Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування сексуального насильства в умовах війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування сексуального насильства в умовах війни

Олексій Олегович Наумкін,

Харківський національний університет внутрішніх справ (аспірант);

У результаті аналізу наукових праць і дослідження слідчої та судової практики щодо сексуального насильства в умовах війни розроблено алгоритми дій правомочної посадової особи органу досудового розслідування відповідно до слідчих ситуацій почат- кового етапу розслідування, які типізовані за інформаційним компонентом - залежно від детермінованості соціального зв'язку між насильником та жертвою в момент реа- лізації злочинного умислу. Розроблено алгоритми дій слідчого, що відображаються в процесуальній формі крізь призму інтелектуальної діяльності. сексуальне насильство досудове розслідування

Ключові слова: сексуальне насильство, війна, воєнний стан, етап розсліду- вання, типова слідча ситуація, кримінальне провадження, досудове розсліду- вання.

Naumkin O. O. Typical investigative situations in the initial phase of a war-related sexual violence investigation

A comparative analysis of scientific provisions regarding the phasing of the pretrial in- vestigation process and the content of the concept of “investigative situation” has been con- ducted. The essence and meaning of the specified scientific abstraction has been revealed.

Investigative situations at the initial stage of investigation of sexual violence committed in wartime are typified by the information component depending on the determinism of the social relationship between the rapist and the victim at the time of the criminal intent, which correlates with the forensic qualification of these crimes. These include: 1) criminal proceed- ings have been initiated against a specific person who has committed a crime, provided for in Art. 153 of the Criminal Code of Ukraine (in 76 % of the summarized materials of criminal proceedings); 2) criminal proceedings have been opened for the fact of sexual violence, as the perpetrator has not been identified (in 24 % of cases).

A number of tasks that need to be solved by the pre-trial investigation body in order to obtain sufficient grounds for making a reasonable procedural decision determining the proper limits of the investigation have been identified. Algorithms of corresponding actions have been developed, which are reflected in a procedural form through the prism of the intellectual activ- ity of an official, in particular, an inspection of the scene of the incident, questioning of the victim or witnesses, taking biological samples of a person, appointing forensic experts, taking measures to ensure criminal proceedings in the form of temporary access to things and docu- ments for the purpose of extracting photo or video material in digital form, using OSINT technologies to identify the rapist through social networks Instagram, Facebook, VK, etc., con- ducting covert investigative (search) actions and operational-search activities in order to es- tablish the location the suspect, etc.

Key words: sexual violence, war, martial law, stage of investigation, typical in- vestigative situation, criminal proceedings, pre-trial investigation.

Постановка проблеми

Кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи важно недооцінити щодо їх суспільної небез- печності. Такі кримінально карані діяння посягають на честь і гід- ність людини, її особисту недоторканність та власне життя або здо- ров'я (статті 3, 28 та 29 Конституції України). Крім того, в умовах збройної агресії рф проти України кількість таких злочинів зростає. Це зумовлено низкою кримінологічних факторів, які впливають на поведінку особи злочинця, серед яких варто виокремити відчуття безкарності та вседозволеності. Не є винятком і сексуальне насильс- тво, яке вчиняється в умовах дії правового режиму воєнного стану.

Злочини, передбачені ст. 153 Кримінального кодексу України (далі - КК України), характеризуються інтимним сприйняттям наси- льницьких дій щодо особи потерпілого та бажанням всупереч її волі подолати статеве збудження. Особливістю початку кримінального провадження зазначеної категорії кримінальних правопорушень є встановлення характерних ознак посягання на суспільні відносини, які виникають у сферах протидії домашньому насильству чи охо- рони дитинства. Це стає можливим крізь призму проведення процесуальних дій, спрямованих на виявлення, фіксацію, вилучення та дослідження матеріальних і ідеальних слідів кримінального пра- вопорушення, що розглядається.

Наведений алгоритм дій слідчого органу досудового розсліду- вання дозволяє оцінити вихідну інформацію про подію сексуального насильства, визначити суб'єктивні й об'єктивні чинники, що переш- коджають встановити певні обставини вчинення злочину, зокрема неможливість своєчасно вилучити сліди біологічного походження або допитати окрему категорію осіб, які перебувають на тимчасово оку- пованій території України, що впливає на процес організації й так- тики розслідування цього виду кримінального правопорушення в умовах війни в типових слідчих ситуаціях на різних його етапах.

