Міжнародні договори у соціально-трудовій сфері

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут права та підготовки фахівців для підрозділів Національної поліції

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ У СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІЙ СФЕРІ

Голобородько Лілія Віталіївна курсант ІІІ курсу Солдатенко Аліна Валеріївна курсант ІІІ курсу Томас Даніїл Сергійович курсант ІІІ курсу

Науковий керівник: Ділігул Аліна Сергіївна кандидат юридичних наук,

доцент кафедри цивільного права та процесу

Анотація

У даній науковій публікації розглянуто роль міжнародних договорів у формуванні трудового права. Автори докладно проаналізували як загальні, так і спеціальні акти, що регулюють міжнародне трудове право, зосереджуючись на проблемах, пов'язаних із визначенням їхньої правової сили та їхньої ролі в системі джерел трудового законодавства України. Особлива увага віддана аналізу проблем і перспектив імплементації нормативних стандартів регулювання праці, що встановлені Європейським Союзом, у національному трудовому законодавстві. Досліджено також питання спеціальної класифікації джерел трудового права в контексті України.

Ключові слова: трудове право України, джерела трудового права, міжнародні договори, нормативні акти Європейського Союзу, імплементація.

Постановка проблеми

Згідно зі статтею 9 Конституції України, міжнародні договори, на які Верховна Рада надала згоду щодо їх обов'язковості, стають невід'ємною складовою частиною внутрішнього законодавства України. Віденська конвенція про право міжнародних договорів, крім того, встановила пріоритет норм міжнародного права перед національним на міжнародному рівні. Якщо у міжнародному договорі або угоді, участь в яких бере Україна, містяться положення, відмінні від законодавства України з питань праці, застосовуються відповідні положення міжнародного договору або угоди (відповідно до статті 8-1 Кодексу законів про працю України). Отже, Конституція та Кодекс законів про працю України закріплюють принцип переваги міжнародного права перед національним законодавством.

Сучасна система міжнародного права стає все більш диференційованою, що призводить до появи спеціалізованих правових актів з вузькою спеціалізацією. Ця специфікація наднаціонального права призвела до укладення великої кількості міжнародних угод, які безпосередньо або опосередковано регулюють трудові та пов'язані з ними відносини. Зараз для України надзвичайно важливою стає уніфікація національної правової системи з правовою системою Європейського Союзу.

Все вищезазначене підкреслює актуальність дослідження ролі міжнародно-правового елемента у формуванні джерел трудового права. Оскільки Україна здобула свою незалежність недавно, поки що відсутні достатній досвід успішного впровадження та застосування міжнародних правових норм. Тому обрана тема має велике значення для написання окремої наукової роботи.

Виділення не вирішених раніше частин загальної теми дослідження

У рамках юридичної доктрини України, вивчення джерел трудового права є одним з найбільш детально досліджуваних аспектів. Значна увага приділяється аналізу міжнародних договорів та міжнародної судової практики як джерела формування трудового права України. Наприклад, О.Ю. Погребняк детально проаналізував роль актів Міжнародної організації праці у системі джерел трудового права [11], тоді як І.І. Яцкевич сконцентрувався на міжнародно-правовому регулюванні трудових гарантій [12]. Отже, огляд сучасного рівня наукових досліджень свідчить про глибоке вивчення як загальних аспектів міжнародних джерел трудового права, так і окремих специфічних аспектів обраної тематики.

Проте, дослідження спеціальної класифікації джерел трудового права міжнародного характеру залишається відносно недослідженим. Тому головна інновація цієї роботи полягає саме у спробі викласти цілісну, наскільки це можливо, класифікацію та поетапно розкрити правову природу міжнародних джерел трудового права, відзначаючи шлях від загального до спеціального.

Формування цілей статті

Ця стаття має на меті глибоке вивчення системи міжнародних джерел трудового права та їхнього впливу на регулювання національних та міжнародних трудових відносин. Для досягнення цієї мети ми сформулювали наступні завдання: перш за все, встановити загальні принципи та стандарти, за якими діють міжнародні правові норми у національному законодавстві; далі, описати загальні стандарти міжнародного права з прав людини у контексті джерел трудового права України; віддати увагу специфічним міжнародним угодам у сфері праці та їхньому застосуванню в українському трудовому праві; а також проаналізувати проблеми, що виникають при впровадженні нормативних актів з трудового права Європейського Союзу в українське правове поле.

