Нова модель державного управління відновлювальними процесами сталого розвитку у промисловості регіонів України

доцент кафедри економічної політики та менеджмент

Тимоха Денис Анатолійович, кандидат наук з державного управління,

доцент кафедри економічної політики та менеджменту

Стаття акцентує увагу на важливості практичної адаптації інструментів гнучкого управління у існуючу методологію управління процесами розробки промислового відновлення на регіональному та державному рівні в умовах триваючої невизначеності, як основи для побудови сталого промислового відновлення та створення чіткої та прозорої промислової політики спрямованої на ефективне та прозоре державно-приватне партнерство у спільному проекті. Метою статті є науково-аналітичне обґрунтування прикладних засад побудови та розвитку системи управління промисловим відновленням сталого розвитку українських регіонів на основі принципів та механізмів гнучкого управління. Автори акцентують увагу що саме принципи та особливості системи гнучкого управління здатні прискорити відновлювальні процеси, покращити їх ефективність та результативність, стати фундаментом побудови системи управління промисловим відновленням регіонів на принципах державноприватного партнерства орієнтованих як на економічну, так і, за рахунок ефекту синергії, на соціальну та екологічну складову сталого розвитку регіону. Це вимагає широкого комплексного підходу, який би поєднував гнучкість нової системи з адаптивністю класичного антикризового підходу, управлінням та взаємодією, партнерством з підзвітністю, стимулюванням з відповідальністю, розвитком зі збереженням стійкості системи. Важливо враховувати, насамперед, балансну рівновагу між керованістю системи та нерозкритий нематеріальний потенціал, який створюється на основі трансформаційного перетворення системи управління: швидкість перепроектування, орієнтованість на зміни, гнучкість та пріоритетність результату над процесами та стандартами. Стаття розкриває прикладні аспекти трансформаційного перетворення системи управління на основі методології гнучкого підходу як нової моделі управління проектами сталого промислового відновлення у період дії воєнного стану та після Перемоги, що є базовою умовою пошуку та реалізації шляхів оптимального використання наявного управлінського ресурсу, подолання технологічних розривів та створення умов для повернення кваліфікованих мігрантів в Україну.

Abstract

Stativka N., Gibadullin O., Kosenko V., Tymokha D. A new model of state management of renewable processes of sustainable development in the industry of the regions of Ukraine

Keywords: project management, flexible governance, corporate management, industrial policy, industrial recovery, sustainable development, skilled workforce.

Вступ

Постановка проблеми у загальному вигляді. Катастрофічні наслідки повномасштабного вторгнення рф в Україну для інфраструктурного простору економіки промисловості регіонів, підсилення щомісячних негативних коливань в очікуваннях подальшого розвитку подій з боку бізнес-середовища, відсутність дієвої і виваженої комунікації між суспільством, бізнесом і владою тільки підкреслюють, що системна криза в Україні продовжує розвиватися та вповні відображається на регенеративних процесах в промисловості регіонів. Традиційні інструменти антикризового управління, що досить результативно застосовувала державна та регіональна влада у першій рік повномасштабного вторгнення, на сьогодні не здатні призвести не тільки до оперативного та результативного подолання кризових наслідків, а й негативно впливають на системний перехід до відновлення та подальших процесів побудови нової моделі промисловості, як основи економічної складової сталого розвитку регіонів. Традиційні заклики до розроблення довгострокової промислової політики державного та регіонального розвитку, яка б заклала матеріальну основу сталого розвитку, на жаль, не виходять за межі концептуального переосмислення та упевненості, що потрібні зміни та побудова нової моделі економіки промисловості, яка б базувалася на вищих технологічних укладах (Індустрія 4.0 (5.0)). Першопричину подібного явища, на нашу думку, варто вбачати у невизначеності та неможливості гарантовано спрогнозувати як подальший розвиток подій, так і проміжні результати управлінських рішень, а також їх ефективність та оптимальність, з огляду на брак всіх видів ресурсів. Саме тому в мінливих умовах сьогодення необхідний нестандартний підхід до розроблення та втілення процесів соціально-економічної трансформації.

