Державне будівництво незалежної Литовської Республіки крізь призму культурної політики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет Григорія Сковороди в Переяславі

Державне будівництво незалежної литовської республіки крізь призму культурної політики

Леся Коцур кандидат історичних наук, доцент кафедри політології

м. Переяслав, Україна

Abstract

The purpose. The article examines the creation of the independent Republic of Lithuania through the prism of cultural policy in 1990-2020's. The purpose of the study is to examine the impact of the cultural policy of independent Lithuania on the process of state-building.

The scientific novelty. The research methodology is based on the principles of retrospective analysis and the comparative method, which, combined with the use of a wide range of analytical materials and documents, led to the conclusion that in the 1990's, the first decade of the 2000's, and after 2010, Lithuania's cultural policy was significantly different. Thus, in the 1990's, cultural policy was focused on liberating Lithuanian culture from the influence of Soviet ideology and transforming culture into a tool for strengthening Lithuanian national identity with a special emphasis on protecting ethnic cul ture. In the first decade of the 2000's, and especially on the eve of Lithuania's accession to the European Union, Lithuania's cultural policy focused on building an information society, digitalizing the cultural space, and was supplemented by the creative industries segment. However, institutional contradictions between the Ministry of Culture and other cultural institutions remained a serious obstacle to the implementation of cultural policy. After the reform of the cultural sector in 2010, it became one of the priority areas of economic and political development of the state.

Conclusions. As a result of institutional reforms, such important state institutions as the Lithuanian Film Center and the Lithuanian Council for Culture appeared in Lithuania. Henceforth, cultural policy was implemented not only within the framework of protecting national identity, ethnic culture, internationalization, development of regional culture, and cultural creative industries, but also be came a full-fledged instrument ofpublic diplomacy in the international arena, not only within Lithuania but also throughout the European Union.

Keywords: culture, Republic of Lithuania, cultural policy, national identity, ethnic culture.

Анотація

Леся Коцур

кандидат історичних наук, доцент кафедри політології, Університет Григорія Сковороди в Переяславі, м. Переяслав, Україна,

ДЕРЖАВНЕ БУДІВНИЦТВО НЕЗАЛЕЖНОЇ ЛИТОВСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ КРІЗЬ ПРИЗМУ КУЛЬТУРНОЇ ПОЛІТИКИ

У статті розглянуто будівництво незалежної Литовської Республіки крізь призму культурної політики упродовж 1990-2020 рр. Мета дослідження полягає у вивченні впливу культурної політики незалежної Литви на процес державного будівництва.

Наукова новизна. Методологія дослідження побудована на принципах ретроспективного аналізу й компаративного методу, які у поєднанні із залученням широкого комплексу аналітичних матеріалів та документів дозволили дійти висновку, що у 1990-х рр., першому десятилітті 2000-х рр. та після 2010 р. культурна політика Литви суттєво різнилася. Так, у 1990-х рр. культурна політика була зосереджена на вивільненні литовської культури від впливу радянської ідеології та перетворення культури на інструмент зміцнення литовської національної ідентичності з особливим акцентом на захисті етнічної культури. У першому десятилітті 2000-х рр., і особливо напередодні вступу Литви до Європейського Союзу, культурна політика Литви зосередилась на побудові інформаційного суспільства, цифровізаціїкультурного простору та була доповнена сегментом креативних індустрій. Однак серйозною перешкодою реалізації культурної політики залишалися інституційні дискусії, які виникали між Міністерством культури Литви та іншими культурними інституціями. Після реформи культурної сфери у 2010 р. вона стала однією з пріоритетних сфер економічного й політичного розвитку держави.

Висновки. У результаті насамперед інституційного реформування в Литві з 'явилися такі важливі державні інституції, як Литовський кіноцентр та Рада культури Литви. Відтепер культурна політика здійснювалася не тільки в межах захисту національної ідентичності, етнічної культури, інтернаціоналізації, розвитку культури регіонів, культурних креативних індустрій, а й стала повноцінним інструментом публічної дипломатії на міжнародній арені не тільки в межах Литви, а й усього Європейського Союзу.

Ключові слова: культура, Литовська Республіка, культурна політика, національна ідентичність, етнічна культура.

