Кримінальні правопорушення на ґрунті ненависті: поняття та кримінологічна феноменологія

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Харківський національний університет внутрішніх справ

Кримінальні правопорушення на ґрунті ненависті: поняття та кримінологічна феноменологія

О.Е. Марченко

м. Харків

Анотація

Стаття присвячена дослідженню феномену кримінальних правопорушень на ґрунті ненависті. На підставі комплексного аналізу розуміння ненависті у психології та філософії, лінгвістиці запропоновано визначення цих кримінальних правопорушень як передбачених законом про кримінальну відповідальність агресивно -насильницьких проявів дискримінації, обумовлених гостро емоційним, негативним, афілійованим груповою приналежністю почуттям ворожості до представників певних соціальних груп, опозиційністю до них й нестерпністю співіснування з ними. У широкому значенні кримінальних правопорушень на ґрунті ненависті - персоніфіковані та/або афілійовані чи змішані (персоніфіковано - афілійованих) агресивні та/або аутоагресивні кримінальні практики дискримінації чи саморуйнації, детерміновані контрідентичністю, ресентиментом, страхом та/або комплексом вини. Вони мають складну феноменологічну, екзистенціальну природу, вмонтовані в механізм самодетермінації злочинності, а тому вимагають системної реакції з боку громад, держави та міжнародних організацій.

Ключові слова: ненависть, кримінальні правопорушення на ґрунті ненависті, злочинність, протидія злочинності, ресентимент, війна, перехідне правосуддя, феномен.

Annotation

Hate crimes: concepts and criminological phenomenology

O.El. Marchenko, Postgraduate Student (Kharkiv National University of Internal Affairs, Kharkiv, Ukraine)

The article is devoted to the study of the phenomenon of hate crimes. On the basis of a complex analysis of the understanding of hatred in psychology and philosophy, linguistics proposed the definition of these criminal offenses as aggressive-violent manifestations of discrimination provided for by the law on criminal liability, caused by a strongly emotional, negative, group affiliation - affiliated feeling of hostility towards representatives of certain social groups, opposition to them and unbearable coexistence with them. In the broadest sense, hate crimes are personified and/or affiliated or mixed (personified-affiliated) aggressive and/or self-aggressive criminal practices of discrimination or self-destruction, determined by contradiction, resentment, fear and/or guilt complex. They have a complex phenomenological, existential nature, are embedded in the mechanism of self-determination of crime, and therefore require a systemic response from communities, the state, and international organizations.

Key words: hate, hate crimes, crime, crime prevention, resentment, war, transitional justice, phenomenon.

Постановка проблеми

Загальна декларація прав людини у ст.1 проголошує: «Ві люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства Загальна декларація прав людини : Декларація Міжнародний документ ООН: Резолюція 217 A. Ст.2 декларації розширює це положення:

«Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища. Крім того, не повинно проводитися ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною, несамоврядованою або як-небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті».

На рівні європейської регіональної міжнародно-правової бази Ради Європи принцип рівноправності громадян зафіксований у ст.14 («Заборона дискримінації») Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (Європейської конвенції з прав людини) від 04.11.1950 р.: «Здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознаками статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин» Там само. Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини : Міжнародний документ Ради Європи. Конвенція від 04.11.1950 р.. Тож принцип недискримінації й рівності у правах людей слід віднести до одного з фундаментальних у сучасній правові архітектоніці цивілізованих народів світу. Повага до прав людини незалежно від її походження, національності, раси, кольору шкіри, мови, майнового чи стану, політичних або інших переконань, поглядів - без перебільшення варто віднести до сучасного етичного мінімуму цивілізованості.

Тому невипадково прийнято вважати, що злочинність на ґрунті ненависті являє собою найбільш небезпечні прояви нетерпимості та дискримінації Горбачова О.В. Злочини ненависті: аналіз поняття та проблеми виявлення. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2009. Вип. 45. С. 71.

* Тут і надалі категорія «злочин на ґрунті ненависті» використовується як синонімічна до категорії «кримінальне правопорушення на ґрунті ненависті» з огляду на міжнародно-правову базу та стандарти реагування на ці правопорушення, що англійською іменуються «hate crimes».. Зважаючи на це, боротьба із ксенофобією та дискримінацією визнана невід'ємною частиною комплексної концепції безпеки, яку прийнято в ОБСЄ. Так, на 11-й зустрічі Ради міністрів країн-членів ОБСЄ, що пройшла у м. Маастріхті у грудні 2003 р., міністри закордонних справ 55 держав-учасниць підтвердили своє зобов'язання заохочувати толерантність і боротися з дискримінацією, в тому числі з проявами агресивного націоналізму, расизму, шовінізму, антисемітизму та іншими проявами ксенофобії та нетерпимості. Рішення щодо толерантності та недискримінації спонукає всі держави -учасниці збирати та зберігати достовірно зібрану інформацію та статистичні дані про злочини * на ґрунті ненависті. На наступних конференціях у Берліні, Парижі, Брюсселі, Кордові, окрім взятих раніше зобов'язань, держави -учасниці також зобов'язались робити таку інформацію доступною громадськості¹.

Принагідно зауважимо, що кримінальні правопорушення на ґрунті ненависті неодноразово потрапляли до фокусу наукової уваги таких дослідників як А.Б. Блага, О.В. Горбачова, Є.Ю. Захаров, К.Б. Левченко, О.М. Литвинов, О. А. Мартиненко, Д.О. Назаренко, Ю.В. Орлов, В.І. Поклад, Н.О. Прібиткова та інші. Однак ситуація неспровоканої війни Росії проти України змушує по-новому подивитися на феномен цих злочинів.

Мета цієї статті - надати поняття та визначити зміст кримінальних правопорушень на ґрунті ненависті, надати кримінолого-феноменологічний їх опис і пояснення.

