Державна політика забезпечення інформаційної безпеки та кібербезпеки, як її складової: проблеми та шляхи їх вирішення

Перспективами подальших розвідок у даному напрямі автори вбачають визначення єдиних методологічних засад щодо розробки політики інформаційної безпеки.

The article examines the state policy of ensuring information security in Ukraine, its connection with cyber security. The general principles of information security are defined and the influence of information technologies on the growth of cybercrimes is investigated. The statistics of damages caused by cybercrime in the world are analyzed. Existing problems and measures introduced by specialized structures of foreign countries and international security structures to combat cybercrime and to protect information are noted.

In the course of the conducted research, the main regulatory bodies of

Ukraine in the field of information and cyber security were determined. On the basis of the current legislation, the powers of subjects of information and cyber security were analyzed.

According to the results of the study of the content of the state policy of ensuring information security in Ukraine, cyber security as its component, and the range of tasks of the subjects of its implementation, measures to counter threats to information security have been determined, the implementation of which, according to the authors, will contribute to the creation of a comprehensive system of ensuring information security in Ukraine:

- provision of security information in Ukraine under martial law conditions should become a priority of the Ministry of Digital Transformation, which, together with relevant bodies, should create a reliable information backbone of the country, providing a complete guarantee of protection against enemy penetration into the information space of Ukraine;

- it is relevant to take into account the international experience in ensuring information security and cyber security, as its component, primarily of NATO member countries;

- in the conditions of the development of the latest technologies, ensuring information and cyber security is an extremely difficult task, so we have proposed a set of measures to counter threats to information security, the implementation of which will contribute to the creation of a comprehensive system of ensuring information security of Ukraine with the aim of creating a safe information space.

The authors see the definition of uniform methodological principles for the development of information security policy as prospects for further research in this direction.

Постановка проблеми

інформаційна кібернетична безпека

Сьогодні в умовах розвитку інформаційних технологій та штучного інтелекту загрози для інформаційної безпеки стрімко зростають. Тому не лише комерційним компаніям, але й урядам країн потрібно переосмислити ставлення до інформаційної безпеки та вжити відповідних заходів для мінімізації кількості кібератак та задля запобігання кіберзлочинам. Зазначене свідчить про важливість формування та реалізації адекватної сучасних загрозам та небезпекам державної політики забезпечення інформаційної безпеки та кібербезпеки, як її складової та визначення ефективних заходів щодо протидії загрозам у цій сфері в Україні, що й обумовлює актуальність проведення відповідного дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження проблем інформаційної та кібернетичної безпеки в сучасних умовах інтенсифікації глобалізаційних процесів, розвитку інформаційно-комунікаційних технологій та російсько-української війни приділяють увагу науковці різних галузей.

Так, П. Біленчук, Л. Борисова, І. Неклонський, В. Собина своє

дослідження присвятили систематизації відомостей про інформаційну безпеку людини, суспільства та держави та визначенню шляхів її забезпечення, у тому числі за допомогою технічного захисту. Автори розглядають інформацію як особливий об'єкт правового регулювання інформаційної безпеки та юридичної відповідальності за порушення правових норм щодо захисту державної таємниці та конференційної інформації [1].

Т. Ткачук досліджує фундаментальні засади, особливості та відмінності правового забезпечення інформаційної безпеки в Україні та європейських державах. Ним здійснено порівняльний аналіз правових норм щодо забезпечення інформаційної безпеки та на цій основі розроблено концептуальні правові засади забезпечення інформаційної безпеки держави й надано практичні рекомендації щодо вдосконалення механізмів її забезпечення в Україні [2].

У монографії О. Панченка інформаційна безпека розглядається в причинно-наслідковому зв'язку з турбулентними явищами у різних сферах життєдіяльності людини (природа, суспільство, інформаційне середовище). Дане дослідження здійснюється через призму державного управління, де центром цілепокладання є особистість. Автором розглядається стан державного управління в умовах суспільно-інформаційної турбулентності, а також комунікаційні, правові, медико-психологічні аспекти забезпечення інформаційної безпеки [3].

