Нормативно-правова основа організації роботи з документами, що містять комерційну таємницю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нормативно-правова основа організації роботи з документами, що містять комерційну таємницю

Лєсовець Неля Миколаївна

канд. філол. наук, доцент кафедри менеджменту

ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», Україна

Анотація

У статті зосереджено увагу на нормативно-правовій основі організації роботи з документами, що містять комерційну таємницю. Схарактеризовано чинне законодавство, яке розмежовує інформацію за порядком доступу - на відкриту та з обмеженим доступом, зокрема Закони України «Про доступ до публічної' інформації», «Про інформацію», «Про захист персональних даних». Наголошено на необхідності ухвалення Закону України «Про комерційну таємницю». комерційна таємниця конфіденційна інформація

Ключові слова: комерційна таємниця, конфіденційна інформація, службова інформація, таємна інформація

Актуальність теми дослідження підтверджується важливістю охорони таємних відомостей - як державних, так і комерційних, - про які дбає кожна розвинута держава, і в якій зацікавлені учасники ринкових відносин у межах окремої країни. Ні для кого не секрет, що поширення таких відомостей серед широких верств населення може спричинити шкоду й завдати матеріальних збитків. Тому продумана політика щодо правового регулювання цих питань та правильна організація роботи з документами, що містять державну та комерційну таємницю, є актуальною проблемою.

Метою розвідки є вивчення організації роботи з документами, що містять комерційну таємницю, аналіз чинного законодавства України стосовно охорони державної таємниці та конфіденційної інформації, визначення й обґрунтування понять.

Питання щодо особливостей роботи з документами, які містять комерційну таємницю, розглядалися в працях О. Загорецької, Р. Калюжного, Д. Прокоф'єва та багатьох інших науковців. Як зазначають дослідники, у більшості пострадянських держав ухвалено законодавство про комерційну таємницю. В Україні таке регулювання відсутнє, хоча й було розроблено Концепцію проєкту Закону України «Про охорону прав на комерційну таємницю», але він так і не був ухвалений. Чинне законодавство встановлює тільки загальні правила у сфері виявлення, збору, аналізу та передачі інформації, яка зазначена як комерційна, відтак питання унормування цієї сфери правових відносин залишається відкритим. Ухвалення Закону України «Про комерційну таємницю» необхідне, у першу чергу, комерційним підприємствам, установам та організаціям, яким потрібно надійно захистити комерційну таємницю від конкурентів [3, с. 13].

У наш час виникає дуже багато суперечностей щодо питання віднесення інформації до конфіденційної. На думку дослідників, «активний розвиток підприємницької діяльності, створення конкурентних умов для її ефективної реалізації та отримання прибутку суб'єктами господарювання - усе це зумовило необхідність визначення певних меж відкритості й поінформованості оточуючих (не лише партнерів, але й конкурентів) про діяльність того чи іншого підприємства. При цьому в законодавця виникла необхідність створити умови для добросовісної конкуренції та ефективної діяльності суб'єктів господарювання, шляхом уведення терміна «комерційна таємниця», його подальшого визначення і правового регулювання суспільних відносин у цій сфері» [9, с. 50].

Конфіденційна інформація - це відомості, зокрема й комерційна таємниця, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні підприємства, організації чи установи й зберігаються та поширюються в порядку, установленому положенням цього підприємства, організації чи установи. Комерційна таємниця належить до різновидів конфіденційної інформації, що не є власністю держави. Це інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних наявним обставинам заходів щодо збереження її секретності, ужитих особою, яка законно контролює цю інформацію [2].

Відповідно до статті 20 Закону України «Про інформацію» за порядком доступу інформація розподіляється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

У статті 21 вищезазначеного Закону зазначається, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом [8].

За змістом статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» убачається, що інформація з обмеженим доступом розподіляється на такі види:

- конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов;

- таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується і розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству й державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю слідства та іншу передбачену законом таємницю;

-

- службова інформація - інформація, що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрішньовідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом ухвалення рішень і передують публічному обговоренню або ухваленню рішень; зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці [6].

До конфіденційної інформації, що є власністю держави й перебуває в користуванні органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, не можуть бути віднесені, відповідно до Закону України «Про інформацію», такі відомості:

- про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;

- про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян;

- про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти й культури населення;

- стосовно стану справ із правами і свободами людини і громадянина, а також фактів їх порушень;

- про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб;

- щодо діяльності державних та комунальних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі або територіальній громаді, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарському товариству, частка держави або територіальної громади в якому становить 100 відсотків, що підлягають обов'язковому оприлюдненню відповідно до закону

Конфіденційна інформація умовно розподіляється на конфіденційну інформацію про фізичну особу та конфіденційну інформацію про юридичну особу. Підставою для визначення інформації конфіденційною є бажання фізичної чи юридичної особи вважати певну інформацію про неї чи інформацію, що знаходиться у її володінні, конфіденційною. Персональні дані та відомості про фізичну особу є тотожними поняттями. А інформація про особу поширюється не тільки на фізичних, а й на юридичних осіб. Будь -яка інформація про особу може бути віднесена на розсуд особи до конфіденційної, якщо це не заборонено Законом. Інформація про особу, яку умовно можна було б віднести до конфіденційної, в окремих випадках може бути розкрита на законних підставах. Зокрема, статтею 5 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, що не належать до конфіденційної інформації персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових осіб; не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі

фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника тощо; не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про фізичних осіб, які мають податковий борг, яка публікується на офіційному вебпорталі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику [7].