Виклад основного матеріалу

Рухаючись на напрямі спроб виявити, зафіксувати сутність кримінальних правопорушень на ґрунті ненависті, вже на перших етапах аналітичної роботи вже доводиться констатувати: ненависть - антропологічна константа. Вона присутня у людській природі й давала про себе знати протягом всього періоду розвитку людства. Повсякчас же в умовах війни (і у повоєнній перспективі, напевно) ненависть виявляє себе як фонова буденність, як притаманне травмованому суспільству, особистостям почуття до ворога, до того, від кого надходить загроза, хто спричиняє страждання. Дійсно, мораль навчає стриманості і навіть любові до ворогів. Проте, коли йде війна, стають зрозумілими слова М. Вебера у доповіді «Політика як покликання» (Politik als Beruf, 1919) про те, що виконати настанови Нагорної Проповіді можуть лише святі, лише мучеництвом буде збережена гідність непротивлення злу Рішення Ради міністрів ОБСЄ №4/03. Горбачова О.В. Злочини ненависті: аналіз поняття та проблеми виявлення. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2009. Вип. 45. С. 71. Вебер М. Покликання до політики // М. Вебер. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика / Пер. з німецької та коментарі О. Погорілого. Київ: Основи, 1998. С. 179.. Слідувати їхньому прикладу - це вибір і подвиг особистості, але неприпустимо вимагати святості й мучеництва від інших Мулярчук Є. Ненависть як моральне почуття за часів війни. Філософська думка. 2022. №3. С. 99..

Нормальна людина - людина, яка повністю ніколи не відповідає високим вимогам моралі. І це, за відкриттям З. Фройда Фройд З. Невпокій в культурі / Пер. з нім. Юрко Прохасько. Львів : Видавництво «Апріорі», 2021. 120 с., є одним з укорінених в самій людській природі агресивності щодо культури, моралі. Нездатність відповідати високим ідеалам зумовлює почуття вини й атаку на об'єкт її стимуляції. Так атакується культура. Тож чи не логічно припустити, що ненависть як така «зашита» у натурі homo sapiens? І з розвитком культури це почуття лише наростатиме? І чи не є постмодернівські вольності, толеративні екзальтації свідченням саме того, що спрацьовують самозахисні механізми культури, яка намагається «відкрити шлюзи», сублімувати деструктивну енергетику, знизити рівень вимогливості? Питання риторичні.

Втім, цілком конкретними є ненависть і наслідки її дії. При тому, що любов і ненависть, як фройдівські ерос й тонатос відсилають до архітипіки та міфології, виявляють себе повсякчас при зверненні до аналізу історії... Люди можуть ненавидіти (й ненавидять) буквально усе: свободу (що розлого довів Е. Фромм у своїй відомій праці «Втеча від свободи»), рабство чи інше узалежнення, окремих людей і спільноти, тварин, власне тіло, зовнішність, пору року, погоду тощо. І загалом неможливо уявити людину, вільну від емоції ненависті, роздратування, відповідної агресії, сублімованої чи ні, але агресії. Іншими словами: ненависть хоча не є явищем позитивним, але є цілком нормальним. У тому сенсі, що без накопичення та розрядки, реалізації енергетики ненависті не відбувається жодне суспільство. Певна річ, у розвинених культурах існує чимало маршрутів сублімації цієї енергії, перенаправлення її в інакше, соціально позитивне або ж принаймні прийнятне русло. Водночас існує й та частина ненависті, що геть (або переважно) не піддається сублімації у соціально прийнятних межах і формах. І саме цей сегмент, чи-то-пак вимір руху соціальної матерії репрезентує найбільш деструктивну, небезпечну проблему для існування суспільств - кримінальні правопорушення на ґрунті ненависті.

З цього випливає те, що, по-перше, ненависть, повторимо, є антропологічною константною. По-друге, кримінальні правопорушення, а так само будь-який інший соціально оцінений, визначений вид поведінки на ґрунті (мотивований, зумовлений) ненависті є соціальним конструктом, тобто не передзаданим наперед й однозначним феноменом, а соціально контекстуальним. Ненависть, втілена у поведінці, може коливатися між полюсами від «святості» (saint anger як соціально прийнятний або ж, принаймні, допустимий її вияв), до «чорноти» й абсолютної деструкції. До конструктивістської природи кримінальних правопорушень на ґрунті ненависті ми ще повернемось. Тут же зауважимо на тому, що для ясності справи, чіткості наукового розуміння на поглиблене дослідження заслуговує вихідна категорія «ненависть». Необхідно внести ясність у розуміння її змісту, видів аби надалі сформувати адекватне уявлення про кримінальні правопорушення на ґрунті ненависті як об'єкт кримінологічного аналізу.

Принагідно зауважимо, що концепція злочину на ґрунті ненависті з'явилася в США наприкінці 1970-х років. До кінця ХХ-го століття федеральний уряд і більшість штатів США прийняли закони, що передбачають додаткові покарання за злочини, вмотивовані упередженням (на відміну від багатьох ширших законів штату, федеральний закон дозволяв переслідувати злочини на ґрунті ненависті лише через колір шкіри, расу, релігію чи національне походження жертви). Дедалі частіше злочинну поведінку, мотивовану фанатизмом, почали розглядати як суттєво відмінну від інших і в деяких аспектах більш згубну, ніж інші види злочинів. Відображаючи політику проблеми, а також фактичну кількість злочинів, мотивованих упередженням, расові та релігійні меншини та жінки були визнані в багатьох статутах потенційними жертвами злочинів на ґрунті ненависті, тоді як інші групи, такі як люди похилого віку та діти, не визнавали цього.

В американській академічній та правовій традиції, в контексті дослідження кримінальних правопорушень на ґрунті ненависті, слово «ненависть» не означає люті, гніву чи загальної неприязні. Натомість «ненависть» означає упереджене ставлення до людей або груп із певними характеристиками, визначеними законом. У США, країні, яка традиційно є мультинаціональною, історично фронтирною, правовому урегулювання питань протидії злочинам на ґрунті ненависті приділяється багато увагу. Тож на федеральному рівні закони про злочини на ґрунті ненависті включають злочини, вчинені на основі уявної або фактичної раси, кольору шкіри, релігії, національного походження, сексуальної орієнтації, статі, гендерної ідентичності чи інвалідності жертви. Злочини на ґрунті ненависті мають ширший вплив, ніж більшість інших видів злочинів. Жертви злочинів на ґрунті ненависті включають не лише безпосередню ціль злочину, але й інших подібних. Злочини на ґрунті ненависті впливають на родини, громади, а часом і на всю націю Hate crime / Britannica. Learn About Hate Crimes / U.S. Department of Justice. 2023. July 21..

