Особливості правового регулювання праці осіб, які поєднують роботу з навчанням

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут права та підготовки фахівців для підрозділів Національної поліції

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦІ ОСІБ, ЯКІ ПОЄДНУЮТЬ РОБОТУ З НАВЧАННЯМ

Ніколайчук Дарина Олександрівна здобувач вищої освіти Рабушко Назарій Вячеславович здобувач вищої освіти Пуцаков Владислав Олексійович здобувач вищої освіти Науковий керівник: Ділігул Аліна Сергіївна канд. юрид. наук, доцент, доцент кафедри цивільного права та процесу

Анотація

Стаття розглядає особливості правового регулювання праці осіб, які поєднують заняття роботою та навчанням. Автор аналізує законодавчу базу, яка стосується цієї категорії працівників, враховуючи вимоги до робочого часу, режиму відпочинку, оплати праці та інші аспекти. У статті також розглядаються практичні аспекти врегулювання відносин між роботодавцем та працівником, враховуючи специфіку їхнього навчального процесу. Дослідження має на меті виявлення проблемних питань у сфері працевлаштування студентів та шляхів їхнього вирішення на рівні законодавства. Аналізуються також можливість вдосконалення правового регулювання з метою забезпечення більшої захищеності прав цієї категорії працівників та забезпечення їхнього здоров'я та безпеки під час виконання професійних обов'язків. Ключові слова: правовий статус, дослідження, освітній процес, трудове право, професійна кваліфікація.

Постановка проблеми

Актуальність вивчення теми особливостей правового регулювання праці осіб, які поєднують роботу з навчанням, визначається кількома факторами. Зростаюча кількість студентів та молодих спеціалістів, які вирішують поєднати навчання з роботою для забезпечення фінансової незалежності або отримання практичного досвіду. Це може створювати проблеми щодо правового захисту таких осіб у трудових відносинах. Зміни в ринкових умовах праці та освіти, такі як швидка технологічна зміна, гнучкі форми праці та вимоги до кваліфікацій співробітників, вимагають перегляду та адаптації законодавства щодо працевлаштування студентів.

Збільшення уваги до питань балансу між роботою та освітою з точки зору здоров'я, психологічного комфорту та ефективності працівників, що поєднують ці дві сфери, потребує систематичного вивчення та регулювання. Дослідження цієї теми має важливе значення для розроблення ефективних та сучасних нормативно-правових механізмів, спрямованих на захист прав та інтересів осіб, які поєднують навчання з роботою.

Аналіз основних досліджень і публікацій

Дане питання досліджували такі науковці, як Н. Б. Болотіна, А. О. Бабенко, М. І. Іншин, К. Ю. Мельник, С. М. Прилипко, С. М. Протченко, О. І. Процевський, О. Є. Сонін, О. М. Ярошенко, І. І. Яцкевич та інші.

Постановка завдання

Метою роботи дослідити особливості правового регулювання праці осіб, які поєднують роботу з навчанням.

Виклад основного матеріалу

Освітній процес є важливим елементом суспільного розвитку, оскільки він забезпечує формування висококваліфікованої робочої сили, необхідної для конкурентоспроможності та інтеграції країни в світову економіку. Україна, як суб'єкт світового ринку, активно працює над зміцненням освітньої системи та створенням сприятливих умов для здобуття громадянами якісної освіти.

Конституція України визначає освіту як право кожного і гарантує доступність і безоплатність освіти на всіх її рівнях. Держава активно підтримує розвиток освітньої галузі, надаючи державні стипендії та пільги для учнів і студентів. Крім того, громадяни можуть здобути професійну підготовку безпосередньо на виробництві за умови дотримання відповідних умов, передбачених законодавством [1, c. 7]. Українське законодавство також визначає роль підприємств у забезпеченні якісної підготовки кваліфікованих працівників. Вони мають зобов'язання забезпечити ефективне професійне навчання своїх працівників, надаючи їм можливість отримати необхідні знання та навички. Це може відбуватися як у власних навчальних закладах, так і за допомогою угод з іншими навчальними установами.

Підприємства, установи та організації також можуть бути активними учасниками освітнього процесу, надаючи своїм працівникам можливість отримати базову або додаткову освіту. Такі заходи сприяють підвищенню рівня кваліфікації працівників та підтримці їхнього професійного зростання. У цілому, забезпечення якісної освіти є важливим завданням для розвитку сучасного українського суспільства. Правове регулювання у сфері освіти визначає ролі держави, підприємств та громадян у цьому процесі, створюючи умови для забезпечення доступності та якості освіти для всіх шарів населення [4].

Виробниче навчання та його регулювання є важливими аспектами сучасного трудового законодавства України. Згідно з Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП), який встановлює права та обов'язки сторін працівників і роботодавців, відносини виробничого навчання визначаються у статтях 201-207. Порядок професійної підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки працівників регулюється також Законом України «Про професійно-технічну освіту» та Положенням про професійне навчання кадрів на виробництві, яке було затверджене наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства освіти і науки України від 28 березня 2001 року № 127/151 [6].