В. Шемчук розглядає інформаційну безпеку держави й інформаційну війну в контексті російсько-української війни 2014-2023 рр. та ґенези національної стійкості [4].

Л. Веселова акцентує увагу на історичних аспектах формування та аналізі сучасного стану адміністративно-правового забезпечення кібернетичної безпеки. Авторка узагальнює міжнародний досвід щодо формування безпекового середовища та стійкості суспільства в умовах гібридизації міжнародних відносин та висловлює пропозиції удосконалення адміністративно-правового забезпечення кібернетичної безпеки в Україні в умовах гібридної війни [5].

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Мета статті полягає у дослідженні змісту державної політики забезпечення інформаційної безпеки та кібербезпеки, як її складової, та суб'єктів її реалізації, а також розробці рекомендацій щодо комплексу заходів, спрямованих на підвищення її ефективності в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження

У сучасну цифрову епоху, коли значні обсяги інформації передаються через Інтернет, інформаційна безпека стала ключовим елементом для державних, не державних інституцій та приватних осіб. Водночас ескалація країною-агресором кіберзагроз, цілеспрямоване та масштабне використання кібератак зумовили необхідність розбудови більш ефективної системи інформаційної безпеки в кіберпросторі [5] і поставили на порядок денний питання пошук шляхів забезпечення інформаційної безпеки в умовах глобалізації та російсько-української війни.

Стратегія інформаційної безпеки визначає інформаційну безпеку як «складову частину національної безпеки України, стан захищеності державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу, інших життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави, за якого належним чином забезпечуються конституційні права і свободи людини на збирання, зберігання, використання та поширення інформації, доступ до достовірної та об'єктивної інформації, існує ефективна система захисту і протидії нанесенню шкоди через поширення негативних інформаційних впливів, у тому числі скоординоване поширення недостовірної інформації, деструктивної пропаганди, інших інформаційних операцій, несанкціоноване розповсюдження, використання й порушення цілісності інформації ' з обмеженим доступом» [6].

Оскільки кібербезпека невід'ємно пов'язана з інформацією та комунікаційним середовищем, то вітчизняне законодавство визначає її як «захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства та держави під час використання кіберпростору, за якої забезпечуються сталий розвиток інформаційного суспільства та цифрового комунікативного середовища, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних і потенційних загроз національній безпеці України у кіберпросторі» [7].

Множина факторів, які породжують небезпеки інформації досить значна, серед яких, зокрема втручання у приватне життя, крадіжка персональних даних, втрата комерційної та конфіденційної інформації, репутаційні збитки. Ці небезпеки в цілому можуть призвести до вкрай негативних наслідків у всіх сферах життєдіяльності інститутів держави, суспільства та кожної людини (індивіда). Так, внаслідок кібератак за останні декілька років було втрачено близько 1% світового ВВП [8]. При цьому грошові збитки від кібератак стрімко зростають (рис. 1).

Рис. 1. Темп зростання грошових збитків від кібератак за період 2002-2022 рр., млн дол.

Джерело: [9].

Отже, інформаційна безпека має вирішальне значення для функціонування сучасного суспільства. Тому захист інформації від несанкціонованого доступу, крадіжки чи знищення є одним з найважливіших завдань бізнесу, державних та недержавних інституцій. Тож урядові та неурядові організації в усьому світі вживають заходів щодо посилення інформаційної безпеки та захисту від кібератак.

У 2018 році Європейське агентство мережевої та інформаційної безпеки (ENISA) опублікувало звіт, в якому ідентифіковано декілька ключових ризиків інформаційної безпеки, таких як атаки на критичну інфраструктуру, використання технології блокчейну зі злочинною метою та атаки на хмарні системи. У відповідь на зростання загроз країни всього світу вживають значну кількість заходів щодо посилення захисту своїх інформаційних систем. Зокрема, у Польщі Агентство внутрішньої безпеки (ABW) працює з різними установами для підвищення поінформованості про небезпеку кіберзагроз та заходи щодо їх запобігання. Агентство проводить навчання для бізнесу та державних установ, а також організовує інформаційні кампанії з інформаційної безпеки. У 2020 році Агентство запустило спеціальний сайт «Безпечна компанія», на якому представлені практичні поради та інформація щодо інформаційної безпеки для бізнесу.