На наш погляд, для вирішення питання, враховуючи невизначеність сучасного періоду та мінливість глобальних викликів, побудувати систему управління промисловим відновленням, яка була б здатна як передбачити виклики та загрози, так і своєчасно перетворити їх на додаткові можливості на макрорівні (держава та регіони), потрібно звернутися до успішних методологічних і концептуальних практик гнучкого управління і на основі алгоритмів систем адаптивного управління бізнес-структурами запропонувати концептуальне бачення змін для створення гнучкої системи планування та реалізації довгострокової системи промислового відновлення регіонів, яка б була здатна справлятися з невизначеністю та мінливістю викликів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Промислове відновлення регіону, враховуючи руйнівні наслідки війни в Україні, все ще може базуватися на наявній методології проєктного менеджменту, але важливим має стати не стільки адаптивність до викликів, пов'язаних з невизначеностями, скільки їх переосмислення в ракурсі додаткових можливостей і гнучкість відновлювальних процесів.

Сучасні методологічні дослідження проблематики процесів сталого розвитку регіонів і основних можливостей державно-приватного партнерства у відновленні та розвитку промисловості, як основи економічної складової, у період бойових дій висвітлені у працях таких відомих українських учених: В. Бабаєв, І. Дунаєв, М. Коваленко, Ю. Куц, М. Латинін, Т. Лозинська, М. Миколайчук, В. Удовиченко, М. Чумаченко, Ю. Шаров та ін. Віддаючи належне напрацюванням вітчизняних учених, варто зазначити, що динамізм поточних регенеративних процесів потребує оновлення самих принципів і підходів при побудові системи управління процесами, пошуку найоптимальнішого шляху побудови нової моделі державного управління.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Формулювання проблеми для визначеної теми дослідження вимагає концептуального аналізу ефективності практичного інструментарію управління проєктами в умовах підвищеної невизначеності, пошуку перспектив системного управління регенеративними процесами у період активних бойових дій. Основним завданням є визначення найбільш ефективних інструментів управління, а також механізмів адаптації, що якісно впливають на швидкість регенеративних процесів сьогодні та здатні створити бізнес-клімат, сприятливий для досягнення цілей сталого розвитку у повоєнний період.

Серед невирішених питань варто виокремити дослідження додаткового ресурсу та можливостей системи управління, реалізація якого можлива за допомогою оптимальних моделей використання наявних важелів управління та координації в умовах невизначеності задля підвищення швидкості та якості регенеративних процесів у промисловості регіонів.

Метою статті є науково-аналітичне обґрунтування прикладних засад побудови та розвитку системи управління промисловим відновленням сталого розвитку українських регіонів на основі принципів і механізмів гнучкого управління.

Використана методологія і загальна логіка дослідження. Покрокова логіка викладу подальшого матеріалу у статті така:

1) узагальнення системних проблем наявної моделі державно-приватного партнерства у процесах відновлення промисловості регіонів;

2) пошук можливостей для трансформаційних перетворень моделі державно-приватного партнерства у спільному проєкті регенерації підприємств в умовах невизначеності;

3) концептуальна пропозиція побудови нової моделі державного управління регенеративними процесами.