Постановка проблеми

Україна й Литовська Республіка (далі Литва або ЛР) упродовж тривалого часу перебували під тотальним контролем Москви. Однак системна криза, яка назріла в радянській державі наприкінці 1980-х рр. дозволила цим країнам відновити боротьбу за власну незалежність та на початку 1990-х рр. розпочати шлях самостійного державотворення. В обох країнах цей процес суттєво наблизили культурні діячі та творча інтелігенція. Зрозумівши важливість культурного чинника у процесах державотворення, у Литві відразу після проголошення незалежності 11 березня 1990 р. культурній політиці почали приділяти пильну увагу, особливо в контексті литвинізації. Зважаючи на те, що в Україні й донині частина суспільства не розуміє ролі культурного чинника у процесах державотворення, то актуальним є на прикладі досвіду Литви показати, що культура була, є і залишається потужним чинником становлення та розвитку держави.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Вітчизняні науковці практично залишили поза увагою такий важливий феномен, як культурна політика незалежної ЛР, оскільки наукові розвідки в Україні на цю тему практично відсутні. Литовські дослідники навпаки ж вивчають цю тему дуже ретельно. Насамперед привертають увагу напрацювання таких авторів, як Д. Варнайте, А. Римкуте, Н. Кершите, М. Келпша, І. Луобікене, М. Тінініс, К. Мажейкайте, М. Даршкус, В. Богуцевічене, Р. Маскулюнайте, Д. Урбанавічєнес, Я. Рудзінско, В. Шаткаускенес, Л. Сунгайленієс Varnaite D. Kulturos paminkl^ apsaug^ Lietuvojc. LNB Mokslo ir enciklopedj leidybos centras. 2023. A. “Pagarbaus atstumo” principas lietuvos kulturos politikoje. Respectus philologicus. 2014. Nr. 25 (30). P. 227-243; Kersyte N., Kelpsa M. Museum policy in Lithuania in 1990-2011: museum laws, strategies, governance. Acta Museologica Lithuanica. 2013.1. P. 18-47; Luobikiene I. Kurybines industrijos ir ji4 pletra Lietuvoje. Kaimo raidos kryptys гтщ visuomeneje. 2013. 2. P. 35-41; Tininis M., Mazeikaite K., Darskus M., Boguceviciene V. Region^ kulturos organizacj apklausa 2019 m. Lietuvos kulturos taryba. 2022. 83 p.; Maskuliunaite R., Mazeikaite K. Programos “Kulturos ir kurybines industrijos” vertinimas. Lietuvos kulturos taryba. 2022. 51 p. та ін. Аналіз їхніх досліджень дозволяє українському історику ретроспективно поглянути на трансформаційні процеси в культурній політиці Литви упродовж 1990-2020 рр. та виявити як негативні, так і позитивні чинники, які гальмували чи прискорювали культурний розвиток ЛР.

Мета дослідження полягає у вивченні впливу культурної політики незалежної Литви на процес її державного будівництва.

Виклад основного матеріалу

Відразу після відновлення державності 11 березня 1990 р. у Литві на рівні Сейму було вжито низку заходів, які сприяли подальшому культурному та освітньому розвитку країни. Так, вже 26 березня 1990 р. було призначено нового міністра освіти та культури ЛР, яким став 27-річний літератор Даріус Куоліс. На молодого міністра покладалося завдання реформувати систему освіти та культури. Зокрема, у сфері культури планувалося провести дебюрократизацію та децентралізацію, аби створити сприятливі умови для вільного розвитку литовської культури та якнайкращого розкриття її творчого потенціалу Ministres Pirmininkes deputates K. D. Prunskienes pranesimas del kulturos ir svietimo ministro paskyrimo. Diskusijos. Kandidato kalba. Stenograma. Lietuvos Respublikos Auksciausioji Taryba -- Atkuriamasis Seimas. .

Як наслідок, вже 18-20 травня 1990 р. у Вільнюсі відбувся Конгрес литовської культури, учасники якого визначили фактичний стан культури, обговорили вплив радянської доби на культурну сферу та сформулювали напрямки її відродження шляхом застосування інституційних та етнічних механізмів. Насамперед були прийняті рішення з відновлення різних культурних галузей через заснування культурного інституту, охорону етнічної культури тощо Kulturos politika metodine priemone (parankine mokomoji mediiaga). Vytauto Didiiojo Universitetas. Kaunas. 2007. P. 254.. До кінця 1991 р. при Міністерстві культури було створено ще ряд інституцій, пов'язаних із розвитком культури, зокрема, державну компанію «Литовські пам'ятки» для організації робіт з управління культурною спадщиною та Науковий центр культурної спадщини Литви (нині Центр культурної спадщини), який здійснює пошук та облік історико-культурних цінностей, проводить наукові дослідження матеріальної культурної спадщини; Раду з питань культури й мистецтва тощо Rimkute A. “Pagarbaus atstumo” principas lietuvos kulturos politikoje. Respectus philologicus. 2014. Nr. 25 (30). P. 227-243; Varnaite D. Kulturos paminkl^ apsaug^ Lietuvojc. LNB Mokslo ir enciklopedj leidybos centras. 2023. .

