Використання зарубіжного досвіду реалізації правового статусу уповноважених осіб з питань запобігання корупції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Використання зарубіжного досвіду реалізації правового статусу уповноважених осіб з питань запобігання корупції

Бузницький Д.М.,

Анотація

Внутрішні (відомчі) уповноважені підрозділи (уповноважені особи) з питань запобігання та виявлення корупції є усталеним децентралізованим інституційним елементом національного анти- корупційного механізму багатьох держав, а також їм приділена значна увага у рекомендаціях міжнародних організацій. Зважаючи на це, послуговуючись, головним чином, порівняльно-правовим методом наукового пізнання, автор досліджує затверджені Міжнародною організацією вищих органів аудиту рекомендації з відповідного кола питань, правову основу діяльності антикорупційних уповноважених в Італії й інших держав та офіційні роз'яснення, зокрема, Агентства з питань запобігання корупції Франції щодо внутрішніх антикорупційних розслідувань. Автор рекомендує запровадити у положення законодавства України, які визначають організацію та порядок діяльності уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції, зарубіжний досвід щодо, зокрема: 1) уповноваження їх на одержання будь-яких документів та відомостей від працівників їх організації, необхідних для виконання їх службових обов'язків; 2) посилення прозорості персонального складу, процедур та результатів діяльності антикорупційних уповноважених шляхом оприлюднення тієї їх частини, яка є доцільною для підвищення ефективності громадського контролю; 3) запровадження заходів підвищення кваліфікації антикорупційних уповноважених, обміну досвідом та інших спеціальних навчальних заходів; 4) закріплення на рівні законодавства кваліфікаційних вимог до кандидатів на посади антикорупційних уповноважених та унеможливлення суміщення цієї діяльності з іншою діяльністю контрольного характеру у межах організації (внутрішня безпека тощо); 5) формалізації та упорядкування процедури внутрішніх антикорупційних розслідувань, зокрема, шляхом визначення їх цілей, учасників, порядку, у тому числі збирання, дослідження та оцінки доказів для гарантування їх прийнятності для використання у подальших провадженнях, встановлення шляхів дотримання конфіденційності осіб викривачів та прав інших учасників розслідувань.

Ключові слова: вимоги до кандидатів на посади антикорупційних уповноважених, запобігання корупції, міжнародні стандарти та зарубіжний досвід регулювання організації та діяльності антикорупційних уповноважених, уповноважені особи з питань запобігання та виявлення корупції.

Abstract

Buznytskyi D. M. Implementing foreign experience related to governing legal status and activities of corruption prevention officers

Виклад основного матеріалу дослідження

Розпочинаючи дослідження з висвітлення систематизованих рекомендацій щодо організаційних та правових аспектів діяльності антикорупційних уповноважених, звернемось до відповідних публікацій, виданих Міжнародною організацією вищих органів аудиту. Зокрема, у них зауважується, що обов'язки уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції можуть включати:

- служіння в якості контакту для персоналу та керівництва організації, якщо це необхідно, без необхідності покладатися на офіційні канали, разом із приватними особами (підрозділ/особа має мати прямий доступ і може звітувати перед вищим керівництвом (наприклад, керівником організації));

- бути джерелом знань про корупційні ризики та консультувати керівництво організації;

- інформування працівників (наприклад, за допомогою семінарів, електронних засобів навчання та регулярних презентацій);

- допомога у навчанні та забезпечення доступу до всіх антикорупційних тренінгів;

- управління процесом оцінки ризиків

- моніторинг та оцінка будь-яких ознак корупції;

- сприяння інформуванню громадськості про покарання відповідно до законодавства про державну службу та кримінального законодавства (профілактичний ефект), дотримуючись при цьому прав на конфіденційність зацікавлених осіб [3, с. 23].

Разом з тим, антикорупційному уповноваженому не може бути делеговано жодних повноважень щодо вжиття дисциплінарних заходів та він не має права проводити розслідування у дисциплінарних провадженнях у справах про корупцію. Водночас, організації мають своєчасно та повною мірою надавати цьому підрозділу/особі будь-яку інформацію, необхідну для виконання своїх обов'язків, особливо щодо інцидентів підозри в корупції. Окремо застерігається, що працівники, відповідальні за проведення перевірки персоналу (фахівці підрозділів внутрішньої безпеки), не можуть призначатись уповноваженими особами з питань запобігання та виявлення корупції [3, с. 24].