Виклад основного матеріалу дослідження

Сучасні підходи у системі стратегічного планування промислового відновлення регіонів розриваються між бажанням досягти якісного результату та історичною спрямованістю на зарегульованість процесів і традиційний супротив змінам. Розробники стратегії відновлення України та регіонів опинилися у пастці: з одного боку, промислове відновлення України вже сьогодні є беззаперечною необхідністю та потребує розроблення стратегії промислового відновлення регіонів, а з другого, невизначеність, що тісно пов'язана з бойовими діями, катастрофічним браком ресурсів і застарілими методами роботи над великими державними проєктами. Саме про це свідчать результати дослідження Офісу ефективного регулювання BRDO (незалежний експертно-аналітичний центр, основний майданчик об'єднаних реформаторських організацій, які мають спільні цінності для реалізації змін), щодо перебігу практичної реалізації спільної декларації, прийнятої в Лугано в 2022 р. Відповідно до результатів дослідження визначено що: «попри роботу, виконану та представлену в Лугано в 2022 році, досі немає законодавчо сформульованої стратегії бачення відбудови та післявоєнного розвитку» [16]. Відповідно до передової міжнародної практики, як викладено в Паризькій декларації про ефективність допомоги (до складу якої входить Україна), вироблення національної Стратегії розвитку є необхідним першим кроком до відбудови. Але на сьогодні діяльність уряду зосереджена на відновлення критичної інфраструктури та житла, однак немає чітких критеріїв чи стандартів застосування принципу «відбудувати краще» у промисловосгі, узгодження критеріїв з європейським цифровим і зеленим порядком денним [10, 20]. Протягом року ситуація у системі промислового відновлення регіонів не змінювалась: «План досі не перетворився на офіційний документ, відсутня систематика, не визначений порядок моніторингу виконання заявленого плану. Відсутня нормативно-правова база для побудови системи управління відновлювальними процесами, яка б охоплювала проєкти відновлення, які пов'язані з реконструкцією фізичних активів та інфраструктури так і джерел фінансування, визначала б права, повноваження відповідальних осіб, формалізувала систему державно-приватних партнерських відносин» [8]. Визначення пріоритетів відновлення фізичних активів (підприємств) і інфраструктури, планування та реалізація відновлювальних заходів і концепцій подальшого розвитку на регіональному рівні, контроль за їх виконанням (у співпраці з відповідними установами) є не менш важливим елементом інфраструктури керування відновлювальними процесами, проти лише у серпні 2023 р. КМУ за ініціативи Мінвідновлення затвердив порядок актуалізації регіональних Стратегій [3]. Досі не ухвалено рішення щодо розроблення галузевих стратегій відновлення та розвитку: на вересень 2023 р. тільки проведено збір першої черги заявок від бізнесу у межах секторальних робочих груп у межах роботи над Планом України для реалізації програми Ukraine Facility та розроблення галузевих стратегій розвитку (у межах роботи в проєкті Good Governance Fund «Економічний хаб: ефективна політика управління публічними фінансами та візія зростання», який реалізується за підтримки уряду Великої Британії (UK Aid)) [4].

На нашу думку, подібна ситуація є наслідком того, що наявна модель управління системою промислового відновлення регіонів у період бойових дії (де вхідні дані не змінні, етапи опрацювання вивірені та послідовні), поступово втрачає ефективність. На початку повномасштабного вторгнення та протягом останнього часу класичні підходи в управлінні промисловим відновленням давали можливість адаптуватися до викликів, але адаптивного потенціалу системи недостатньо для більш глобального результату не тільки збереження промисловості, а й переходу до відновлення та зростання. Отже, задля ефективності промислового відновлення в регіонах у період бойових дій, побудови дієвої стратегії промислового відновлення та її реалізації необхідний інший підхід до побудови системи управління. Екстраординарність проблеми її комплексність і взаємозв'язок із системними проблемами державно-приватного партнерства у довоєнному періоді потребує нового практичного підходу до вибору та реалізації методології роботи над великими державними проєктами [1, 2].

Методологічний підхід до побудови роботи над проєктом промислового відновлення регіонів, який зберігає керованість системи, але гнучко реагує на зміну викликів і ризиків, є актуальним не тільки для України сьогодення. Всесвітній економічний форум [6] підкреслює, що актуальність гнучкого управління великими державними проєктами (Agile Governance) ніколи не була настільки високою, як в умовах тривалої пандемії, конфліктів, кризи багатосторонності та постійної слабкості багатьох національних систем управління: «гнучке врядування означає більше, ніж просто координацію ефективних, дієвих і надійних державних і приватних інституцій для ефективного вирішення проблем цей термін передбачає перспективний підхід, який прагне передбачати проблеми до того, як вони матеріалізуються».