Важливо відзначити, що в контексті виробничого навчання існує кілька його видів, які мають відмінні особливості та цілі. Перша із них - це первинна професійна підготовка робітників. Цей вид навчання передбачає професійно-технічне навчання осіб, які раніше не мали робітничої професії. Воно здійснюється на підприємствах з метою забезпечення необхідного рівня професійної кваліфікації для ефективної професійної діяльності. Такий вид навчання може включати як індивідуальні, так і групові заняття, які проводяться в межах робочого часу.

Крім того, важливим аспектом виробничого навчання є перепідготовка робітників. Цей процес спрямований на оволодіння новою професією робітниками, які вже мають певний досвід у певній галузі. Перепідготовка може бути необхідною у випадках перепрофілювання підприємств, реорганізації виробничих процесів або зміни умов праці. Підвищення кваліфікації є ще одним важливим елементом виробничого навчання. Цей процес передбачає здобуття додаткових знань і навичок працівниками у своїй галузі діяльності з метою підвищення їхньої ефективності та конкурентоспроможності на ринку праці [2, с. 30].

Не менш важливою є і підвищення кваліфікації керівних працівників та фахівців, що відбувається в рамках виробничого навчання. Цей процес спрямований на розвиток лідерських та професійних навичок, необхідних для керівництва та успішної діяльності у сучасному бізнесі [7, с. 39].

Отже, виробниче навчання в Україні регулюється складним системою законів та правових актів, які спрямовані на забезпечення якості та ефективності освіти та підготовки кадрів для виробництва. Це важлива складова сучасного ринку праці, яка дозволяє забезпечити конкурентоспроможність національної економіки та підвищити рівень життя населення.

Виробниче навчання є одним із важливих аспектів в сфері праці та освіти, який регулюється законодавством України. Згідно зі статтею 202 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), працівники, які перебувають на виробничому навчанні або навчаються в закладах освіти без відриву від виробництва, мають право на створення необхідних умов для поєднання роботи з навчанням. Ці умови базуються на встановлених законом нормах, але конкретні заходи, пільги та порядок їх застосування повинні бути узгоджені перш за все в колективних договорах [2].

Особи, які навчаються без відриву від виробництва, мають право на захист свого робочого часу. Відповідно до законодавства, вони не можуть бути залучені до виконання надурочних робіт протягом днів занять. Крім того, працівники, які здійснюють виробниче навчання, перекваліфікацію або навчання іншим спеціальностям, не можуть бути використані на роботі, що не стосується їхньої основної спеціальності [5, с. 22].

Важливо відзначити, що час, проведений на підвищення кваліфікації з відривом від роботи, враховується як трудовий і страховий стаж працівника. Це важливо для забезпечення прав працівників на пенсію та соціальне страхування у майбутньому. Згідно зі статтею 3 Закону України «Про освіту», громадяни країни мають право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах без обмежень за такими критеріями, як стать, раса, національність, соціальний статус, фінансове становище, світогляд, політичні переконання, релігійна приналежність, стан здоров'я, місце проживання та інші обставини [5, c. 35]. Це право забезпечується різними формами навчання, такими як очна, вечірня, заочна форма, екстернат та педагогічний патронаж.

Отже, виробниче навчання та навчання без відриву від виробництва є важливими складовими сучасної системи освіти та праці в Україні. Вони дозволяють працівникам поєднувати навчання з роботою та забезпечують доступ до якісної освіти незалежно від їхнього соціального статусу та фінансових можливостей.

Загальна середня освіта в Україні є однією з основних ланок системи освіти, спрямованою на підготовку громадян до активної участі в суспільному житті та професійному самовизначенні. У контексті забезпечення рівних можливостей у доступі до освіти, особливу увагу привертає система вечірньої (змінної) загальної середньої освіти, яка спрямована на тих громадян, які не мають можливості навчатися у школах з денною формою навчання. У цьому контексті важливо розглянути законодавче забезпечення та механізми реалізації вечірньої (змінної) загальної середньої освіти в Україні [2, c. 15].

Правове забезпечення вечірньої (змінної) загальної середньої освіти в Україні базується на ряді законодавчих актів. Зокрема, згідно з Кодексом законів про працю України (ст. 94), учні, які навчаються у вечірній (змінній) загальноосвітній школі без відриву від трудової діяльності, мають право на скорочений робочий час за місцем роботи, додаткову оплачувану відпустку та інші пільги, передбачені законодавством [3].

Також, важливим є положення ст. 56 Закону України «Про освіту», що надає право на безкоштовну загальну середню освіту у всіх державних навчальних закладах громадянам, які навчаються за вечірньою (змінною) формою. Це сприяє забезпеченню доступності освіти для всіх верств населення та формує принцип рівних можливостей у навчанні [4].