Стан дослідження проблеми

Окремі питання щодо поділу досудового провадження на етапи чи стадії, а також формування типових слідчих ситуацій на початковому етапі розслідування окремих видів злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи були предметом наукових пошуків ба- гатьох вітчизняних науковців, серед яких Н. Веам, А. Ф. Волобуєв, Л. В. Дмитрієва, О. М. Заєць, В. О. Коновалова, В. П. Кушпіт, А. Ю. Лі- сова, В. О. Малярова, Г. Ю. Нікітіна-Дудікова, Т. А. Пазинич, Г. В. По- пов, Є. С. Хижняк, О. М. Цільмак, В. М. Шевчук, В. Ю. Шепітько, А. В. Шульженко, М. О. Янковий та ін. Водночас поза увагою науко- вців залишається специфіка початкового етапу розслідування сексу- ального насильства в умовах війни. Це значно знижує конкретику відомих рекомендацій для їх застосування безпосередньо у слідчій практиці, особливо зараз, коли випадки сексуального насильства фі- ксують на окупованих і звільнених від окупації територіях.

Мета і завдання дослідження

Мета статті полягає в типізації слідчих ситуацій початкового етапу розслідування сексуального насильства та розробленні відпо- відних їм алгоритмів дій слідчого. Завданнями статті є окреслення наукової та практичної проблематики щодо етапізації процесу досу- дового розслідування, понятійного апарату слідчої ситуації та зна- чення вказаної інформаційно-пізнавальної моделі для кримінального провадження щодо вказаного різновиду злочинів проти статевої сво- боди та статевої недоторканості особи.

Наукова новизна дослідження

Типізовано слідчі ситуації початкового етапу розслідування сек- суального насильства, що вчиняється в умовах війни, за інформацій- ним компонентом - залежно від детермінованості соціального зв'язку між насильником та жертвою в момент реалізації злочинного умислу. Розроблено відповідні алгоритми дій слідчого органу досудового розслідування, що відображаються в процесуальній формі крізь при- зму інтелектуальної діяльності.

Виклад основного матеріалу

Аналіз наукових робіт, що розглядають методики розслідування злочинів окремих видів, показує, що типові слідчі ситуації викорис- товують у межах початкового й наступного етапів розслідування. Але тут існують складнощі, зумовлені тим, що визначення суттєвості ета- пів розслідування та їх меж нині є спірним. І це не відірвана від реалій теоретична полеміка, а принципова проблема, від розв'язання якої за- лежить вирішення багатьох інших питань криміналістичної методики, що мають як теоретичне, так і практичне значення [1, с. 205].

Отже, ми зіштовхуємося з необхідністю висвітлення наукових по- глядів щодо періодизації та/або етапізації процесу досудового розс- лідування кримінальних правопорушень. Це дозволить чітко зрозу- міти момент його початку та закінчення з урахуванням проміжних тактичних і стратегічних завдань, що передбачає відповідні алгори- тми дій уповноваженої особи крізь призму їх упорядкування та сис- тематизації за процесуальними підставами.

Сьогодні серед науковців немає одностайності щодо поняття і кі- лькості етапів досудового розслідування кримінального проваджен- ня, хоча всі погоджуються з тим, що цей процес, як і інші стадії кри- мінального провадження, поділяється на певні частини, які називають етапами. Тобто з приводу назви «етап розслідування» су- перечок немає. Етапи поєднуються загальними завданнями та єди- ною процесуальною формою і послідовно змінюють один одного з виконанням більш конкретних завдань [2, с. 45-46]. Це викликано внутрішніми чинниками складного процесу досудового розсліду- вання, що потребує систематизації інформаційного масиву з ураху- ванням просторово-часових відрізків, що дозволяє оптимізувати сили та засоби, які залучаються в межах окремої категорії криміна- льного провадження.

Існування ситуаційного і процесуального підходів до періодизації

розслідування свідчить про наявність важливої теоретичної про- блеми, яка має велике практичне значення насамперед при викла- данні криміналістики. Видається, що ситуаційний підхід до тлума- чення змісту початкового й наступного етапів розслідування породжує незручності, а в окремих випадках - суперечливості. Адже відповідно до нього одні і ті ж слідчі дії можуть розглядатися як по- чатковими, так і наступними залежно від особливостей ситуації. На- приклад, якщо особу, що вчинила злочин, було встановлено одразу після порушення кримінальної справи, то така слідча дія, як допит підозрюваного, вважається початковою. Якщо ж у результаті невід- кладних слідчих дій підозрюваного не встановлено, а це зроблено значно пізніше, то допит підозрюваного є вже дією, що виконується на наступному етапі розслідування. Очевидно, що таким чином ні- велюються змістовні відмінності етапів розслідування між собою - одна й та ж слідча ситуація може розглядатися як на початковому, так і на наступному етапах розслідування [3, с. 126].