На сьогодні є безліч методологічних моделей управління проєктами, але лише деякі з них можуть забезпечити необхідну управлінську гнучкість. Порівнюючи сучасну структуру класичних механізмів управління в системі державного регулювання та методології управління проєктами у бізнес-середовищі, найбільшу тотожність ми знаходимо у так званій каскадній (Waterfale) моделі, найбільш поширеній серед проєктів з чітко визначеними цілями, незмінними ресурсами, жорстко зафіксованою структурою реалізації, заданим часовим періодом і прогнозованим результатом. Недоліком цієї методології є те, що протягом реалізації проєкту неможливі ніякі зміни. Позитивними рисами є керованість, структурованість, контрольованість витрат, прогнозованість результату. Коло застосування цієї моделі досить широке від великих виробничих проєктів до створення глобальної ІТ-інфраструктури, але вона має вкрай обмежений результат в умовах змін і невизначеності. Інший підхід до управління проєктами, спрямований на гнучкість і результативність в умовах невизначеності, уперше був представлений в 2001 р. Agile-методологія. Визначальною особливістю подібного підходу була спрямованість на результативність продукту, тісну взаємодію всередині проєктної групи та з клієнтами в процесі реалізації проєкту, готовність до невизначеності, викликів і змін. Основний сенс полягає в такому: проєкт може розвиватись і змінюватись, відповідно, продукт, рішення чи результат проєкту можуть змінюватись разом з ним. На практиці робота за методологією Agile означає, що команда працює невеликими циклами, результат кожного готова функція чи продукт. У наступному циклі вже працездатну функцію можуть допрацьовувати та удосконалювати. Також допускається зміщення пріоритетів, паралельне виконання різних процесів, повернення до попередніх етапів, якщо змінились вимоги до продукту. Переваги моделі Agile: максимальна гнучкість та свобода у внесенні змін, низький ризик невдалої реалізації проєкту. Методологія передбачає максимальну орієнтованість на людей кожен учасник проєкту однаково важливий, це підвищує працездатність і вмотивованість працівників. Недоліки: відсутність чіткого плану та структури, ускладнює управління ресурсами. Agile-методологія характерна для проєктів у різних нішах, у яких є загальне уявлення про продукт, але немає бачення конкретного результату. У проєктах, де необхідна гнучкість, швидкість змін і здатність підлаштовуватися під нові вимоги. Порівняння підходів наведено на рис. 1.

Рис. 1. Порівняльна характеристика основних методологій управління проектами

Джерело: розроблено авторами на основі [15,19].

промислове відновлення регіональний державний

Отже, як зберегти керованість і прогнозованість проєктом розроблення стратегії промислового відновлення регіонів і водночас надати процесу роботи необхідні у реаліях сьогодення гнучкість? У великих бізнес-проєктах розв'язання цього питання криється у гібридній моделі управління проєктами. Основна суть подібної методології полягає у максимально можливому розподілі проєкту на мініпроєкти, водночас глобальний проєкт реалізується за підходом Agile-методологій, а кожен з мініпроєктів, що складають глобальний проєкт, з використанням каскадної (Waterfale) моделі, зберігаючи прогнозованість і керованість і кожної ітерації, і всього глобального проєкту загалом і не втрачаючи вкрай необхідну гнучкість реакції на зміни. Світові практики реалізації гнучкої моделі управління великими державними проєктами стверджують, що значна частина завдань у трансформаційному перетворенні моделі управління розробленням стратегії промислового відновлення регіонів України, полягає в розумінні тонкої межі між гнучкістю та адаптивністю [13], управлінням і взаємодією [14, 17], партнерством і підзвітністю [21], стимулюванням і відповідальністю, стійкістю та орієнтованістю на стабільні зміни [18], розвитком зі збереженням стійкості [7] та переосмисленням ролі держави як лідера процесу. Водночас зазначено, що трансформаційне перетворення повинно враховувати чотири основні принципи: швидкість перепроєктування, орієнтованість на зміни, гнучкість і пріоритетність результату над процесами та стандартами [9].