Викладення основного матеріалу дослідження

Початкове питання, що нас надзвичайно цікавить, полягає в аналізі юридичної сили міжнародного права та його відношення до національного права. Ця проблема має велике практичне значення для сфери трудового права, оскільки більшість укладених Україною міжнародних угод у цій сфері мають спеціалізований, обмежений характер, що часто призводить до конфліктів між ними та загальними національними нормами.

Щодо міжнародних угод у сфері праці, важливо визначити причини їх виділення в окрему категорію. Це виділення пов'язане з кількома факторами:

1) Постійний розвиток ролі трудових прав людини у формуванні демократичного правового устрою та міжнародної спільноти

2) Юридичне закріплення принципу соціальної держави.

3) Підтвердження важливості гарантування кожній людині права на достойний життєвий рівень через використання її праці.

4) Об'єктивна потреба у гармонізації міжнародних і національних стандартів у сфері правового регулювання праці.

Система міжнародних стандартів у сфері трудового права передбачає їх поділ за кількома критеріями:

- Спочатку, стандарти класифікуються за сферою дії, яка може бути універсальною чи регіональною, охоплюючи європейські, азіатські, американські, африканські та стандарти СНД.

- Другий критерій класифікації визначається змістом стандартів, які можуть стосуватися праці та відпочинку, соціального забезпечення, у тому числі соціального страхування і т.д.

- Нарешті, стандарти поділяються за суб'єктами, тобто вони можуть встановлюватися щодо праці окремих груп суб'єктів, таких як діти, жінки, окремі категорії працівників, наприклад, моряки, шахтарі, працівники сільського господарства, торговельної сфери тощо.

Щодо чинних міжнародних договорів, їх можна умовно класифікувати за критерієм предмета регулювання та його зв'язку з трудовим правом України на загальні та спеціальні. Загальні міжнародні договори охоплюють широкий спектр суспільних відносин, з яких лише окремі можуть відноситися до трудових. Спеціальні міжнародні договори, з іншого боку, будують регулювання спеціальних трудових відносин або навіть внутрішньогалузевих інститутів трудового права, таких як питання оплати праці профспілок, масового звільнення працівників та інше.

Починаючи аналіз загальних міжнародних угод, важливо відзначити, що їхня основна цінність полягає в тому, що вони закріпили право кожної людини на працю. Загальна Декларація прав людини (яка визначає право на працю, вільний вибір професії, справедливі умови праці та захист від безробіття, а також право на рівну оплату за рівну працю та справедливу винагороду) [2], а також Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (який визнає право на працю як право кожної людини заробляти собі на життя працею, що вона вибирає або погоджується на неї, та закликає держави до забезпечення цього права) [3], можуть вважатися одними з перших міжнародних стандартів прав людини, що проголошують право на працю та на гідні умови праці.

Тільки після введення цієї широкої категорії в міжнародному трудовому праві з'явилися спеціальні акти, наприклад, Конвенція ООН про права дитини, яка, навпаки, захищала неповнолітніх осіб від незаконної експлуатації, а не гарантувала їм право на працю.

В Україні застосування цих стандартів зазвичай не спричиняє серйозних проблем, оскільки вони безпосередньо інкорпоровані у текст Конституції України. Під час формулювання Основного Закону нашої країни, зокрема, депутати відбувалися міжнародними нормами, тому при порівнянні права на працю за Загальною Декларацією прав людини чи Міжнародним пактом про економічні, соціальні та культурні права з Розділом II Конституції України можна встановити, що їх змістове наповнення не протирічить один одному.

Не слід недооцінювати важливість загальних джерел міжнародного права у регулюванні трудових відносин. Наприклад, коли Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, це дозволило нашій країні не лише включити ще одну наднаціональну угоду в національне законодавство, яка гарантує право на працю, але й приєднатися до юрисдикції Європейського суду з прав людини - одного з найавторитетніших міжнародних судових органів.