Певна річ, таке розуміння є операційним, придатним для вирішення конкретних аналітичних та правозастосовних задач. Однак з суто наукової точки зору воно видається неповним, обмеженим. Адже якщо під ненавистю не розуміти власне ненависті, а синонімізувати її з упередженням, дискримінацією тощо, то який сенс використовувати саме таке поняття. На наше переконання варто дотримуватись установки на семантичну чистоту категоріального апарату, яким послуговуют природи, мотивації відповідних вчинків, типів поведінки та, як наслідок, неефективності чи навіть шкідливості, небезпечності заходів, спрямованих на запобігання відповідним практикам.

У «Трактаті про людську природу» Г'юм (Hume, 1739-1740) розглядає у парі з любов'ю і вважає їх почуттями (passions), які поєднуються з різними емоціями (часто, але не обов'язково, це доброзичливість та гнів («benevolence and anger», T 2.2.6.6, SBN 368)). На відміну від «чистих емоцій в душі» («pure emotions in the soul», T 2.2.6.3, SBN 367), що зумовлені лише задоволенням або болем (pain) і зникають разом із цими відчуттями, любов і ненависть супроводжуються бажанням (attended with desire) і спонукають до дії. Г'юм пише: «любов і ненависть не завершуються у самих собі, не обмежуються емоцією, ними викликаною, а ведуть свідомість до чогось іще» («love and hatred are not compleated within themselves, nor rest in that emotion, which they produce, but carry the mind to something farther», T 2.2.6.3, SBN 367). Зокрема, у стані ненависті людина бажає страждання іншому або відчуває відразу до його щастя («hatred produces a desire of the misery and an aversion to the happiness of the person hated», T 2.2.6.3, SBN 367)¹.

Зауважимо також, що Г'юм убачає у таких складних і глибоких почуттях, як любов і ненависть, феноменологічний факт зв'язку з іншою особою, пізнання її самості (self) «внаслідок тривалих зв'язків між інтенціями та відповідними почуттями» («through continuous connections between intentions and corresponding feelings») Мулярчук Є. Ненависть як моральне почуття за часів війни. Філософська думка. 2022. № 3. С. 99-100 Falceto C. Love and Hatred in Hum(e)an Nature. Women in Philosophy Annual Journal of Papers. 2019. №10; Мулярчук Є. Ненависть як моральне почуття за часів війни. Філософська думка. 2022. №3. С. 101. Зафіксуймо: ненависть проявляється у співвідношенні, здебільшого (але не виключно) як результуюча здатності до емпатії у її негативному відображенні. До цієї ідеї ми ще повернемось, адже вона важлива для розуміння того, чи є ненависть діалогічним, а чи монологічним феноменом. І чи здатен опонент впливати на заряд ненависті, послаблюючи його, запобігаючи проявам деструктивних акцій щодо себе.

Наразі ж звернімо увагу на те, що в сучасних англомовних словниках термін «hate» (відповідник вітчизняному «ненависть») визначається як «feel intense dislike for; to dislike someone or something very much» Hate / Oxford Language Dictionary. або: «ненавидіти означає відчувати сильну неприязнь, нелюбов до чогось; дуже сильно не любити когось або щось». Поруч з цим в інших джерелах фігурує таке розуміння: «Extreme dislike or disgust; intense hostility and aversion usually deriving from fear, anger, or sense of injury» Hate / Merriam-Webster Dictionary або «крайня неприязнь чи відраза; інтенсивна ворожість і антипатія, які зазвичай виникають через страх, гнів або відчуття образи».

Змістовно схожим чином термін «ненависть» визначається й у вітчизняних тлумачних словниках: «Почуття великої неприхильності, ворожості до кого-, чого-небудь» Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І.К. Білодіда. К.: Наукова думка, 1970-1980. Т. 5. С. 341; Жайворонок В.В. Знаки української етнокультури: Словник- довідник. К.: Довіра, 2006. С. 393.; «Почуття ворожості, сильної злості до кого-, чого-небудь» Ненависть / Горох : тлумачний словник онлайн.. Отже, ненависть - це, перш за все, почуття.

Водночас у сучасні психологічній літературі спостерігається деяка плутанина таксономічного штибу. Немає, наразі, єдності у тому, чи відносити ненависть до почуття, а чи до емоції. Так, наприклад, в одному з психологічних довідкових джерел зазначається, що ненависть - це одна з найскладніших емоцій, яка може виникати від особистих образ, негативних досвідів або нераціональних уявлень про інших людей. За персоналістським або чисто психологічним підходом, ненависть розглядається як особистісна реакція на зовнішні подразники. Вона може бути пов'язана зі страхом, образами, які ми створюємо про інших людей або незадоволенням своїм життям. Важливим аспектом цього підходу є розбирання причин і наслідків ненависті, а також розвиток навичок саморефлексії та емоційного інтелекту для керування цією емоцією.

Соціальний підхід розглядає ненависть як результат соціального впливу та взаємодії. Він досліджує, як оточення, включаючи культурні, соціальні та економічні чинники, можуть впливати на формування ненависті. Цей підхід наголошує на важливості розуміння соціального контексту, в якому існує ненависть, а також на розвитку соціальних навичок та емпатії, які допоможуть зменшити конфлікти та ворожість у взаєминах між людьми Ненависть // Психологічна енциклопедія ; Український психологічний ХАБ. Там само..