Тою чи іншою мірою ці міжнародні рекомендації знаходять своє відображення у законодавчих актах, які становлять правову основу діяльності антикорупційних уповноважених.

Зокрема, згідно зі ст. 74 Закону Чорногорії «Про запобігання корупції» керівник або уповноважена ним особа має призначити особу, що відповідальна за контроль доброчесності працівників у відповідній організації. Законом також визначено, що працівники організації надають уповноваженій особі з питань доброчесності на її запит необхідні документи та інформацію, що стосуються підготовки та реалізації плану доброчесності [4].

Також, досліджуючи шляхи реалізації правового статусу уповноважених осіб з питань запобігання корупції на національному рівні, особлива увага має бути приділена досвіду Італії з урахуванням його оцінки з боку авторитетного міжнародного співтовариства.

Так, закріплений Законом Італії про запобігання та боротьбу з корупцією та незаконною діяльністю у системі публічного адміністрування № 190/2012 (Law No. 190/2012 on preventing and combating corruption and illegal activity in public administration) антико- рупційний механізм передбачає діяльність на субнаціональному рівні уповноважених осіб з питань прозорості та запобігання корупції. Законом визначено, що кожен суб'єкт владних повноважень (суб'єкт управління публічною власністю) має призначити посадову особу, яка відповідальна за прозорість і запобігання корупції та на яку покладається, у тому числі, координація та реалізація заходів відомчого плану із запобігання корупції та забезпечення прозорості, перегляд всіх внутрішніх процедур та цифрового середовища функціонування організації, надіслання повідомлень спеціальному антикорупцій- ному державному органу про невиконання керівництвом організації антикорупційних заходів тощо. Більше того, Національний антикорупційний орган Італії (Italian National Anti-Corruption Authority) створив платформу для консолідації відомчих планів із запобігання корупції та забезпечення прозорості. Плани є загальнодоступними та слугують основою для їх стандартизації в італійських суб'єктах публічного адміністрування. Крім того, ця платформа дозволяє Національному антикорупційному органу Італії контролювати внутрішні антикорупційні процедури та визначати тенденції. Також, слід звернути увагу й на те, що в Італії на громадських засадах функціонує база даних уповноважених осіб з питань прозорості та запобігання корупції, яка дозволяє, серед іншого обмінюватись найкращими практиками, підвищувати кваліфікацію тощо [5]. Оцінивши ефективність утвердженого у законодавстві Італії інституту уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції, Управління ООН з наркотиків і злочинності вказало на те, що однією з найкращих антикорупційних практик є зобов'язання суб'єктів публічного адміністрування та державних підприємств призначити уповноважену особу з питань запобігання корупції та розробити план запобігання корупції за участю громадськості [6].

Продовжуючи огляд зарубіжних національних підходів до регулювання тих чи інших аспектів організації, повноважень та порядку діяльності уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції, зазначимо, що широко поширеною практикою є деталізація як вимог до кваліфікації кандидатів на посади антико- рупційних уповноважених, так й професійних компетентностей, які визначають їх придатність до виконання функцій за посадою анти- корупційного уповноваженого.

Наприклад, від учасників добору на посаду старшого спеціаліста з питань запобігання корупції та навчання персоналу міністерства юстиції Західної Австралії вимагається:

- мати професійний досвід і комплексні знання законодавства, стандартів, програм і державної політики щодо запобігання шахрайству, корупції та сприяння доброчесності;

- мати досвід у тлумаченні та реалізації державної політики, консультуванні та розробці планів з перетворенням їх на стійкі результати;

- мати досвід у реалізації освітніх програм;

- використовувати аналітичні навички для складання підтверджених звітів і рекомендацій щодо питань, що стосуються ризику недо- брочесності, включаючи стратегії контролю;

- визначити найкращий досвід у сфері тренування та розвитку персоналу з питань дотримання антикорупційного законодавства, оцінити ефективність стратегій навчання, визначивши можливості для їх покращення [7].