Отже, для практичної реалізації методології гнучкого управління у систему розроблення та реалізацій стратегії промислового відновлення регіонів, на наш погляд, необхідна низка принципових змін у:

кількості учасників проєкту, ступені їх залученості в процес і вмотивованості на результат;

комунікаціях;

плануванні та організації роботи;

інформаційно-аналітичній роботі.

Концептуальна логіка зміни принципів і

підходів до реалізації проєкту промислового відновлення регіонів на основі впровадження гнучкої методології в управлінні проєктом наведена на рис. 2.

Практичні аспекти реалізації трансформаційного переходу полягають у врахуванні важливої умови: кожна зі змін покликана створити підгрунтя для впровадження гнучкої системи управління проєктом, без втрати керованості системою та напрацювань, які вже є у проєкті промислового відновлення регіонів. Зміна кількості учасників проєктної групи необхідна для більшої керованості, розподіл їх за зонами відповідальності дозволить сфокусуватися на своєму напрямі роботи, підвищити залученість у проєкт і вмотивованість на результат. Широке коло учасників проєкту промислового відновлення необхідне на етапі збору концептуальної інформації та поглядів, як повинна відбудовуватися та розвиватися вітчизняна промисловість, але у роботі над консолідацією поглядів і практичним розробленням стратегії розмиє зони відповідальності. Зміни у побудові комунікаційної взаємодії дозволять створити підґрунтя для ефективних та оперативних комунікацій в проєкті, без втрати інформаційної якості, що прямо вплине на швидкість рішень, необхідних для своєчасного реагування на зміни та виклики, оцінювати результативність та якість досягнення мети. Варто зазначити, що необхідна якість і повнота інформації при комунікаційній взаємодії між учасниками проєктної групи забезпечується заздалегідь обумовленими матрицями комунікацій, у яких формалізовані основні питання, вимоги до інформації, відповідальні та отримувачі, форми надходження та формат оброблення. Зміни у підходах до планування та організації роботи покликані внести необхідну гнучкість у процес практичного розроблення стратегії, підвищити рівень її актуальності та практичності та врешті зробити стратегію дійсно спрямованою як на відновлювальні процеси, так і закладення основи для побудови та розвитку якісно нової моделі промисловості. Практичний аспект реалізації гнучкого підходу в управління полягає у максимальному зменшенні термінів реалізації кожної ітераційної частини, зберігаючи головний стратегічний вектор проєкту. Водночас важливою умовою результативності кожної ітерації є постійний контроль її впливу на загальний результат проєкту та відповідність основному вектору. Це є одним з важливих практичних елементів, що забезпечують гнучкість системи управління та всього проєкту загалом. Зміни у підходах до роботи з невизначеностями закладають основу як для якісно нового переосмислення цього феномена для вітчизняної промисловості у реаліях сьогодення, так і покликані сформувати інше сприйняття невизначеності в учасників робочих груп. Врешті саме трансформація поняття неви-значеності закладає основу стійкості. Щодо цифровізації процесів розроблення стратегії промислового відновлення у регіонів: нинішні можливості цифрових технологій (Big Date, штучний інтелект, проєктний менеджмент тощо) здатні значно спростити робочий процес реалізації проєкту, врахувати невизначеності та створити дійсно орієнтований на майбутнє продукт.

Рис. 2. Логіка побудови гнучкого підходу в управлінні проектом промислового відновлення регіонів. Джерело: розроблено авторами.