В інших дослідженнях, які видаються нам більш обґрунтованими, адже методологічно поєднують в собі і феноменологічну, і біхевіористську, і інстинктивістську оптику аналізу, зауважується, що ненависть, все ж є почуттям, але надскладної природи. На феноменологічному рівні воно компонує в собі низку емоцій, таких як гнів, помста, депресія, «інтенсивна ворожість і відраза». На відміну від гніву, проте подібно до ревнощів, ненависть уключає відчуття некомпетентності, слабкості і дискомфорту. Ненависть розглядається також як готовність випробовувати всі ці емоції. всі згадані вище емоції подібні за своїм предметом і невіддільні від його сприйняття і розуміння. Іноді ненависть розуміють як сукупність різнорідних явищ, що включають не тільки емоції і тенденцію до ворожої дії, але і світогляд Sternberg R.J. A duplex theory of hate: Development and application to terrorism, massacres, and genocide. Review of General Psychology. 2003. №7. P. 299-328; Кучманич І.М., Селіванова С.В. Почуття ненависті як об'єкт психологічного аналізу. Збірник наукових праць Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського. Психологічні науки. 2013. №2. С. 184..

Не позбавленим наукового інтересу видається й підхід К. Дозьє, яка обґрунтовувала, що ненависть еволюціонує від стародавнього інстинкту виживання. Вона включає у себе інтенсивну відразу, гнів і стереотипи. У цьому сенсі ненависть в агресивній формі - це неприязнь, що відображає крайню форму страху. Проте при переживанні ненависті реакцією індивіда є боротися, а не бігти, втікати, як зазвичай буває при переживанні страху. Дослідниця зауважує, що ненависть - це свого роду гіпертрофований гнів, страх; переживання, яке у колишні часи допомагало людству запобігати небезпечним ситуаціям. Утім сьогодні є дещо застарілим для громадського порядку. Таким чином, ненависть - це розлад, який порушує соціальне функціонування у сучасному світі 1. Відтак ненависть є антропологічною константою, що дисонує з вимогами культури та цивілізації. Останні повсякчас накладають обмеження й високі вимоги щодо вгамування первинних гонів. Саме тому, гадаємо, і з'явилось почуття терпимості (толерантності), коли емоції несприйняття лишаються, але їх можливо вгамувати і не давати їм волю, не проявляти їх. Це і є терпимість, від слова терпіння, тобто вимушеного (на противагу любові) підкорення порядку.

Таким чином, правим є О. Кернберг, коли говорить, що ненависть не є патологією (хіба може бути антропологічно постійна величина патологією?). Але не завжди. Коли вона з'являється як відповідь на реальні й об'єктивні небезпеки, то це - нормальна форма гніву, спрямована на ліквідацію загрозливого об'єкта. Крім того, почуття ненависті часто буває змінене і посилене іншими, більшою мірою несвідомими, емоціями, такими як жага помсти. Таким чином, ненависть являє собою складний агресивний афект, що є хронічним і стабільним, на відміну від люті чи гніву. Його основною метою є знищення об'єкту ненависті Dozier K. Breathing the Fire: Fighting to Survive, and Get Back to the Fight / Revised and Updated Edition. Mount Joy: Fox Chapel Publishing, 2011. 288 p.; Кучманич І. М., Селіванова С. В. Почуття ненависті як об'єкт психологічного аналізу. Збірник наукових праць Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського. Психологічні науки. 2013. №2. С. 182. Кучманич І.М., Селіванова С.В. Почуття ненависті як об'єкт психологічного аналізу. Збірник наукових праць Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського. Психологічні науки. 2013. №2. С. 182-183. Staub E. The origins and evolution of hate, with notes on prevention. The psychology of hate. 2005. P. 54..

Ненависть уключає у себе як емоції, так і пізнання. Емоції, пов'язані з ненавистю, включають неприязнь, гнів, страх і ворожнечу. Пізнання може включати у себе девальвацію і сприйняття загрози. За припущеннями Е. Стауба, існує кілька коренів ненависті, які можуть сприяти її розвитку3. Однією з важливих умов розвитку афілійованої ненависті є розмежування між власною групою та іншими групами. Розмежовувати ці групи можна декількома способами: на підставі політичних поглядів, етнічного походження, національності чи соціального класу. Різниця між власною групою й іншими групами часто призводить до того, що члени інших груп розглядаються у негативному контексті. Вони можуть, навіть, розглядатися як загроза для своєї групи чи можуть бути девальвовані на основі їхньої «відмінності». Таку девальвацію можна побачити в антагонізмі між молоддю, яка групується у банди у містах. Члени своєї групи цінують себе і свої атрибути набагато вище, ніж атрибути суперника. Суперники часто сприймаються як ледачі, дурні, брехливі або ще якось. Девальвація сама по собі не є головною причиною, проте на її основі може розвинутися ненависть: вона може слугувати основою для експлуатації та переслідування поза групою Staub E. The origins and evolution of hate, with notes on prevention. The psychology of hate. 2005. P. 54. Кучманич І.М., Селіванова С.В. Почуття ненависті як об'єкт психологічного аналізу. Збірник наукових праць Миколаївського національного університету імені В.О..

Як наслідок І.М. Куманич та С.В. Селіванова пропонують деякі значущі і для кримінологічного дослідження критерії ненависті, які характеризують його як почуття, емоцію і дещо розкривають його феноменологію, а саме:

1) почуття ненависті - спотворена та гіпертрофована потреба індивіда у безпеці;

2) почуття ненависті завжди супроводжується відчуженістю;

3) ненависть, як правило, має узагальнений об'єкт, тому є соціально значущим почуттям;

4) ключовим наміром і дією особи, що ненавидить, є знищення об'єкта ненависті чи нанесення йому максимальних збитків;

5) схильність особистості переживати ненависть та вчиняти певні руйнівні дії пов'язана насамперед із рисою особистості - ненависництвом; 6) поява та прояв ненависті як деструктивного почуття завжди пов'язані з взаємодією людей;

7) ненависть пов'язана з відсутністю моральності, людяності у стосунках. Сутність переживання окресленого почуття криється у відмові у праві на існування тих, хто будь-чим не влаштовує особистість, яка ненавидитьСухомлинського. Психологічні науки. 2013. №2. С. 184. Кучманич І.М., Селіванова С.В. Почуття ненависті як об'єкт психологічного аналізу. Збірник наукових праць Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського. Психологічні науки. 2013. №2. С. 185. Мулярчук Є. Ненависть як моральне почуття за часів війни. Філософська думка. 2022. №3. С. 99..