Так само, Комісія доброчесності Ямайки, розробляючи посадову інструкцію антикоруп- ційного уповноваженого, визначила, що зона його відповідальності включає збір, аналіз і перегляд процедур та практик діяльності відповідних суб'єктів владних повноважень, включаючи проактивну оцінку інформації, що стосується запобігання та виявлення корупції. Уповноважений із запобігання корупції також відповідає за розробку рекомендацій щодо вжиття заходів для виправлення виявлених недоліків у практиці та процедурах суб'єктів владних повноважень відповідно до положень законодавства з питань доброчесності, засад державної політики та вказівок спеціально уповноваженого антикорупцій- ного органу, щоб відповідна організація досягла її довгострокової мети щодо виявлення, запобігання та зменшення ймовірності коруп- ційних діянь. При цьому, мінімальні вимоги до професійного досвіду та кваліфікації для зайняття посади антикорупційного уповноваженого включають:

1) ступінь бакалавра з публічного адміністрування, менеджменту, політології або іншої суміжної спеціальності;

2) формальна підготовка та досвід застосування законодавства та реалізації політики та інструкцій щодо публічних закупівель;

3) мінімум 3 роки досвіду роботи на аналогічній посаді, що пов'язана з державним регулюванням або забезпечення дотримання законодавства, бажано в організації державного сектора [8].

Поруч із вищевикладеним, накопичився значний зарубіжний досвід процедурного регулювання питань реалізації правового статусу уповноважених осіб з питань запобігання корупції. Зокрема, за змістом роз'яснень Агентства з питань запобігання корупції Франції щодо внутрішніх антикоруп- ційних розслідувань орган влади або підприємство, яке проводить внутрішнє антикоруп- ційне розслідування, має переконатися, що установлена ним процедура відповідає вимогам законодавства, щоб у разі потреби мати можливість вжити дисциплінарних та судових заходів. Рекомендується формалізувати процедуру внутрішнього розслідування перед її проведенням, щоб вона дозволяла організації досягти кількох ключових цілей:

- оптимізувати час розслідування за допомогою процедури, яка заздалегідь визначає цілі, учасників, порядок, наявні ресурси для розслідування, процедуру визначення будь- яких подальших дій, які необхідно вжити після розслідування, а також систему документування та архівування (критерії, необхідні для початку внутрішнього розслідування та можливі винятки, опис цілей та обсягу розслідування тощо);

- організувати процедури збору та зберігання доказів, щоб гарантувати їх цілісність і прийнятність, а також захистити їх від будь- яких змін, зокрема з метою дисциплінарного та/або судового провадження;

- забезпечити умови для розслідування з дотриманням прав залучених працівників та свідків, включаючи права на захист і права на конфіденційність й захист персональних даних;

- гарантувати дотримання вимог конфіденційності відповідно щодо викривача, осіб, причетних до звіту про викривача, будь-якої третьої сторони, згаданої у звіті, та інформації, зібраної всіма одержувачами звіту про викривача, тощо [9].

Принагідно зауважимо, що американський досвід показує, що розроблення, організація та контроль за проведенням комплексних заходів щодо запобігання корупційним правопорушенням у організації відіграє важливу роль у пом'якшенні або, можливо, навіть відверненні корпоративної кримінальної відповідальності відповідно до Рекомендацій щодо винесення покарань США та Принципів федерального переслідування бізнес-організацій Міністерства юстиції США. Натомість, відсутність або неефективність комплаєнс-програми може бути обтяжуючим фактором у анти- корупційному переслідуванні. Відповідно до мінімальних стандартів, установлених зазначеними принципами, уповноваженим особам рекомендовано визначити, чи є програма комплаєнсу компанії такою, що існує радше «на папері»» чи програмою, яка «розроблена, виконуються, контролюється та переглядається належним чином». Наприклад, якщо антикорупційні уповноважені мають достатні повноваження негайно спілкуватися з керівництвом їх організацій щодо потенційних правопорушень, а також повідомляти про статус виконання компла- єнс-програми принаймні раз на рік, організація, визнана винуватою у протиправних діях, все одно може отримати послаблення за наявність ефективної комплаєнс-програми, навіть якщо до вчинення правопорушення був причетний персонал високого рівня [1].