Основою еволюціонування поняття «невизначеності як загрози» у «невизначеність як можливості» та «стійкість» під час розроблення стратегії промислового відновлення регіонів України повинно стати глибинне переосмислення суті самого феномена невизначеності. Феномен невизначеності завжди існував під час розроблення нових систем управління, політик і механізмів реалізації у державному секторі, був тісно пов'язаний з ризиками та викликами, як наслідками невизначеності [11]. Однак на сьогодні змінився сам підхід до розгляду цього феномена у практиці публічно-управлінських відносин: від оптимістичного (редукціоністського) підходу ігнорування наслідків невизначеності, який був характерним для недалекого минулого [12], впевненості у подоланні наслідків невизначеності шляхом залучення додаткових ресурсів або важелів управління, до сприйняття невизначеності як іманентної властивості всіх речей, «факту життя» та невід'ємного виклику виживання: події останніх років (повномасштабна війна, як джерело головної невизначеності сьогодення), що невизначеність тягне за собою ще й загрози. Це сприйняття, досить нове для сектору державного управління, не є новим і тривалий час характерне для приватного сектору економіки, де врахування невизначеності та адаптивність систем управління процесами є умовою виживання у конкурентному середовищі. На нашу думку, під час побудови нової системи управління промисловим відновленням, розроблення нової промислової політики держави та регіонів феномен невизначеності необхідно розглядати з використанням принципів обох підходів (один з яких витікає з іншого та є невід'ємним доповненням): невизначеність тягне загрози, але й надає нові можливості. Цей підхід є фундаментальною основою для усвідомлення невизначеності та еволюційного переходу до адаптивності системи управління. За словами українського філософа С. Дацюка, «стан невизначеності це те, що дає нам війна. Уміння легко звільнитися від усіх визначень. Як інакше ми могли змусити нас переглянути економічні відносини, деякі речі плану мислення, мовні відносини?! Це надзвичайно важко, і ніхто цього не допустив, і війна дає вам цей шанс...» [5].

Висновки та перспективи подальших досліджень

На основі проведених вище досліджень можна зробити такі висновки.

1. Традиційні інструменти антикризового управління та модель побудови процесів державного управління допомогли адаптуватися промисловості регіонів до змін у перший рік повномасштабного вторгнення рф в Україну, але на сьогодні не вповні здатні призвести не тільки до оперативного та результативного подолання кризових наслідків, а й негативно впливають на системний перехід до відновлення та подальших процесів побудови нової моделі промисловості як основи економічної складової сталого розвитку регіонів. Це передбачає зміну моделі публічного регулювання через гнучкість підходів до нових викликів, включаючи технологічні інновації та глобальні економічні тенденції. Зосередження уваги на гнучкості процесів управління та результативності системи відновлення стане важливим для відновлення та сталого розвитку промислового потенціалу.

2. Реалізація гнучкої моделі управління розробленням стратегії промислового відновлення регіонів України повинна одночасно зберігати керованість системи та набувати необхідної гнучкості, будуватися на чотирьох основних принципах: швидкість перепроєктування, орієнтованість на зміни, гнучкість і пріоритетність результату над процесами та стандартами. Сутність побудови гнучкої системи управління полягає у дотриманні балансної рівноваги між гнучкістю та адаптивністю, управлінням і взаємодією, партнерством і підзвітністю, стимулюванням і відповідністю, орієнтованістю на стабільні зміни, розвитком зі збереженням стійкості та переосмисленням ролі держави як лідера процесу.

3. Перспективи подальших досліджень пов'язуються з розробленням і впровадженням гнучких принципів управління відновлювальними процесами в промисловості регіонів, як основи сталого розвитку регіонів. На нашу думку, гнучкі системи управління містять нереалізований ресурсний потенціал системи державного управління, який має розкритися через результативність, швидкість реакції на виклики та людиноорієнтованість.

Література

1. Дунаєв І.В. Мілітаризована розподілена економіка України та Харківщини: долаючи біль, намагаючись вижити на нові десятиліття: матеріали Міжнар. урбаністичного форуму «Економіка відновлення міст», 22-23 березня 2023 р. Київ. Київ: КНЕУ, 2023. 410 с. URL: http://surl.li/rahhe.

2. Коваленко М.М., Дунаєв І.В. Складові публічної політики в умовах реалізації мобілізаційної моделі розвитку економіки. Теорія та практика державного управління. 2023. Випуск 1 (76). С. 7-25. DOI: https://doi.org/10.26565/17276667-2023-1-01. URL: https: / / periodicals.karazin.ua/ tpdu/article/ view/22287/20607.

3. Міністерство відновлення. Уряд затвердив порядок розроблення Державної стратегії регіонального розвитку до 2027 року. URL: https: / / mtu.gov.ua/news/34578.html.