Узагальнивши викладені та низку інших позицій щодо розуміння ненависті, які наразі побутують у психології, філософії, вважаємо, що не помилимось, якщо визначимо ненависть як гостро емоційне, негативно забарвлене почуття до будь-якого онтологічного (матеріально визначеного) чи метафізичного (мислимого, позірного), дійсного чи уявного об'єкта, для якого (почуття) характерна нестерпність співіснування та прагнення до заподіяння шкоди відповідному об'єкту. Підкреслимо декілька методологічно значущих обставин.

По-перше, ненависть пов'язується з нестерпністю співіснування. Логіко-семантичний аналіз досліджуваної категорії відсилає до дієслова «ненавидіти», що буквально визначає неможливість мати в полі зору відповідний об'єкт. Певна річ «поле зору» - це умовність, яка в жодному разі не означає безпосереднє сприйняття, власне бачення в конкретний момент часу деякого об'єкту. Людська психіка влаштована набагато більш складно, аби реагувати виключно на те, що безпосередньо, у даний момент часу і місці спостерігається, сприймається органами чуття. Пам'ять, уява, підсвідоме формують метакомплекси суб'єктивного всесвіту, в якому і розгортаються картини буття, існування, почуттів, любові й ненависті.

До певної міри правий в цьому контексті Є. Мулярчук, який зауважує, що саме слово «ненависть» вказує на заперечення буття іншої людини або істоти. Ми ненавидимо, отже, воліємо не бачити когось поряд із собою, віддалити, екстермінувати його з нашого світу, або відмежуватися самим. Причиною цього несприйняття і бажання небуття іншого є та чи та його об'єктивна властивість, яку ми розуміємо як загрозу для власного фізичного існування або збереження ідентичності й ціннісного порядку власного буття. В її феноменологічній даності ненависть -- це змістовне інтенційне переживання, об'єкт якого має неґативну цінність, а тому сприймається як такий, що не повинен існувати в спільному з суб'єктом життєвому просторі 1. Отже, ненависть є проявом і породженням нестерпності співіснування.

По-друге, з цієї ж причини ненависть є феноменом монологічним. Дійсний діалог може бути тільки на екзистенційному рівні, себто при емпатії до іншого суб'єкту. Ключовими тут є два моменти:

1) в діалозі має бути принципово інший;

2) цей інший неодмінно має бути суб'єктом, тобто володіти особистісними характеристиками, свідомістю, волею, зрештою антропністю.

Як перше, так і друге не є обов'язковими критеріями для опроявлення ненависті. Ба більше: оскільки фіксується нестерпність співіснування із суб'єктом, про жодну емпатії, про співпереживання, поділ почуттів, сприйняття їх як власних, проєкція на свою особистість, є неможливим. Відтак ми констатуємо, що ненависть - феномен не діалогічний, а монологічний. Між тим хто ненавидить і тим, кого ненавидять діалог рішуче неможливий. За загальним правилом (звісна річ, не без виключень. Прощення й проходження визначеного шляху духовного розвитку звільняють як від ненависті, так і від монологічності).

Крім того, ненависть не є суб'єктною за визначенням, тобто абсолютно й жорстко пов'язаною з іншим суб'єктом, спрямованим на нею. Ненависть може бути спрямована і на об'єкт, мислимий образ, соціальний конструкт, скажімо, на державу. Надалі вона екстраполюється на все, що з нею пов'язано: символіку, громадян, продукцію (транспортні засоби конкретних марок тощо), мову і т.д.

Окрім того, ненависть в окремих випадках може бути аутоагресивною, тобто спрямованого на самого носія ненависті. Прояви пекучого почуття вини (приводи і причини принципово не важливі) є предикатним станом до ненависті щодо самого себе. Але це радше виняток, аніж правило. Люди воліють ненавидіти інших, аніж самих себе.

Таким чином, в залежності від об'єкту спрямування ненависті, об'єкту її ув'язування, можливо виділити три її умовні види:

1) персоніфікована ненависть, заточена на конкретну особистість (так звана особистісна неприязнь вищої міри);

2) афілійована ненависть. Як правило, йдеться про афіліацію з певною групою; ненависть до особи за ознакою її групової ідентичності, приналежності, що може визначатися як символічно, об'єктивно, так і бути цілком уявною, удаваною.

3) гібридна ненависть, у якій сполучається особистісна неприязнь із факторами групової приналежності конкретної особи (наприклад, за етнічною ознакою).

Виходячи з такого, комплексного розуміння ненависті, має виводитись і поняття про кримінальні правопорушення на її ґрунті. Як правило, у кримінально-правовій, кримінологічній доктрині визначення останніх пов'язується виключно з афілійованою ненависті. І хоча цей підхід є неповним, однак до певною міри зрозумілим. Справа в тому, що з функціональної точки зору кримінальні правопорушення на ґрунті ненависті (афілійовані з груповою ідентичністю) мають кумулятивну властивість, проникаючи вглиб соціальної матерії, порушуючи її емоційні компоненти, зв'язність, довіру та консолідацію. Це відбувається як на діяльнісному, так і на символічному рівнях.

Злочини на ґрунті ненависті впливають на жертв на набагато глибшому та емоційному рівні, і вплив є ширшим, породжуючи страх і хвилювання в суспільстві серед тих, хто поділяє характеристики жертви. За законодавством США існує багато типів основних злочинів, які в поєднанні з упередженим наміром можна вважати злочинами на ґрунті ненависті, включаючи фізичні напади, словесні погрози, пограбування та крадіжки зі зломом, а також пошкодження майна, наприклад шляхом нанесення графіті. Тобто ненависть виражається в тому числі у символічних діях. Закон Нью - Йорка, наприклад, конкретно передбачає, що будь-кого, хто розміщує свастику або «петлю» - обидва історичні вираження ненависті - з наміром турбувати, дратувати, погрожувати або насторожити, також можна звинуватити у агресивних діях при обтяжуючих обставинах ненависті 1.

Отже, у правовій системі США злочин на ґрунті ненависті - це традиційний злочин, як-от вбивство, підпал або вандалізм із додатковим елементом упередженості. З метою збору статистичних даних ФБР визначило злочин на ґрунті ненависті як «злочин проти особи або власності, мотивований повністю або частково упередженням правопорушника щодо раси, релігії, інвалідності, сексуальної орієнтації, етнічного походження, статі чи гендерної ідентичність» What is hate crime? / New York Office for the Prevention of Hate Crimes What we investigate : Hate crimes / Federal Bureau of Investigations.