З точки зору подальшого культурного поступу, важливе значення для Литви мало прийняття 25 жовтня 1992 р. Конституції, де у статтях 14, 15, 16, 42 та 47 були закладені міцні підвалини для формування нових етнокультурних традицій Lietuvos Respublikos Konstitucija jsigaliojo 1992 m. lapkricio 2 d. Valstybes Zinios. 1992, Nr. 33-1014. Lietuvos Respublikos Seimo kanceliarija. 2023.; Kersyte N., Kelpsa M. Museum policy in Lithuania in 1990-2011: museum laws, strategies, governance. Acta Museologica Lithuanica. 2013. 1. P. 18-47.; Закону «Про охорону нерухомих культурних цінностей» 1994 р. (чинний до 2005 р.), який змінив систему охорони пам'яток, яка діяла до того часу Varnaite D. Kulturos paminkl^ apsaug^ Lietuvojc. LNB Mokslo ir enciklopedj leidybos centras. 2023. ; Закону «Про основи державного захисту етнічної культури Литовської Республіки» від 29 вересня 1999 р., який мав захищати сукупність культурних цінностей, створених усім народом (етносом), що передаються від покоління до покоління та постійно оновлюються й сприяють підтримці національної самосвідомості та самобутності етнографічних регіонів Lietuvos Respublikos etnines kulturos valstybines globos pagrind^ jstatymas. Lietuvos Respublikos Seimas, rugsejo 21 d. 1999. Nr. VIII-1328, Vilnius. . Водночас зауважимо, що у сфері управління культурою й надалі помітними були радянські пережитки, які наклали негативний відбиток під час розмежування функцій між Міністерством культури та допоміжними структурами.

Власне напрацювання у сфері культури упродовж першого десятиріччя незалежності були підсумовані у документах нового тисячоліття, які мали відповідати концептуальній візії культурного розвитку ЄС. Так, 14 травня 2001 р. уряд Литви затвердив «Положення про культурну політику Литви», яке майже упродовж десяти років було стратегічним документом у сфері розвитку культури. Пріоритетними напрямами розвитку культури було визначено збереження самобутності національної культури; сприяння творчій активності та мистецькому різноманіттю; розвиток інформаційного суспільства та посилення відкритості національної культури. Фактично новизною документа був розвиток інформаційного суспільства, суть якого полягала в отриманні інформації про Литву та світ; розширенні можливостей пізнання історії, мистецтва, культури литовської нації та народів світу; підготовки працівників культури до роботи в інформаційному суспільстві тощо Del Lietuvos kulturos politikos nuostat^. Lietuvos Respublikos Vyriausybe. Valstybes zinios. 2001. Nr. 42-1454. .

Важливо, що візія цієї концепції утверджувалася й після вступу Литви до ЄС та НАТО. Про це, зокрема, свідчить затверджена Урядом Литовської Республіки Концепція щодо зацифрування культурної спадщини Литви від 25 серпня 2005 р. та створення Ради з зацифрування литовської культурної спадщини Lietuvos kulturos sklaidos uzsienyje tiksliniy priemoniy ir jy poveikio vertinimas. UAB “Theoria”. Lietuvos Respublikos kulturos ministerijos uzsakymu. 2022. Del Lietuvos kulturos paveldo skaitmeninimo koncepcijos patvirtinimo. Lietuvos Respublikos Vyriausybe. rugpjucio 25 d. 2005. Nr. 933.

У 2007 р. культурну політику ЛР було доповнено новим сегментом - креативними індустріями. Так, 28 березня 2007 р., спираючись на висновки економічних і соціологічних досліджень, Міністерство культури схвалило «Стратегію сприяння та розвитку креативних індустрій». У Стратегії поняттям креативні індустрії (далі - КІ) були визначені види діяльності, засновані на творчих здібностях і таланті особистості, метою і результатом яких є інтелектуальна власність, і які можуть створювати матеріальні блага та робочі місця. До таких творчих індустрій в Литві були включені: ремесла, архітектура, дизайн, кіно та відеомистецтво, видавництво, образотворче та прикладне мистецтво, музика, програмне забезпечення та комп'ютерні послуги, створення та трансляція радіо- та телепрограм, реклама, виконавське мистецтво та інші сфери культурної діяльності Del Kurybiniy industrijy skatinimo ir pletros strategijos patvirtinimo. Lietuvos Respublikos kulturos ministerija. kovo 28 d. 2007. Nr. JV-217, Vilnius. . Потреба у такій стратегії виникла через те, що КІ на початок 2002 р. продемонстрували непогані показники ВВП Литви на рівні 2,0 %, адже бюджет поповнився на 2,1 млрд литовських литів. На додаток, у 2002 р. у сфері творчої економічної діяльності працювало в середньому 57 тис. працівників, або 4 % громадян країни. Творчість і пов'язана з нею робота була основою діяльності для 7126 підприємств і бюджетних установ. Це наштовхнуло аналітиків на думку про перспективність цієї сфери, яку держава мала взяти під свій контроль Luobikiene I Kurybines industrijos ir jq pletra Lietuvoje. Kaimo raidos kryptys ziniy visuomeneje. 2013. 2. P. 37..