Інші країни також здійснюють аналогічні кроки, зокрема: у США Національний інститут стандартів і технологій (NIST) розробив структуру кібербезпеки, яка є набором рекомендацій і кращих практик з інформаційної безпеки;

у Європі Європейське агентство мережевої та інформаційної безпеки (ENISA) розробляє рекомендації з інформаційної безпеки та організує навчальні та інформаційні кампанії.

Міжнародні організації також роблять кроки щодо підвищення інформаційної безпеки. Прикладом може бути розроблена НАТО концепція кіберзахисту та проведення навчань серед членів Альянсу з питань інформаційної безпеки.

Разом з тим варто зазначити, що однією із найбільших проблем забезпечення інформаційної безпеки є відсутність єдиних методологічних засад щодо розробки політики інформаційної безпеки. Кожна країна, організація чи компанія має свій підхід до забезпечення інформаційної безпеки. Ці відмінності можуть бути обумовлені багатьма факторами, зокрема культурними, організаційно-правовими, технологічними. Недостатньо гармонізований підхід до забезпечення інформаційної безпеки Значною мірою це призводить до уразливості, якою може скористатися злочинець чи агресор. Тому для країн, організацій чи компаній важливо діяти передусім на основі гармонізованих стандартів інформаційної безпеки [10].

Окремо варто акцентувати увагу на тому, що загрози, пов'язані із розвитком технологій, створюють ще один виклик для інформаційної безпеки, оскільки у кіберзлочинців з'являється все більше можливостей для проведення кібератак. Прикладом є розвиток технології штучного інтелекту, що дозволяє створювати інструменти для проведення більш інтенсивних та ефективних кібератак, зокрема, кількість підключених до мережі пристроїв, таких як пристрої Internet of Things, збільшує кількість потенційних векторів атак. Це вимагає від країн, організацій та компаній постійної роботи над захистом своїх систем від нових типів загроз [11].

Очевидно, що одним із способів вирішення проблем забезпечення інформаційної безпеки є розробка ефективних систем моніторингу та реагування на загрози. Такі системи дозволяють швидко виявляти кібератаки та вживати відповідних заходів для мінімізації їхніх наслідків. Розвиток компетентності та обізнаності співробітників щодо забезпечення інформаційної безпеки також є визначальною передумовою ефективного захисту інформаційно-комунікаційних систем. Тому необхідно інвестувати у навчання співробітників заходам забезпечення інформаційної безпеки, щоб вони могли ефективно захищати свої системи від кіберзагроз.

Вищевикладене свідчить про те, що забезпечення інформації безпеки та її складової кібернетичної безпеки є пріоритетним завданням інститутів держави в умовах російсько-української війни. У 2022 році Україна зайняла 24 місце в індексі Кібербезпеки поряд з такими країнами як Італія та Малайзія, і входить до 25-ти країн з високим рівнем інформаційного захисту (джерело 8). Це є наслідком, того, що саме збройна агресія РФ стимулювала збільшити рівень кібербезпеки України та захищати країну в інформаційному просторі.

Щодо інституційної складової забезпечення інформаційної безпеки, то сьогодні забезпечення її належного рівня має стати пріоритетом Міністерства цифрової трансформації України, оскільки на нього покладається завдання щодо участі у «формуванні державної політики у сферах криптографічного та технічного захисту інформації, кіберзахисту, ..., захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, в інформаційних, електронних комунікаційних та інформаційно - комунікаційних системах і на об'єктах інформаційної діяльності, а також у сферах використання державних інформаційних ресурсів в частині захисту інформації, протидії технічним розвідкам, функціонування, безпеки та розвитку державної системи урядового зв'язку, Національної системи конфіденційного зв'язку» [12].