Утім, не вся інформація про особу є конфіденційною. Не належать до інформації з обмеженим доступом: декларації про доходи осіб та членів їхніх сімей, які претендують на зайняття чи займають виборну посаду в органах влади та обіймають посаду державного службовця, службовця органу місцевого самоврядування першої або другої категорії [2].

Комерційна таємниця належить до різновидів конфіденційної інформації, що не є власністю держави. У частині 1 статті 36 Господарського Кодексу України поняття «комерційна таємниця» визначається як відомості, що не є державною таємницею, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю підприємства, розголошення яких може завдати шкоди інтересам цього підприємства. Таким чином, до комерційної інформації можна віднести досить широкий спектр питань у різноманітних сферах життєдіяльності суб'єктів правовідносин. Отже, комерційною таємницею можуть бути відомості організаційного, комерційного, технічного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які згідно з чинним законодавством не можуть бути віднесені до комерційної таємниці [4].

Відповідно до ч. 1 ст. 505 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України): «Комерційна таємниця - це інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, ужитих особою, яка законно контролює цю інформацію» [10].

Комерційною таємницею можуть бути відомості організаційного, комерційного, технічного, виробничого та іншого характеру. Відомості, які за рішенням керівництва можуть належати до комерційної таємниці підприємства, повинні мати такі ознаки: не містити державної таємниці; не завдавати шкоди інтересам суспільства; стосуватися виробничої діяльності підприємства; мати дійову або потенційну комерційну цінність і створювати переваги в конкурентній боротьбі.

Таким чином, комерційна інформація охоплює досить широке коло питань у різних сферах життєдіяльності суб'єкта права. Чинним законодавством України не визначено, які саме грифи обмеження доступу слід використовувати на матеріальних носіях інформації, що містить комерційну таємницю. Тому при виборі грифу слід пам'ятати, що він не повинен збігатися з грифом, який використовується у сфері захисту державних таємниць. Варто звернути увагу на те, що зазвичай на документах, що містять комерційну таємницю, проставляють гриф «Комерційна таємниця» («КТ») або «Конфіденційно» («Конф.») [4].

Дослідники пропонують різні шляхи охорони інформації на підприємстві від розголошення та неправомірного використання інформації з обмеженим доступом. Одним із шляхів є розроблення таких заходів:

1. Розробити внутрішній документ (положення, інструкція тощо) про комерційну таємницю та конфіденційну інформацію в компанії. Оскільки законодавство чітко не регулює це питання, такий документ буде внутрішньою нормативною підставою та основою для охорони секретної інформації. У ньому визначається перелік відомостей, доступ до яких обмежується, порядок зберігання, використання та поширення інформації, що становить комерційну таємницю (є конфіденційною), а також відповідальність працівників за її розголошення або неправомірне використання. Зазначений документ затверджується наказом керівника та доводиться до відома працівників під розписку [5].

Визначати перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю, доручають експертній комісії (далі ЕК) підприємства, до складу якої бажано залучати фахівців, що знаються на фінансових питаннях, кон'юнктурі ринку та інформації щодо діяльності фірм-конкурентів, досконало обізнані з виробничою діяльністю в цілому, її особливостями, технологічним циклом, проходженням усіх видів інформації (усної, документованої, такої як зразки, вузли, блоки, готова продукція), розуміються на укладанні договорів і контрактів [1, c. 40].

Оформляючи перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю, ЕК має керуватися такими критеріями:

- якщо підприємство володіє інформацією, яка належить до державної таємниці, її слід виокремити, оскільки цей вид інформації охороняється законодавством України;

- виокремлюється інформація, що становить комерційну таємницю, яку умовно можна об'єднати у дві групи: науково-технічна (технологічна) і службова (ділова) інформація.