Попри те, що держава докладала чимало зусиль для розвитку культурної сфери та креативних індустрій, на думку частини литовців, цього було недостатньо. Загальне розчарування нації в державній політиці та прірва між владою й суспільством з цього питання кульмінували під час IV Конгресу литовської культури, який проходив у Литві в травні 2009 р. На ньому було представлено болючі для литовського суспільства теми: «Литовська мова на початку 21 століття», «Чи потрібен Литві суспільний мовник?», «Сучасне використання та управління спадщиною: чи це сталий розвиток?», «Фонди підтримки культури: політика та результати», «Литовська культурна політика та її пріоритети», «Криза політичної культури: причини та шляхи вирішення», «Громадські рухи та проблеми президентських виборів»: діалог поколінь» тощо T^stinumas: IV Lietuvos kulturos kongresas. Lietuvos kuturos kongresas. 2023. (2009). Del bendradarbiavimo modernizuojant kulturospolitikq. Lietuvos kulturos kongreso, lapkricio 2 d.. Звісно, така критика була небезпідставна, враховуючи недостатню реформованість культурної сфери. Проте сказати, що в культурі спостерігався тотальний занепад також не можна. У цьому контексті зауважимо, що, порівняно з 2002 р., у 2010 р. культурно-креативний сектор Литви створив 4,5 % європейського ВВП і 3,8 % усіх європейських робочих місць. Зокрема, вже у 2009 р. у Литві працювало до 70 тис. осіб у галузі ККІ, а загальна кількість працівників, залучених у цю сферу, складала 4,94 % від усього литовського ринку праці Del Kulturos ir kurybiniy industrijy politikos 2015-2021 mety pletros krypciy patvirtinimo. Lietuvos Respublikos kulturos ministerija, liepos 31 d. 2015. Nr. JV-524, Vilnius. . Проте, литовці прагнули, щоб культура й ККІ розвивалися ще активніше й стали пріоритетною сферою розвитку держави, оскільки у Європі саме ці сегменти складають вагому частку в національній економіці Gintautas M. Nepakankamas demesys kulturai - reali gresme paciai valstybei. Bernardinai.lt. 2010. .

Врешті суспільний резонанс справив враження на політичне керівництво країни, у результаті чого 30 червня 2010 р. Сейм прийняв рішення затвердити рекомендації Уряду щодо змін у культурній політиці Литви з метою та надання культурі статусу пріоритетної державної сфери. Важливо, що у цьому документі прописувалися шляхи реформування культурної галузі з особливим акцентом на створення нових інституцій, розвитку ККІ, покращення наявного фінансування системи культури, підвищення доступності культури по всій Литві, нові підходи у сфері захисту етнічної культури, сталість культурного розвитку тощо Del Lietuvos kulturos politikos kaitos gairi^ patvirtinimo. Lietuvos Respublikos Seimas. biyelio 30 d. 2010. Nr. XI-977, Vilnius. .

Одним із перших результатів реалізації керівних принципів зміни культурної політики Литви 2010 р. стала розробка та затвердження Програми розвитку культури регіонів на 2012-2020 рр. від 19 жовтня 2011 р., з метою покращення якості та доступності культурного середовища та послуг у регіонах, підвищення їх привабливості для місцевих жителів, приїжджих гостей та туристів. Додатково Програма мала сприяти регіональним культурним ініціативам й творчому вираженню, збільшенню соціального та культурного капіталу в регіонах, розвитку громади, громадянства та соціальної єдності. Оскільки Литва є членом ЄС, то окремо ставилося завдання сприяти міжнародній, міжрегіональній, міжінституційній співпраці, формування умов для використання культурних процесів для економічного та соціального прогресу країни Del Region^ kulturos pletros 2012-2020 mety programos patvirtinimo. Lietuvos Respublikos kulturos ministerija, spalio 19 d. 2011. Nr. fV-639, Vilnius. .

Іншим важливим кроком стало створення у 2012 р. Литовського кіноцентру - державної установи, оперативні цілі якої полягають у сприянні довгостроковому розвитку та конкурентоспроможності литовської кіноіндустрії, участі у формуванні державної кінополітики. Важливо, що створення кіноцентру стало можливим тільки у 2012 р., хоча підготовка створення Національного кіноцентру була запланована Урядом Литовської Республіки ще у 2006-2008 рр. Vysniauskaite G. 2000-2010 m. vaidybinis Lietuvos kinas: t^siant tradicijas ir ieskant alternatyv^. Bernardinai.lt. 2017-07-05. Загалом ми бачимо, що майже упродовж двадцяти років у Литві не було інституції, яка формувала б системну кінополітику на державному рівні та репрезентувала кіноспільноту. Про що, зокрема, свідчить дослідження стану кіноіндустрії за 2013 р., яке зображує стагнаційність у цій сфері Baujard T. Lithuanian Film Industry and Inward Film Investment. Peacefulfish UG, research commissioned by the Lithuanian Film Centre. 2013. .

