію. Але 18 липня 2022 набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання трудових відносин з нефіксованим робочим часом» і ситуація значно змінилася. Тепер роботодавець не встановлює конкретний час виконання роботи, під цим мається на увазі, що роботодавець має право викликати на роботу працівника з нефіксованим договором у випадку якщо для такого працівника є робота. Отже з укладанням такого договору роботодавець не гарантує, що така робота буде на постійній роботі. Даний вид організації праці є ефективним для обох сторін адже в такому випадку працівник не буде більшу частину ледарювати, а отримувати винагороду за весь робочий час.

На жаль, реалії сьогодення зумовили зростання кількості питань щодо того, як звільнити працівника, яка процедура і до кого застосовується? Але варто зазначити, що звільняти працівника просто через те, що в країні війна не можна. Є підстави, які передбачені КЗпП в яких визначено перелік розірвання трудових правовідносин і він поділяється на три види:

* з-за бажанням самого працівника (тобто йде мова про звільнення за власним бажанням);

з ініціативи роботодавця, внаслідок ліквідації, реорганізації, банкрутства, скорочення

чисельності, зміни виду діяльності, виявлення невідповідності працівника займаній

процесії і інші;

останньою підставою звільнення є угода сторін.

На сьогодні в Україні надзвичайної актуальності набуває дослідження кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення, вчинені в особливих умовах воєнного стану в Україні. І це є дуже правильним, адже багато людей, дозволяє собі, в складний для країни час порушувати норми праці на робочому місці.

Згідно до статті 115 КЗпП роботодавець повинен виплачувати заробітну плату регулярно в робочі дні у встановлені строки [2]. У випадку, якщо ж роботодавець не здійснює це зобов'язання і може довести, що невиконання цього зобов'язання було спричинене військовими діями або іншими обставинами, то відповідно до статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» роботодавець звільняється від юридичної відповідальності, але це не звільняє його від виплати заробітної плати за проміжок часу, під час якого працівники не отримували платню.

Також, не варто забувати, що і самі працівники несуть відповідальність в нас час. Основний закон держави - Конституція України у ст. 66 визначає, що «кожен зобов'язаний відшкодовувати завдані ним збитки» [3]. Це загальне правило поведінки для усіх щодо наслідків своєї незаконної поведінки у вигляді спричинення збитків. У ч.1 статті 130 КЗпП України також визначено що: «Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків». Тобто за загальним правилом працівник, який заподіяв шкоду, має покрити її.

Дана питання мене найбільш турбувало і цікавило я вважала, що в складний для країни час є недостатньою відповідальність. Але проаналізувавши ці аспекти я дійшла до висновку, що зараз є значно посилена відповідальність за найпоширеніші злочини, вчинені в умовах воєнного стану.

Провівши наукове дослідження з обраної теми, слід підсумувати, що на сьогодні чинне законодавство України передбачає деякі особливості трудових правовідносин. Слід сказати, що даний правовий режим істотно вплинув на трудові відносини, із запровадженням воєнного стану прийшли кардинальні зміни. На даному етапі слід більше уваги приділити трудовому законодавству, адже існують суперечності щодо правильного регулювання відносин праці. І тут потрібно зрозуміти, що саме від якісної організації праці буде більше висока ефективність праці, а це в найближчому майбутньому є головним завданням. І основне, на що хочеться звернути увагу, що після закінчення дії воєнного стану, всі ці нововведення перестануть діяти і ми повернемося до організації праці, які притаманні в мирний період.

Трудові правовідносини залишаються гарантом забезпечення трудових прав працівників і роботодавців і не змінює своєї сутності, значущості та свого призначення. Дане питання є необхідним і важливим, тому потребує детального вивчення.

Список використаних джерел

Про організацію трудових відносин у воєнний стан: Закон України від 15 березня 2022 року № 2136-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#n20 (дата звернення 17.04)

Кодекс законів про працю: затверджується Законом № 322-VIII від 10 груд. 1971. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/322-08#Text (дата звернення 15.04.)

Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text. (дата звернення 07.04)

Размещено на Allbest.ru/