На наш погляд, найбільш вдалим є використання двоетапної мо- делі процесу досудового розслідування злочинів. У цьому контексті В. О. Малярова, визначаючи зміст і межі етапів розслідування зло- чину, зазначає, що «початковий етап починається з моменту вне- сення відомостей про подію до Єдиного реєстру досудових розсліду- вань і закінчується винесенням письмового повідомлення про підозру, що робиться за наявності достатніх доказів (п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України). Тоді як наступний етап розслідування злочинів - це основний період роботи слідчого. Він починається після виконання початкових невідкладних дій із переходом до більш планомірної ро- боти у кримінальному провадженні. На заключному етапі відбува- ється всебічна оцінка зробленої у кримінальному провадженні ро- боти, зібраних доказів, і на цій основі відповідно до ст. 283 КПК України прийняття певних процесуальних рішень» [4, с. 88-89]. Отже, кожному етапу досудового провадження притаманні типові слідчі ситуації, які диктують набір необхідних тактичних засобів та процесуальних інструментів для виконання проміжних завдань роз- слідування злочинів.

У криміналістичній науці існує ціла низка трактувань терміна

«слідча ситуація». На переконання В. С. Давиденка, слідча ситуація є новою категорією криміналістичної тактики, саме тому її поняття викликає дискусію і в криміналістиці відсутнє її однозначне визна- чення. Обставини перебігу розслідування злочину - слідча ситуація формуються під впливом багатьох об'єктивних та суб'єктивних фак- торів, а тому у визначенні слідчої ситуації відображаються різні сто- рони цього явища - об'єктивного існування і результатів його пі- знання [5, с. 189; 6, с. 67]. До об'єктивних чинників, що впливають на досудове провадження злочину, належать дані, які мають зна- чення для встановлення істини та відомі уповноваженій особі в цей період часу, тоді як суб'єктивні чинники - це процес протидії слідчій діяльності зі сторони захисту та інших зацікавлених осіб, що виявля- ється у знищенні матеріальних слідів, речових доказів, відмові чи да- ванні завідомо неправдивих показань, намаганні скомпрометувати сторону обвинувачення тощо. При цьому не варто ототожнювати такі категорійні одиниці зі сприятливими чи несприятливими умо- вами досудового розслідування, адже не завжди об'єктивні чинники створюють підхожі передумови для з'ясування всіх обставин, які ма- ють значення для кримінального провадження.

Як частина криміналістичної методики, слідча ситуація виступає в межах методики розслідування окремого виду злочину лише тоді, коли вона отримує свою типізацію. У цьому вигляді слідча ситуація впливає на формування розслідування конкретного злочину, вису- вання версій, дозволяє намітити таке поєднання оперативно-розшу- кових та пошукових дій, їх черговість, які б призвели до досягнення позитивного результату. Глибокий аналіз слідчої ситуації дозволяє впорядкувати складний процес розслідування, намітити орієнтири й ефективні методи пізнання істини, зосередити зусилля слідства на найперспективніших напрямах з урахуванням висунутих версій [7, с. 104-105]. У зв'язку із цим В. Ю. Шепітько слушно зауважує, що «стосовно типових ситуацій можна намітити певний спосіб дій слід- чого в процесі одержання доказової інформації. Знання типових си- туацій дає змогу не тільки передбачати їх виникнення у відповідних умовах як закономірних, а й обирати такі тактичні прийоми (такти- чні комбінації), що є найбільш оптимальними» [8, с. 115].

При формуванні поняття типової слідчої ситуації В. А. Журавель влучно визначає її «як наукову абстракцію, своєрідну інформаційно- пізнавальну модель, що сформована на підставі апріорних знань, яка є результатом узагальнення й аналізу значного емпіричного ма- теріалу і в якій відображені найбільш загальні риси, що характери- зують хід і стан розслідування на певному етапі (початковому або наступному)» [9, c. 202]. Вчений доречно акцентує увагу на необхід- ності дослідження емпіричних джерел інформації про вид, тип або категорію кримінальних правопорушень з метою узагальнення єди- ного підходу до типізації слідчої ситуації.