Найважливішим досягненням у культурній політиці ЛР після 2010 р. стало створення при Міністерстві культури Литовської Республіки Ради культури Литви / Lietuvos kultbiros taryba (далі - РКЛ / LKT), яка запрацювала у 2013 р. з метою реформування, демократизації управління культурою та розвитку культурного саморегулювання. Варто нагадати, що ідея створення Ради також упродовж тривалого часу гальмувалася. Наприклад, якщо задум створення такої інституції виник ще у 1998 р. й тривав до 2009 р., то тільки після затвердження керівних принципів зміни культурної політики Литви 2010 р. процес зрушив із місця, оскільки в документі містилося зобов'язання розпочати законодавчий процес зі створення Ради Apie mus. Lietuvos kulturos taryba. 2023. . Спираючись на подальшу децентралізацію та автономізацію культурної сфери, РКЛ/LKT була створена у 2012 р. відповідно до принципу «поважної дистанції» («принципу витягнутої руки»), щоб забезпечити процес розподілу фінансування незалежно від політичних впливів, уподобань чи цензури Institucijos statusas. Lietuvos kulturos taryba. 2023. . Рада отримала широкі повноваження щодо фінансування культурно-мистецьких програм; керівництва Фондом підтримки культури; надання грантів та іншу фінансову підтримку діячам культури й мистецтва; організацію дослідження культури й мистецтва та координації виконання цих досліджень; здійснення моніторингу реалізованих культурно-мистецьких проєктів тощо Lietuvos Respublikos Lietuvos kulturos tarybos jstatymas. Lietuvos Respublikos Seimas, rugsejo 18 d. 2012. Nr. XI-2218, Vilnius. . культурний національний ідентичність

Можна сказати, що упродовж 2010-2014 рр. тривав перший етап становлення РКЛ/ LKT, спрямований на гармонізацію роботи між стратегічними пріоритетами та заходами щодо їхньої реалізації Bajoriniene E., Kuiziniene I., Platelis K., Staneviciute-Kelmickiene R. Tyrimo „Kulturos politikos kaita 20102014 m.: strategini^ prioritety ir jgyvendinimo priemoni^ derme“ (i etapas) ataskaita. Lietuvos kulturos taryba. 2014. 55 p.. Проте результати впровадження нових підходів у культурній політиці у наступні роки виявили ключовий аспект її реалізації, пов'язаний з інтернаціоналізацією культурної сфери з метою економічного розвитку та досягнення інших зовнішньополітичних цілей. Зокрема, тільки у 2015 р. для реалізації політики інтернаціоналізації культури було витрачено не менше 6,9 млн євро, тобто 6 % від загального фінансування культури Lietuvos kultUros tarptautiskumo politikos formavimo ir jgyvendinimo tobulinimas. Galimybiq studija. UAB “PPMI Group”. 2016. P. 52.. Загалом на інтернаціоналізацію культури та просування її за кордоном виділяється чимала кількість коштів, а литовські фільми та популяризація культури розглядаються як важливі інструменти «м'якої сили», зокрема в Україні Evaluation of measures and their impact for the promotion of Lithuanian culture abroad. “Xwhy / Agency of Understanding”. 2022. 49 p.; Lietuvos kulturos sklaidos uzsienyje tikslini^ priemoni^ ir j^ poveikio vertinimas. UAB „Theoria“, Lietuvos Respublikos kulturos ministerijos uzsakymu. 2022. .

Серед інших пріоритетних завдань культурної політики РКЛ/LKT, яка успішно реалізується з 2014 р. було визначено - збалансований культурний розвиток регіонів. Дослідження якісних показників у цій сфері за 2019 р. виявило, що у сфері регіональної культури переважають бюджетні установи. Порівняно з інституціями іншого юридичного статусу, вони набагато активніше подають заявки до Ради культури Литви та ініціюють різні культурні заходи. Бюджетні установи в регіонах формують пропозицію культурних послуг та продукції. Основним джерелом фінансування регіональних організацій культури є державні кошти (65 %). Частина культурних заходів (30 %) створюється на волонтерських засадах й не потребує фінансових ресурсів Tininis M., Mazeikaite K., Darskus M., Boguceviciene V Region^ kulturos organizacj apklausa 2019 m. Lietuvos kultUros taryba. 2022. 83 p.. Примітно, що пандемія Covid-19 негативно вплинула на більшість сфер життя, проте культурна сфера Литви утрималась майже на рівні показників 2019 р. Про це, зокрема, свідчить вимірювання регіональної культурної політики за 2021 р., яке оцінило стан культури, як добрий. Єдине, що після 2019 р. зменшилася як частка міжнародних проєктів, так і кількість залучених аудиторій у культурно-мистецькі проєкти. Водночас зменшилася кількість перешкод для регіональних установ щодо використання інфраструктури, наявної в їхньому муніципалітеті та кількість волонтерів під час реалізації проєктів Tininis M., Mazeikaite K. Region^ kulturos organizacj apklausa 2021 m. Lietuvos kulturos taryba. 2022. 139 p..

