Типологія аргументів у правовій аргументації

Телеологічні аргументи поєднують ті аргументи, які так чи інакше пов'язані зі з'ясуванням мети норми права чи наслідків її дії. Вони представлені аргументами з мети та наслідків дії норми права, а також практичними аргументами. Власне телеологічними можна вважати аргументи з мети норми, яку приписують нормі права, обґрунтовуючи її волею раціонального законодавця. Натомість, якщо мету норми з'ясовують з посиланням на мету історичного законодавця, яку підтверджують підготовчими документами до законопроєкту, то йдеться про генетичний аргумент.

Оскільки метою норми права є очікувані наслідки дії норми, то аргумент зі з'ясування мети закону є аргументом з очікуваних наслідків дії норми, що приписані нормі в результаті правозастосовчого тлумачення. Тому аргументи з мети норми й з наслідків її дії є взаємодоповнюваними.

Так звані практичні, прагматичні чи загальні практичні аргументи також пов'язані з оцінюванням наслідків дії норми. Адже вони ґрунтуються на оцінюванні корисності або шкідливості витлумаченої у певний спосіб норми для певного суб'єкта. Таку оцінку надає аргументувач, тому вона завжди здійснена крізь призму його свідомості й передрозуміння. Цей тип аргументу є оцінним і його застосовують у разі, коли інших правотлумачних аргументів недостатньо. Саме тому зазначений тип аргументів названо телеологічно-оцінювальним.

Усі зазначені типи правотлумачних аргументів є засобами, які дають змогу застосувати способи тлумачення норм права у правотлумачній і правозастосовчій діяльності. Однак зв'язок між аргументом і способом тлумачення не є прямолінійним. Мовний аргумент може бути використано для застосування мовного та історичного способу тлумачення норм права. Аргумент з мети тлумачення норми права також може бути використано для застосування як телеологічного, так і історичного способів тлумачення норм права. Аргумент з контексту справи допомагає застосувати динамічний спосіб тлумачення права.

Висновки

За результатами дослідженого у статті можна дійти таких висновків.

1. Типологія аргументів у правовій аргументації ґрунтується на виокремленні типів аргументів, між якими нема чітких меж. Немає усталеного підходу щодо типології аргументів: типами вважають як ті, що ґрунтовані на реальному використанні аргументів, так і ті, що випливають з методологічного підґрунтя, яке є в основі аргументу. Визнаними і такими, які мають підстави в емпіричній правоаргументувальній практиці, зокрема в Україні, є правотлумачні аргументи генетичного, лінгвістичного, системного й телеологічного типів. Їх можна віднести до аргументів герменевтичного типу, а деякі з їхніх підтипів - до аргументів топічного типу. Тому герменевтичні й топічні аргументи можна вважати метатипами аргументів.

2. Для обґрунтування тверджень про право застосовними є правотлумачні аргументи, які «обслуговують» (дозволяють застосувати) способи (методи) тлумачення права. Тут герменевтичним аргументам «допомагають» деякі топічні (риторичні) аргументи, які, по суті, своєрідними підтипами правотлумачних аргументів системного типу.

3. Для обґрунтування фактів застосовними є аргументи з доказів і деякі риторичні (топічні) аргументи. Прикладом аргументів з доказів може бути вибудовування аргументу з доказу, наприклад, візуального зображення особи на фото. Якщо висловлюватись метафорично, то докази «живуть» у аргументах, а не самі по собі. Риторичними (топічними) ж аргументами, що їх використовують для обґрунтування тверджень про факти, зокрема, є аргументи з позиції обізнаності (аргументи з показань свідка, з висновку експерта та інші аргументи з позиції знання, аргументи adhominem, аргументи зі знаку).

4. Аргумент лінгвістичного типу має засновком посилання на слововжиток або синтаксичну структуру речення.

Аргумент генетичного типу може шукати підставу для обґрунтування змісту нормативно-правового припису або в мові або в меті закону, але саме з посиланням на підготовчі матеріали до нього.

Найскладнішими можна вважати аргументи системного типу, оскільки вони містять внутрішньосистемний та зовнішньосистемний підтипи. Саме в межах внутрішньосистемного підтипу (спираються як на ідею цілісності правової системи) представлені аргументи, що їх традиційно вважають топічними (риторичними) (а саме: з аналогії, a fortiori, a contrario, ad absurdum, аргумент з телеологічної редукції, від супротивного та інші), а також аргумент з контекстуальної гармонізації, аргумент з послідовності й когерентності, хронологічний аргумент, аргумент ієрархії, аргумент спеціалізації, поняттєвий аргумент, аргумент з принципу права, аргументи з судової практики (спеціальним різновидом якого можна вважати аргумент з прецеденту). Зовнішньосистемний підтип аргументів проводить зв'язки між правовою системою та іншими системами, що існують в суспільстві, насамперед політичною і з суспільством в цілому. До них відносимо історичний аргумент, аргумент з іноземного права, аргумент з суспільно-політичного контексту, аргументи з загальних принципів правосвідомості, зокрема принципу політичної доцільності чи інших принципів, які не закріплені як принципи права.

Телеологічні аргументи поєднують ті аргументи, які так чи інакше пов'язані зі встановленням мети норми права чи наслідків її дії. Власне телеологічними можна вважати аргументи з мети норми, яку приписують нормі права, обґрунтовуючи її волею раціонального законодавця. Натомість, якщо мету норми встановлюють з посиланням на мету історичного законодавця, яку підтверджують підготовчими документами до законопроєкту, то йдеться про генетичний аргумент.

Оскільки метою норми права є очікувані наслідки дії норми, то аргумент зі встановлення мети закону є аргументом з очікуваних наслідків дії норми, що приписані нормі у результаті правозастосовчого тлумачення. Тому аргументи з мети норми й з наслідків її дії є взаємодоповнюваними.