. Як можна бачити, це визначення є обмеженим, не передбачає упередженості за іншими ознаками, скажімо за політичними переконаннями. І це відрізняє американський підхід від європейського.

Окрім родового правового поняття «злочин на ґрунті ненависті» законодавство США, як, власне, інших країн англосаксонської правової сім'ї, для яких характерним є деталізованих казуальний підхід, існує низка законів про кримінальну відповідальність за окремі види зі злочинів досліджуваної категорії. До прикладу, відповідно до Закону Метью Шепарда (Matthew Shepard) та Джеймса Бірда молодшого (James Byrd Jr.) про запобігання злочинам на ґрунті ненависті 2009 року (федеральний кримінальний закон) було криміналізовано умисне заподіяння тілесних ушкоджень (або спробу зробити це) за допомогою вогню, вогнепальної чи іншої небезпечної зброї, коли:

1) злочин було вчинено через фактичну або передбачувану расу, колір шкіри, релігію, національне походження будь -якої особи або

2) злочин було вчинено через фактичну або передбачувану релігію, національне походження, стать, сексуальну орієнтацію, гендерну ідентичність , або інвалідності будь-якої особи, і злочин вплинув на міждержавну чи зовнішню торгівлю або стався в межах федеральної спеціальної морської та територіальної юрисдикції 1.

При цьому дуже влучними є й ремарки Президента США Барака Обами щодо згаданого Закону про запобігання злочинам на ґрунті ненависті: «...Ми маємо протистояти злочинам, які мають на меті не лише зламати кістки, а й зламати дух, не лише завдати шкоди, але й навіяти страх. Ми розумієте, що права, надані кожному громадянину, нічого не означають, якщо ми не захищаємо ці права - як від несправедливих законів, так і від насильницьких дій. Загалом, це стосується не лише наших законів; це про те, ким ми є як люди. Це стосується того, чи цінуємо ми один одного, чи ми приймаємо наші розбіжності, а не дозволяємо їм стати джерелом ворожнечі. Будь-кому з нас важко уявити склад думок людини, яка б викрала молодого чоловіка й вбила його, після чого прив'язала до паркану й залишила мертвим. Будь-кому з нас важко уявити спотворений менталітет тих, хто запропонував би сусіду підвезти додому, напав на нього, прикував до кузова вантажівки та тягнув за милі, поки він нарешті не помер. Але ми відчуваємо, звідки починається така жорстокість: у той момент, коли ми не можемо побачити в іншій нашу звичайну людяність - у той самий момент, коли ми не можемо розпізнати в людині ті самі страхи й надії, ті самі пристрасті й недосконалості, ті самі мрії, що маємо й усі ми. Століттями ми намагалися жити відповідно до нашого основоположного ідеалу - нації, де всі вільні та рівні й мають змогу шукати власну версію щастя. І на кожному кроці ми досягали прогресу не лише шляхом зміни законів, але й завдяки зміні сердець, завдяки нашій готовності стати на місце іншого, завдяки нашій здатності любити та приймати іншого навіть перед обличчям гніву та фанатизму» The Matthew Shepard And James Byrd, Jr., Hate Crimes Prevention Act Of 2009 / Civil Rights Division U.S. Department of Justice. Remarks by the President at Reception Commemorating the Enactment of the Matthew Shepard and James Byrd, Jr. Hate Crimes Prevention Act / The White House. President Barack Obama. (курсив наш - О.М.).

Вважаємо ці ремарки, не науковця, але політика, вартими, тим не менш, на увагу. Адже в них дуже тонко підмічено та підсвічено смисл та окремі контури детермінації злочинів на ґрунті ненависті - розрив соціальної дистанції, знелюднення, дегуманізація, ресентимент, відмова у визнанні рівності, у визнанні гідності. Перелічені фактори, феномени мають бути і будуть піддані відносно самостійному аналізу. Наразі ж важливо підкреслити, що так зване «упереджене ставлення» (bias) відображає лише зовнішній, комунікативний аспект відношення людини до представника іншої соціальної групи. Глибинною ж є саме ненависть. Тому ми не погоджуємось із тією точкою зору, що злочини на ґрунті ненависті називаються такими вельми умовно, адже не ненависть у сенсі емоції, а упередження лежить у їх основі та визначають їх сенс.

Так, наприклад, аналітики ОБСЄ зазначають, що злочин на ґрунті ненависті не обов'язково означає, що особа, яка вчиняє такий злочин, відчуває ненависть до жертви. Упередження означає наявність у людини викривлених уявлень про якусь особу або групу осіб. Такі упереджені уявлення особи, яка вчиняє злочин, знаходять відображення у виборі жертви або інакшим чином проявляються під час нападу. Від злочинів на ґрунті ненависті можуть потерпати особи, яких зловмисники пов'язують з групами, проти яких щось мають, - наприклад, активісти-правозахисники. Оскільки злочини на ґрунті ненависті мають місце через те, як сприймаються особа, особи або майно, котрі стають мішенями злочинів, той, хто вчиняє такий злочин, може взагалі не мати власних почуттів щодо конкретної фактичної жертви (курсив наш - О.М.).

Принагідно також зауважимо, що згідно підходу, використовуваному ОБСЄ, злочини на ґрунті ненависті є злочинами, в основі яких лежать упередження. Такі злочини трапляються скрізь; жодне суспільство не застраховане від наслідків забобонів і нетерпимості. Злочини на ґрунті ненависті посилають сигнал неприйняття цілим громадам і несуть у собі зерно потенційних конфліктів, оскільки вони можуть зрости як кількісно, так і з огляду на рівень насильства. Злочинами на ґрунті ненависті, таким чином, вважають ті злочини, причиною яких стала нетерпимість щодо певних груп у суспільстві Розуміння поняття «злочини на ґрунті ненависті» : посібник для України / Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів і прав людини (ODIHR), 2015. С. 7 Там само. С. 6-7..