З 2015 р. РКЛ/LKT був запущений механізм реалізації ККІ в рамках програми «Культура та креативні індустрії» («Культурні стартапи», «Tinklaveika», тобто мережеве спілкування на кшталт ярмарок, семінарів, конференцій тощо). Реалізацію цієї політики було започатковано ухваленням 31 липня 2015 р. міністром культури Литовської Республіки Наказу № КУ-524 «Про напрями розвитку політики культури та креативних індустрій на 2015-2020 роки». У ньому мовиться, що «Культурні та креативні індустрії (ККІ) - це міжгалузева економічна діяльність, заснована на творчості та інтелектуальному капіталі, яка створює матеріальні продукти та нематеріальні інтелектуальні чи мистецькі послуги з творчою, культурною та економічною цінністю», а суб'єктами культури та КІ є державні та приватні юридичні та фізичні особи, які провадять діяльність культури та креативних індустрій Del Kulturos ir kurybiniy industrijy politikos 2015-2021 mety pletros krypciy patvirtinimo. Lietuvos Respublikos kulturos ministerija, liepos 31 d. Nr. {V-524, Vilnius. 2015. . Успішність реалізації цієї політики також продемонстрована у звітах Ради Maskuliunaite R., Mazeikaite K. Programos “Kulturos ir kUrybines industrijos” vertinimas. Lietuvos kulturos taryba. 2022. P. 20.. Загалом цей напрям розвитку культури є достатньо продуктивним, пропри незначні недоліки та епізодичні спади, пов'язані переважно з пандемією коронавірусу.

Здавалося б, що національна культурна політика Литви самодостатня й міцна. Проте, ми бачимо, що важливим є напрям роботи РКЛ/LKT є розвиток та захист литовської етнічної культури Urbanavicienes D., Rudzinsko J. Satkauskienes V., Sungailienes L., Matulevicienes S., Tumenas V. KultUros ir meno projekty bei procesy stebesenos ir analizes modeliavimo sistema: Etnines kulturos sritis. Ekspertinio vertinimo santrauka. Lietuvos kulturos taryba. 2020. 24 p.. Так, конференція ініційована Товариством литовської етнічної культури на тему «Роль етнічної культури у формуванні іміджу Литви: виклики та можливості», яка відбулася на базі Литовської національної бібліотеки Мартінаса Мажвідаса 7 грудня 2019 р., показала, що етнічна культура Литви досить крихка й надалі потребує державного захисту Vaiskunas J. Dalia Urbanaviciene ir toliau vadovaus Lietuviy etnines kulturos draugijai (nuotraukos). 2019. Lietuvos nacionaline Martyno Mazvydo biblioteka, gruodzio 3 d. 2019. . Подальший аналіз фахівцями етнічної культури виявив ще низку проблем у цій царині. Зокрема було з'ясовано, що серйозної шкоди престижу етнічної культури в суспільстві завдає її спотворення. Мова йде про так звану кітчеву «народну творчість» (псевдофольклор, певна форма фейк-лору), національну ідентичність, вульгаризацію традиційних цінностей, які почали поширюватися ще з радянських часів. У найгіршому стані ті сфери етнічної культури (національний одяг, традиційний спів, музика, традиційні ремесла, календарні свята тощо), які не мають фахівців для виховання. Литовські спеціалісти також відзначили, що такі проблеми в етнічній культурі безпосередньо пов'язані з відсутністю наукових досліджень у цій сфері Urbanaviciene D., Rudzinskas J. Kulturos ir meno projekty bei procesy stebesenos ir analizes modeliavimo sistema: Etnines kulturos sritis. Ekspertinio vertinimo ataskaita. Lietuvos kulturos taryba. 2020. P. 25.. Серед інших недоліків варто виокремити й недостатню увагу до сфери етнічної культури при формуванні культурної політики на державному та муніципальному рівнях Satkauskiene V., Sungailiene L., Matuleviciene S., Jurkuviene T. Kulturos ir meno projekty bei procesy stebesenos ir analizes modeliavimo sistema: Etnines kulturos sritis. Ekspertinio vertinimo ataskaita. Lietuvos kulturos taryba. 2020. P. 116-117.. Як наслідок, у 2020 р. РКЛ / LKT розробив комплекс заходів, пов'язаних зі зміцненням етнічної культури Urbanaviciene D., Rudzinskas J. Kulturos ir meno projekty bei procesy stebesenos ir analizes modeliavimo sistema: Etnines kulturos sritis. Ekspertinio vertinimo ataskaita. Lietuvos kulturos taryba. 2020. P. 65; Tumenas V. Kulturos ir meno projekty bei procesy stebesenos ir analizes modeliavimo sistema: Etnines kulturos sritis. Ekspertinio vertinimo ataskaita. Lietuvos kulturos taryba. 2020. 49 p.; Apie mus. Lietuvos kulturos taryba. 2023. .