Пропонуємо продовжити виклад основних положень статті з ви- світлення позицій учених-криміналістів щодо типізації слідчих ситу- ацій на початковому етапі розслідування окремих різновидів злочи- нів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи. До прикладу, особливістю типових слідчих ситуацій при розслідуванні зґвалтувань, учинених неповнолітніми, є те, що вони визначаються тактичними аспектами і процесуальним компонентом. Початковому етапу розслідування зґвалтувань, учинених неповнолітніми, прита- манні такі види типових слідчих ситуацій: 1) зґвалтування вчинено однією особою (групою неповнолітніх), яка (які або один з них) зна- йома(і) з потерпілою; 2) зґвалтування вчинено одноосібно (групою не- повнолітніх) і потерпіла не знайома із ґвалтівником(ми). Кожна із за- значених ситуацій реалізується за рахунок алгоритмів дій слідчого, розроблених з урахуванням особливостей практики розслідування до- сліджуваної категорії злочинів [10, с. 17]. Наявний соціальний зв'язок між жертвою та насильником прямо впливає на повноту інформації про вчинене кримінальне правопорушення на етапі внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. При цьому на початковому етапі розслідування можуть виникати труднощі в частині психологічного тиску злочинця на постраждалого з метою уникнення кримінальної відповідальності, що впливає на достовір- ність показань постраждалої особи.

Отже, ще однією підставою до формування окресленої інформа- ційної моделі перебігу і стану досудового розслідування злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи виступає психологічне ставлення потерпілої особи до факту посягання на її статеву недоторканість і, відповідно, мотиви показань можуть бути різними [11, с. 462-463]. Зауважимо, що слідчий органу досудового розслідування повинен встановити ознаки психоемоційного здоров'я потерпілої особи, зокрема в частині з'ясування, чи перебуває вона на обліку у психоневрологічних диспансерах, чи зверталася по допомогу до лікувально-профілактичних медичних закладів вказаного типу тощо.

Класичний підхід до ситуаційної зумовленості типізації слідчих ситуацій використовує Н. Веам у своїй науковій праці «Криміналіс- тична характеристика та основні положення розслідування зґвалту- вань». Науковець зауважує, що в розслідуванні зґвалтувань доцільним є виокремлення типових слідчих ситуацій за ключовою ознакою - іс- нування чи відсутність певних соціальних відносин між підозрюва- ним і потерпілою особою: 1) досудове розслідування розпочато у зв'язку із заявою про вчинення зґвалтування незнайомою потерпілій особою; 2) досудове розслідування розпочато у зв'язку із заявою про вчинення зґвалтування знайомою потерпілій особою. Для кожної з указаних типових слідчих ситуацій характерним є проведення пев- них комплексів слідчо-розшукових дій [12, с. 195].

Хоча методика досудового розслідування зґвалтування і залежить від факту знайомства ґвалтівника та потерпілої, важливе значення має також аналіз ситуацій залежно від джерела вихідної інформації, від її обсягу та змісту, давності її отримання, кількості і віку потерпі- лих, тяжкості та характеру тілесних ушкоджень, заподіяних потер- пілій особі, очевидності, серійності тощо [13, с. 15]. Звідси випливає, що детермінованість соціального зв'язку між особами потерпілого та злочинця повинна корелюватися з елементами криміналістичної ха- рактеристики наведених злочинів, які містять вихідну інформацію про механізм злочинної діяльності. Окрему увагу доцільно приділяти підставам відкриття кримінального провадження, які задають век- тор процесу досудового розслідування. Адже брак даних про ознаки кримінально караного діяння може призвести до хибної криміна- льно-правової формули, висунення невірної версії, необґрунтованого призначення експертних досліджень тощо.

Інколи зустрічаються випадки використання характеру первин- ної інформації про ознаки вчинення тих чи інших кримінальних пра- вопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості особи в контексті формування типових слідчих ситуацій під час розсліду- вання сексуального насильства. Зважаючи на це, А. Ф. Волобуєв ви- окремив такі ситуації: 1) виявлення ознак вчинення сексуального на- сильства у зв'язку із заявою потерпілої особи; 2) виявлення ознак вчинення сексуального насильства у зв'язку з розслідуванням іншого кримінального правопорушення [14, с. 43].