4. Міністерство економіки України. Завершилася перша черга збору пропозицій від бізнесу. URL: https://www.me.gov.ua/News/Detail?lang=uk-UA&id=a3f1533d-a89e-455c-be605cadba50d166&title=RozrobkiPlanuUkraini.

5. Дацюк C. Найбільша цінність війни невизначеність.

URL: https://www.youtube.com/watch?v=cvh1Pq0fNFM.

6. Agile Governance/supported by Hertie School. Geneva: WEF. 2024.

URL: https://intelligence.weforum.org/ topics/a1Gb0000000pTDaEAM.

7. DeSeve G.E. The Agile Journey" at the World Bank. IBM Center for The Business of Government. 2020. URL: http://www.businessofgovernment.org/.

8. Digital Restoration Ecosystem for Accountable Management. 2023. URL: https: / / dream.gov.ua/.

9. Dittrich Y., Pries-Heje J., Hjort-Madsen K. How to Make Government Agile to Cope with Organizational Change. Business Agility and Information Technology Diffusion. IFIP International Federation for Information Processing. 2005. Vol. 180. Boston. DOI: https://doi.org/https://doi.org/10.1007/0-387-25590-7_21.

10. European Commission, Ukraine Relief and Reconstruction. 2022.

URL: https://ec.europa.eu/info/sites/default/files/ukraine-reliefreconstruction_en.pdf.

11. Friend J.K., William N.J. Local Government and Strategic Choice: An Operational Research Approach to the Processes of Public Planning. London: Tavistoc, 1969.

12. Funtowicz S.O., Jerome R.R. Science for the Post-Normal Age. Futures. 1993. № 25 (7). Р. 739-755. DOI: https://doi.org/10.1016/0016-3287(93)90022-l.

13. Janssen M., van der Voort H. Agile and Adaptive Governance in Crisis Response: Lessons from the COVID-19 pandemic. International Journal of Information Management. 2020. № 55. Р. 102180.

14. Peters B.G., Pierre J. Governance Without Government? Rethinking Public Administration. Journal of Public Administration Research and Theory. 1998. № 8(2). Р. 223-243.

15. Project management of Agile methodology. URL: https: / / www.atlassian.com/ ru/agile/project-management.

16. Recovery of Ukraine. 2023. URL: https://recov-ery.gov.ua/.

17. Rhodes RA.W. The New Governance: Governing Without Government. Political Studies. 1996. № 44(4). Р. 652-667.

18. Stephens M., Spraggon M., Vammalle C. Agile Government. Mohammed Bin Rashid School of Government. 2019. URL: https://mbrsgcdn.azureedge.net/cmsstorage/mbrsg/files/eb/eb10cc47-8ed3-4e8c-bb0e-69afe615cf90.pdf.

19. Taymor E. Agile Handbook. Philosophie. 2017. URL: http://teaching.csse.uwa.edu.au/units/CITS5551/readings/agile-handbook.pdf.

20. Ukraine Recovery Conference, Ukraine's National Recovery Plan. 2022. URL: https://www.urcinternational.com/urc2022-recovery-plan.

21. Uppstrom E., Lonn C.M. Explaining Value Co-Creation and Co-Destruction in e-government Using Boundary Object Theory. Government Information Quarterly. 2017. № 34(3). Р. 406-420.

References

1. Dunaiev, I.V. (2023). «Militaryzovana rozpodilena ekonomika Ukrainy ta Kharkivschyny: dolaiuchy bil', namahaiuchys' vyzhyty na novi desiatylittia». Proceeding of the Materials of the Mizhnar. urbanistychnoho forumu «Ekonomika vidnovlennia mist». KNEU. Kyiv. Ukraine. Available at: http://surl.li/rahhe.

2. Kovalenko, M.M., Dunaiev, I.V. (2023). «Components of public policy in the conditions of implementation of the

mobilization model of economic development». Teoriia ta praktyka derzhavnoho upravlinnia. Issue 1 (76). рр. 7-25. DOI: https://doi.org/10.26565/1727-6667-2023-1-01. Available at: https: / / periodicals.karazin.ua/ tpdu/article/view/22287/20607.