Висновки

Запропоноване дослідження виявило суттєві відмінності, які спостерігалися в культурній політиці ЛР у 1990-х рр., у першому десятилітті 2000-х рр. та після 2010 р. Так, у 1990-х рр. культурна політика була зосереджена на вивільненні культурної сфери від впливу радянської ідеології та перетворення культури на інструмент зміцнення литовської національної ідентичності з акцентом на захисті етнічної культури. На початку 2000-х рр. культурна політика зосередилася на побудові інформаційного суспільства, цифровізації культурного простору та була доповнена сегментом креативних індустрій. Після реформи культурної сфери у 2010 р. вона стала однією з пріоритетних сфер економічного й політичного розвитку держави. У результаті насамперед інституційного реформування в Литві з'явилися такі важливі державні інституції, як Литовський кіноцентр та Рада культури Литви. Відтепер культурна політика здійснюється не тільки в межах захисту національної ідентичності, етнічної культури, інтернаціоналізації, розвитку культури регіонів, культурних креативних індустрій, а й стала повноцінним інструментом публічної дипломатії («м'якої сили») на міжнародній арені не тільки в межах Литви, а й усього Європейського Союзу. На додаток зауважимо, що відродження національної й етнічної культури стало цементувальним матеріалом для формування національної ідентичності литовців та суттєво збагатило загальноєвропейський культурний фонд.

References

1. (2023). Apie mus. Lietuvos kulturos taryba.

2. Bajoriniene, E., Kuiziniene, I., Platelis, K., Staneviciute-Kelmickiene, R. (2014). Tyrimo “Kulturos politikos kaita 2010-2014 m.: strateginiy prioritety ir jgyvendinimo priemoniy derme” (i etapas) ataskaita. Lietuvos kulturos taryba. 55 p. [in Lithuanian].

3. Bauj ard, T. (2013). Lithuanian Film Industry and Inward Film Investment. Peacefulfish UG, research commissioned by the Lithuanian Film Centre.

4. (2009). Del bendradarbiavimo modernizuojant kulturos politiky. Lietuvos kulturos kongreso. lapkricio 2 d.

5. (2015). Del Kulturos ir kurybiniy industrijy politikos 2015-2021 mety pletros krypciy patvirtinimo. Lietuvos Respublikos kulturos ministerija. liepos 31 d. Nr. (V-524, Vilnius.

6. (2007). Del Kurybiniy industrijy skatinimo ir pletros strategijos patvirtinimo. Lietuvos Respublikos kulturos ministerija. kovo 28 d. Nr. (V-217, Vilnius.

7. (2005). Del Lietuvos kulturos paveldo skaitmeninimo koncepcijos patvirtinimo. Lietuvos Respublikos Vyriausybe. rugpjucio 25 d. Nr. 933, Vilnius.

8. (2010). Del Lietuvos kulturos politikos kaitos gairiy patvirtinimo. Lietuvos Respublikos Seimas. biyelio 30 d. Nr. XI-977, Vilnius.

9. (2001). Del Lietuvos kulturos politikos nuostaty. Lietuvos Respublikos Vyriausybe. Valstybes zinios, Nr. 42-1454.

10. (2011). Del Regiony kulturos pletros 2012-2020 mety programos patvirtinimo. Lietuvos Respublikos kulturos ministerija, spalio 19 d. Nr. (V-639, Vilnius.

11. (2022). Evaluation of measures and their impact for the promotion of Lithuanian culture abroad. “Xwhy/Agency of Understanding”. 49 p. [in Lithuanian].

12. (2010). Gintautas Mazeikis. Nepakankamas demesys kulturai - reali gresme paciai valstybei. Bernardinai.lt.

13. (2019). Gruodzio 7 d.: konferencija “Etnines kulturos vaidmuo formuojant Lietuvos jvaizdj: issukiai ir galimybes”. Lietuvos nacionaline Martyno Mazvydo biblioteka, gruodjo 3 d.

14. (2023). Institucijos statusas. Lietuvos kulturos taryba.

15. Kersyte, N., Kelp a, M. (2013). Museum policy in Lithuania in 1990-2011: museum laws, strategies, governance. Acta Museologica Lithuanica. 1. P. 18-47. [in Lithuanian].