Беручи до уваги викладений вище матеріал, а також емпіричні дані в результаті вивчення матеріалів кримінальних проваджень щодо сексуального насильства, вчиненого в умовах дії правового ре- жиму воєнного стану, нам вдалося виокремити типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування таких кримінальних правопору- шень із притаманними їм алгоритмами дій слідчого органу досудо- вого розслідування.

1. Кримінальне провадження розпочато щодо конкретної особи, яка вчинила злочин, передбачений ст. 153 КК України (у 76 % мате- ріалів кримінальних проваджень)

За вказаних обставин, які фактично визначають стан та перебіг досудового розслідування сексуального насильства, постає низка за- вдань, котрі слідчий органу досудового розслідування повинен вирі- шити з метою отримання достатніх підстав для прийняття обґрунто- ваного процесуального рішення, що визначає відповідні межі розслідування:

1) реалізація невідкладних слідчих (розшукових), негласних слід- чих (розшукових) дій чи заходів забезпечення кримінального прова- дження з метою своєчасного виявлення, збору, фіксації та вилучення матеріальних слідів злочину, які з плином часу будуть непридатними для експертного дослідження (насамперед йдеться про біологічні сліди людини);

2) встановлення можливих очевидців чи свідків насильницьких дій сексуального характеру, які виступатимуть носіями ідеальних слідів кримінального правопорушення, що досліджується;

3) вивчення психофізіологічного стану насильника як безпосере- дньо в момент вчинення злочину, так і на стадії досудового розсліду- вання, а також встановлення психологічного ставлення жертви до вчиненого щодо неї насильства;

4) встановлення контекстуального елементу кримінально-правової кваліфікації злочину в частині зв'язку із війною, за умови вчинення се- ксуального насильства особою, яка згідно з чинним законодавством проходить дійсну військову службу в Збройних Силах України чи інших військових формуваннях, що створені та функціонують відповідно до законодавства України та є сукупністю військових об'єднань, з'єд- нань і частин та органів управління ними, які комплектуються вій- ськовослужбовцями й призначені для оборони України, захисту її су- веренітету, державної незалежності та національних інтересів, територіальної цілісності й недоторканності в разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ве- дення воєнних (бойових) дій1;

5) виокремлення пріоритетних обставин, які підлягають з'ясу- ванню на початковому етапі досудового провадження кримінальних правопорушень, передбачених ст. 153 КК України;

6) встановлення можливих співучасників сексуального насильства в умовах війни, визначення виду їх співучасті з урахуванням ролі кож- ного, обраного набору прийомів та засобів досягнення злочинної мети;

7) висунення припущень щодо умов та обставин вчинюваного злочину з урахуванням вихідної інформації про особистісні характе- ристики кривдника та постраждалої особи, характерні зміни в об- становці на місці події, обраний спосіб насилля (зокрема, наявність підготовчих дій або актів поведінки, спрямованих на приховування негативних наслідків протиправної діяльності);

8) вирішення питання щодо процесуальної форми витребування цифрових слідів сексуального насильства, які умовно можна розпо- ділити на внутрішні та зовнішні. До першої категорії доцільно відне- сти пристрої, які використовувалися злочинцем для встановлення психологічного зв'язку з потерпілою особою, створення обманного враження прихильності та доброзичливості, серед яких засоби мобі- льного зв'язку, персональні комп'ютери, ноутбуки, планшети тощо. До другої категорії належить фото-, відео- чи аудіоматеріал, що міс- титься на серверах локальної чи глобальної мережі, у хмарних схови- щах чи на твердотілих носіях інформації, який має значення для кримінального провадження в частині відтворення обстановки по- дії, встановлення точного часу чи місця вчинення злочину тощо;

9) визначення процесуальної форми використання спеціальних знань, необхідного кола та предметної сфери судових експертиз із ме- тою належного дослідження матеріальних слідів злочинної діяльності. Наведена слідча ситуація початкового етапу розслідування сексу- ального насильства, що вчиняється в умовах війни, характеризу- ється запропонованою нижче послідовністю дій, що відображаються в процесуальній формі крізь призму інтелектуальної діяльності слідчого органу досудового розслідування:

1) планування процесу розслідування, який зводиться до інфор- маційної системи процесуальних дій та (або) організаційних заходів, що взаємопов'язані пріоритетною складовою, причинною послідов- ністю чи хронологією реалізації в межах з'ясування обставин, які ма- ють значення для кримінального провадження такої категорії;