Система вечірньої (змінної) загальної середньої освіти функціонує у формі вечірніх (змінних) шкіл - загальноосвітніх навчальних закладів 11-111 ступенів, які спеціалізуються на наданні освітніх послуг у вечірній (змінній) формі. Ці навчальні заклади створюють належні умови для здійснення навчання учнів, які протягом дня зайняті трудовою діяльністю.

Важливою складовою системи вечірньої (змінної) загальної середньої освіти є соціально-економічні гарантії для учнів, які навчаються в цих навчальних закладах. Зокрема, учні, які успішно виконують річний навчальний план, мають право на скорочений робочий час за місцем роботи, додаткову оплачувану відпустку та інші пільги. Ці гарантії є важливим стимулом для здобуття освіти у вечірній формі та сприяють забезпеченню рівних можливостей у навчанні [5, c. 55].

Система вищої освіти в Україні надає можливість працівникам одночасно розвивати свої професійні навички та отримувати вищу освіту, навчаючись у вечірніх або заочних формах. Це важливе інструмент підвищення кваліфікації та професійного зростання в умовах сучасного ринку праці. Однак, для забезпечення комфортних умов навчання та працівників, які обирають такий шлях, необхідне адекватне законодавче регулювання та надання соціально - економічних гарантій.

Однією з важливих аспектів є надання відпусток працівникам, які поєднують працю і навчання у вищих навчальних закладах. Згідно з законодавством, для цієї категорії працівників може бути встановлена інша тривалість відпусток у зв'язку з навчанням. Це відображає специфіку навчального процесу та робочого графіку цих осіб [6].

Упродовж навчального року додаткові відпустки надаються лише тим працівникам, які успішно навчаються, що стимулює їх до активного навчання та отримання якісної освіти. Підтвердженням успішного навчання є довідка - виклик закладу освіти на сесію з обов'язковим зазначенням строку її проведення. Це забезпечує роботодавцю необхідну інформацію для надання додаткової відпустки у цей період [7].

Окрім відпусток, працівники, які навчаються у вищих навчальних закладах за вечірньою та заочною формами, можуть скористатися скороченим робочим часом. Додаткові вільні від роботи дні надаються для підготовки до занять та іспитів з оплатою у розмірі 50 % середньої заробітної плати. Це сприяє забезпеченню ефективного поєднання праці та навчання, дозволяючи працівникам вчасно готуватися до занять і складання іспитів.

Висновки

Поєднання роботи з навчанням є актуальною проблемою сучасного суспільства, особливо в умовах стрімкого темпу змін у технологіях та ринку праці. Правове регулювання трудових відносин для цієї категорії осіб відіграє важливу роль у забезпеченні їхніх прав та інтересів. Правова система враховує необхідність гнучкості у робочому графіку для осіб, які навчаються та працюють одночасно. Зокрема, передбачені можливості скорочення робочого часу, надання додаткових відпусток та інших пільг, які сприяють збалансованому поєднанню праці та навчання.

Законодавство передбачає надання соціальних гарантій для працівників, які поєднують роботу з навчанням, з метою забезпечення їхнього соціального захисту та підтримки. Це включає в себе оплату відпусток, збереження заробітної плати під час навчання та інші пільги. Правова система сприяє стимулюванню успішного навчання через надання додаткових відпусток лише тим працівникам, які успішно виконують навчальні програми. Це сприяє підвищенню якості освіти та мотивації працівників до активного навчання. Важливою особливістю є прозорість та чіткість правових норм, що регулюють трудові відносини для цієї категорії осіб.

Список використаних джерел

1. Ковжога С.О. Сучасний стан правового регулювання праці неповнолітніх. VIII-ї студентської наукової інтернет-конференції. 2022. С. 425.

2. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. - Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

3. Мельник К. Ю. Проблеми юридичних гарантій трудових прав працівників при укладенні, зміні та розірванні трудового договору: монографія. К. Ю. Мельник, А. О. Бабенко. Харків: Харків. нац. ун-т внутр. справ, 2016. 240 с.

4. Миколайчук А. В. Навчальна відпустка як одна з пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Юридичні науки» 2018. С. 118-121.

5. Миколайчук, А. В. До питання правового статусу працівників, які поєднують роботу з навчанням. Право і суспільство. 2017. С. 72-78.

6. Трудове право України [текст] підручник. За загальною редакцією М. І. Іншина, В. Л. Костюка, В. П. Мельника. Вид. 2-ге, перероб. і доп. Київ: Центр учбової літератури, 2016. 472 с.

7. Яцкевич І. І. Класифікація юридичних гарантій реалізації особою права на працю. Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки. 2014. Т. 155. С. 97-100.

Размещено на Allbest.ru