16. (2007). Kulturos politika metodine priemone (parankine mokomoji medziaga). Vytauto Didziojo Universitetas. Kaunas. 254 p. [in Lithuanian].

17. (2021). Lietuvos kulturos paveldo skaitmeninimo taryba. Lietuvos Respublikos kulturos ministerija.

18. (2022). Lietuvos kulturos sklaidos uzsienyje tiksliniy priemoniy ir jy poveikio vertinimas. UAB “Theoria”. Lietuvos Respublikos kulturos ministerijos uzsakymu.

19. (2016). Lietuvos kulturos tarptautiskumo politikos formavimo ir jgyvendinimo tobulinimas. Galimybіц studija. UAB “PPMI Group”, 101 p. [in Lithuanian].

20. (1999). Lietuvos Respublikos etnines kulturos valstybines globos pagrindp jstatymas. Lietuvos Respublikos Seimas, rugsejo 21 d. Nr. VIII-1328, Vilnius.

21. (1992). Lietuvos Respublikos Konstitucija jsigaliojo 1992 m. lapkricio 2 d. Valstybes Zinios. Nr. 331014. Lietuvos Respublikos Seimo kanceliarija. 2023.

22. (2012). Lietuvos Respublikos Lietuvos kulturos tarybos jstatymas. Lietuvos Respublikos Seimas, rugsejo 18 d. Nr. XI-2218, Vilnius.

23. Luobikiene, I. (2013). Kurybines industrijos ir jp pletra Lietuvoje. Kaimo raidos kryptys гтщ visuomeneje. 2. P. 35-41. [in Lithuanian].

24. Maskuliunaite, R., MaZeikaite, K. (2022). Programos “Kulturos ir kurybines industrijos” vertinimas. Lietuvos kulturos taryba. 51 p. [in Lithuanian].

25. (1990). Ministres Pirmininkes deputates K. D. Prunskienes pranesimas del kulturos ir svietimo ministro paskyrimo. Diskusijos. Kandidato kalba. Stenograma. Lietuvos Respublikos Auksciausioji Taryba - Atkuriamasis Seimas, 1990-03-26.

26. Rimkute, A. (2014). “Pagarbaus atstumo” principas lietuvos kulturos politikoje. Respectusphilologicus. Nr. 25 (30). P. 227-243. [in Lithuanian].

27. Satkauskiene, V., Sungailiene, L., Matuleviciene, S., Jurkuviene, T. (2020). Kulturos ir meno projektp bei process stebesenos ir analizes modeliavimo sistema: Etnines kulturos sritis. Ekspertinio vertinimo ataskaita. Lietuvos kulturos taryba. 144 p. [in Lithuanian].

28. (2023). Tzstinumas: IV Lietuvos kulturos kongresas. Lietuvos kuturos kongresas.

29. Tininis, M., Mazeikaite, K., Darskus, M., Boguceviciene, V. (2022). Region^ kulturos organizacijp apklausa 2019 m. Lietuvos kulturos taryba. 83 p. [in Lithuanian].

30. Tininis, M., Mazeikaite, K. (2022). Region^ kulturos organizacijp apklausa 2021 m. Lietuvos kulturos taryba. 139 p. [in Lithuanian].

31. Tumenas, V. (2020). Kulturos ir meno projektp bei process stebesenos ir analizes modeliavimo sistema: Etnines kulturos sritis. Ekspertinio vertinimo ataskaita. Lietuvos kulturos taryba. 49 p. [in Lithuanian].

32. Urbanaviciene, D., Rudzinskas, J. (2020). Kulturos ir meno projektp bei process stebesenos ir analizes modeliavimo sistema: Etnines kulturos sritis. Ekspertinio vertinimo ataskaita. Lietuvos kulturos taryba. 85 p. [in Lithuanian].

33. Urbanavicienes, D., Rudzinsko, J. Satkauskienes, V., Sungailienes, L., Matulevicienes, S., Tumenas, V. (2020). Kulturos ir meno projektp bei process stebesenos ir analizes modeliavimo sistema: Etnines kulturos sritis. Ekspertinio vertinimo santrauka. Lietuvos kulturos taryba. 24 p. [in Lithuanian].

34. Vaiskunas, J. (2019). Dalia Urbanaviciene ir toliau vadovaus Lietuvip etnines kulturos draugijai (nuotraukos).

35. Varnaite, D. (2023) Kulturos paminklp apsaug^ Lietuvojc. LNB Mokslo ir enciklopedijp leidybos centras.

36. Vysniauskaite, G. (2017). 2000-2010 m. vaidybinis Lietuvos kinas: tzsiant tradicijas ir ieskant alternatyvp. Bernardinai.lt, 07-05.

Размещено на Allbest.ru