2) проведення допиту потерпілої особи з метою деталізації події злочину, уточнення окремих питань, які мають значення для форму- вання предметної сфери судово-медичної експертизи;

3) вжиття заходів забезпечення кримінального провадження з метою отримання біологічних зразків для експертного дослідження;

4) проведення розмов консультативного чи роз'яснювального ха- рактеру з особами, які володіють спеціальними знаннями у сфері су- дової медицини, задля уточнення питань щодо характерних слідів подолання опору жертви як на її тілі чи одязі, так і насильника; за- доволення статевої пристрасті без проникнення в тіло іншої людини; приховування наслідків злочинної діяльності тощо;

5) допит особи, причетної до процесу підготовки, безпосередньо вчинення та/або приховування слідів кримінального правопору- шення у сфері захисту статевої свободи та статевої недоторканості людини задля відтворення механізму злочинної діяльності, що дозво- ляє обрати дієву траєкторію техніко-криміналістичного забезпе- чення слідчої діяльності;

6) допит свідків та очевидців кримінального правопорушення, що розглядається;

7) призначення судових експертиз із метою виконання завдань, що мають значення для кримінального провадження та будуть пре- дметом розгляду справи в суді. Наприклад, за умови наявності доку- ментів - носіїв матеріальних слідів сексуального насильства в частині підготовки його вчинення, зокрема письмового листування із жерт- вою, необхідно призначити такий підвид криміналістичної експер- тизи, як почеркознавча, що дозволить встановити виконавця відпо- відного рукописного тексту тощо;

8) вилучення документів, що містять інформацію про прохо- дження дійсної військової служби в підрозділах Збройних Сил Укра- їни чи інших військових формувань суб'єктом кримінального право- порушення, за умов кваліфікації його діянь саме за ст. 153 КК України. Якщо ж останній користувався так званими умовами війни з метою досягнення злочинного умислу, що могло проявитися у від- сутності стабілізаційних заходів на звільненій від окупації території України, його незаконні дії будуть кваліфікуватися за ст. 438 КК Ук- раїни;

9) направлення запитів до закладів, установ чи організацій сис- теми Міністерства охорони здоров'я України з метою отримання

інформації щодо стану психологічного, психіатричного чи фізіологі- чного здоров'я підозрюваної та/або потерпілої особи;

10) вирішення питання щодо призначення комплексного експер- тного дослідження, яке потребує залучення фахівців із різних галузей науки, як-от психології та психіатрії, з метою встановлення психоемо- ційного ставлення насильника до скоєного злочину, закономірностей перебігу психологічних реакцій, інших індивідуальних характеристик його ментального здоров'я тощо;

11) вивчення та оцінка документів, які містять інформацію про обставини, які вказують на безпорадний стан потерпілої особи в мо- мент реалізації насильницьких дій сексуального характеру, що не пов'язані з проникненням в її тіло. Це можуть бути акти огляду ме- дико-соціальною експертною комісією об'єкта дослідження на пред- мет наявності інвалідності відповідної групи; висновки лікувальної комісії медичного закладу про наявність чи відсутність необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом унаслідок психічного розладу; медичні висновки про наявність чи відсутність в об'єкта до- слідження розумової відсталості та ін.

2. Кримінальне провадження розпочато за фактом сексуального насильства, тому що особа злочинця невідома (у 24 % випадків)

Наведена типова слідча ситуація характеризується несприятли- вими умовами здійснення кримінального провадження в частині ві- дсутності анкетних даних та індивідуальних характеристик особи чи групи осіб, які скоїли сексуальне насильство в умовах війни. При цьому перед службовою особою органів досудового розслідування постають завдання, вирішення яких потребує залучення людських ресурсів, матеріально-технічних засобів та процесуального інструме- нтарію. Серед таких можна виокремити такі:

1) проведення першочергової слідчої (розшукової) дії у вигляді огляду місця події з метою фіксації слідової картини, що є характер- ною для сексуального насильства. Зазвичай до огляду місця події за- лучається потерпіла особа задля реконструкції окремих обставин події злочину, що дозволяє окреслити межі реалізації цієї процесуальної дії, а також виявити невидимі або маловидимі сліди рук чи ніг, біологіч- ного походження (рідини організму людини). Можливе проведення ін- ших різновидів слідчого огляду, а саме огляду речей та предметів, які містять сліди злочинної діяльності та були надані заявником і/або по- страждалою особою. Наприклад, огляд пристрою мобільного зв'язку з метою виявлення та фіксації цифрових слідів у вигляді смс-повідом- лень, нікнейму чи номера телефону ймовірного підозрюваного, світ- лини чи іншого джерела інформації про його зовнішність;