Так звані практичні, прагматичні чи загальні практичні аргументи також пов'язані з оцінюванням наслідків дії норми. Адже вони ґрунтуються на оцінюванні корисності або шкідливості витлумаченої у певний спосіб норми для певного суб'єкта. Таку оцінку надає аргументувач, тому вона завжди здійснена крізь призму його свідомості й передрозуміння. Цей тип аргументу є оцінним і його застосовують у разі, коли інших правотлумачних аргументів недостатньо. Саме тому зазначений тип аргументів називають телеологічно-оцінювальним.

Література

1. Alexy R. Juristische Interpretation. Recht, Vernunft, Diskurs Studien zur Rechtsphilosophie. 1. Aufl. Frankfurt am Main: Suhrkamp, 1995. S. 71-93.

2. Walton D.N. Legal argumentation and evidence. Pennsylvania: Pennsylvania State University, 2002. 368 р.

3. MacCormick N. Rhetoric and the Rule of Law. A Theory of Legal Reasoning. Oxford: Oxford University Press, 2010. 287 p.

4. Feteris E. T Fundamentals of Legal Argumentations Survey of Theories on Justification of Judicial Decisions. 2-nd ed. Argumentation Library. Volume 1. Dordrecht: Springer Science - Business Media, 2017. 361 p.

5. Pavcnik M. Juristisches Verstehen und Entscheiden vom Lebenssachverhalt zur Rechtsentscheidung. Beitrag zur Argumentation im Recht. Wien [u.a.]: Springer, 1993. 182 s.

6. Луць Л. А. Аргументація у правотворчій діяльності. Підприємництво, господарство і право. 2020. №9. С. 168-173.

7. Меленко О., Стратій О. Аргументація в конституційному судочинстві: засади та проблеми реалізації в Україні. Юридичний вісник. №5. С. 7-16.

8. Рабінович С. Природно-правова аргументація у практиці Конституційного Суду України. Вісник Конституційного Суду України. 2009. № 4. С. 103-113.

9. Рабінович П. М., Дудаш Т І. Аргументи у правовій аргументації: деякі загальнотеоретичні аспекти. Вісник Національної академії правових наук України. 2022. Т 29. № 3. С. 47-68.

10. Дудаш Т.І. Зважування й балансування прав людини як спосіб правового аргументування. Право України. 2023.№6. С. 33-50.

11. Відкритий Суд. Про захист честі, гідності та ділової репутації. Ч. 3 [відео]. 16 жовтня 2020. URL: https://www.youtube.com/watch7v =F2hr50W7qo4&feature=youtu.be (Дата звернення: 27.03.2024).

12. Постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 800/162/14 від 20.01.2021. URL: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/96406949 (Дата звернення: 27.03.2024).

13. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «James and Others v. the United Kingdom» від 21.02.1986, справа № 8793/79. URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-57507 (Дата звернення: 27.03.2024).

14. Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Нестєренка Сергія Федоровича щодо відповідності конституції України (конституційності) припису частити 5 статті 176 Цивільного кодексу України №134-2(ІІ)/21 від 16.09.2021 https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/134_22_2021.pdf (Дата звернення: 27.03.2024).

15. Рішення Дарницького районного суду міста Києва у справі № 753/12294/19 від 29.10.2020. URL: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/92520431 (Дата звернення: 27.03.2024).

16. Ухвала Троїцького районного суду Луганської області про передачу справи на розгляд до іншого суду від 23.01.2018 у справі № 433/2148/17. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/71778070 (Дата звернення: 01.01.2024).

17. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними скаргами Крупка Дмитра Володимировича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 81, частини першої статті 82 Кримінального кодексу України, Костіна Володимира Володимировича, Мельниченка Олександра Степановича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 82 Кримінального кодексу України та за конституційною скаргою Гогіна Віктора Івановича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 81 Кримінального кодексу України (справа про перегляд вироку особі, караній на довічне позбавлення волі) у справі № 6-р(ІІ)/2021 від 16.09.2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v006p710-21#top (Дата звернення: .

18. Macagno F., Walton D. Argument from Analogy in Law, the Classical Tradition, and Recent Theories. Philosophy and Rhetoric. 2009. Vol. 42. P. 154-182.

19. Постанова Великої палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 909/337/19. URL: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/90359317 (Дата звернення: 27.03.2024).

20. Бунчук О. Телеологічна редукція в юриспруденції оцінок Карла Ларенца. Наукові записки. Серія: Право. 2023. Вип. 14. С. 233-237.

21. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) від 27.10.1999, справа N 1-15/99. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v009p710-99iText (Дата звернення: 27.03.2024).

22. Bell J. The Argumentative Status of Foreign Legal Arguments. Utrecht Law Review. 2012. Vol. 8. Iss. 2. P. 8-19.

23. Dyevre А., Jakab А. Foreword: Understanding of Constitutional Reasoning. German Law Journal. 2013. No 87. Vol. 14. P.989.

24. Висновок Головного науково-експертного управління до Закону №1525-ІХ від 15.10.2020 URL: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/ pubFile/326706 (Дата звернення: 27.03.2024).

25. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини другої статті 5 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» (справа про віковий ценз) від 18 квітня 2000 року у справі N 5-рп/2000. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ v005p710-00#Text (Дата звернення: 27.03.2024).

26. Macagno F., Walton D. Practical Reasoning Arguments: A Modular Approach. Argumentation. 2018. No 32. DOI 10.1007/ s10503-018-9450-5.

27. Вирок Малиновського районного суду м. Одеси у справі №521/4558/21 від 20.10.2021 URL: https://verdictum.ligazakon.net/ document/108385193 (Дата звернення: 27.03.2024).

Размещено на Allbest.ru