3. Ministerstvo vidnovlennia. Uriad zatverdyv poriadok rozroblennia Derzhavnoi stratehii rehional'noho rozvytku do 2027 roku. [Ministry of recovery. The Government approved the procedure for developing the State Strategy for Regional Development until 2027]. Available at: https://mtu.gov.ua/ news/34578.html.

4. Ministerstvo ekonomiky Ukrainy. Zavershylasia persha cherha zboru propozytsij vid biznesu. [Ministry of Economy of Ukraine. The first stage of collecting offers from businesses has ended]. A Available at: https://www.me.gov.ua/News/Detail?lang=uk-UA&id=a3f1533d-a89e-455c-be605cadba50d166&title=RozrobkiPlanuUkraini.

5. Datsiuk, C. Najbil'sha tsinnist' vijny nevyznachenist'. [The greatest value of war is uncertainty]. Available at: https:/ /www.youtube.com/watch?v=cvh1Pq0fNFM.

6. Agile Governance/supported by Hertie School. Geneva: WEF. (2024). Available

at: https://intelligence.weforum.org/topics/a1Gb0000000pTDaEAM.

7. DeSeve, G.E. (2020). The Agile Journey at the World Bank. IBM Center for The Business of Government. Available at: http://www.businessofgovernment.org/.

8. Digital Restoration Ecosystem for Accountable Management. (2023). Available at: https://dream.gov.ua/.

9. Dittrich, Y., Pries-Heje, J., Hjort-Madsen, K. (2005). How to Make Government Agile to Cope with Organizational Change. Business Agility and Information Technology Diffusion. IFIP International Federation for Information Processing. Vol. 180. Boston. DOI: https://doi.org/https://doi.org/10.1007/0-387-25590-7_21.

10. European Commission, Ukraine Relief and Reconstruction. (2022). Available at: https://ec.europa.eu/info/ sites/default/files/ukraine-reliefreconstruction_en.pdf.

11. Friend, J.K., William, N.J. (1969). Local Government and Strategic Choice: An Operational Research Approach to the Processes of Public Planning. Tavistoc. London. Great Britain.

12. Funtowicz, S.O., Jerome, R.R. (1993). «Science for the Post-Normal Age». Futures. № 25 (7). рр. 739-755. DOI: https://doi.org/10.1016/0016-3287(93)90022-l.

13. Janssen, M., van der Voort, H. (2020). «Agile and Adaptive Governance in Crisis Response: Lessons from the COVID19 pandemic». International Journal of Information Management. № 55. рр. 102180.

14. Peters, B.G., Pierre, J. (1998). «Governance Without Government? Rethinking Public Administration». Journal of Public Administration Research and Theory. № 8(2). рр. 223-243.

15. Project management of Agile methodology. Available at: https://www.atlassian.com/ru/agile/projectmanagement.

16. Recovery of Ukraine. (2023). Available at: https://recov-ery.gov.ua/.

17. Rhodes, RA.W. (1996). «The New Governance: Governing Without Government». Political Studies. № 44(4). рр. 652-667.

18. Stephens, M., Spraggon, M., Vammalle, C. (2019). Agile Government. Mohammed Bin Rashid School of Government. Available at: https://mbrsgcdn.azureedge.net/cmsstorage/mbrsg/files/eb/eb10cc47-8ed3-4e8c-bb0e-69afe615cf90.pdf.

19. Taymor, E. (2017). Agile Handbook. Philosophie. Available

at: http://teaching.csse.uwa.edu.au/units/CITS5551/readings/agile-handbook.pdf.

20. Ukraine Recovery Conference, Ukraine's National Recovery Plan. (2022). Available at: https://www.urcinternational.com/ urc2022-recovery-plan.

21. Uppstrom, E., Lonn, C.M. (2017). «Explaining Value Co-Creation and Co-Destruction in e-government Using Boundary Object Theory». Government Information Quarterly. № 34(3). рр. 406-420.

Размещено на Allbest.ru