Міжнародні судові установи активно вивчаються та аналізуються, зокрема, Європейським судом з прав людини, який детально розглядає та тлумачить текст Конвенції та Додаткових Протоколів до неї. Він формулює цікаві та спеціальні положення щодо захисту від дискримінації, заборони експлуатації, визначення критерію безпечності умов праці та інше. Це дослідження дозволяє впроваджувати в українське правове середовище нові підходи до регулювання трудових правовідносин, що є нетиповими для нашої країни. Оскільки стаття 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» визнає рішення та практику цього органу джерелом права, можемо зазначити, що ці матеріали займають важливе місце в системі джерел трудового права [7].

Розмовляючи про джерела міжнародного трудового права, важливо врахувати Конвенції Міжнародної організації праці (МОП). Згідно зі своїм Статутом, МОП є спеціально утвореною міжнародною урядовою організацією, спрямованою на регулювання трудових відносин у країнах -учасницях з метою забезпечення рівності та справедливості. Ця організація приймає більшість міжнародних стандартів у сфері праці, які охоплюють широкий спектр питань і часто перевершують національне законодавство України [6].

Згідно зі своїм Статутом, одним із основних напрямків діяльності МОП є нормотворчість, тобто розробка міжнародних трудових стандартів. Конвенції та рекомендації, що приймаються МОП, стосуються різних аспектів праці і набувають статусу багатосторонніх міжнародних угод після ратифікації їх, як мінімум, двома державами-членами МОП, що накладає певні зобов'язання на всі держави, які їх ратифікували, а також на ті, що не ратифікували дані конвенції.

Для держави-учасниці МОП конвенція набирає юридичної обов'язковості лише після її ратифікації вищим органом державної влади (при цьому конвенції також містять правила про порядок їх денонсації). Після ратифікації конвенції держава зобов'язана прийняти законодавчі акти для впровадження її положень у життя і регулярно (зазвичай кожні 2-4 роки) звітувати перед МОП про заходи, які вона вжила для ефективного застосування ратифікованої конвенції. Україна нещодавно ратифікувала значну частину Конвенцій МОП, і для багатьох з них ще не сформувалася стабільна практика в застосуванні, хоча деякі з них були прийняті ще за часів СРСР. Ці міжнародні договори, прийняті ще за радянських часів, зараз діють і використовуються в національному законодавстві України як акти, які не суперечать національному законодавству, згідно до Законів України «Про міжнародні договори України» [10] та «Про правонаступництво України» [9].

При аналізі джерел трудового права України міжнародного походження важливо звернути увагу на проблему обмеженого застосування більшої частини таких угод у контексті загальної правової системи нашої країни, що викликає проблеми у співвідношенні. Ще одним важливим аспектом є дослідження процесу перейняття європейських стандартів у сфері трудового права. Згідно з угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, наша країна зобов'язана поступово адаптувати значну кількість директив ЄС, багато з яких стосуються регулювання працевлаштування. Інтеграція з Європейським Союзом в майбутньому може призвести до того, що Україна, спільно з країнами ЄС, буде активно впливати на формування правового поля у сфері міжнародних трудових відносин [10].

Під час адаптації національного законодавства України до міжнародних стандартів у сфері праці та трудового права Європейського Союзу, у процесі євроінтеграції, велике значення для діяльності державних органів і посадових осіб, які за нього відповідають, буде мати принцип, закріплений у Загальнодержавній програмі адаптації законодавства України, що полягає у врахуванні законодавчих актів Європейського Союзу та їхніх економічних, політичних, фінансових та соціальних наслідків для України перед прийняттям відповідних правових норм, адаптованих до вимог законодавства ЄС [13]. Проте, цей напрямок розвитку нашої держави може створити потенційну проблему, оскільки багато Директив Європейського Союзу мають взаємний зв'язок, і коли Україна приєднається до певних нормативних актів цього міждержавного утворення, їй може знадобитися використовувати інші нормативні акти у сфері праці, що не є складовою частиною національного законодавства.

Загалом, ми підтримуємо думку М. Трекової щодо того, що ефективна система національної імплементації міжнародних трудових стандартів є важливою умовою для впровадження таких стандартів у законодавство України. Якість цього механізму вимірюється рівнем реалізації імплементованих норм у практичній діяльності, яка виступає найбільш ефективною системою захисту прав і свобод людини. У той же час, відсутність практики застосування міжнародних трудових стандартів свідчить про низьку ефективність наявного механізму національної імплементації міжнародних норм [13].