Науково-технічну інформацію, яка потенційно може містити комерційну таємницю, становлять: ідеї, винаходи, відкриття, окремі формули; нові технологічні проєкти; нові методи організації праці та виробництва; програмне забезпечення; результати наукових досліджень; конструкторська документація, зокрема креслення, схеми, записи; описи технологічних випробувань; «ноу - хау»; відомості про способи модернізації певних технологій, процесів і обладнання; точний опис конструкційних характеристик виробів та оптимальних параметрів розроблюваних підприємством технологічних процесів, а саме: розміри, обсяги, конфігурація, відсотковий вміст компонентів, температура, тиск, час тощо; відомості про матеріали, з яких виготовлено окремі деталі, умови експериментів, обладнання та устаткування, на яких вони проводилися; відомості про нові або унікальні вимірювальні комплекси, прилади, верстати й устаткування, що використовуються на підприємстві; плани розвитку підприємства та його інвестицій [1, с. 40].

Службова інформація, яка потенційно може включати комерційну таємницю, містить:

- відомості про фінансову діяльність підприємства (за винятком державної та іншої звітності, яка згідно з чинним законодавством України не може становити таємниці);

- відомості про розмір прибутків, собівартість продукції, зокрема плани маркетингу, відомості про характер і обсяги торговельних операцій, рівень цін, наявність товарів;

- тактичні й стратегічні плани розвитку підприємства;

- аналітичні огляди конкурентоспроможності продукції, що виробляється на підприємстві;

- відомості про ефективність експорту й імпорту, запланований час виходу на ринок;

- плани рекламної діяльності;

- списки контрагентів, клієнтів, представників, посередників, конкурентів, відомості про їхній фінансовий стан та взаємовідносини (зв'язки) з ними;

- відомості про здійснювані комерційні операції та їх обсяги, про укладені контракти і їх умови [5].

2. Укласти з працівниками договори про нерозголошення інформації. Наприклад, NDA (угода про нерозголошення є юридичним договором, укладеним між двома або більше сторонами з метою нерозголошення (зберігання), взаємного обміну знаннями, матеріалами або іншою інформацією, доступ до якої обмежено третім особам, та (або) з метою зберігання (нерозголошення) конфіденційної інформації відносно третіх осіб). Оскільки Кодекс законів про працю України не встановлює обов'язок працівників зберігати робочу інформацію в секреті, варто укладати окремі договори про нерозголошення з кожним працівником. До того ж, щоб мати можливість притягнути працівників за неправомірне поводження з інформацією до дисциплінарної відповідальності, слід додати умову про нерозголошення до посадових інструкцій та довести їх до відома працівників під розписку.

3. Включити в господарські договори з контрагентами умови про конфіденційність. Якщо ви укладаєте договори про надання послуг чи будь -які інші господарські договори, варто узгодити з контрагентами питання конфіденційності. Ці питання можна визначити в окремому розділі господарського договору або укласти договір про нерозголошення.

4. Провести тренінг з працівниками. Власне визначення статусу комерційної таємниці та конфіденційності й підписання документів ще не гарантує, що працівники усвідомили свої обов'язки з інформаційної безпеки.

Адже достатньо часто працівники можуть підписати угоду, але так і не зрозуміти, про що можна говорити, а про що - ні. Тому варто провести тренінг- консультацію для працівників та пояснити, що саме вони підписують та про які «робочі питання» не варто говорити [5].

Таким чином, комерційна інформація охоплює досить широке коло питань у різних сферах життєдіяльності суб'єкта права. На законодавчому рівні потрібно встановити загальний порядок обмеження доступу до інформації - шляхом закріплення його в Законі України «Про охорону прав на комерційну таємницю».

Список використаних джерел:

[1] Загорецька, О. (2011). Особливості роботи з документами, що містять комерційну таємницю підприємства. Довідник кадровика, (9), 40-46.

[2] Конфіденційнаінформація.Вилученоіз:

https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9A%.

[3] Кравченко, О. (2017). Вдосконалення законодавства України щодо комерційної таємниці суб'єктів господарювання. Інформація і право, (2), 13-19.

[4]

[5] Особливості роботи з документами, що містять комерційну таємницю підприємства. Вилучено із: https://ips.ligazakon.net/document/DG110362.

[6] Охорона конфіденційної інформації та комерційної таємниці: як? що? навіщо?

Вилучено із:https://yur-gazeta.com/publications/practice/informaciyne-pravo-telekomunikaciyi/ohorona-konfidendynoyi-informaciyi-ta-komerdynoyi-taemnici-yak-shcho-navishcho.html.

[7] Про доступ до публічної інформації (Закон України). № 2939-VI (2011). Вилучено із: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17#Text.

[8] Про захист персональних даних (Закон України). № 2297-VI (2010). Вилучено із: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17#Text.

[9] Про інформацію (Закон України). № 2657-XII(1992). Вилучено із:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text.

[10] Свинарчук, В. М. (2019). Комерційна таємниця як вид інформації з обмеженим доступом: аналіз законодавчої практики. Інформація і право, (3), 50-54.

[11] Цивільний Кодекс України (Закон України). № 435-IV (2003). Вилучено із: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15.

Размещено на Allbest.ru