У такому ж руслі пропонує розуміти сутність і значення злочинів на ґрунті ненависті ОВ. Горбачова. При тому вона зазначає, що у широкому значенні (курсив наш - О.М.) «злочини ненависті» (англ. hate crimes) - це злочини, в яких жертва, об'єкт чи ціль злочину були обрані за ознакою їх реальної чи уявної належності до певної групи, зв'язку з нею (група може бути заснована на будь-яких соціально-релевантних ознаках чи характеристиках, що властиві її членам: раса, національність, релігія, мова, сексуальна орієнтація, фізична чи розумова неповноцінність, стать, інше розрізнення). У свою чергу, злочини цієї групи виявляються у найрізноманітнішому спектрі дій: від вербальних закликів, спрямованих на розпалювання ворожнечі та ненависті, приниження честі та гідності, до насильницьких дій, включаючи пошкодження майна та вбивство. Таким чином, злочини даної групи можуть докорінно різнитись елементами: суб'єктом та об'єктом посягань, проявом злочинних дій та їх наслідками, способами та засобами вчинення протиправних дій, структурою в цілому, але об'єднуються у групу «злочини ненависті» саме завдяки мотиву - ненависті, неприязні, нетерпимості до людей як реальних чи уявних членів відповідної групи. Це дозволяє розглядати дані злочини як окремі прояви більш загального - ксенофобії.

У викладеному баченні, зафіксованому як у спеціалізованому посібнику для України, розробленому Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів і прав людини, так і численних доктринальних джерелах, пропонується, як видається, змішане та до певної міри неадекватне розуміння цієї категорії кримінальних правопорушень. Упередження зводиться до «наявності у людини викривлених уявлень про якусь особу або групу осіб». Зауважимо, що викривлені уявлення ще ні про що не кажуть. Через викривлені, такі, які не відповідають дійсності, уявлення можна так само відчувати й симпатію, любов. Тобто саме по собі викривлення є індиферентним щодо механізму формування та реалізації у злочині почуття ненависті. А от вже пов'язування цієї категорії злочинів із нетерпимістю є, на нашу думку, вже ближчим до дійсного їх суб'єктивного, психологічного змісту. кримінальний правопорушення агресивний емоційний ненависть

Ненависть це особливе, емоційно забарвлене опозиціонування, співвіднесення себе з представником іншої групи чи просто іншим, співіснування із яким на визначених умовах, що зберігаються на момент ненависті, є суб'єктивно неприйнятним. Конкретні умови, фактори неприйнятності цілком можуть (переважно так і стається) перебувати поза межами свідомого, раціонального, сягати рівня фобій безсвідомого походження. Важливо зафіксувати: ворожість є констелятивною страху. Констелятивність означає відсутність прямого зв'язку, опосередкована співвідносність. Й опосередкованість ця визначається як ресентиментом, перенесенням, генералізацією агресії із фальсифікованими причинами (скажімо ненависть росіян щодо українців на підставі фальсифікованих причин, колективних травм і ресентименту), так і більш релевантними обставинами із чіткішими контурами раціональності (помста).

Так чи інакше, але абсолютно неприпустимим є ототожнення ненависті та упередження. Ненависть - це почуття, в якому комбінуються складні емоції, упередження - їх прояв. При тому дуже важливо зафіксувати: ненависть може бути як первинною щодо об'єкту, так й узалежненою від нього. Відтак ненависть за своєю етіологією є амбівалентною. У цьому аспекті цілком правим був Кєйлін, який визначав ненависть як інтенсивну й ірраціональну емоцію, розлад сприйняття, тому що вона вводить в оману думки і потребує об'єктів, до яких можна прикріпитись. Ненависть можлива, тільки якщо є хтось чи щось, що можна ненавидіти. Проте можна стверджувати, що ненависть не завжди ірраціональна. Якщо ворог прагне знищити вас, ваших близьких чи вашу країну, ненависть може бути адаптивною і раціональною відповіддю, яка допомагає вижити. Таким чином, учений підкреслював двоїсту сутність окресленого почуття: з одного боку, ірраціональність, а з іншого - раціональність та необхідність переживання ненависті Горбачова О. В. Злочини ненависті: аналіз поняття та проблеми виявлення. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2009. Вип. 45. С. 69. Кучманич І. М., Селіванова С. В. Почуття ненависті як об'єкт психологічного аналізу. Збірник.

С.С. Ковальов пропонує доволі цікавий підхід бінарного бачення змісту досліджуваної нами категорії. Так у вузькому розумінні кримінальні правопорушення на ґрунті ненависті він пропонує розуміти як суспільно небезпечні, кримінально протиправні прояви дискримінації, що виражають нетерпимість, упереджене ставлення до інших людей за ознаками національності, раси, релігійних, політичних поглядів, гендерної приналежності, сексуальної орієнтації чи будь-яких інших рис (індикаторі) індивідуальної або групової ідентичності. У широкому ж - як культурно- психологічний та соціально-правовий феномен, який полягає в екзистенціях ресентиментарної, агресивної несвободи, сублімованої в агресивно - насильницьких, дискурсивно специфічних соціальних практиках негативного домінуваннянаукових праць Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського. Психологічні науки. 2013. №2. С. 182. Ковальов С. С. Кримінальні правопорушення на ґрунті ненависті як об'єкт кримінологічного аналізу. Вісник Кримінологічної асоціації України. 2022. №2 (27). С. 179..

Визнаючи висловлене бачення цікавим, в цілому науково обґрунтованим, все ж додамо, що лишається відкритою можливість для його подальшого удосконалення. І ця можливість пов'язується нами зі зміщенням фокусу уваги на виділені нами види ненависті та їх врахування при визначенні відповідного сегменту кримінальної активності.