Водночас, комплексність реалізації державної політики у цій сфері покладається на Міністерство культури та інформаційної політики України, яке є «головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інформаційної безпеки» [13]. При цьому серед принципів діяльності вказаного Міністерства, зокрема: дотримання Конституції та законодавства України, а також загальновизнаних принципів і норм міжнародного права; забезпечення правової рівності усіх учасників процесу інформаційної взаємодії незалежно від їх політичного, соціального та економічного статусу; пріоритетний розвиток вітчизняних сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій [14].

Є й інші державні органи, які опікуються питаннями забезпечення інформаційної безпеки України. У складі Центрального управління СБУ функціонує підрозділ контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки, а серед завдань Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України: «формування та реалізацію державної політики у сферах ... технічного захисту інформації, кіберзахисту, ... захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, в інформаційних, електронних комунікаційних та інформаційно-комунікаційних системах і на об'єктах інформаційної діяльності, а також у сферах використання державних інформаційних ресурсів у частині захисту інформації, протидії технічним розвідкам, ., активної протидії агресії у кіберпросторі» [15]. Саме на неї покладено обов'язки щодо «координації діяльності суб'єктів забезпечення кібербезпеки щодо кіберзахисту; та забезпечення впровадження системи аудиту інформаційної безпеки на об'єктах критичної інфраструктури...» [ 15].

Державним органом, який відповідає за інформаційну безпеку, є й Департамент кіберполіції Національної поліції України - «міжрегіональний територіальний орган Національної поліції України, який входить до складу кримінальної поліції та відповідно до законодавства України забезпечує реалізацію державної політики у боротьбі з кіберзлочинністю» [16]. Крім того, в Україні створено систему спеціалізованих органів з кібербезпеки, а до боротьби з кіберзлочинністю залучені звичайні слідчі, які проводять розслідування кіберзлочинів під процесуальним контролем прокуратури.

Водночас існує низка проблем щодо забезпечення інформаційної та кібернетичної безпеки в Україні, передусім: брак висококваліфікованих кадрів, відсутність кіберспеціалізації слідчих та прокурорів, невідповідність законодавства сучасним реаліям, складність організації взаємодії суміжних суб'єктів, відсутність новітніх досліджень та розробок.

Одним з напрямів вирішення цих проблем ми пропонуємо створити спеціалізовані слідчі підрозділи та відповідні підрозділи прокуратури з розслідування кіберзлочинів та запровадити відповідну спеціалізацію суддів. Крім того, для координації наукових розробок на базі Українського науково- дослідного інституту спеціальної техніки та судово -медичної експертизи СБУ створити майданчик для постійного обміну досвідом та досягненнями у галузі кібербезпеки.

Результати аналізу заходів щодо забезпечення інформаційної безпеки України дають підстави вважати, що в сучасних умовах рівень інформаційної безпеки України є недостатнім. Тому захист інформаційного суверенітету, формування більш ефективної системи інформаційної безпеки, розробка та реалізація ефективних стратегій та тактик протидії інформаційним та кібернетичним загрозам мають стати пріоритетними завданнями органів державної влади, спеціальних служб та правоохоронних органів та недержавних інституцій. З огляду на викладене, пропонуємо заходи протидії загрозам інформаційної безпеки, реалізація яких, як на нашу думку, сприятиме створенню комплексної системи забезпечення інформаційної безпеки України (рис. 2).

Рис. 2. Характеристика заходів протидії загрозам інформаційної безпеки

Джерело: розробка авторів

Дослідивши зміст державної політики забезпечення інформаційної безпеки в Україні, кібернетичної безпеки як її складової, та коло завдань суб'єктів її реалізації, можна зробити наступні висновки:

- забезпечення інформації безпеки в Україні в умовах воєнного стану повинно стати пріоритетом Міністерства цифрової трансформації, яке разом з відповідними органами має створити надійний інформаційний тил країни, забезпечивши цілковиту гарантію захисту від проникнення ворога в інформаційний простір України;