2) допит потерпілого з використанням тактичних прийомів у ча- стині деталізації показань з метою актуалізації елементів пам'яті щодо загальних та індивідуальних ознак зовнішності насильника, особливостей його поведінки, характеру та змістовного наповнення висловлювань. Особлива увага приділяється можливості встанов- лення особи кривдника за предметами гардеробу, що є характер- ними саме для військовослужбовців (окремі елементи однострою, на- явність нашивок чи наліпок на одязі, головного убору), наявністю табельної вогнепальної зброї, холодної зброї, тактичних аксесуарів чи портативної радіостанції;

3) допит свідків, показання яких містять пряму чи опосередко- вану інформацію про обставини, що мають значення для криміналь- ного провадження щодо сексуального насильства. Це можуть бути відомості про час та місце, коли вони востаннє бачили жертву, її мо- рально-психологічні якості як особистості, підозрілих осіб у колі спі- лкування, номерні знаки чи дані про транспортний засіб ймовірного підозрюваного, соціальні зв'язки з криміногенними елементами сус- пільства, характер відносин у сім'ї, подружжі чи з колегами, наявні шкідливі звички тощо;

4) призначення судово-медичної експертизи щодо потерпілої особи з метою вирішення питань щодо наявних тілесних ушкоджень на її тілі, характеру, механізму та часу їх утворення, статевої зрілості та характеру насильницьких дій сексуального характеру. Останній предмет експертного дослідження відіграє важливу роль у криміна- льно-правовій кваліфікації діянь злочинця, адже юридичний факт задоволення статевої пристрасті шляхом проникнення в тіло іншої людини кваліфікується за іншою нормою закону України про кримі- нальну відповідальність;

5) призначення судово-медичної експертизи речових доказів з метою виявлення біологічних слідів людини на предметах гардеробу, елементах постільної білизни чи інших елементах зовнішнього сере- довища;

6) відібрання біологічних зразків людини з метою забезпечення проведення судової молекулярно-генетичної експертизи. Збирання бі- ологічного матеріалу (біологічних слідів) може відбуватися під час про- ведення огляду місця події та інших слідчих (розшукових) дій, спрямо- ваних на пошук слідів кримінального правопорушення, а також шляхом відібрання біологічних зразків в особи (підозрюваного, потер- пілого) та біологічного матеріалу з невпізнаних трупів [15, с. 46];

7) призначення судової молекулярно-генетичної експертизи для виконання завдань кримінального провадження цієї категорії;

8) призначення інших видів судових експертиз, що мають зна- чення для встановлення окремих обставин вчинення сексуального насильства в умовах війни;

9) вжиття заходів забезпечення кримінального провадження у ви- гляді тимчасового доступу до речей і документів з метою вилучення фото- чи відеоматеріалу у цифровому вигляді, що містить інформа- цію про зовнішність підозрюваної особи;

10) використання OSINT-технологій з метою ідентифікації особи насильника через соціальні мережі, наприклад Instagram, Facebook та ін. В процесі OSINT-пошуку на етапі підготовчих дій, а також по- рівняння даних критично важливим є використання спеціальних знань для повного, всебічного та науково обґрунтованого вивчення зображень зовнішності людини. Специфікою цього виду розсліду- вань є потреба в якісному та водночас оперативному опрацюванні значної кількості зображень зовнішності з метою розмежування схо- жих і тотожних осіб [16, с. 23-24]. Отже, процесуальна форма вико- ристання таких технологій зводиться до залучення спеціалістів, що мають відповідну кваліфікацію в галузі ідентифікації людини за ма- теріальними ознаками її зовнішності;

11) проведення негласних слідчих (розшукових) дій та операти- вно-розшукових заходів з метою встановлення місцеперебування пі- дозрюваного в межах кримінального провадження. Ці дії корелю- ються з іншими слідчими (розшуковими) діями, як-от огляд предмета (мобільного телефону), що дозволило слідчому органу досудового ро- зслідування виявити та зафіксувати номер мобільного оператора, що ймовірно належить насильнику. Надалі вказана інформація може використовуватися для отримання дозволу на установлення місце- знаходження радіообладнання (радіоелектронного засобу), керую- чись положеннями ст. 268 Кримінального процесуального кодексу України;

12) прийняття процесуального рішення про оголошення підозрю- ваного в розшук.