Впровадження основних принципів у сфері трудових відносин як пріоритетний напрямок удосконалення національного трудового законодавства має значуще практичне значення. Кожна країна, яка прагне визнаватися світовим співтовариством як цивілізована, повинна привести своє національне трудове законодавство у відповідність до цих вимог. Україна, наприклад, потребує закріплення норми, що забороняє роботодавцям втручатися у діяльність професійних спілок та дискримінації свободи об'єднання у трудовій сфері. Також варто передбачити відкритий перелік прав працівників та закріпити положення, що тільки обов'язки працівника можуть мати вичерпний характер, разом із відповідними правами роботодавця [13].

Висновки та перспективи подальших досліджень

Значення міжнародного права у регулюванні трудових відносин стає важливим аспектом, особливо в контексті формування стандартів, які відповідають вимогам європейської інтеграції. Україна вже включила значну кількість загальних міжнародно-правових стандартів у своє національне законодавство, на яких ґрунтується певна практика застосування. Однак залишається невирішеним питання впровадження спеціалізованих міжнародних стандартів у сфері праці, які переймаються наднаціональним значенням. Це відкриває перспективи для подальших наукових досліджень щодо місця спеціальних джерел міжнародного права в національному законодавстві. Особливу увагу варто приділити аналізу застосування спеціалізованих міжнародних стандартів у сфері транснаціональних трудових відносин, аутсорсингу, аутстафінгу, соціального та пенсійного забезпечення, страхування працівників, нострифікації документів у сфері праці та інших суттєвих аспектів.

Список використаних джерел

1. Віденська конвенція про право міжнародних договорів: Конвенція Орг. Об'едн. Націй від 23.05.1969 р.: станом на 13 черв. 1986 р. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_118#Text (дата звернення: 18.03.2024).

2. Загальна декларація прав людини: Декларація Орг. Об'єдн. Націй від 10.12.1948 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text (дата звернення: 18.03.2024).

3. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права: Пакт Орг. Об'єдн. Націй від 16.12.1966 р.: станом на 19 жовт. 1973 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_042#Text (дата звернення: 18.03.2024).

4. Конвенція про права дитини: Конвенція Орг. Об'єдн. Націй від 20.11.1989р.: станом на 16 листоп. 2023 р. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text (дата звернення: 18.03.2024).

5. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: Конвенція Ради Європи від 04.11.1950 р.: станом на 1 серп. 2021 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text (дата звернення: 18.03.2024).

6. Конвенція Міжнародної організації праці N 131: Конвенція Міжнар. орг. пр. від 22.06.1970 р. № 131 : станом на 19 жовт. 2005 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_149#Text (дата звернення: 18.03.2024).

7. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23.02.2006 р. № 3477-IV: станом на 2 груд. 2012 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15#Text (дата звернення: 18.03.2024).

8. Про правонаступництво України: Закон України від 12.09.1991 р. № 1543-XN:станом на 5 жовт. 1991 р. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1543-12#Text (дата звернення: 18.03.2024).

9. Про міжнародні договори України: Закон України від 29.06.2004 р. № 1906-IV: станом на 15 берез. 2022 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1906-15#Text (дата звернення: 18.03.2024).

10. Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони: Закон України від 16.09.2014 р. № 1678-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1678-18#Text (дата звернення: 18.03.2024).

11. Погребняк О.Ю. Місце актів Міжнародної організації праці в системі джерел трудового права. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Юридичні науки». 2022. Вип. 3. Том 1. С. 116-119.

12. Яцкевич І.І. Поняття та особливості міжнародно-правового регулювання юридичних гарантій у сфері праці. Часопис Національного університету «Острозька академія». Серія «Право». 2021. № 2(10).

13. Грекова М.М. Визначення поняття та ознак міжнародних трудових стандартів. Право України. 2021. № 4. С. 50-53.

14. Юшко А.М., Швець Н.М. Міжнародні соціальні стандарти: навчальний посібник. Х., 2022. 121 с.

15. Середа О. Міжнародні стандарти з охорони праці: сучасний стан та перспективи адаптації законодавства України. Публічне право. 2022. № 2. С. 219-226.

Размещено на Allbest.ru