Отже, у вузькому значенні кримінальні правопорушення на ґрунті ненависті пропонуємо розуміти як передбачені законом про кримінальну відповідальність агресивно-насильницькі прояви дискримінації, обумовлені гостро емоційним, негативним, афілійованим груповою приналежністю почуттям ворожості до представників певних соціальних груп, опозиційністю до них й нестерпністю співіснування з ними. Як можна помітити, така кримінологічна дефініція повністю відповідає кримінальним проявам афілійованої ненависті. Водночас, вона не охоплює інші її прояви. З урахуванням же останніх можна запропонувати широке значення кримінальних правопорушень на ґрунті ненависті як персоніфікованих та/або афілійованих чи змінашних (персоніфіковано-афілійованих) агресивних та/або аутоагресивних кримінальних практик дискримінації чи саморуйнації, детермінованих контрідентичністю, ресентиментом, страхом та/або комплексом вини.

Щодо нормативно визначеної системи кримінальних правопорушень на ґрунті ненависті, то в науковій літературі домінуючим є уявлення, що кримінально-правова охорона рівноправності громадян забезпечується у ст. 161 КК України (Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками), ст.300 КК України (Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію), стаття 442 КК України (Геноцид) та кваліфікуючими ознаками, що містяться у ч.2 ст. 110 КК України (Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі), п.14, ч.2 ст.115 КК України (Умисне вбивство з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості), ч.2 ст.121 КК України (Умисне тяжке тілесне ушкодження з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості), ч.2 ст. 122 КК України (Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості), ч.2 ст.126 КК України (Побої і мордування, вчинені з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості), ч.2 ст.227 КК України (Катування, вчинене з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості), ч.2 ст.129 КК України (Погроза вбивством, вчинена з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості).

С.С. Ковальов пропонує більш складну і, на нашу думку, значно більш повну та адекватну структуру цих кримінальних правопорушень, виділивши в ній три групи відповідних діянь:

I. Традиційні кримінальні правопорушення на ґрунті ненависті: чимало кримінальних правопорушень, передбачених ст. 296 КК України, особлива зухвалість яких спирається на прагнення домінування: (знущання, приниження) над іншою особою через приналежність останньої до певної соціальної групи, через її групову ідентичність; п.14 ч.2 ст.115 КК України - умисне вбивство з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості; ч.2 ст.121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості; ч.2 с.122 КК України - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, вчинене з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості; ч.2 ст.126 КК України - побої або мордування, вчинені з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості; ч.2 ст.127 КК України - катування, вчинене з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості; ч.2 ст.129 КК України - погроза вбивством, вчинена з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості; ст.161 КК України - Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками Панькевич В.М., Сухоребра Т.І. До питання кримінальної відповідальності за правопорушення, вчинені з мотиву ненависті. Порівняльно-аналітичне правознавство. 2022. №9. С. 322-323. Ковальов С.С. Кримінальні правопорушення на ґрунті ненависті як об'єкт кримінологічного аналізу. Вісник Кримінологічної асоціації України. 2022. 2 (27). С. 179-180..

II. Кримінальні правопорушення на ґрунті ненависті за політичною ознакою: вбивства, тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, викрадення, незаконне позбавлення волі, катування, мордування у зв'язку зі світоглядно-політичною позицією, попереднім досвідом участі у відсічі збройній агресії (наприклад катування колишніх учасників АТО, ООС, інших військовослужбовців, а також поліцейських на тимчасово окупованих територіях). В умовах ведення війни такі злочини, як правило, кваліфікуються за ст.438 КК України, тобто як воєнні злочини; ст.434 КК України - погане поводження з військовополоненими. Виносячи «за дужки» труднощі у розмежуванні ст.ст.434 та 438 КК України, дискусійність закріплення окремих юридичних ознак, можна стверджувати, що злочин, передбачений ст.434 КК України репрезентує спеціальний склад воєнного злочину за ознакою його вчинення військовослужбовцем України; ст.436 КК України - пропаганда війни; ч.1 ст.111-1 КК України - колабораційна діяльність в частині публічного заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України або публічні заклики громадянином України до підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; ст. 436-2 КК України - виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників; ст.437 КК України - планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни; ст.111-2 КК України - пособництво державі- агресору (якщо війна злочин ненависті, пособництво війні - досить часто теж виражає дискримінацію); ст.442 КК України - геноцид - явно виражений та найбільш небезпечний злочин ненависті, концентрований до крайнощі танатофільний прояв дискримінації.

ІІІ. Кримінальні правопорушення, дотичні до ворожо-політично мотивованих злочинів ненависті: ст.112 КК України - посягання на життя державного чи громадського діяча - в частині тих кримінальних правопорушень, що мотивовані несприйняттям політичних поглядів державного чи громадського діяча; ст. 114 -1 КК України - перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань; ст.114-2 КК України - несанкціоноване поширення військово значущої інформації Ковальов С.С. Кримінальні правопорушення на ґрунті ненависті як об'єкт кримінологічного аналізу. Вісник Кримінологічної асоціації України. 2022. №2 (27). С. 180-181. Там само. С. 181..

Загалом із цієї видовою диференціацією цілком можна погодитись й прийняти її за основу для подальших досліджень. Але це не виключає можливість окремої критики та додаткового структурування феномену кримінальних правопорушень на ґрунті ненависті за критерієм виду останньої. Так, зокрема, навряд чи можна вважати несанкціоноване поширення військово значущої інформації (ст.114-2 КК України) кримінальним правопорушенням на ґрунті ненависті. Справа в тому, що особливістю складу цього злочину є те, що надання відповідної інформації має за визначенням відбуватися з метою її передачі державі, що здійснює збройну агресію проти України, або її представникам, або іншим незаконним збройним формуванням. Тобто має йтися про ч.3 ст. 14-2. Разом з тим у цій же статті передбачено, що відповідний склад злочину матиме місце тільки за відсутності ознак державної зради або шпигунства Кримінальний кодекс України : Закон України від 05.04.2001 р. №2341-ІІІ. Злочини на ґрунті ненависті : попередження та реагування: інформаційно-довідковий посібник для громадських організацій у регіоні ОБСЄ / Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів і прав людини (ODIHR), 2015. 92 с.. З цього можна зробити висновок, що йдеться радше про інші, аніж про упередження, ненависть, ворожість до України, мотиви. Можливо користь, кар'єрне зростання, легкодухість, негативізм тощо. Інакше слід було б кваліфікувати за ч. 2 ст. 110 КК України.