Висновки з дослідження

Підсумовуючи вищевикладене, зауважимо, що вартим запровадження у положення законодавства України, які визначають організацію та порядок діяльності уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції, є, зокрема, зарубіжний досвід щодо: 1) уповноваження їх на одержання будь-яких документів та відомостей від працівників їх організації, необхідних для виконання їх службових обов'язків; 2) посилення прозорості персонального складу, процедур та результатів діяльності антикорупцій- них уповноважених шляхом оприлюднення тієї частини цієї інформації, яка є доцільною для підвищення ефективності громадського контролю; 3) запровадження заходів підвищення кваліфікації антикорупційних уповноважених, обміну досвідом та інших спеціальних навчальних заходів; 4) закріплення на рівні законодавства кваліфікаційних вимог до кандидатів на посади антикорупційних уповноважених та унеможливлення суміщення цієї діяльності з іншою діяльністю контрольного характеру у межах організації (внутрішня безпека тощо); 5) формалізації та упорядкування процедури внутрішніх антикорупційних розслідувань, зокрема, шляхом визначення їх цілей, учасників, порядку, у тому числі збирання, дослідження та оцінки доказів для гарантування їх прийнятності для використання у подальших провадженнях, встановлення шляхів дотримання конфіденційності осіб викривачів та прав інших учасників розслідувань.

Список використаної літератури

зарубіжний досвід запобігання корупції

1. Meyer J., Devaney W., Tomczak P. Anti-Corruption in the United States. BakerMcKenzie. URL: https:// www.globalcompliancenews.com/anti-corruption/anti-corruption-in-the-united-states/.

2. Batts R. Internal controls and anti-corruption. 2022. Basel institute on governance. URL: https://learn. baselgovernance.org/course/view.php?id=121&lang=sr_lt.

3. International Organization of Supreme Audit Institutions (INTOSAI). Guideline for the Audit of Corruption Prevention (GUID 5270). URL: https://www.issai.org/wp-content/uploads/2019/08/GUID-5270-Guideline-for- the-Audit-of-Corruption-Prevention.pdf.

4. Law on prevention of corruption of Montenegro of 9 December 2014 No.: 23-2/14-10/30. URL: https:// www.rai-see.org/php_sets/uploads/2021/04/RAI-Law-on-Prevention-of-Corruption-Montenegro-EN.pdf.

5. European Commission Anti-Fraud Knowledge Centre. Corruption Prevention and Transparency officers of Italy. URL: https://antifraud-knowledge-centre.ec.europa.eu/library-good-practices-and-case-studies/good- practices/corruption-prevention-and-transparency_en.

6. United Nations Office on Drugs and Crime. Country Review Report of Italy (Review by the United States of America and Sierra Leone of the implementation by Italy of Chapter II (articles 5-14) and Chapter V (articles 51-59) of the United Nations Convention against Corruption for the review cycle 2016-2021). URL: https:// www.unodc.org/documents/treaties/UNCAC/CountryVisitFinalReports/2019_11_22_Italy_Final_Country_ Report.pdf.

7. Department of Justice of the Government of Western Australia. Job Description Form. Senior Corruption Prevention and Education Officer. 2020. URL: https://search.jobs.wa.gov.au/files/ vacancies/621627/19143532.pdf.

8. Integrity Commission of Jamaica. Career opportunity - Corruption Prevention Officer. 2021. URL: https:// integrity.gov.jm/sites/default/files/Corruption%20Prevention%20Officer%202023%2005%2002.pdf.

9. Agence franpaise anticorruption. Internal Anti-Corruption Investigations. Practical Guide. 2023. URL: https://www.agence-francaise-anticorruption.gouv.fr/files/files/AFA_Guide_EnqueteInterne_Anglais_ MEP2.pdf.

Размещено на Allbest.ru