Висновки

У результаті аналізу наукових праць, які за тематикою є дотич- ними до особливостей розслідування злочинів проти статевої сво- боди та статевої недоторканості, а також дослідження слідчої та су- дової практики щодо сексуального насильства в умовах війни нами розроблено алгоритми дій правомочної посадової особи органу досу- дового розслідування відповідно до слідчих ситуацій початкового етапу розслідування, які типізовані за інформаційним компонентом - залежно від детермінованості соціального зв'язку між насильником та жертвою в момент реалізації злочинного умислу, що корелюється із запропонованою нами раніше криміналістичною класифікацією:

1) кримінальне провадження розпочато щодо конкретної особи, яка вчинила злочин, передбачений ст. 153 КК України; 2) кримінальне провадження розпочато за фактом сексуального насильства, тому що особа злочинця невідома.

Безперечно, саме єдність завдань у частині досягнення спільної мети, зокрема початок кримінального провадження та встановлення обставин, що підлягають з'ясуванню в межах досудового прова- дження такої категорії, характеризують самостійність і специфіч- ність умов початкового етапу процесу розслідування сексуального насильства в умовах війни. Тоді як одиницями виміру будуть не зви- чайні відрізки часу, їх проміжки чи цілі періоди, а власне криміналі- стичні та процесуальні підстави.

Список бібліографічних посилань

1. Волобуєв А. Ф. Наукові ос- нови комплексної методики розслідування корисливих злочинів у сфері підприємництва : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.09. Харків, 2001. 426 с.

2. Мілевський О. П. Початковий етап досудового провадження у кримі- нальних справах про ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09. Ірпінь, 2010. 240 с.

3. Па- зинич Т. А. Криміналістична характеристика шахрайств та основні по- ложення їх розслідування : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09. Харків, 2006. 216 с.

4. Малярова В. О. Етапізація процесу розслідування злочи- нів проти моральності у сфері статевих стосунків. Право і безпека. 2013. № 3 (50). С. 86-91.

5. Бахін В. П. Криміналістика. Проблеми и думки (1962-2002) : навч. посіб. Київ, 2002. 268 с.

6. Давиденко В. С. Основи методики розслідування злочинів, пов'язаних з порушенням статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відно- син підлеглості : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09. Київ, 2006. 290 с.

7. Курман О. В. Методика розслідування шахрайства з фінансовими ре- сурсами : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09. Харків, 2002. 218 с.

8. Ше- пітько В. Ю. Криміналістична тактика (системно-структурний аналіз) : монографія. Харків : Харків юрид., 2007. 432 с.

9. Журавель В. А. Кри- міналістичні методики: сучасні наукові концепції : монографія. Харків : Апостиль, 2012. 304 с.

10. Дмитрієва Л. В. Методика розслідування зґва- лтувань, вчинених неповнолітніми : автореф. дис. … канд. юрид. наук :12.00.09. Харків, 2017. 24 с.

11. Криміналістика : підручник / В. Ю. Ше- пітько, В. О. Коновалова, В. А. Журавель та ін. ; за ред. В. Ю. Шепітька. 5-те вид. перероб. та допов. Київ : Ін Юре, 2016. 640 с.

12. Веам Н. Кримі- налістична характеристика та основні положення розслідування зґвалту- вань : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09. Харків, 2021. 228 с.

13. Лі- сова А. Ю. Основи методики розслідування зґвалтування : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09. Київ, 2014. 20 с.

14. Волобуєв А. Ф. Особли- вості механізму вчинення сексуального насильства на тимчасово окупо- ваних територіях та його розслідування. Криміналістичний вісник. 2023.№ 1 (39). С. 39-51. DOI: https://doi.org/10.37025/1992-4437/2023-39-1-39.

15. Криміналістичне дослідження ДНК: технології та можливості : навч. посіб. / Р. Л. Степанюк, С. І. Перлін, В. В. Кікінчук та ін. Вид. 2-ге, пере- роб. та допов. Харків, 2022. 120 с.

16. Шевцов С. О., Кожевніков О. А. Консультації спеціаліста на стадії досудового розслідування : практ. по- сіб. Харків, 2020. 43 с.

Размещено на Allbest.ru